Французький мовний субстрат в англомовному мемуарному дискурсі Володимира Набокова: стилістична гра чи текстотвірна закономірність?

• Main Author: Радзієвська, Т.В.
• Format: Article
• Language: Ukrainian
• Published: Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України 2020
• Series: Мовознавство
• Online Access: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187734

Стаття присвячена вивченню мемуарного дискурсу, що розглядається як окремий тип дискурсу, природа якого детермінована «фактором пам’яті». Для дослідження ролі «фактора пам’яті» в процесі мемуарного текстотворення аналізується один із найвідоміших текстових творів у мемуарній літературі ХХ століття — «Speak, Memory» (1966) Володимира Набокова. Ця, написана англійською мовою, третя версія спогадів Набокова містить численні французькі та російські вкраплення, що природно імплікують обговорення проблем мультилінгвізму та перемикання коду, актуальних у сучасному вивченні творчого методу письменника та особливостей його текстотворення. Основним об’єктом аналізу в статті є французькі лексико-синтаксичні одиниці, які в сукупності утворюють певний субстрат у репертуарі мультилінгвістичних засобів, представлених у тексті. Опис французького субстрату, що складається з різноманітних лексико-синтаксичних утворень (окремих слів, словосполучень, виразів, фразем, речень), які характеризуються різними функціями в реченні, дає змогу виділити 8 типів одиниць. Вони схарактеризовані у статті за моделлю мемуарного текстотворення, яка запропонована автором у попередніх публікаціях. Як показав аналіз, майже всі французькі вкраплення представляють ту підструктуру тексту, що детермінується «фактором пам’яті». Більшість засобів номінації в їх функціонуванні в тексті містять посилання на певну значущу ситуацію, подію або картину минулого, і в своєму вербальному образі вони концептуалізуються мемуаристом як невіддільна частина описуваної референційної ситуації. Аналіз матеріалу також доводить, що вживання французьких вкраплень у цьому мемуарному тексті позбавлене ігрового характеру і не пов’язане з мовною грою, яка часто розглядається як константа творів письменника та основний метод у його текстотворенні.