Тема Трипільської культури у сучасному «праісторичному» міфотворенні

• Дата: 2005
• Автор: Відейко, М.Ю.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут археології НАН України 2005
• Назва видання: Археологія
• Теми: Дискусії
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199159
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Тема Трипільської культури у сучасному «праісторичному» міфотворенні / М.Ю. Відейко // Археологія. — 2005. — № 2. — С. 89-104. — Бібліогр.: 36 назв. — укр.

Далеке минуле, зокрема трипільська культура, є ще й джерелом для міфології. Це явище — цілком закономірне. Тисячоліттями міфи творилися в народній свідомості. Нині ми спостерігаємо, як до раніше таємничого процесу міфотворчості долучилися конкретні люди, імена яких стають відомими, а їхня «творчість» знаходить багатьох прихильників. Міфи завжди лишаються яскравою поетичною конструкцією, яка твориться та функціонує за власними правилами. Історія, у тому числі археологія, як наукова дисципліна із властивими їй методами і засобами пізнання постачає людству факти про його минуле. Проте вибір між міфом та історією може і має бути свідомим, як і розуміння можливих наслідків та власної відповідальності за зроблений вибір. На ранніх стадіях розвитку людського суспільства наука, магія, релігія, суспільно-економічна сфера ще не були розмежованими. Тому в часи існування трипільської культури правитель, жрець, маг і науковець поєднувалися в одній особі. У сучасному світі, принаймні у світі науки, жерці, шамани, пророки втратили своє первісне значення, а їхні проповіді, якими б вражаючими вони не виглядали, у сучасному храмі Науки є недоречними. У науковців вони викликають, у кращому разі, лише подив. Тим більше дивують заклики новітніх «пророків», які люблять згадувати про свої наукові ступені, повернутися до «нерозділеного знання» і міфу, якими пропонують замінити науку.