Спогади В. Д. Машукова як джерело вивчення садово-паркового простору Катеринослава

У сучасних вітчизняних дослідженнях з історичної урбаністики важливу роль відіграють его-документи, зокрема мемуари, в яких описано життєдіяльність міських поселень. Їхня цінність полягає у можливості побачити місто та його повсякдення у той чи інший період очима окремої особи — мешканця або мандр...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2019
1. Verfasser:	Шевченко, В.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2019
Schriftenreihe:	Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.
Schlagworte:	Методологія. Історіографія. Джерелознавство
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/185797
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Спогади В. Д. Машукова як джерело вивчення садово-паркового простору Катеринослава / В.В. Шевченко // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2019. — Вип. 29. — С. 231-242. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-185797
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1857972022-10-14T01:25:30Z Спогади В. Д. Машукова як джерело вивчення садово-паркового простору Катеринослава Шевченко, В.В. Методологія. Історіографія. Джерелознавство У сучасних вітчизняних дослідженнях з історичної урбаністики важливу роль відіграють его-документи, зокрема мемуари, в яких описано життєдіяльність міських поселень. Їхня цінність полягає у можливості побачити місто та його повсякдення у той чи інший період очима окремої особи — мешканця або мандрівника. Одним із небагатьох джерел особового походження для вивчення розвитку Катеринослава наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. є спогади архівіста, археографа і краєзнавця Володимира Дмитровича Машукова, видані в 1910 р. Незважаючи на те, що цими мемуарами доволі часто послуговуються науковці, вони потребують ретельного аналізу щодо потенційних можливостей як інформаційного ресурсу. Метою представленої статті є студіювання спогадів В. Машукова у джерелознавчому контексті, з акцентуванням уваги на питаннях формування садово-паркового простору міста. Установлено, що особливістю мемуарів В. Машукова є значне цитування у власній розповіді уривків зі спогадів та творів інших осіб. Такий прийом автор використав навмисно, щоб показати читачеві Катеринослав в історичній ретроспективі. Виявлено, що відомості про зелені зони рекреації містяться у двох із п'ятнадцяти розділів — “Сади міста Катеринослава” та “Глава додаткова”. Найдокладніше описано найдавніші Міський і Потьомкінський сади/парки, а також Яковлєвський сквер. Зокрема висвітлено обставини заснування садів і зміни власників, спроби благоустрою території, наведено статистичні дані про кількість і видове різноманіття зелених насаджень. Також із тексту можна з'ясувати ставлення містян до парків — якому місцю відпочинку віддавали перевагу, які фактори впливали на їхній вибір та які дозвіллєві практики реалізовували. Сукупно це дає змогу сформувати загальне уявлення про трансформації садово-паркового простору Катеринослава від останньої третини XVIII ст. до 1910 р. Ego-documents, in particular memoirs describing the life of urban settlements, play an important role in the current domestic research on urban history. Their value is the ability to see the city and its everyday life in a given period through individual's eyes — resident or traveler. Memoirs of archivist, archeographer and local historian V. Mashukov, published in 1910, there are one of the few sources of personal origin to study the development of Katerynoslav in the late nineteenth — early twentieth century. Although scientists often use these memoirs, they need careful analysis of potential opportunities as an information resource. The purpose of this article is to study the V. Mashukov's memoirs in the context of source studies, focusing on the formation of garden and park space of the city. It was established that the peculiarity of V. Mashukov's memoirs is a significant citation in his own story of excerpts from the memoirs and publications of others. The author deliberately used this method to show the reader Katerynoslav in historical retrospect. Revealed that information about green recreation areas is contained in two of the fifteen sections — “Gardens of Katerynoslav” and “Additional Chapter”. The oldest City and Potemkin gardens / parks, as well as Yakovlevsky minipark are described in detail. In particular, highlighted the circumstances of the establishment of gardens and change of owners, attempts to improve the territory, statistics on the number and types of diversity of greenery. Also from the text, it is possible to find out the attitude of the townsfolk to parks — which place of rest they preferred, which factors influenced their choice and which leisure practices they implemented. This allows us to form a general idea of the transformation of the garden and park space of Katerynoslav from the last third of the XVIII century until 1910. 2019 Article Спогади В. Д. Машукова як джерело вивчення садово-паркового простору Катеринослава / В.В. Шевченко // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2019. — Вип. 29. — С. 231-242. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 2307-5791 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/185797 82-94Машуков uk Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Методологія. Історіографія. Джерелознавство Методологія. Історіографія. Джерелознавство
spellingShingle	Методологія. Історіографія. Джерелознавство Методологія. Історіографія. Джерелознавство Шевченко, В.В. Спогади В. Д. Машукова як джерело вивчення садово-паркового простору Катеринослава Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.
