Леон Василевський на переговорах у Ризі: до сторіччя Ризького мирного договору 1921 р.

• Дата: 2021
• Автор: Вялова, Ю.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2021
• Назва видання: Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки
• Теми: Україна на міжнародній арені
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/188870
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Леон Василевський на переговорах у Ризі: до сторіччя Ризького мирного договору 1921 р. / Ю. Вялова // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки: міжвід. зб. наук. пр. — 2021. — Вип. 30. — С. 45-66. — Бібліогр.: 39 назв. — укр.

Стаття присвячена 100-річчю підписання Ризького мирного договору 1921 р., дискусії щодо наслідків якого не припиняються і сьогодні. Яке значення мав цей договір для історії Європи, а особливо для її політичної архітектури міжвоєнного періоду? Які наслідки цей договір мав для поляків, росіян, українців і білорусів? Оцінки підписаного сто років тому договору досі розходяться – одні вважають, що документ, який встановив кордони Польщі майже в межах другого поділу Речі Посполитої (1793 р.) був поразкою тогочасної польської еліти, інші – що він був виразом реального стану речей. У цій статті акцентовано увагу на перебігу польсько-радянських переговорів під час підписання трактату, боротьбі всередині польської делегації між прихильниками двох державних геополітичних концепцій («ендецької» інкорпоративної та «федералістичної» Ю. Пілсудського) та встановленні східного кордону Польської держави. Відомий польський дипломат і політичний діяч Л. Василевський відіграв одну з ключових ролей під час цих переговорів, дослідження його діяльності сприятиме з’ясуванню декількох спірних моментів під час переговорів. Ризький мирний договір 1921 р. поставив крапку в польсько-більшовицькій війні, визначив польський кордон на сході і водночас перекреслив Варшавську угоду Петлюра-Пілсудський, що засвідчило крах федералістичної програми Ю. Пілсудського. Ба більше, політика польської влади щодо національних меншин у подальшому виявилася майже дискримінаційною, що послаблювало Поль ську державу зсередини. Для України та Білорусі цей договір виявився національною катастрофою, позбавивши їх перспектив державності. Цей мир можна назвати «ситуативним компромісом», який у короткотривалій перспективі розв’язував проблему закінчення війни, але не розв’язувавжодної із геополітичних проблем Польщі: не гарантував безпеки, як і не гарантував стійкості східного кордону Польщі. Порушення цього миру з боку радянської Росії було питанням часу, що і сталося в 1939 році.