Феномен російської археології (до 90-річчя Лева Самойловича Клейна)

Феномен російської археології (до 90-річчя Лева Самойловича Клейна)

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2017
Автор: Отрощенко, В.В.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут археології НАН України 2017
Назва видання:Археологія
Теми:
Історія науки
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195374
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Феномен російської археології (до 90-річчя Лева Самойловича Клейна) / В.В. Отрощенко // Археологія. — 2017. — №. 2. — С. 118–124. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-195374
record_format dspace
spelling irk-123456789-1953742023-12-04T16:07:11Z Феномен російської археології (до 90-річчя Лева Самойловича Клейна) Отрощенко, В.В. Історія науки 2017 Article Феномен російської археології (до 90-річчя Лева Самойловича Клейна) / В.В. Отрощенко // Археологія. — 2017. — №. 2. — С. 118–124. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195374 uk Археологія Інститут археології НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Історія науки
Історія науки
spellingShingle Історія науки
Історія науки
Отрощенко, В.В.
Феномен російської археології (до 90-річчя Лева Самойловича Клейна)
Археологія
format Article
author Отрощенко, В.В.
author_facet Отрощенко, В.В.
author_sort Отрощенко, В.В.
title Феномен російської археології (до 90-річчя Лева Самойловича Клейна)
title_short Феномен російської археології (до 90-річчя Лева Самойловича Клейна)
title_full Феномен російської археології (до 90-річчя Лева Самойловича Клейна)
title_fullStr Феномен російської археології (до 90-річчя Лева Самойловича Клейна)
title_full_unstemmed Феномен російської археології (до 90-річчя Лева Самойловича Клейна)
title_sort феномен російської археології (до 90-річчя лева самойловича клейна)
publisher Інститут археології НАН України
publishDate 2017
topic_facet Історія науки
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195374
citation_txt Феномен російської археології (до 90-річчя Лева Самойловича Клейна) / В.В. Отрощенко // Археологія. — 2017. — №. 2. — С. 118–124. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.
series Археологія
work_keys_str_mv AT otroŝenkovv fenomenrosíjsʹkoíarheologíído90ríččâlevasamojlovičaklejna
first_indexed 2025-07-16T23:22:49Z
last_indexed 2025-07-16T23:22:49Z
_version_ 1837847722633199616
fulltext ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2118 В.В. Отрощенко * ФЕНОМЕН РОСІЙСЬКОЇ АРХЕОЛОГІЇ (до 90-річчя Лева Самойловича Клейна) © В.В. ОтрОщенкО, 2017 * ОтрОщенкО Віталій Васильович — доктор істо­ ричних наук, професор, завідувач відділу археології енеоліту—бронзової доби Інституту археології нАн України «Л.С. Клейн работал безвозмездно на благо и во славу нашей науки» (Е.Н. Носов, директор ІІМК РАН) епіграф узято з клопотання дирекції Інститу­ ту історії матеріальної культури рАн, де ювіляр ніколи офіційно не працював, до служби соціа­ льного забезпечення з проханням щодо від­ новлення трудового стажу Л. клейну за час ви­ мушеного безробіття впродовж 1982—1994 рр. Підстава: написані та видані за той час п’ять наукових монографій загальним обсягом 100 др. арк. (клейн 2010, с. 617—618). Жодних на­ слідків цей документ, природно, не мав. такою є доля науковця­нонконформіста. Внутріш­ ньої свободи він досяг ціною перманентних конфліктів з агресивно налаштованою щодо мислячих людей системою. Попри всі негараз­ ди, ювіляр нині переживає найбільш плідну в творчому сенсі пору життя, матеріалізовану в потужну серію з сорока різнопланових, але за­ вжди резонансних, монографій. А почався життєвий шлях дослідника 1 лип­ ня 1927 р. в білоруському м. Вітебськ у роди­ ні лікарів. навчання в школі перервав нас­ туп нацистських військ, далі — евакуація до м. Йошкар­Ола, де вперше проявилась твор­ ча натура ювіляра. Він у 1943 р. створює під­ пільну організацію школярів «Прометей», яка проіснувала рік і була викрита пильними орга­ нами нкДБ Марійської АрСр. Справу спусти­ ли на гальмах, але ініціатор залишився під не­ гласним наглядом надовго, що підтверджуєть­ ся перебігом наступних подій. Весною 1944 р. юнак повертається на захід й стає вільнонайманим 3­го Білоруського фрон­ ту. Війна для Л. клейна закінчилась під кауна­ сом контузією з тимчасовою втратою зору. Піс­ ля демобілізації він закінчує екстерном школу й розпочинає вищу очну освіту в м. Гродно, а за­ очну — в Ленінградському університеті. 1947 р. конфлікт з партійним очільником міста змусив непоступливого студента оперативно переко­ чувати до Ленінграда та, з пригодами, влашту­ ватися очно на філологічному та історичному факультетах ЛДУ. Останній Л. клейн закінчив з відзнакою 1951 р., визначившись як археолог. По тому розпочалась шестирічна епопея всту­ пу до аспірантури, куди молодий спеціаліст потрапив із 5­ї (!) спроби, та й то лише після виступу М. Хрущова на ХХ з’їзді кПрС. Від­ лига допомогла завзятому учителю школи по­ долати розставлені рогатки й стати аспірантом кафедри археології ЛДУ 1957 р. Спецслужби тимчасово збавили оберти, спостерігаючи за об’єктом розробки збоку. Проте, практикуючим археологом ювіляр став раніше, влітку 1951 р., коли очолив трої­ ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 119 цький загін Молочанської експедиції Інституту археології Ан УрСр, керованої О.І. тереножкі­ ним. Олексій Іванович у преамбулі до публі­ кації матеріалів експедиції чомусь представив Л. Kлейна студентом. Між тим, він уже був ди­ пломованим фахівцем, що відстояв своє право на самостійне ведення розкопок з наступною публікацією матеріалів (клейн 1960). невдалі спроби вступу до аспірантури за­ кінчувались поверненням до середньої шко­ ли. трапилось так, що за кілька років критику сільського учителя відчув на собі бомонд ІА Ан УрСр. Адже першу друковану працю ювіляр присвятив питанням походження слов’ян на VІ науковій конференції ІА Ан УрСр у києві. Він запропонував міграційну альтернативу панів­ ній гіпотезі автохтонного походження слов’ян (клейн 1955). У тому ж числі часопису «Совет­ ская археология» надрукували й статтю Г. кор­ зухіної щодо пам’яток середини І тис. н. е. у Середній наддніпрянщині, суголосну критиці вітчизняних автохтоністів Л. клейном (корзу­ хина 1955). кияни швидко відповіли на крити­ ку розширеним засіданням Вченої ради ІА Ан УрСр 07 та 09 грудня 1955 р., де було виголо­ шено дві доповіді (М. Брайчевський, О. тере­ ножкін) та 16 (!) співдоповідей. та з рішучою відсіччю якось не склалось, позаяк Д. Березо­ вець, С. Березанська, М. рудинський солідари­ зувались з критикою, а С. Бібіков у заключно­ му слові визнав статтю Л. клейна навіть корис­ ною (Максимов 1956, с. 72—78). Оперативна й об’єктивна публікація матеріалів резонансної дискусії зробила ювіляра відомим і поза межа­ ми Союзу. київська дискусія допомогла йому не лише голосно увійти в науку, але й … отри­ мати ленінградську прописку. Адже привід до гострої дискусії в радянській та зарубіжній лі­ тературі, який створила стаття клейна, послу­ жив додатковим аргументом у листі професо­ ра В. Мавродіна до міського управління міліції від 10.11.1961 р. з клопотанням щодо надан­ ня прописки її автору (клейн 2010, с. 86—88). Проблема ж походження слов’ян лишається дискусійною й понині. Аспірантура (1957—1960) зваблювала моло­ дого фахівця розмаїттям актуальних проблем: трипілля, походження катакомбників, скіфів, слов’ян, норманською проблемою, а ще й ху­ дожньою самодіяльністю. З часом на україн­ ських матеріалах викристалізувалась тема дисе ртації — «Походження донецької ката­ комбної