Політика активізації як інвестиція у людський капітал: теорія і практика

Вступ. Програми соціальної та економічної активізації є ключовим напрямом соціальної політики розвинених країн світу, визначальною рисою якої є перенесення акцентів з пасивного надання соціальної допомоги до політики сприяння зайнятості та економічної активності. Проблематика. Запровадження програм...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2020
Автори:	Лібанова, Е.М., Макарова, О.В., Саріогло, В.Г.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2020
Назва видання:	Наука та інновації
Теми:	Загальні питання сучасної науково-технічної та інноваційної діяльності
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/185441
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Політика активізації як інвестиція у людський капітал: теорія і практика / Е.М. Лібанова, О.В. Макарова, В.Г. Саріогло // Наука та інновації. — 2020. — Т. 16, № 5. — С. 57-68. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-185441
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1854412022-09-16T01:26:39Z Політика активізації як інвестиція у людський капітал: теорія і практика Лібанова, Е.М. Макарова, О.В. Саріогло, В.Г. Загальні питання сучасної науково-технічної та інноваційної діяльності Вступ. Програми соціальної та економічної активізації є ключовим напрямом соціальної політики розвинених країн світу, визначальною рисою якої є перенесення акцентів з пасивного надання соціальної допомоги до політики сприяння зайнятості та економічної активності. Проблематика. Запровадження програм активізації потребує створення релевантного методологічного підґрунтя та інструментарію їх розробки, реалізації й оцінювання. Мета. Обґрунтувати підходи до реалізації та оцінювання програм активізації непрацюючих отримувачів соціальної допомоги. Матеріали й методи. Використано результати проєктів, реалізованих за програмами міжнародної підтримки у 2011—2018 рр., зокрема, спрямованих на апробацію механізмів залучення на ринок праці отримувачів соціальної допомоги. Застосовано соціологічні методи опитувань «віч-на-віч», статистичні методи обробки деперсоніфікованих даних реєстрів отримувачів соціальної допомоги, методи об’єднання даних опитувань та реєстрів. Спеціально розроблено методологію моніторингу результативності та ефективності інструментів активізації. При аналізі даних використано стандартні статистичні методи аналізу та синтезу, графічні й табличні методи. Результати. Визначено передумови формування політики активізації, узагальнено досвід її реалізації. На основі оцінки складу та психологічних настанов отримувачів соціальної допомоги, результатів попередніх реформ доведено актуальність запровадження програм активізації в Україні. Визначено сутність програм сприяння зайнятості та активізації соціально вразливих верств населення. Здійснено оцінку проєкту за комплексом критеріїв, включаючи вплив на безробіття, бідність, бюджетні надходження, робочі місця. Сформовано рекомендації щодо запровадження програм активізації у практику. Висновки. Пілотування інструментів активізації засвідчило високу ефективність останніх. Попри очевидні позитивні результати, виявлено ризики, які необхідно врахувати при запровадженні інструментів у практичну діяльність. Introduction. Social and economic activation programs are a key area of the social policy in advanced economies. A defining feature of this policy is a shift in focus from passive assistance to employment promotion and economic activity. Problem Statement. Implementation of activation programs requires the creation of a relevant methodological basis and tools for their development, realization and evaluation. Purpose. To substantiate approaches to the implementation and evaluation of programs for activating idle recipients of social assistance. Materials and Methods. The results of projects implemented as part of international support programs in 2011—2018, in particular, a pilot project directed to test mechanisms for attracting recipients of benefits to the labor market have been considered. The face-to-face sociological survey methods, statistical methods for processing anonymous data from the social assistance system registry, as well as the method of combining data from the registry and the survey have been used. A methodology for monitoring the effectiveness and efficiency of activity tools has been specially developed. Results. The prerequisites for creation of the activation policy were identified, and the experience of its implementation has been generalized. Based on the assessment of the composition and psychological attitudes of social assistance recipients, results of previous reforms, the relevance of implementing activation programs in Ukraine has been proved. The essence of programs promoting employment and activating socially vulnerable groups of the population has been determined. The project has been evaluated on a set of criteria, including the impact on unemployment, poverty, budget revenues, and jobs. Recommendations on the practical implementation of activation programs have been developed. Conclusions. Piloting the activation tools has shown their high efficiency. However, in spite of the obvious positive results, risks that shall be taken into account when introducing the tools into practice have been identified. 2020 Article Політика активізації як інвестиція у людський капітал: теорія і практика / Е.М. Лібанова, О.В. Макарова, В.Г. Саріогло // Наука та інновації. — 2020. — Т. 16, № 5. — С. 57-68. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 1815-2066 DOI: doi.org/10.15407/scin16.05.057 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/185441 uk Наука та інновації Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Загальні питання сучасної науково-технічної та інноваційної діяльності Загальні питання сучасної науково-технічної та інноваційної діяльності
spellingShingle	Загальні питання сучасної науково-технічної та інноваційної діяльності Загальні питання сучасної науково-технічної та інноваційної діяльності Лібанова, Е.М. Макарова, О.В. Саріогло, В.Г. Політика активізації як інвестиція у людський капітал: теорія і практика Наука та інновації
description	Вступ. Програми соціальної та економічної активізації є ключовим напрямом соціальної політики розвинених країн світу, визначальною рисою якої є перенесення акцентів з пасивного надання соціальної допомоги до політики сприяння зайнятості та економічної активності. Проблематика. Запровадження програм активізації потребує створення релевантного методологічного підґрунтя та інструментарію їх розробки, реалізації й оцінювання. Мета. Обґрунтувати підходи до реалізації та оцінювання програм активізації непрацюючих отримувачів соціальної допомоги. Матеріали й методи. Використано результати проєктів, реалізованих за програмами міжнародної підтримки у 2011—2018 рр., зокрема, спрямованих на апробацію механізмів залучення на ринок праці отримувачів соціальної допомоги. Застосовано соціологічні методи опитувань «віч-на-віч», статистичні методи обробки деперсоніфікованих даних реєстрів отримувачів соціальної допомоги, методи об’єднання даних опитувань та реєстрів. Спеціально розроблено методологію моніторингу результативності та ефективності інструментів активізації. При аналізі даних використано стандартні статистичні методи аналізу та синтезу, графічні й табличні методи. Результати. Визначено передумови формування політики активізації, узагальнено досвід її реалізації. На основі оцінки складу та психологічних настанов отримувачів соціальної допомоги, результатів попередніх реформ доведено актуальність запровадження програм активізації в Україні. Визначено сутність програм сприяння зайнятості та активізації соціально вразливих верств населення. Здійснено оцінку проєкту за комплексом критеріїв, включаючи вплив на безробіття, бідність, бюджетні надходження, робочі місця. Сформовано рекомендації щодо запровадження програм активізації у практику. Висновки. Пілотування інструментів активізації засвідчило високу ефективність останніх. Попри очевидні позитивні результати, виявлено ризики, які необхідно врахувати при запровадженні інструментів у практичну діяльність.
