Автобіографізм і «дух часу» в нігілістичному романі А. Кримського «Андрій Лаговський»
У статті представлено аналіз роману Агатангела Кримського «Андрій Лаговський» з погляду відображення в ньому «духу часу» (декадентство, істерія, плебейство), актуалізації філософії нігілізму, імперського колоніалізму. Такий критичний ракурс визначив структуру статті. У центр уваги поставлено псих...
Збережено в:
Видавець: | Інститут української мови НАН України |
---|---|
Дата: | 2021 |
Автор: | |
Формат: | Стаття |
Мова: | Ukrainian |
Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2021
|
Назва видання: | Культура слова |
Теми: | |
Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/188038 |
Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
Цитувати: | Автобіографізм і «дух часу» в нігілістичному романі А. Кримського «Андрій Лаговський» / Т. Гундорова // Культура слова. — 2021. — Вип. 95. — С. 53-64. — укр. |
Репозиторії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of UkraineРезюме: | У статті представлено аналіз роману Агатангела Кримського «Андрій Лаговський» з погляду відображення в ньому «духу
часу» (декадентство, істерія, плебейство), актуалізації філософії нігілізму, імперського колоніалізму. Такий критичний ракурс
визначив структуру статті.
У центр уваги поставлено психотип нового персонажа літератури епохи модернізму – «людина істерична». Зауважено,
що дві визначальні для модернізму ознаки – інтелектуалізм і невротизм – пов’язують Кримського з модернізмом. Проведено зіставлення цієї особливості творчості Кримського з художніми
творами Івана Франка (збірка «Зів’яле листя») та Лесі Українки
(«Блакитна троянда»). Підкреслено, що наприкінці ХІХ ст. поняття біографічного «людського документа» трансформується в суб’єктивний «психологічний документ», а художнє зображення – у «вівісекцію» й інтроспекцію – самоаналіз власної душі.
Зроблено висновок про те, що нова література і, зокрема,
народжуваний модерний суб’єкт виразно тяжіли до декадентства, і нові автори недвозначно асоціювали себе саме з декадентами, навіть при тому, що вони заперечували це. Усе це підривало основи народницької свідомості, тобто поклоніння перед
«народом», яке домінувало в українській літературі в пошевченківську добу.
Відзначено лінгвістичне різноманіття оповіді Кримського,
зокрема насичення тексту роману цитуваннями, перекладами,
науковими коментарями, переходами на грецьку, турецьку, німецьку, французьку мову, латину, російську. Соціально-культурну цінність відзначено щодо фрагментів простонародної
мовної практики матері головного персонажа. Зауважено про
такі текстові явища, як іншування та орієнталізм.
Незавершений роман Агатангела Кримського розглянуто як
зразок модерністського роману з його інтелектуальним героєм, поліморфною структурою, філософсько-моральною тематикою, психологічним аналізом та автобіографізмом. |
---|