Законодавче забезпечення державного регулювання інноваційно-проєктної діяльності освітніх закладів в Україні в контексті економічного розвитку та конкурентоспроможності

У статті розкриті питання впровадження інноваційно-проєктної діяльності в процеси економічної взаємодії та розвитку конкурентоспроможності кластеризації з участю закладів освіти. Авторами досліджено роль освітніх установ у формуванні інноваційного середовища в кластерних структурах та їх внесок у зм...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Видавець:	Інститут економіки промисловості НАН України
Дата:	2023
Автори:	Петченко, М.В., Бугаєва, М.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут економіки промисловості НАН України 2023
Назва видання:	Управління економікою: теорія та практика
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/197926
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Цитувати:	Законодавче забезпечення державного регулювання інноваційно-проєктної діяльності освітніх закладів в Україні в контексті економічного розвитку та конкурентоспроможності / М.В. Петченко, М.В. Бугаєва // Управління економікою: теорія та практика: Зб. наук. пр. — К: ІЕП НАНУ, 2023. — С. 88-104. — Бібліогр.: 35 назв. — укр.

Репозиторії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-197926
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1979262024-08-05T14:12:50Z Законодавче забезпечення державного регулювання інноваційно-проєктної діяльності освітніх закладів в Україні в контексті економічного розвитку та конкурентоспроможності Петченко, М.В. Бугаєва, М.В. У статті розкриті питання впровадження інноваційно-проєктної діяльності в процеси економічної взаємодії та розвитку конкурентоспроможності кластеризації з участю закладів освіти. Авторами досліджено роль освітніх установ у формуванні інноваційного середовища в кластерних структурах та їх внесок у зміцнення конкурентоспроможності регіонів. Проаналізовано підходи до інтеграції освіти з економікою через реалізацію проєктів та ініціатив, спрямованих на створення інноваційних продуктів та послуг. Дослідження базується на аналізі практичного досвіду впровадження інновацій в кластеризованих галузях, а також на огляді наукових джерел з цієї теми. Звідний підхід щодо інтеграції освіти з економікою в контексті кластеризації сприяє створенню сприятливого середовища для розвитку інноваційних ідей та їх подальшої комерціалізації. У роботі детально розглядаються інструменти та методи, які можуть бути застосовані закладами освіти для підтримки інноваційних проєктів у межах кластерів. Висвітлюються також можливі перешкоди та виклики, з якими можуть зіткнутися освітні установи під час реалізації таких ініціатив, а також шляхи їх подолання. Розглянуто тенденції розвитку законодавчого забезпечення державного регулювання інноваційної діяльності в Україні, а також створення сприятливого інституційно-правового середовища для функціонування суб’єктів інноваційного процесу. Визначено основні закони України, що регламентують інноваційну діяльність та її державне регулювання. Обґрунтовано доцільність удосконалення законодавчої бази із запровадження та нормального функціонування моделі інноваційного розвитку в Україні. Проаналізовано недосконалість створеної законодавчої бази регулювання інноваційної діяльності в Україні, запропоновано шляхи вдосконалення регулювання інноваційної діяльності в умовах соціально-економічної нестабільності. Результати дослідження допоможуть розширити розуміння процесів взаємодії між освітою та економікою в контексті розвитку кластеризації та мають практичне значення для управління кластерами та розвитку економічної взаємодії в регіоні. The article considers the issues of legal support of state regulation of innovation activity in Ukraine. The lack of legal framework in the innovation sector is a significant factor contributing to the formation and development of innovative activity and the effective use of the existing intellectual potential of the country and its regions. Many barriers exist in laws and regulations, which ultimately adversely affect the formation and development of an innovative climate in the state and its regions, taking into account socio-economic and political instability. The purpose of the article is to study the degree of legislative provision of state regulation of innovation activity in Ukraine and the search for directions for its improvement in conditions of socio-economic instability. The author determines the basic Ukrainian laws which regulate the innovative activity in Ukraine. The paper substantiates the necessity of legislative framework improvement for the implementation and normal operation of the model of innovative development in Ukraine. The drawbacks of the present legislative base of innovation activity regulation in Ukraine are analyzed. The article determines the main features of the innovative activity and the ways of implementation of innovative activity regulation. It was determined that regional legislation in the field of regulation of innovation activity may be more progressive than at the national level. In addition, it will not only complement it, but fill in the gaps, especially in terms of terminology, rights and responsibilities of the parties to the innovation process and in other issues related to the specific activity of innovation-integrated structures. 2023 Article Законодавче забезпечення державного регулювання інноваційно-проєктної діяльності освітніх закладів в Україні в контексті економічного розвитку та конкурентоспроможності / М.В. Петченко, М.В. Бугаєва // Управління економікою: теорія та практика: Зб. наук. пр. — К: ІЕП НАНУ, 2023. — С. 88-104. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. 2221-1187 DOI: https://doi.org/10.37405/2221-1187.2023.88-104 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/197926 uk Управління економікою: теорія та практика Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
description	У статті розкриті питання впровадження інноваційно-проєктної діяльності в процеси економічної взаємодії та розвитку конкурентоспроможності кластеризації з участю закладів освіти. Авторами досліджено роль освітніх установ у формуванні інноваційного середовища в кластерних структурах та їх внесок у зміцнення конкурентоспроможності регіонів. Проаналізовано підходи до інтеграції освіти з економікою через реалізацію проєктів та ініціатив, спрямованих на створення інноваційних продуктів та послуг. Дослідження базується на аналізі практичного досвіду впровадження інновацій в кластеризованих галузях, а також на огляді наукових джерел з цієї теми. Звідний підхід щодо інтеграції освіти з економікою в контексті кластеризації сприяє створенню сприятливого середовища для розвитку інноваційних ідей та їх подальшої комерціалізації. У роботі детально розглядаються інструменти та методи, які можуть бути застосовані закладами освіти для підтримки інноваційних проєктів у межах кластерів. Висвітлюються також можливі перешкоди та виклики, з якими можуть зіткнутися освітні установи під час реалізації таких ініціатив, а також шляхи їх подолання. Розглянуто тенденції розвитку законодавчого забезпечення державного регулювання інноваційної діяльності в Україні, а також створення сприятливого інституційно-правового середовища для функціонування суб’єктів інноваційного процесу. Визначено основні закони України, що регламентують інноваційну діяльність та її державне регулювання. Обґрунтовано доцільність удосконалення законодавчої бази із запровадження та нормального функціонування моделі інноваційного розвитку в Україні. Проаналізовано недосконалість створеної законодавчої бази регулювання інноваційної діяльності в Україні, запропоновано шляхи вдосконалення регулювання інноваційної діяльності в умовах соціально-економічної нестабільності. Результати дослідження допоможуть розширити розуміння процесів взаємодії між освітою та економікою в контексті розвитку кластеризації та мають практичне значення для управління кластерами та розвитку економічної взаємодії в регіоні.
