Ю. О. Пуголовок. Будівельна справа літописних сіверян
Gespeichert in:
| Datum: | 2019 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2019
|
| Schriftenreihe: | Археологія |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/194987 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Ю. О. Пуголовок. Будівельна справа літописних сіверян / С.А. Горбаненко, В.В. Колода // Археологія. - 2019. - № 3. - С. 138-141. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-194987 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1949872023-12-03T10:15:26Z Ю. О. Пуголовок. Будівельна справа літописних сіверян Горбаненко, С.А. Колода, В.В. Рецензiї 2019 Article Ю. О. Пуголовок. Будівельна справа літописних сіверян / С.А. Горбаненко, В.В. Колода // Археологія. - 2019. - № 3. - С. 138-141. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/194987 uk Археологія Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензiї Рецензiї |
| spellingShingle |
Рецензiї Рецензiї Горбаненко, С.А. Колода, В.В. Ю. О. Пуголовок. Будівельна справа літописних сіверян Археологія |
| format |
Article |
| author |
Горбаненко, С.А. Колода, В.В. |
| author_facet |
Горбаненко, С.А. Колода, В.В. |
| author_sort |
Горбаненко, С.А. |
| title |
Ю. О. Пуголовок. Будівельна справа літописних сіверян |
| title_short |
Ю. О. Пуголовок. Будівельна справа літописних сіверян |
| title_full |
Ю. О. Пуголовок. Будівельна справа літописних сіверян |
| title_fullStr |
Ю. О. Пуголовок. Будівельна справа літописних сіверян |
| title_full_unstemmed |
Ю. О. Пуголовок. Будівельна справа літописних сіверян |
| title_sort |
ю. о. пуголовок. будівельна справа літописних сіверян |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2019 |
| topic_facet |
Рецензiї |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/194987 |
| citation_txt |
Ю. О. Пуголовок. Будівельна справа літописних сіверян / С.А. Горбаненко, В.В. Колода // Археологія. - 2019. - № 3. - С. 138-141. — укр. |
| series |
Археологія |
| work_keys_str_mv |
AT gorbanenkosa ûopugolovokbudívelʹnaspravalítopisnihsíverân AT kolodavv ûopugolovokbudívelʹnaspravalítopisnihsíverân |
| first_indexed |
2025-07-16T22:41:18Z |
| last_indexed |
2025-07-16T22:41:18Z |
| _version_ |
1837845109652062208 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 3138
© С. А. ГОРБАНЕНКО, В. В. КОлОдА, 2019
ГОРБАНЕНКО Сергій Анатолійович — кандидат іс-
торичних наук, старший науковий співробітник Ін-
ституту археології НАН України, ORCID 0000-0003-
4786-0369, gorbanenko@gmail.com
КОлОдА Володимир Васильович — кандидат істо-
ричних наук, завідувач навчально-дослідної архео-
логічної лабораторії, доцент кафедри історії України
Харківського національного педагогічного універ-
ситету ім. Г.С. Сковороди, ORCID 0000-0002-8614-
2039, koloda.v@gmail.com
Серед ранньосередньовічних старожитностей
Східної Європи археологічні пам’ятки літопис-
них сіверян (волинцевська й роменська архео-
логічні культури), що мешкали на значних те-
ренах лісостепової й лісової зон дніпровсько-
го лівобережжя, займають особ ливе місце, вті-
люючи в собі рештки матеріальної та духовної
культури переддержавного етапу розвитку сі-
верян, одного з найбільших за територію роз-
повсюдження східнослов’янських племен, що
наприкінці І тис. н. е. межували з кочовим і на-
півкочовим світом значною мірою синхронно-
го їм Хозарського каганату. Сіверяни пройшли
особливий і складний шлях свого соціально-
економічного та культурного розвитку, збері-
гаючи та примножуючи східнослов’янські тра-
диції матеріального й духовного світу, і, разом
із тим, знаходячись під впливом тісних кон-
тактів із іншими навколишніми племенами і
народами.
