2025-02-23T10:32:24-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: Query fl=%2A&wt=json&json.nl=arrarr&q=id%3A%22irk-123456789-188731%22&qt=morelikethis&rows=5
2025-02-23T10:32:24-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: => GET http://localhost:8983/solr/biblio/select?fl=%2A&wt=json&json.nl=arrarr&q=id%3A%22irk-123456789-188731%22&qt=morelikethis&rows=5
2025-02-23T10:32:24-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: <= 200 OK
2025-02-23T10:32:24-05:00 DEBUG: Deserialized SOLR response

Висунення кандидатури чеського володаря Пршемисла Отакара ІІ на німецький трон та його пасивна участь у виборчих перегонах 1256–1257 рр.

У статті простежуються перипетії, що точилися довкола висунення кандидатури чеського володаря Пршемисла Отакара ІІ на німецький трон, та з’ясовується його роль у виборчих перегонах 1256–1257 років. Автор відзначає, що невдовзі після того, як 1253 р. Пршемисл Отакар ІІ успадкував владу в Чеському ко...

Full description

Saved in:
Bibliographic Details
Main Author: Ліхтей, І.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Інститут історії України НАН України 2019
Series:Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки
Subjects:
Online Access:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/188731
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Description
Summary:У статті простежуються перипетії, що точилися довкола висунення кандидатури чеського володаря Пршемисла Отакара ІІ на німецький трон, та з’ясовується його роль у виборчих перегонах 1256–1257 років. Автор відзначає, що невдовзі після того, як 1253 р. Пршемисл Отакар ІІ успадкував владу в Чеському королівстві, зріс його авторитет серед можновладних князів Священної Римської імперії. Деякі з них перебували в опозиції до німецького короля Вільгельма Голландського й вирішили висунути на трон чеського володаря. Однак той, орієнтуючись на Папську курію, не скористався цією можливістю, а після смерті Вільгельма Голландського вже ніхто не висував його кандидатуру. А тому Пршемисл Отакар ІІ як курфюрст пасивно поставився до виборів нового німецького правителя й за посередництвом послів та уповноважених осіб підтримав обох претендентів — і Річарда Корнуельского, і Альфонса Х Мудрого. Їхнє обрання засвідчило, що у Священній Римській імперії продовжився період безкоролів’я — interregnum, що було на руку Пршемислові Отакарові ІІ.