Олександр Сергійович Давидов. Життя і творчість (до 110-річчя від дня народження)

26 грудня виповнюється 110 років від дня народження всесвітньо відомого радянського і українського фізика-теоретика, Героя Соціалістичної Праці (1982), лауреата Ленінської премії (1964), Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1969), заслуженого діяча науки і техніки УРСР (1972), багаторі...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2022
Автори:	Загородній, А.Г., Локтєв, В.М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2022
Назва видання:	Вісник НАН України
Теми:	Наукова спадщина
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187881
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Олександр Сергійович Давидов. Життя і творчість (до 110-річчя від дня народження) / А.Г. Загородній, В.М. Локтєв // Вісник Національної академії наук України. — 2022. — № 12. — С. 76-88. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-187881
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1878812023-02-02T01:26:11Z Олександр Сергійович Давидов. Життя і творчість (до 110-річчя від дня народження) Загородній, А.Г. Локтєв, В.М. Наукова спадщина 26 грудня виповнюється 110 років від дня народження всесвітньо відомого радянського і українського фізика-теоретика, Героя Соціалістичної Праці (1982), лауреата Ленінської премії (1964), Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1969), заслуженого діяча науки і техніки УРСР (1972), багаторічного директора Інституту теоретичної фізики АН України (1973—1988) академіка АН України Олександра Сергійовича Давидова. Його авторству належить кілька видатних наукових результатів, які у світовій літературі визнано класичними, названо його ім’ям і які увійшли до багатьох підручників. December 26 marks the 110th anniversary of the world-famous Soviet and Ukrainian theoretical physicist, Hero of Socialist Labor (1982), laureate of the Lenin Prize (1964), State Prize of Ukrainian SSR in the field of science and technology (1969), honored worker of science and technology of Ukrainian SSR (1972), the long-term director of the Institute for Theoretical Physics of the Academy of Sciences of Ukraine (1973-1988), Academician of the Academy of Sciences of Ukraine Oleksandr S. Davydov. He is the author of several outstanding scientific results, recognized as classical in world literature, named after him and included in many textbooks. 2022 Article Олександр Сергійович Давидов. Життя і творчість (до 110-річчя від дня народження) / А.Г. Загородній, В.М. Локтєв // Вісник Національної академії наук України. — 2022. — № 12. — С. 76-88. — укр. 0372-6436 DOI: doi.org/10.15407/visn2022.12.076 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187881 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наукова спадщина Наукова спадщина
spellingShingle	Наукова спадщина Наукова спадщина Загородній, А.Г. Локтєв, В.М. Олександр Сергійович Давидов. Життя і творчість (до 110-річчя від дня народження) Вісник НАН України
description	26 грудня виповнюється 110 років від дня народження всесвітньо відомого радянського і українського фізика-теоретика, Героя Соціалістичної Праці (1982), лауреата Ленінської премії (1964), Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1969), заслуженого діяча науки і техніки УРСР (1972), багаторічного директора Інституту теоретичної фізики АН України (1973—1988) академіка АН України Олександра Сергійовича Давидова. Його авторству належить кілька видатних наукових результатів, які у світовій літературі визнано класичними, названо його ім’ям і які увійшли до багатьох підручників.
format	Article
author	Загородній, А.Г. Локтєв, В.М.
author_facet	Загородній, А.Г. Локтєв, В.М.
author_sort	Загородній, А.Г.
title	Олександр Сергійович Давидов. Життя і творчість (до 110-річчя від дня народження)
title_short	Олександр Сергійович Давидов. Життя і творчість (до 110-річчя від дня народження)
title_full	Олександр Сергійович Давидов. Життя і творчість (до 110-річчя від дня народження)
title_fullStr	Олександр Сергійович Давидов. Життя і творчість (до 110-річчя від дня народження)
title_full_unstemmed	Олександр Сергійович Давидов. Життя і творчість (до 110-річчя від дня народження)
title_sort	олександр сергійович давидов. життя і творчість (до 110-річчя від дня народження)
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2022
topic_facet	Наукова спадщина
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187881
citation_txt	Олександр Сергійович Давидов. Життя і творчість (до 110-річчя від дня народження) / А.Г. Загородній, В.М. Локтєв // Вісник Національної академії наук України. — 2022. — № 12. — С. 76-88. — укр.
series	Вісник НАН України
work_keys_str_mv	AT zagorodníjag oleksandrsergíjovičdavidovžittâítvorčístʹdo110ríččâvíddnânarodžennâ AT loktêvvm oleksandrsergíjovičdavidovžittâítvorčístʹdo110ríččâvíddnânarodžennâ
first_indexed	2025-07-16T09:38:16Z
last_indexed	2025-07-16T09:38:16Z
_version_	1837795847994081280
fulltext	76 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2022. (12) Олександр Сергійович Давидов (26.12.1912—19.02.1993) ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ ДАВИДОВ. ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ До 110-річчя від дня народження 26 грудня виповнюється 110 років від дня народження всесвітньо відомого радянського і українського фізика-теоретика, Героя Соціалістичної Праці (1982), лауреата Ленінської премії (1964), Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1969), заслуженого діяча науки і техніки УРСР (1972), багаторічного директора Інституту теоретичної фізики АН України (1973—1988) академіка АН України Олександра Сергійовича Давидова. Його авторству належить кілька видатних наукових результатів, які у світовій літературі визнано класичними, названо його ім’ям і які увійшли до багатьох підручників. Олександр Сергійович Давидов — один з найвідоміших у світі фізиків України. Народився 26 грудня 1912 р. в м. Євпаторія у сім’ї робітника. У 1930 р. закінчив школу ІІ ступеня і весною наступного року поїхав до Москви, щоб продовжити навчання, але запізнився на вступну кампанію і пішов працювати шліфу- вальником на автозавод АМО. Однак його великий потяг до знань, який виявився ще у шкільні роки, у 1932 р. привів юна- ка на робітфак при Московському державному університеті (МДУ) ім. М.