До 100-річчя Євгенії Володимирівни Махно

До 100-річчя Євгенії Володимирівни Махно

Висвітлено життєвий і науковий шлях відомого археолога, дослідниці черняхівської культури Євгенії Володимирівни Махно.

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2014
Автори: Абашина, Н.С., Станиціна, Г.О.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут археології НАН України 2014
Назва видання:Археологія
Теми:
Історія науки
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195701
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:До 100-річчя Євгенії Володимирівни Махно / Н.С. Абашина, Г.О. Станиціна // Археологія. — 2014. — №. 3. — С. 108-115. — Бібліогр.: 31 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-195701
record_format dspace
spelling irk-123456789-1957012023-12-06T18:56:15Z До 100-річчя Євгенії Володимирівни Махно Абашина, Н.С. Станиціна, Г.О. Історія науки Висвітлено життєвий і науковий шлях відомого археолога, дослідниці черняхівської культури Євгенії Володимирівни Махно. 6 февраля 2013 г. исполнилось 100 лет со дня рождения Евгении Владимировны Махно — одного из ведущих спе­ циалистов в области раннеславянской археологии. Она начала работать в институте археологии НАН Украины в 1938 г., за год до окончания Киевского государственного университета им. Т. Шевченко. По дороге домой из института 9 сентября 1992 г. оборвалась жизнь исследовательницы. Значительную часть научной деятельности Е.В. Махно составляли полевые исследования — разведки и рас­ копки. В целом она приняла участие в работе 48 экспедиций, в 30 из них была начальником экспедиции или от­ ряда. Научное наследие Е.В. Махно — это более 60 публикаций и многочисленные научные отчеты, посвященные памятникам от эпохи бронзы до древнерусского времени, а также своды памятников зарубинецкой и черняхов­ ской культур. Но главной темой Е.В. Махно было изучение черняховской культуры, которую она считала славян­ ской. исследовательница также является автором археологической части 25­томного издания «история городов и сел Украинской ССр». It was 100 years of birth of yevhenia volodymyrivna Makhno, one of the prominent specialists in the early slavs archaeol­ ogy, on 6 February, 2013. she started working in the institute of archaeology nas of Ukraine in 1938, the year before she graduated the t. shevchenko kyiv state University. On her way home from the institute the scholar departed this life on 9 september, 1992. Field research, archaeological prospecting and excavation, constituted a significant part of ye.v. Makhno’s scientific activity. On a whole, she took part in the work of 48 expeditions, in 30 of which she was a head of expedition or a group. ye.v. Makhno’s scientific heritage is more than 60 publications and numerous scientific reports devoted to the sites from the Bronze age to the ancient rus period, as well as codes of Zarubynetska and Chernyakhivska cultures monuments. how­ ever, the main topic for ye.v. Makhno was the study of Chernyakhivska culture which she considered to be slavonic. the scholar also was an author of archaeological part of The History of Cities and Villages of Ukrainian SSR in 25 volumes. 2014 Article До 100-річчя Євгенії Володимирівни Махно / Н.С. Абашина, Г.О. Станиціна // Археологія. — 2014. — №. 3. — С. 108-115. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195701 uk Археологія Інститут археології НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Історія науки
Історія науки
spellingShingle Історія науки
Історія науки
Абашина, Н.С.
Станиціна, Г.О.
До 100-річчя Євгенії Володимирівни Махно
Археологія
description Висвітлено життєвий і науковий шлях відомого археолога, дослідниці черняхівської культури Євгенії Володимирівни Махно.
format Article
author Абашина, Н.С.
Станиціна, Г.О.
author_facet Абашина, Н.С.
Станиціна, Г.О.
author_sort Абашина, Н.С.
title До 100-річчя Євгенії Володимирівни Махно
title_short До 100-річчя Євгенії Володимирівни Махно
title_full До 100-річчя Євгенії Володимирівни Махно
title_fullStr До 100-річчя Євгенії Володимирівни Махно
title_full_unstemmed До 100-річчя Євгенії Володимирівни Махно
title_sort до 100-річчя євгенії володимирівни махно
publisher Інститут археології НАН України
publishDate 2014
topic_facet Історія науки
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/195701
citation_txt До 100-річчя Євгенії Володимирівни Махно / Н.С. Абашина, Г.О. Станиціна // Археологія. — 2014. — №. 3. — С. 108-115. — Бібліогр.: 31 назв. — укр.
