Нормативно-правове регулювання громадського контролю за діяльністю навчальних закладів України (друга половина ХІХ — початок ХХ ст.)

Аналіз нормативно-законодавчої бази другої половини ХІХ — початку ХХ ст. засвідчив, що у Російській імперії ідея всебічного громадського контролю над освітою отримала досить обмежене практичне втілення, переважно у формі надання незначних наглядово-управлінських повноважень впливовим і заможним...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2017
Автор: Милько, В.І.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2017
Назва видання:Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.
Теми:
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/185626
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Нормативно-правове регулювання громадського контролю за діяльністю навчальних закладів України (друга половина ХІХ — початок ХХ ст.) / В.І. Милько // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2017. — Вип. 27. — С. 217-227. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Опис
Резюме:Аналіз нормативно-законодавчої бази другої половини ХІХ — початку ХХ ст. засвідчив, що у Російській імперії ідея всебічного громадського контролю над освітою отримала досить обмежене практичне втілення, переважно у формі надання незначних наглядово-управлінських повноважень впливовим і заможним дворянам-поміщикам. Доведено, що більшу роль мало представництво земських та міських органів самоврядування у повітових й губернських училищних радах, а також окремих станів — у складі попечительських рад жіночих гімназій. Втім, на кожному вищому рівні освіти (починаючи із сільських шкіл і закінчуючи університетами) ступінь прямого впливу громадськості ставав все менш помітним, або взагалі був майже відсутній (наприклад, у вищій школі). Лише на початку ХХ ст., в умовах наростання революційних настроїв населення, уряд пішов на певні поступки щодо послаблення нагляду та контролю за діяльністю навчальних закладів — розширив склад педагогічних рад середніх навчальних закладів та дозволив створення батьківських комітетів.