В. Ломоносова, і наступного року він став сту- дентом фізичного факультету МДУ. Вже у студентські роки Олександр Сергійович проявив не- ординарні здібності фізика-теоретика. На V курсі під керівни- цтвом професора В.С. Фурсова він виконав своє перше наукове дослідження — побудував статистичну теорію розсіяння світла в околі фазового перетворення (критична опалесценція), чим привернув до себе увагу викладачів університету. У 1939 р. О.С. Давидов з відзнакою закінчив навчання в МДУ за спеціальністю «теоретична фізика» і вступив до аспі- рантури. Його науковим керівником став видатний радянський вчений, майбутній лауреат Нобелівської премії, завідувач від- ЗАГОРОДНІЙ Анатолій Глібович — академік НАН України, президент НАН України, директор Інституту теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова НАН України ЛОКТЄВ Вадим Михайлович — академік НАН України, академік-секретар Відділення фізики і астрономії НАН України doi: https://doi.org/10.15407/visn2022.12.076 З детальним викладом життєвого шляху академіка О.С. Давидова мож- на ознайомитися у його белетризованій біографії Алинин А.Я. Его жизнь — физика. Киев: Молодь, 1982. ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2022, № 12 77 НАУКОВА СПАДЩИНА ділу теоретичної фізики Фізичного інституту ім. П.М. Лебедєва АН СРСР (ФІАН) академік Ігор Євгенович Тамм. Навіть у молоді роки наукові інтереси Олек- сандра Сергійовича дивували своєю широ- тою — його цікавили питання теорії ядра і еле- ментарних частинок. Зокрема, він самостійно розглянув явище внутрішньої конверсії та роз- паду атомних ядер. У 1941 р. О.С. Давидов до- строково закінчив роботу над кандидатською дисертацією і планував захищатися восени того ж року, проте непередбачувані події змі- нили ці плани — почалася Друга світова війна. Як людина з вищою фізичною освітою Олександр Сергійович мав бронь від участі у воєнних діях, але його фах все ж таки виявився необхідним для потреб оборони, тому восени 1941 р. його призначили завідувачем рентге- нівської, а згодом спектральної лабораторії од- ного з підприємств Наркомату авіаційної про- мисловості. Молодий вчений зарекомендував себе компетентним і дуже активним фахівцем, який відповідально й успішно керував досить великим колективом працівників. Тому невдо- взі, в 1942 р., його призначають начальником відділу фізичних методів дослідження, який об’єднував усі дослідницькі лабораторії заво- ду. На цій посаді Олександр Сергійович пра- цював практично до кінця війни. Водночас у 1943 р. в Казані, куди було ева- куйовано ФІАН, О.С. Давидов за рукописом (тобто за власноруч написаним текстом, який він відтворив у трьох примірниках на сторін- ках звичайних учнівських зошитів) захистив дисертацію «Теорія випускання електронів ра- діоактивною речовиною» на здобуття вченого ступеня кандидата фізико-математичних наук. Тоді ж, під час війни, Олександр Сергійович, не пориваючи з виробничою діяльністю, розпо- чинає і свою довготривалу педагогічну роботу. Три роки, з 1942 р. до переможного 1945 р., він читає лекції із загальної фізики студентам ве- чірнього відділення авіаційного інституту. У квітні 1945 р. О.С. Давидова запросили на роботу до київського Інституту фізики АН УРСР, в якому велися пріоритетні для того часу спектроскопічні дослідження ароматич- них сполук. Саме після переїзду до Києва О.С. Давидов почав вивчати спектри таких сполук у твердому стані і отримав результати, які одразу зробили його відомим у світі дослід- ником. В Інституті фізики непогано склалася і його науково-організаційна кар’єра — відносно недовго пропрацювавши старшим науковим співробітником, він обійняв посаду заступни- ка директора Інституту з наукової роботи. У 1949 р. Олександр Сергійович захистив док- торську дисертацію «Теорія поглинання світла у молекулярних кристалах». Паралельно з роботою в Інституті фізики О.С. Давидов за сумісництвом очолив кафедру теоретичної фізики Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка, де читав лек- ції з квантової механіки, статистичної фізики, термодинаміки, електродинаміки, теорії хіміч- ного зв’язку та інших розділів фізики. У 1951 р. О.С. Давидову було присудже- но вчене звання професора, а 15 травня того самого року його, як автора піонерських ре- зультатів у галузі теоретичної фізики, обрали членом-кореспондентом АН УРСР. На той час Олександру Сергійовичу було лише 38 років. На цьому перший період його блискучої діяльності в українській Академії наук закін- чився, оскільки несподівано навіть для нього у 1953 р. вийшла Постанова Уряду СРСР, якою О.С. Давидова було призначено начальником О.С. Давидов у молоді роки 78 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2022. (12) НАУКОВА СПАДЩИНА теоретичного відділу Фізико-енергетичного інституту в м. Обнінськ Московської області. Основним напрямом робіт цієї наукової уста- нови було вивчення властивостей і мирного застосування атомного ядра. Майже одночас- но з новим призначенням Олександр Сергі- йович починає читати лекції у Московському державному університеті ім. М.В. Ломоносова спочатку як професор кафедри теоретичної фі- зики, а згодом і як завідувач кафедри кванто- вої теорії. У 1956 р. він переходить на постійну роботу до МДУ і того самого року обіймає по- саду завідувача сектору лабораторії атомного ядра Фізичного інституту ім. П.М. Лебедєва АН СРСР. На відміну від Фізико-енергетично- го інституту, де О.С. Давидов опікувався пере- важно прикладними питаннями, у ФІАНі він повертається до фундаментальних проблем теоретичної ядерної фізики, серед яких його найбільше цікавили спектри колективних збу- джень атомних ядер. Тоді теорія колективних збуджених станів атомних ядер перебувала ще у зародковому стані, але Олександру Сергійо- вичу вдалося істотно її розвинути. У 1964 р. після обрання дійсним членом АН УРСР Олександр Сергійович вирішив відно- вити свою діяльність в Інституті фізики АН УРСР і очолив відділ теорії ядра. Проте два роки потому в Києві було створено Інститут теоретичної фізики (ІТФ) АН УРСР, дирек- тором якого став геніальний математик і фі- зик-теоретик М.