Незважаючи на більш ніж столітнє вивчен-
ня роменських старожитностей і значний до-
робок кількох поколінь вітчизняних і зарубіж-
них науковців, окремі проблеми життя й побу-
ту сіверян дотепер залишаються дискусійними
з причин недостатньої вивченості і наявності
різних підходів до вирішення окремих проб-
лем і питань попередниками і сучасними вче-
ними. Одним із таких питань залишається бу-
дівельна справа означених племен.
2013 р. Ю. О. Пуголовок успішно захистив
дисертацію на здобуття ученого ступеня кан-
дидата історичних наук на тему «Будівництво
населення роменської культури дніпровського
лівобережжя». Кваліфікацію було підтвердже-
но у 2014 р. Ще близько двох років знадоби-
лось досліднику, щоб доопрацювати означену
тему, а також довести її до публікативного ста-
ну і за підтримки Інституту керамології — від-
ділення Інституту народознавства Національ-
ної академії наук України та Національного
музею-заповідника українського гончарства в
Опішному випустити в світ рецензовану мо-
нографію. Однак, вважаємо, очікування було
того варте.
Важливість і актуальність зазначеної мо-
нографії важко переоцінити, оскільки саме в
будівництві втілюється і технічний та техно-
логічний рівень розвитку суспільства, і рівень
розуміння й опанування навколишнім середо-
вищем, пристосування ландшафту та місцевої
сировини для якісного вирішення господарчо-
побутових питань. У домобудуванні втілені
важливі культурні й світоглядні традиції етно-
су. Житло відбиває рівень побуту народу, його
соціальні та міжкультурні взаємини, сімейні й
Ю. О. П у г о л о в о к.
Будiвельна справа лiтописних сiверян
Опiшне: Українське народознавство, 2016. — 360 с.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 3 139
родинні стосунки. Актуальності рецензованій
роботі додає й той факт, що завдяки збільшен-
ню кількості та якості сучасних польових до-
сліджень щорічно значно поповнюється база
даних, яка потребує узагальнення фактів з ви-
користанням нових підходів, що плідно було
втілено у праці Ю. О. Пуголовка. Перекон-
ливості викладення додає той факт, що автор
самостійно проводить дослідження й широко
використовує власні польові надбання в теоре-
тичних побудовах тобто: йде від матеріалу, що
завжди цінувалося науковим товариством.
Монографія структурно поділена на вступ,
чотири розділи і висновки, та численні додат-
ки (зокрема списки архівних джерел і літера-
тури, іменний та географічний покажчики).
У вступі окреслено актуальність теми, межі до-
слідження, його цілі й завдання тощо. Вступ-
на частина чітко сформульована і допомагає
подальшому сприйняттю розділів; приємним
доповненням у вступі вважаємо детальний пе-
релік подяк автора всім причетним людям, які
сприяли проведенню дослідження. Основним
об’єктом дослідження стали матеріали ромен-
ської археологічної культури; предметом до-
слідження — будівельна справа слов’ян кінця
VIII — початку XI ст. на лівобережжі дніпра
у широкому географічному сенсі. джерельна
база проведеного дослідження склалася внаслі-
док понад столітніх археологічних розкопок ро-
менських пам’яток, з яких дані про понад шість
десятків пам’яток лягли в основу монографії.
Завдання, необхідні для розкриття теми, зво-
дяться до опрацювання поперед нього науково-
го доробку для виділення актуальних проблем,
збору та аналізу джерельної бази з будівель-
ної справи (зокрема фортифікації, житлових
та господарських споруд), огляду технологіч-
них можливостей будівництва, хронологічно-
територіального порівняльного аналізу спіль-
ного й особливого у будівельній справі.
Розділ І (с. 20—75) присвячено огляду роз-
витку наукової думки щодо будівельної справи
сіверян, а також — джерельної бази, необхід-
ної для плідної праці. З нашої точки зору, ло-
гічніше було б саме на початку розділу зроби-
ти огляд джерел на тлі історії розкопок, а вже
потім на цій основі аналізувати історіографію
окреслених питань. Утім, вважаємо, що засто-
сований автором підхід також цілком припус-
тимий. Відповідно до огляду, проведеному у
двох попередніх підрозділах, розділ завершено
описом методики, що лягла в основу праці та
особливо — її аналітичної частини. У цілому,
розділ цілком логічний і завершений.