description	У сучасних вітчизняних дослідженнях з історичної урбаністики важливу роль відіграють его-документи, зокрема мемуари, в яких описано життєдіяльність міських поселень. Їхня цінність полягає у можливості побачити місто та його повсякдення у той чи інший період очима окремої особи — мешканця або мандрівника. Одним із небагатьох джерел особового походження для вивчення розвитку Катеринослава наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. є спогади архівіста, археографа і краєзнавця Володимира Дмитровича Машукова, видані в 1910 р. Незважаючи на те, що цими мемуарами доволі часто послуговуються науковці, вони потребують ретельного аналізу щодо потенційних можливостей як інформаційного ресурсу. Метою представленої статті є студіювання спогадів В. Машукова у джерелознавчому контексті, з акцентуванням уваги на питаннях формування садово-паркового простору міста. Установлено, що особливістю мемуарів В. Машукова є значне цитування у власній розповіді уривків зі спогадів та творів інших осіб. Такий прийом автор використав навмисно, щоб показати читачеві Катеринослав в історичній ретроспективі. Виявлено, що відомості про зелені зони рекреації містяться у двох із п'ятнадцяти розділів — “Сади міста Катеринослава” та “Глава додаткова”. Найдокладніше описано найдавніші Міський і Потьомкінський сади/парки, а також Яковлєвський сквер. Зокрема висвітлено обставини заснування садів і зміни власників, спроби благоустрою території, наведено статистичні дані про кількість і видове різноманіття зелених насаджень. Також із тексту можна з'ясувати ставлення містян до парків — якому місцю відпочинку віддавали перевагу, які фактори впливали на їхній вибір та які дозвіллєві практики реалізовували. Сукупно це дає змогу сформувати загальне уявлення про трансформації садово-паркового простору Катеринослава від останньої третини XVIII ст. до 1910 р.
format	Article
author	Шевченко, В.В.
author_facet	Шевченко, В.В.
author_sort	Шевченко, В.В.
title	Спогади В. Д. Машукова як джерело вивчення садово-паркового простору Катеринослава
title_short	Спогади В. Д. Машукова як джерело вивчення садово-паркового простору Катеринослава
title_full	Спогади В. Д. Машукова як джерело вивчення садово-паркового простору Катеринослава
title_fullStr	Спогади В. Д. Машукова як джерело вивчення садово-паркового простору Катеринослава
title_full_unstemmed	Спогади В. Д. Машукова як джерело вивчення садово-паркового простору Катеринослава
title_sort	спогади в. д. машукова як джерело вивчення садово-паркового простору катеринослава
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2019
topic_facet	Методологія. Історіографія. Джерелознавство
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/185797
citation_txt	Спогади В. Д. Машукова як джерело вивчення садово-паркового простору Катеринослава / В.В. Шевченко // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2019. — Вип. 29. — С. 231-242. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.
series	Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.
work_keys_str_mv	AT ševčenkovv spogadivdmašukovaâkdžerelovivčennâsadovoparkovogoprostorukaterinoslava
first_indexed	2025-07-16T06:41:11Z
last_indexed	2025-07-16T06:41:11Z
_version_	1837784705808728064
fulltext	Методологія. Історіографія. Джерелознавство 231 Розділ IV МЕТОДОЛОГІЯ. ІСТОРІОГРАФІЯ. ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВО УДК 82-94Машуков В. В. Шевченко кандидат історичних наук, старший науковий співробітник, відділ історії України ХІХ — початку ХХ ст., Інститут історії України НАН України (м. Київ, Україна), shev_valy@ukr.net ORCID: https://orcid.org/0000-0002-8681-7999 СПОГАДИ В. Д. МАШУКОВА ЯК ДЖЕРЕЛО ВИВЧЕННЯ САДОВО-ПАРКОВОГО ПРОСТОРУ КАТЕРИНОСЛАВА У сучасних вітчизняних дослідженнях з історичної урбаністики важливу роль відіграють его-документи, зокрема мемуари, в яких описано життє- діяльність міських поселень. Їхня цінність полягає у можливості побачити місто та його повсякдення у той чи інший період очима окремої особи — мешканця або мандрівника. Одним із небагатьох джерел особового походження для вивчення розвитку Катеринослава наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. є спогади архівіста, археографа і краєзнавця Володимира Дмитровича Машукова, видані в 1910 р. Незважаючи на те, що цими мемуарами доволі часто по- слуговуються науковці, вони потребують ретельного аналізу щодо потенційних можливостей як інформаційного ресурсу. Метою представленої статті є сту- діювання спогадів В. Машукова у джерелознавчому контексті, з акцентуванням уваги на питаннях формування садово-паркового простору міста. Установлено, що особливістю мемуарів В. Машукова є значне цитування у власній розповіді уривків зі спогадів та творів інших осіб. Такий прийом автор використав навмисно, щоб показати читачеві Катеринослав в історичній рет- роспективі. Виявлено, що відомості про зелені зони рекреації містяться у двох із п'ятнадцяти розділів — “Сади міста Катеринослава” та “Глава додаткова”. Найдокладніше описано найдавніші Міський і Потьомкінський сади/парки, а також Яковлєвський сквер. Зокрема висвітлено обставини заснування садів і © В.