series Археологія
work_keys_str_mv AT abašinans do100ríččâêvgeníívolodimirívnimahno
AT stanicínago do100ríččâêvgeníívolodimirívnimahno
first_indexed 2025-07-16T23:52:17Z
last_indexed 2025-07-16T23:52:17Z
_version_ 1837849596222504960
fulltext ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 3 108 Історія науки 26 лютого 2013 р. виповнилося 100 років від дня народження євгенії Володимирівни Мах­ но — відомого археолога, дослідниці черняхів­ ської культури. Вона народилася в єлисавет­ граді (нині м. Кіровоград) у сім’ї вчителя. Піс­ ля закінчення семирічної школи (1928 р.) єв­ генія Володимирівна навчалася на соціально­ економічному факультеті Кіровоградського інституту соціального виховання, який закін­ чила в 1932 р. По тому до 1934 р. працювала вчителькою суспільствознавства в неповній се­ редній школі в с. Кремінне Городоцького (нині Могилів­Подільського) р­ну Вінницької обл., а в 1934—1935 рр. викладала історію в середній школі с. Лісоводи того ж району (нині Хмель­ ницької обл.). Переломним у житті є.В. Махно був 1935 р., коли вона стала студенткою другого курсу іс­ торичного факультету Київського державного університету. Ще до закінчення в 1939 р. уні­ верситету 1, в 1938 р., євгенія Володимирівна почала працювати в Інституті археології — спо­ чатку за договором в археологічній експедиції М.К. Каргера робила кресленики та обміри землянок 2 на території Михайлівського Золо­ товерхого монастиря, а по закінченню навчан­ ня і після другого сезону роботи в цій експеди­ ції — штатним співробітником на посаді асис­ тента відомого вченого Віктора Платоновича Петрова, аспіранткою якого вона стала. Тоді співробітники сектору археології до­ феодального та феодального періоду, який 1 Архів відділу кадрів ІА НАНУ, Особова справа Мах­ но є.В. 2 НА ІА НАНУ, ф. ІА/Київ, № 90, 92 (кресленики на міліметровці). © Н.С. АБАШиНА, Г.О. СТАНиЦІНА, 2014 Н.С. Абашина, Г.О. Станиціна ДО 100-річчя ЄВГеНІЇ ВОЛОДИМИРІВНИ МАХНО Висвітлено життєвий і науковий шлях відомого археолога, дослідниці черняхівської культури Євгенії Володимирівни  Махно. К л ю ч о в і  с л о в а: персоналія, Є.В. Махно, історія археології. очолював В.П. Петров, займалися опрацюван­ ням археологічних матеріалів перших століть нашої ери, які були накопичені в музеях Украї­ ни, та підготовкою кopпуcу «Пам’ятки культу­ ри “полів поховань” на території УрСр». Про­ блеми переддержавної історії слов’ян, а також їх походження наприкінці 1930­х рр. набу­ ли надзвичайної гостроти. Але поставлене за­ вдання оперативного опрацювання числен­ них архео логічних матеріалів ускладнювалося тим, що через репресії кваліфікованих кадрів в Україні фактично не лишилось, а обсяг запла­ нованого дослідження був величезним. Згід­ но із задумом В.П. Петрова Інститут археології мав видати колективну працю в кількох томах з детальним описом речових матеріалів рубежу та перших століть нової ери так зв. «культури полів поховань», які зберігались у Київському, Харківському, Дніпропетровському, Черкась­ кому, житомирському та Білоцерківському музеях (Махно 2002). Участь у роботі цього на­ укового колективу визначила подальшу тема­ тику досліджень Махно — вивчення та інтер­ претація «культури полів поховань». 1940 р. була організована експедиція з об­ стеження всіх відомих на той час пам’яток за­ рубинецької та черняхівської культур. На півд ­ ні Київської обл. цю роботу очолили є.В. Мах­ но та М.Л. Макаревич. Упродовж 1940—1941 рр. є.В. Махно також брала участь у розкопках по­ селення черняхівської культури в с. Микіль­ ське на Дніпропетровщині, якими керував І.М. Фещенко (Махно 1976, с. 3—4). Але війна завадила виданню першої цілком готової ко­ лективної монографії, присвяченої черняхів­ ським старожитностям. Під час війни, коли Інститут археології був евакуйований, є.В. Махно через сімейні обста­ ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 3 109 вини лишилася в Києві. Восени 1941 р. вона ра­ зом з є.Ф. Покровською, І.О. Іванцовим та ін­ шими колишніми співробітниками Інституту, які через різні причини мешкали в окуповано­ му місті, рятувала архівні матеріали Інституту, які окупанти викидали, звільняючи приміщен­ ня на бульварі Шевченка, 14, де до війни розмі­ щувався Інститут археології. Про це згадували, зокрема, є.Ф. Покровська та Г.І. Іванцова. Коли в липні 1944 р. Інститут відновив ро­ боту після повернення з евакуації, є.