format	Article
author	Лібанова, Е.М. Макарова, О.В. Саріогло, В.Г.
author_facet	Лібанова, Е.М. Макарова, О.В. Саріогло, В.Г.
author_sort	Лібанова, Е.М.
title	Політика активізації як інвестиція у людський капітал: теорія і практика
title_short	Політика активізації як інвестиція у людський капітал: теорія і практика
title_full	Політика активізації як інвестиція у людський капітал: теорія і практика
title_fullStr	Політика активізації як інвестиція у людський капітал: теорія і практика
title_full_unstemmed	Політика активізації як інвестиція у людський капітал: теорія і практика
title_sort	політика активізації як інвестиція у людський капітал: теорія і практика
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2020
topic_facet	Загальні питання сучасної науково-технічної та інноваційної діяльності
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/185441
citation_txt	Політика активізації як інвестиція у людський капітал: теорія і практика / Е.М. Лібанова, О.В. Макарова, В.Г. Саріогло // Наука та інновації. — 2020. — Т. 16, № 5. — С. 57-68. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.
series	Наука та інновації
work_keys_str_mv	AT líbanovaem polítikaaktivízacííâkínvesticíâulûdsʹkijkapítalteoríâípraktika AT makarovaov polítikaaktivízacííâkínvesticíâulûdsʹkijkapítalteoríâípraktika AT saríoglovg polítikaaktivízacííâkínvesticíâulûdsʹkijkapítalteoríâípraktika
first_indexed	2025-07-16T06:07:22Z
last_indexed	2025-07-16T06:07:22Z
_version_	1837782583161651200
fulltext	57 https://doi.org/10.15407/scin16.05.057 е.м. лІбанОва, О.в. макарОва, в.Г. СарІОГлО Інститут демографії та соціальних досліджень імені м.В. Птухи НАН України, бульв. Т. Шевченка, 60, Київ, 01032, Україна, +380 44 486 6238, demography@idss.org.ua політика активізації як інвеСтиція у лЮдСькиЙ капітал: теорія і практика Цитування: Лібанова е.м., макарова О.В., Саріогло В.Г. Політика активізації як інвестиція у людсь кий капітал: теорія і практика. Nauka innov. 2020. т. 16, № 5. С. 57—68. https://doi.org/10.15407/scin16.05.057 Вступ. Програми соціальної та економічної активізації є ключовим напрямом соціальної політики роз- винених країн світу, визначальною рисою якої є перенесення акцентів з пасивного надання соціальної допомоги до політики сприяння зайнятості та економічної активності. Проблематика. Запровадження програм активізації потребує створення релевантного методоло- гічного підґрунтя та інструментарію їх розробки, реалізації й оцінювання. Мета. Обґрунтувати підходи до реалізації та оцінювання програм активізації непрацюючих отри- мувачів соціальної допомоги. Матеріали й методи. Використано результати проєктів, реалізованих за програмами міжнарод- ної підтримки у 2011—2018 рр., зокрема, спрямованих на апробацію механізмів залучення на ринок праці отримувачів соціальної допомоги. Застосовано соціологічні методи опитувань «віч-на-віч», статистич- ні методи обробки деперсоніфікованих даних реєстрів отримувачів соціальної допомоги, методи об’єд- нання даних опитувань та реєстрів. Спеціально розроблено методологію моніторингу результативності та ефективності інструментів активізації. При аналізі даних використано стандартні статистичні методи аналізу та синтезу, графічні й табличні методи. Результати. Визначено передумови формування політики активізації, узагальнено досвід її реаліза- ції. На основі оцінки складу та психологічних настанов отримувачів соціальної допомоги, результатів попередніх реформ доведено актуальність запровадження програм активізації в Україні. Визначено сут- ність програм сприяння зайнятості та активізації соціально вразливих верств населення. Здійснено оцінку проєкту за комплексом критеріїв, включаючи вплив на безробіття, бідність, бюджетні надхо- д ження, робочі місця. Сформовано рекомендації щодо запровадження програм активізації у практику. Висновки. Пілотування інструментів активізації засвідчило високу ефективність останніх. Попри очевидні позитивні результати, виявлено ризики, які необхідно врахувати при запровадженні інстру- ментів у практичну діяльність. К л ю ч о в і с л о в а: соціальна політика, інвестиційна держава, програми активізації, отримувачі соціаль- ної допомоги, сприяння зайнятості, оцінювання програм, ефективність соціальної підтримки. Програми соціальної та економічної активізації працездатного непрацюючого насе- лення є одним з ключових напрямів соціальної політики сучасних розвинених країн. Їх запровадження і значне поширення пов’язано з процесом реформування європей- ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2020. 16(5) е.м. лібанова, О.в. макарова, в.Г. Саріогло 58 ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2020. 16 (5) ської соціальної політики держав загального добробуту 1980—1990-х років, який експерти характеризують як просування у бік інвести- ційної держави (або держави, яка активізує людину). Однією з його визначальних рис бу- ло перенесення акцентів з пасивного надання соціальної допомоги до політики сприяння зай- нятості [1]. теоретико-методологічне обґрун- тування такого переходу викладено у роботі [2], у якій автор визначає типи політики активіза- ції, які реалізовувалися у європейських краї- нах починаючи з 1950-х років, досліджує про- філі видатків на таку політику в різних країнах залежно від траєкторій їхнього розвитку та по- яснює об’єктивно-історичні передумови ево- люції політики активізації. Сучасний період розвитку та реалізації по- літики активізації безумовно пов’язаний із складною демографічною ситуацією європейсь- ких країн, зокрема зі старінням населення, та значним тиском соціальних видатків. До того ж важливу роль у втіленні ідей соціальних ін- вестицій і активізації соціальної політики віді- грали глобальні процеси посилення конкурен- ції, визнання того, що конкурентоздатність сьогодні визначається якістю робочої сили та здатністю адаптуватися до нових умов. тому держава добробуту, заохочуючи активність та прагнення людей до отримання оплачуваної роботи має здійснити перехід від суспільства соціального споживання до соціального інвес- тування [3]. У 2013 році Європейська комісія прийня- ла «Пакет соціальних інвестицій» (SIP) [4, 5], який спрямовано