культури». Проте, розпорошення сил призвело до того, що «цеглини» на виході з ас­ пірантури ще не було. Довелось пережити пів­ тора роки безробіття, допоки науковий керів­ ник і завідувач кафедри М. Артамонов відчув гостру нестачу універсального викладача з гар­ ним знанням західних мов. Йшов 1962 р., коли ювіляр з традиційним для його долі скрипом отримав посаду асистента на кафедрі археоло­ гії ЛДУ і лише по тому згадувану вище й очіку­ вану 17 років прописку. Міліція мусила припи­ нити полювання на асистента. Все йде в масть, коли таланить. того ж таки року Л. клейн здійснив своє найгучніше по­ льове відкриття — сарматський скарб із золо­ тих фаларів та срібного посуду в Садовому кур­ гані біля м. новочеркаськ. колізіям відкриття, відстоюванню авторських прав та вичерпній публікації комплексу присвячено монографію «Первый век» (клейн 2016). 1969 р. Л. клейн очолив новочеркаську експедицію і продов­ жив розкопки давніх могил неподалік від Са­ дового кургану, запровадивши нові методики в дослідженні цієї категорії пам’яток. Упродовж п’яти польових сезонів було суттєво поповне­ но джерельну базу нашої науки й залучено до археології нову генерацію дослідників. Зрештою дозріла й кандидатська дисертація «Походження катакомбної культури». Проце­ дура захисту на раді при ЛВІА Ан СрСр про­ ходила 1968 р. драматично, із серцевим напа­ дом у «чорного» опонента та остаточною пере­ могою здобувача з рахунком 14 : 3. Паралельно мала місце публікація низки статей з катакомб­ ної тематики. Проте, світове визнання зріло­ му кандидатові історичних наук принесла тео­ ретична археологія, одним з фундаторів якої ювіляр вважається по праву. Стрімке входжен­ ня його до кола теоретиків радянської архео­ логії мало місце на межі 1960­х — 1970­х рр. У знаковому на той час трикутнику теорети­ ків (Ю. Захарук—В. Генінг—Л. клейн) остан­ ній виокремлювався конструктивним підхо­ дом до марксизму, сприймаючи його як науку, а не релігію. Дослідник свідомо уникав слово­ сполучення «марксизм­ленінізм». Адже «лені­ нізм» все більше віддалявся від науки, зусил­ лями його апостолів, а ювіляр є щирим атеїс­ том. Загалом, юнацьке захоплення панівною ідеологією охололо в Л. клейна ще на середи­ ну 1940­х рр., після ґрунтовного опрацюван­ ня творів вождя. Ознайомившись з комента­ рями сина на берегах багатотомного видання творів В. Леніна, переляканий батько спалив їх у грубці. Попри все те, що щасливого 1962 р. вихо­ дить стаття, присвячена міграційному похо­ дженню катакомбної культури, перевидана за ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2120 рік у нью­Йорку (клейн 1962; Klejn 1963). Від­ тоді, налагодивши плідний діалог із західними колегами, дослідник стає таким собі медіато­ ром між радянською археологією та західною. результатом конструктивної взаємодії став ру­ копис монографії «новая археология», запро­ понований до друку 1976 р., а виданий аж за 33 (!) роки по тому (клейн 2009), та англомов­ на «Панорама теоретичної археології» (Klejn 1977). що, здавалося б, поганого у взаємному обміні науковими ідеями між світами? та осо­ биста ініціатива у сфері теорії бачилась загроз­ ливою для органів контролю. тому система, увійшовши до фази передсмертних судом, роз­ почала чергову прополку полів ідеологічних, убезпечуючи їх від потенційно небезпечних інтелектуалів. Мова йде про т. зв. «ленінград­ ську хвилю» зачисток на початку 1980­х. Від­ так, у Л. клейна з’явилась можливість працю­ вати безоплатно «на благо и во славу» радян­ ської науки навесні 1981 р.: в’язниця «Хрести», півтора роки в колонії загального режиму, а по тому — статус безробітного (жовтень 1982 — вересень 1994 рр.). За таких екстремальних умов він набуває статусу класика археології. Проведені за ґратами роки вилилися в дослі­ дження «Перевернутый мир», де подано ана­ томію