2025-02-22T21:38:08-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: Query fl=%2A&wt=json&json.nl=arrarr&q=id%3A%22irk-123456789-199208%22&qt=morelikethis&rows=5

2025-02-22T21:38:08-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: => GET http://localhost:8983/solr/biblio/select?fl=%2A&wt=json&json.nl=arrarr&q=id%3A%22irk-123456789-199208%22&qt=morelikethis&rows=5

2025-02-22T21:38:08-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: <= 200 OK

2025-02-22T21:38:08-05:00 DEBUG: Deserialized SOLR response

До проблеми склепів у некрополі Херсонеса Таврійського IV ст. до н. е.

Публікацію присвячено проблемі атрибуції підземних кам’яних поховальних склепів у некрополі Херсонеса Таврійського пізньокласичного — ранньоелліністичного часу....

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Main Author:	Буйських, А.В.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут археології НАН України 2005
Series:	Археологія
Subjects:	Статті
Online Access:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199208
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!

id	irk-123456789-199208
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1992082024-09-29T16:28:29Z До проблеми склепів у некрополі Херсонеса Таврійського IV ст. до н. е. Буйських, А.В. Статті Публікацію присвячено проблемі атрибуції підземних кам’яних поховальних склепів у некрополі Херсонеса Таврійського пізньокласичного — ранньоелліністичного часу. Статья посвящена новой постановке проблемы наличия курганных погребений с каменными склепами в некрополе Херсонеса Таврического раннеэллинистического времени. Вопреки традиционной точке зрения об их полном отсутствии, в научный обиход вводятся новые материалы, свидетельствующие о существовании в Херсонесе практики строительства курганов, ориентированной на погребальные традиции Македонии IV — начала III вв. до н. э. The article is devoted to a new statement of problem of burial mounds with stone vaults presence on the necropolis of the Tauric Chersonesos in the Early Hellenistic period. Regardless of the traditional point of view on their complete absence, new materials testifying the existence of practice of mounds construction in Chersonesos based on funerary traditions of Macedonia of the 4th — early 3rd centuries BC are being introduced into scientific circulation. 2005 Article До проблеми склепів у некрополі Херсонеса Таврійського IV ст. до н. е. / А.В. Буйських // Археологія. — 2005. — № 3. — С. 18-23. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199208 uk Археологія Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Буйських, А.В. До проблеми склепів у некрополі Херсонеса Таврійського IV ст. до н. е. Археологія
description	Публікацію присвячено проблемі атрибуції підземних кам’яних поховальних склепів у некрополі Херсонеса Таврійського пізньокласичного — ранньоелліністичного часу.
format	Article
author	Буйських, А.В.
author_facet	Буйських, А.В.
author_sort	Буйських, А.В.
title	До проблеми склепів у некрополі Херсонеса Таврійського IV ст. до н. е.
title_short	До проблеми склепів у некрополі Херсонеса Таврійського IV ст. до н. е.
title_full	До проблеми склепів у некрополі Херсонеса Таврійського IV ст. до н. е.
title_fullStr	До проблеми склепів у некрополі Херсонеса Таврійського IV ст. до н. е.
title_full_unstemmed	До проблеми склепів у некрополі Херсонеса Таврійського IV ст. до н. е.
title_sort	до проблеми склепів у некрополі херсонеса таврійського iv ст. до н. е.
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2005
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199208
citation_txt	До проблеми склепів у некрополі Херсонеса Таврійського IV ст. до н. е. / А.В. Буйських // Археологія. — 2005. — № 3. — С. 18-23. — укр.