на стимулювання інвестицій в галузі соціальної політики, незважаючи на по точну негативну фінансову ситуацію, ос кіль- ки це може допомогти знизити майбутні со- ціальні видатки. Соціальні інвестиції призна- чено для розширення можливостей людей та підтримання їхньої участі в житті суспільства та ринку праці. Вони реалізуються шляхом мо- дернізації систем соціального захисту, впрова- дження стратегій активного залучення, інвес- тування протягом всього життя тощо. модернізація системи соціального захисту в Україні розпочалася із набуттям незалежнос ті разом із проголошенням курсу на лібераліза- цію суспільних відносин. Проте тривалий час вона залишалася, значною мірою, патерналіст- ською системою. Основне протиріччя полягало у тому, що проголосивши свободу щодо праці та зайнятості, більшість видів соціальної до- помоги виплачувалися державою незалежно від нужденності бенефіціарів, за категорійним принципом, без застосування активних меха- нізмів допомоги щодо виходу бенефіціарів із проблемної ситуації. таким чином в Україні сформувалася категорія людей і сімей, які три- валий час готові отримувати соціальну допомо- гу, не намагаючись шукати вихід із стану бід- ності. При цьому в них або абсолютно відсутня внутрішня мотивація для активного пошуку роботи, або фактична зайнятість приховується ними заради отримання фінансової допомоги. метою роботи є обґрунтування доцільнос- ті запровадження програм активізації непра- цюючих працездатних контингентів населен- ня, які потребують соціальної підтримки, та оцінка результативності заходів з активізації на прикладі досвіду реалізації пілотних проєк- тів у цій сфері в Україні. Для цього необхідно виконати узагальнення міжнародного досвіду реалізації програм активізації непрацюючого населення та результатів їх оцінювання; об- ґрунтувати доцільності реалізації подібних прог- рам в Україні; здійснити аналіз вітчизняної практики запровадження програм активізації; розробити методологічні підходи до оцінюван- ня результатів програм активізації. У загальному сенсі політика активізації ви- значається як комбінація заходів та інстру- ментів політики соціальної підтримки населен- ня, спрямованих на полегшення пошуку ро боти та працевлаштування непрацюючих працез- датних осіб, одержувачів соціальної допомоги, активізацію їхньої участі у житті суспільства, стимулювання пошуку виходу із скрутної жит- тєвої ситуації та адаптацію до життя без су- спільної підтримки. Політика активізації як інвестиція у людський капітал: теорія і практика ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2020. 16 (5) 59 Набір інструментів, що використовується політикою активізації охоплює:  заходи з розвитку мотивації до використан-заходи з розвитку мотивації до використан- ня людиною власних можливостей та здат- ності до праці (стимули для працевлашту- вання або пошуку роботи, зокрема й вста- новлення відповідних вимог для отримува- чів соціальних виплат, застосування санкцій у разі ухилення від працевлаштування та на - дання пільг отримувачам, які шукають ро - бо ту або працевлаштовуються);  запровадження програм навчання, перенав- чання, перекваліфікації, що покликані під- вищити шанси людини на ринку праці;  запровадження програм зайнятості, спря-запровадження програм зайнятості, спря- мованих на підтримку попиту на робочу си- лу та розширення можливостей заробітку (суб сидіювання заробітної плати, створен- ня робочих місць, надання фінансової під- тримки для відкриття та ведення власного бізнесу). країни Організації економічного співробіт- ництва та розвитку (ОеСр) мають значний досвід та свої традиції щодо реалізації програм активізації. Як правило, ці програми спрямо- вані на певні цільові групи населення, наприк- лад, міську молодь із низькою кваліфікацією. Очікування від реалізації подібних програм полягають у зростанні зайнятості та знижені на вантаження на державні бюджети завдяки скороченню виплат на соціальну допомогу. Огляд результатів реалізації політики акти- візації ОеСр [6] дає можливість зробити пев- ні висновки щодо позитивного її впливу на зай- нятість. Однак оцінки ефективності реалізова- них програм активізації показали, що далеко не всі програми були економічно ефективни- ми, а також не в усіх країнах однакові програ- ми демонстрували однакові ефекти. Головний висновок, який слід зробити з огляду досвіду ОеСр, це те, що при реалізації подібних про- грам краще за все поєднувати різні інструмен- ти впливу, враховувати менталітет населення та поточну економічну ситуацію в кожній конк- ретній країні. При оцінюванні ефективності та- ких програм також слід враховувати їхній об- межений масштаб (як правило ними охоплені невеликі групи населення, вони короткочасні і обсяг інвестицій є достатньо обмеженим). Слід враховувати також те, що ефект від реалізації програм не отримується миттєво, а може про- явитися через певний проміжок часу (рік або навіть більше). В огляді кращих практик реалізації програм активізації для країн — членів Організації Іс- ламського співробітництва [7] зазначається, що для країн, які мають розвинені системи соціаль- ного захисту, програми активізації можуть з ус- піхом використовуватися для протидії поши- ренню негативних стимулів для пошуку робо- ти, які обумовлені самими правилами надання соціальної допомоги. В цілому, у роботі зазна- чено, що «сучасна думка глобальних економіс- тів полягає у тому, що стратегії активізації ві- діграють важливу роль як у пом’якшенні най- гірших наслідків економічних потрясінь, так і у наданні політичного інструменту для просу- вання більш справедливого ринку праці та під - вищення можливостей працевлаштування». Україна належить до країн, які зазнали знач- них економічних та соціально-політичних по- трясінь, і разом з тим мають доволі розвинену систему соціального захисту населення. До ос- новних програм державної соціальної допомо- ги в Україні входять: соціальна допомога сі м’ям з дітьми, державна соціальна допомога мало- забезпеченим сім’ям, житлові субсидії. Щоріч- но близько 25 % загального обсягу зведеного бюджету спрямовується на соціальний захист та соціальне забезпечення. За даними держав- ного вибіркового обстеження умов життя до- могосподарств України, майже 60 % домогос- подарств мають в своєму складі учасника хоча б однієї соціальної програми. Проте, вплив цих програм на стан населення є досить неодно- значним. адже залишається високим рівень бід- ності сімей з дітьми і особливо сімей з дітьми до 3-х років та багатодітних сімей. При цьому заробітна плата членів сімей далеко не завжди гарантує захист від бідності: сьогодні ризик е.