радянської каральної системи, що несе смертельну загрозу для тих держав, які її й досі консервують (Лев Самойлов 1993). Судовий вирок супроводжувався для ювіля­ ра позбавленням вистражданого колись дипло­ ма кандидата наук, вилученням з видавництв наукових текстів, спробами відібрати коопе­ ративну квартиру та вигадати для небезпеч­ ного науковця вагомішу кримінальну статтю. Певною моральною компенсацією за бруталь­ ну наругу над людською гідністю можна вва­ жати набутий статус репресованого дисидента. Звичайно, він гарантував повагу та підтримку з боку порядних людей, але й примушував зга­ дувати пророцтво В. Мавродіна з далекого вже 1948 р.: «Верно ли то, что вы написали, не могу сказать. Но в чем уверен, это в том, что умре- те вы не от болезни» (клейн 2010, с. 45). такою була реакція маститого вченого ще на першу курсову роботу його неординарного студента «теория этногенетики». щоб там не передрікав корифей радянської історичної науки, а теорія у ювіляра пішла, та ще й як. В Оксфорді, вже на час відсидки у колонії, виходить монографія «Archaeological Typology» (Klejn 1982). Далі — низка блискучих статей у Західному Берліні, Пуні, Любляні, Гельсінкі та знову в Берліні. А на історичній батьківщині — безробіття й ходіння по редакціях у пошуках бо­ дай якогось підробітку. Ба більше, гортаючи вже на свободі нову літературу, Л. клейн виявив пе­ реклад своєї англомовної статті під прізвищем секретаря парткому ЛВІА Ан СрСр. Виявлений плагіат став шансом для опального науковця прорвати блокування своїх археологічних тек­ стів. За скаргою ошуканого було створено ко­ місію зі співробітників ЛВІА Ан СрСр, що за­ свідчила факт плагіату. Висновок комісії опри­ люднили в головному археологічному журналі й у такий спосіб було дезавуйоване табу на прізви­ ще клейна в радянській археології (Заднепров­ ский и др. 1984, с. 282—283). так вдалося доби­ тися правди, але ж не роботи за трудовою книж­ кою. не допомогла навіть Перебудова. Зате вона вельми посприяла демонтажу «залізної завіси» поміж ворожими світами. Л. клейн став виїз­ ним й на диво широко запитаним у світі, де жод­ них сумнівів у вагомості його наукового дороб­ ку не виникало ще від часів київської дискусії 1955­го. щире зацікавлення підігрівали й нові книги ювіляра, що стали виходити вже в неза­ лежній росії, а особливо — монографія «Фено­ мен советской археологии» (клейн 1993). Студент проти академіка Марра (випереджаючи Ста­ ліна), 1949 р. ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 121 Цей найприємніший період свого жит­ тя науковець визначив як «объезд запредель­ ного мира» та відчуття чуда, яке залишило­ ся з ним назавжди (клейн 2010, с. 453—495). ніби з рогу достатку посипались запрошення в гості, на лекції, наукові семінари, симпозіу­ ми, видавничі проекти, інтерв’ю в містах і нау­ кових центрах, куди раніше він міг лише над­ силати свої тексти. ну й компліменти, особли­ во почутий від Й. Вернера у липні 1990 р.: «Вы сами стали Феноменом советской археологии» (клейн 2010, с. 459). Почули їх і в росії, де на­ решті було видано й згадану вище монографію. 1993 р. в ІІМк рАн ювіляр захистив доктор­ ську дисертацію за перевиданою російською мовою монографією 1982 р. «Археологическая типология» (клейн 1991). така собі компенса­ ція людині, позбавленій кандидатського ди­ плома. Але ж вона дозволила повернутися на роботу до рідного вишу, нехай і на філософ­ ський факультет, бо ж рідна кафедра археоло­ гії до себе рішуче не пустила. нарешті й дер­ жава знайшла документи щодо перебування Л. клейна на фронті й видала йому посвідчен­ ня ветерана війни 1997 р., до 70­річного юві­ лею, ймовірно. Десь із середини 90­х років розпочався в ювіляра особливо плідний період творчості, коли томи його книжок посунули в ХХІ сто­ ліття як баржі каравану, незмінно викликаю­ чи жвавий суспільний резонанс. Чимало з них присвячено базовій науці — археології. Підні­ маю очі на окрему полицю власної бібліоте­ ки: «Бесплотные герои. Происхождение об­ разов “Илиады”» (1994); «новая археология» (2009); «Время кентавров. Степная прароди­ на греков и ариев» (2010); «Формула Монте­ лиуса. Шведский рационализм в археологии Мальмера» (2010); «трудно быть клейном. Ав­ тобиография в монологах и диалогах» (СПб, 2010); «Перевернутый мир» (изд. 2­е, доп., 2010); «Археологическое исследование. Ме­ тодика кабинетной работы археолога» (кн. 1, кн. 2, 2012); «Этногенез и археология» (т. 1, т. 2, 2013); «Время в археологии» (2014); «Ис­ тория российской археологии» (т. 1, т. 2, 2015). Більшу половину цих книжок видано в Санкт­ Петербурзі, а меншу — в Донецькому націо­ нальному університеті, зусиллями О. Єв­ глєвського. Обкладинку донецького видан­ ня «Перевернутого мира» «прикрашає» образ первісної людини з автоматом калашникова, як символ оберненого світу. Матеріалізація його на Донбасі відбулася за декілька років. «Историю российской археологии» варто ви­ знати новаторською в археологічній літерату­ рі історіографічного жанру (Отрощенко 2015, с. 4—6). не важко передбачити, що творча спадщи­ на Л. клейна вже є, а ще більше стане, живиль­ ним ґрунтом для роїв дисертантів і, відповідно, дисертацій. 2011 р. у Бірмінгемі відбувся кру­ глий стіл, присвячений внеску Л. клейна в ро­ сійську та світову археологію, а 2015­го у ка­ ліфорнії вийшла друком монографія С. Ліча «російська перспектива теоретичної археоло­ гії: життя та праця Лео С. клейна». колектив з 25­ти науковців зібрав для майбутніх клей­ нознавців «Путівник по клейну» в Санкт­ Петербурзі за редакцією М. кашуби. Повертаючись до теми клейн і Україна, маю наголосити на важливості студій ювіляра, пов’язаних з виділенням катакомбної культур­ ної області на базі визнання множинності ка­ такомбних культур (клейн 1962, с. 6—38). По­ глиблюючи осмислення цієї проблематики, дослідник позначив обриси «української ка­ такомбної провінції» в межах названої області (клейн 1970, с. 165—169). Введення прикмет­ ника «український» до номенклатури таксонів праісторичної доби для українських археоло­ гів було тоді немислимим, через острах звину­ вачень у націоналізмі, навіть на рівні дискусії. Портрет художника М. Девятова, 1953 р. ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2122 Проте, Лев Самойлович пішов ще далі, виво­ дячи міграцію індоаріїв у напрямку Індостану з катакомбного ареалу та локалізуючи місце епічного двобою бога індоаріїв Індри зі злим драконом Вритрою на порогах Дніпра, які ще 100 років тому втілювали наяву розчленоване «тіло» дракона. За доби незалежності ця стаття була перекладена українською (клейн 1996— 1997, с. 20—27). Міграційні аспекти походження слов’ян, скіфів та населення катакомбної області до­ зволили досліднику вийти на розробку архео­ логічних ознак міграцій та критеріїв рекон­ струкції міграцій на археологічному матеріалі ще на початку 70­х рр. Проте, викласти сис­ темно теоретичні засади свого бачення мігра­ ційних процесів йому вдалося вже в наші дні (клейн 2013, т. 1, с. 397—459). Від панорамних розробок загальних проб­ лем археології дослідник плавно переходить до вирішення цілком конкретних, локаль­ них тем, пов’язаних, зокрема, й з археологією України. на цьому ґрунті в останнє десятиріччя налагодилась співпраця ювіляра з нашим жур­ налом «Археологія». розлогі рецензії на «ен­ циклопедію трипільської цивілізації» (клейн 2009а) та монографію С. Пустовалова «Соціаль­ ний лад катакомбного суспільства Північного Причорномор’я» (клейн 2009), безумовно, по­ жвавили дискусію довкола цих неоднозначних проектів вітчизняної археології. Л. клейн об­ рав у ній роль безстороннього арбітра з­за кор­ дону. Утім, тут варто