В. Махно отримала посаду молодшого наукового співро­ бітника відділу первісної археології, яким ке­ рувала О.Ф. Лагодовська. На 1944 р. їй була за­ тверджена тема досліджень «Пам’ятки культу­ ри полів поховань у північно­західній Україні» (Дзбановський 1947, с. 184). Проте, зважаючи на тематику досліджень, уже в 1945 р. є.В. Мах­ но перевели до відділу археології слов’янських племен і міст Київської русі (від 1947 р. — відділ слов’янської археології, 1962 р. — слов’янської та середньовічної археології). євгенія Володимирівна ввійшла в історію української археології, в першу чергу, як дуже активний польовик, хоча займалася й аналі­ тичною роботою, мала власні погляди на куль­ тури рубежу ер та першої половини І тис., а та­ кож зробила чимало інших важливих справ. Уже 1945 р. є.В. Махно керувала житомир­ ською розвідувальною експедицією, в якій бра­ ли участь житомирський обласний науково­ дослідний і Бердичівський музеї, а наукове ке­ рівництво та консультації здійснював заві дувач Львівського відділу Інституту археології проф. Маркіян Юліанович Смішко. Основним її за­ вданням, окрім обов’язкових, пов’язаних з охо­ роною археологічних пам’яток, було дослід­ ження виявленої С.С. Гамченком у 1920­і рр. корчацької групи пам’яток, як тоді вважали, «культури полів поховальних урн». Експедиція працювала майже два місяці. За цей час були обстежені околиці житомира та 19 сіл (Соколо­ ва Гора, Карбутівка, Псище, Пряжів, Городище, Янківці, Снігури, Волиця, Шумськ, Перлявка, Корчак, Катеринівка, Денеші та ін.) і зафіксова­ но 22 пам’ятки. На кожній з них зібрано підйом­ ний матеріал, а на чотирьох — біля сіл Грем’яче, Корчак, Ворошилівка та Пряжев — здійснено розвідувальні розкопки (Махно 1945). У 1946 р. євгенія Володимирівна очолювала експедицію, що працювала протягом липня— вересня в с. жуківці Обухівського р­ну Київ­ ської обл. Науковим консультантом був того­ часний директор Інституту археології академік АН УрСр П.П. єфименко, який тричі відвідав місце розкопок. Метою експедиції було дослі­ дження поселення культури «полів поховань черняхівського типу», виявлене та обстежене 1940 р. М.Л. Макаревичем. Перед експедицією стояли такі завдання: 1) з’ясувати тип житла, характерного для культури «полів поховань» і визначити його план; 2) по можливості вста­ новити планування поселення; 3) добути нові матеріали для визначення комплексу речових знахідок, характерних для поселень культури «полів поховань» і для точнішого датування цього поселення; 4) зафіксувати топографію поселення. Згідно зі звітом, основні завдання були виконані (Махно 1946). У жовтні того ж року євгенія Володимирів­ на як молодший науковий співробітник бра­ ла участь в Ягнятинській експедиції під ке­ рівництвом В.К. Гончарова. Експедиція мала з’ясувати ступінь збереженості поселення чер­ няхівської культури та перспективність його щодо розкопок, а також, по можливості, ви­ значити тип жител. Також планувалося зроби­ ти поглиблену розвідку на деяких інших по­ селеннях культури «полів поховань», виявле­ них розвідкою В.К. Гончарова. Основні роботи експедиції були сконцентровані на поселен­ ні в с. Ягнятин. Здійснено також розвідку на могильнику культури «полів поховань» і по­ селенні на схід від нього, перекритому куль­ турним шаром великокнязівського часу, а та­ кож розвідку на поселеннях культури «полів поховань» в с. Плоске та на поселенні Цапин хутір, яке, очевидно, належить до скіфського або передскіфського періоду. Дослідження Яг­ нятинського поселення євгенія Володимирів­ є.В. Махно. 1962 р. ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 3 110 на продовжила вже як начальник експедиції, що працювала від середини серпня до початку жовтня 1947 р. Експедиція мала з’ясувати пла­ нування поселення, характер і плани виявле­ них у 1946 р. решток жител, а також уточнити хронологію пам’ятки (Махно 1952а). 1948 р. є.