Орфографічні особливості кримчацького рукопису джонк та писемна традиція кримчаків

• Видавець: Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
• Дата: 2020
• Автор: Тищенко-Монастирська, О.О.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України 2020
• Назва видання: Мовознавство
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187776
• Цитувати: Орфографічні особливості кримчацького рукопису джонк та писемна традиція кримчаків / О.О. Тищенко-Монастирська // Мовознавство. — 2020. — № 6. — С. 22-31. — Бібліогр.: 36 назв. — укр.

Стаття присвячена аналізові орфографічних особливостей кримчацького рукопису «Джонк Йосифа Габая» з Кримського етнографічного музею (м. Сімферополь). Фрагменти рукопису були вперше транслітеровані, перекладені російською мовою та опубліковані Давидом Ребі, учителем кримчацької мови та її носієм (Реби 2010). Однак предметом наукового аналізу цей матеріал досі ще не був. Особлива цінність пам’ятки полягає в її мові (навіть мовах) та розмаїтті стилів. Цей рукопис був створений у Феодосії в першій половині ХХ ст. Пам’ятка — багатомовна, містить фольклорні тексти (народну поезію та прозові твори) кримського, турецького походження, написані гебрайським письмом, щоденні нотатки кримчацькою та російською мовами, молитви і релігійні тексти гебрайською мовою та в перекладі кримчацьким ідіомом. Писемна традиція кримчаків попри використання гебрайської абетки розвинулася в тісному зв’язку з дореформеною кримськотатарською писемною традицією, обидва писемних варіанти своєю чергою мають чимало спільних рис зі староосманською (раннього періоду) та доосманською писемними традиціями. На це вказують численні орфографічні особливості, зокрема принципи графічного оформлення, способи написання голосних, приголосних у різних позиціях слова (початок, середина, кінець слова), словотворчих та формотворчих суфіксів (разом чи окремо), відображення морфонологічних змін засобами консонантного письма, засоби відтворення та адаптації запозичень. Мова рукопису джонка Йосифа Габая відображає орфографічні та розмовні особливості, властиві кримчацькому етнолектові та демонструє спільні риси з іншими тюркськими писемними пам’ятками Криму цього періоду.