Пам'яткоохоронна діяльність на Чернігівщині: основні напрямки та тенденції (1919–1930-ті рр.)

• Дата: 2022
• Автор: Новак, О.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2022
• Назва видання: Сiверянський літопис
• Теми: Історія міст і сіл
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/192318
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Пам'яткоохоронна діяльність на Чернігівщині: основні напрямки та тенденції (1919–1930-ті рр.) / О. Новак // Сіверянський літопис. — 2022. — № 5-6. — С. 54-62. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.

У статті досліджуються основні напрямки пам’яткоохоронної діяльності та тенденції, що були визначальними в галузі охорони історико-культурного надбання на Чернігівщині у 1919–1930-ті рр. Метою дослідження є визначення основних напрямків пам’яткоохоронної діяльності на Чернігівщині протягом 1919–1930-х рр. та їх співвіднесення із загальнореспубліканськими тенденціями охорони спадщини минулих епох. Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети використано проблемно-хронологічний, історико-порівняльний та історико-генетичний методи. Методологічною основою дослідження є полідисциплінарний підхід. Для вивчення «історичної політики» радянської влади застосовано культурологічний підхід. Наукова новизна статті полягає в тому, що досліджені в ній матеріали дозволяють краще визначити особливості охорони історико-культурного надбання Чернігівщини на тлі загальнореспубліканських процесів у 1919–1930-ті рр. Запропоновано періодизацію пам’яткоохоронної діяльності на Чернігівщині у зазначений період. Висновки. Було з’ясовано, що діяльність створених у 1919 р. перших пам’яткоохоронних інституцій радянської України на Чернігівщині була обмеженою через брак людських та матеріальних ресурсів. У 1920-ті рр. відбулися істотні зміни у функціонуванні профільних структур, що сприяли дослідженню значної кількості цінних об’єктів спадщини минулих епох на Чернігівщині. Наприкінці 1920-х рр. були утворені два історико-культурних заповідника (у Чернігові та Новгороді-Сіверському), що позитивно позначилося на збереженні тамтешнього архітектурно-містобудівного надбання. У період із кінця 1920-х – до кінця 1930-х рр. значна кількість пам’яток була пошкоджена або втрачена через посилення антирелігійної боротьби або з утилітарних причин. З’ясовано, що пам’яткоохоронці Чернігівщини намагалися чинити опір беззаконню, однак загалом ці спроби виявилися марними.