В. Махно керувала Кантемирів­ ською експедицією, яка в середині вересня — середині жовтня досліджувала поселення та могильник черняхівської культури. На посе­ ленні виявлено сліди наземної споруди, на мо­ гильнику — 10 поховань: шість інгумацій і чо­ тири кремації (Махно 1952). Наступного, 1949 р., дослідниця працюва­ ла в Антській лівобережній експедиції, завдан­ ням якої було добути матеріали для з’ясування взаємозв’язків між носіями волинцевського та черняхівського типів пам’яток. Обстеженню підлягали пам’ятки обох типів, у першу чер­ гу черняхівського, відомі за випадковими зна­ хідками в с. Коровинці (1923 р.) та на хут. Хо­ лодний (1926 р.) Сумської обл. Експедиція обстежила пам’ятки у верхній течії басейну Сули — біля сіл Коровинці (уроч. Старе Село), Гринівка (уроч. Биків Яр), Беседівка (уроч. Не­ грівкові горби) та поселення «передволинцев­ ського Часу» в с. Беседівка (уроч. Білополь­ ських), а також деякі пам’ятки з невиразною ліпною керамікою в уроч. Засулля в с. Коро­ винці, в уроч. Паслусів Яр і городище в с. Кос­ тянтинів. На скіфському могильнику в с. Малі Будки Недригайлівського р­ну було розкопано два кургани (Махно 1955б). Паралельно з такою напруженою польо­ вою роботою євгенія Володимирівна працю­ вала над кандидатською дисертацією, яку за­ хистила в листопаді 1949 р. в Ленінградському відділенні Інституту історії матеріальної куль­ тури. У науковому архіві Інституту археології НАН України зберігається рукопис цієї дисер­ тації під назвою «Памятники культуры полей погребений в северо­западной части Средне­ го Приднепровья», датований 1948 р. 3 (див. та­ кож: Махно 1949а). 1950 р. є.В. Махно очолювала Пирогівський і Велико­Дмитровицький загони експедиції Великий Київ під керівництвом П.П. єфи­ менка. Одним із головних її завдань того року було якомога повніше вивчення пам’яток «зарубинецько­корчуватівського типу», а заго­ ни є.В. Махно мали на меті дослідити Пирогів­ ське городище та селище у Великих Дмитрови­ чах на Київщині, зокрема отримати відомості щодо комплексу речових знахідок, житлових і господарських споруд, їх датування. Велико­ Дмитровицький загін також здійснив розвідку на Ходосівському городищі, що на південний схід від с. Ходосівка (Махно 1950). Від 1951 р. євгенія Володимирівна май­ же щорічно працювала в складі новобудовних 3 НА ІА НАНУ. — Ф. 12. — № 261. Експедиція 1945 р. розкопки поблизу с. Корчак. рис. Б. рожновського (Махно 1945) ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 3 111 експедицій Інституту археології. 1951 р. вона очолювала Нікопольську експедицію, яка працювала з 12 липня по 4 листопада в ниж­ ній течії р. Базавлук, у гирлах її допливів — Кам’янки, Солоної та Підпільної, а також у гирлах річок Чортомлик і Бакан, тобто в Ніко­ польському та Апостолівському р­нах Дніпро­ петровської обл. Завдання експедиції полягало в дослідженні пам’яток, які потрапляли в зону затоплення майбутнього Каховського водо­ сховища (Махно 1951). У тому ж році за учас­ ті є.В. Махно розпочалися розкопки широкою площею Бериславського поселення, якими ке­ рував колишній директор Дніпропетровського музею В.А. Мізін. 1952 р. розкопки в зоні будівництва Кахов­ ського водосховища було продовжено. Бери­ славсько­Каховська експедиція складалася з кількох загонів — Любимівського (Л.Д. Дми­ тров, Ф.Б. Копилов, р.О. Юра, р.й. Ветштейн, є.Ф. Покровська), Бериславського (є.В. Мах­ но, В.А. Мізін), Зміївського (А.В. Бураков) і Палеонтологічного (І.Г. Підоплічко). євгенія Володимирівна очолювала загін, який продо­ вжив дослідження Бериславського поселення (роботи тривали понад три місяці — з 19 черв­ ня по 1 листопада). розкопки цього поселен­ ня є.В. Махно провадила і в 1953 р. (розкоп ІІ) та здійснила пробні шурфування на могильни­ ку. роботи тривали з 24 червня по 30 серпня. Було відкрито три послідовні будівельні комп­ лекси, а на могильнику закладено п’ять тран­ шей і виявлено три спалення з інвентарем чер­ няхівського типу, а також різночасову кераміку (Махно, Мізін 1961). 1954 р. євгенія Володимирівна з 6 червня по 24 серпня керувала Горностаївським заго­ ном, який досліджував могильник пізніх кочо­ виків біля с. Каїри та який мало затопити Ка­ ховське водосховище. Також були здійснені невеликі розкопки на відкритому загоном по­ селенні в садибі Чайки та розвідки на землях с. Каїри та поблизу сіл Завадівка, Горностаїв­ ка та Князе­Григорівка (Махно 1961). Протя­ гом вересня—жовтня є.В. Махно також взя­ ла участь у дослідженні могильника черняхів­ ської культури на землях радгоспу «Переяслав» неподалік Переяслава­Хмельницького в екс­ педиції під керівництвом В.К. Гончарова (Гон­ чаров, Махно 1954). Зазвичай перед розкопками євгенія Во­ лодимирівна провадила розвідкові роботи на пам’ятках, які планувалося досліджувати, з ме­ тою визначити найперспективніші. Таку роз­ відку вона здійснила 1955 р. на відомих посе­ леннях черняхівської культури Маслове, Турія та Андріївка в Златопільському р­ні Черкась­ кої обл. Особливу увагу було приділено посе­ ленням в околицях с. Маслове, біля якого ра­ ніше досліджувався могильник (Махно 1955). 