series	Археологія
work_keys_str_mv	AT bujsʹkihav doproblemisklepívunekropolíhersonesatavríjsʹkogoivstdone
first_indexed	2024-09-30T04:01:51Z
last_indexed	2024-09-30T04:01:51Z
_version_	1811592157665951744
fulltext	ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 318 однією з найхарактерніших рис херсонеського не- крополя пізньокласичного — ранньоелліністич- ного часу традиційно вважається відсутність мо- нументальних підземних поховальних споруд — склепів у підкурганних похованнях. Єдиний за всю історію досліджень міського некрополя курган було розкопано на відстані приблизно 2 км від херсонеса, у стрілецькій бухті, ще у 1872 р. (так званий курган шверина) (Бертье- Делагард 1890, с. 54, 55; косцюшко-валюжи- нич 1893, с. 35, 36). на думку г.Д. Бєлова, цей курган є винятком із загального правила (Белов 1981, с. 167). До проблем, пов’язаних із вивчен- ням херсонеського некрополя, звертався також Є.я. рогов, який наголошував, що відсутність курганів — не випадкове явище. Його не мож- на пояснити ані природними умовами, ані тим, що сама традиція облаштування підкурганних склепів була не відома херсонеситам, оскільки один курган все ж таки існує. відсутність під- курганних поховань безпосередньо на місько- му некрополі (курган шверина знаходився на деякій відстані від нього) Є.я. рогов пояснює консерватизмом та суворістю поховальних норм, які регламентувалися внутрішніми полісними уявленнями, а можливо, й були оформлені за- конодавчо (рогов 1999, с. 128, 129). Це означає, що у вітчизняному антикознавстві відсутніс- тю підземних склепів, яка давно вже набула статусу аксіоми, обґрунтовується встановлена самобутність та несхожість херсонеського не- крополя доримського часу на всі інші північ- нопричорноморські могильники, в яких, як-от в ольвії чи Пантикапеї, підкурганні похован- ня набули значного поширення. Проте, на нашу думку, цю проблему не можна вважати розв’язаною остаточно. на сучасному етапі досліджень надзвичайно важливо зроби- ти ревізію відомих археологічних матеріалів, адже саме вони можуть дати нові та несподі- вані результати. так, упродовж багаторічної праці із зібранням херсонеського лапідарію ми звернули увагу на декілька архітектурних дета- лей, які ще не отримали належної функціональ- ної інтерпретації. Поза тим очевидно, що саме © а.в. БуЙсЬких, 2005 à.â. áóéñüêèõ äî Ïðîáëåìè Ï²äÇåìíèõ ñêëåÏ²â ó íåêðîÏîë² õåðñîíåñà òàâð²éñüêîãî ²V ñò. äî í. å. Публікацію присвячено проблемі атрибуції підземних кам’яних поховальних склепів у некрополі Херсонеса Таврійського пізньокласичного — ранньоелліністичного часу. вони можуть стати джерелом нової інформації та змусити дослідників по-іншому подивитися на цю, здавалося б, давно розв’язану проблему. Перша деталь — це фрагмент дверей, які по- ходять із розкопок І.а. антонової на території римської цитаделі (рис. 1, а) 1 . Деталь, вирізана із місцевого вапняку, є лівою верхньою части- ною дверного полотна. у верхній та правій її частинах містяться неширокі пласкі фасції з рельєфними умбонами, які зазвичай імітували металеві декоративні завершення гвіздків на пе- рехресному та поздовжніх окуттях дерев’яних дверей. Це красномовно свідчить про те, що за взірець дверям такого типу правили звичайні дерев’яні двері (hoepfner, Schwandner (hrsg.) 1994, s. 314, 315, abb. 301, 302 (знизу)). вважаємо за необхідне підкреслити, що такі кам’яні двері (рис. 1, а, б) не використовували ані в житловій, ані в громадській (мається на увазі насамперед культовій) монументальній архітектурі. кам’яні двері зафіксовано лише в поховальній архітектурі. Дотепер в історії ан- тичної архітектури невідомо жодного винятку із цього загального положення. суцільні ка- м’яні двері мали надійно перекривати доступ до поховальної камери та, на відміну від дерев’яних