зауважити, що С. Пусто­ валов є одним з непересічних учнів наукової школи «дяди Левы клейна» й рецензія, попри гроно критичних стріл, стала делікатним ви­ явом підтримки відданому учневі. Приділяю­ чи пильну увагу етиці археолога, ювіляр не міг не відгукнутися на «кодекс етики археолога», розроблений Я. Гершковичем і затверджений на Вченій раді ІА нАнУ, аргументовано під­ тримавши його (клейн 2009, с. 100—102). Хо­ тілося б дочекатися обіцяної рецензії на моно­ графію ювіляра «Спор о варягах» (2006). ко­ лись дослідник пережив чимало доносів через чітку позицію в норманському питанні, а тепер російська державність починається з припливу рюрика до фортеці Альдейг’юборг (Старої Ла­ доги) 862 р., за А. кірпічніковим. тобто, з нор­ манського ядра. нині Л. клейн активно переймається до­ лею наукової спадщини українського індоєв­ ропеїста С. кончі (1978—2016), високо ним оціненого. Він вважає, що монографія «Індо­ європейці: пізнання праісторії» має бути ви­ даною не лише мовою оригіналу, а й росій­ ською та англійською, й здійснює для цього конкретні кроки. Інша турбота дослідника — доля кафедри археології СПбДУ, що її універ­ ситетське керівництво намагається розчини­ ти в кафедрі історії духовної та матеріальної культури. Усіма доступними йому засобами ювіляр послідовно бореться з алкоголем та плагіатом у науці, не визнаючи на цих двох фронтах жодних компромісів. так само не­ примиренно він реагує на паранауку та вияви містифікацій у наукових дослідженнях, під­ даючи нищівній критиці таких «пасіонаріїв» як М. Марр, М. реріх, Л. Гумільов, не кажучи вже про дрібних бісів. Показово, що Лев Самойлович ніколи не обмежував себе світом науки, лишаючись пуб­ ліцистом, блогером і патріотом, що вболіває за долю своєї країни. 2006 р. публікує статтю «Ді­ агноз», де зіставляє власну невиліковну хворо­ бу із захворюванням держави: «Россия глубоко больна. … Есть же такие парадоксы истории! Россия вступила на тот путь, который прошла побежденная ею Германия. Что это за путь? Это путь нацизма» (клейн 2010, с. 650). на жаль, діагноз останньої хвороби виявляється пекельно точним. Але ювіляр лишається опти­ містом, вірячи в іншу росію — країну з люд­ ським обличчям. на запитання щодо своїх непевних відно­ син з державою ювіляр відповідає з відвертою безпосередністю: «… для российских властей я не существую — и это уже хорошо. … После выхода книги «Муки науки» отчуждение влас- тей только усилится. … Ну, я там много чего за- дел» (лист від 15 березня 2017 р.). А варто було б бодай прислухатись до міркувань не просто розумної людини, а ще й визнаного теорети­ ка науки. Зауважу, що муки науки злободенні й для нашої держави. тому пропозиції ювіляра щодо порятунку російської академічної науки варто використати й для назрілого реформу­ вання її української посестри (клейн 2017). Л. клейн — король епістолярного жанру, який уміє віртуозно підводити свого адреса­ та до відвертості, видобуваючи таким чином слушну інформацію. Маю на те власний досвід, коли листування з професором щодо проблем украї нської археології потрапило на шпаль­ ти газети російських науковців «троицкий ва­ риант», за обопільною згодою сторін (клейн, Отрощенко 2013, с. 4—5). Заключна фраза юві­ ляра в цій дискусії: «Майдан закончился», зву­ чала тоді переконливо, аж до осені того ж таки року. А листування триває, виявляючи щиру ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2 123 зацікавленість колеги в тому, що відбувається у нас, і не лише на ниві науки. Оглядаючись на останні 70 років, плідно прожитих Левом Самойловичем у науці, нама­ гаюсь виявити секрет його феномену. Здається, ключем для такого розуміння є поняття «віль­ нодумець», озвучене дослідником в останній книзі (клейн 2017, с. 144). Саме воно й ви­ значило долю юнака, від першого конфлікту в Гродно