1956 р. є.В. Махно взяла участь у роботі Миколаївського загону радянсько­Болгарської ек спедиції, яким керував В.П. Петров. Загін провадив розкопки на черняхівському посе­ ленні поблизу с. Миколаївка Корсунь­Шев­ ченківського р­ну Черкаської обл. євгенія Во­ лодимирівна з 19 липня по 15 серпня керувала роботою на розкопі 2 (Махно 1956). У червні—липні 1957 р. Неолітичний за­ гін Кременчуцької новобудовної експедиції під керівництвом Д.Я. Телегіна провадив роз­ відку пам’яток на території Золотоносько­ го та Іркліївського районів Черкаської обл. в зоні затоплення майбутнього Кременчуцького моря. У роботі загону, крім є.В. Махно, брали участь І.М. Шарафутдінова, О.В. Бодянський, В.І. Неприна, Г.С. Гурський, І.І. Шаповаленко та М.Ф. Пономаренко. Протягом 45 днів загін дослідив околиці сіл Домантове, Коробівка, Хрести, Новолипівське, Чапаївка, Крутьки, Са мовиці, Мойсівці, Пищики, Мутихи, Бузь­ ки, Васютинці та ін. Був зібраний підйомний матеріал, а на деяких здійснено шурфування (Домантове 1—3, Коробівка ІІ, Самовиці) та невеликі розкопки (Бузьки, Мутихи, Круть­ ки). Всього розвідувальний загін обстежив 47 пам’яток, з яких 40 було виявлено вперше. У сукупному звіті є.В. Махно подала результати досліджень пам’яток ранніх слов’ян (Телегин, Махно, Шарафутдинова 1957). У серпні—вересні того ж року євгенія Во­ лодимирівна очолювала Лівобережний загін ранньослов’янської кременчуцької новобу­ довної експедиції та досліджувала черняхів­ ське поселення біля с. Новолипівське (Мах­ но 1957). Цей загін продовжив і в наступно­ му 1958 р. роботу з вивчення пам’яток першої половини та середини І тис. в зоні затоплення Кременчуцького водосховища в Золотонось­ кому р­ні. Планувалося завершити досліджен­ ня черняхівського поселення в с. Новолипів­ ське, а потім перебазуватися в с. Коробівка для вивчення пам’ятки в уроч. Цибулів Пагорб, а також з’ясувати ситуацію на черняхівському поселенні біля с. радуцьківка щодо перспек­ тив його дослідження. Але плани були пору­ шені. У Новолипівському була зорана й засія­ на майже вся площа пам’ятки. Непорушеними частково лишилися тільки розкопи І і ІІ, піз­ ніше був закладений ще розкоп ІІІ. І з 4 серп­ ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 3 112 ня по 14 вересня євгенія Володимирівна ра­ зом з В.П. Петровим досліджувала це поселен­ ня. Основні роботи велися на високому мисі над Дніпром. розкопками в східній частині мису керував В.П. Петров (кв. 1—40), у захід­ ній (кв. 60—101) — є.В. Махно (Махно 1958). 30 червня — 17 вересня 1959 р. є.В. Мах­ но очолювала Максимівський загін Кремен­ чуцької давньоруської експедиції. Загін дослі­ джував черняхівське поселення біля с. Макси­ мівка Градізького р­ну Полтавської обл., яке 1958 р. виявив В.М. Даниленко. євгенія Воло­ димирівна працювала на розкопі І, а І.П. Кос­ тюченко — на розкопах ІІ і ІІІ (див.: Костю­ ченко 1959). Наступного, 1960 р., є.В. Махно очолюва­ ла Компаніївський загін Дніпродзержинської експедиції. роботи провадилися 23 липня — 23 серпня. До приїзду 5 серпня євгенії Володи­ мирівни загоном керувала тоді науковий спів­ робітник Дніпропетровського музею І.Ф. Ко­ вальова. Загін досліджував Компаніївський могильник в уроч. Касюрівщина неподалік хут. Компанійці в Полтавській обл. Тут також траплялися поховання доби бронзи, було кла­ довище новітнього часу. Дослідження могиль­ ника продовжилися в 1961—1965 рр. Зокрема, з 2 липня по 24 серпня 1961 р. було виявлено 94 поховання черняхівської культури та два поховання доби бронзи. У загоні євгенії Во­ лодимирівни деякий час працювали В.І. Бідзі­ ля, В.О. Круц, є.О. Петровська та Г.є. Храбан (Махно 1971; 1976а). Восени 1960 р. (з 23 вересня по 2 жовтня) є.В. Махно провадила розвідку в Сумах, де в 1958 р. будівельники випадково виявили похо­ вання черняхівської культури. У роботі Сумсько­ го загону ранньослов’янської експедиції брали участь директор Сумського обласного краєзнав­ чого музею Г.С. Долгін і науковий співробітник цього музею є.С. Кошова (Махно 1967). 1962 р. є.В. Махно була переведена на поса­ ду старшого наукового співробітника, а 1964 р. відряджена до Інституту історії АН УрСр кон­ сультантом з пам’яток археології в підготов­ ці багатотомного видання «Історія міст і сіл УрСр», але й тоді дослідниця не припинила польових досліджень. У 1966 р. євгенія Во­ лодимирівна працювала разом з Л.