До витоків вивчення юхнівської культури

До витоків вивчення юхнівської культури

У статті йдеться мова про початковий етап вивчення старожитностей раннього залізного віку басейну Десни, а саме — юхнівської культури, пам’ятки якої не в останню чергу стали відомі науковцям завдяки місцевим легендам та переказам. Перші розкопки проведені Д.Я. Самоквасовим на городищі у с. Юхнове (з...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2017
Автор: Каравайко, Д.В.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут археології НАН України 2017
Назва видання:Археологія
Теми:
Історія науки
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195373
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:До витоків вивчення юхнівської культури / Д.В. Каравайко // Археологія. — 2017. — №. 2. — С. 110–117. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-195373
record_format dspace
spelling irk-123456789-1953732023-12-04T16:06:10Z До витоків вивчення юхнівської культури Каравайко, Д.В. Історія науки У статті йдеться мова про початковий етап вивчення старожитностей раннього залізного віку басейну Десни, а саме — юхнівської культури, пам’ятки якої не в останню чергу стали відомі науковцям завдяки місцевим легендам та переказам. Перші розкопки проведені Д.Я. Самоквасовим на городищі у с. Юхнове (зараз Новгород-Сіверський р-н Чернігівської обл.). Масштабні розвідки в Середньому Подесенні здійснив С.А. Гатцук у 1907 р. Результати його робіт викликають значний інтерес і є невід’ємною частиною історії археологічної науки. Various legends and tales are associated with many monuments of archaeology, in particular with hill-forts and barrows. Thanks to the local population, a number of fortified settlements came into the field of sight of professional archaeologists. The first excavations were carried out by D.Ya. Samokvasov at the settlements near the village of Yukhnove in NovhorodSiverskyi district in 1873 and 1876. As a result, a material was obtained allowing to date them to the Early Iron Age. Separate attention should be paid to the works by S.A. Hattsuk who in 1907 surveyed the monuments in the Desna River middle region, made plans of them, laid exploratory trenches and conducted limited excavations. The research was carried out at a high professional level. The research report of 1907 is not only of historiographic, but also of scientific interest. Со многими памятниками археологии, в частности городищами и курганами, связаны разнообразные легенды и предания. Благодаря местному населению, ряд укрепленных поселений попал в поле зрение профессиональных археологов. Первые раскопки были проведены Д.Я. Самоквасовым на городищах у с. Юхново НовгородСеверского уезда. В 1873 и 1876 гг. В результате получен материал, позволяющий датировать их эпохой раннего железа. Отдельного внимания заслуживают работы С.А. Гатцука, который в 1907 г. обследовал памятники Средней Десны, снял их планы, заложил разведовательные шурфы и провел небольшие раскопки. Исследования проведены на высоком профессиональном уровне. Отчет об исследованиях 1907 г. представляет собою не только историографический, но и научный интерес. 2017 Article До витоків вивчення юхнівської культури / Д.В. Каравайко // Археологія. — 2017. — №. 2. — С. 110–117. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195373 uk Археологія Інститут археології НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Історія науки
Історія науки
spellingShingle Історія науки
Історія науки
Каравайко, Д.В.
До витоків вивчення юхнівської культури
Археологія
description У статті йдеться мова про початковий етап вивчення старожитностей раннього залізного віку басейну Десни, а саме — юхнівської культури, пам’ятки якої не в останню чергу стали відомі науковцям завдяки місцевим легендам та переказам. Перші розкопки проведені Д.Я. Самоквасовим на городищі у с. Юхнове (зараз Новгород-Сіверський р-н Чернігівської обл.). Масштабні розвідки в Середньому Подесенні здійснив С.А. Гатцук у 1907 р. Результати його робіт викликають значний інтерес і є невід’ємною частиною історії археологічної науки.
format Article
author Каравайко, Д.В.
author_facet Каравайко, Д.В.
author_sort Каравайко, Д.В.
title До витоків вивчення юхнівської культури
title_short До витоків вивчення юхнівської культури
title_full До витоків вивчення юхнівської культури
title_fullStr До витоків вивчення юхнівської культури
title_full_unstemmed До витоків вивчення юхнівської культури
title_sort до витоків вивчення юхнівської культури
publisher Інститут археології НАН України
publishDate 2017
topic_facet Історія науки
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195373
citation_txt До витоків вивчення юхнівської культури / Д.В. Каравайко // Археологія. — 2017. — №. 2. — С. 110–117. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.