В. Шевченко, 2019 ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2019. Випуск 29 232 зміни власників, спроби благоустрою території, наведено статистичні дані про кількість і видове різноманіття зелених насаджень. Також із тексту можна з'ясувати ставлення містян до парків — якому місцю відпочинку віддавали перевагу, які фактори впливали на їхній вибір та які дозвіллєві практики реалізовували. Сукупно це дає змогу сформувати загальне уявлення про транс- формації садово-паркового простору Катеринослава від останньої третини XVIII ст. до 1910 р. Ключові слова: історичне джерело, В. Машуков, Катеринослав, спогади, сад, парк, міський простір. V. V. Shevchenko Candidate of Historical Sciences (Ph.D. in History), Senior Research Fellow, Department of the History of Ukraine ХІХ – early ХХ century, Institute of History of Ukraine NAS of Ukraine (Kyiv, Ukraine), shev_valy@ukr.net ORCID: https://orcid.org/0000-0002-8681-7999 V. D. MASHUKOV'S MEMOIRS AS THE SOURCE OF STUDYING THE GARDEN AND PARK SPACE OF KATERYNOSLAV Abstract Ego-documents, in particular memoirs describing the life of urban settlements, play an important role in the current domestic research on urban history. Their value is the ability to see the city and its everyday life in a given period through individual's eyes — resident or traveler. Memoirs of archivist, archeographer and local historian V. Mashukov, published in 1910, there are one of the few sources of personal origin to study the development of Katerynoslav in the late nineteenth — early twentieth century. Although scientists often use these memoirs, they need careful analysis of potential opportunities as an information resource. The purpose of this article is to study the V. Mashukov's memoirs in the context of source studies, focusing on the formation of garden and park space of the city. It was established that the peculiarity of V. Mashukov's memoirs is a significant citation in his own story of excerpts from the memoirs and publications of others. The author deliberately used this method to show the reader Katerynoslav in historical retrospect. Revealed that information about green recreation areas is contained in two of the fifteen sections — “Gardens of Katerynoslav” and “Additional Chapter”. The oldest City and Potemkin gardens / parks, as well as Yakovlevsky minipark are described in detail. In particular, highlighted the circumstances of the establishment of gardens and change of owners, attempts to improve the territory, statistics on the number and types of diversity of greenery. Also from the text, it is possible to find out the attitude of the townsfolk to parks — which place of rest they preferred, which factors influenced their choice and which leisure practices they implemented. This allows us Методологія. Історіографія. Джерелознавство 233 to form a general idea of the transformation of the garden and park space of Katerynoslav from the last third of the XVIII century until 1910. Keywords: historical source, V. Mashukov, Katerynoslav, memoirs, garden, park, urban space. У сучасній вітчизняній історичній науці, яка поступово відходить від знеособлення минулого й дедалі більше спрямовується на розуміння ролі людини у суспільних процесах, спостерігається зростання уваги дослід- ників до джерел особового походження, зокрема мемуарної літератури. Така тенденція характерна і для студій з історичної урбаністики, що не випадково. Его-документи, попри їхню суб’єктивність, є не тільки дже- релом фактичної інформації, а й дають змогу “зазирнути” у внутрішній світ пересічних мешканця/ки міста, відчути їхні зацікавлення, запити та проблеми. Вони незамінні для формування уявлення про повсякдення і сприйняття подій, що відбувалися навколо, оскільки часто містять унікальні відомості, незафіксовані в інших видах історичних джерел. Значимості їм додає і той факт, що мемуарів, у яких описано життє- діяльність міських поселень Російської імперії, залишилося дуже мало1. Одним із таких джерел для вивчення розбудови Катеринослава як модер- ного міста є спогади Володимира Дмитровича Машукова. Кадровий військовик за професією, за покликанням він був пристрас- ним дослідником минувшини, переважно релігійної історії. Після закін- чення 1-го Павлівського військового училища (Петербург), двадцятиліт- нім юнаком В. Машуков прибув до 133-го піхотного Сімферопольського полку в Катеринослав, де прослужив майже 30 років. Щорічні відпустки він використовував не лише для відвідин рідні, а й для подорожування з метою збирання матеріалів про церковні пам’ятки. Побувавши впродовж 1890–1910 рр. у 31 губернії Російської імперії, В. Машуков сформував фотоколекцію, в якій налічувалося 1460 номерів негативів. На початку ХХ ст. був активним учасником Катеринославської губернської ученої архівної комісії, цікавився різноманітними аспектами історії міста і краю. Перебуваючи на театрах бойових дій у роки російсько-японської та Першої світової воєн, збирав відомості про життя та побут китайців, фотографував старовинні дерев’яні храми Галичини, фіксував епізоди з похідного життя полку2. ——————— 1 Нестеренко В. О. Міський простір Харкова: історія забудови та заселення (кінець XVIII — початок ХХ ст.): дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01. Харків, 2018. С. 48. 