format	Article
author	Петченко, М.В. Бугаєва, М.В.
spellingShingle	Петченко, М.В. Бугаєва, М.В. Законодавче забезпечення державного регулювання інноваційно-проєктної діяльності освітніх закладів в Україні в контексті економічного розвитку та конкурентоспроможності Управління економікою: теорія та практика
author_facet	Петченко, М.В. Бугаєва, М.В.
author_sort	Петченко, М.В.
title	Законодавче забезпечення державного регулювання інноваційно-проєктної діяльності освітніх закладів в Україні в контексті економічного розвитку та конкурентоспроможності
title_short	Законодавче забезпечення державного регулювання інноваційно-проєктної діяльності освітніх закладів в Україні в контексті економічного розвитку та конкурентоспроможності
title_full	Законодавче забезпечення державного регулювання інноваційно-проєктної діяльності освітніх закладів в Україні в контексті економічного розвитку та конкурентоспроможності
title_fullStr	Законодавче забезпечення державного регулювання інноваційно-проєктної діяльності освітніх закладів в Україні в контексті економічного розвитку та конкурентоспроможності
title_full_unstemmed	Законодавче забезпечення державного регулювання інноваційно-проєктної діяльності освітніх закладів в Україні в контексті економічного розвитку та конкурентоспроможності
title_sort	законодавче забезпечення державного регулювання інноваційно-проєктної діяльності освітніх закладів в україні в контексті економічного розвитку та конкурентоспроможності
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2023
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/197926
citation_txt	Законодавче забезпечення державного регулювання інноваційно-проєктної діяльності освітніх закладів в Україні в контексті економічного розвитку та конкурентоспроможності / М.В. Петченко, М.В. Бугаєва // Управління економікою: теорія та практика: Зб. наук. пр. — К: ІЕП НАНУ, 2023. — С. 88-104. — Бібліогр.: 35 назв. — укр.
series	Управління економікою: теорія та практика
work_keys_str_mv	AT petčenkomv zakonodavčezabezpečennâderžavnogoregulûvannâínnovacíjnoproêktnoídíâlʹnostíosvítníhzakladívvukraínívkontekstíekonomíčnogorozvitkutakonkurentospromožností AT bugaêvamv zakonodavčezabezpečennâderžavnogoregulûvannâínnovacíjnoproêktnoídíâlʹnostíosvítníhzakladívvukraínívkontekstíekonomíčnogorozvitkutakonkurentospromožností
first_indexed	2024-08-06T04:01:29Z
last_indexed	2024-08-06T04:01:29Z
_version_	1806609300809842688
fulltext	88 DOI: https://doi.org/10.37405/2221-1187.2023.88-104 М. В. Петченко, к.е.н., доц. ORCID 0000-0003-1104-5717 e-mail: marinapetcenko@gmail.com, Національний авіаційний університет, м. Київ М. В. Бугаєва, к.е.н., доц. ORCID 0000-0002-7460-9279 e-mail: bmw87forever@gmail.com, Центральноукраїнський національний технічний університет, м. Кропивницький ЗАКОНОДАВЧЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНО-ПРОЄКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОСВІТНІХ ЗАКЛАДІВ В УКРАЇНІ В КОНТЕКСТІ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ТА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ Постановка проблеми. Вагомим чинником, що дестимулює формування та розвиток інноваційної активності і ефективне вико- ристання наявного інтелектуального потенціалу країни та її регіонів є недопрацьованість законодавчої бази в інноваційній сфері. На сьо- годнішній день, виходячи із практики господарювання, можна кон- статувати, що в українському законодавстві існує багато перешкод, що не дозволяють швидко і ефективно освоювати новітні техноло- гії, як малим підприємствам, так і великим корпораціям. Чимало бар’єрів існує у законах та нормативно-правових актах, що, в кінце- вому рахунку, негативно впливає на формування та розвиток інно- ваційного клімату держави та її регіонів, враховуючи соціально- економічну та політичну нестабільність. Таким чином виникає невідповідність між реальною ситу- ацією і очікуваною зацікавленістю українського бізнесу та інозем- них інвесторів до впровадження та просування інноваційної про- дукції. Поясненням таких реалій є те, що інноваційне законодавство в Україні формувалось у складних умовах соціально-економічного становлення, непослідовно, без чіткої концепції, поза визначенням методів правового регулювання та предмета регулювання. Тому од- © М. В. Петченко, М. В. Бугаєва, 2023 89 ним із перших завдань української влади в останні роки в цьому на- прямку було вдосконалення законодавства шляхом визначення чіт- кого вектора його розвитку, що дозволило не просто структурувати нормативно-правову базу, а перетворити її в каталізатор інновацій- них процесів в Україні. В цьому напряму вже зроблено багато дієвих законодавчих кроків та створені механізми їх впровадження. У той же час темпи розвитку національної економіки залишають бажати кращого, а на- ціональна інноваційна система знаходиться лише на стадії форму- вання, що дає підстави припускати наявність певного кола проблем ефективності чинного в Україні законодавства, яке регламентує інноваційну сферу. Тому актуальним питанням, яке потребує вирішення, залиша- ється удосконалення організаційно-правового механізму регулю- вання інноваційно-проєктної діяльності та інноваційно-інтегрова- них структур. В першу чергу це можливо шляхом створення сис- теми дієвих юридичних механізмів формування, розвитку, під- тримки і стимулювання таких суб’єктів і інноваційної сфери в ці- лому, які були б здатні забезпечити сталий розвиток національної інноваційної системи в умовах соціально- економічної нестабіль- ності. Крім того, важливим питанням є розвиток сфери інноваційної діяльності саме шляхом створення законодавчої бази, яка зможе за- безпечити узгоджену державну політику, інвестиційне, фінансове забезпечення інновацій, ефективний розвиток і функціонування як наукової сфери, так і процесу комерціалізації її інтелектуальних ре- зультатів, реальне партнерство держави і приватного сектора. