"Процес філософів" 1973 року як спроба зупинити розвиток інакомислення в Угорщині
Метою статті є розгляд маловідомих в українській історіографії моментів угорсько-радянських відносин, що були пов’язані з критичним сприйняттям у КПРС економічної реформи в Угорщині 1968 року. Одним з опосередкованих наслідків вимоги Кремля зупинити соціально-економічне реформування став «процес...
Збережено в:
Дата: | 2017 |
---|---|
Автор: | |
Формат: | Стаття |
Мова: | Ukrainian |
Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2017
|
Назва видання: | Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки |
Теми: | |
Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/188598 |
Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Цитувати: | "Процес філософів" 1973 року як спроба зупинити розвиток інакомислення в Угорщині / М. Юнгер // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки: міжвід. зб. наук. пр. — 2017. — Вип. 26. — С. 290-306. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of UkraineРезюме: | Метою статті є розгляд маловідомих в українській історіографії
моментів угорсько-радянських відносин, що були пов’язані з критичним
сприйняттям у КПРС економічної реформи в Угорщині 1968 року. Одним
з опосередкованих наслідків вимоги Кремля зупинити соціально-економічне реформування став «процес філософів» 1973 року. Розглядається
реагування УСРП на ідеологічну критику угорських суспільствознавців
філософських засад соціалізму загалом та політичних наслідків його
реалізації зокрема. Наводиться оцінка аналітиків УСРП принципових
положень праць провідних представників Будапештської філософської
школи: Д. Маркуша, А. Геллер, М. Вайди, соціолога А. Гегедюша, їхня
моральна позиція за умов спроби маргіналізації. Серед філософів, які були
виключені з лав УСРП або піддані адміністративному тиску, були майбутні лідери урбаністичної опозиційної групи Я. Кіш та Д. Бенце. Це був їхній перший конфлікт з владою, усвідомлення уроків якого сприяло
переходу в подальшому до опозиційної діяльності. |
---|