м. лібанова, О.в. макарова, в.Г. Саріогло 60 ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2020. 16 (5) бід ності серед сімей, де всі працездатні особи працюють, складає понад 20 % і цей рівень не набагато відрізняється від загального значен- ня по Україні (24 %). На програми соціальної підтримки в Украї- ні витрачаються значні бюджетні кошти, більш того, ці видатки швидко зростають. Є високим і рівень охоплення населення соціальними програмами, але постає питання: якою є ре- альна результативність цих програм, і чи без- заперечним є прагнення до подальшого наро- щування соціальних виплат? Серед осіб, врахованих при призначенні до- помоги малозабезпеченим сім’ям, майже 37 % є працездатними особами. Очевидно, що цей прошарок населення має потенціал до праці, але є соціально вразливим щодо спроможнос- ті отримати підходящу роботу. такі особи або взагалі не працюють, або мають вкрай низькі заробітки. З одного боку, поширення цього яви- ща пов’язане із неспроможністю таких людей до самостійного виходу із ситуації, з іншого боку — чинне законодавство, що регламентує правила виплат малозабезпеченим сім’ям, не стимулює активності отримувачів допомоги. Про низьку активність щодо пошуку виходу зі стану нужденності свідчить і значна трива- лість перебування у програмах соціальної до- помоги. Серед отримувачів допомоги малоза- безпеченим сім’ям — 67,8 % є довготривалими учасниками програми (середній термін пере- бування у програмі складає 25 місяців); серед учасників програми соціальної допомоги оди- ноким батькам 84 % є довготривалими (серед- ній термін перебування — 5 років); серед учас- ників програми житлових субсидій майже 90 % є довготривалими отримувачами. В Україні у рамках проєктів міністерства соціальної політки України з удосконалення системи соціальної допомоги здійснено низку досліджень щодо вивчення специфіки контин- гентів отримувачів соціальної допомоги. так, за результатами першої хвилі досліджень (2011— 2012 рр.), зокрема за даними типологічного дослідження отримувачів соціальної допомо- ги 1, встановлено, що значна частина праце- здатних осіб, із числа отримувачів допомоги, має проблеми з працевлаштуванням. Зокрема:  серед сімей-отримувачів допомоги по до-серед сімей-отримувачів допомоги по до- гляду за дитиною до 3-х років 36,8 % мають у своєму складі працездатних осіб, які не працюють, але хочуть знайти роботу; основ- ними причинами, що перешкоджають їм це реалізувати, є: відсутність роботи на постій- ній основі (62,1 %), низька заробітна плата (40,1 %), відсутність роботи за спеціальніс- тю (28,6 %); майже в кожній п’ятій родині (19,8 %) непрацюючі працездатні не можуть знайти роботу через сімейні обставини; серед всіх учасників соціальної програми 23,0 % сімей погодилися б взяти участь у громадсь- ких роботах;  серед отримувачів допомоги малозабезпе- ченим сім’ям 42,0 % мають у своєму складі працездатних осіб, які не працюють, але хо- чуть знайти роботу; причинами, що їм пе- решкоджають, вони також назвали відсут- ність роботи на постійній основі (64,8 %), низьку заробітну плата (35,2 %), відсутність роботи за спеціальністю (27,3 %); у 18,2 % випадків непрацюючі працездатні не можуть знайти роботу через сімейні обставини; у гро- мадських роботах погодилися б взяти участь 29,1 % сімей;  серед отримувачів допомоги на дітей одино-серед отримувачів допомоги на дітей одино- ким особам (матерям, удовам, удівцям, уси- новителям) третина (33,3 %) має у своєму складі працездатних осіб, які не працюють, але хочуть знайти роботу; перешкоди для працевлаштування знову ж розподілилися таким чином: відсутність роботи на постій- ній основі (57,2 %), низька заробітна плата (33,9 %), відсутність роботи за спеціальніс- тю (22,2 %); майже в кожній четвертій роди- ні (24,92 %) непрацюючі працездатні не мо- 1 Дослідження проведено у рамках реалізації проєкту «Удосконалення соціальної допомоги» міністерства со ціальної політики України, 2012 р. Політика активізації як інвестиція у людський капітал: теорія і практика ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2020. 16 (5) 61 жуть знайти роботу через сімейні обстави- ни; погодилися б взяти участь у громадських роботах 23,1 % сімей. Однією з причин довготривалої бідності пре- тендентів на соціальну допомогу є сформовані психологічні настанови на бідність. Як прави- ло, такі люди абсолютно не вірять у власні си- ли, в те, що їхній досвід та знання можуть бути затребувані; побоюються змін; не сподіваючись на власні сили, розраховують на допомогу з бо- ку держави; проявляють життєву пасивність; мають занижену самооцінку. Особливо небез- печною така ситуація є для сімей з дітьми, ос- кільки для дітей, які виховуються у бідних сі- м’ях, ризик бідності в майбутньому дорослому житті є суттєво вищим. Навіть такий традиційний вид соціальної до- помоги як допомога по догляду за дитиною до 3-х років впливає на психологічний стан її от- римувачів, переважною більшістю яких є мо- лоді жінки з вищою освітою. так, за даними спеціального дослідження психологічних на- станов бідності, проведеного у 2012 році у рам- ках проєкту «Удосконалення соціальної допо- моги» міністерства соціальної політики Ук- раїни встановлено, що «…соціальна ситуація, в яку потрапляє жінка з вищою освітою після народження дитини, спричиняє зниження рів- ня самооцінки, відчуття власної соціальної не- потрібності, фінансової неспроможності та без- перспективності. крім того, рефлективність, як особистісна риса, безпосередньо залежить від рівня освіченості людини. тому період тимча- сової соціальної незатребуваності люди з ви- щою освітою переживають гостріше. У більшій мірі отримувачі цього виду допомоги є но сія- ми установки «треба задовольнятися тим, що є» або «Головне — зберегти те, що