Уном людяності як безмежний таємничий потенціал господарюючої особистості та онтологічна засада перемоги у загарбницькій війні

• Видавець: Інститут економіки промисловості НАН України
• Дата: 2022
• Автор: Задорожний, Г.В.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут економіки промисловості НАН України 2022
• Назва видання: Вісник економічної науки України
• Теми: Відновлення економіки
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/186655
• Цитувати: Уном людяності як безмежний таємничий потенціал господарюючої особистості та онтологічна засада перемоги у загарбницькій війні / Г.В. Задорожний // Вісник економічної науки України. — 2022. — № 1 (42). — С. 188-192. — укр.

Розкрито чотири причини актуалізації питання про сутність особистості. Вони досить наглядно свідчать про збочений погляд на сутність цілісного світу, на те, що людина до сих пір не пізнала свою істинну єдину триіпостасну – духовно-біо-соціальну природу й не розгадала змісту свого головного архетипу – свободи-відповідальності. Поверхнево-наукові діалектично-вигадані антилюдяні постулати сприяли умертвлінню живих процесів, коли вони піддавалися напівсвідомому науковому оскопленню, яке антисутнісним чином змінювало свідомість і світосприйняття, не допускали висхідного розуміння того, що саме цілісна особистість є базовим свободо-відповідальним творчим суб’єктом усіх цілісних господарських трансформацій у життєствердному форматі любові та людяності. Війна відбувається й знаменує те, що людина не знає і не дотримується своєї духовної іпостасі. Ідеологія як інструмент формування відповідної поверхневої свідомості завжди є суспільною формою насиллязаперечення істинного духовного світу, істинних духовних цінностей і мотивів цілісної життєдіяльності. Формування наукового бездуховного світського світогляду – гуманізму неминуче породжувала антилюдяність, а війни ставали життєвбивчою розв’язкою світоглядних протилюдяних катаклізмів, які все накопичувалися. Помутніння людської свідомості, коли ідея Бога перетворилася у дискурс безлюдяності, а людина почала себе величати свавільним творцем і відчувати майже вседержителем, бачити себе абсолютним владолюбцем. Коли світська влада стала засліплювати все божественне і людяне, була розв’язана нищівна антилюдяна війна. Вона cтала кульмінацією безбожного розлюднення, ситуацією реалізації крайньої форми панування рашистського суспільства над особистістю.