Участь поляків та євреїв у органах селянського самоврядування на Правобережній Україні в другій половині ХІХ ст.

• Дата: 2020
• Автор: Мельничук, К.В.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2020
• Назва видання: Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.
• Теми: Сторінки вітчизняної соціально-економічної історії
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/185820
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Участь поляків та євреїв у органах селянського самоврядування на Правобережній Україні в другій половині ХІХ ст. / К.В. Мельничук // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2020. — Вип. 30. — С. 46-58. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.

Відміна кріпосного права у 1861 р. стала початком глобальних перетворень, які торкнулись адміністративно-територіального поділу імперії. За новим поділом у Київській, Подільській та Волинській губерніях нижчою територіальною одиницею стала “сільська общинаˮ (територіальна сільська громада), вищою — волость. Управління сільськими громадами здійснювали органи селянського самоврядування — волосне та сільське правління, які формували і забезпечували хлібороби. Однак, окрім справ громади, законодавець зобов’язав селянське самоврядування виконувати низку необхідних у державному управлінні функцій (фіскальні, юридичні, поліцейські, статистичні, освітні). Тож, селянські адміністрації фактично перетворились у найнижчу ланку у ієрархії державного управління. Самостійність селянського самоврядування обмежували постанови та циркуляри міністерства внутрішніх справ, генерал-губернатора, губернатора, губернського у селянських справах присутствія і мирового посередника. Навіть підбір кадрів до установ селянського самоврядування здійснювався із урахуванням низки обмежень встановлених “Положенням про вихід селян із кріпацької залежності” 1861 р. Національна строкатість Правобережної України у ХІХ — початку ХХ ст., була представлена у присутності в регіоні євреїв та поляків, які становили відповідну другу та третю за чисельністю категорію жителів, після українців. Вагома частка представників даних національностей проживали у селянському середовищі, тож поставала проблема участі їх у роботі селянського самоврядування. Для недопущення на ключові посади в сільські адміністрації “чужинців” (не членів селянської громади, іновірців) на місцях вводились обмеження. Однак, відносно доступною для бажаючих працювати у волості чи сільському правлінні залишалась посада писаря. У пропонованій розвідці розглядається проблема кадрового забезпечення та присутність представників польської і єврейської національності в органах селянського самоврядування у Південно-Західному краї Російської імперії у другій половині ХІХ ст. Охарактеризовано порядок ротації працівників селянських адміністрацій, їх освіту, рівень фаховості, умови праці та оплату. Описані окремі випадки служби євреїв та поляків на посадах писарів у селянських адміністраціях.