Військова преса в оддзеркаленні публікацій часопису "Киевская старина”

Дослідження присвячено публікаціям, якими “Киевская старина” репрезентувала сторінки військової преси. Тему висвітлено в аспекті історії журналістики та в контексті шевченкознавства....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2018
Автор:	Усенко, П.Г.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2018
Назва видання:	Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.
Теми:	Методологія. Історіографія. Джерелознавство
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/185739
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Військова преса в оддзеркаленні публікацій часопису "Киевская старина” / П.Г. Усенко // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2018. — Вип. 28. — С. 285-294. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-185739
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1857392022-10-08T01:26:40Z Військова преса в оддзеркаленні публікацій часопису "Киевская старина” Усенко, П.Г. Методологія. Історіографія. Джерелознавство Дослідження присвячено публікаціям, якими “Киевская старина” репрезентувала сторінки військової преси. Тему висвітлено в аспекті історії журналістики та в контексті шевченкознавства. This research covers the publications representing military press in the “Kievskaya starina”. The topic is considered from the history of journalism and in a context of T. Shevchenko studies. 2018 Article Військова преса в оддзеркаленні публікацій часопису "Киевская старина” / П.Г. Усенко // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2018. — Вип. 28. — С. 285-294. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 2307-5791 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/185739 94(477) uk Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Методологія. Історіографія. Джерелознавство Методологія. Історіографія. Джерелознавство
spellingShingle	Методологія. Історіографія. Джерелознавство Методологія. Історіографія. Джерелознавство Усенко, П.Г. Військова преса в оддзеркаленні публікацій часопису "Киевская старина” Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.
description	Дослідження присвячено публікаціям, якими “Киевская старина” репрезентувала сторінки військової преси. Тему висвітлено в аспекті історії журналістики та в контексті шевченкознавства.
format	Article
author	Усенко, П.Г.
author_facet	Усенко, П.Г.
author_sort	Усенко, П.Г.
title	Військова преса в оддзеркаленні публікацій часопису "Киевская старина”
title_short	Військова преса в оддзеркаленні публікацій часопису "Киевская старина”
title_full	Військова преса в оддзеркаленні публікацій часопису "Киевская старина”
title_fullStr	Військова преса в оддзеркаленні публікацій часопису "Киевская старина”
title_full_unstemmed	Військова преса в оддзеркаленні публікацій часопису "Киевская старина”
title_sort	військова преса в оддзеркаленні публікацій часопису "киевская старина”
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2018
topic_facet	Методологія. Історіографія. Джерелознавство
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/185739
citation_txt	Військова преса в оддзеркаленні публікацій часопису "Киевская старина” / П.Г. Усенко // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2018. — Вип. 28. — С. 285-294. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.
series	Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.
work_keys_str_mv	AT usenkopg víjsʹkovapresavoddzerkalennípublíkacíjčasopisukievskaâstarina
first_indexed	2025-07-16T06:33:02Z
last_indexed	2025-07-16T06:33:02Z
_version_	1837784192455278592