2 Архіпова Т. А. Машуков Володимир Дмитрович // Енциклопедія сучасної України: beta-версія. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=67290; Её же. Фотоколлекция В. Д. Машукова в Днепропетровском историческом музее: проблемы атрибутации. Дата ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2019. Випуск 29 234 По собі Володимир Дмитрович залишив низку публікацій у різних збірниках, журналах і газетах (“Летопись Екатеринославской учёной архивной комиссии”, “Церковные ведомости”, “Русский паломник”, “Екатеринославские губернские ведомости”, “Приднепровский край”, “Русская правда”), книги “Материалы к изучению церковной старины Украйны” (Харьков, 1905), “Воспоминания о городе Екатеринославе (1887–1910 гг.)” (Екатеринослав, 1910) та особистий архів, що збері- гається у фондах Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д. І. Яворницького (м. Дніпро). Проте його професійна і громадська діяльність, а також наукова спадщина, донині залишаються маловив- ченими. І якщо інформативний потенціал матеріалів із релігійної тема- тики та фототеки В. Машукова деякою мірою схарактеризовано3, то зібрані ним документи з історії Катеринослава й Катеринославської губернії за 1772–1912 рр., що згруповані в окрему справу особистого архіву, потребують ґрунтовного дослідження й систематизації. Також, на сьогодні, не здійснено й докладного аналізу творів В. Машукова, зокрема видання “Воспоминания о городе Екатеринославе (1887–1910 гг.)” (далі — “Воспоминания”), хоча сучасні вітчизняні науковці (О. Бублик, М. Кавун, В. Лазебник, Т. Портнова та ін.4) доволі часто ним послуговуються, як одним із основних джерел для вивчення розвитку Катеринослава в мо- дерну добу. Тому метою цієї розвідки є студіювання “Воспоминаний” у джерелознавчому контексті, з акцентуванням уваги на питаннях щодо формування садово-паркового простору міста. Спогади охоплюють період від моменту приїзду В. Машукова в Кате- ринослав у вересні 1886 р. до червня 1910 р., оскільки видання приуро- чувалося до головної тогорічної події краю — Південноросійської об- оновлення: 10.12.2009. URL: http://www.museum.dp.ua/article0096.html; Фаримець А. М. В. Д. Машуков — діяч Катеринославської ученої архівної комісії // З минувшини По- дніпров’я (Зб. матеріалів наук. конф., присвяч. Міжнар. дню музеїв, 17 травня 1994 р.). Дніпропетровськ, 1995. С. 60–63. 3 Фаримець А. М. Архівні матеріали В. Машукова як джерело з релігійної історії // Музей і майбутнє (допов. та повід. наук. конф. до Міжнародного дня музеїв, травень 1997 р.). Дніпропетровськ, 1998. Дата оновлення: 04.04.2012. URL: http://www.museum. dp.ua/article0534.html; Архипова Т. А. Фотоколлекция В. Д. Машукова… 4 Бублик О. Г. Джерела з історії міської забудови Катеринославщини кінця XVIII — початку XX ст.: дис. ... канд. іст. наук: 07.00.06. Київ, 2017. 471 с.; Кавун М. Е. Сади і парки в історії Катеринослава-Дніпропетровська. Книга 1. Парк імені Т. Г. Шевченка. Дніпропетровськ, 2009. 144 с.; Лазебник В. И. Неизвестная Екатеринославщина: исто- рические очерки. Днепропетровск, 2012. 450 с.; Портнова Т. Міське середовище і модернізація: Катеринослав середини ХІХ — початку ХХ ст. Дніпропетровськ, 2008. 104 с. Методологія. Історіографія. Джерелознавство 235 ласної виставки5. Зі слів автора, він не прагнув створити систематичний літопис міста, а спробував висвітлити окремі, найбільш вражаючі [з погляду В. Машукова. — В. Ш.], перетворення, виклавши їх у п’ятнад- цяти тематичних розділах. Це, своєю чергою, дало б змогу учасникам і відвідувачам виставки побачити зміни, що відбулися у місті за якихось 20–25 років6. Особливістю мемуарів В. Машукова є значне цитування у власній розповіді уривків зі спогадів та творів інших осіб, опублікованих у різних виданнях. Передбачаючи, що такі вкраплення можуть стати предметом критики, Володимир Дмитрович наприкінці зазначив, що зробив це нав- мисно, керуючись бажанням згрупувати цікавий, однак доволі розпоро- шений матеріал із ранньої історії Катеринослава та подати його читачеві якомога повніше7. Інформація про садово-парковий простір Катеринослава міститься у двох розділах: “IX. Сади міста Катеринослава” та “XV. Глава додаткова”. Перший із них присвячено двом найдавнішим паркам/садам міста — Міському та Потьомкінському. Причому, завдяки прийому цитування, їх представлено переважно в історичній ретроспективі. Наводячи уривки з твору історика і статистика А. Скальковського “Опыт статистического описания Новороссийского края”, спогадів місцевого старожила М. Рин- довського, документів Новоросійської