У наступних трьох розділах проаналізовано
будівельні рештки, технологію та особливос-
ті будівельної діяльності сіверян роменського
етапу. Велика кількість додатків та якісних ілю-
страцій, що супроводжують текстове викладен-
ня матеріалу, значно полегшують сприйнят-
тя матеріалу і додають аргументованості вис-
новкам (хоча подекуди й стають приводом для
дискусій) слід вважати, безумовно, позитивни-
ми рисами рецензованої монографії.
У розділі ІІ (с. 78—151) інформацію проана-
лізовано за принципом «від більшого до мен-
шого»: послідовно розглянуто влаштування го-
родищ; основних споруд, якими, безпереч но,
є житлові; господарські споруди у широкому
сенсі слова. У підрозділах переважно викорис-
тано доробок попередників, доповнений влас-
ними спостереженнями автора. Завдяки тако-
му підходу, Ю. О. Пуголовок не лише детально
розглянув усі категорії будівельних реш ток ро-
менської культури, але й зміг уточнити окре-
мі моменти, важливі для розкриття теми. Вва-
жаємо такий підхід не лише виправданим, але
й максимально корисним для поступального
розвитку науки загалом, і для вивчення буді-
вельної справи слов’ян зокрема. На протива-
гу поширеному серед дослідників прагненню
створювати власні типології й класифікації,
повністю відкидаючи вже існуючі доробки по-
передніх науковців.
Однак, деякі положення II розділу вида-
ються нам дискусійними. Так, у преамбулі до
розділу автор аргументує принцип подання
матеріалів наступним чином: «Будівельні або
архітектурні об’єкти в археології представле-
ні залишками різних споруд — фортифікаційних,
житлових, пов’язаних з економічною діяльністю,
а також культовою сферою. Для середньовічних
слов’янських культур це, в першу чергу, городи-
ща, які візуально добре виділяються на місцевос-
ті. Окрім них досить чіткій ідентифікації під-
даються залишки жител, коли вони фіксуються
на поверхні за своєрідними западинами. Виробни-
чі та невиробничі об’єкти в меншій мірі визнача-
ються при візуальному огляді пам’ятки» (с. 78).
Така аргументація (лише за візуальними озна-
ками — вали, рови, западини від жител) вида-
ється дещо спрощеною, формальною і не від-
биває ані значення будівельних об’єктів для
життя людини, ані історичний розвиток буді-
вельної справи. За кількістю, часом виникнен-
ня, значущістю для життя людини та різнома-
нітністю структурних елементів і будівельних
прийомів саме житла повинні бути на першо-
му місці в розгляді археологічного матеріалу.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 3140
Кількість господарських об’єктів (будівель) та-
кож перевищує кількість городищ. до того ж,
за часом створення вони практично синхрон-
ні житлам. Тому, на наш погляд, під час ана-
лізу будівництва слід йти від житла до оборон-
них споруд. Не зовсім коректним, на наш по-
гляд, є застосування терміну «псевдоескарпи»
для штучного підрізання схилу «під час рекон-
структивних... робіт з відновлення укріплень» з
напільного боку (с. 86). Зазначимо, що всі ес-
карпи є штучними створеннями. Правильні-
шим видається термін «укріплені ескарпи», що
відразу вказує на відмінність технології ство-
рення різних ескарпів.
На с. 85, посилаючись на східне джерело,
«Худуд ал-Алам», в якому повідомлено про на-
явність у слов’ян замків (кала) і фортець (хи-
сар), а також незначної кількості міст, з поси-
ланням на А. П. Новосельцева (2000), та запро-
понований О. В. Григор’євим (2000) розподіл
роменських городищ за площею, автор при-
пускає наявність у сіверян-роменців «замків»,
«фортець» і поселень «міського чи протомісь-
кого типу» (побіжно вводячи IV тип (?!) горо-
дищ). Це викликає заперечення.
— По-перше, не можна так мимохідь, вирі-
шувати проблему виділення міст чи-то замків,
тим більше автор не спирається на жодну з ро-
біт по урбаністиці взагалі.