fulltext	Методологія, історіографія, джерелознавство 285 Розділ ІІІ МЕТОДОЛОГІЯ, ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВО УДК 94(477) П. Г. Усенко кандидат історичних наук, старший науковий співробітник, відділ історії України ХІХ — початку ХХ ст., Інститут історії України НАН України (м. Київ, Україна) institute@history.org.ua ВІЙСЬКОВА ПРЕСА В ОДДЗЕРКАЛЕННІ ПУБЛІКАЦІЙ ЧАСОПИСУ “КИЕВСКАЯ СТАРИНА” Дослідження присвячено публікаціям, якими “Киевская старина” репре- зентувала сторінки військової преси. Тему висвітлено в аспекті історії жур- налістики та в контексті шевченкознавства. Ключові слова: “Морской сборник”, матрос, “Военный сборник”, “Варшав- ский военный журнал”. P. H. Usenko Candidate of Historical Sciences (Ph.D. in History), Senior Research Fellow, Department of the History of Ukraine ХІХ — early ХХ century, Institute of History of Ukraine NАS of Ukraine (Kiev, Ukraine) institute@history.org.ua MILITARY PRESS IN REFLECTIONS OF THE “KIEVSKAYA STARINA” MONTHLY Abstract This research covers the publications representing military press in the “Kievskaya starina”. The topic is considered from the history of journalism and in a context of T. Shevchenko studies. Keywords: “Navy digest” (“Morskoj sbornik”), mariner, “Military digest” (“Vojennyj sbornik”), “Warsaw military journal” (“Varszavskij vojennyj jurnal”). © П.Г. Усенко, 2018 ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2018. Випуск 28 286 Навесні 1884 р. журнал “Киевская старина” заходився обнародувати художню прозу Тараса Шевченка, відтак побачила світ “Княгиня” — з гірким конспіраційним псевдонімом К. Дармограй і дружньою присвятою польському співвигнанцеві Великого Кобзаря по Окремому Оренбурзь- кому корпусу Броніславові Залєському (Залеському, Залецькому), чиє прізвище (схоже, через похибку копіїста) російською мовою спіткало перекручення: “… Засецкому”1. Автор під час датування свого тексту 1853 р. вимушено тягнув мученицьку лямку шерегового жовніра ліній- ного батальйону на центральноазійських теренах Російської імперії та через шалену скруту потай долав системні репресії, спрямовано проти нього влаштовані владною вертикаллю. Слід наголосити, що безупинна нелюдська наруга над ним страхітливо загрожувала як фізичними, так і психічними травмами, оскільки, опинившись безтерміновим засланцем у глушині досить ізольованої дислокації зі злого наказу царя Миколи I, він до 1857 р. карався “степом безкраїм за Уралом” під повсякденним тиском спеціально застосованих знущань з боку тих ницих властей адресно вготованої йому “незамкненої тюрми”, які підло виконували жахливу монаршу конфірмацію, чітко завізовану ганебним утиском “с запреще- нием писать и рисовать”2. Під сенсаційною рубрикою “Неизданные произведения Т. Шевченка”, розпочатою влітку 1886 р. поемою “Слепая”, на шпальтах “Киевской ста- рины” поступово випросталася резонансна археографічна серія — по суті продовжена від середини XIX ст.: “Варнак”, “Наймичка”, “Близнецы” (1886), “Художник”, “Капитанша”, “Прогулка с удовольствием и не без морали” (1887). Зрештою додатком убезпечилася збірка “Поэмы, повести и рассказы Т. Шевченка, писанные на русском языке” (Киев, 1888), куди белетристика природно влилася. Як і “Несчастный” та “Музыкант”, ра- ніше вміщені відповідно місячником “Исторический вестник” 1881 р. й газетою “Труд” 1882 р., перелічені твори приховано виникли на пустель- ному півострові Мангишлак і не випадково всотували фрази, коренево сполучені з тамтешніми реаліями та почуттями, викликаними виснаж- ливою солдатчиною за Каспієм і тісно пов’язаними з інфраструктурою розташованих довкола армійських підрозділів та мілітарною минувши- ною в широкому сенсі: відтак відлунили спомини післявоєнного періоду по перипетіях 1812 р. про драгунів, полкових трубачів (“Княгиня”), ——————— 1 Киевская старина. — 1884. — № 3. — С. 391. 