дверей, які встановлювали у житлових будин- ках чи культових або громадських спорудах, не підлягали постійному відкриванню. надій- ні аналогії херсонеським дверям, причому у значній кількості, дають лише пам’ятки по- ховальної архітектури Македонії другої поло- вини ІV ст. до н. е. (andronіcos 1994, Fіg. 11, 57; ΣΙΣΜΑΝΙΔΗ 1986, с. 85, рис. 19). у тих нечисленних випадках, коли такі деталі відомі за межами Македонії, наприклад, двері з похо- вання, відкритого в калидоні, у північно-захід- ній греції (hoepfner, Schwandner (hrsg.) 1994, s. 155, abb. 149), також може йтися про маке- 1 на деталі немає інвентарного номера, невідомий та- кож точний рік знахідки. Деталь зберігалася в кабінеті автора розкопок і була долучена до лапідарної колекції херсонеського заповідника лише після її смерті. на нашу думку, це можна пояснити тим, що через свою фрагментарність деталь не отримала належної оцінки І.а. антонової та залишилася поза її увагою. ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 3 19 донський вплив на традиції поховальної архітек- тури. До речі, слушно вважається, що кам’яні двері з калидонського поховання імітували дерев’яні. отже, можна сміливо припустити, що двері, знайдені в херсонесі, несуть на собі досить точний відбиток македонської традиції обла- штування поховальних склепів. Єдине, у чому можна вбачати різницю між херсонеськими та македонськими дверима, — їхня товщина. Для херсонеських дверей вона становить 18 см, для македонських зазвичай не перевищувала 10—12 см. на наш погляд, це можна пояснити тільки матеріалом, з якого виготовлено двері. всі без винятку двері, що походять з македонських скле- пів, виготовлено з мармуру, набагато міцнішого за вапняк. Інша деталь, на яку слід звернути увагу, — це монолітна плита у вигляді повного перекриття доричного ордера (рис. 2, а). Деталь, виконану з вапняку, було розбито на дві частини майже посередині. її знайдено під час дослідження первинного кільця башти XVІІ (Зинона), звід- ки походить визначний комплекс архітектурних деталей із розібраного у першій половині ІІІ ст. до н. е. міського некрополя (стржелецкий 1969, с. 7 сл.). незважаючи на деякі втрати в місці розлому, розміри деталі можна впевнено реконс- труювати. її довжина становила не менше 1,52 м, товщина — 17,5 см, загальна висота — 19,5 см. З правого наріжного боку карниза частково збереглися вирізані у рельєфі волюта та пальмет- та (?), які фіксували наріжне завершення фасаду (рис. 2, б). аналогічне завершення мало бути й у лівій наріжній частині. Профільований фасад деталі майже повністю вкрито яскравим двоко- льоровим розписом, типовим для декоративної схеми доричного ордера. тригліфи, фасція над тригліфами, мутули, регули було пофарбовано в суцільний синій колір, метопи залишено в ко- льорі каменю, а тенія на архітраві, врізки між мутулами, а також контур іонійського киматія на карнизі мали червоний колір. встановити функціональну атрибуцію цієї деталі досить важко. її розміри та низка інших ознак, зокрема наявність наріжних заглиблень для кріплення на зовнішній поверхні деталі, дають усі підстави зробити припущення щодо використання плити як перекриття входу до поховальної камери. За такої інтерпретації стає зрозумілою наявність наріжних кріплень для фіксації перекриття у кладці стіни — інакше їх дуже важко пояснити з погляду конструктивного призначення. До того ж, саме такі перекриття дверей відомі серед пам’яток поховальної архі- тектури Македонії (ΠΕΤΣΑ 1975, с. 295, рис. 62; Mіller 1993, Pl. 1, d). не можна також оминути увагою і той факт, що подібне перекриття две- рей склепу, хіба що трохи менше за розмірами, зафіксовано в курганному некрополі Пантикапея другої половини ІV ст. до н. е. (ростовцев 1913, табл. XXXV, 3; XXXVІ, 6). Рис. 1. Фрагмент