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема іннова- ційного розвитку є відносно новою в контексті вдосконалення зако- нодавчої бази, а тому малодослідженою як в Україні, так і поза її межами. Але у світі в останні роки стрімко зростає науковий інтерес до інноваційного розвитку та шляхів його досягнення. Розробляються нові моделі інноваційного процесу, теорії на- ціональних та регіональних інноваційних мереж та національних інноваційних систем, форми та методи державного регулювання інноваційного розвитку країни та її регіонів. Зокрема, вони розгля- дались у працях таких відомих економістів як І. Ансоффа [2], А. Бузні [3], Л. Ледермана [32], М. Портера [14], Б. Твісса [29], Й. Шумпетера [31] та ін. Даній проблематиці присвячені праці та- ких відомих вітчизняних економістів, як О. Амоша [1], Б. Данили- шин [7; 8], О. Дацій [9], М. Долішній [10], О. Лапко [12] та ін. Але 90 питання законодавчого забезпечення та вдосконалення законо- давчої бази здійснення інноваційно-проєктної діяльності ще не знайшли достатнього висвітлення в Україні. Метою статті є спроба вивчити ступінь законодавчого забез- печення державного регулювання інноваційно-проєктної діяльності в Україні та пошук напрямків її вдосконалення в умовах соціально- економічної нестабільності. Виклад основного матеріалу. Звернемося до світового до- свіду законодавчого регулювання інноваційної діяльності. Аналіз світової практики нормативно-правового регулювання інноваційної діяльності свідчить про використання двох основних принципово різних підходів. Перший підхід характерний для більшості країн СНД. Його відмінними рисами є: – акцент законотворчої діяльності на суто вертикальному ас- пекті: держава – суб'єкти інноваційної діяльності; – регулювання інноваційної діяльності засобами і методами публічного права, перш за все, нормами адміністративного права, які встановлюють взаємовідносини органів виконавчої влади та господарюючих суб'єктів. Логічним наслідком такого підходу є прийняття профільного закону, предмет якого тісно пов'язаний із заходами державної полі- тики в інноваційній сфері. Як правило, в такому законі: – формулюються цілі та пріоритети інноваційної політики; – вводиться в правовий обіг базова термінологія; – регламентуються правовий статус і кінцеві цілі суб'єктів інноваційної діяльності та суб'єктів, які опосередковують діяльність у сфері управління; – визначаються правові, економічні та організаційні засади державного регулювання інноваційної діяльності; – встановлюються форми стимулювання державою іннова- ційних процесів. Зокрема, базисні закони про інноваційну діяльність вже прий- няті в багатьох країнах близького зарубіжжя (колишнього СРСР). Другий підхід є типовим для промислово розвинених країн. Основну роль у стимулюванні інноваційної діяльності тут відігра- ють нормативно-правові акти, що регулюють приватноправові, «го- ризонтальні» відносини між суб'єктами інноваційної діяльності. Як правило, подібні нормативно-правові акти зводяться до наступних ключових питань: – стимулювання до залучення в господарський оборот об'єк- тів інтелектуальної власності; 91 – розвиток дослідницької та технологічної кооперації (як між державним і приватним сектором, так і міжфірмової); – підтримка малого та середнього інноваційного підприєм- ництва. Інноваційна термінологія і рекомендації в області статистики інновацій, містяться в системі статистичних посібників так званого сімейства Фраскаті, розроблених ОЕСР спільно з Евростатом. На- приклад, Керівництво Осло містить концептуальне поняття струк- тури і характеристик інноваційного процесу, базові визначення технологічної, продуктової або процесної інновації та інноваційних активностей, класифікації та методики вимірювання характеристик інноваційного процесу. Ще один документ – Керівництво Фрас- каті – присвячений вимірюванню людських і фінансових ресурсів, що залучені у дослідження і розробки (R&D). В рамках даного підходу, основними напрямками діяльності держави щодо стимулювання інноваційних процесів є: – нормативне правове забезпечення виконання наукових до- сліджень і розробок прикладного характеру, оформлення інфра- структури їх державної підтримки, розвиток системи вищої профе- сійної освіти і спеціальної підготовки кадрів, створення систем фі- нансування конкретних проектів тощо; – стимулювання інноваційного підприємництва за допомо- гою податкових інструментів, механізмів бюджетного фінансу- вання, державно-приватного партнерства і т.п. Як правило, основна увага при цьому приділяється таким на- прямам: – формуванню інституційного середовища, яке б сприяло ін- вестиційній привабливості інноваційних проектів; – лібералізації політики в галузі використання результатів ін- телектуальної діяльності, що фінансуються з бюджету; – сприянню прискореній передачі отриманих результатів ін- телектуальної діяльності у промисловість; – розширенню організаційно-правових передумов для вико- ристання різних форм кооперації між державними і приватними ор- ганізаціями, як всередині самої наукової сфери, так і між наукою і промисловістю; – підтримці малого і середнього наукового та інноваційного бізнесу. Інструментами реалізації державної політики, спрямованої на стимулювання інноваційної діяльності та високотехнологічних ви- робництв у промислово розвинених країнах є різноманітні націо- 92 нальні програми, в яких зазвичай формулюються задачі і конкретні шляхи їх вирішення з чіткими кількісними орієнтирами. Що стосується формування законодавчого забезпечення дер- жавного регулювання інноваційної діяльності в Україні, то процес її формування розпочався з моменту прийняття акта проголошення незалежності України. Обраний Україною шлях інтеграції до Євро- союзу вимагає зближення та інтеграцію національної економічної системи до систем країн ЄС. Це ставить Україну перед вибором за- провадження тієї моделі розвитку, яка прийнята ЄС за базову, тобто моделі інноваційного розвитку. Таким чином, утвердження іннова- ційної моделі розвитку національної економіки забезпечить її кон- курентоспроможність та вихід на траєкторію сталого розвитку. Тому перехід до інноваційної моделі розвитку національної еконо- міки поступово стає імперативом державної політики. Це полягає, насамперед, у встановленні ефективного правового регулювання ві- дносин у сфері інновацій. Інноваційна діяльність регулюється низкою нормативно-пра- вових актів різної юридичної сили – від законів до локальних нор- мативно-правових актів. Сучасна нормативно-правова база (закони, укази Президента, підзаконні акти у формі постанов Уряду, наказів центральних орга- нів виконавчої влади тощо) стосовно науково-технічної та іннова- ційної діяльності налічує близько 200 документів. Законодавча база здійснення інноваційно-інвестиційної дія- льності в Україні, в першу чергу, визначається загальнодержавними інститутами, найбільш важливими з яких є законодавство, інститу- ційна система, концепції і стратегії розвитку держави і цільові про- грами розвитку регіонів, пріоритети, механізми і інструменти впливу. Вони, в свою чергу, декларують подальше формування інноваційно орієнтованої