Інтертекстуальний карнавальний дискурс роману «Рекреації» Юрія Андруховича

• Дата: 2022
• Автори: Столяр, М., Сінчук, Я.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2022
• Назва видання: Сiверянський літопис
• Теми: Літературознавчі студії
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187000
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Інтертекстуальний карнавальний дискурс роману «Рекреації» Юрія Андруховича / М. Столяр, Я. Сінчук // Сіверянський літопис. — 2022. — № 2. — С. 110-116. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.

Метою статті є реконструкція поняття карнавалу, що лежить в основі роману Ю. Андруховича «Рекреації» як оригінального інтертекстуального утворення. Методи дослідження: діалектичний метод застосовується до аналізу протилежностей, відмінностей та змістовних перетинів певних аспектів дискурсу карнавалу в розумінні Бахтіна та Андруховича. Зокрема йдеться про поняття свободи й неволі, сакрального та профанічного, сакрального та інфернального, сміху над іншими й сміху над самим собою. Також ми використовуємо метод реконструкції теоретичних підвалин художнього твору; метод постмодерної деконструкції бахтінівського розуміння карнавалу; компаративний аналіз концепту карнавалу в М. Бахтіна та реконструйованої теоретичної позиції Ю. Андруховича щодо семантики дискурсу карнавалу в романі «Рекреації». Спираємося на методологічні напрацювання М. Еліаде як дослідника феноменів сакрального та профанічного. А також посилаємося на психоаналітичні рефлексії стосовно природи художньої творчості. Новизна: уперше дискурс карнавалу висвітлено в контексті компаративного аналізу змісту цих практик у межах художнього та культурологічного творів із урахуванням здобутків бахтінознавства др. пол. ХХ – поч. ХХІ ст. Висновки. У результаті проведеного дослідження ми виявили як спільне в розумінні дискурсу карнавалу в М. Бахтіна та в Ю. Андруховича, так і відмінне. Ю. Андрухович не погоджується з М. Бахтіним стосовно ідеалізації карнавалу як простору свободи. Особливої гостроти діалектика свободи та несвободи набуває в практиках фінального розіграшу, який демонструється в якості провідної форми сміхової культури на межі тоталітарного та посттоталітарного станів суспільства.