Покаяння як передумова святості у творах перших українських проповідників (від Кирила Турівського до митрополита Іларіона)

• Дата: 2022
• Автор: Чапля, О.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2022
• Назва видання: Сiверянський літопис
• Теми: Літературознавчі студії
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187118
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Покаяння як передумова святості у творах перших українських проповідників (від Кирила Турівського до митрополита Іларіона) / О. Чапля // Сіверянський літопис. — 2022. — № 3. — С. 109-115. — Бібліогр.: 2 назв. — укр.

Виявляється, що стереотипно середньовічні теми можуть актуалізовуватися в секуляризованому суспільстві XXI ст. під впливом сильних подразників, як-от війна (може, тому й з’являються підстави ідентифікувати стан сучасності як постсекулярний). Тепер особливо загострилося прагнення релігійного світовідчуття, яке може давати опору в хиткому сьогодні, тому важливо розуміти, як наша культура і зокрема література реагувала на подібні запити приблизно тисячу років тому, в яких формах відображене покаяння – одна з фундаментальних категорій християнства – в наших найраніших творах. Отож мета дослідження полягає у спробі простежити специфіку богословської концепції покаяння та окреслити її роль у духовному житті, спрямованому до святості. Назва статті, принаймні друга її частина, перегукується із працею «Перші українські проповідники і їх твори» отця-доктора Ярослава Левицького, отже, дослідження спирається на тексти Луки Жидяти, Теодосія Печерського, Клима Смолятича, але передусім на творчість митрополита Іларіона і Кирила Турівського. Попри те, що діяльність Іларіона треба датувати приблизно на 100 років раніше, ніж Кирила, в дужках зазначена антихронологічна послідовність, а вмотивованість такого авторського задуму, сподіваюся, висвітлиться в процесі розгортання дослідження. Кореляція «покаяння – святість» у найдавніших українських джерелах вперше стала предметом спеціальних студій, а міждисциплінарний підхід з виразними богословськими акцентами і глибокими зануреннями підтверджує наукову новизну дослідження. Висновки. У творах перших українських проповідників представлені різні грані теми покаяння – однієї з фундаментальних у християнському світогляді. Якщо в молитвах Кирила Турівського покаянні мотиви наскрізні та з яскравим акцентом на особі грішника, його пошуках Бога і спасіння, то згідно з текстом митрополита Іларіона на дорозі святості більша роль відводиться Божій Благодаті, яку людина, зокрема князь Володимир, здатна прийняти й активно співдіяти, а повчання «О казняхъ Божіихъ», яке вважали плодом праці Теодосія Печерського, презентує сприйняття покарання як складової у послідовності «покаяння – святість». Отже, концепт покаяння – складне надважливе поняття християнської (але не лише) культури, осмислене в оригінальних літературних формах і жанрах десять століть тому і не втрачає актуальності сьогодні.