казенної палати та інших пові- домлень, опублікованих на шпальтах газети “Екатеринославский юби- лейный листок”8, а також із листів викладача Катеринославської духовної семінарії Г. Титова9, В. Машуков окреслює процес закладення та роз- витку парків/садів від останньої третини XVIII ст. до середини XIX ст. Запропоновані увазі читача описи містять відомості про заснування садів, обставини їхнього переходу до інших власників, розміри території та благоустрій, статистичні дані про кількість і види зелених насаджень тощо. Так, обидва сади з’явилися завдяки “пристрасному любителю са- дівництва” запорізькому козакові Глобі. Наприкінці 1780-х років він ——————— 5 Південноросійська обласна сільськогосподарська, промислова і кустарна виставка, організована Катеринославським губернським земством, тривала з 1 липня до 30 вересня 1910 р. у Технічному саду Катеринослава. 6 Машуков В. Воспоминания о городе Екатеринославе (1887–1910 гг.). Екатери- нослав, 1910. С. 4–5. 7 Там же. С. 88–89. 8 “Екатеринославский юбилейный листок” — газета, спеціальне видання Катерино- славської міської думи, приурочене століттю заснування міста. Виходила в квітні–травні 1887 р. 9 Титов Г. Письма из Екатеринослава. Одесса, 1849. ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2019. Випуск 29 236 продав своє перше “дітище” на пагорбі над Дніпром князю Г. Потьомкіну для влаштування резиденції з палацом та парком, і переселився в нижню частину міста, заклавши новий сад. Як виглядав сад Глоби за його життя — невідомо. Наведено тільки дані А. Скальковського про те, що після смерті козака, в 1793 р. він відійшов місту і був приписаний до суконної фаб- рики, у зв’язку з чим у ньому посадили черсак10. Щодо парку Г. Потьомкіна того ж періоду, то Г. Титов обмежується заувагами про його красу та зібрання “з усіх країн світу найчудовіших дерев і квітів”. Більш докладне роз’яснення цієї тези знаходимо у А. Скальковського, за твердженням якого, для облаштування парку до Катеринослава з польського маєтку князя Дубровно11 доставлено оран- жерею разом із 29 садівниками. Окрім того, було завезено фруктові дерева з Малоросії та Молдавії, звідки також прибули 12 фур вино- градних лоз та кілька болгар-виноградарів12. Картину флористичного різ- номаніття оранжереї уточнено у витязі з документу Новоросійської казен- ної палати, відповідно до якого в 1797 р. там налічувалося 507 екзотичних дерев, чагарників та трав’янистих рослин, а саме: “дерев: лаврових — 40, померанцевих — 10, арабський померанець — 1, апельсин — 1, помадані — 5, лимон — 1; щеп: померанцевих — 18, диких померанців — 191, кателер — 1, фіг — 76, миртусів — 2, ліврус цинус — 4, розанів — 16, гранатів — 10, таксів — 5, флюс пансоніс — 6, ананасів — 10, жасмину — 19, цересів — 12, ципрезусів — 4, портулаку — 66, персиків — 5, абрикос — 4”13. Згідно з цитованими В. Машуковим текстами на зламі XVIII–XIX ст. обидва сади зазнали кількох пертурбацій. Наприкінці 1790-х років їх офіційно залишили без догляду, а оранжерейні рослини продали за 1039 руб.14 Проте в 1805 р. за поданням генерал-губернатора герцога дюка де Рішельє на стан озеленення Катеринослава звернув увагу ім- ператор Олександр І. За його повелінням сади набули статусу “казенних” і мали утримуватися за державні кошти. При цьому було вирішено ——————— 10 Черсак (рос. ворсянка, ворсильная шишка) — рід багаторічних трав’янистих рослин, супліддя (так звану ворсувальну шишку) яких використовують у текстильній промисловості для наведення ворси на вовняні та інші вироби. Машуков В. Указ. соч. С. 44. 11 Дубровно (біл. Дуброўна) — місто Вітебської області Білорусі. У XVI–XVIII ст. містечко входило до складу Речі Посполитої. У 1772 р. відійшло до Російської імперії й належало Г. Потьомкіну до 1791 р. 12 Машуков В. Указ. соч. С. 44. 13 Там же. С. 44–45. 14 Там же. С. 44. Методологія. Історіографія. Джерелознавство 237 “нижній” сад відкрити для публіки, а “верхній” — використати для роз- витку систематичного садівництва з метою забезпечення Новоросійського краю фруктовими й рідкісними деревами та рослинами. Пізніше, у 1817 р., на базі останнього за проектом дійсного статського радника Коптеніуса було створено помологічне товариство. Тоді ж заснували й училище садівництва, котре в 1842 р. реорганізовано в училище 2-го роз- ряду15 з можливістю навчати там 8 учнів за державні кошти й 6 — на комерційній основі. У 1843 р. до “верхнього” саду було приєднано ді- лянку землі для улаштування розплідника. Незабаром тамтешні зелені насадження (дуб, клен) доповнили більше ніж п'ятьма тисячами штук шовковиць, тополь та інших видів рослин. Загалом, за даними А. Скаль- ковського, у середині ХІХ ст. у саду росло кілька сотень тисяч ек- земплярів різноманітних рослин, зокрема: фруктових дерев — 31 094, лісових дерев — 192 837, кущів — 23 438, квітів й оранжерейних рослин 569-ти сортів — 5642, лікарських, олійних і фарбувальних рослин 27-ми сортів — 1936. Також на “правильних” плантаціях культивували 71 сорт городини16. Свідченням