2 Тарас Шевченко: Документи та матеріали до біографії. — К., 1982. — С. 130–279; Жур П. В. Труди і дні Кобзаря. — К., 2003. — С. 166–314; Усенко П. Г. “Державний кулак”. — К., 2004. — С. 3–5, 59. Методологія, історіографія, джерелознавство 287 нелегкі шляхи та бездоріжжя, подолане Шевченком в експедиціях ка- захськими просторами, — “необитаемые бесплодные и безводные степи киргизские”, земляні укріплення Згадані улани, окопи, шанці (“Най- мичка”), “небольшая крепостца, называемая в простонародии Соляною Защитой”, інвалід, “нападение на неприятеля”, свинець, порох (“Вар- нак”), історичне Бородіно, “барабанный староста” — тобто старший пол- ковий або батальйонний барабанщик, обмундирування (“Капитанша”), маневри під Вознесенськом (“Музыкант”), Хівинський рейд 1839 р. (“Художник”), квартирована в огромі тодішнього прикордоння 23-я піша дивізія, Орськ і каземати у ньому для каторжників, екзерсис-гауз, інженерний двір, Кронштадт (“Несчастный”), ополчення, військовики — “усатое сословие”, кантоністи (“Близнецы”), казарми, табір, ремонтери, кавалерист, гусар, багнет, еполети, аксельбанти (“Прогулка с удоволь- ствием и не без морали”). Від останньої з отак перелічених повістей, найбільшої з відомих у Шевченковій спадщині, пильну увагу до військової преси “Киевская ста- рина” підхопила символічною естафетою: мандрівна вигадка, нарочито обернута навкруг реалій, означених у січні 1855 р. петербурзьким часо- писом “Морской сборник”, — щодо людських утрат на доти не завер- шеній Східній (Кримській) війні, — образно втілила думки, породжені детальним звітом про назирання покалічених в огненних сутичках севас- топольських оборонців, причім у процесі спілкування з ними домінантою їхньої поведінки за тяжкої години потерпань органічно виявилася при- голомшлива мужня душевність. У її апогеї унікальним нюансом єдиний із опікуваних учасників жорстоких баталій на наполегливу вимогу озвучити нагальну потребу, спроможну втішити по лютих знегодах лихоліття, тільки побажав викупу сестри з кріпацтва. Годиться принагідно скласти честь ініційованому віце-адміралом Фе- дором Літке столичному журналу. Стартові для нього на 15 (27) березня 1848 р. чотири сотні примірників, не втамувавши збурення читацького попиту, спричинили ледь не ажіотаж: наклад швидко потроївся, а про- тягом 1852–1853 рр. стабілізувався на кількості з дев’яти сотень. 1854 р. “Морской сборник” набув статусу обов’язкового для кожного з понад трьох тисяч офіцерів російського флоту, приплюсувавши до числа перед- платників і півтисячі приватних осіб (у 1855 р. — 680, а за іншою версією 786). Випускався по 12 разів на рік. Першим редактором цього органу мариністики був флігель-ад’ютант барон Богдан фон Глазенап (1848–49), за ким цю чільну посаду обіймали Ростислав Скаловський (1849), Сергій Крашенинников (1850–53), Платон Лисянський (1853–55). До прикметної модернізації 1853 р. “Морской ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2018. Випуск 28 288 сборник” підштовхнув рішучий подвижник прогресивних зсувів у сфері державного управління великий князь Костянтин Миколайович, як при- хильник реформування домігшись екстреної публікації монарших пове- лінь, наказів, директив, відомчих інструкцій, рапортів, звісток про на- городи, стягнення, а також висвітлення тривалих відряджень і кар’єрного просування. Статті й заохочувалися, й контролювалися коли не самим великим князем, то спеціальною особою на його доручення3. Знаковими міркуваннями вельми надзвичайну віху періодики негайно підтримав Микола Чернишевський. По закінченні Петербурзького універ- ситету він штатно вчителював у середніх навчальних закладах, захистив магістерську дисертацію, а паралельно зажив репутації блискучого літе- ратора, обійнявши інтелектуальне лідерство у такому популярному органі як “Современник”, де відділ “Критика” десятого (жовтневого) числа за 1855 р. охопив схвальними нотатками під невибагливим заголовком “Морской сборник, издаваемый Морским Ученым Комитетом. Год 1855. Книжки 1–9 (январь–сентябрь)”. Пошанувавши