Неофіційний антропонім Петръ Гоугнивыи. 2

• Дата: 2020
• Автор: Межжеріна, Г.В.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України 2020
• Назва видання: Мовознавство
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187775
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Неофіційний антропонім Петръ Гоугнивыи. 2 / Г.В. Межжеріна // Мовознавство. — 2020. — № 6. — С. 3-21. — Бібліогр.: 31 назв. — укр.

Стаття присвячена з’ясуванню мотиваційної основи, реконструкції референтних зв’язків, денотативних ознак неофіційного антропоніма Петръ Гоугнивыи, наявного в оригінальних і перекладних східнослов’янських писемних пам’ятках (Лаврентіївському літописі, «Хроніці Георгія Амартола», «Давньослов’янській кормчій ХІV титулів» та ін.). Антропонім належить двом особам — Александрійському патріарху V ст. Петру ІІІ (Πέτρος Μογγός) і «літописному» римському єресіарху ІХ ст. Висловлено припущення про те, що Петро ІІІ отримав неофіційне ім’я за життя в середовищі монофізитів. Доведено, що у внутрішній формі неофіційного пропріального імені Μογγός і його перекладного відповідника Гоугнивыи знайшов відбиття перехід від оцінки людини за фізичними вадами до оцінки релігійно-етичної, від значення ‛який має охриплий, неясний голос’ до значення ‛єретик’. У зв’язку з реконструкцією денотативних ознак неофіційного антропоніма Петръ Гоугнивыи простежено його використання в писемних пам’ятках після ХІІІ ст. та розглянуто ряд дискусійних питань, серед яких походження «Промови філософа», час включення в літописну статтю сказання про Петра Гугнивого, факт існування римського папи на ім’я Петръ Гоугнивыи, етнічні корені єресіарха та ін. Показано, що Петро Гугнивий привніс у католицьке віросповідання єретичне вчення, зорієнтоване на язичницькі та іудейські догмати. Денотат другого компонента в неофіційному імені Петръ Гоугнивыи включає ознаки, які виникли в процесі переосмислення первинної семантики іє. *gou-(n-) та його континуантів. У східнослов’янських дериватах розвинулася семантика невдоволення, насміхання, зневаги. На той час, коли сказання про Петра Гугнивого було внесено в літописну статтю *988 р., у словотвірному гнізді з коренем -гоу(г)- уже відбувся перехід до культурної семантики. Денотативні компоненти етнокультурного плану, які входять до змісту антропоніма Петръ Гоугнивыи, у своїй сукупності повторюють семантичну структуру слова єретик. Поєднання історико-лінгвістичного аналізу з історико-культурологічним, урахування як історичних фактів, так і інформації, засвідченої в апокрифічних сказаннях і наукових версіях, дає підстави для того, щоб вважати «літописного» Петра Гугнивого реальною історичною особою.