економіки на рівні країни та її регіонів з урахуванням мінливих умов зовнішнього середовища та позитив- них і негативних сценаріїв розвитку внутрішніх впливових чинни- ків. Загальновідомо, що законодавство України складається із за- конів України «Про інноваційну діяльність» [15], «Про інвести- ційну діяльність» [16], «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» [17], «Про наукову і науково-технічну діяльність» [18], «Про державне прогнозування та розроблення програм економіч- ного і соціального розвитку України» [19], «Про наукову і науково- технічну експертизу» [20], «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків» [21] та інших за- 93 конів України, Концепції науково-технологічного та інноваційного розвитку України [22], інших законодавчих актів, що регулюють суспільні відносини в цій сфері тощо. Нормативними актами вищої юридичної сили, що регулюють інноваційну діяльність є Господарський [6] та Цивільний кодекси України [30]. У першому документі у главі 34 надається визначення інноваційної діяльності (ст. 325), перелічуються її види (ст. 327), форми інвестування в інновації (ст. 326), шляхи та форми держав- ного регулювання (ст. 328) та система державних гарантій іннова- ційної діяльності (ст. 329), основні засади державної експертизи інноваційних проектів (ст. 330), поняття та зміст договору на ство- рення і передачу науково-технічної продукції (ст. 331), який вико- ристовується для виконання інноваційних розробок на замовлення суб'єкта інноваційної діяльності з метою їх наступної реалізації. У 62 главі Цивільного кодексу, що має назву «Виконання науково- дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт», зазначаються аспекти регулювання договірних відносин, що скла- даються в процесі виконання таких робіт, в т. ч. розробки іннова- ційних проектів [5]. Стосовно державної інноваційної політики, то її законодав- чим фундаментом є Конституція України. Зокрема, у статті 54 Кон- ституції передбачено гарантії громадянам щодо свободи науко- вої, технічної та інших видів творчої діяльності, захисту інтелекту- альної власності, авторських прав. Статтею 116 визначаються обо- в'язки органу виконавчої влади – Кабінету Міністрів України – щодо забезпечення економічної політики в галузі освіти, науки і культури, розробці та здійсненні загальнодержавних програм еко- номічного, науково-технічного і культурного розвитку країни [11]. Головні цілі державної інноваційної політики визначено в За- коні України «Про інноваційну діяльність». Державна політика спрямована на створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку і викорис- тання науково-технічного потенціалу країни, на забезпечення впро- вадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго- і ресур- созберігаючих технологій, на виробництво і реалізацію нових видів конкурентоспроможної продукції. Відповідно до даного Закону ос- новними принципами державної інноваційної політики є: – орієнтація на інноваційний шлях розвитку економіки Укра- їни; – визначення державних пріоритетів інноваційного розвитку; 94 – формування нормативно-правової бази в сфері інноваційної діяльності; – створення умов для збереження, розвитку і використання вітчизняного науково-технічного та інноваційного потенціалу; – забезпечення взаємодії науки, освіти, виробництва, фінан- сово-кредитної сфери у розвитку інноваційної діяльності; – ефективне використання ринкових механізмів для сприяння інноваційної діяльності, підтримка підприємництва в науково-ви- робничій сфері; – здійснення заходів на підтримку міжнародної науково-тех- нологічної кооперації, трансферу технологій, захисту вітчизняної продукції на внутрішньому ринку та її просування на зовнішній ри- нок; – фінансова підтримка, здійснення сприятливої кредитної, податкової і митної політики у сфері інноваційної діяльності; – сприяння розвитку інноваційної інфраструктури; інформа- ційне забезпечення суб'єктів інноваційної діяльності; – підготовка кадрів у сфері інноваційної діяльності [15]. Регулювання інноваційної діяльності, відповідно до Закону України «Про інноваційну діяльність», може здійснюватися на різ- них рівнях управління державою різними державними структу- рами – від Верховної Ради до органів виконавчої влади на місцях, їх участь у регулюванні інноваційних процесів обумовлена тими функціями, які вони виконують у загальній системі економіки кра- їни. Проте у Законі України «Про інноваційну діяльність» від- сутні умови і правила функціонування потенційно ефективного не- державного сектора національної економічної системи, відсутні вказівки на склад і структуру національної інноваційної системи [28, с. 120]. Також низка норм базових законів не діє в Україні через відсутність необхідних для їхньої реалізації підзаконних актів. Це, перш за все, стосується окремих положень Закону України «Про інноваційну діяльність» і пов’язано з тим, що Уряд до цього часу не створив і не прийняв необхідного пакета документів, що забезпечує їхнє функціонування. Окремо зазначимо, що розвиток науки і науково-технічної сфери в Україні покликані забезпечити такі закони: Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» [18], «Про науково- технічну інформацію» [23], «Про наукову і науково-технічну екс- пертизу» [20], «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» [17], «Про особливості правового режиму діяльності Національної 95 академії наук, галузевих академій наук та статусу їх майнового ком- плексу» [24], «Про державне регулювання діяльності в сфері транс- феру технологій» [25], цілий ряд державних цільових економічних програм, комплекс підзаконних правових актів. Зазначимо, що кожен із перерахованих законів регулює свою вузьку сферу, і назріває потреба в спеціальному законодавчому акті, що регулює всі сторони інноваційної діяльності та інноваційної по- ведінки інноваційно-інтегрованих структур різних типів і видів дія- льності, а також територій їх функціонування. В цілому говорити про досконалість створеної законодавчої бази не можливо. У чин- ному законодавстві продовжує існувати багато суперечностей та програм, що заважають запровадженню та нормальному функціо- нуванню моделі інноваційно-інвестиційного розвитку. Порушу- ється один із головних принципів систематизації законодавства з питань інноваційної діяльності, згідно з яким закони та підзаконні акти мають подавати узгодженість норм. Окрім цього, не викону- ється й інший, не менш важливий принцип правового регулювання, згідно з яким нормативно-правова база інноваційної