Повсякденне життя та політична діяльність родини Орликів у контексті міжнародних відносин першої чверті XVIII ст.

• Видавець: Інститут історії України НАН України
• Дата: 2022
• Автор: Ковалевська, О.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2022
• Назва видання: Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки
• Теми: Україна в міжнародних відносинах
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/188940
• Цитувати: Повсякденне життя та політична діяльність родини Орликів у контексті міжнародних відносин першої чверті XVIII ст. / О. Ковалевська // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки: міжвід. зб. наук. пр. — 2022. — Вип. 31. — С. 77-94. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.

У статті на основі двох збережених документів, які створив український гетьман у вигнанні Пилип Орлик («Promemoria» та «Діаріуш подорожній…»), а також невеликої кількості наукової літератури на тему, авторка здійснила спробу проаналізувати щоденне життя й політичну діяльність членів гетьманської родини в контексті міжнародних відносин першої чверті XVIIІ століття. Це був період завершення Великої Північної війни й підготовки Ніштадського миру. Родина Орликів перебувала в еміграції та постійно змінювала місця свого проживання. Протягом тривалого часу маловідомим фактом залишалася участь членів родини, зокрема старшої доньки Анастасії Теодори та її чоловіка, в політичних справах Пилипа Орлика. На основі згаданих текстів авторка статті доводить, що Анастасія Орлик була активною співробітницею й помічницею свого батька, допомагала йому листуватися з членами родини та політичними компаньйонами. В умовах постійних політичних переслідувань із боку московської влади, переїздів і родинних трагедій, які пережили Орлики, дружина гетьмана не завжди могла бути йому корисною. Отже роль Анастасії як однієї із посередниць у політичних справах батька істотно зросла. Активним помічником гетьмана був його майбутній зять Йохан Стенфліхт. Він намагався допомогти Орлику з амністією від московського царя Петра І на вигідних умовах, однак його зусилля не увінчалися успіхом. Користуючись допомогою своїх дітей і рідних, Орлик прагнув зберігати інтерес європейських держав до української справи. Завдяки їхнім спільним зусиллям український уряд в еміграції упродовж деякого часу намагався утримувати свої позиції у міжнародних відносинах 1720‒1730-х років. Друга донька Орлика — Варвара, яка на час закінчення Великої Північної війни була дуже юною, політичними справами свого батька не займалася. Водночас після смерті старшої сестри вона замінила її дітям матір і стала черговою дружиною Стенфліхта. Онуки Орлика по лінії Анастасії Теодори пережили свою матір, яка рано померла, однак не пережили батька. Вони всі померли в молодому віці. У шлюбі з Варварою Орлик Стенфліхт дітей не мав. Так обидві гілки генеалогічного дерева Орликів ‒ Герциків припинили своє існування. Нині у Швеції ще можна знайти матеріальні свідчення життя Йохана Стенфліхта, однак вони не повʼязані з його українськими дружинами й нащадками гетьмана-вигнанця Пилипа Орлика.