дверей, б/інв. №, вапняк — фото автора (а) і варіант їхнього загального вигляду — ре- конструкція автора (б) а б ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 320 Пропонуючи саме таку інтерпретацію хер- сонеської деталі, слід зазначити, що зовнішнє оздоблення дверей у монументальних спорудах доричного ордера (до речі, як й іонічного) мало зовсім інший вигляд. херсонеське зібрання ар- хітектурних деталей дає рідкісний для архітек- тури всього північнопричорноморського реґіону приклад дверного перекриття, яке належало мо- нументальній споруді доричного ордера, най- вірогідніше храму (Золотарев, Буйских 1994, с. 86, рис. 6). Житлові ж будинки, зазвичай, мали набагато скромніші оздоблення дверних коробок — загалом для класичного часу властиві типові дерев’яні, як і самі двері, перекриття (hoepfner, Schwandner (hrsg.) 1994, s. 315, abb. 302 (зверху)). якщо перекриття дверей робили з каменю, як, наприклад, у житлових комплексах Делоса ел- ліністичної доби (Bruneau et al. 1970, р. 11 ff.), то вони мали вигляд звичайної пласкої плити без будь-якого додаткового рельєфного оздоблення. І нарешті, ще одним непрямим, проте дуже надійним свідченням на користь наявності під- земних поховальних склепів на території херсо- неського міського некрополя є численні стінки кам’яних саркофагів. насамперед це стосується тих саркофагів, що мали профільовані фасад- ні стінки. серед них виділяють розписні де- талі саркофагів, які, безумовно, знаходилися тільки у спеціально облаштованих поховаль- них камерах монументальних підземних спо- руд, тобто у склепах. Частини такого розписного саркофагу було відкрито в муруванні згадуваної вже башти Зинона, вони помилково визначені с.Ф. стржелецьким як розписні фризи мону- ментальних надгробків (стржелецкий 1969, с. 80—85, рис. 40; 41). Це хибне твердження підтримав в.М. Фе- доров, більше того, реально втілив в ескізному варіанті реконструкції херсонеського поховаль- ного наїска (Федоров 1977, с. 350 (верхня ре- конструкція)). Першим на цю помилку цілком слушно звернув увагу в.М. Даниленко, який, до речі, з огляду на пантикапейські аналогії, згідно з якими всі відомі дерев’яні саркофаги було знай- дено тільки у склепах, зауважив, що зазначені плити можуть бути лише стінками саркофагів. При цьому він не зміг не зазначити, що «мы не знаем могильных сооружений, куда помещались деревянные саркофаги» (Даниленко 1996, с. 66). До такої функціональної інтерпретації херсо- неських деталей в.М. Даниленка приєднався й Дж. картер (Carter 2002, р. 167). нам залишаєть- ся підтримати обох авторів, зауваживши лише, що споруди, в яких ці саркофаги знаходилися, ще й досі не зафіксовані археологічно, проте їх наявність видається безсумнівною. Просту земляну чи вирубану у скелі могилу, в яку, як вважав г.Д. Бєлов, могли опускати дерев’яну труну (Белов 1981, с. 166), для встановлен- ня розписних саркофагів, напевно, не викорис- товували. Для правильного розуміння херсонеських архітектурних деталей, які належали поховаль- ним склепам, вкрай важливою є хронологія. усі ці деталі датуються другою половиною ІV ст. до н. е. Більше того, виходячи зі стилістичних особливостей перекриття доричного ордера, їх можна віднести до ранньоелліністичного часу. тим самим часом продатував і розписні стінки саркофагів ще с.Ф. стржелецький (стржелец- кий 1969а, с. 85), і це не викликало жодних за- перечень у подальших дослідників. тут доречно нагадати, що й шверинський курган, зважаючи на знайдену в ньому бронзову поховальну урну (точніше, її ручку), також, найвірогідніше, на- лежить до другої половини ІV ст. до н. е. сво- го часу ще а.