того, що зусилля щодо відновлення й розширення саду виявилися не марними є відомості про його річний прибуток — 1694 руб. 65 коп. сріблом та збирання у 1846 р. 12 тис. коконів тутових шовкопрядів17. Зазначене вище опосередковано підтверджував і Г. Титов, описуючи сад як “величезний і багатющий”, що утримувався у “зраз- ковому порядку”, єдиним недоліком якого було застійне озеро18. Збагатити уявлення про стан саду в 1820–1840-х роках допомагає уривок зі спогадів катеринославського старожила М. Риндовського. Із нього довідуємося, що сад займав близько 40 десятин (що цілком уз- годжується з даними А. Скальковського — 36¼ дес.) землі, хоча згодом значну частину його території було розпродано під забудову. На півночі він межував із Болотною площею, на заході — з Острожною (Тюремною) площею, зі сходу — з Катериненським проспектом, на півдні — з при- ватними садибами. Із відділень саду згадано великі городи й парники, ——————— 15 Згідно з указом Сенату від 5 березня 1842 р. для підготовки садівників-практиків у Російській імперії запроваджувалися спеціальні навчальні заклади — училища 2-го розряду з чотирирічним строком навчання. Безкоштовно здобувати знання у них могли виключно діти державних селян. Див.: О заведении в некоторых губерниях образцового садоводства: Сенатский, по Высочайшему повелению, 5 марта 1842 г. // Полное собрание законов Российской империи (ПСЗ РИ). Собр. 2-е. Т. 17, ч. 1. № 15358. С. 156–159. 16 Машуков В. Указ. соч. С. 43. 17 Там же. С. 44. 18 Там же. С. 45. ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2019. Випуск 29 238 виноградник, місце для розведення й “виховання” шовковичних черв’яків. Однак найбільше уваги приділено так званій американській частині саду, як і власне історії її формування. За спогадами М. Риндовського її появу пов’язували з подорожуванням Російською імперією на початку 1820-х років двох квакерів із Америки. Відвідуючи південь країни, вони на декілька днів зупинилися в Катеринославі. Приймаючи гостей та бажа- ючи якось їх розважити, губернатор вирішив влаштувати прогулянку у міському саду, яким тоді опікувався садівник Гуммель. Останній на- стільки захопливо зумів показати сад і розповісти про нього, що закор- донні відвідувачі поцікавилися, чим вони можуть стати в пригоді. У відповідь Гуммель попросив надіслати з Америки саджанці незвичних дерев, аби спробувати їх акліматизувати в даній місцевості. Квакери пообіцяли виконати прохання і дотримали свого слова. Через рік, не- зважаючи на відсутність належних шляхів сполучення, через одеський порт дерева були доставлені до місця призначення. З дозволу помо- логічного комітету їх висадили посередині саду, де вони успішно при- жилися. Проте старожил зауважив, що після смерті Гуммеля це відді- лення, як і увесь сад, поступово спустошувалося та занедбувалося, й до 1887 р. там не лишилося жодного “заморського переселенця”19. Водночас М. Риндовський високо оцінював діяльність Гуммеля із благоустрою саду. Він характеризував його як особу, “душею і тілом віддану саду”, як “ідеал колишнього типу німця за чесністю, працелюбством, невтомною турботою про довірену йому справу й відмінним її знанням”20. Значно менше у наведених уривках подано інформації про долю парку Г. Потьомкіна в першій половині ХІХ ст. Зокрема можна дізнатися, що він перейшов у власність катеринославського дворянства. Однак коли це відбулося — ніде не зазначено, тільки вказано, що, займаючи 30 дес. землі, він ніби вінком обрамив заново відбудований дім дворянського зібрання [колишній палац. — В. Ш.]21. У 1830–1840-х роках сад фактично не упорядковували, хоча й підтримували у чистоті. Він радше нагадував ліс, аніж пейзажний парк. “Тепер він примітний тільки своїм чудовим, мальовничим розташуванням, — писав Г. Титов. — Він увесь майже на горі, над самим Дніпром. Дикі, скелясті береги, неймовірні краєвиди, що відкриваються звідусіль, особливо на околиці й дніпровське судноплав- ство, цілюще повітря — роблять прогулянку в цьому саду надзвичайно ——————— 19 Там же. С. 46–48. 20 Там же. С. 46, 48. 21 Там же. С. 43. Методологія. Історіографія. Джерелознавство 239 приємною”22. І ця природня краса приваблювала жителів Катеринослава, для яких парк став “улюбленим гульбищем”23. Власне, викладеним вище вичерпується так звана цитувальна частина розглядуваного розділу “Воспоминаний” В. Машукова. Можна стверджу- вати, що представлений матеріал дає змогу сформувати загальне уявлення про розбудову зазначених парків. Утім, на наш погляд, використаний автором прийом має для сучасного дослідника як переваги, так і певні вади. З одного боку, зіставивши наведені з різних джерел уривки, можна якоюсь мірою верифікувати окремі факти. При цьому зауважимо, що здійснений нами порівняльний аналіз тексту “Воспоминаний” та доступ- них першоджерел засвідчив високу точність їх дослівного цитування. Це, своєю чергою, опосередковано підтверджує й достовірність цитат із тих видань, які не збереглися дотепер. З іншого боку, В. Машуков обмежився простим викладом