"Під прицілом” камери й олівця: візуальний літопис фронтового життя російської імператорської армії в роки Першої світової війни

• Дата: 2020
• Автор: Шевченко, В.В.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2020
• Назва видання: Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.
• Теми: Сторінки військової історії
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/185828
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: "Під прицілом” камери й олівця: візуальний літопис фронтового життя російської імператорської армії в роки Першої світової війни / В.В. Шевченко // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2020. — Вип. 30. — С. 173-186. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.

Статтю присвячено дослідженню зображальних форм документування подій Великої війни 1914–1918 рр. на театрах військових дій російської армії. Основну увагу приділено фотознімкам та батальній графіці. Установлено, що в роки війни в усіх воюючих країнах було запроваджено жорстку військову цензуру з відповідними обмеженнями на фото- і кінознімання. У Російській імперії офіційні репортажі з діючої армії могли вести лише акредитовані військові кореспонденти та фотографи під суворим контролем армійського командування. Художнє документування воєнних подій було здійснено спеціальним загоном студентів батальної майстерні Петербурзької академії мистецтв на чолі з професором М. Самокишем. Зібрані чи створені репортерами статті, світлини, кінематографічні плівки, малюнки тощо підлягали ретельній перевірці відділами фронтових військово-цензурних органів. Основним каналом масового поширення візуального матеріалу, створеного на фронті, були центральні багатотиражні газети й щотижневики. Особливістю ілюстративного контенту російських періодичних видань було переважно статичне відображення реалій війни, що не давало змоги сформувати чітке уявлення про розвиток подій на фронті. Практично скрізь фігурував стандартний набір сюжетів і тем. Крім задоволення інтересу читацької аудиторії, репортажні зображення були одним із важливих інструментів формування громадської думки та впливу на суспільні настрої населення Російської імперії. Поширення портативних фотоапаратів і рекламні заклики до безпосередніх учасників війни якомога повніше фіксувати її моменти сприяли появі аматорських фотознімків, зроблених солдатами і офіцерами “для себе”. На відміну від “офіційних”, ці світлини вирізняються більшою динамікою, спонтанністю та реалістичністю. Проте, внаслідок політики радянської влади, яка намагалася “стерти” Першу світову війну з суспільної пам’яті, багато фотодокументів, як і творів “окопної” графіки знищено або втрачено.