— По-друге, арабські автори перенесли по-
няття східного арабського світу на слов’янські
реалії, в той час, коли самі не бували у
слов’янських землях. Про плутаність відомос-
тей цих авторів неодноразово висловлювалися
дослідники-мовознавці (наприклад: Т. М. Ка-
лініна, І. Г. Коновалова).
— По-третє, такі поняття як «замок», «міс-
то» відповідають класовому суспільству, і під
час їх виділення потрібно враховувати загаль-
ний соціально-економічний стан суспільства,
наявність навколишніх відкритих поселень.
— По-четверте, щодо давньоруського періо-
ду є критерії виділення міста, вони містяться в
статті А. В. Кузи, що є в роботі «Город. Замок.
Село» (1985), на що автор не спирається.
На нашу думку, помилковим є зарахуван-
ня колодязів до фортифікаційних елементів
(с. 90), адже це звичайний елемент життєзабез-
печення, як клуні, льохи, зернові ями. Форти-
фікаційний елемент (спрощено) — є тим, що
захищає мешканців від нападу ворога, пере-
шкоджаючи їм опанувати певною площею чи-
то людьми. Колодязь може грати стратегічну
роль в обороні, але він не є елементом форти-
фікації.
Наступне зауваження стосується не тіль-
ки Ю. О. Пуголовка, а й більшості авторів,
які аналізують житлові споруди. Автор моно-
графії традиційно визначає орієнтацію жител
за сторонами світу (с. 101, табл. 5), не знахо-
дячи закономірностей в цьому, що теж є тра-
диційним для вивчення цього питання. дані
про сторони горизонту в орієнтації жител, на
нашу думку, вже давно не є критеріями домо-
будування слов’ян, особливо під час масового
їх обчислення. Врахування просторової орієн-
тації житлової споруди по сторонах світу сягає
тих часів, коли намагалися прив’язати орієнта-
цію домобудування до язичницької релігії. На
нашу думку, на їхню орієнтацію впливали інші
чинники: роза вітрів в конкретній місцевості
(особливо врахування осінніх і зимових пото-
ків), напрям схилу площадки поселення і мож-
ливих дощових водотоків, зручність для госпо-
дарчих потреб (місця розміщення господарчих
комплексів в межах садиби), загальне плану-
вання поселення (вуличне, родовими осеред-
ками, хаотичне), характер стосунків із меш-
канцями сусіднього домогосподарства тощо.
Поряд з тим, аналізуючи конструкції стін
автор правильно підмічає, що жодна із запро-
понованих до цього часу типологічних схем
не враховує комбінаторні технології зведен-
ня стін (с. 102). Одним з найбільш вдалих мо-
ментів дослідження є запропонована типо-
логія житла за рештками їхніх нижніх частин
(с. 103—112), що не викликає жодних запере-
чень, і вона може бути взята за основу в май-
бутніх дослідженнях. Подальше прив’язування
інших ознак житла до запропонованої типоло-
гії тільки підтверджує правильність методики
автора. Усе це вкладається і в хронологію роз-
витку культури.
Розділ ІІІ (с. 154—239) присвячений питан-
ням «практичного змісту»: вивченню сировин-
ної бази, деревообробної справи й необхідного
інструментарію, а також системі вимірювання
(с. 154—164); реконструкції будівельних форм
(с. 165—223) і планування поселенських струк-
тур (с. 224—239). У підрозділі 3.1 увагу зосеред-
жено на суто практичних питаннях, пов’язаних
з будівельною справою. Нині лишається тільки
висловити жаль стосовно того, що масив при-
родничих визначень порід деревини, зокрема
й слов’яно-руського періоду для лівобереж-
них пам’яток, почав входити до наукового обі-
гу фактично після завершення дослідження.
Утім, вважаємо, що це може слугувати гарним
приводом для повернення до теми сировинної
бази в будівельній справі літописних сіверян.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 3 141
Методи реконструкцій за будівельними
рештками (підрозділ 3.2), а також планувальної
структури поселень (підрозділ 3.3) не виклика-
ють заперечень, хоча можуть бути предметом
наукових дискусій. додамо також, що, очевид-
но, не останню роль у створенні реконструкцій
відіграв і достатньо поважний досвід автора у
цьому напрямі: від безпосередньої участі в роз-
копках роменських об’єктів до подальшої ка-
меральної обробки отриманих матеріалів і нау-
кового осмислення опрацьованої інформації.