л. Бертьє-Делагард зауважив, що рустована кладка крепіди цього кургану дуже Рис. 2. Перекриття входу до поховальної камери, № 12/36847, вапняк — фото автора (а) і деталь правої наріжної частини перекриття — креслення автора (б) а б ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 3 21 нагадує рустовані кладки першого ярусу оборонних стін херсонеса (Бертье-Делагард 1907, с. 94). Датування першого будівельного періоду херсонеської оборонної лінії коливається від другої половини ІV ст. до н. е. (Бертье-Делагард 1907, с. 151, 152) до його третьої чверті (грине- вич 1926, с. 40) або межі третьої — четвертої чвертей того століття (антонова 1996, с. 108). тут не місце для детального перегляду хроно- логії херсонеських оборонних споруд — цьому питанню присвячено окрему статтю (Буйских 2005). Зауважимо лише, що є всі підстави вва- жати, що зведення оборонної лінії відбувалося згідно з практичною реалізацією єдиного міс- тобудівельного плану паралельно з його регу- лярним розплануванням за кварталами. Початок його втілення датується серединою ІV ст. до н. е. (Буйских, Золотарев 2001, с. 114) і надійно спирається на найновіші археологічні матеріа- ли. так, під час досліджень житлових кварталів у північно-східній частині міста встановлено, що саме на цей період припадають масові пе- ребудови та перепланування (Золотарев 1996, с. 44). Початок будівництва «казарми» біля міських воріт, яку ще к.к. косцюшко-валюжинич син- хронізував із нижнім (найраннішим) ярусом обо- ронної системи (косцюшко-валюжинич 1902, с. 22), відповідно до останніх досліджень, слід відносити до першої половини ІV ст. до н. е., можливо, ближче до середини того століття (Золотарев, коробков, ушаков 1997, с. 198— 200). уточнення датувань речового матеріалу з підстінного склепу 1012 дало змогу стверд- жувати, що поховання у ньому відбувалися від початку третьої чверті згаданого століття (стоя- нов 2004, с. 9). тому цілком імовірним здаєть- ся припущення, що поховальні склепи, про які йдеться, належать уже до того етапу існування міста, коли відбулось останнє розширення його меж, тобто до пізньокласичного — ранньоел- ліністичного часу. вивчаючи просторову організацію херсо- неського міського некрополя, не можна не звер- нути уваги на той факт, що типологічно різно- манітні поховальні споруди відрізняються ще й хронологічно. так, надмогильні пам’ятники, які встановлювали над сімейними похованнями на огорожах-периболах (залишки їх фундаментів відкрито на території некрополя на північно- му березі (Белов, стржелецкий, якобсон 1953, с. 161—163, рис. 1; Буйських 2005а) та у пів- денно-східному районі (косцюшко-валюжи- нич 1898, с. 181, рис. 560; Буйских 2005)), ві- дображають найранніший — пізньокласичний — з відомих на сьогодні етапів існування не- крополя. розглянуті вище архітектурні деталі, які співвідносяться з облаштуванням підземних склепів, дають підстави зробити висновок про дещо пізнішу появу останніх. тому видається цілком імовірним припущення, що підземні склепи з’явилися не раніше останньої чверті ІV ст. до н. е. крім того, місцезнаходження всіх деталей у районі башти Зинона та безпосередньо в її му- руваннях, незважаючи на в цілому ще невелику кількість, безпосередньо свідчить про те, що їх могли взяти з найближчої ділянки кладовища — південно-східної. відповідно, припущення про те, що південно-східна ділянка була най- репрезентативнішою частиною херсонеського некрополя й слугувала місцем поховання замож- ної верхівки громадянської общини (Буйських 2005а), отримує нове підтвердження. незначна кількість деталей від склепів не є дивною, адже очевидно, що подібних споруд не могло бути багато. такі монументальні поховальні спору- ди, розташовані у безпосередній близькості від міських воріт, навіть поодинокі, могли правити за героони. саме така атрибуція підкурганних поховань у греції добре відома вже з бронзово- го віку, точніше, його пізнього етапу (Whіtley 1995, p. 53 ff.; Mersch 1998, s. 