М. Боголюбов. На його персо- нальне запрошення О.С. Давидов переходить до ІТФ, щоб очолити відділ з такою самою назвою, хоча пізніше, внаслідок розширення тематики, його перейменували на відділ теорії багаточастинкових систем. Протягом 15 років (з 1973 до 1988 р.) він був формальним (як ди- ректор) і неформальним (як видатний вчений і непересічна особистість) науковим лідером інституту, який поступово перетворився на ав- торитетний і добре відомий як у СРСР, так і за кордоном науковий центр з теоретичної фізики. За своє доволі довге творче життя О.С. Да- видов надрукував майже 300 наукових робіт, зокрема 8 монографій і 4 науково-популярні книжки. І що характерно — практично всі вони не мають співавторів, оскільки Олександр Сергійович працював переважно одноосібно, а роботи, виконані зі співавторами, здебільшого написані саме ним. Він також сам малював усі графіки і робив це настільки вправно і навіть художньо, що мало хто міг зрівнятися з ним у цьому вмінні. Крім того, Олександр Сергійо- вич був чудовим доповідачем і лектором, який, з одного боку, не лякався жодної аудиторії, а з іншого, — вмів її зацікавити незалежно від того, слухають його колеги чи представники широких, не фахових кіл, що цікавляться су- часною наукою та її досягненнями. Незмінний успіх супроводжував усі виступи Олександра Сергійовича і всередині країни (тоді СРСР), і за її межами — у провідних наукових центрах та найкращих університетах багатьох країн. У 1966 р. О.С. Давидов у складі авторсько- го колективу, до якого, крім нього, входили колеги з Києва та Ленінграда (нині — Санкт- Петербург) стає лауреатом Ленінської пре- мії — найвищої в СРСР наукової нагороди — за теоретичні та експериментальні дослідження екситонів у кристалах, а у 1969 р. — одним з перших лауреатів започаткованої того самого року Державної премії УРСР у галузі науки і техніки за цикл праць з теорії ядра. У 1972 р. йому було присвоєно почесне звання заслуже- ного діяча науки УРСР. Результати О.С. Давидова відомі в усьому світі, і це не просто слова. Визнання їх між- народною спільнотою фізиків підтверджено іменними назвами — «давидовське розщеплен- ня», «теорія неаксіальних ядер Давидова—Фі- З М.М. Боголюбовим і О.Г. Ситенком ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2022, № 12 79 НАУКОВА СПАДЩИНА ліппова», «давидовські солітони», які увійшли в науковий ужиток і які тепер студенти вивча- ють у відповідних курсах з фізики в провідних університетах світу. Монографії Олександра Сергійовича перекладено багатьма іноземни- ми мовами, вони вийшли друком у Великій Британії, Італії, Німеччині, Польщі, США, Японії та інших країнах. Їх перевидають і нині, оскільки отримані ним результати не втрача- ють своєї актуальності. Зокрема, вже кілька поколінь фізиків навчаються основ сучасної науки за підручниками «Квантова механіка» (який лише німецькою перевидавався більш як 15 разів, і дотепер його вважають найкра- щою книгою з цього предмету на початку його вивчення) і «Теорія атомного ядра» авторства О.С. Давидова. Олександр Сергійович виконував величез- ний обсяг науково-організаційної і редактор- ської роботи. Він був заступником головного редактора журналу «Доповіді АН УРСР» (з 1980 р.), членом Редакційно-видавничої ради АН УРСР, членом редколегій загальносоюз- них журналів «Ядерная физика» (з 1965 р.) і «Теоретическая и математическая физика» (з 1972 р.), «Українського фізичного журналу» (з 1967 р.), відповідальним редактором збір- ника ІТФ «Фізика багаточастинкових систем» (з 1979 р.). Крім того, він виконував обов’язки члена Президії АН УРСР, голови секції фізи- ки Комітету з Державних премій Української РСР в галузі науки і техніки при Раді Міні- стрів УРСР (1969—1987 рр.), члена наукових рад АН СРСР з проблем «теорія твердого тіла», «ядерна спектроскопія» і «ядерні реакції». Багатогранна діяльність О.С. Давидова здобула високе державне визнання: його на- городжено орденами Леніна, медалями «За доблестный труд в Великой Отечествен- ной войне 1941—1945 гг.», «За трудовую до- блесть», «За доблестный труд. В ознаменова- ние 100-летия со дня рождения Владимира Ильича Ленина», «Тридцать лет победы в Ве- ликой Отечественной войне 1941—1945 гг.». Вершиною стало присудження О.С. Давидову до його 70-річчя звання Героя Соціалістичної Праці, яким він дуже пишався. Згадуючи про Олександра Сергійовича як вченого, не можна оминути увагою особливу властивість його мислення — простоту пояс- нень і тлумачень, яка була зумовлена глибо- ким проникненням в основи, у саму суть фі- зичних явищ і стала характерною рисою його наукового стилю. Найбільш характерно це проявлялося в роботах О.С. Давидова, у логіці їх побудови, де не було зайвих і нікому не по- трібних мудрувань, оскільки, на його переко- нання, наука завжди конкретна. Для Олексан- дра Сергійовича ця конкретика мислення було критерієм, що відрізняв справжню науку від наукоподібності, якій він активно протистояв, не шкодуючи на це ні зусиль, ні часу. І хоча О.С. Давидов був висококласним те- оретиком, він любив і поважав експеримент. Напевно, давалися взнаки роки роботи на авіа- ційному підприємстві під час війни. Інколи його ерудиція вражала, зокрема в питаннях вимірювань різних фізичних величин, у ро- зумінні деталей експериментальних методик. Мабуть, тому його розрахунки, виконані на найвищому сучасному теорфізичному рівні, були позбавлені багатоступеневих абстрак- тних побудов, які зазвичай відлякують експе- риментаторів. Наукове кредо О.