з міською владою 1947 р., як існуван­ ня в стані турбулентності впродовж наступних 15­ти років. Подальші 19 років можна вважати періодом стабільності (робота на кафедрі ар­ хеології в ЛДУ), що припали на добу Застою. Але й тоді вільнодумство аж ніяк не заохочува­ лося й закінчилося для «небезпечної» людини в’язничним терміном. так розпочався другий період турбулентності в житті ювіляра (1981— 1994), але й у житті конаючої держави також. Л. клейн її подолав, а «соціалістичний експе­ римент» — наказав довго жити. Далі надійшов нетривалий час «коржиків» (1994—1997): по­ вернення права на роботу, статус професора, ветеранська книжка. Видається, що для дер­ жавної машини клейн все­таки існує й вона усвідомлює його внесок у російську та світову науку, а прийде час і скористається ним. Поки ж влада, зазнавши фіаско у спробах приручити незалежного науковця, просто залишила його у спокої, забезпечивши сяким­таким прожит­ ковим мінімумом. По тому й настала золота осінь, що три­ ває вже 20 років. коли ж простежити обся­ ги творчої віддачі, то вони зростають від пе­ ріоду до періоду, незалежно від зовнішніх об­ ставин, досягши апогею в ХХІ ст. Прикладом свого життя Л. клейн переконує, що все вирі­ шує сама людина, її талант, працелюбність та вільнодумство. От і має Феномен російської архео логії специфічну винагороду за систем­ не долання перепон та плідні муки творчості: «А я привык получать удовольствие от славы. Это ведь тоже своеобразный наркотик (толь- ко скорее полезный, чем вредный)» (клейн 2010, с. 94). З наближенням вагомої дати зичимо ювіля­ рові здоров’я й нових конструктивних видань! Заднепровский Ю.А., Овсянников О.В., Матюхин А.Е., Боч- карев В.С. Заключение комиссии по проверке фак­ тов нарушения авторских прав со стороны старше­ го научного сотрудника ЛОИА Ан СССр, к. и. н. А.Я. щетенко // Советская археология. — 1984. — № 2. — С. 282—283. Клейн Л.С. Вопросы происхождения славян в сборнике докладов VI научной конференции Инcтитута архео­ логии Ан УССр // Советская археология. — 1955. — т. ХХІІ. — С. 257—272. Клейн Л.С. кургани біля с. троїцького // Археологічні пам’ятки УрСр. — к., 1960. — т. VІІІ. — С. 141— 160. Клейн Л.С. катакомбные памятники эпохи бронзы и про­ блема выделения археологических культур // Совет­ ская археология. — 1962. — № 2. — С. 6—38. Клейн Л.С. краткое обоснование миграционной гипотезы о происхождении катакомбной культуры // Вестник Ленинградского университета. — 1962а. — С. 74— 87. Клейн Л.С. катакомбная культура или катакомбные культуры? // Статистико­комбинаторные методы в археологии. — М., 1970. — С. 165—169. Клейн Л.С. Археологическая типология. — Ленинград, 1991. Клейн Л.С. Феномен советской археологии. — СПб, 1993. Клейн Лев Од Дніпра до Інду // Індоєвропа. — к., 1996— 1997. — кн. 1—2. — С. 20—27. Клейн Л.С. кодекс етики археолога як справа честі краї­ ни // Археологія. — 2009. — № 1. — С. 100—102. Клейн Л.С. новая археология. — Донецк, 2009. Клейн Л.С. Перегляд катакомбної спільності (про диску­ сійну працю С.Ж. Пустовалова) // Археологія. — 2009а. — № 4. — С. 90—103. Клейн Л.С. Українське освоєння трипілля: енциклопедія­ довідник чи пам’ятник? // Археологія. — 2009б. — № 1. — С. 109—116. Клейн Л.С. трудно быть клейном. Автобиография в моно­ логах и диалогах. — СПб, 2010. Клейн Л.С. Этногенез и археология. — СПб, 2013. — т. 1. — теоретические исследования. Клейн Л.С. Первый век: сокровища сарматских курга­ нов. — СПб: евразия, 2016. Клейн Л. Муки науки: ученый и власть, ученый и деньги, ученый и мораль. — М.: новое литературное обозре­ ние, 2017. Клейн Л.С., Отрощенко В.В. Украинская археология в рос­ сии и вне ее // троицкий вариант. — 07.05.2013. — № 128. — С. 4—5. Корзухина Г.Ф. к истории Среднего Поднепровья в се­ реди не І тыс. н. э. // Советская археология. — 1955. — т. ХХІІ. — С. 61—82 Лев Самойлов. Перевернутый мир. — СПб, 1993. Максимов Е.