є». Людина з такою позицією орієнтована не на активне примноження добробуту, а на пасивне збере- ження досягнутого. можна припустити, що у період декретної відпустки, повністю зайнята піклуванням про свою дитину, жінка психоло- гічно не орієнтована на досягнення кар’єрних та фінансових висот, тому і віддає перевагу та- кому уявленню про життя — задовольнятися тим, що є, та зберегти надбане. Дослідження підтверджують той факт, що сім’ї отримувачів соціальної допомоги відчу- вають труднощі не лише в економічному плані. Часто у таких сім’ях яскраво виражена втрата кількох сімейних функцій, і дуже часто це по- в’язано з асоціальними формами поведінки чле- нів сімей. Без зовнішнього втручання такі сім’ї не в змозі подолати труднощі, а втрата часу тут загрожує такими явищами як соціальне від- торгнення, погіршення здоров’я дітей (зокре- ма й психічного) та формування у дітей схиль- ності до асоціальних форм поведінки тощо. Зро зуміло, що у такій ситуації необхідною є робота, спрямована на надання допомоги сім’ї, яка має здійснюватися професійною службою комплексного супроводження. Дуже важли- вим щодо таких контингентів є впровадження реабілітаційних заходів, спрямованих на від- новлення зруйнованих або втрачених індиві- дами суспільних зав’язків та стосунків внаслі- док порушення здоров’я, інвалідності, девіант- ної поведінки (особи, які страждають від нар- команії, алкоголізму тощо). Якщо характеризувати причини недостат- ньої ефективності програм соціальної підтрим- ки, то слід зазначити про недоліки у законо- давстві, про недостатньо адекватну оцінку нуж- денності при призначенні допомоги, а також ментальні чинники, зокрема, надто лояльне ставлення населення до соціального утриман- ства та випадків зловживань соціальною допо- могою. Очевидним є те, що грошова допомога не є найкращим видом підтримки, оскільки до бідності призводять інші причини: відсутність роботи або належної кваліфікації, втрата пра- цездатності, важка хвороба (зокрема алкоголь- на або наркотична залежність), втрата майна або житла, неспроможність сім’ї повноцінно ви- конувати свої функції через поведінкові особ- ливості (асоціальні прояви), і якщо не вжива- ти спеціальних заходів щодо подолання цих е.м. лібанова, О.в. макарова, в.Г. Саріогло 62 ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2020. 16 (5) проблем, переважна частка отримувачів соці- альної допомоги не набуває спроможності до самостійного виходу із ситуації нужденності. Стає все більш очевидним, що головним за- вданням соціальної підтримки має бути пе- реміщення акцентів з надання грошової до- по моги до заходів із соціального залучення, повернення до ринку праці та повноцінного са- мостійного життя осіб, які опинилися у склад- ній життєвій ситуації. Профілактика бідності, протидія її поширенню та виникненню осеред- ків застійної бідності є одним з найважливі- ших пріоритетів державної соціальної політики. Особливо соціально небезпечною є застійна бідність серед працездатного населення та сі- мей з дітьми. Саме ці контингенти мають бу ти у центрі уваги соціальних служб з точки зору проведення заходів соціальної адаптації, реа- білітації та допомоги із працевлаштування. Друга хвиля досліджень (2014—2018 рр.) охоп лювала проєкти із підвищення адреснос- ті програм соціальної допомоги (2014 р.) та упродовж 2017—2018 років було реалізовано пілотний проєкт «рука допомоги», який мав на меті апробацію сучасних механізмів залучен- ня на ринок праці непрацюючих працездатних осіб з числа членів сімей, які отримують дер- жавну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям, та внутрішньо переміщених осіб, і на- дати їм можливість позбутися залежності від соціальних виплат. Сутність запропонованих у проєкті механізмів полягала у сприянні пра- цевлаштуванню, участі у громадських робо- тах, надання мікрокредитів для відкриття влас- ного бізнесу. Проєкт «рука допомоги» було реалізовано у Львівській, Полтавській та Хар- ківській областях, а з 2018 року до нього до- лучилися також окремі об’єднані територіаль- ні громади Житомирської, Донецької та Чер- нігівської областей. Загалом за період реалізації пілотного про- єкту «рука допомоги» його учасниками стали 5,9 тис. осіб, з яких 73 % становили непрацюю- чі працездатні одержувачі державної соціаль- ної допомоги малозабезпеченим сім’ям і 27 % — внутрішньо переміщені особи. Близько трети- ни учасників проєкту мали вищу освіту, зок- рема й повну, базову (бакалавр) та неповну (молодший спеціаліст), також близько трети- ни мали професійно-технічну освіту, менше 20 % стано вили особи з повною загальною серед- ньою ос вітою. решта учасників мала нижчий рі вень освіти. Переважну частину учасників проєкту (по- над 90 %) складали безробітні, з яких близько 90 % були офіційно зареєстровані в Центрі зай- нятості. майже половина осіб мала стаж ро- боти від 1 до 5 років, ще 20 % — від 5 до 10 ро- ків, і решта — більш тривалий стаж. При цьому близько 50 % учасників мали невелику перер- ву у роботі — менше 1 року. Перерву понад 5 ро- ків мали 20 % учасників. Більше половини учас- ників основною причиною незайнятості на- звали відсутність підходящої роботи за рівнем оплати, 35 % — відсутність роботи в межах транс- портної доступності чи зі зручним графіком роботи. Складні сімейні обставини перешкод- жали працевлаштуванню 19 % учасників проєк- ту. У період реалізації проєкту у складі отри- мувачів державної соціальної допомоги мало- забезпеченим сім’ям значна частина сімей (до 30 %) мала суттєву тривалість отримання цієї допомоги — понад 5 років, що свідчить про по- ширеність серед них явища «застійної» бідності. Переважна частина учасників проєкту (по- над 80 %) бажаною формою участі у пілотно- му проєкті називали працевлаштування, вияв- ляли бажання започаткувати власну справу від 12 до 15 % опитуваних, решта більш схиля- лася до участі у громадських роботах. такий розподіл був характерним для всіх пілотних регіонів. Досвід із ведення бізнесу мали лише 4—5 % учасників, тому майже всі бажаючи вес- ти власний бізнес потребували комплексної допомоги з відповідних питань. Зокрема, май- же всі вони потребували допомоги в складан ні бізнес-плану, близько половини розраховували на фінансову та юридичну підтримку, близь - ко 40 % вважає необхідним пройти відповідне навчання. Політика активізації як інвестиція у людський капітал: теорія і практика ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2020. 