series Археологія
work_keys_str_mv AT karavajkodv dovitokívvivčennâûhnívsʹkoíkulʹturi
first_indexed 2025-07-16T23:22:45Z
last_indexed 2025-07-16T23:22:45Z
_version_ 1837847717529780224
fulltext ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2110 Д.В. Каравайко * До ВитоКіВ ВиВчення юхніВсьКої Культури © Д.В. КараВайКо, 2017 * КараВайКо Дмитро Володимирович – кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу археології раннього залізного віку Інституту архео логії НаН України, dmytro.Karavaiko@gmail.com У статті йдеться мова про початковий етап вивчення старожитностей раннього залізного віку басейну Десни, а саме — юхнівської культури, пам’ятки якої не в останню чергу стали відомі науковцям завдяки місцевим легендам та переказам. Перші розкопки проведені Д.Я. Самоквасо- вим на городищі у с. Юхнове (зараз Новгород-Сіверський р-н Чернігівської обл.). Масштабні розвідки в Середньо- му Подесенні здійснив С.А. Гатцук у 1907 р. Результати його робіт викликають значний інтерес і є невід’ємною частиною історії археологічної науки. К л ю ч о в і с л о в а: юхнівська культура, с. Юхнове, ле- генди та перекази, Д.Я. Самоквасов, С.А. Гатцук. Городища і кургани як пам’ятки, що доб­ ре помітні на місцевості, здавна приверта­ ли увагу не тільки професійних археологів, а й любителів старовини, простих людей. З цими археологічними об’єктами пов’язано безліч легенд, повір’їв, а часом і абсурдних історій. Всі вони збереглися в пам’яті народу і дійшли до наших днів з глибин середньовіч­ чя. Для кожного регіону характерна своя ле­ генда, хоча однакові можуть існувати й у від­ далених один від одного районах. Це і опо­ віді про заритий паном скарб у рові або валі городища, і про затонулу золоту карету (кіль­ це) Катерини Великої, і багато інших. Доволі показовим у цьому випадку є спостережен­ ня С.а. Гатцука стосовно скарбів: «… поми- мо той косности, которая много лет лежит в сознании крестьян, что каждое какое-либо выделяющееся наружностью место обязатель- но имеет в себе «клад» долженствовавший, по их убеждениям, принадлежит им, как на- следникам своих предков…» (На ИИМК раН, ф. 1, оп. 10, 1907, д. 41, л. 40). Не менш популярною є розповідь місце­ вих жителів про події часів шведської вій ни. Так, на їхню думку, саме цим періодом слід датувати оборонні споруди низки городищ Новгород­Сіверського р­ну. На лівому бе­ резі Десни, неподалік від городища Собічі (Шосткинський р­н, Сумської обл.) є урочи­ ще «Петровські редути», де нібито розташо­ вувався табір військ Петра І. На місце ж дис­ локації шведів «претендують» відразу кілька укріплень правого берега. Жителі с. Дегтя­ рівка запевняють, що війська стояли на го­ родищі біля північно­східної околиці села. При цьому за переказами, шведські солдати проходили парадним маршем навколо горо­ дища по широкому майданчику ескарпу. Не так давно на краю мису був встановлений пам’ятний знак Івану Мазепі та Карлу XII «З нагоди історичної зустрічі та військово­ політичних перемовин видатних державних діячів України і Швеції 30 жовтня 1708 р.». Зі шведськими похованнями асоціюються кургани на краю городища Киселівка ІІ, як, втім, і багато інших могильних насипів цього регіону. аналогічних історій досить багато і вони могли б стати темою окремого дослідження. Подібні розповіді природно є вигаданими, принаймні щодо самого місця тієї чи іншої події. археологічні свідчення вкрай мізерні або відсутні взагалі. разом з тим, існують ле­ генди з дивовижними збігами. Цікавий факт, що на території поширення юхнівської куль­ тури, у сучасного населення, збереглися ле­ генди, в яких мова йде про наявність на май­ данчику городища довгого будинку по краю, в якому жили стародавні люди 1. Це безпосе­ редньо перегукується з наявністю довгих бу­ динків у племен Середньої Десни скіфського часу. Наведені вище легенди, звичайно ж, безпо­ середньо не пов’язані з вивченням юхнівських старожитностей. однак саме завдяки пам’яті народу багато городищ стали відомі професій­ 1 Інформацію отримано від к.