М. рут­ ковською в Полтавській розвідувальній групі ранньослов’янської експедиції, а в 1967 р. ра­ зом з В.І. Неприною — в Хорольському заго­ ні розвідувальної експедиції. У 1968—1972 рр. є.В. Махно очолювала Черняхівський загін ранньослов’янської експедиції. 1973 р. є.В. Махно повернулася в Інсти­ тут археології на посаду старшого наукового співробітника відділу давньоруської та серед­ ньовічної археології, а від 1975 р. працюва­ ла в Переяслав­Хмельницькому державному історико­культурному заповіднику та знову досліджувала пам’ятки черняхівської культу­ ри. У 1978—1985 рр. разом з М.І. Сікорським і Г.М. Бузян вона провадила розкопки могиль­ ника черняхівської культури біля с. Соснова (Махно, Сикорский 1989), а в 1984 р. у скла­ ді Трипільської комплексної експедиції Ін­ ституту археології досліджувала пам’ятки біля с. Черняхів Кагарлицького р­ну Київської обл. (див.: Мовша, Бузян, Колесников 1984). Загалом є.В. Махно взяла участь у робо­ ті 48 експедицій, у 35 з них була начальником експедиції або загону. результати їх, а в хро­ нологічному діапазоні це матеріали від доби бронзи до давньоруського часу, відображені в понад 60 публікаціях дослідниці, а також на­ укових звітах. Особливу увагу євгенія Володимирівна при­ діляла дослідженню зарубинецької культури, яку слідом за В.В. Хвойкою та В.П. Петровим вважала слов’янською. Вона вперше узагальни­ ла матеріали середньодніпровських пам’яток зарубинецької культури та опублікувала карту, на якій зазначено 60 пунктів разом з нечислен­ ними випадковими знахідками (Махно 1955а). Аналіз керамічного матеріалу та особливостей поховального обряду дозволив дослідниці ви­ словити припущення, що у формуванні зару­ бинецької культури, крім культури скіфського часу лісостепової смуги Придніпров’я, на чому наголошував ще В.В. Хвойка, брали участь та­ є.В. Махно з бухгалтером Інституту археології О.Г. Піс­ нячевською. Кінець 1960­х рр. ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 3 113 кож носії поліської культури скіфського часу. є.В. Махно намагалася простежити генетич­ ний зв’язок між зарубинецькою та черняхів­ ською культурами, а також наголошувала на деяких спільних рисах зарубинецької та пше­ ворської культур, що пояснювала спільним підґрунтям, натомість наявність рис схожості з сарматськими пам’ятками, на її думку, була пов’язана із запозиченнями. Невдовзі було ви­ дано зведення зарубинецьких пам’яток лісо­ степового Придніпров’я, в основу якого була покладена карта із вказаної статті (Махно, Са­ мойловский 1959). Але головною темою досліджень є.В. Мах­ но була, безперечно, черняхівська культура. Їй присвячено майже 30 наукових праць. Дис­ кусія з приводу етнічної атрибуції черняхів­ ської культури, яка розпочалася в середині 1950­х рр., не вплинула на переконання до­ слідниці — євгенія Володимирівна назавжди лишилася вірною прихильницею слов’янської її належності. Широковідоме її зведення пам’яток черня­ хів ської культури, зафіксованих на кінець 1950­х рр. на території України (Махно 1960). Вона зібрала інформацію та картографувала по­ над 800 місцезнаходжень — поселень, могиль­ ників, окремих поховань, знахідок речей і рим­ ських монет, синхронних черняхівській культу­ рі. У довоєнний час за завданням В.П. Петрова таку роботу виконував С.В. Коршенко. його зве­ дення нараховувало 122 па м’ятки черняхівсько­ го і зарубинецького типів разом. є.В. Махно в кілька разів примножила цей список нововід­ критими пам’ятками, виявленими численними розвідками, які розпочалися з кінця 1940­х рр., зокрема й за активної її участі. У вступі, розгля­ даючи проблему типологічної єдності культу­ ри, євгенія Володимирівна наголошувала, що старожитностям степового Причорномор’я, верхів’їв Дінця, басейну Горині, Придністер’я прикметні суттєві відмінності, що виділяють їх на загальному тлі черняхівської культури. У подальшому є.В. Махно за особливостя­ ми керамічного комплексу виділила п’ять ло­ кальних варіантів черняхівської культури: се­ редньодніпровський, волинський, верх ньо дніп­ ровський, південностеповий і сей мин сь ко­ донецький. На думку дослідниці, центральне місце серед них посідала середньо дніп ровсь ­ ка група, а решта окреслюють периферійне ін­ фільтраційне кільце навколо неї (Мах но 1970; 1970а). Маючи значний досвід розкопок могиль­ ників черняхівської культури, є.