С. Давидова — гранична ясність і конкретність — лежало в основі ви- мог, які вчений висував не лише до себе, а й до своїх численних учнів. У його семінарах в ІТФ У робочому кабінеті 80 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2022. (12) НАУКОВА СПАДЩИНА брали участь і теоретики, і експериментатори, а тому кожен доповідач мав виходити з думки, що присутні нічого не знають про предмет його доповіді і йому необхідно доступною мовою донести до слухачів саму суть своєї роботи. При цьому використання вузькоспеціальної або малопоширеної термінології було заборо- нено. Олександра Сергійовича вирізняла дуже ви- сока принциповість, коли йшлося про наукові засади тієї чи іншої проблеми. Він послідовно дотримувався власних поглядів, але його не- похитна впевненість у своїй правоті спиралася на надзвичайно широку ерудицію і доволі рід- кісне за глибиною розуміння фізичних явищ і зв’язків між ними. О.С. Давидов був також неперевершеним, можна навіть сказати, палким полемістом. Його наукова аргументація завжди стосува- лася суті питання, була вагомою й переконли- вою. При цьому Олександр Сергійович ніколи не зловживав своїм авторитетом вченого світо- вого рівня. Як правило, він залишався досить терплячим слухачем, не чіплявся до дрібниць, ніколи не робив неважливих зауважень і, ціну- ючи час, не любив дискусій з приводу означень або формальних питань. Як уже було згадано вище, велику увагу і багато часу О.С. Давидов приділяв педагогіч- ній діяльності. Крім читання лекцій, він охоче зустрічався з аспірантами, здобувачами, навіть зі студентами, які виявляли інтерес до його досліджень чи хотіли почути пораду щодо ви- бору задачі для самостійного розв’язання. Він аж ніяк не вважав ці зустрічі марнуванням часу, міг довго і всебічно обговорювати роботу молодого вченого, детально розбираючи його розрахунки і шукаючи слабкі місця в дослі- дженні. Важко переоцінити користь, яку отри- мували від такого спілкування молоді фізики, багато з яких потім поповнювали ряди його розгалуженої наукової школи. Наразі наукова школа О.С. Давидова пред- ставлена багатьма відомими іменами. Під його керівництвом захищено 36 кандидатських ди- сертацій, майже всі автори яких згодом стали докторами наук. Однак наукова школа — це не лише кількість, а передовсім якість учнів. І тут Олександру Сергійовичу є чим пиша- тися. Серед його учнів є такі видатні фізи- ки-теоретики, як лауреати Ленінської премії А.Ф. Лубченко і Е.Й. Рашба; лауреати Дер- жавної премії України в галузі науки і техніки Л.С. Брижик, О.В. Золотарюк, Ю.Б. Гайдідей, В.М. Локтєв; лауреати премії ім. К.Д. Синель- никова АН УРСР В.М. Локтєв, В.І. Овчаренко і Г.Ф. Філіппов; лауреати премії ім. О.С. Дави- дова НАН України Ю.Б. Гайдідей, О.О. Єрем- ко; лауреат премії ім. М.М. Боголюбова НАН України В.М. Локтєв; лауреат Золотої медалі ім. В.І. Вернадського В.М. Локтєв; перша не лише на пострадянському просторі, а й зага- лом серед фізиків Східної Європи володар- ка престижної міжнародної Золотої медалі ім. Іллі Пригожина Л.С. Брижик, а також відо- мі фахівці В.М. Агранович, В.Я. Антонченко, В.М. Єрмаков, Е.М. М’ясников, Б.М. Ницо- вич, В.О. Онищук, І.С. Осадько та ін. Колеги та учні глибоко шанували О.С. Дави- дова не лише як видатного вченого, а й як про- сту у спілкуванні, доступну людину, коректну і тактовну, навколо якої завжди панувала атмос- фера доброзичливості й зацікавленості в науці і ніколи не було інтриг та заздрощів. Ці якості Олександра Сергійовича приваблювали учнів, і вони брали його особистість за зразок для себе. Таким він і залишається у вдячній пам’яті всіх, хто його знав особисто чи заочно — через лекції або навчання за його підручниками. Зі співробітниками в Інституті теоретичної фізики АН УРСР ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2022, № 12 81 НАУКОВА СПАДЩИНА На жаль, обсяг цієї статті не дозволяє де- тально розглянути всі розв’язані О.С. Давидо- вим проблеми. Тому лише коротко нагадаємо його головні досягнення. Як уже зазначалося, він був фізиком-теоретиком широкого діапазо- ну, проте можна виділити ті напрями теоретич- ної фізики, на яких фокусувалися його основні інтереси і внесок у які був найбільш істотним. Це теорія твердого тіла, теорія ядра і квантова біофізика. Що стосується останнього напряму, квантової біофізики, Олександр Сергійович без перебільшення був одним з її родоначаль- ників. І хоча діяльність вченого поділена на до- волі довгі періоди, впродовж яких він інтенсив- но займався певними питаннями, огляд його результатів зручніше робити за тематикою. Отже, як уже згадувалося, свої перші на- укові дослідження О.С. Давидов розпочав ще в студентські роки. Вони були присвячені розробленню статистичної теорії розсіяння електромагнітних хвиль у конденсованих се- редовищах. З використанням загальних прин- ципів статистичної механіки він розрахував інтенсивність розсіяння світла в неідеальних газах при їх конденсації в рідину, а також при проходженні критичної точки з газоподібного стану до рідинного. Як не дивно, ця робота збе- регла свою наукову цінність і дотепер, і її не- рідко цитують у сучасній літературі з питань розсіяння світла. Великий внесок зробив О.С. Давидов у те- орію елементарних збуджень у твердих тілах. Він створив теорію молекулярних ексито- нів — колективних безструмових електронних збуджень у молекулярних кристалах. Як відо- мо, поняття про екситон було введено у фізи- ку кристалів видатним радянським вченим Я.І. Френкелем у 1931 р. В середині 1940-х років О.С. Давидов узагальнив та поширив це поняття на молекулярні кристали зі склад- ною структурою. Він виявив вирішальну роль молекулярних екситонів у таких важливих фізичних процесах, як поглинання світла та люмінесценція, перенесення енергії та фото- провідність у молекулярних кристалах, деяких органічних полімерах, а також у багатьох біо- логічних процесах. Оцінюючи внесок О.С. Давидова у теорію молекулярних екситонів, відомий японський фізик Ю. Танака зазначав: «Дослідження елек- тронної структури складних молекул у криста- лічному стані були досить мізерними до того часу, поки Давидов не розвинув теорію моле- кулярних екситонів». Сформулюємо основні положення теорії мо- лекулярних екситонів О.С. Давидова. Молеку- лярними кристалами називають тверді тіла, утворені з молекул (або атомів інертних газів), зв’язаних між собою ван-дер-ваальсовими си- лами. Типові молекулярні кристали — це крис- тали, утворені з анізотропних молекул арома- тичних сполук: антрацену, бензолу, нафталі- ну та ін. Енергія міжмолекулярної взаємодії у таких кристалах досить мала порівняно з енергією зв’язку електронів у молекулах. Про- те, як довів О.