і.н. а.а. Чубура. УДК: 904.3/.4 (091) (477.51) "638" ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 111 ним археологам 2. Перший список городищ був приведений в Чернігівських єпархіальних ві­ стях (ЧЕИ 1972 3). Дані про пам’ятки обмежува­ лися їх перерахуванням та місцем знаходжен­ ня. Проте, саме ці відомості, з урахуванням ін­ формації місцевих жителів, були використані для створення своєрідного «каталогу» городищ Д.Я. Самоквасовим (1908, с. 103—119). Будучи уродженцем Новгород­Сіверщини, Д.Я. Самоквасов (1843—1911 рр.) чудово знав місцевість і особисто оглянув багато городищ. Як приклад, городище Чайкін Лог (уроч. Сер­ бова Косать або Городок) на березі р. Мало­ течки, що впадає в Десну. Безсумнівно, до­ слідник на ньому побував, враховуючи, що розташоване воно поблизу його рідного ху­ тора. Згодом дане городище вдалося вияви­ ти лише о.М. Мельниківській (1967, с. 1—2). На сьогоднішній день знайти його без допо­ моги корінних жителів округи неможливо. ра­ зом з тим, будь­яких планомірних розвідок в Новгород­Сіверському повіті Д.Я. Самоква­ сов не проводив, а для створення списків ви­ користовував інформацію від третіх осіб. Ба­ гато городищ залишилися без уваги і не були враховані. Можна з обережністю припустити, що городища, або як їх називали «городки», не ввійшли в той час в списки і не згадані в ро­ ботах з кількох причин. По­перше, це віддале­ ність від села. По­друге, відсутність будь­яких легенд і оповідей про дану місцевість. І, по­ третє, планомірних робіт по їх виявленню і тим більше дослідженню просто не проводилося. До 70­х років ХІХ ст. розкопки на городи­ щах не проводилися. Довгий час побутувала теорія адама Чарноцького, згідно з якою горо­ дища лісової зони в межах Давньоруської дер­ жави представляли собою місця язичницьких богослужінь древніх слов’ян і не містили нічо­ го, крім залишків жертвоприношень у вигляді попелу, вугілля і перепалених кісток (Самоква­ сов 1908, с. 1). Перші професійні розкопки на городищах Десни були проведені Д.Я. Самоквасовим біля с. Юхново в 1873 і 1876 рр. «Городище состоит из двух насыпей, называемых народом “городка- 2 На жаль, такі історії стимулювали місцеве населен­ ня до пошуків скарбів, що негативно відобразилося на збереженості культурного шару. Цікавим фактом є те, що багато городищ на Сеймі мають високі та вузькі вали, що зовні нагадують кургани. Вірогідно, що і місцеве населення їх так сприймало. Як підсу­ мок, на сьогоднішній день всі такі вали сильно по­ шкоджені ямами скарбошукачів. 3 Свідчення про городища містяться в декількох но­ мерах. ми”, разделенных глубоким оврагом, в пятьдесят аршин ширины. Городки с северо-западной и за- падной сторон примыкают к открытому полю, от которого отделены искусственными вала- ми и рвами… Величина площадей городков, т.е. внутренних частей их, без рвов и валов, почти одинакова, — каждого около трехсот пятиде- сяти шагов в окружности» (Самоквасов 1908а, с. 4—5). На кінець XIX початок ХХ ст. термін «городище» вживався щодо великих укріпле­ них поселень, а значно менші називали «го­ родками». Навіть якщо штучно об’єднати два городища у с. Юхнове в єдиний комплекс, його, з точки зору того часу, не можна було на­ звати «городищем». Саме наявність двох по­ руч розташованих укріплень змусило Д.Я. Са­ моквасова вжити обидва терміни. Довгий час в науці Юхнівське городище сприймалося як єдине ціле, хоча в реальності мова повинна йти про два городища, які до того ж різноча­ сові. Як єдиний комплекс ці пам’ятки сприй­ мала Н.В. Трубнікова, яка вперше звернулася до матеріалів юхнівської культури за результа­ тами розкопок Д.Я. Самоквасова (Трубникова 1938). І лише після досліджень на обох городи­ щах а.