Назви сузір᾽їв в українських перекладах Старого Завіту

• Дата: 2020
• Автор: Фоміна, Л.Ф.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України 2020
• Назва видання: Мовознавство
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187736
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Назви сузір᾽їв в українських перекладах Старого Завіту / Л.Ф. Фоміна // Мовознавство. — 2020. — № 4. — С. 51-63. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.

У статті розглядаються назви Великої Ведмедиці, Оріона та зоряного скупчення Плеяди у восьми повних перекладах Біблії українською мовою XIX–XXI cт. Крім вступної частини та короткого огляду історії українських перекладів, стаття складається з трьох розділів. У першому розділі проаналізовано давньоєврейські назви Аш, Кіма, Кесіль, які наявні в перекладі Патріарха Філарета (Денисенка) з Синодальної Біблії (1876 р.), а також у перекладі «Біблії нового світу», створеному релігійним товариством «Свідки Єгови». У другому розділі висвітлено народні українські назви, характерні також для всього слов᾽янського світу, — Віз, Волосожар, Квочка, Косарі, що їх використано в першому повному перекладі Біблії українською мовою — Кулішевій Біблії, яка своїм авторитетом створила певну традицію, стверджуючи самобутність і повноцінність української мови, і за цим взірцем пішли І. Огієнко та І. Хоменко. Третій розділ присвячено грецизмам Плеяди, Оріон, Арктур як еквівалентам номінацій, представлених у протографі — Септуагінті, виявленим у перекладі о. Рафаїла. Авторка доходить висновку, що всі перекладачі у своїй духовній роботі мали на увазі зрозумілість, доступність астрономічних назв для православного читача біблійних текстів, але для кожного часу ця мета по-іншому реалізована: якщо для XIX ст. такими зрозумілими були народні назви, то в XX і XXI ст. вони забуваються і більше знайомими стають грецькі за походженням і загальновідомі Велика Ведмедиця, Оріон, Плеяди. Це стосується також перекладу Острозької Біблії, астрономічні назви якої створювалися ще за часів діяльності перших слов᾽янських просвітителів Кирила і Мефодія і для нашого часу стали надто застарілими. Авторка констатує, що в астрономічних назвах знайшли відображення різні етнокультури: юдейська космонімія більшою мірою є антропоморфною, а слов᾽янська, у тому числі українська, відтворює селянський погляд на світ і зоряне небо.