радикальні зміни у програмі професійного видання колег-моряків, дослідник нагадав, що поза редакційними впливами там виокремлювались урядові папери, навіть із виразною зміною нумерації сторінок уже не арабськими, а римськими цифрами. Застерігши, що свіжі ідеї Костянтина Миколайовича конструктивно втіяні другим відділом (“Официальные статьи и известия”), предметно підсумував: “Это один из тех отделов, которые отличаются особенно превосходным характером и наиболее содействовали возбуждению сочувствия к “Морскому сбор- нику” во всех его читателях”4. Наочним взірцем “гласності” повторно фокусувалися результати вра- жаючого опитування 653 підліковуваних воїнів, запозичені з “Морского сборника” за січень 1855 р. Ось яку статистичну картину констатував “Общий обзор, полученных Морским министерством по 1-е января 1855 года сведений о морских чинах, убитих и раненых в Севастополе”, а затим дослівно продублював М.Чернишевський: “На вопросы, в чем состоят их нужды, чего желают для себя или для родных, они почти все единогласно отвечают: “Батюшка царь не оставит нас, а мы желаем, если Господь поможет выздороветь, то поскорее ——————— 3 Периодические издания Морского министерства // Голос. — 1873. — 21.02; Ого- родников С. Ф. 50-летие журнала “Морской сборник” // Морской сборник. — 1898. — № 1. — С. 119–151; Егорьев В. Е. 75-летие “Морского сборника” // Морской сборник. — 1923. — № 3/4. — С. 20–22. 4 Чернышевский Н. Г. Полное собрание сочинений. — Т. 2. — М., 1949. — С. 581. Методологія, історіографія, джерелознавство 289 явиться к товарищам на бастионы, отплатить врагам”. При настоятельном же требовании от них указания на способы пособия, выразили желание: Отправиться на родину ..................................................... 31 Получить денежное пособие для семейств....................... 3 Освободить детей из кантонистов ..................................... 8 Выкупить сестру из крепостного состояния..................... 1 Не в силах были говорить................................................... 5 Изъявили вообще упование на милосердие начальства 228; остальные 377 человек просили одной милости — дозволить им вернуться на бастионы и в команды”5. Реєстрацію зворушливої турботи про щемно згадану в опитуванні сестру Шевченко прищепив наріжним елементом до сюжетної лінії, засадничо проектованої під гаслом “Матрос” (пізніша назва — “Прогулка с удовольствием и не без морали”). Композиційну канву розгорнув за примхливо нафантазованим знайомством оповідача-подорожнього з часо- писним виданням, дивом придбаним у Білій Церкві. На ролі прототипів двох ключових персонажів — красуні Олени та Осипа Обеременків — придалися справжні родичі: вказана вище підданка з її зичливим братом (за тепло змальованою цікавинкою, герой навчався грамоті по буквах обгортки “Морского сборника”). Позитивний імпульс викресали обставини, котрі закцентував М. Чер- нишевський, майстерно завершивши цитований уривок піднесеним ре- ченням: “Сколько мыслей родят эти строки, запечатленные такою пора- зительною правдою!”6. Мрія врятувати сестру з біди, використана лейт- мотивом колізії про зустрінутого в мандрівці доблесного екс-матроса, по суті збігалась із сокровенним жаданням самого Т. Шевченка визволити власну рідню, теж уярмлену пекельною недолею. Могутню потенцію близького зламу рутинних лабет рабства мільйонів селян асоціативно каталізували і “Морской сборник”, і “Современник”7, адже запальний мистецький заряд могла інтенсивно згустити й тотожність їхніх поривань, сукупно примножена діткливими суспільними настроями. Доскіпливий філолог Леонід Хінкулов наполегливо стверджував, “що Шевченко, коли писав свою “Прогулку…”, зовсім і не бачив журналу “Морской сборник”, а взяв усі відомості про нього з статті Чернишев- ——————— 5 Морской сборник. — 1855. — № 1. — С. 108–109. 