діяльності має бути стабільною. Адже найголовнішою передумовою ефективного розвитку інноваційно-інвестиційної діяльності в Україні має бути її надійна правова база. Крім згаданих законодавчих актів, слід окремо відмітити при- йняту Верховною Радою України 13 липня 1999 року Концепцію науково-технічного та інноваційного розвитку України [22]. Кон- цепція містить основні цілі, пріоритетні напрями та принципи дер- жавної науково-технічної політики, механізми прискореного інно- ваційного розвитку, орієнтири структурного формування науково- технологічного потенціалу та його ресурсного забезпечення. Вона визначає засади взаємовідносин між державою та суб’єктами на- укової та науково-технічної діяльності, які ґрунтуються на необхід- ності пріоритетної державної підтримки науки, технологій та інно- вацій як джерела економічного зростання, складника національної культури, освіти та сфери реалізації інтелектуального потенціалу громадян. Дія Концепції розрахована на період стабілізації еконо- міки та досягнення постійного її розвитку. Так чи інакше, інноваційне законодавство продовжує інтен- сивно розвиватись шляхом гармонізації інноваційного законодав- ства України з міжнародними угодами і конвенціями у сфері дого- вірно-правового поля. Тому постійно потрібно враховувати євро- пейський вектор інституційної бази і успішний досвід її впро- 96 вадження у практичній діяльності інноваційно-інтегрованих струк- тур в Європі. Одним із документів, що має таке значення, є загальнодер- жавна Стратегія сталого розвитку «Україна–2020» [26], спрямована загалом на впровадження в Україні європейських стандартів життя та вихід України на провідні позиції у світі. Вбачалося, що її реалі- зація дозволить Україні стати державою з сильною економікою та з передовими інноваціями. Для цього однією з першочергових реформ визначена дерегу- ляція та розвиток підприємництва, що передбачає, зокрема: – скорочення кількості документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності та видів господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню; – скасування регуляторних актів, які ускладнюють ведення підприємницької діяльності; – скорочення кількості органів державного нагляду (конт- ролю); забезпечення ефективного захисту права приватної власно- сті; – гармонізація із законодавством Європейського Союзу поло- жень законодавства України щодо захисту прав національних та іноземних інвесторів та кредиторів; – захисту економічної конкуренції; запровадження стимулю- ючих механізмів інвестиційної діяльності, виходячи із досвіду най- кращої світової практики. Реалізація цієї стратегії має забезпечити досягнення таких ін- дикаторів як, зокрема, входження до ТОП-30 країн за Індексом лег- кості ведення бізнесу та до ТОП-40 за глобальним індексом конку- рентоспроможності. Очікується залучення понад 40 млрд дол. США прямих іноземних інвестицій за цей період та забезпечення, при цьому, дотримання максимального відношення загального обсягу державного боргу та гарантованого державою боргу до валового внутрішнього продукту не більше 60 відсотків. Для підтримки інвестиційної активності та захисту прав ін- весторів потрібно забезпечити ефективний захист права приватної власності, у тому числі судовими органами, гармонізувати із зако- нодавством Європейського Союзу положення законодавства Укра- їни щодо захисту прав національних та іноземних інвесторів та кре- диторів, захисту економічної конкуренції, запровадити стимулюючі механізми інвестиційної діяльності, виходячи із найкращої світової практики [26]. 97 В свою чергу, у Стратегії сталого розвитку «Україна–2020» визначається, що нормативно-правове та організаційне забезпе- чення її реалізації має здійснюватися шляхом розроблення та прий- няття в установленому порядку відповідних нормативно-правових актів, щорічних планів дій реалізації цієї Стратегії, моніторингу стану їх виконання. Зрозуміло, що без оновлення та вдосконалення вже існуючої законодавчої та інституційної бази здійснення іннова- ційно-інвестиційної діяльності в Україні не можливо впроваджу- вати в життя намічені стратегічні цілі та поетапно реалізовувати за- вдання, зазначені у Стратегії. Наразі назріла необхідність форму- вання оновленої нормативної бази для забезпечення розвитку інно- ваційної економіки. Особливої уваги в цьому контексті потребує ре- гулювання інноваційної економіки на рівні регіонів. Розроблена Загальнодержавна стратегія регіонального роз- витку на період до 2020 року [27], яка була спрямована на створення умов для динамічного, збалансованого розвитку регіонів України з метою забезпечення соціальної та економічної єдності держави, підвищення рівня конкурентоспроможності регіонів, активізації економічної діяльності та ін. Підвищення рівня конкурентоспроможності регіонів України заплановане шляхом підтримки формування на основі наявних по- тужностей науково-дослідних та освітніх установ (закладів) іннова- ційної інфраструктури, зокрема утворення технополісів, технопар- ків, індустріальних парків, центрів трансферу технологій; форму- вання сприятливого інвестиційного клімату та просування на зов- нішній ринок інвестиційних можливостей регіонів України; ство- рення умов для розвитку міжрегіональної та міжнародної коопера- ції з реалізації інвестиційних проектів; об’єднання зусиль регіонів та центру щодо розвитку транскордонного співробітництва, по- дальшого поглиблення співпраці в рамках єврорегіонів та активіза- ції роботи з розширення сфер такого співробітництва. Серед інди- каторів реалізації цієї стратегії визначено, зокрема, зростання об- сягу прямих іноземних інвестицій у розрахунку на одну особу в се- редньому по країні до 1750 дол. США (з 1283,6 дол. США) та частки реалізованої інноваційної продукції в загальному обсязі реалізова- ної промислової продукції до 7% (з 3,3%) [13]. Висновки та перспективи подальших досліджень. Отже, стратегічними документами розвитку України та її регіонів декла- рується формування інноваційно орієнтованої економіки. Для цього сформовано інвестиційну та інноваційну системи, які включають, 98 зокрема, законодавчі, інституційні та інструментальні складові. Од- нак кожна із цих систем на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях є недостатньо збалансованою. В першу чергу це стосується законодавчої бази здійснення інноваційно-інвестиційної діяльності в Україні, яка б повністю відповідала інноваційно орієн- тованій моделі розвитку економіки. Звідси постає актуальним завдання формування та вдоскона- лення