16 (5) 63 аналіз даних моніторингу про хід впрова- д ження пілотного проєкту дає підстави для за- гального висновку щодо його успішної реалі- зації. Незважаючи на певні сезонні коливання, число учасників суттєво зростало протягом всього періоду. В середньому щомісяця долу- чалося 270 осіб, працевлаштовувалося 102 осо- би, долучалось до громадських робіт 43 особи та отримували фінансову допомогу на ведення власного бізнесу 11 осіб. Для оцінки результативності пілотного про- єкту протягом терміну його реалізації здійсне- но порівняльний аналіз змін характеристик складу сімей бенефіціарів програми державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям (ДСДмС) учасників пілотного проєкту та сі- мей бенефіціарів програми ДСДмС так званої «квазіекспериментальної» групи. таку групу складали сім’ї, дослідження яких не було пе- редбачено з початку реалізації проєкту і які че- рез це не увійшли у власне експериментальну (контрольну) групу. Для цього у реєстрі сімей учасників програми ДСДмС за участю фа хів- ців Інформаційно-обчислювального цент ру міністерства соціальної політики України ви- ділено групи сімей за такими характеристика- ми як регіон проживання, кількість членів сі м’ї, кількість дітей, кількість працездатних осіб, які не здійснюють догляду, та кількість таких осіб, які не мають трудового доходу. Проаналізова- но динаміку зазначених груп серед всіх сімей, що беруть участь у програмі ДСДмС, за регіо- нами та кварталами 2017 і 2018 років. Слід за- значити, що виділити у реєстрі сім’ї, які брали участь у пілотному проєкті, не можливо че- рез недоступність персоніфікованих даних. та- ким чином, «квазіекспериментальними» гру- пами фактично виступали всі сім’ї—отримувачі ДСДмС Житомирської, Донецької та Черні- гівської областей, які приєдналися до пілотно- го проєкту лише на останньому етапі його реа- лізації складом лише декількох територіаль- них громад. Було здійснено різноманітні оцінки впливу проєкту «рука допомоги» на різні характерис- тики сімей бенефіціарів програми ДСДмС та Рис. 1. Динаміка кількості сімей, учасників програми ДСДмС, які мають у складі одн у працездатну особу, яка не здійснює догляду і не має трудових доходів, за регіонами 10,0 6,0 4,0 І кв. 2017 р. ІІ кв. 2017 р. ІІІ кв. 2017 р. ІV кв. 2017 р. І кв. 2018 р. ІІ кв. 2018 р. ІІІ кв. 2018 р. ІV кв. 2018 р. Період 2,0 Ча ст ка с ім ей , % 0,0 8,0 7,0 9,0 5,0 3,0 1,0 Львівська обл. Житомирська обл. Донецька обл. Харківська обл. Полтавська обл. Чернігівська обл. е.м. лібанова, О.в. макарова, в.Г. Саріогло 64 ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2020. 16 (5) динаміку їхніх змін, як під час реалізації про- єкту, так і протягом певного періоду після його завершення. тут, в якості ілюстрації, доцільно навести результати таких оцінок для груп сі- мей, що мають у своєму складі непрацюючих працездатних осіб, які не здійснюють догляду і не мають трудових доходів. При цьому роз- різнюють три групи таких сімей: сім’ї з однією працездатною особою, яка не здійснює догля- ду і не має трудових доходів; сім’ї з двома пра- цездатними особами, які не здійснюють догля- ду і одна з яких не має доходів; сім’ї з двома працездатними особами, які не здійснюють догляду і не мають трудових доходів. резуль- тати оцінки зміни відносної кількості таких сімей подано на рис. 1—3. Як видно з даних, наведених на рис. 1, протя- гом 2018 року спостерігається стабільне зни жен- ня частки сімей, учасників програми ДСДмС, з однією працездатною особою, яка не здій- снює догляду і не має трудових доходів. Дані свідчать, що у пілотних областях — Львівській, Полтавській та Харківській — частка таких сі- мей відносно більша, ніж в інших трьох облас- тях («квазіексперментальних») — Житомир- ській, Донецькій та Чернігівській. темпи зни- ження цих часток, в цілому, є близькими для всіх шести областей і, відповідно, немає під- став для ствердження, що основним фактором зниження є заходи, реалізовані в рамках пі- лотного проєкту. Скоріше за все загальні тен- денції зміни складу цих отримувачів ДСДмС, обумовлені іншими, незалежними від проєкту факторами. Водночас, результати оцінки динаміки від- носної кількості сімей, що мають у складі двох працездатних осіб, які не здійснюють догляду і одна з яких не має трудових доходів (рис. 2) дають можливість зробити висновок про вплив саме пілотного проєкту на такі сім’ї. так, част- ка сімей цієї групи при порівнянні І і ІV квар- талів 2018 року у пілотних регіонах знизилася у 1,20 рази, тоді як частка таких сімей в інших трьох областях навіть дещо підвищилася: спів- відношення складає 0,95. тобто ефект пілотно- го проєкту для таких сімей становить близько Рис. 2. Динаміка кількості сімей, учасників програми ДСДмС, які мають у складі двох працездатних осіб, які не здійснюють догляду і одна з яких не має трудових до- ходів, за регіонами 6,0 І кв. 2017 р. ІІ кв. 2017 р. ІІІ кв. 2017 р. ІV кв. 2017 р. І кв. 2018 р. ІІ кв. 2018 р. ІІІ кв. 2018 р. ІV кв. 2018 р. Період Ча ст ка с ім ей , % 0,0 4,0 8,0 2,0 Львівська обл. Житомирська обл. Донецька обл. Харківська обл. Полтавська обл. Чернігівська обл. Політика активізації як інвестиція у людський капітал: теорія і практика ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2020. 