С. Давидов, навіть ця мала між- молекулярна взаємодія може зумовлювати і найчастіше зумовлює істотну зміну енергетич- ного спектра реального кристала порівняно з кристалом, у якому така взаємодія умоглядно «виключена» (так звана модель «орієнтовано- го газу»). Найбільш яскраво це проявляєть- ся у кристалах, які містять кілька молекул в елементарній комірці. О.С. Давидов виявився першим, хто вивчив такі кристали теоретично, хоча експериментально їх досліджували ще в довоєнні часи у Харкові, але результати відпо- Під час лекції 82 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2022. (12) НАУКОВА СПАДЩИНА відних вимірювань довгі роки залишалися не- зрозумілими. Отже, нехай кристал містить  молекул у комірці, а їх розташування визначається двома індексами — вектором комірки n і номером  ( = 1, 2,….., ), який задає місце або орієнтацію в ній самої молекули. Тоді молекули, що ма- ють однакові номери, формують -у підґратку кристала. Оператор його енергії Н має вигляд 1 2 H H V              n n m n m n , де Hn — оператор молекули, що займає вузол n, а Vnm — оператор взаємодії між молекула- ми n і m. Для розрахунку енергії кристалів, у яких збуджена одна молекула, О.С. Дави- дов запропонував використовувати хвильові функції 1( ) exp( )i N    n n k kn , де n — хвильова функція збудженого стану молекули n; k — хвильовий вектор; N — чис- ло комірок у кристалі. Фізично функції (k) на відміну від n описують колективні стани кристала — екситони, які є стаціонарними. Локальні стани n такими не можуть бути, оскільки молекулярне збудження може за- вдяки навіть слабкій взаємодії переходити з молекули на молекулу, тобто «мандрувати» ґраткою. При цьому міжмолекулярна взаємо- дія не лише викликає міграцію збуджень, а й породжує формування в кристалі кількох зон (смуг) елементарних колективних (екситон- них) збуджень (рис. 1), кількість яких визна- чається і дорівнює числу кристалічних підґра- ток, а саме:  з енергіями E(k), ( = 1,2,….., ). При цьому енергетична різниця між екси- тонними зонами визначається матричними елементами міжпідґраткової взаємодії <(k)\|H\|(k)>, (), а внутрішньопідґраткова дає внесок лише у ширини цих зон. Відкрите О.С. Давидовим явище розще- плення невироджених молекулярних термів молекулярних кристалів у світовій літературі здобуло назву «давидовського розщеплення» і було зареєстроване у Державному комітеті з питань відкриттів та винаходів при Раді Міні- стрів СРСР як наукове відкриття. Елементарні збудження, які відповідають різним екситонним станам, не лише мають різні енергії, а й збуджуються електромагніт- ними хвилями із взаємно перпендикулярною поляризацією. Це, як зазначав О.С. Давидов, підкреслює колективний характер екситонних станів, зумовлений взаємодією молекул. Якби молекулярний кристал був простою сукупніс- тю орієнтованих анізотропних молекул, по- ляризація, як і розщеплення, були б відсутні (рис. 2). Давидовське розщеплення, яке експеримен- тально спостерігали в багатьох молекулярних кристалах, дозволяє досліджувати електронні збуджені стани складних молекул (симетрію хвильових функцій, сили осциляторів кван- тових переходів, властивості внутрішньомо- лекулярних коливань тощо), а також є додат- ковим методом вивчення структури кристалів та її зміни при переході від однієї кристалічної модифікації до іншої. Ефект розщеплення по- ляризованих екситонних смуг дав можливість пояснити явища плеохроїзму молекулярних кристалів, розкрити причини деяких специ- фічних особливостей їх люмінесценції. Чималу увагу О.С. Давидов приділив роз- витку теорії молекулярних екситонів з ура- Рис. 1. Енергетичний спектр кристала з двома моле- кулами в елементарній комірці: а — для моделі «орієн- тованого газу»; б — при врахуванні міжмолекулярного зв’язку ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2022, № 12 83 НАУКОВА СПАДЩИНА хуванням коливань кристалічних ґраток. Він вперше ввів у науковий ужиток поняття про деформуючі (локалізовані) екситони, поява або рух яких супроводжується деформацією кристалічної ґратки поблизу електронного збудження. Разом з учнями він обчислив ши- рини та форми ліній екситонного поглинання з урахуванням як сильної, так і слабкої взаємо- дії екситонів з фононами. Важливе місце у сучасній фізиці твердого тіла посідають праці О.С. Давидова, присвяче- ні вивченню домішкового поглинання світла кристалами. Зокрема, він виявив характерну особливість домішкових електронних збу- джень, показавши, що їх утворення при погли- нанні світла або зникнення при люмінесценції зазвичай пов’язане з багатофононними проце- сами. Його теорія дозволила визначити форму ліній поглинання та люмінесценції домішко- вих електронних збуджень, а також залежність форми смуги поглинання від температури. Вона враховує як зміну положень рівноваги молекул домішкового кристала, так і зміну частот нормальних коливань молекул під час переходу домішки у збуджений електронний стан. Розвинена О.С. Давидовим теорія умож- ливила отримання даних про коефіцієнт до- мішкового поглинання світла як функцію час- тоти падаючої електромагнітної хвилі в області максимуму кривої поглинання та на її крилах. Серед праць О.С. Давидова з теорії доміш- кового поглинання світла особливо слід від- значити цикл досліджень (разом з А.Ф. Луб- ченком) з обґрунтування так званого правила Урбаха. На початку 1950-х років німецький експериментатор Ф. Урбах, досліджуючи сріб- но-галоїдні кристали, виявив емпіричну за- лежність 0 0( ) ( )exp , T          яка в області частот 0 (0 — частота без- фононного переходу) визначає коефіцієнт поглинання світла  як функцію енергії фотона і температури Т кристала ( — пара- метр, близький до одиниці і слабко залежний від Т). Варто зауважити, що було багато спроб пояснити цей спостережний феномен, але всі вони виявилися безуспішними. Навіть у книзі Р.С. Нокса «Теорія екситонів» (1963) зазна- чалося, що «обґрунтування правила Урбаха залишається однією з найважливіших задач теорії екситонів». Основна ідея, запропонована О.