законодавчої бази здійснення такої діяльності на національ- ному та регіональному рівнях. Причому, регіональне законодавство в галузі регулювання інноваційної діяльності може виявитись більш прогресивним, ніж на загальнонаціональному рівні. Крім цього воно буде не просто доповнювати його, а заповнювати прогалини, особливо в частині термінології, прав і обов'язків сторін інновацій- ного процесу і в інших питаннях, що пов’язані із специфічною ді- яльністю інноваційно-інтегрованих структур. В даному контексті згадаємо Розпорядження Кабінету Мі- ністрів України від 17.06.2009 р № 680-р, яким схвалено Концепцію розвитку національної інноваційної системи, складовою частиною якої є інноваційні структури. Нормативно-правова база, яка визна- чає і забезпечує правовий статус інноваційних структур, які здійс- нюють розробку, впровадження та комерціалізацію інноваційних продуктів, включає в себе Цивільний кодекс України, Господарсь- кий кодекс України, Податковий кодекс України, Бюджетний ко- декс України, Закони України «Про наукові парки», «Про науковий парк «Київська політехніка», «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків», інші законодавчі і нормативно- правові акти, що регулюють відносини інноваційно-інвестиційної сфери. Важливо підкреслити, що оскільки національна інноваційно- інвестиційна система динамічно розвивається, то виникає проблема здійснення своєчасного моніторингу законодавчої бази і відповідно внесення необхідних коректив в діючу правову базу. В іншому ви- падку виникає ризик втрати актуальності існуючих правових норм і, як наслідок, появи непрацюючих правових механізмів. Така ситу- ація є характерною для сучасного стану нормативно-правової бази, що визначає і забезпечує правовий статус інноваційних структур. Доводиться констатувати несформованість та неврегульова- ність Національної інноваційної системи України, відсутність ком- плексного підходу до її правовому регулювання і фрагментарність чинного законодавства, що регламентує окремі структурні еле- менти та взаємозв'язки такої системи. Важливо не просто визначити 99 термінологічну основу інновацій, інноваційних відносин, а розро- бити і прийняти системоутворюючий законопроект, який комплек- сно висвітлив би всі необхідні питання для стимулювання та роз- витку інноваційно-інвестиційної діяльності та функціонування інноваційно-інтегрованих структур. Наразі необхідне детальне опрацювання положень такого системоутворюючого законопро- єкту щодо національної інноваційної системи з урахуванням екс- пертної думки всіх зацікавлених сторін і тих сторін, що безпосе- редньо беруть участь в такій системі суб'єктів. Перспективи подальших досліджень пов’язані із досліджен- ням законодавчого забезпечення розвитку інноваційно-інтегрова- них структур в контексті соціально-економічної нестабільності ре- гіонів країни та визначення основних напрямів його вдосконалення. Література 1. Амоша О. І., Антонюк В. П., Землянкін А. І. та ін. Активізація інновацій- ної діяльності: організаційно-правове та соціально-економічне забезпечення: мо- нографія / НАН України, Ін-т економіки пром-сті. Донецьк, 2007. 328 с. 2. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия. СПб. : Изд-во "Питер", 1999. 416 с. 3. Бузни А. Н. Национальная инновационная система как инструмент повышения эффективности экономики Украины. Пути и механизмы управления эффективным развитием национальной экономики в современных условиях: мате- риалы Междунар. науч.-практ. конф.; под ред. О. П. Добровольской. Симферополь: Доля, 2012. С. 117–120. 4. Бузни А. Н. Формирование инновационной стратегии в условиях регио- нальной экономики. Донецк:, Ин-т экономико-правовых исследований НАН Укра- ины, 1999. 51 с. 5. Вінник О. М. Господарське право: Курс лекцій. Київ: Атіка, 2004. 624 с. URL: http://textbooks.net.ua/content/view/ 1909/25/ 6. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/436-15. 7. Данилишин Б. М., Кондрашов О. М. Державна підтримка та податкове регулювання підприємницької діяльності в Україні: монографія. Донецьк: Юго- Восток, 2010. 296 с. 8. Данилишин Б. М., Корецький М.., Дацій О.. Інвестиційна політика в Ук- раїні: монографія. Донецьк: Юго-Восток, Лтд, 2006. 292 с. 9. Дацій О. І. Державне регулювання інноваційної діяльності. Економіка АПК. 2004. № 3. С. 97–108. 10. Долішній М. І. Регіональна політика інвестиційно-інноваційного роз- витку. Зовнішньоекономічний кур’єр. 2003. №1–2. 11. Конституція України від 28.06.1996 р. URL: http://zakon3.rada.gov.ua /laws/show/254%D0%BA/96- %D0%B2%D1%80. 12. Лапко О. О. Розвиток системи управління науково-інноваційною сфе- рою в Україні. Економіка і прогнозування. 2002. № 3. С. 55–62. 100 13. Приходько В., Єгорова О., Казакова Л. Метафізика інвестицій. Іннова- ційно-інвестиційний розвиток економіки регіонів: монографічний посібник. Ужго- род: ПП «АУТДОР – ШАРК», 2015. 352 с. 14. Портер М. Е. Международная конкуренция / под ред. В. Д. Щетинина. М.: Международные отношения, 1993. 896 с. 15. Про інноваційну діяльність : Закон України від 04.07.2002 р. № 40-IV. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/40-15. 16. Про інвестиційну діяльність : Закон України від 18.09.1991 р. № 1560- XII р. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/ show/1560-12. 17. Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки : Закон України від 11.07.2001 р. № 2623-III. URL: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2623-14. 18. Про наукову і науково-технічну діяльність : Закон України від 26.11.2015 р. № 848-VIII. URL: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/848-19. 19. Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України : Закон України від 23.03.2000 р. № 1602-III. URL: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1602-14. 20. Про наукову і науково-технічну експертизу : Закон України від 10.02.1995 р. № 51/95-ВР. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/51/95- %D0%B2%D1%80. 21. Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків: Закон України від 16.07.1999 р. № 991-XIV. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/991-14. 22. Про Концепцію науково-технологічного та інноваційного розвитку Ук- раїни : Постанова Верховної Ради України від 13.07.1999 р. № 916-XIV. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/916-14. 23. Про науково-технічну інформацію: Закон України від 25.06.1993 р. №3323-XII (3323-12). URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3322-12. 24. Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу : Закон України від 07.02.2002 р. № 3065-III. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3065-14. 25. Про державне регулювання діяльності в сфері трансферу технологій : Закон України від 14.09.2006 р. №143-V. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ 143- 16/ed20120617. 26. Про Стратегію сталого розвитку «Україна - 2020» : Указ Президента Ук- раїни від 12.01.2015 р. № 5/2015. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5/2015. 27. Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на пе- ріод до 2020 року : Постанова Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 р. № 385. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/ show/385-2014-%D0%BF. 28. Розвиток та стимулювання інноваційної діяльності (економіка, право, міжнародний досвід): монографія / за наук. ред. О. Б. Бутнік-Сіверського. Київ: НДІ ІВ НАПрНУ, 2014. 364 с. 29. Твисс Б. Управление научно-техническими нововведениями. М.: Эко- номика, 1989. 217 с. 30. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. № 436-IV. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15. 31. Шумпетер Й. А. Теория экономического развития: пер. с англ. / под. ред. В. С. Автономова. М. : Директмедиа Паблишинг, 2008. 101 32. De Ferranti D., Perry G., Lederman D., Maloney W. From Natural Resources to the Knowledge Economy. Washington, The World Bank, 2002. 521 p. 33. Колодинський С. Б., Гуцалюк О. М. Технологічні парки як центри еко- номічного зростання українських підприємств. Вісник післядипломної освіти. Сер.: Соціальні та поведінкові науки. 2022. Вип. 22 (51). С. 179-199. DOI: https://doi.org/10.32405/2522‐9931‐2022‐22(51)‐179‐199. 34. Крамський С. О., Гуцалюк О. М., Аблязова Н. Р., Мальцев М. М. Вико- ристання проєктного менеджменту як інноваційно-енвайронментального підходу в системі підготовки фахівців з економіки та управління науково-технічною сфе- рою. Економічний вісник Донбасу. 2023. № 3 (73). С. 88-96. DOI: https://doi.org/10.129 58/1817-3772-2023-3(73)-88-96. 35. Гуцалюк О. М., Головіна О. І., Козловцева В. А. Формування інновацій- ної інфраструктури національної економіки в умовах глобалізації та інтеграції. Ін- фраструктура ринку. 2019. № 33. С. 381-487. DOI: https://doi.org/10.32843/ infrastruct33-56. References 1. Amosha, O. I., Antoniuk, V. P., Zemliankin, A. I. et.al. (2007). Aktyvizatsiia innovatsiinoi diialnosti: orhanizatsiino-pravove ta sotsialno-ekonomichne zabezpe- chennia [Activation of innovation activity: organizational and legal and socio-economic support]. Donetsk, IIE of NAS of Ukraine. 328 р. [in Ukrainian]. 2. Ansoff, I. (1999). Novaya korporativnaya strategiya [The New Corporate Strategy]. SPb., "Pіter" [in Russian]. 3. Buzni, A. N. (2012). Natsional'naya innovatsionnaya sistema kak instrument povysheniya effektivnosti ekonomiki Ukrainy [National innovation system as a tool for increasing the efficiency of the Ukrainian economy]. Puti i mekhanizmy upravleniya effektivnym razvitiyem natsional'noy ekonomiki v sovremennykh usloviyakh [Ways and mechanisms for managing the effective development of the national economy in modern conditions]: Proceedings of the International Scientific and Practical Conference. (pp. 117-120). Simferopol, Dolia [in Russian]. 4. Buzni, A. N. (1999). Formirovaniye innovatsionnoy strategii v usloviyakh re- gional'noy ekonomiki [Formation of an innovative strategy in a regional economy]. Do- netsk: Institute of Economic and Legal Research NAS of Ukraine [in Russian]. 5. Vinnyk, O. M. (2004). Hospodarske pravo: Kurs lektsii [Economic Law: Course of lectures]. Kyiv, Atika. 624 р. Retrieved from http://textbooks.net.ua/ con- tent/view/ 1909/25/ [in Ukrainian]. 6. Hospodarskyi kodeks Ukrainy vid 16.01.2003 r. № 436-IV [Commercial Code of Ukraine dated January 16, 2003 No. 436-IV]. zakon5.rada.gov.ua. Retrieved from http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/436-15 [in Ukrainian]. 7. Danylyshyn, B. M., Kondrashov, O. M. (2010). Derzhavna pidtrymka ta po- datkove rehuliuvannia pidpryiemnytskoi diialnosti v Ukraini [State support and tax reg- ulation of entrepreneurial activity in Ukraine]. Donetsk, Yuho-Vostok. 296 р. [in Ukrain- ian]. 8. Danylyshyn, B. M., Koretskyi, M. Kh., Datsii, O. I. (2006). Investytsiina pol- ityka v Ukraini [Investment Policy in Ukraine]. Donetsk, Yuho-Vostok, Ltd [in Ukrain- ian]. 102 9. Datsii, O. I. (2004). Derzhavne rehuliuvannia innovatsiinoi diialnosti [State regulation of innovation activity]. Ekonomika APK – Economy of agroindustrial com- plex, 3, рр. 97-108 [in Ukrainian]. 10. Dolishnii, M. I. (2003). Rehionalna polityka investytsiino-innovatsiinoho rozvytku [Regional policy of investment and innovation development]. Zovnish- noekonomichnyi kurier – Foreign Economic Courier, 1-2 [in Ukrainian]. 11. Konstytutsiia Ukrainy vid 28.06.1996 r. [The Constitution of Ukraine dated 28.06.1996]. zakon3.rada.gov.ua. Retrieved from http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/ 254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 [in Ukrainian]. 12. Lapko, O. O. (2002). Rozvytok systemy upravlnnia naukovo-innovatsiinoiu sferoiu v Ukraini [Development of the system of management of the scientific and inno- vation sphere in Ukraine]. Ekonomika i prohnozuvannia – Economics and Forecasting, 3, рр. 55-62 [in Ukrainian]. 13. Prykhodko, V., Yehorova, O., Kazakova, L. (2015). Metafizyka investytsii. Innovatsiino-investytsiinyi rozvytok ekonomiky rehioniv [Metaphysics of investments. Innovative- investment development of the region's economy]. Uzhhorod, «AUTDOR – ShARK» [in Ukrainian]. 14. Porter, M. E. (1993). Mezhdunarodnaya konkurentsiya [Competitive Ad- vantage of Nations]. Moscow, Mezhdunarodnye otnosheniya [in Russian]. 15. Pro innovatsiinu diialnist: Zakon Ukrainy vid 04.07.2002 r. № 40-IV [On innovative activity: Law of Ukraine dated July 4, 2002 No. 40-IV]. zakon5.rada.gov.ua. Retrieved from http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/40-15 [in Ukrainian]. 16. Pro investytsiinu diialnist : Zakon Ukrainy vid 18.09.1991 r. № 1560-XII [On investment activity: Law of Ukraine dated September 18, 1991 No. 1560-XII]. za- kon5.rada.gov.ua. Retrieved from http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1560-12 [in Ukrainian]. 17. Pro priorytetni napriamy rozvytku nauky i tekhniky : Zakon Ukrainy vid 11.07.2001 r. № 2623-III [On priority areas of development of science and technology: Law of Ukraine dated July 11, 2001 No. 2623-III]. zakon0.rada.gov.ua. Retrieved from http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2623-14 [in Ukrainian]. 