Лексико-семантична парадигма поняття ТИША у мовотворчості Лесі Українки

• Дата: 2021
• Автор: Коць, Т.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут української мови НАН України 2021
• Назва видання: Культура слова
• Теми: Слово в текстах Лесі Українки
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/187971
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Лексико-семантична парадигма поняття ТИША у мовотворчості Лесі Українки / Т. Коць // Культура слова. — 2021. — Вип. 94. — С. 173–184. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.

У статті на прикладі поняття тиша як одного з фундаментальних засад людського існування, що охоплює характеристики буття, часу, руху, проаналізовано розгортання контекстуальних лексико-семантичних і стилістичних відтінків слова у мовотворчості Лесі Українки. Ураховуючи загальномовні лексикографічні тлумачення лексеми, простежено розширення її семантичного потенціалу у поетичних текстах, показано формування позитивноемоційної і негативноемоційної значеннєвих парадигм. Позитивноемоційна шкала об’єднує семи «спокою», «надії», а негативнооцінна – семи ‘неспокій’, ‘біль’, ‘сум’, ‘громадянська бездіяльність’. Позитивноемоційну парадигму створюють переважно образи природи, а негативнооцінну – філософсько-психологічне осмислення душевного стану людини на зламі ХІХ – початку ХХ ст. в проєкції на самовираження української національної ідентичності. Наголошено на лексико-стилістичних індивідуально-авторських особливостях у зображенні природного і чуттєвого стану тиші. Поліфункціональність мовних засобів поняття тиша корелює із психічним станом людини, її позитивними і негативними емоціями, екзистенційною налаштованістю.