Промисловці Півдня України та їхні підприємницькі практики наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.

Мета дослідження – з’ясування кількісного, майнового, соціального й етнічного складу фабрикантів та заводчиків Півдня України наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст., висвітлення основних ділянок їхніх ділових інтересів і рівня прибутковості закладів, а також місця та ролі жіноцтва у підприємницьких п...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Видавець:Інститут історії України НАН України
Дата:2022
Автори: Шляхов, О., Донік, О.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2022
Назва видання:Український історичний журнал
Теми:
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187205
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Цитувати:Промисловці Півдня України та їхні підприємницькі практики наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. / О. Шляхов, О. Донік // Український історичний журнал. — 2022. — Число 3. — С. 59-80. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.

Репозиторії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Опис
Резюме:Мета дослідження – з’ясування кількісного, майнового, соціального й етнічного складу фабрикантів та заводчиків Півдня України наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст., висвітлення основних ділянок їхніх ділових інтересів і рівня прибутковості закладів, а також місця та ролі жіноцтва у підприємницьких практиках модерного часу. Методологія ґрунтується на принципах історизму, системності й науковості. Використано такі методи, як історико-генетичний, аналітико-синтетичний, метод порівняльного аналізу, ретроспективний, історико-типологічний, метод локальної історії. Наукова новизна. Запропоновано регіонально-галузевий підхід вивчення підприємництва в Україні в імперську добу, розглянуто його і як складову вітчизняної економічної історії, і як своєрідний соціальний інститут, який мав на собі всі характерні відбитки тогочасної епохи. Висновки. Зазначено, що активізація підприємництва наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. стосувалася насамперед південноукраїнських губерній Російської імперії – Херсонської, Катеринославської, Таврійської. З’ясовано, що лідером промислового виробництва в регіоні була Херсонська, де беззастережно домінувала Одеса, оскільки на її частку припадало більше третини, до того ж найбільших індустріальних, підприємств губернії. Натомість у Катеринославській концентрувалися великі металургійні та гірничорудні підприємства, які були засновані переважно іноземцями. За соціальними ознаками серед промисловців Півдня України на початку ХХ ст. зі значним відривом від інших лідирували представники купецького стану. Визначено зростаючу роль єврейських і німецьких підприємців у розвитку промисловості всього регіону (на Херсонщині перші становили більше половини всіх промисловців губернії, а на Катеринославщині – третину). Німецькомовні промисловці – переважно купці та поселяни-власники – вміло реалізовували свої ділові інтереси у царині обробки металу та виготовлення сільськогосподарських землеробських машин. Частка українців серед фабрикантів і заводчиків Півдня становила у середньому 5% від їх загального числа по кожній із трьох губерній, а їхні підприємства здебільшого були дрібними та середніми. Наголошено, що у великому й середньому виробництві зростала роль жінок, котрі становили близько 7% від усіх власників зафіксованих промислових закладів Півдня України. Більше половини з них здійснювали свої підприємницькі практики у фабрично-заводському виробництві Херсонської губернії.