Є. аліхової в 1940 р. було з’ясовано, що вони є різночасовими й окремими укріплення­ ми (алихова 1956). На території юхнівської культури басей­ нів Десни і Сейму городища, які розташова­ ні на сусідніх мисах, часом дуже близько, не рідкість. Як приклад, ті ж городища поблизу с. Юхнове. Найчастіше їх сприймали як єди­ ний комплекс. Якщо для XIX початок ХХ ст. це було прийнятно, то на сьогоднішній день, а подібні факти є, це неприпустимо. Як пока­ зує археологічний матеріал, вони у всіх випад­ ках (природно, коли проводилися досліджен­ ня) різночасові, до того ж не мають спільних укріплень. На Юхнівських городищах Д.Я. Самоква­ сов заклав дві траншеї 4,5 сажнів довжини і до 3 сажнів ширини (близько 120 м2) та кіль­ ка шурфів. Комплекс був датований умовно: «… а остальныя частію кіммерійськой эпохи, подобныя Юхновскому въ Новгородсъверскомъ уъздъ…» (Самоквасов 1908, с. 24). отриманий матеріал дослідник не розподіляв по «город­ ках» та в силу знань того часу вважав його од­ ночасовим. результати досліджень були опу­ бліковані в кількох виданнях (Самоквасов 1908, с. 110; 1908а, с. 4—5). Вони представля­ ють собою короткі описи пам’ятки і характеру культурного шару, перерахування знайдених речей. Керамічному комплексу, як «не най­ ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2112 Рис. 1. Плани городищ Новгород­Сіверського Полісся, за С.а.Гатцуком: 1 — Бугриновка; 2 — Чайкин Лог; 3 — єврейське кладовище; 4 — Домотканово; 5 — Кудлаївка; 6 — Лєньково; 7 — Гірки І; 8 — Новгород­Сіверський, Замок ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 113 більш яскравій складовій», не було приділено належної уваги. Набагато пізніше, в 1938 р, ко­ лекція з розкопок Д.Я. Самоквасова, що част­ ково збереглася, була опублікована в короткій замітці Н.В. Трубникової (Трубникова 1938). По суті, ця робота є першою спробою аналі­ тичного осмислення матеріалів, тоді ще не ви­ діленої юхнівської культури. Говорячи про перші дослідження, слід зга­ дати розкопки Ю.Г. Гендуне в Корюківському р­ні Чернігівської обл. на городищах у сс. Буда і Шишка. На сьогоднішній день колекція збе­ рігається в Чернігівському історичному му­ зеї ім. В.В. Тарновського (інв. № арх. 9/9). На жаль, крім знайдених речей, докладною ін­ формацією про дослідження ми не володіємо (Каравайко 2004). На окрему увагу заслуговують роботи С.а. Гатцука, на яких зупинимося докладні­ ше. У зв’язку з підготовкою XIV археологіч­ ного з’їзду в м Чернігів Д.Я. Самоквасов роз­ робив програму археологічних досліджень Чернігівської губернії, а для досліджень кур­ ганів роменської культури надав 1000 р. влас­ них коштів. Ініціатива була підтримана Ім­ ператорським російським археологічним то­ вариством, яке доручило члену Чернігівської губернської архівної комісії С.а. Гатцуку про­ вести фіксацію археологічних пам’яток серед­ ньої течії Десни і, зокрема, городищ (Ясно­ вська 2002, с. 34). Семен андронович Гатцук — земській вчи­ тель с. Старі Чешуйкі Чернігівської губернії (нині Мглинський р­н Брянської обл.). Коло його інтересів, як краєзнавця, було досить ши­ роке. Це і археологія, і архітектура, стародавні рукописи, архіви і багато іншого (Ясновська, Коваленко 1995). Ясно, що професійним архео логом він не був, проте звіт про його ро­ боти в Подесенні в 1907 р. виконано на висо­ кому, для свого часу, рівні і є цінним джерелом інформації в питаннях вивчення старожитнос­ тей Середньої Десни. Фахівці з роменської археологічної куль­ тури не раз зверталися до зошитів С.а. Гатцу­ ка, що знайшло відображення не в одній статті (Ясновська 2002; Кравченко 2013; 2014; 2015). а ось матеріали раннього залізного віку зали­ шилися без належної уваги. рукописний звіт С.а. Гатцука зберігаєть­ ся в архіві ІІМК раН в Санкт­Петербурзі (На ИИМК раН, ф. 1, оп. 10, 1907, д. 41). Знахід­ ки не були опубліковані, а сам матеріал не збе­ рігся. однак, текст досить інформативний, з огляду на методику того часу, і заслуговує на увагу. Не менш важливо, що зошити містять фотографії, малюнки знахідок і стратиграфії, а також плани городищ. У 1907 р. С.