С. Дави- довим, полягала в тому, що довгохвильовий край смуги поглинання зумовлений кванто- вими переходами з коливальних підрівнів кристалічних ґраток на рівень електронного збудження. О.С. Давидов показав, що правило Урбаха справедливе в конденсованих середо- вищах з великою кількістю фононних станів, які взаємодіють з електронним збудженням і завдяки скінченній температурі збуджують- ся за законом Больцмана. При цьому природа електронного збудження не має суттєвого зна- чення — важливий лише зв’язок електронного збудження з фононами, які формують квазі- неперервний спектр коливань кристала. Важливим внеском у сучасну теорію крис- талічного поглинання світла стала серія робіт О.С. Давидова у співавторстві з О.О. Єремком, Е.М. М’ясниковим і О.О. Сєриковим з дослі- дження кінетичних та спектральних характе- ристик поширення електромагнітних хвиль у кристалі в околі енергій екситонних станів. Рис. 2. Схема дипольних переходів у молекулярному кристалі з двома молекулами в комірці: а — для випад- ку без взаємодії молекул; б — для екситонних станів (стрілки 1 і 2 вказують напрямки їх дипольних пере- ходів) 84 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2022. (12) НАУКОВА СПАДЩИНА У цих роботах на основі повного врахування ек си тон-фононної взаємодії, дисперсії та ре- лаксації екситонних збуджень було з’ясовано межі застосування деяких основних положень класичної кристалооптики. Було також передбачено такі особливос- ті низькотемпературного поглинання світла кристалами, як відхилення товщинної залеж- ності коефіцієнта поглинання від експоненці- ального закону Ламберта—Бугера, залежність інтегрального (за частотою) поглинання від температури та ін. Згодом ці ефекти було екс- периментально підтверджено у вітчизняних і зарубіжних лабораторіях. Про світове визнання праць О.С. Давидова з теорії твердого тіла та оптики свідчать не лише численні посилання на його роботи у науковій літературі, а й те, що його ідеї поширилися на інші системи, зокрема на магнетовпорядковані діелектрики, точніше антиферодіелектрики, в яких харківські фізики (В.В. Єременко та ін.) виявили ефект «магнетного давидовського роз- щеплення», який певний час активно досліджу- вали в лабораторіях багатьох країн світу. Тео- рію цього розщеплення було розвинуто в ІТФ АН УРСР (Е.Г. Петров). У твердому кисні екс- периментально відкрито передбачене в ІТФ інше, біекситонне розщеплення (А.Ф. При- хотько та Л.Й. Шанський) поляризованих смуг, в основі якого також лежить колектив- ний характер збуджених кристалічних елек- тронних станів (Ю.Б. Гайдідей, В.М. Локтєв). Роботи О.С. Давидова розкрили важливу роль колективних екситонних процесів у біо- логічних явищах, зокрема у міграції енергії, тому їх широко цитували біофізики. Оцінку внеску О.С. Давидова у теорію твердого тіла дала «Велика радянська енци- клопедія», де було зазначено: «Розроблена... О.С. Давидовим теорія спектрів молекулярних кристалів є основою інтерпретації результатів численних робіт зі спектроскопії». Ці воістину видатні результати О.С. Давидова з досліджен- ня властивостей екситонів, як уже згадувалося, було відзначено найвищою в СРСР науковою нагородою — Ленінською премією, їх також дві- чі висували на здобуття Нобелівської премії. Кілька праць О.С. Давидова стосувалися теорії радіоактивного розпаду ядер та теорії елементарних частинок. Зокрема, при побудо- ві теорії внутрішньої конверсії йому вдалося врахувати вплив електронної оболонки атома на ймовірність випромінювання гамма-квантів атомним ядром незалежно від мультипольнос- ті випромінювання. До цього американські фі- зики Р. Тейлор і С. Мотт досліджували лише випадок квадрупольного випромінювання. О.С. Давидов побудував теорію бета-розпаду ядер у припущенні, що спін нейтрино дорівнює 3/2, а маса спокою — нулю. Він запропонував новий векторно-спінорний запис рівнянь для частинок зі спіном 3/2, що дозволило значно спростити запис таких рівнянь та їх розв’язків. Невдовзі такий запис рівнянь став у теорії бе- та-розпаду загальноприйнятим. Праці О.С. Давидова з теорії атомного ядра є засадничими у феноменологічній теорії струк- тури важких несферичних ядер. Вони суттєво вплинули на панівні тепер у ядерній фізиці уявлення про форму ядер та її вплив на колек- тивні ядерні рухи. Так, у статті «Обертові ста- ни неаксіальних ядер» (1958) О.С. Давидов у співавторстві зі своїм учнем Г.Ф. Філіпповим сформулював і розвинув основні положення моделі жорсткого неаксіального ротатора. Ця модель дала змогу з єдиної точки зору пояс- нити багато закономірностей, що стосуються спектрів низькоенергетичних збуджень вели- кої групи несферичних ядер.. За моделлю Давидова—Філіппова після від- повідного вибору одиниць гамільтоніан обер- тальних збуджень двовісного, або неак сi аль но- го, ротатора має вигляд 23 21 1 22 sin 3 IH            , де  — емпірично обраний параметр; I — про- єкції оператора кутового моменту ядра на декартові осі, що збігаються з головними на- прямками ядерного тензора інерції. Якщо 0 або  60°, енергії деяких збу- джених станів системи з гамільтоніаном H залишаються скінченними і границі збігають- ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2022, № 12 85 НАУКОВА СПАДЩИНА ся з енергіями рівнів жорсткого симетрично- го вовчка. Послідовність цих рівнів утворює основну смугу. Енергія інших збуджених обер- тальних станів за тих самих умов   0 чи  60° прямує до нескінченності. Ці збуджені стани утворюють аномальні обертальні смуги. Вже перше порівняння вимірюваних ширин та спінів колективних станів з теорією показало, що модель жорсткого неаксіального ротатора правильно відображає основні закономірнос- ті спектрів збуджень багатьох парно-парних ядер. Якщо енергії колективних збуджень за- писати через енергію першого збудження зі спіном 2, теорія міститиме лише один параметр , який потрібно визначити з експерименту. Цей простий параметр визначають зі спостере- жуваного відношення енергій рівнів зі спіном 2 першої аномальної та основної обертальної смуг, яке має вигляд: 2 22 22 2 21 3 9 8sin 3 3 9 8sin 3 R          . При зміні  від 0 до 30° відношення 