16 (5) 65 1,27 раза (1,27 = 1,20/0,95). Враховуючи більшу частку таких сімей у Львівській та Полтавсь- кій області, зменшення їх кількості є значним. також помітним слід вважати вплив пілот- ного проєкту на частку сімей, які мають у скла- ді двох працездатних осіб, які не здійснюють догляду і не мають трудових доходів (рис. 3). Частка сімей цієї групи при порівнянні І і IV кварталів 2018 року у пілотних регіонах зни- зилася у 1,77 рази, тоді як частка таких сімей у інших трьох областях знизилася в середньому лише у 1,34 рази. таким чином, ефект проєкту становить близько 1,32 рази. Іншими суттєвими результатами пілотного проєкту є: 1) Створення робочих місць, зменшення рів- ня безробіття та бідності у пілотних регіонах. активізація в рамках пілотного проєкту близько 3,3 тис. осіб працездатного віку при- звела до відповідного зниження рівня безро- біття у пілотних областях. Працевлаштування майже 2,4 тис. осіб призвело до помітного зни- ження рівня зареєстрованого безробіття. От- римання працевлаштованими особами за 12 мі- сяців 2018 року в середньому близько 2050 грн. на особу на місяць обумовило відповідне під- вищення рівня життя їхніх сімей. Зокрема, для сімей, в яких була працевлаштована одна пра- цездатна особа, така сума доходу, з урахуван- ням середнього розміру сім’ї, який для сімей з працездатними особами становить близько 4,4 особи, перевищувала середню нестачу до рівня забезпечення прожиткового мінімуму на особу на місяць, що складала за цей період в середньому близько 420 грн. Відповідно, у пі- лотних регіонах зменшувалися глибина й рі- вень бідності. 2) Збільшення надходжень до державного та місцевих бюджетів. Впродовж 2018 року працевлаштованими на підприємствах учасниками пілотного проєк- ту отримано близько 15,6 млн грн грошових доходів, зокрема у Львівській області — близь- ко 4,0 млн грн, у Полтавській області — близько 4,5 млн грн, у Харківській області — приблиз- но 7,1 млн грн. Відповідно до соціальних фондів Рис. 3. Динаміка кількості сімей, учасників програми ДСДмС, які мають у складі двох працездатних осіб, які не здійснюють догляду і не мають трудових доходів, за регіонами 0,4 І кв. 2017 р. ІІ кв. 2017 р. ІІІ кв. 2017 р. ІV кв. 2017 р. І кв. 2018 р. ІІ кв. 2018 р. ІІІ кв. 2018 р. ІV кв. 2018 р. Період Ча ст ка с ім ей , % 0,0 0,6 0,2 Львівська обл. Житомирська обл. Донецька обл. Харківська обл. Полтавська обл. Чернігівська обл. е.м. лібанова, О.в. макарова, в.Г. Саріогло 66 ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2020. 16 (5) перераховано майже 4,2 млн грн єдиного соці- ального внеску (ЄСВ) (приблизно 1,1 млн грн у Львівській області, 1,2 млн грн у Полтавсь- кій області і 1,9 млн грн у Харківській області). До місцевих бюджетів перераховано близько 3,5 млн грн податку на доходи фізичних осіб (приблизно 0,9 млн грн у Львівській області, 1,0 млн грн у Полтавській області та 1,6 млн грн у Харківській області). Загальна сума військо- вого збору склала близько 290 тис. грн. Особа- ми, працевлаштованими індивідуальними під- приємцями, яким було надано фінансову до- помогу, у трьох пілотних областях отримано біля 3,1 млн грн грошових доходів. До соціаль- них фондів перераховано близько 850 тис. грн ЄСВ. До місцевих бюджетів перераховано май- же 700 тис. грн. Сума військового збору скла- ла близько 58 тис. грн. Для осіб, залучених до громадських робіт, за результатами моніторингу проєкту, отри- мано сукупну заробітну плату за 12 місяців 2019 ро ку, яка складає близько 2,0 млн грн. У Львівській області ця сума становить приб лиз- но 100 тис. грн (наведену оцінку отримано на ос нові кількості осіб, залучених до громадсь- ких робіт у Львівській області протягом 2018 ро- ку, та середньої заробітної плати таких осіб в Полтавській та Харківській області), у Полтав- ській області — 930 тис. грн, у Харківській об- ласті — 970 тис. грн. Відповідно до соціаль- них фондів перераховано близько 540 тис. грн (приблизно 30 тис. грн у Львівській області, 250 тис. грн у Полтавській області і 260 тис. грн у Харківській області). До місцевих бюджетів перераховано близько 445 тис. грн податку з доходів фізичних осіб (ПДфО) (приблизно 23 тис. грн у Львівській області, 207 тис. грн у Полтавській області та 215 тис. грн у Харківсь- кій області). Загальна сума військового збору склала близько 37 тис. грн. Слід враховувати також, що, як свідчать ре- зультати державних вибіркових обстежень умов життя домогосподарств, доходи, отримані до- могосподарствами з відносно низьким рівнем життя (до яких належать і сім’ї учасників пі- лотного проєкту), значною мірою використо- вуються на споживання і, таким чином, при цьо- му сплачується відповідна сума ПДВ і акцизів. 3) Повернення на ринок праці довготрива- лих безробітних та реінтеграція внутрішньо переміщених осіб. Заходи пілотного проєкту виявилися дос тат- ньо ефективними в плані повернення на ри - нок праці довготривалих безробітних, навіть тих хто не працював достатньо тривалий час. Впродовж терміну реалізації проєкту в трьох пілотних областях серед сімей, учасників про- грами ДСДмС, помітно зменшилася частка осіб, які не працюють та не зайняті доглядом (рис. 1—3). При цьому оцінений для сімей, які мають у складі двох працездатних осіб, які не здійснюють догляду і хоча б одна з яких не має трудових доходів, прямий ефект проєкту ста- новить в середньому близько 30 % зазначено- го зменшення. таким чином, за період незалежності в Ук- раї ні сформувався прошарок людей і сімей, які, будучи працездатними, готові отримувати со- ціальну допомогу від держави тривалий час, не намагаючись шукати вихід із стану малоза- безпеченості та бідності. Ця частка населення переважно характеризується відсутністю або слабкістю внутрішньої мотивації для актив- ного пошуку роботи. Іншою категорією таких лю дей є особи, які приховують фактичну зай- нятість заради отримання додаткових дохо- дів у вигляді соціальної допомоги. Система державної соціальної допомоги в Україні через економічні та політичні фактори тривалий час залишалася, значною мірою, па- терналістською: в умовах свободи людей щодо праці та зайнятості більшість видів соціальної допомоги виплачувалися і продовжують ви- плачуватися державою незалежно від нужден- ності бенефіціарів без застосування активних механізмів допомоги щодо виходу бенефіціа- рів із проблемної ситуації. Досвід країн з розвиненою системою соціа- льної підтримки населення свідчить, що про- грами активізації при реалізації політики со- Політика активізації як інвестиція у людський капітал: теорія і практика ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2020. 