а. Гатцук обстежив до 20 горо­ дищ Подесення, які є пам’ятками доби ран­ нього заліза. Територіально вони розташо­ вані уздовж Десни в межах всього Новгород­ Сіверського Полісся. Серед них городища у сс. радичів і Свердловка, Мізин, Новгород­ Сіверські, Киселівка та ін. (рис. 1, 1—8). Публікація звіту — справа майбутнього, за­ раз же зупинимося на деяких моментах, які, на нашу думку, є досить важливими для ранніх досліджень юхнівської культури. С.а. Гатцук один з перших навів доклад­ ний опис низки городищ Десни. Серед них «Старе єврейське кладовище» в Новгород­ Сіверському (рис. 1, 3). Потрібно сказати, що дослідження цієї пам’ятки в наступні роки не проводилися належним чином. Судячи з опи­ су кераміки, городище виникає тут в ранньому залізному віці (На ИИМК раН, Ф.1, оп. 10, 1907, Д. 41, Л. 17—18). отримавши інформа­ цію від місцевого населення, Семен андроно­ вич намагався знайти укріплене поселення в урочищі «Чайкін Лог», проте роботи не увін­ чалися успіхом (На ИИМК раН, Ф.1, оп. 10, 1907, Д. 41, Л. 56). Лише одне місце приверну­ ло увагу дослідника (рис. 1, 2). Були закладені розвідувальні шурфи, в яких знахідки не вияв­ лено. С.а. Гатцуком був знятий план місцевос­ ті. Слід сказати, що це городище було відомо Д.Я. Самоквасову, як місцевому уродженцю, і о.М. Мельниківській, яка проводила розкоп­ ки поблизу — на Кудлаєвському городищі. ав­ тор даної статті проводив обстеження в цьо­ му мікрорегіоні. За повідомленнями місцевого населення городище дійсно є, однак без «про­ відника» його знайти неможливо. Високі бере­ ги р. Малотечка на ділянці від с. Стахорщина до с. Кудлаївка прорізані численними ярами і сильно поросли лісом. описи городищ С.а. Гатцука, безумовно, представляють не тільки історіографічний ін­ терес. Порівнюючи їх з пізнішими описами, ми маємо чітке уявлення про зміни стану збе­ реження пам’ятки та природного оточення. описуючи городище в Новгород­Сіверському (рис. 1, 8), дослідник зазначав: «Здесь будет у места упомянуть о разрушительном действии внешних и дождевых вод вообще, что бы по- чти достоверно высказать действие последних в этом месте в частности. Уничтожение пло- щадей лесов, усиленная распашка скатов гор и возвышенностей являются главнейшим факто- ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2114 ром совершенного в сравнительно небольшой про- межуток времени, изменения топографических видов той или другой местности» (На ИИМК раН, Ф. 1, оп. 10, 1907, Д. 41, Л. 4). Безумовною заслугою дослідника є зняття планів багатьох городищ (рис. 1, 1—8). Слід за­ значити, що з того часу ці креслення залиша­ ються єдиними планами, так як нові зняті не були. При описі матеріалу з городищ Домоткано­ во, Кудлаївка (рис. 1, 4—5) та ін. С.а. Гатцук один з перших звернув увагу на характер кера­ міки та орнаментацію посудин, тоді ще не ви­ діленої юхнівської культури (На ИИМК раН, Ф. 1, оп. 10, 1907, Д. 41, Л. 24—26, 60). Він за­ значав, що декор посудин бідний. Це пальцеві вдавлення по шийці або ж вдавлення, зробле­ ні якимось інструментом. Дослідник помітив, що на ряді фрагментів помітні сліди видален­ ня зайвої глини якимось предметом. За такого опису не складно вгадати характерні розчоси в придонній частини горщиків. На настільки ха­ рактерну обробку поверхні юхнівських посу­ дин пізніше звернув увагу М.В. Воєводський (1949, с. 69, 72, рис. 17а, 3). С.а. Гатцук відзначив, що характерною особ­ ливістю матеріального комплексу юхнівських городищ є наявність величезної кількості улам­ ків і цілих глиняних грузил. Він не тільки звер­ нув увагу на кількість цих виробів, але й впер­ ше дав відсоткове співвідношення їх з іншими знахідками, а також відмітив якість випалу. «В извлеченной культурной земле находятся черепки, колотыя кости, кусочки угля, прослойки золы и множество глиняных грузил, одних подвергнутых солнечной сушке (№ 185), других огневой (№ 157). Процентное соотношение в 1 кубическом аршине пласта: 4 черепка: 6 костей: 13 грузил: ½ пряслиц: Рис. 2. Гончарна та ліпна кераміка з городища Киселівка ІІ ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 115 1/30 зола (в фунтах)» (На ИИМК раН, Ф. 1, оп. 10, 1907, Д. 41, Л. 57—58). Крім поверхневого огляду укріплених посе­ лень і зняття їх планів, С.