27). До речі, саме як героон трактується підкурганний кам’яний склеп пізньокласичного часу в кассопе — місті, розташованому неподалік уже згадуваного ка- лидона (hoepfner, Schwandner (hrsg.) 1994, s. 141 ff.). культи ж героїв та їхні поховання-ге- роони, як вважається, були характерними саме для полісної форми існування громадянської спільноти (Whitley 1994, p. 227 ff.; antonaccіo 1995, p. 266 f.). Запропонована функціональна атрибуція херсонеських деталей як частин архітектурно- го облаштування підземних склепів, звичайно, пов’язана зі ще одним серйозним питанням про шляхи запозичення херсонесом традицій будів- ництва подібних споруд. навряд чи варто, услід за Є.я. роговим, пояснювати відсутність похо- вальних курганів у херсонеситів їхнім несприй- няттям впливів із поховальної практики сусідніх грецьких міст, де підкурганні склепи мали значне поширення (рогов 1999, с. 128, 129). Проблема не в тому, що в херсонесі склепи відсутні, а в тому, що вони зруйновані, і нині про них може йтися лише завдяки знахідкам окремих деталей. наведений вище стилістичний аналіз таких де- талей досить красномовно свідчить, що витоки херсонеських склепів слід шукати не в сусідніх містах Північного Причорномор’я, а найімовір- ніше в Македонії, де будівництво підземних склепів з архітектурно оформленими входами до поховальних камер набуло значного поширення саме в пізньокласичний — ранньоелліністичний час. Інакше кажучи, механізм запозичення цієї поховальної та будівельної традиції був набага- ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 322 то складнішим, ніж це може здатися на перший погляд. встановлення цього механізму — за- вдання майбутніх досліджень. стосовно ж хер- сонеського міського некрополя, вважаємо за пот- рібне ще раз підкреслити, що його своєрідність і подібність до інших синхронних некрополів реґіону визначаються не загальними фразами про суворість поховальних норм, скромність і простоту поховального обряду, а єдиними для полісу нормами поховальної практики, витоки яких слід шукати на території материкової греції. саме вони втілені у специфічній формі просто- рової організації міського могильника, появі на- земних пам’ятників та підземних поховальних споруд, притаманних виключно міському некро- полю таврійського херсонеса. Антонова И.А. рост территории херсонеса (по данным оборонительных стен) // античная древность и средние века. — свердловск, 1990. — вып. 25. — с. 8—25. Белов Г.Д. некрополь херсонеса классической эпохи // са. — 1981, № 3. — с. 163—180. Белов Г.Д., Стржелецкий С.Ф., Якобсон А.Л. квартал XVІІІ // Миа. — 1953, № 34. — с. 160—236. Бертье-Делагард А.Л. раскопка шверинского кургана // Мар. — 1890, № 12. Бертье-Делагард А.Л. о херсонесе // иак. — 1907, вып. 21. — с. 1—208. Буйских А.В. к хронологии и атрибуции сооружений у юго-восточных ворот херсонеса таврического // Боспорские исследования. — симферополь—керчь, 2005. — вып. Іх. — с. 138—158. Буйських А.В. До питання про надмогильні пам’ятники некрополя херсонеса таврійського ІV—ІІІ ст. до н. е. // археологія. — 2005а, № 1. — с. 47—58. Буйских А.В., Золотарев М.И. градостроительный план херсонеса таврического // вДи. — 2001, № 1. — с. 111—132. Гриневич К.Э. стены херсонеса таврического // хсб. — севастополь, 1926. — вып. 1. Даниленко В.М. херсонесские каменные саркофаги эллинистического времени // хсб. — 1996, вып. 7. — с. 61—68. Золотарев М.И. о двух этапах строительства в северо-восточном районе херсонеса в ІV в. до н. э. // там же. — с. 37—47. Золотарев М.И., Буйских А.В. теменос античного херсонеса. опыт архитектурной реконструкции // вДи. — 1994, № 3. — с. 111—132. Золотарев М.И., Коробков Д.Ю., Ушаков С.В. о хронологии античных слоев т. н. «казармы» в херсонесе таври- ческом // никоний и античный мир северного Причерноморья. — одесса, 1997. — с. 196—202. Косцюшко-Валюжинич К.