6 Чернышевский Н. Г. Указ. соч. — С. 582. 7 Шаблиовский Е .С. Т. Г. Шевченко и русские революционные демократы. — К., 1975. — С. 23. ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2018. Випуск 28 290 ського, яку прочитав у журналі “Современник””. Аргументовано доводив відсутність у повісті деталей, оминутих Миколою Чернишевським8. Поки не знайдено абсолютно переконливих свідчень, що сакрамен- тальний епізод Тарас Шевченко викроїв безпосередньо з “Морского сборника”, однак у цьому дусі безапеляційно (проте поза доказовою базою) говорять примітки до найостаннішого академічного зібрання Шевченкових творів у 12-ти томах9. Попри очевидну привабливість така презумпція — не бездоганна, бо залишається не менш прийнятним аль- тернативний варіант гіпотези, що вірогідним підґрунтям є міцна опора на вторинний чи ба подвійний комунікаційний канал. “Морской сборник” незабаром після знаменного солідаризування, чудово продемонстрованого Чернишевським, повідомив про поміщиків, які безкоштовно вивільняли родини постраждалих бойовників10. Шев- ченко прецінь зумовив благополуччя сестри “безрукого кавалера” по рідкісному шлюбі з паном — відставним гвардійським ротмістром, кот- рий з її пихатого та нахабного володаря-гнобителя, егоїста й гульвіси, зробився порядним чоловіком11. 1888 р. “Киевская старина” посилалась як на “Морской сборник”, так і на “Военный сборник” (теж санкціонований “згори” солідний петер- бурзький феномен, прикметний добротним фаховим змістом). Раз-по-раз ішлося про розлогий комплекс розшуків, коли в опорі на них, фронтально відрекомендувавши здобутки журналів і газет, ретельно висвітлювались успіхи бібліографії. Вирізнялися, наприклад, адекватно пом’янутий довід- ник сконцентрованих накопичень барвистої палітри багатьох галузей — “Сборник сведений по России за 1884–1885 г.” (Санкт-Петербург, 1887) і вагомі надбання вкраїнського метеоролога Олександра Клоссовського — уродженця Житомира, випускника Університету святого Володимира, ви- кладача київської військової гімназії з 1869 р., приват-доцента Київського університету 1876–79 рр., члена Київського товариства природознавців, професора Новоросійського університету, удостоєного великої золотої медалі Імператорської Академії наук, фундатора синоптичної мережі ре- гулярних спостережень за атмосферними явищами у Причорномор’ї12. ——————— 8 Хінкулов Л. Ф. Тарас Шевченко і його сучасники. — К., 1962. — С. 288. 9 Сєкарева К. М. Коментарі // Шевченко Т. Г. Повне зібрання творів. — Т. 4. — К., 2003. — С. 561–562. 10 Сведение о безвозмездном увольнении помещиками семейств раненых нижних чинов Черноморского флота // Морской сборник. — 1855. — № 12. — С. 198–201. 11 Шевченко Т. Г. Вказ. праця. — С. 208–326. 12 Обозрение журналов и газет за 1888 г. // Киевская старина. — 1888. — № 9. — С. 20. Методологія, історіографія, джерелознавство 291 Фігурували щойно злагоджена в Одесі брошура “Осадки юго-запада России, их распределение и предсказание”13 та етапний нарис історика Миколи Краснова з порівняльними таблицями скрупульозних даних про козацтво, виладнаний для “Военного сборника” наприкінці 1888 р. з на- годи включення Таганрозького градоначальства та Ростовського повіту Катеринославської губернії до Донської області14. 1905 р. оперативним відгуком при криптонімі “Вл. П-ко” (прозоре скорочення російської фіксації імені та прізвища молодого аналітика Володимира Пархоменка15) “Киевская старина” комулятивно відреагу- вала на претензійні судження генерал-майора Генерального штабу Пла- тона Гейсмана (професора Миколаївської академії Генерального штабу, дворянина Подільської губернії, нащадка Івана Гейсмана — командира частини, відрядженої царицею Катериною II проти Барської конфедерації на допомогу охоронному реґіментові майбутнього великого коронного гетьмана Францишка-Ксаверія Браницького), котрі 