В. Махно розробляла питання типології черняхівських похо вань і планіграфії могильників, зокрема досліджувала планіграфію Компаніївського цвинтаря (Махно 1971). Вона виділила в окре­ мий тип «тілоспалення з розсіяними кісточка­ ми» (Махно 1971; 1976а). І хоча євгенія Воло­ димирівна не завжди коректно фіксувала такі поховання під час польових досліджень, слід віддати належне — саме вона привернула увагу науковців до цього явища. Своїми ідеями та спостереженнями є.В. Мах­ но ділилася на міжнародних і регіональних кон ференціях, симпозіумах, семінарах. Зага­ лом на різних наукових зібраннях вона виголо­ сила понад 30 доповідей і повідомлень. Досвід, набутий під час підготовки зведень пам’яток, став у пригоді євгенії Володими­ рівні під час підготовки археологічної части­ ни для багатотомного видання «Історія міст і сіл УрСр» (25 томів). За сім років вона опра­ цювала інформацію про сотні археологічних пам’яток як уже відомих, так і щойно відкри­ тих розвідками. результатом цієї роботи стало 45 др. арк. тексту з фотоілюстраціями та архе­ ологічними картами. За цю титанічну працю євгенія Володимирівна отримала подяку ди­ рекції Інституту археології. євгенія Володимирівна була активним чле­ ном Українського товариства охорони пам’я­ ток історії та культури. Завдяки її зусиллям був створений Музей черняхівської культури, який відкрився на початку 1990 р. в складі Переяслав­ Д.Я. Телегін вітає є.В. Махно з нагоди вручення премії ім. Вікентія Хвойки. 1990 р. ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 3 114 Хмельницького державного історико­культу р­ ного заповідника (Махно, Сікорський 1991). До останніх днів життя євгенія Володимирів­ на опікувалася створенням музеїв черняхів­ ської культури в селах Черняхів і жуківці на Київщині. За визначні дослідження в галузі ар­ хеології в 1990 р. є.В. Махно була перша від­ значена премією ім. Вікентія Хвойки Україн­ ського товариства охорони пам’яток історії та культури та Інституту археології. життя є.В. Махно обірвалося несподіва­ но — 9 вересня 1992 р. вона трагічно загинула дорогою додому з Інституту, де працювала на громадських засадах. Похована на Байковому кладовищі. Великий фактологічний матеріал, зібраний і занотований євгенією Володимирівною, збе­ рігається в її особовому фонді та в експедицій­ ному фонді наукового архіву Інституту архео­ логії НАН України. Гончаров В.К., Махно Е.В. Отчет о раскопках 1954 г. на Переяслав­Хмельницком могильнике // НА ІА НАНУ. — Ф. е. — 1954/7. Дзбановський Є. Інститут археології АН УрСр у 1944 році // Археологія. — 1947. — I. — С. 183—186. Костюченко  И.П. Отчет отряда Древнерусской кременчугской экспедиции 1959 г. (раскоп ІІ, ІІІ) // НА ІА НАНУ. — Ф. е. — 1959/1в. Махно  Є.В.  Звіт за житомирську археологічну розвідувальну експедицію 1945 р. // НА ІА НАНУ. — Ф. е. — 1945/9. Махно Є.В. Звіт про жуківецьку археологічну експедицію 1946 р. // НА ІА НАНУ. — Ф. е. — 1946/19. Махно Є.В. Поселення культури «полів поховань» на північно­західному Правобережжі // АП. — 1949а. — І. — С. 153—175. Махно  Є.В.  Звіт про роботу Пирогівського та Дмитровицького отрядів експедиції «Великий Київ» // НА ІА НАНУ. — Ф. е. — 1950/1е. Махно Е.В. Отчет о работе Никопольской археологической экспедиции 1951 года // НА ІН НАНУ. — 1951/2а. Махно Є.В. Кантемирівське поселення та могильник культури полів поховань // АП. — 1952. — ІІІ. — С. 231—241. Махно Є.В. Ягнятинська археологічна експедиція // АП. — 1952а. — ІІІ. — С. 154—164. Махно Е.В. Отчет о разведке 1955 года в Златопольском районе Черкасской области // НА ІА НАНУ. — Ф. е. — 1955/41. Махно Е.В. раннеславянские (зарубинецко­корчеватовские) памятники в Среднем Поднепровье // СА. — 1955а. — ХХІІІ. — С. 81—100. Махно Є.В. розкопки на поселеннях першої половини І тисячоліття н. е. в верхній течії Сули // АП. — 1955б. — V. — С. 77—87. Махно Е.В. Отчет о раскопках в с. Николаевке Корсунь­Шевченковского района Черкасской обрасти в 1956 г. раскоп ІІ // НА ІА НАНУ. — Ф. е. — 1956/24б. Махно Е.В. Отчет о раскопках на Черняховском поселении у с. Ново­Липовское в 1957 году // НА ІА НАНУ. — Ф. е. — 1957/2. Махно Е.В. Отчет о работе Левобережного отряда Кременчугской раннеславянской экспедиции 1958 г. (раскоп­ ки на поселении черняховского типа у с. радуцковки, урочище «Вирвихвіст») // НА ІА НАНУ. — Ф. е. — 1958/2. Махно Е.В. Памятники черняховской культуры на территории УССр (материалы к составлению археологической карты) // МиА. — 1960. — 82. — С. 9—83.  