16 (5) 67 ціальної підтримки населення можуть ефек- тивно використовуватися для протидії по ши- ренню негативних стимулів для виходу пра- цездатних бенефіціарів соціальної підтримки на ринок праці, активізації їхньої участі у жит- ті суспільства, стимулювання пошуку виходу із скрутних життєвих обставин та адаптації до життя без державної підтримки. Пілотування інструментів активізації в Ук- раїні при реалізації програми державної соці- альної допомоги малозабезпеченим сім’ям за- свідчило, що найбільш ефективною формою активізації працездатних бенефіціарів є праце- влаштування. За отриманими оцінками при бу- ток від працевлаштування більше ніж у 5 разів перевищує вартість наданих послуг з активіза- ції. Цей механізм виявився й найбільш бажа- ною формою для бенефіціарів. Попри очевидні позитивні результати за- стосування інструментів активізації в пілот- них регіонах, необхідно зазначити існування певних ризиків. По-перше, специфічні психо- логічні настанови та загальний низький рівень активності цільового контингенту потребує за - стосування додаткових заходів соціальної ро- боти із цільовим контингентом; по-друге, по ши - рення прихованої зайнятості серед отримувачів допомоги викликає необхідність запровад жу- вати спеціальні механізми щодо її виявлення та легалізації. СПиСОк ЛІтератУри 1. Dingeldey I. Activating Policies as Welfare State Restructuring. A comparative View on Changing Forms of Governan- ce. “Activation” Policies on the fringes of society: A challenge for European Welfare States: IAB-Conference (Nuremberg, May 15th–16th, 2008). Nuremberg, 2008. URL: https://www.researchgate.net/publication/267717698_Activating_ Policies_as_Welfare_State_Restructuring_A_comparative_View_on_Changing_Forms_of_Governance (дата звер нен- ня: 11.11.2019 р.). 2. Bonoli G. the political economy of active labour market policy. Working Papers on the Reconciliation of Work and Wel- fare in Europe. REC-WP 01/2010. Edinburgh: RECWOWE Publication, Dissemination and Dialogue Centre, 2010. URL: http://www.sps.ed.ac.uk/__data/assets/pdf_file/0010/39268/REC-WP_0110_Bonoli.pdf (дата звернення: 18.12.2019 р.). 3. taylor-Gooby P. trust and welfare state reform: the example of the NhS. Social Policy & Administration. 2008. № 42 (3). P. 288–306. 4. Bouget D., Frazer h., Marlier E., Sabato S., Vanhercke B. Social Investment in Europe: а study of national policies. European Social Policy Network (ESPN). European Commission, 2015. URL: https://ec.europa.eu/social/BlobServlet?d ocId=13805&langId=en (дата звернення: 24.01.2020 р.). 5. Bonoli G. Active labour market policy and social investment: A changing relationship. Towards A Social Investment Welfare State?Ideas, Policies and Challenges. Bristol: Policy Press, 2011. P. 181–204. URL: https://dx.doi.org/10.1332/policypre ss/9781847429247.003.0007 (дата звернення: 10.02.2020 р.). 6. Immervoll h. Activation Policies in OECD Countries: an overview of current approaches. Social Protection & Labor Policy. 2012. № 14. P. 181–204. URL: https://www.researchgate.net/publication/254456336_Activation_policies_in_ OECD_countries_an_overview_of_current_approaches (дата звернення: 31.10.2019 р.). 7. Activation Policies for the Poor in the OIC Member States / Standing Committee for Economic and Commercial Coo- peration of the Organization of Islamic Cooperation. Ankara: COMCEC Coordination Office, 2015. URL: http://www. comcec.org/en/wp-content/uploads/2016/05/5-Poverty-Report.pdf (дата звернення: 12.02.2020 р.). Стаття надійшла до редакції / Received 21.01.20 Статтю прорецензовано / Revised 12.02.20 Статтю підписано до друку / Accepted 17.02.20 е.м. лібанова, О.в. макарова, в.Г. Саріогло 68 ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2020. 16 (5) Libanova, E.M., Makarova, O.V., and Sarioglo, V.G. Ptoukha Institute for Demography and Social Studies, the NAS of Ukraine, 60, taras Shevchenko Blvd, Kyiv, 01032, Ukraine, +380 44 486 6238, demography@idss.org.ua ACtIVAtION POLICY AS AN INVEStMENt IN hUMAN CAPItAL: thEORY AND PRACtICE Introduction. Social and economic activation programs are a key area of the social policy in advanced economies. A defining feature of this policy is a shift in focus from passive assistance to employment promotion and economic activity. Problem Statement. Implementation of activation programs requires the creation of a relevant methodological basis and tools for their development, realization and evaluation. Purpose. to substantiate approaches to the implementation and evaluation of programs for activating idle recipients of social assistance. Materials and Methods. the results of projects implemented as part of international support programs in 2011—2018, in particular, a pilot project directed to test mechanisms for attracting recipients of benefits to the labor market have been considered. the face-to-face sociological survey methods, statistical methods for processing anonymous data from the social assistance system registry, as well as the method of combining data from the registry and the survey have been used. A methodology for monitoring the effectiveness and efficiency of activity tools has been specially developed. Results. the prerequisites for creation of the activation policy were identified, and the experience of its implementation has been generalized. Based on the assessment of the composition and psychological attitudes of social assistance recipients, results of previous reforms, the relevance of implementing activation programs in Ukraine has been proved. the essence of programs promoting employment and activating socially vulnerable groups of the population has been determined. the project has been evaluated on a set of criteria, including the impact on unemployment, poverty, budget revenues, and jobs. Recommendations on the practical implementation of activation programs have been developed. Conclusions. Piloting the activation tools has shown their high efficiency. however, in spite of the obvious positive re- sults, risks that shall be taken into account when introducing the tools into practice have been identified. Keywords : social policy, investment state, activation programs, recipients of social assistance, employment promotion, pro- gram evaluation, and effectiveness of social support.

Політика активізації як інвестиція у людський капітал: теорія і практика

Репозитарії

Схожі ресурси