1904 р. у часописі “Варшавский военный журнал” концептуально вводили до наукового обігу раритети з московських фондосховищ Головного штабу. Зібрані до колекційних тек справи, із розмахом на загал пишно ти- туловані “Русские войска и польские конфедерации в 1767–1768 гг.: Из истории борьбы за объединение России при императрице Екатерине Великой”, 24-літній опонент-українець атестував не дуже прихильно (“…не дают данных для новых исторических заключений”) і вступ “Объяснительная записка” з інтерпретацією документів, дотичних між- державних відносин окресленої доби, гостро критикував, розвінчавши ——————— 13 Про неї та її автора: Хргиан А. Х. Выдающийся русский геофизик А. В. Клос- совский // Труды Института истории естествознания и техники. — Т. 1. — М., 1954. — С. 193–218. 14 Обозрение журналов и газет за 1888 г. // Киевская старина. — 1888. — № 12. — С. 39; Обозрение журналов и газет за 1888–89 гг. // Киевская старина. — 1889. — № 3. — С. 771. Див.: Краснов Н. И. Донское войско, как главный член казачьей семьи // Военный сборник. — 1888. — № 9. — С. 192–201; № 10. — С. 400–421; № 11. — С. 177–191; № 12. — С. 461–474. 15 Доводиться стикатись із браком студій саме щодо цього відтинку його життя й діяльності, хоча на загал персоналій В. Пархоменка чимало: Пархоменко Володимир Олександрович // Радянська енциклопедія історії України. — Т. 3. — К., 1971. — С. 333; Швидько Г. К. Дослідник ранньої історії Півдня України // Під знаком Кліо. — Дніпропетровськ, 1995. — С. 96–101; Звагельський В. Б. Пархоменко Володимир Олек- сандрович // Енциклопедія Сумщини (матеріали). — Вип. 3. — Суми, 1999. — С. 58–59; Портнов А. В. Володимир Пархоменко: Дослідник ранньої історії Русі. — Львів, 2003; Палієнко М. Г. “Киевская старина” у громадському та науковому житті України (кінець XIX — початок XX ст.). — К., 2005. — С. 304–305; Ричка В. М. Пархоменко Володимир Олександрович // Енциклопедія історії України. — Т. 8. — К., 2011. — С. 79 та ін. ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2018. Випуск 28 292 суб’єктивну схему запропонованих потрактувань стратегічних акцій, скерованих на ліквідацію гайдамацького руху наче на застарілу особисту забаганку провідника дипломатії петербурзького кабінету графа Микити (Нікити) Паніна. Раптове придушення тодішнього українського повстання черговим зарубіжним наїздом російського загону Пархоменко резонно витлумачив логічним плодом традиційно запроваджуваного зовнішньо- політичним відомством курсу хижого зазіхання престольного Санкт- Петербурга на всю Річ Посполиту, аби, лукаво закріпивши максимальний протекторат над нею, практично підкорити повністю, за здавна випле- каним прагненням інкорпорації. “Действия России по отношению к вос- станию украинцев 1768 г. были ошибкой не с государственной точки зрения; эти действия игнорировали точки зрения — религиозную, нацио- нальную, социальную, но не государственную”16, — рельєфний висновок В. Пархоменка. Його гучна репліка синхронно сусідила в “Киевской старине” зі злагодженою ним ексклюзивною заміткою “Был ли игумен Мелхиседек Значко-Яворский организатором украинского восстания 1768 г.?” — прин- циповим закидом Михайлові Грушевському за категоричні міркування у поверхово зачепленому маститим ученим питанні про інспіраційні витоки вікопомних подій висвітлюваного “кровавого діла”. А кореспонденцію Вл. П. “Гервасий Линцевский (Материалы по истории Переяславской епархии третьей четверти XVIII ст.)” наприкінці 1904 р. “Киевская ста- рина” попутно доповнила ескізом того таки дебютанта “О расширении пределов Переяславской епархии в 1756 и 1757 годах”, у січні 1905 р. — ще його ж уточненням “Письмо в редакцию”17 (наступних матеріалів зі стереотипними підписами-аналогами “Вл. П-ко.” чи “Вл. П.”, — понад два десятки: “Несколько слов о малороссийских архивах”, “К истории Колиивщины”, “Князь Н. В. Репнин и Георгий Конисский”, “Грамота Максима Железняка”, “К вопросу о суде над Мелхиседеком Значко- Яворским” тощо). Завдяки масштабному осмисленню джерел — від локальних церковних до міністерського рівня — непересічну цінність мала чітка аргументація формулювань корективу подробиць, уміло роз- винута компетентним збудником дискусій. ——————— 16 Вл. П-ко [Пархоменко В.] Варшавский военный журнал 1904 г.: П. А. Гейсман. Русские войска и конфедерации в Польше в 1767 и 1768 гг. // Киевская старина. — 1905. — № 1. — С. 42–44. 