Махно Є.В. розкопки могильника і поселень поблизу с. Каїри // АП. — 1961. — Х. — С. 131—154. Махно Е.В. Могильник черняховского типа в городе Сумы // МиА. — 1967. — 139. — С. 28—34. Махно Є.В. Знову про локальні варіанти черняхівської культури // Археологія. — 1970. — XXIV. — С. 49—58. Махно Е.В. Об основных задачах картографирования черняховской культуры в связи с выделением локальных ва­ых задачах картографирования черняховской культуры в связи с выделением локальных ва­ риантов // КСиА. — 1970а. — 121. — С. 60—64. Махно Є.В. Типи поховань та планування Компаніївського могильника // Середні віки на Україні. — 1971. — 1. — С. 87—95. Махно Є.В. Пам’яті Віктора Платоновича Петрова // Археологія. — 1976. — 18. — С. 3—6. Махно Є.В. Пам’ятки типу Дитиничів і Компаніївський могильник // Археологія. — 1976а. — 19. — С. 95—101. Махно Є. Подвижник науки // Слово і час. — 2002. — № 10. — С. 74— 75. Махно Є.В., Мізін В.А. Бериславське поселення та могильник перших століть нашої ери // АП. — 1961. — Х. — С. 114—130. Махно Е.В. и Самойловский И.М. Зарубинецкие памятники в лесостепном Приднепровье (Материалы к археоло­ гической карте) // МиА. — 1959. — 70. — С. 11—21. ISSN 0235-3490. Археологія, 2014, № 3 115 Махно Е.В., Сикорский М.И. Могильник черняховской культуры у с. Соснова на левобережье Днепра // kultura wielbarska. — lublin, 1989. — t. 2. — s. 249—262. Махно Є.В., Сікорський М.І. Музей черняхівської культури (до проблеми всеслов’янської єдності) // Проблеми ви­ вчення та охорони пам’яток археології Київщини. Тези доп. науково­практ. конфер. Білогородка. жовтень 1991 р. — К., 1991. — С. 62—65. Мовша Т.Г., Бузян Г.Н., Колесников А.Г. Отчет о работе Трипольского отряда Трипольской комплексной археоло­ гической экспедиции института археологии АН УССр в 1984 г. // НА ІА НАНУ. — Ф. е. — 1984/38в. Телегин Д.Я., Махно Е.В., Шарафутдинова И.Н. Отчет о разведках и раскопках в Золотоношском и ираклиевском районах Черкасской области // НА ІА НАНУ. — Ф. е. — 1957/1е. Надійшла 26.12.2013 Н.С. Абашина, Г.А. Станицына  К 100­летию ЕВГЕНии ВЛАДиМирОВНЫ МАХНО 6 февраля 2013 г. исполнилось 100 лет со дня рождения Евгении Владимировны Махно — одного из ведущих спе­ циалистов в области раннеславянской археологии. Она начала работать в институте археологии НАН Украины в 1938 г., за год до окончания Киевского государственного университета им. Т. Шевченко. По дороге домой из института 9 сентября 1992 г. оборвалась жизнь исследовательницы. Значительную часть научной деятельности Е.В. Махно составляли полевые исследования — разведки и рас­ копки. В целом она приняла участие в работе 48 экспедиций, в 30 из них была начальником экспедиции или от­ ряда. Научное наследие Е.В. Махно — это более 60 публикаций и многочисленные научные отчеты, посвященные памятникам от эпохи бронзы до древнерусского времени, а также своды памятников зарубинецкой и черняхов­ ской культур. Но главной темой Е.В. Махно было изучение черняховской культуры, которую она считала славян­ ской. исследовательница также является автором археологической части 25­томного издания «история городов и сел Украинской ССр». N.S. Abashyna, H.O. Stanytsina tO the 100th anniversary OF yevhenia vOlODyMyrivna MakhnO it was 100 years of birth of yevhenia volodymyrivna Makhno, one of the prominent specialists in the early slavs archaeol­ ogy, on 6 February, 2013. she started working in the institute of archaeology nas of Ukraine in 1938, the year before she graduated the t. shevchenko kyiv state University. On her way home from the institute the scholar departed this life on 9 september, 1992. Field research, archaeological prospecting and excavation, constituted a significant part of ye.v. Makhno’s scientific activity. On a whole, she took part in the work of 48 expeditions, in 30 of which she was a head of expedition or a group. ye.v. Makhno’s scientific heritage is more than 60 publications and numerous scientific reports devoted to the sites from the Bronze age to the ancient rus period, as well as codes of Zarubynetska and Chernyakhivska cultures monuments. how­ ever, the main topic for ye.v. Makhno was the study of Chernyakhivska culture which she considered to be slavonic. the scholar also was an author of archaeological part of The History of Cities and Villages of Ukrainian SSR in 25 volumes.

Схожі ресурси