В. Обсуждение вопросов ранней истории сла­ вян в Инcтитуте археологии Ан УССр // кСИА Ан УССр. — к., 1956. — Вып. 6. — С. 72—78. Отрощенко В. В. Український слід в «Истории российской археологии» Л. клейна // Маґістеріум. Археологічні студії. — к., 2015. — Вип. 60. — С. 4—11. Klejn L. A brief validation of the migration hypothesis with respect to the origin of the Catacomb culture // Soviet Anthropology and Archaeology. — New­York, 1963. — Vol. 1. — No. 4. — P. 27—36. Klejn L. A panorama of theoretical archaeology // Current Anthropology. — 1977. — Vol. 18 (1). — P. 1—42, (2). — P. 371—373. Klejn L. Archaeological Typology. — Oxford, 1982. Надійшла 30.03.2017 ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 2124 References Klein L.S. Voprosy proishozhdeniia slavian v sbornike dokladov VI nauchnoi konferencii Inctituta arheologii AN USSR. Sovetskaia arkheologiia, 1955, vol. XXІІ, pp. 257­272. Klein L.S. Kurgany bіlia s. Troitskoho. Arkheolohichni pamiatky URSR. Kyiv, 1960, vol. VІІІ, pp. 141­160. Klein L.S. Katakombnye pamiatniki epokhi bronzy i problema vydeleniia arheologicheskikh kultur. Sovetskaia arkheologiia, 1962, no. 2, pp. 6­38. Klein L.S. Kratkoe obosnovanie migracionnoi gipotezy o proishozhdenii katakombnoi kultury. Vestnik Leningradskogo universiteta, 1962a, pp. 74­87. Klein L.S. Katakombnaia kultura ili katakombnye kultury? Statistiko-kombinatornye metody v arkheologii. Moskva, 1970, pp. 165­ 169. Klein L.S. Arheologicheskaia tipologiia. Leningrad, 1991. Klein L.S. Fenomen sovetskoi arheologii. St. Peterburg, 1993. Klein Lev. Od Dnіpra do Іndu. Іndoievropa. Kyiv, 1996­1997, book 1­2, pp. 20­27. Klein L.S. Kodeks etyky arkheoloha yak sprava chestі kraiiny. Arkheolohіia, 2009, no. 1, pp. 100­102. Klein L.S. Novaja arheologiia. Donetsk, 2009. Klein L.S. Perehliad katakombnoii spіlnostі (pro dyskusіinu pratsiu S.Zh. Pustovalova). Arkheolohіia, 2009a, no. 4, pp. 90­103. Klein L.S. Ukraiinske osvoiennia trypіllia: entsyklopedіia­dovіdnyk chy pamiatnyk? Arkheolohіia, 2009b, no. 1, pp. 109­116. Klein L.S. Trudno byt Kleinom. Avtobiografiia v monologah i dialogah. St. Peterburg, 2010. Klein L.S. Etnogenez i arkheologiia. St. Peterburg, 2013, vol. 1. Teoreticheskie issledovaniia. Klein L.S. Pervyi vek: sokrovishcha sarmatskikh kurganov. St. Peterburg: Evraziia, 2016. Klein L. Muki nauki: uchenyi i vlast, uchenyi i dengi, uchenyi i moral. Moskva: Novoe literaturnoe obozrenie, 2017. Klein L.S., Otroshchenko V.V. Ukrainskaia arheologiia v Rossii i vne ee. Troickii variant. 07.05.2013. no. 128, pp. 4­5. Klejn L. A brief validation of the migration hypothesis with respect to the origin of the Catacomb culture. Soviet Anthropology and Archaeology. New­York, 1963, vol. 1, no. 4, pp. 27­36. Klejn L. A panorama of theoretical archaeology. Current Anthropology. 1977, vol. 18 (1), pp. 1­42; vol. 18 (2), pp. 371­373. Klejn L. Archaeological Typology. Oxford, 1982. Korzuhina G.F. K istorii Srednego Podneprovia v seredine І tys. n. e. Sovetskaia arheologiia, 1955, vol. XXІІ, pp. 61­82. Lev Samoilov. Perevernutyi mir. St. Peterburg, 1993. Maksimov E.V. Obsuzhdenie voprosov rannei istorii slavian v Inctitute arheologii AN USSR. Kratkie soobshcheniia instytuta arkheologii AN USSR. Kyiv, 1956, iss. 6, pp. 72­78. Otroshhenko V.V. Ukraiinskyi slіd v «Istorii rossijskoi arkheolohii» L. Kleina. Mahіsterіum. Arkheolohіchnі studіi. Kyiv, 2015, iss. 60, pp. 4­11. Zadneprovskii Yu.A., Ovsiannikov O.V., Matiuhin A.E., Bochkarev V.S. Zakliuchenie komissii po proverke faktov narusheniia avtorskikh prav so storony starshego nauchnogo sotrudnika LOIA AN SSSR, k. i. n. A.Ya. Shhetenko. Sovetskaia arkheologiia, 1984, no. 2, pp. 282­283.

Схожі ресурси