2025-02-23T10:32:24-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: Query fl=%2A&wt=json&json.nl=arrarr&q=id%3A%22irk-123456789-188731%22&qt=morelikethis&rows=5
2025-02-23T10:32:24-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: => GET http://localhost:8983/solr/biblio/select?fl=%2A&wt=json&json.nl=arrarr&q=id%3A%22irk-123456789-188731%22&qt=morelikethis&rows=5
2025-02-23T10:32:24-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: <= 200 OK
2025-02-23T10:32:24-05:00 DEBUG: Deserialized SOLR response
Висунення кандидатури чеського володаря Пршемисла Отакара ІІ на німецький трон та його пасивна участь у виборчих перегонах 1256–1257 рр.
У статті простежуються перипетії, що точилися довкола висунення кандидатури чеського володаря Пршемисла Отакара ІІ на німецький трон, та з’ясовується його роль у виборчих перегонах 1256–1257 років. Автор відзначає, що невдовзі після того, як 1253 р. Пршемисл Отакар ІІ успадкував владу в Чеському ко...
Saved in:
Main Author: | |
---|---|
Format: | Article |
Language: | Ukrainian |
Published: |
Інститут історії України НАН України
2019
|
Series: | Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки |
Subjects: | |
Online Access: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/188731 |
Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
Summary: | У статті простежуються перипетії, що точилися довкола висунення кандидатури чеського володаря Пршемисла Отакара ІІ на
німецький трон, та з’ясовується його роль у виборчих перегонах 1256–1257 років. Автор відзначає, що невдовзі після того, як 1253 р. Пршемисл Отакар ІІ успадкував владу в Чеському королівстві, зріс його авторитет
серед можновладних князів Священної Римської імперії. Деякі з них
перебували в опозиції до німецького короля Вільгельма Голландського й
вирішили висунути на трон чеського володаря. Однак той, орієнтуючись
на Папську курію, не скористався цією можливістю, а після смерті
Вільгельма Голландського вже ніхто не висував його кандидатуру.
А тому Пршемисл Отакар ІІ як курфюрст пасивно поставився до виборів
нового німецького правителя й за посередництвом послів та уповноважених осіб підтримав обох претендентів — і Річарда Корнуельского, і
Альфонса Х Мудрого. Їхнє обрання засвідчило, що у Священній Римській
імперії продовжився період безкоролів’я — interregnum, що було на руку
Пршемислові Отакарові ІІ. |
---|