К. в херсонесе // оак за 1890 г. — сПб., 1893. — с. 30—40. Косцюшко-Валюжинич К.К. раскопки херсонесского некрополя // оак за 1896 г. — сПб., 1898. — с. 165—198. Косцюшко-Валюжинич К.К. раскопки в херсонесе // оак за 1900 г. — сПб., 1902. — с. 13—25. Рогов Е.Я. некоторые проблемы становления и развития херсонесского государства // Stratum plus. — 1999, № 3. — с. 116—144. Ростовцев М.И. античная декоративная живопись на юге росии. — сПб., 1913. Стоянов Р.В. некрополь херсонеса таврического V—І ст. до н. э.: автореф. дис. ... канд. истор. наук. — сПб., 2004. Стржелецкий С.Ф. XVІІ башня оборонительных стен херсонеса (башня Зенона) // схМ. — 1969, вып. 4. — с. 7—29. Стржелецкий С.Ф. Живопись и полихромные росписи монументальных надгробных сооружений ІV—ІІІ вв. до н. э. // схМ. — 1969а, вып. 4. — с. 77—89. Федоров Б.Н. три монументальных надгробия херсонеса ІV—ІІІ вв. до н. э. // Памятники культуры. новые откры- тия. 1976. — М., 1977. — с. 348—352. Andronіcos M. Vergіna. The Royal Tomb and the ancіent Cіty. — athens, 1994. Antonaccіo C.M. an archaeology of ancestors: Tomb Cult and hero Cult іn Early greece. — lanham, 1995. Bruneau Ph. et al. l’îlot de la małson des comédłens (Délos XXVІІ). — Parіs, 1970. Carter J.C. Color at Chersonesos (on the Black Sea): Funerary Monuments from the Early hellenіstіc necropolіs // Color іn ancіent greece. The Role of the Color іn ancіent greek art and archіtecture (700—31 B. C.): Proceed. of the Conf., 12—16 apr., 2000, Thessalonіkі. — Thessalonіkі, 2002. — р. 161—170. Hoepfner W., Schwandner E.-L. (Hrsg.). haus und Stadt іm klassіschen grіechenland (Wohnen іn der klassіschen Polіs І). — München, 1994. Mersch A. Studіen zur Sіedlungsgeschіchte attіkas von 950 bіs 400 v. Chr (Europäіsche hochschulschrіften, Reіhe XXXVІІІ, Bd. 58). — Frankfurt a. Maіn u.a., 1998. Mіller S.G. The Tomb of lyson and kallіkles: a Paіnted Macedonіan Tomb. — Maіnz, 1993. ΠΕΤΣΑ Φ.Μ. ΧΡΟΝΙΚΑ ΑΡΧΑΙΟΛΟΓΙΚΑ // ΜΑΚΕΔΟΝΙΚΑ. — 1975, № 15. — с. 171—355. ΣΙΣΜΑΝΙΔΗ Κ.Λ. ΑΝΑΣΚΑΦΗ ΤΑΦΙΚΟΥ ΤΥΜΒΟΥ ΣΤΥΗΝ ΑΓΙΑ ΠΑΡΑΣΚΕΥΗ ΘΕΣΣΑΛΟΝΙΚΗΣ. ΕΝΑΣ ΝΕΟΣ ΜΑΚΕΔΟΝΙΚΟΣ ΤΑΦΟΣ // ΑΡΧΑΙΟΛΟΓΙΚΗ ΕΦΗΜΕΡΙΣ. — 1986. — с. 60—98. ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 3 23 Whіtley J. The monuments that stood before Marathon: Tomb Cult and hero Cult іn archaіc attіca // aJa. — 1994, № 98. — P. 213—230. Whіtley J. Tomb Cult and hero Cult // Ed. n. Spencer. Tіme, tradіtіon and socіety іn greek archaeology. — london—new york, 1995. — P. 43—63. Одержано 02.03.2005 А.В. Буйских к ПроБлеМе ПоДЗеМных склеПов в некроПоле херсонеса тавриЧеского ІV—ІІІ вв. до н. э. статья посвящена новой постановке проблемы наличия курганных погребений с каменными склепами в некрополе херсонеса таврического раннеэллинистического времени. вопреки традиционной точке зрения об их полном отсутствии, в научный обиход вводятся новые материалы, свидетельствующие о существовании в херсонесе практики строительства курганов, ориентированной на погребальные традиции Македонии ІV — начала ІІІ вв. до н. э. A.V. Buiskуkh To ThE PRoBlEM oF ThE unDERgRounD VaulTS aT ThE nECRoPolIS oF ThE TauRIC ChERSonESoS oF ThE 4Th — 3RD CEnTuRIES BC The article is devoted to a new statement of problem of burial mounds with stone vaults presence on the necropolis of the Tauric Chersonesos in the Early hellenistic period. Regardless of the traditional point of view on their complete absence, new materials testifying the existence of practice of mounds construction in Chersonesos based on funerary traditions of Macedonia of the 4th — early 3rd centuries BC are being introduced into scientific circulation.

До проблеми склепів у некрополі Херсонеса Таврійського IV ст. до н. е.

Similar Items