Порівняльний аналіз пам’яткоохоронного законодавства Польщі та України

• Main Author: Харковенко, Р.
• Format: Article
• Language: Ukrainian
• Published: Інститут історії України НАН України 2022
• Series: Український історичний журнал
• Subjects: На допомогу викладачеві історії
• Online Access: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187215

Мета дослідження – висвітлити та порівняти особливості пам’яткоохоронного законодавства Польщі та України. Методологія полягає у застосуванні методів історизму, системності, загальнонаукових методів логіки, компаративного аналізу, спеціально- історичних методів (історіографічного аналізу, ретроспективного аналізу, хронології, історико-системний, історико-генетичний, порівняльно-історичний). Наукова новизна. З’ясовано історичні витоки та чинники формування пам’яткоохоронного законодавства Польщі та України, питання культурної політики та збереження національної спадщини. Висновки. Проаналізовано польський пам’яткоохоронний досвід, який слід узяти до уваги в Україні для оптимізація організаційно-управлінської структури, але за умови врахування власних національних та ментальних особливостей: перетворення Державної служби охорони культурної спадщини України та Державної інспекції культурної спадщини України у функціональний підрозділ Міністерства культури та інформаційної політики України, який матиме вертикально-інтегровану структуру зі структурними підрозділами на рівні обласних і районних адміністрацій; подальша інтеграція на адміністративному рівні державного управління у сфері охорони культурної спадщини; розробка системи і методології підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для наукової, проектної й виробничої діяльності в пам’яткоохоронній галузі; створення Міжнародного центру з підвищення кваліфікації та обміну досвіду у сфері охорони культурної спадщини; реалізація навчальних та інформаційних програм для зазначеної галузі. З’ясовано, що у сфері охорони культурної спадщини України накопичилося достатньо питань, які необхідно вирішувати. Це потребує політичної волі керівництва держави, побудови чіткої вертикалі органів управління пам’яткоохоронною галуззю, компетентності державних службовців у вказаній сфері та пам’яткоохоронців, а також збалансування законодавчої бази (врегулювання всіх нормативно-правових актів).