а. Гатцук проводив невеликі розкопки, в основному закладав роз­ відувальні шурфи. Говорячи про перші дослі­ дження юхнівської культури, особливий інте­ рес представляють розкопки кургану на краю городища Киселівка ІІ (рис. 1, 6). В усіх ранніх зведеннях це городище імену­ ється Лєньковскім, оскільки ці землі перебува­ ли у володінні селян с. Ленькове, що знаходить­ ся в декількох кілометрах. Дивним виглядає той факт, що розташоване поруч городище Кисе­ лівка І, незважаючи на добре збереження обо­ ронних споруд, на той час ніде не згадується. отже, при огляді городища Лєнькове С.а. Гатцук відзначав що: «Следы валов сохра- нились только с восточной стороны, если их признать за валы: так испорчен вид городища, проложены на него дороги; хотя с той же уверен- ностью можно сказать, что оставшиеся здесь три возвышения, принимаемые за остатки вала, могут быть и курганами» (На ИИМК раН, Ф. 1, оп. 10, 1907, Д. 41, Л. 28). На сьогоднішній день на краю городища чітко видно два насипи, тре­ тій — практично знівельований. Найбільший курган має сліди пошкодження в централь­ ній частині, що є, ймовірно, слідами розкопок С.а. Гатцука. За місцевими переказами курган був розкопаний за допомогою екскаватора, і в ньому була знайдена шведська шабля. На час досліджень 1907 р. найбільший кур­ ган мав висоту близько 1,5 м при діаметрі 7,0 м. «На глубине 2 аршина (1,4 м авт.), при прибли- жении к центу возвышенности от теперешне- го основания на 1 ар 5 вершков был обнаружен в наклонном положении сосуд-урна, на дне ко- торого найдены какие-то косточки. Тщатель- ное исследование земли около урны не показало присутствия золы и углей; возможно, что тру- посожжение или другой какой обрядо-огневой характер ритуализма совершен в стороне, не на месте существующего возвышения, хотя не- обходимо упомянуть, что только снятие всей возвышенности существующей в настоящее время на городище, могло бы развеять сомнения и определить более точно» (На ИИМК раН, Ф. 1, оп. 10, 1907, Д. 41, Л. 34—35). До мате­ ріалів цих розкопок звернувся р. Кравченко, правильно атрибутувавши приналежність кур­ гану до роменської культури (Кравченко 2013, с. 82—83). До цієї ж культури відносили курга­ ни Киселівки і всі дослідники, які проводили роботи в даному регіоні. В результаті розкопок 2008 р. на городищі були виявлені похован­ ня юхнівської культури. одне з них огородже­ но ровиком, що свідчить про наявність кур­ гану, насип якого був знищений багаторічної оранкою. У зв’язку з цією знахідкою було зро­ блено припущення, що кургани на краю миса так само можуть належати юхнівській культурі (Каравайко 2012, с. 56—67). На помилковість такого припущення вказав р. Кравченко (2013, с. 83). однак, слід врахувати один момент. Як видно з наведеної вище цитати, поховальна урна з прахом небіжчика перебувала під курга­ ном на давньому горизонті, а весь насип дослі­ джений не був. Племена роменської культури найчастіше селилися на городищах раннього залізного віку, при цьому використовувалися ранні вали, які не завжди добудовувалися. При дослідженні городища Киселівка ІІ були знай­ дені нечисленні фрагменти гончарної і ліпної кераміки, що відноситься до Х — початок ХІ ст. н. е. (рис. 2). ймовірно, поселення проіснува­ ло недовго. Не можна виключати, що похован­ ня в урні було впущене в курган раннього за­ лізного віку. Таким чином, слова С.