Світ напередодні Другої світової: до історіографічних інтерпретацій початку війни

• Видавець: Інститут історії України НАН України
• Дата: 2019
• Автор: Віднянський, С.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2019
• Назва видання: Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки
• Теми: До 80-річчя початку Другої світової війни
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/188725
• Цитувати: Світ напередодні Другої світової: до історіографічних інтерпретацій початку війни / С. Віднянський // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки: міжвід. зб. наук. пр. — 2019. — Вип. 28. — С. 8-26. — Бібліогр.: 45 назв. — укр.

У статті розглядаються різні історіографічні підходи щодо трактування витоків і початку Другої світової війни. Наголошується, що розпад держав-імперій, поразка імперського мислення, а також поява на цих руїнах самостійних держав і нове співвідношення сил на міжнародній арені як головні політичні наслідки Першої світової війни, не тільки суттєво змінили геополітичну мапу європейського континенту, а й принесли надії на новий устрій післявоєнної Європи на засадах національної рівноправності й мирного співжиття народів, демократизації та гуманізації європейського суспільства. Утім, на жаль, ці надії виснажених війною мільйонів людей так і залишилися нездійсненими, насамперед через недосконалість Версальської системи післявоєнного устрою Європи. Якщо 1918–1919 роки здавалися початком ери демократії у Європі, то невдовзі ситуація змінилася на протилежне: незабаром на Старому континенті запанували тоталітарні режими, які через двадцять років, ще за життя учасників Першої світової війни, увергнули народи в нову, Другу світову війну, ще страшнішу й жорстокішу за попередницю. Зазначається, що початку й генезису Другої світової війни присвячена величезна, різна за своїм характером і змістом література, масштаби якої стрімко зростають із кожним роком. Зокрема, якщо в радянській, а згодом і в російській історіографії наголошується на рубіжному значенні Мюнхенської угоди 1938 р., що «відкрила шлях до найбільшої трагедії ХХ століття — Другої світової війни» і стала «опосередкованим виправданням наступного зближення СРСР із Німеччиною» як вимушеного кроку з боку Й. Сталіна, то західна історіографія стверджує, що ключовим моментом на шляху розв’язання війни став саме радянсько-німецький договір про ненапад 1939 р., який жодним чином не був мирним договором, а агресивним, злочинним пактом, що привів до т. зв. четвертого поділу Польщі між ними, підкорення Німеччиною значної частини Європи (Данії, Норвегії, Люксембургу, Бельгії, Нідерландів, Франції, Югославії, Греції), а також радянсько-фінлянд- ської війни 1939–1940 рр. («Зимової війни») і приєднання до СРСР країн Балтії, Бессарабії та Північної Буковини, що стало логічним продовженням домовленостей «пакту Молотова–Ріббентропа». Автор не виключає, що невдовзі може бути переглянута дата початку Другої світової війни, адже прологом до неї стали, окрім агресивних воєнних дій Японії у Азії у 1930-х рр. та Італії у Африці в 1935–1936 рр., також створення Німеччиною та Японією Антикомінтернів- ського пакту в 1936 р., до якого в 1937 р. приєдналася Італія, громадянська війна в Іспанії 1936–1939 рр., радянсько-японський конфлікт поблизу озера Хасан і на Халхін-Голі 1938–1939 рр., «аншлюс» Австрії Німеччиною в березні 1938 р., Мюнхенська угода про розчленування Чехословаччини, підписана у вересні 1938 р., та окупація її територій Німеччиною й Угорщиною (Карпатської України) у березні 1939 р., і зрештою, підписання «пакту Молотова–Ріббентропа» в серпні 1939 р., який повністю зруйнував наміри створення антигітлерівської коаліції напередодні війни й остаточно розв’язав А. Гітлеру руки для реалізації його агресивних планів та сприяв територіальному розширенню СРСР на захід. Ці трагічні й величні події не просто відкрили шлях новій історичній фазі розвитку, а й заклали довгострокову програму історичного буття людства.