«Місто тихе, срібношате, колихане в колисці зір» (епітетні характеристики міста в українській поетичній мові ХХ століття)
У статті продемонстровано активність епітетизації образу місто в українській поетичній мові ХХ століття. Наголошено, що ця номінація поєднується з автологічними (прямими, описовими) та металогічними (переносними, образно-оцінними) означеннями. З’ясовано, що корпус популярних автологічних означень...
Збережено в:
Дата: | 2021 |
---|---|
Автор: | |
Формат: | Стаття |
Мова: | Ukrainian |
Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2021
|
Назва видання: | Культура слова |
Теми: | |
Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187966 |
Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Цитувати: | «Місто тихе, срібношате, колихане в колисці зір» (епітетні характеристики міста в українській поетичній мові ХХ століття) / І. Іваненко // Культура слова. — 2021. — Вип. 94. — С. 109–119. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of UkraineРезюме: | У статті продемонстровано активність епітетизації образу місто в українській поетичній мові ХХ століття. Наголошено, що ця номінація поєднується з автологічними (прямими,
описовими) та металогічними (переносними, образно-оцінними) означеннями.
З’ясовано, що корпус популярних автологічних означень
формують характеристики розміру (велике, гігантське, маленьке), віку (нове, старе, давнє, древнє, молоде), розташованості щодо адміністративного центру (центральне, провінційне), віддаленості від місця перебування ліричного героя
(далеке, близьке), часу (ранішнє, вечірнє, нічне). Також традиційним для української поетичної мови є вживання номінації
місто та конкретних назв міст із присвійними займенниками
моє, наше.
Констатовано, що в металогічних епітетах до образу місто матеріально-предметний план поступається емоційно-експресивному, асоціативно-образний зміст переважає над
номінативним. У семантичній структурі таких конструкцій
домінують семи ‛візуальне сприйняття’, ‛аудіальне сприйняття’, ‛психологічне сприйняття’, ‛історична конотація’.
Підсумовано, що загалом епітетизація відбиває і реалістичний, і образно-символічний, філософсько-узагальнений зміст
означуваного образу. Місто – це водночас і географічний
об’єкт, і естетизований художній простір, в якому відбувається самоідентифікація ліричних героїв. |
---|