18. Pro naukovu i naukovo-tekhnichnu diialnist: Zakon Ukrainy vid 26.11.2015 r. № 848-VIII [On scientific and scientific and technical activity: Law of Ukraine dated November 26, 2015 No. 848-VIII]. zakon0.rada.gov.ua. Retrieved from http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/848-19 [in Ukrainian]. 19. Pro derzhavne prohnozuvannia ta rozroblennia prohram ekonomichnoho i sotsialnoho rozvytku Ukrainy : Zakon Ukrainy vid 23.03.2000 r. № 1602-III [On state forecasting and development of economic and social development programs of Ukraine: Law of Ukraine dated March 23, 2000 No. 1602-III]. zakon0.rada.gov.ua. Retrieved from http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1602-14 [in Ukrainian]. 20. Pro naukovu i naukovo-tekhnichnu ekspertyzu : Zakon Ukrainy vid 10.02.1995 r. № 51/95-VR [On scientific and scientific and technical expertise: Law of Ukraine dated February 10, 1995 No. 51/95-VR]. zakon3.rada.gov.ua. Retrieved from http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/51/95-%D0%B2%D1%80 [in Ukrainian]. 21. Pro spetsialnyi rezhym innovatsiinoi diialnosti tekhnolohichnykh parkiv: Za- kon Ukrainy vid 16.07.1999 r. № 991-XIV [On the special regime of innovative activity of technological parks: Law of Ukraine dated 07/16/1999 No. 991-XIV]. za- kon2.rada.gov.ua. Retrieved from http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/991-14 [in Ukrainian]. 103 22. Pro Kontseptsiiu naukovo-tekhnolohichnoho ta innovatsiinoho rozvytku Ukrainy : Postanova Verkhovnoi Rady Ukrainy vid 13.07.1999 r. № 916-XIV [On the Concept of Scientific, Technological and Innovative Development of Ukraine: Resolu- tion of the Verkhovna Rada of Ukraine dated 07/13/1999 No. 916-XIV]. za- kon2.rada.gov.ua. Retrieved from http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/916-14 [in Ukrainian]. 23. Pro naukovo-tekhnichnu informatsiiu: Zakon Ukrainy vid 25.06.1993 r. №3323-XII (3323-12) [On scientific and technical information: Law of Ukraine dated June 25, 1993 No. 3323-XII (3323-12)]. zakon3.rada.gov.ua. Retrieved from http://za- kon3.rada.gov.ua/laws/show/3322-12 [in Ukrainian]. 24. Pro osoblyvosti pravovoho rezhymu diialnosti Natsionalnoi akademii nauk, haluzevykh akademii nauk ta statusu yikh mainovoho kompleksu : Zakon Ukrainy vid 07.02.2002 r. № 3065-III [On the peculiarities of the legal regime of the National Acad- emy of Sciences, branch academies of sciences and the status of their property complex: Law of Ukraine dated February 7, 2002 No. 3065-III]. zakon2.rada.gov.ua. Retrieved from http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3065-1 [in Ukrainian]. 25. Pro derzhavne rehuliuvannia diialnosti v sferi transferu tekhnolohii : Zakon Ukrainy vid 14.09.2006 r. № 143-V [On state regulation of activities in the field of tech- nology transfer: Law of Ukraine dated September 14, 2006 No. 143-V]. za- kon2.rada.gov.ua. Retrieved from http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/143- 16/ed20120617 [in Ukrainian]. 26. Pro Stratehiiu staloho rozvytku «Ukraina - 2020»: Ukaz Prezydenta Ukrainy vid 12.01.2015 r. № 5/2015 [About the Sustainable Development Strategy "Ukraine - 2020": Decree of the President of Ukraine dated January 12, 2015 No. 5/2015]. za- kon5.rada.gov.ua. Retrieved from http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5/2015 [in Ukrainian]. 27. Pro zatverdzhennia Derzhavnoi stratehii rehionalnoho rozvytku na period do 2020 roku : Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 06.08.2014 r. № 385 [On the approval of the State Regional Development Strategy for the period until 2020: Resolu- tion of the Cabinet of Ministers of Ukraine dated August 6, 2014 No. 385]. za- kon3.rada.gov.ua. Retrieved from http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/385-2014- %D0%BF [in Ukrainian]. 28. Butnik-Siverskyi, O. B. (Ed.). (2014). Rozvytok ta stymuliuvannia innovatsi- inoi diialnosti (ekonomika, pravo, mizhnarodnyi dosvid) [Development and stimulation of innovation activity (economics, law, international experience)]. Kyiv, NDI IV NAPrNU [in Ukrainian]. 29. Tviss, B. (1989). Upravlenie nauchno-tehnicheskimi novovvedeniyami [Management of scientific and technical innovations]. Moscow, Ekonomika [in Russian]. 30. Tsyvilnyi kodeks Ukrainy vid 16 sichnia 2003 r. № 436-IV [Civil Code of Ukraine dated January 16, 2003 No. 436-IV]. zakon3.rada.gov.ua. Retrieved from http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 [in Ukrainian]. 31. Shumpeter, J. A. (2008). Teoriya ekonomicheskogo razvitiya [The theory of economic development]. Transl. from english. Moscow, Direktmedia Pablishing [in Rus- sian]. 32. De Ferranti, De., Perry, G., Lederman, D., & Maloney, W. (2002). From Nat- ural Resources to the Knowledge Economy Washington, The World Bank. 33. Kolodynskyi, S. B., Hutsaliuk, O. M. (2022). Tekhnolohichni parky yak tsen- try ekonomichnoho zrostannia ukrainskykh pidpryiemstv [Technological parks as centers 104 of economic growth of Ukrainian enterprises]. Visnyk pisliadyplomnoi osvity. Seriia: Sot- sialni ta povedinkovi nauky – Bulletin of postgraduate education. Series: Social and be- havioral sciences, 22 (51), рр. 179-199. DOI: https://doi.org/10.32405/2522‐9931‐2022‐ 22(51)‐179‐199 [in Ukrainian]. 34. Kramskyi, S. O., Hutsaliuk, O. M., Ablіazova, N. R., Maltsev, M. M. (2023). Vykorystannia proiektnoho menedzhmentu yak innovatsiino-envaironmentalnoho pidkhodu v systemi pidhotovky fakhivtsiv z ekonomiky ta upravlinnia naukovo- tekhnichnoiu sferoiu [The Use of Project Management as an Innovative and Environmen- tal Approach in the System of Training Specialists in Economics and Management of the Scientific and Technical Sphere]. Ekonomichnyi visnyk Donbasu – Economic Herald of the Donbas, 3 (73). pp. 88-96. DOI: https://doi.org/10.129 58/1817-3772-2023-3(73)-88- 96 [in Ukrainian]. 35. Hutsaliuk, O. M., Holovina, O. I., Kozlovtseva, V. A. (2019). Formuvannia innovatsiinoi infrastruktury natsionalnoi ekonomiky v umovakh hlobalizatsii ta inteh- ratsii [Formation of innovative infrastructure of the national economy in conditions of globalization and integration]. Infrastruktura rynku – Market infrastructure, 33, pp. 381- 487. DOI: https://doi.org/10.32843/infrastruct33-56 [in Ukrainian]. Надійшла до редакції 26.10.2023 р.

Репозиторії

Схожі ресурси