а. Гатцука, про те, що «только снятие всей возвышенности существующей в настоящее время на городище, могло бы развеять сомнения и определить более точно», в повній мірі відображають реалії сьо­ годнішнього дня. отже, археолог­аматор провів розвідки на досить високому професійному рівні навіть з огляду на ступінь розвитку археологічної нау­ ки початку ХХ ст. Залишається сподіватися, що з часом цей звіт буде опублікований пов­ ністю, з оригінальним текстом, фотографіями та малюнками. На жаль, після стількох років вкрай склад­ но, а часом неможливо, отримати більш­менш повну інформацію про перші дослідження пам’яток юхнівської культури. Колекції або втрачені, або сильно фрагментовані. Не зав­ жди зазначено точне місцезнаходження. Ме­ тодика археологічних досліджень тих років так само не сприяє детальному вивченню. разом з тим, ці роботи являють собою історіографіч­ ний, науковий інтерес і є частиною історії ар­ хеологічної науки. ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2116 Алихова А.Е. К вопросу о датировке двух городищ у села Юх­ нова // Краткие сообщения Института истории мате­ риальной культуры. — 1956. — Вып. 65. — С. 31—41. Воеводский М.В. Городища Верхней Десны // Краткие со­ общения Института истории материальной культу­ ры. — 1949. — Вып. 24. — С. 67—77. Каравайко Д.В. Матеріали юхнівської культури із фондів Чернігівського обласного історичного музею // археологія. — 2004. — № 4. — С. 66—70. Каравайко Д.В. Памятники юхновской культуры Новгород­Северского Полесья. — К., 2012. Кравченко Р. роменские памятники на территории Нов­ город­Северского Полесья по материалам разведок С.а. Гатцука 1907 г. // Древности Средне­Западной россии и сопредельных территорий. — Брянск, 2013. — С. 80—86. Кравченко Р. Пам’ятки роменської археологічної культу­ ри в розвідках С.а. Гатцука 1907 р. // Середньовічні старожитності Центрально­Східної Європи. — Чернігів, 2014. — С. 70—71. Кравченко Р. археологічні пам’ятки на території Мезин­ ського Національного природного парку за мате­ ріалами розвідки С.а. Гатцука 1907 р. // Історико­ археологічний та природно­екологічний потенціал Мезинської округи: минуле, сучасне та перспективи розбудови. — Чернігів, 2015. — С. 18—23. Мельниковская О.Н. отчет о работах Юхновского отряда Приднепровской экспедиции за 1967 г. // Науко­ вий архів Інституту археології Національної академії наук України. — 1967/43. Научный архив рукописного архива Института истории ма- териальной культуры Российской академии наук (Ма­ териалы археологических исследований С.а. Гатцу­ ка на территории Черниговской губернии 1907 г.). — Ф.1. —оп. 10. — 1907 г. — Д. 41. — 166 л. Самоквасов Д.Я. Северянская земля и Северяне по горо­ дищам и могилам. — М.: Синодальная Типография, 1908. Самоквасов Д.Я. Могилы русской Земли. — М.: Сино­ дальная Типография, 1908а. Трубникова Н.В. К вопросу о Юхновском городище // Труды Государственного исторического музея. — Т. VIII. — М., 1938. — С. 123—128. Черниговские Епархиальные Известия (неофициальная часть). — 1872. — № 13, 14, 17, 20 // Державний архів Чернігівської області. Ясновська Л.В., Коваленко О.Б. «археологические журналы» Семена Гатцука // Слов’яно­руські старожитності Північного Лівобережжя. — Чернігів, 1995. — С. 109—111. Ясновська Л.В. роменські старожитності Чернігівщини // Сумська старовина. — № Х. — 2002. — С. 33—39. Надійшла 09.03.2017 Д.В. Каравайко 1 1 Кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу археології раннього залізного віку Інституту археології НАН України, dmytro.Karavaiko@gmail.com К ИСТоКаМ ИЗУЧЕНИЯ ЮХНоВСКой КУЛЬТУрЫ Со многими памятниками археологии, в частности городищами и курганами, связаны разнообразные легенды и предания. Благодаря местному населению, ряд укрепленных поселений попал в поле зрение профессиональ­ ных археологов. Первые раскопки были проведены Д.Я. Самоквасовым на городищах у с. Юхново Новгород­ Северского уезда. В 1873 и 1876 гг. В результате получен материал, позволяющий датировать их эпохой раннего железа. отдельного внимания заслуживают работы С.