22/21 монотонно спадає від нескінченності до 2. Можливість використання R22 для визначення  зумовлена, з одного боку, великою чутливістю цього співвідношення до зміни , а з іншого — тим, що положення енергетичних рівнів 21 і 22 достатньо добре відоме для багатьох пар- но-парних ядер. Вимірюючи величину 22/21, можна з використанням формули для R22 об- числити параметр , а потім передбачити спіни та положення інших рівнів основної оберталь- ної та аномальної смуг. Інакше кажучи, теорія дозволяє записати відношення 22/21 для всіх колективних збуджень квадрупольного типу (парних станів I  0) через єдине експеримен- тальне значення R22. У підсумку передбачений теорією спектр збуджених станів має такі особливості: 1) ефективне (або спостережне) відхилення форми ядра від еліпсоїда обертання приводить до порушення в основній обертальній смузі правила інтервалів, характерного для аксіаль- них ядер. До праць О.С. Давидова вважали, що всі ядра мають аксіальну симетрію, а відхи- лення експериментальних співвідношень для енергій від правила інтервалів в аксіальному ядрі намагалися пояснити порушенням умов адіабатичності; 2) крім зміни правила інтервалів для рів- нів основної обертальної смуги, розрахунок ефективної неаксіальності приводить також до появи нових аномальних смуг, які в теорії неаксіальних ядер розглядають як обертальні збудження. Останні групуються у кілька смуг: перша аномальна утворюється рівнями зі спі- нами 2, 3, 4, 5, 6, 7..., друга — рівнями зі спінами 4, 5, 6, 7..., третя — рівнями зі спінами 6, 7... і т.д. Разом з енергіями збуджених станів модель визначає і хвильові функції, а отже, дає мож- ливість знаходити: 1) ймовірності переходів різної мультипольності між збудженими ста- нами; 2) відносні ймовірності - та -каскадів материнського ядра зі збудженням дочірнього ядра на різні обертальні рівні; 3) ймовірність порушення ядер кулонівським полем швидких заряджених частинок тощо. У 1960 р. О.С. Давидов спільно з учнями розвинув модель колективних збуджень, яка на відміну від моделі неаксіального ротатора не ґрунтувалася на адіабатичному наближен- ні. В ній обертально-вібраційні збудження несферичних ядер досліджувалися на основі оператора Гамільтона, який містив чотири ди- намічні колективні змінні. Модель враховува- ла ефект розтягування ядра при обертанні і до- зволяла пов’язати деформованість ядер щодо поздовжніх коливань з енергією безспінових -коливань. Що ж до поперечних -коливань поверхні ядра, всі вони враховувалися запро- вадженням ефективного параметра eff. Недіабатична модель обертально-вібрацій- них збуджень у парно-парних атомних ядрах містила додатковий порівняно з теорією жор- сткого ротатора феноменологічний параметр , який характеризував деформованість ядра щодо поздовжніх коливань. Введення цього параметра дало можливість не лише пояснити відхилення від правил інтервалів у розміщенні обертальних рівнів, а й з’ясувати природу бага- тьох збуджених парних станів, які належать до вібраційного або обертально-вібраційного типу. 86 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2022. (12) НАУКОВА СПАДЩИНА О.С. Давидов зі своїми учнями і співробіт- никами розробив також теорію електромагніт- них переходів в атомних ядрах з урахуванням поздовжньої та поперечної деформованості по- верхні ядер. Зокрема, було продемонстровано, що зумовлений відцентровими силами розтяг ядер набагато збільшує ймовірність електро- квадрупольних переходів між обертальними станами з великими спінами. Було знайдено загальні правила сум для ймовірностей таких переходів. На основі цієї теорії вдалося обчис- лити також середні значення квадрупольних моментів у перших збуджених станах парно- парних ядер. Результати розрахунків добре узгоджувалися з експериментальними даними, отриманими у багатьох лабораторіях світу. До- слідження таких величин дозволило зробити важливі висновки щодо форми атомного ядра. Так, доволі несподівано було встановлено, що багато ядер, які раніше вважали сферичними, насправді такими не є, а несферичні ядра стали цікавими об’єктами для фізичних досліджень. Результати, отримані О.С. Давидовим, були переконливо підтверджені експериментально в різних країнах світу і значно піднесли рівень ядерної фізики в Україні, де перед вели київ- ські науковці з Інституту ядерних досліджень НАН України. Фундаментальні роботи вчено- го з теорії ядра стимулювали та й дотепер сти- мулюють нові експериментальні дослідження. Оцінюючи внесок О.С. Давидова у теорію атомного ядра, М.М. Боголюбов писав: «Робо- ти О.С. Давидова з теорії ядра — одне з найви- датніших досягнень теоретичної фізики». У 80-х роках минулого століття О.С. Дави- дов зацікавився ще однією галуззю природни- чих наук, зрозумівши, що найбільш бурхливо розвиваються науки про життя, і почав дослі- джувати деякі проблеми біофізики з позицій теоретичної фізики. Однією з найактуальні- ших проблем у ній було і, можливо, залиша- ється пояснення великої ефективності перене- сення енергії та заряду білковими макромоле- кулами. Високий ККД енерготранспорту в біо- логічних системах не мав пояснення в рамках традиційної теорії процесів перенесення, що ґрунтувалася на уявленні про екситони. О.С. Давидов зі співробітниками (Л.С. Бри- жик, О.О. Єремком, М.І. Кислухою, В.3. Еноль- ським) запропонував зовсім інший підхід до енергопереносу в біополімерах, що спирався на особливі колективні стани в них, які здо- були назву солітонів. За О.С. Давидовим, со- літони в молекулярних біосистемах являють собою нелінійно зв’язані стани електронних (або коливальних) і деформаційних збуджень, що утворюються в деякій області ланцюжка і поширюються ним з постійною швидкістю. Хвильова функція такого зв’язаного стану має локалізовану форму, а енергія виявляється меншою за суму енергій складових його збу- джень. Саме це є однією з основних причин ве- ликої стійкості солітонів, які, як довели дослі- дження, можуть збуджуватися лише завдяки локальним збуренням. До останніх належать хімічні реакції, наприклад розпад молекул аде- нозинтрифосфорної кислоти (АТФ). О.