логічним завершенням монографічного
дослідження є розділ IV (с. 241—285), присвя-
чений розшукам початків та витоків будівель-
них традицій носіїв роменської культури. Ба-
гато у чому дискусійний розділ автор зміг по-
дати доволі коректно: частина піднятих там
питань нині не знаходить достатньої аргумен-
тації для підтвердження чи скасування озвуче-
них раніше тез. Утім, така ситуація достатньо
типова загалом для розвитку наукової думки; у
цьому випадку вважаємо, що чітке окреслення
актуа льних питань, що потребують подальших
досліджень, також є вагомим досягненням.
Висновки (с. 288—291) сконцентровано міс-
тять усі основні положення, присутні у розділах
монографії. Вважаємо за необхідне підкреслити
наступне: якщо такі аспекти монографії як до-
мобудування та господарчі споруди автор сво-
їм дослідженням виводить на новий рівень уза-
гальнення і розуміння проблеми, то аналіз фор-
течного будування в такому обсязі і такої якості
для роменської культури зроблено вперше. І в
цьому є значна новизна цього дослідження. Зау-
важенням загального характеру, з нашої точки
зору, є відсутність інфографіки, яка б структу-
рувала кількісні дані, використані в монографії,
і суттєво сприяла б полегшенню сприйняття та-
кої інформації за рахунок її візуалізації. Утім,
використання такого наглядного матеріалу зав-
жди залишається на розсуд автора.
Таким чином, монографія Ю. О. Пуголов-
ка є, безсумнівно, новою відносно попередніх
праць з дослідження роменських старожит-
ностей. Вона є першим узагальнювальним ба-
гатовекторним дослідженням всього комплек-
су досліджених нині будівель на поселеннях
роменської археологічної культури середини
VIII — початку ХI ст. У ньому комплексно ви-
рішуються питання зміни форми і конструк-
ції будівель, виділяються певні етапи розвит-
ку домобудування та планування поселень. У
роботі, на підставі репрезентативної кількос-
ті комплексів, показано еволюцію житла у на-
селення дніпровського лісостепового ліво-
бережжя з кінця I до початку II тис. н. е. і об-
ґрунтовані всі можливі варіанти влаштування
інтер’єру житла, конструкції оборонних і гос-
подарських споруд.
Окремі положення монографії є диску-
сійними, що, однак, не є недоліком роботи, а
лише основою для подальшого наукового до-
слідження. В цілому ж, робота Ю. О. Пуголов-
ка «Будівельна справа літописних сіверян», в
якій, по суті, втілено практично віковий досвід
вивчення означеної проблеми, є важливою уза-
гальнювальною працею зі східнослов’янського
домобудування кінця I — початку II тис. н. е.
Упевнені, що вона стане в нагоді багатьом до-
слідникам будівельної справи народів Європи і
тим, хто досліджує переддержавний та ранньо-
державний періоди історії східних слов’ян.
* * *
На завершення додамо також тезу загально-
го характеру, що стосується подальших гло-
бальних перспектив дослідження теми будів-
ництва останньої чверті І тис. н. е. у слов’ян і
їхніх східних сусідів — носіїв салтівської куль-
тури. дослідження Ю. О. Пуголовка фактично
стало першим доступним для широкого зага-
лу виданням. Наприкінці 2018 р. дисертацію
із подіб ної теми на слов’янських матеріалах
Правобережної України захистив львівський
дослідник Я. В. Погоральський; на початку
2019 р. відбувся захист кандидатської дисерта-
ції харківського науковця В. І. Квітковського,
який вивчав домобудівництво у носіїв салтів-
ської культури. Отже, щиро сподіваємося, що
незабаром стане можливим масштабне дослі-
дження з домобудівництва на широких тере-
нах півдня Східної Європи передодня утворен-
ня давньої Русі на новому науковому рівні.
|