Державні стимули до набуття дворянами військової професії у другій половині XIX — на початку XX ст.

• Дата: 2019
• Автор: Шандра, В.С.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2019
• Назва видання: Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.
• Теми: Сторінки вітчизняної соціально-економічної історії
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/185789
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Державні стимули до набуття дворянами військової професії у другій половині XIX — на початку XX ст. / В.С. Шандра // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2019. — Вип. 29. — С. 95-111. — Бібліогр.: 21 назв. — укр.

У статті йдеться про заходи російської держави, до яких вона вдавалася аби зберегти домінуючу присутність дворян в армійському офіцерському корпусі. Така потреба була викликана соціальною трансформацією дворянського середовища, котра відбулася внаслідок ліберальних реформ Олександра ІІ у 1860–1870 роках. Значна частина дворянства відмовлялася від військової кар’єри й зайнялася сільським господарством у власних маєтках та підприємливою діяльністю, котрі приносили суттєві статки. Інша, не маючи значних маєтностей, віддавала перевагу державній службі, як військовій так і цивільній. Захоплення нових та утримання раніше набутих територій, участь у світових війнах вимагало від Російської імперії боєздатної армії, яка б витримувала конкуренцію з арміями європейських держав. Її технологічне переозброєння вимагало професійної підготовки офіцерського корпусу й тому держава прагнула затримати дворян на військовій службі. Для цього вона зміцнювала матеріальне їх забезпечення, залишила чинним можливість набувати спадкове дворянство. Суттєво турбувалася про поліпшення служби на віддалених територіях з несприятливим кліматом, піднімаючи розмір жалування, забезпечуючи вищими пенсіями та гарантуючи набуття військових чинів за коротший термін, ніж у внутрішніх губерніях. Було звернено увагу і на соціальне становище офіцерських родин. Зауважено також і моральні аспекти для піднесення ролі військових у суспільстві. Проте найбільшу увагу було приділено військовій професійній освіті, котру можна було розпочати у кадетських корпусах і юнкерських училищах, у яких навчання здійснювалося переважно державним коштом. Останнє влаштовувало збіднілі дворянські родини. Прагнення батьків надати дітям освіту саме у військових навчальних закладах мотивувалося також і тим, що там вона тісно поєднувалася з вихованням дворянської молоді у дусі вірнопідданства, яке за тривалий час пануванні монархії Романових стало основою світогляду дворянства, його моральним авторитетом. З’ясовано ті пріоритети в організації навчального процесу, за допомогою яких формувалися у майбутніх російських офіцерів почуття відданості і лояльного ставлення до монарха, що ототожнювалося з служінням батьківщині і межувало з патріотизмом, з готовністю пожертвувати своїми інтересами заради держави.