Особливості репаративного синтезу днк лімфоцитів у хворих на рак щитоподібної залози за умов радіойодтерапі

• Дата: 2009
• Автори: Замотаєва, Г.А., Степура, Н.М., Гойдаш, М.М., Тронько, М.Д.
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: 2009
• Теми: Оригинальные исследования
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/19630
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Особливості репаративного синтезу днк лімфоцитів у хворих на рак щитоподібної залози за умов радіойодтерапі / Г.А. Замотаєва, Н.М. Степура, М.М. Гойдаш, М.Д. Тронько // Онкологія. — 2009. — Т.11, № 3. — С. 179-183. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.

В роботі представлені результати вивчення загального та репаративного синтезу (ЗС, РС) ДНК у лімфоцитах периферичної крові у 127 хворих на диференційований рак щитоподібної залози після прийому лікувальних (4130–4730 МБк) і діагностичних (70–80 МБк) активностей йоду-131 та у 36 донорів. Встановлено, що радіойод призводить до зниження ЗС та підвищення РС ДНК у лімфоцитах хворих. РС ДНК досягає максимальних зна чень на 7-му добу і залишається вірогідно підвищеним принаймні протягом місяця після введення ізотопу. В усі терміни спостереження показники РС після прийому терапевтичної активності радіойоду були вищими, ніж після діагностичного сканування. У групі хворих з віддаленими метастазами, яким проведено декілька курсів радіойодтерапії, базовий рівень РС ДНК на 25% вищий порівняно з показниками хворих без метастатичного ураження. Таким чином, на підставі отриманих даних можна зробити висновок, що опромінення периферичної крові за умов проведення радіойодтерапії спричиняє довготривалі радіаційні пошкодження ДНК у лімфоцитах. Необхідні подальші дослідження для обґрунтованої оцінки імуногематологічних наслідків впливу радіойоду, визначення їх ступеня і тривалості. Ключові слова: рак щитоподібної залози, йод-131, радіойодтерапія, загальний синтез ДНК, репаративний синтез ДНК.