17 Атрибутовано за стислою фразою Володимира Пархоменка у листі до Миколи Петрова від 5(18) червня 1908 р.: “Большинство статей, особенно прежних, подписаны — «Вл. П.» и «Вл. П-ко»” (Інститут рукопису Національної бібліотеки імені В. І. Вер- надського, ф. III, од. зб. 13497, арк. 1–2 зв.). Методологія, історіографія, джерелознавство 293 Отже можна стверджувати, що “Киевская старина”, епохально наслі- дуючи Тараса Шевченка, звертала увагу на військову пресу, де законо- мірно траплялися факти, важливі для україністики. Орієнтирами відсте- жувались “Морской сборник” і “Военный сборник”, різко контровер- сійною на початку XX ст. зринула прониклива епістолярія здібного полеміста Володимира Пархоменка з позиції, динамічно повитої на про- тивагу тенденційним сентенціям, які випродукував тоді офіціозний “Варшавский военный журнал”. О тій порі й собі енергійно спробував перо в орбіті “Киевской ста- рины” талановитий студент Петербурзького гірничого інституту Микола Стасюк — прийдешній член Української Центральної Ради та гене- ральний секретар продовольчих справ улітку 1917 р., депутат Всеросій- ських установчих зборів, а за Директорії УНР — начальник постачання армії. Він поділився думками про оригінальний місячник столичного Михайловського артилерійського училища “Михайловец”, виділивши існування у ньому “целого украинского отдела”, в основному привітаного як “яркий симптом пробуждения и усиления украинского национального самосознания решительно во всех слоях общества”18. Неординарний часо- пис, тиражований по 700 екземплярів, заслуговує на подальші студії, тим паче інтерес до нього не згасає19. Накопичене розмаїття гуманітарного арсеналу друкованих засобів російських збройних сил XIX — початку XX ст., певним трибом роз- крите, відтак чекає на поглиблене черпання (зрозуміло, й у критичному сенсі). Варто сподіватися, що розвідкам у цьому інформаційному маси- вові неодмінно пощастить з огляду на цивілізаційну перспективу пано- рамного осягнення давнини, зокрема, в українському аспекті. REFERENCES 1. Chernyshevskii, N. G. (1949). Polnoje sobranije sochinenij (Vol. 2). Moscow: Gosudarstvennoje izdatiel’stvo hudozhestvennoj literatury. [in Russian]. 2. Hinkulov, L. F. (1962). Taras Shevchenko i jogo suchasnyky. Kyiv: Derzhavne vydavnytstvo hudozhn’oji literatury. [in Ukrainian]. 3. Paliienko, M. H. (2005). "Kijevskaja starina" u hromads’komu ta naukovomu zhytti Ukrainy (kinets XIX — pochatok XX st.). Kyiv: Tempora. [in Ukrainian]. ——————— 18 Стасюк М. М. “Михайловец”, ежемесячный журнал, издаваемый Михайловским артил[л]ерийским училищем, № 2, 3, 4, 5, 6 за 1905 г. // Киевская старина. — 1905. — № 10. — С. 58–59. 19 Палієнко М. Г. Вказ. праця. — С. 329. ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2018. Випуск 28 294 4. Siekareva, K. M. (2003). Komentari. In T. H. Shevchenko (Author), Povne zibrannia tvoriv (Vol. 4, pp. 561–562). Kyiv: Naukova dumka. [in Ukrainian]. 5. Taras Shevchenko: Dokumenty ta materialy do biografiji (1982). Kyiv. [in Ukrainian]. 6. Usenko, P. H. (2004). "Derzhavnyj kulak". Kyiv: Nora-Druk. [in Ukrainian]. 7. Zhur, P. V. (2003). Trudy i dni Kobzaria. Kyiv: Dnipro. [in Ukrainian].

Військова преса в оддзеркаленні публікацій часопису "Киевская старина”

Репозитарії

Схожі ресурси