фрагментів за їхніми авторами, не переймаючись групуванням матеріалу за об’єктом опису, чи наданням коментарів і пояснень до них. Наприклад, у цитованих текстах спостерігається деяка неузгодженість щодо найменування садів. На їхнє позначення викорис- тано назви “нижній”, “верхній”, “казенний”, “міський”, “кн. Потьомкіна”. Причому трапляється, що в різних частинах оповіді одного і того ж автора [йдеться про А. Скальковського] різні сади фігурують під однією назвою — “нижній”24. В оману може ввести і словосполучення “в нижній частині міста”. Дещо прояснити ситуацію допомагають вказівки на місцеположення садів, їхніх власників (Г. Потьомкін, держава, місто, дворянське зібрання) та основне призначення (садівництво чи публічні гуляння). Однак В. Машуков ніяких спеціальних зауваг з цього приводу не зробив25. Тому виникає необхідність у подальшому науковому пошуку, уточненні окремих фактів і подій на основі залучення додаткових джерел, зокрема й картографічних. ——————— 22 Там же. С. 45. 23 Там же. С. 43. 24 Там же. С. 42–44. 25 У різноманітних публікаціях плутанина з назвами катеринославських садів збе- рігається й донині. Річ у тім, що в офіційних документах їхнє найменування визначалося за течією Дніпра. Тобто сад Глоби, розташований в низовині ближче до в'їзду в місто, позначали як ”верхній”, а парк Г. Потьомкіна на пагорбі — як ”нижній” (див., напри- клад, план нагірної частини Катеринослава 1834 р. URL: https://gorod.dp.ua/photo/maps/ nagor1834.jpg). Натомість містяни, зважаючи більше на рельєф, називали їх навпаки. Про цю особливість, зокрема, зауважує дослідник минувшини Катеринослава, історик, крає- знавець і публіцист М. Кавун. (Див.: Кавун М. Гений места. История городских парков. URL: https://gorod.dp.ua/history/article_ru.php?article=181). ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2019. Випуск 29 240 Далі письмову розповідь про зелені куточки відпочинку катерино- славців продовжують вже власні спогади Володимира Дмитровича. Невеликі за обсягом, вони фактично окреслюють кілька аспектів розвитку двох найбільших садів міста. Зокрема простежуються трансформації, котрих ті зазнали до початку ХХ ст. Казенний “верхній” перетворився на міський, а та його частина, де було училище садівництва (ліквідоване на той момент), збереглася як розплідник і отримала назву “Технічний сад”. За садом на пагорбі закріпилося найменування “Потьомкінський”26. За свідченнями В. Машукова в 1890–1910-х роках було реалізовано низку заходів щодо благоустрою парків. Так, у Міському саду упоряд- кували широку прогулянкову алею, облаштували місце для запуску феєрверків, а згодом — великий відкритий майданчик у центрі. Також у ньому функціонували літній театр, буфет і павільйони для продажу про- холодних напоїв. Певний період там орендував приміщення і Катери- нославський англійський клуб. Значно менше уваги приділяли Потьом- кінському саду. Хоча дворянське зібрання, у чиїй власності перебував парк, намагалося шукати різні способи для покращення його стану, наприклад, здаючи в оренду приватним особам. У “Воспоминаниях” повідомляється про дві такі спроби. Першого разу в саду встановили лавки, сцену, де вечорами грала музика, відкрили буфет і провели елект- ричне світло. Проте підприємець прорахувався, організувавши все це лише на невеликій огородженій ділянці, вхід до якої передбачав купівлю квитка. Оскільки добропорядних відвідувачів було мало, а ближче до завершення гулянь через паркан туди перелазило чимало іншої публіки, затія зазнала фіаско. Усі споруди було знесено, а освітлення знято. Вдруге орендну угоду уклали в 1909 р. Тоді у користування передали значно більший масив парку, включно із зовнішнім входом, забезпечивши у такий спосіб його платне відвідування. Вартість квитка залежала від часу доби і становила вдень 7 коп., а ввечері — 15 коп. В. Машуков вказує на значні зміни у благоустрої саду, що відбулися за нових орендарів. Зокрема він повідомляє про улаштування тераси, електричного освіт- лення, встановлення чималої кількості лавок, розчищення доріжок, висад- ження молодих дерев і розбиття квітників, а також про зведення аль- танки, естради з півкруглим навісом та ресторану27. Проте, як згадує автор далі, місцева інтелігенція й поціновувачі світських забав направлялися майже завжди у Міський сад. “Там, — пише він, — вся публіка скупчувалася переважно тільки на одній, доволі ——————— 26 Машуков В. Указ. соч. С. 49. 