С. Да- видов продемонстрував, що висока стійкість солітонів та їх рух без енергетичних втрат по -спіральних ділянках білкових молекул га- рантують необхідну ефективність перенесення енергії та заряду, а відповідні переносники на- звали давидовськими солітонами, або рідше — давидовськими (електро)солітонами. Можливість утворення такого солітона в -спіральних білкових молекулах переконли- во підтвердилася в численних експериментах, проведених у Лос-Аламоській національній лабораторії (США), а також у дослідницьких центрах Австралії, Греції, Данії та Шотландії. Поняття солітона О.С. Давидов використав для принципово нового пояснення механізму скорочення поперечносмугастих м’язів. Цій проблемі присвячено десятки досліджень ба- гатьох вчених, накопичився значний експери- ментальний матеріал, що дозволяло висунути кілька гіпотез, покликаних пояснити явище скорочення м’язових волокон з урахуванням взаємодії та перетворення білкових молекул. І хоча моделі, запропоновані різними авторами до робіт О.С. Давидова, адекватно описували конкретні експериментальні факти, такі як вза- ємний рух міозинових і актинових ниток при скороченні м’язів, поглинання в процесі ско- ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2022, № 12 87 НАУКОВА СПАДЩИНА рочення енергії розпаду молекул АТФ, вплив на ефективність скорочення м’язових воло- кон іонного складу та кислотності середовища тощо, всі вони мали істотні недоліки. Головні з них — відсутність пояснення взаємозв’язку у широкому комплексі процесів, що супрово- джують скорочення м’язових волокон, фізич- на непереконливість запропонованої картини явища, штучність опису, зокрема неповне вра- хування мікроскопічної структури реального середовища. Теорія, яку розвинув О.С. Давидов, була заснована на уявленні про солітонні збудже- ні стани в -спіральних молекулах міозину з урахуванням їх конкретної структури. Енер- гія гідролізу молекул АТФ витрачається на утворення в них солітонів, які рухаються від головок молекул, де вони виникли, до хвостів. Рух солітонів уздовж міозинових молекул, що формують товсті нитки, супроводжується їх значним вигином. В околі збуджень, які біжать по пучку міозинових молекул, товста нитка розширюється і головки міозинових молекул притискаються до сусідніх тонких ниток. На ділянках розширення ці головки проштовху- ють тонкі нитки на невелику відстань і відхо- дять від них. Тому під час руху товстою нит- кою «розпухлої» області головка молекули захоплює тонкі нитки. Переміщення товстих і тонких ниток відносно одна одної визначає зміну довжини м’язового волокна. Оригіналь- ний сценарій скорочення поперечносмугас- тих м’язів, що відбувається у запропонований О.С. Давидовим спосіб, у фаховому науковому середовищі було сприйнято з великим інтере- сом. Цей результат, без сумніву, можна відне- сти до видатних досягнень вченого-фізика. На цьому ми завершимо короткий огляд на- укових результатів Олександра Сергійовича, але навіть цей, далеко не повний, перелік дає уявлення про важливість внеску видатного вченого академіка НАН України О.С. Давидо- ва у розвиток сучасної фізики. У Національній академії наук України було видано бібліографічний довідник «Олександр Сергійович Давидов» (1982), що містить по- над 200 найменувань його публікацій, а сам О.С. Давидов основні свої результати виклав у перекладених багатьма мовами монографі- ях «Возбуждённые состояния атомных ядер» (М.: Атомиздат, 1967), «Теория молекулярных экситонов» (М.: Наука, 1968), «Биология и квантовая механика» (К.: Наукова думка, 1979), «Солитоны в молекулярных системах» (К.: Наукова думка, 1988), «Высокотемпературная сверхпроводимость» (К.: Наукова думка, 1990). Ці книги, як і написані ним всесвітньо відомі підручники, можна знайти у будь-якій університетській бібліотеці, і вони зберегли своє наукове та освітнє значення аж до наших днів. На вшанування пам’яті Олександра Сергі- йовича Давидова НАН України у 2000 р. за- снувала премію ім. О.С. Давидова за визначні роботи в галузі теоретичної фізики та біофізи- ки, першим лауреатом якої став знаний теоре- тик академік НАН України О.І. Ахієзер. Лау- реатами премії ім. О.С. Давидова є також ака- деміки НАН України А.Г. Загородній, Б.І. Лев, М.Ф. Шульга, члени-кореспонденти НАН України Е.М. Ганапольський, Г.М. Зінов’єв, Б.О. Іванов, В.М. Коломієць, Е.Г. Петров, І.В. Стасюк та інші провідні теоретики Ака- демії (серед них Ю.А. Бережний, О.М. Гаври- лик, М.І. Горенштейн, І.В. Сименог) та вищої школи (зокрема, І.О. Вакарчук, В.М. Ткачук, Д.Д. Шека). Щороку 26 грудня, в день народження ви- датного вченого в ІТФ проводяться Давидов- ські читання, на яких з доповідями виступають співробітники Інституту та інших наукових установ України, а також закордонні вчені. Отже, ім’я Олександра Сергійовича Дави- дова живе в пам’яті колег та учнів, а його ідеї продовжують розвивати наступні покоління фізиків-теоретиків. 88 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2022. (12) НАУКОВА СПАДЩИНА Anatoly G. Zagorodny Bogolyubov Institute for Theoretical Physics of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine ORCID: https://orcid.org/0000-0002-7953-6726 Vadym M. Loktev Bogolyubov Institute for Theoretical Physics of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine ORCID: https://orcid.org/0000-0002-0673-4174 OLEKSANDR S. DAVYDOV. LIFE AND WORK To the 110th anniversary of birth December 26 marks the 110th anniversary of the world-famous Soviet and Ukrainian theoretical physicist, Hero of So- cialist Labor (1982), laureate of the Lenin Prize (1964), State Prize of Ukrainian SSR in the field of science and technol- ogy (1969), honored worker of science and technology of Ukrainian SSR (1972), the long-term director of the Institute for Theoretical Physics of the Academy of Sciences of Ukraine (1973-1988), Academician of the Academy of Sciences of Ukraine Oleksandr S. Davydov. He is the author of several outstanding scientific results, recognized as classical in world literature, named after him and included in many textbooks.

Олександр Сергійович Давидов. Життя і творчість (до 110-річчя від дня народження)

Репозитарії

Схожі ресурси