а. Гатцука, который в 1907 г. обследовал памятники Средней Десны, снял их планы, заложил разведовательные шурфы и провел небольшие раскопки. Исследования прове­ дены на высоком профессиональном уровне. отчет об исследованиях 1907 г. представляет собою не только исто­ риографический, но и научный интерес. К л ю ч е в ы е с л о в а: юхновская культура, с. Юхново, легенды и сказы, Д.Я. Самоквасов, С.А. Гатцук. Dmytro V. Karavaiko 1 PhD, senior research fellow of the Early Iron Age Archaeology Department in the Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine, dmytro.Karavaiko@gmail.com TO THE ORIGINS OF YUHNOVSKA CULTURE STUDY Various legends and tales are associated with many monuments of archaeology, in particular with hill­forts and barrows. Thanks to the local population, a number of fortified settlements came into the field of sight of professional archaeologists. The first excavations were carried out by D.Ya. Samokvasov at the settlements near the village of Yukhnove in Novhorod­ Siverskyi district in 1873 and 1876. As a result, a material was obtained allowing to date them to the Early Iron Age. Separate attention should be paid to the works by S.A. Hattsuk who in 1907 surveyed the monuments in the Desna River middle region, made plans of them, laid exploratory trenches and conducted limited excavations. The research was carried out at a high professional level. The research report of 1907 is not only of historiographic, but also of scientific interest. K e y w o r d s: Yukhnovе culture, Yukhnovo, legends and tales, D.Ya. Samokvasov, S.A. Hattsuk. ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 117 References Alikhova A.E. K voprosu o datirovke dvukh gorodishch u sela Yuhnova. Kratkie soobshcheniia instituta istorii materialnoi kultury, 1956, iss. 65, pp. 31­41. Chernigovskie Eparkhialnye Izvestiia (neoficialnaia chast). Derzhavnyi arkhiv Chernihivskoi oblasti, 1872, no. 13, 14, 17, 20. Karavaiko D.V. Materialy yukhnivskoi kultury iz fondiv Chernihivskoho oblasnoho istorychnoho muzeiu. Arkheolohiia, 2004, no. 4, pp. 66­70. Karavaiko D.V. Pamiatniki yukhnovskoi kultury Novgorod­Severskogo Polesia. Kyiv, 2012. Kravchenko R. Romenskie pamiatniki na territorii Novgorod­Severskogo Polesia po materialam razvedok S.A. Gattsuka 1907 g. Drevnosti Sredne-Zapadnoi Rossii i sopredelnykh territorii. Briansk, 2013, pp. 80­86. Kravchenko R. Pamiatky romenskoi arkheolohіchnoi kultury v rozvіdkah S.A. Hattsuka 1907 r. Seredniovіchnі starozhytnostі Centralno-Skhіdnoi Evropy. Chernіhіv, 2014, pp. 70­71. Kravchenko R. Arkheolohichni pamiatky na terytorii Mezynskoho Natsionalnoho pryrodnoho parku za materialamy rozvidky S.A. Hattsuka 1907 r. Istoryko-arkheolohichnyii ta pryrodno-ekolohichnyi potentsial Mezynskoi okruhy: mynule, suchasne ta perspektyvy rozbudovy, Chernihiv, 2015, pp. 18­23. Melnikovskaia O.N. Otchet o rabotakh Yukhnovskoho otriada Pridneprovskoi ekspeditsii za 1967 g. Naukovyi arkhiv Instytutu arkheolohii Natsionalnoi akademii nauk Ukrainy, 1967/43. Nauchnyi arkhiv rukopisnogo arkhiva IIMK RAN (Materialy arkheologicheskikh issledovanii S.A. Gattsuka na territorii Cher ni­ govskoi gubernii 1907 g.). F. 1, op. 10, 1907, d. 41. Samokvasov D.Ya. Severianskaia zemlia i Severiane po gorodishcham i mogilam. Moskva: Sinodalnaia Tipografiia, 1908. Samokvasov D.Ya. Mogily Russkoi Zemli. Moskva: Sinodalnaya Tipografiia, 1908a. Trubnikova N.V. K voprosu o Yukhnovskom gorodishche. Trudy Gosudarstvennogo istoricheskogo muzeia. Moskva, 1938, vol. VIII, pp. 123­128. Voevodskii M.V. Gorodishha Verhnei Desny. Kratkie soobshcheniia instituta istorii materialnoi kultury, 1949, iss. 24, pp. 67­77. Yasnovska L.V., Kovalenko O.B. «Arkheologicheskie zhurnaly» Semena Hattsuka. Sloviano-ruski starozhytnosti Pivnichnoho Livoberezhzhia. Chernihiv, 1995, pp. 109­111. Yasnovska L.V. Romenski starozhytnosti Chernihivshchyny. Sumska starovyna. 2002, no. X, pp. 33­39.

Схожі ресурси