27 Там же. С. 49–51. Методологія. Історіографія. Джерелознавство 241 широкій, найулюбленішій алеї, прокладеній від літнього дерев’яного театру паралельно проспекту в напрямку Технічного саду. Інші доріжки пустували і ходити ними вважалося непристойним”28. Зазвичай під час гулянь у саду грав військовий оркестр. Узимку центром розваг ставав каток, який улаштовували на тамтешньому озері29. Потьомкінський сад катеринославська еліта відвідувала лише пару разів навесні, й відкривши, так би мовити, літній сезон, перебиралася до Міського. Володимир Дмитрович убачав причини такого ставлення за- можних мешканців у занедбаності парку й нестачі до 1910 р. елемен- тарних умов для комфортного відпочинку, у вигідному розташуванні Міського саду в центральній частині, а ще — у відсутності зручного транспортного сполучення, на кшталт електричного трамваю. Водночас В. Машуков відзначив таку особливість Потьомкінського саду, як спуск до Дніпра, і те, що на його березі розміщувався яхт-клуб та приватні човнярі, котрі займалися катанням публіки, а раніше, навіть, були ку- пальні. Звернув увагу він і на так званий “бичок” — місцину з над- швидкою течією поблизу сусіднього Богомолівського острова, яку учнів- ська молодь і деякі дорослі використовували для екстремальних розваг30. Схарактеризувавши Міський і Потьомкінський сади, В. Машуков, на жаль, лише обмовився про існування інших рекреаційних зелених зон, як- от Німецького саду на перетині Єлисаветградської вулиці й Пушкінського проспекту, саду Катеринославського громадського зібрання, саду “Аква- ріум” та “ще дрібніших розважальних садів”31. Винятком став Яковлєв- ський сквер, опис якого подано у завершальному (“Додатковому”) розділі “Воспоминаний”. Із нього дізнаємося, що сквер улаштовано не раніше 1886 р. і названо на честь колишнього міського голови Івана Михай- ловича Яковлєва. Тривалий час у ньому гуляла переважно прислуга. Проте на початку ХХ ст., після встановлення оплати за вхід у Міському та Потьомкінському парках, сквер виявився фактично єдиним безплатним місцем для прогулянок у центральній частині Катеринослава. У 1910 р. його територію суттєво оновили, збагативши великим квітником, фон- таном, сценою, тиром, гойдалками у вигляді човнів і безліччю лавок. Усе це, укупі з рестораном і павільйонами для продажу напоїв та морозива, сприяло тому, що сквер набував дедалі більшої популярності серед містян32. ——————— 28 Там же. С. 49. 29 Там же. С. 49–50. 30 Там же. С. 50–51. 31 Там же. С. 49. 32 Там же. С. 79. ISSN 2307-5791. Проблеми історії України ХІХ — поч. ХХ ст. 2019. Випуск 29 242 Отже, “Воспоминания” В. Машукова — це специфічне історичне дже- рело, особливістю якого є поєднання власних спогадів автора з розлогим цитуванням творів інших осіб. Сукупно це дає змогу простежити загальні трансформації, котрі відбулися у Катеринославі від моменту його засну- вання до 1910 р., зокрема й щодо зелених зон рекреації містян. Водночас мемуари становлять значну цінність для дослідження питання рецепції садово-паркового простору катеринославцями. Вони дозволяють виявити якому місцю відпочинку віддавали перевагу містяни, які фактори впли- вали на їхній вибір та які дозвіллєві практики реалізовували в кожному із садів. REFERENCES 1. Arkhipova, T. A. (2009, December 10). Fotokollektsiia V. D. Mashukova v Dnepro- petrovskom istoricheskom muzee: problemy atributatsii. Retrieved from http://www.museum. dp.ua/article0096.html [in Russian]. 2. Arkhipova, T. A. (n. d.). Mashukov Volodymyr Dmytrovych. In Entsyklopediia suchasnoi Ukrainy: beta-versiia. Retrieved from http://esu.com.ua/search_articles.php?id= 67290 [in Ukrainian]. 3. Bublyk, O. G. (2017). Dzherela z istorii mis'koi zabudovy Katerynoslavschyny kintsia XVIII — pochatku XX st. [The sources on the history of the city building Katerinoslavshchina in the late eighteenth — early twentieth century] (Candidate’s thesis). Kyiv. [in Ukrainian]. 4. Farymets, A. M. (1995). V. D. Mashukov — diiach Katerynoslavs'koi uchenoi arkhivnoi komisii. In Z mynuvshyny Podniprov'ia (Zb. materialiv nauk. konf., prysviach. Mizhnar. dniu muzeiv, 17 travnia 1994 r.) (pp. 60–63). Dnipropetrovsk. [in Ukrainian]. 5. Farymets, A. M. (2012, April 4). Arkhivni materialy V. Mashukova iak dzherelo z relihijnoi istorii. In Muzej i majbutnie (dopov. ta povid. nauk. konf. do Mizhnarodnoho dnia muzeiv, traven' 1997 r.). Dnipropetrovsk. Retrieved from http://www.museum.dp.ua/ article0534.html [in Ukrainian]. 6. Kavun, M. (n. d.). Genii mesta. Istoriia gorodskikh parkov. Retrieved from https://gorod.dp.ua/history/article_ru.php?article=181 [in Russian]. 7. Kavun, M. E. (2009). Sady i parky v istorii Katerynoslava-Dnipropetrovska (Vol. 1: Park imeni T. H. Shevchenka). Dnipropetrovsk. [in Ukrainian]. 8. Lazebnyk, V. I. (2012). Neizvestnaia Ekaterinoslavshchina: istoricheskie ocherki. Dnepropetrovsk. [in Russian]. 9. Mashukov, V. (1910). Vospominaniia o gorode Ekaterinoslave (1887–1910 gg.). Ekaterinoslav. [in Russian]. 10. Nesterenko, V. O. (2018). Mis'kyj prostir Kharkova: istoriia zabudovy ta zaselennia (kinets' XVIII — pochatok XX st.) [Kharkiv urban space: the history of buildings and population (the end of XVIII — the early XX century)] (Candidate’s thesis). Kharkiv. [in Ukrainian]. 11. Portnova, T. (2008). Mis'ke seredovysche i modernizatsiia: Katerynoslav seredyny XIX — pochatku XX st. Dnipropetrovsk. [in Ukrainian]. 12. Titov, G. (1849). Pisma iz Ekaterinoslava. Odessa. [in Russian].

Спогади В. Д. Машукова як джерело вивчення садово-паркового простору Катеринослава

Institution

Ähnliche Einträge