Моделювання чорнометалургійних та лісохімічних процесів за матеріалами Північної експедиції

Другу статтю з циклу публікацій про експериментальні студії Північної експедиції ІА НАН України присвячено результатам дослідів з добування болотної руди, спорудження металургійного горна, агломераційної печі, смолокурні, виготовлення міхів та моделювання збагачення залізної руди, крично-рудного про...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2005
Автори:	Готун, I.A., Петраускас, A.B., Петраускас, О.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2005
Назва видання:	Археологія
Теми:	До історії стародавнього виробництва
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199211
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Моделювання чорнометалургійних та лісохімічних процесів за матеріалами Північної експедиції / I.A. Готун, A.B. Петраускас, О.В. Петраускас // Археологія. — 2005. — № 3. — С. 52-65. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-199211
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1992112024-09-29T16:28:52Z Моделювання чорнометалургійних та лісохімічних процесів за матеріалами Північної експедиції Готун, I.A. Петраускас, A.B. Петраускас, О.В. До історії стародавнього виробництва Другу статтю з циклу публікацій про експериментальні студії Північної експедиції ІА НАН України присвячено результатам дослідів з добування болотної руди, спорудження металургійного горна, агломераційної печі, смолокурні, виготовлення міхів та моделювання збагачення залізної руди, крично-рудного процесу, випалювання деревного вугілля, смолокуріння та вигонки дьогтю ямним і корчажним способами. Статья, продолжающая цикл публикаций об экспериментах в рамках работы Северной экспедиции ИА НАН Украины, посвящена результатам опытов в отрасли черной металлургии и лесохимических промыслов. Описаны основания для натурного моделирования сооружений, процессов и технологий, а также ход и результаты самих экспериментов. Проанализированы средневековые добыча и обогащение руды, получение кричного железа, выжигание древесного угля, смолокурение и возгонка дегтя ямным и корчажным способами, а также результаты экспериментов в этом направлении. Охарактеризованы археологические прототипы натурных реконструкций. This article continuing a series of publications about the experiments undertaken by the Northern expedition from the Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine is devoted to the experimental results in the sphere of ferrous metallurgy and wood-chemical crafts. The grounds for full-scale modeling of the buildings, processes and technologies, course and the results of the experiments proper are described. Medieval extraction of ore and dressing treatment, production of bloomery iron, wood charcoal burning, extraction of tar and its sublimation in pits and korchagas (large earthenware pots), as well as experimental results in this field are analyzed. Archeological prototypes for the full-size reconstructions are characterized. 2005 Article Моделювання чорнометалургійних та лісохімічних процесів за матеріалами Північної експедиції / I.A. Готун, A.B. Петраускас, О.В. Петраускас // Археологія. — 2005. — № 3. — С. 52-65. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199211 uk Археологія Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	До історії стародавнього виробництва До історії стародавнього виробництва
spellingShingle	До історії стародавнього виробництва До історії стародавнього виробництва Готун, I.A. Петраускас, A.B. Петраускас, О.В. Моделювання чорнометалургійних та лісохімічних процесів за матеріалами Північної експедиції Археологія
description	Другу статтю з циклу публікацій про експериментальні студії Північної експедиції ІА НАН України присвячено результатам дослідів з добування болотної руди, спорудження металургійного горна, агломераційної печі, смолокурні, виготовлення міхів та моделювання збагачення залізної руди, крично-рудного процесу, випалювання деревного вугілля, смолокуріння та вигонки дьогтю ямним і корчажним способами.
format	Article
author	Готун, I.A. Петраускас, A.B. Петраускас, О.В.
author_facet	Готун, I.A. Петраускас, A.B. Петраускас, О.В.
author_sort	Готун, I.A.
title	Моделювання чорнометалургійних та лісохімічних процесів за матеріалами Північної експедиції
title_short	Моделювання чорнометалургійних та лісохімічних процесів за матеріалами Північної експедиції
title_full	Моделювання чорнометалургійних та лісохімічних процесів за матеріалами Північної експедиції
title_fullStr	Моделювання чорнометалургійних та лісохімічних процесів за матеріалами Північної експедиції
title_full_unstemmed	Моделювання чорнометалургійних та лісохімічних процесів за матеріалами Північної експедиції
title_sort	моделювання чорнометалургійних та лісохімічних процесів за матеріалами північної експедиції
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2005
topic_facet	До історії стародавнього виробництва
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199211
citation_txt	Моделювання чорнометалургійних та лісохімічних процесів за матеріалами Північної експедиції / I.A. Готун, A.B. Петраускас, О.В. Петраускас // Археологія. — 2005. — № 3. — С. 52-65. — укр.
series	Археологія
work_keys_str_mv	AT gotunia modelûvannâčornometalurgíjnihtalísohímíčnihprocesívzamateríalamipívníčnoíekspedicíí AT petrauskasab modelûvannâčornometalurgíjnihtalísohímíčnihprocesívzamateríalamipívníčnoíekspedicíí AT petrauskasov modelûvannâčornometalurgíjnihtalísohímíčnihprocesívzamateríalamipívníčnoíekspedicíí
first_indexed	2024-09-30T04:02:00Z
last_indexed	2024-09-30T04:02:00Z
_version_	1811592166674268160
fulltext	ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 352 Про експериментальні студії Північної архе- ологічної експедиції Іа нан україни, яка, за фінансового забезпечення нво «Будпроек- тінвест», працювала біля с. ходосівка києво- святошинського р-ну, вже повідомлялося. ро- ботам з натурного моделювання давніх процесів і технологій у галузі гончарного виробництва присвячено попередню публікацію, а в цій стат- ті йтиметься про дослідження в галузі чорної металургії та пов’язаних із нею лісохімічних промислів. автори цієї праці та учасники експери- ментального вивчення в зазначеній сфері не є першовідкривачами: певний досвід подібних досліджень уже нагромаджено. адже експери- ментальні роботи, за визначенням М.Ф. гуріна, — необхідна складова дослідницької діяльності під час вивчення складних процесів, пов’язаних з металургією і ковальською обробкою заліза. Моделювання процесів за умов, максимально наближених до реальних, сприятиме правильній інтерпретації багатьох технологічних прийомів, пізнанню їхнього історичного розвитку (гурин 1982, с. 18). результати досліджень у цьому на- прямку, часто з детальною фіксацією перебігу експерименту, уведено до наукового обігу. так, заслуговує на увагу праця чеських дослідників ренати Малінової та ярослава Маліни (Malinovi 1982; Малинова, Малина 1988). охарактеризо- вані у виданні експерименти в галузі кераміч- ного та металургійного виробництв, отримання деревного вугілля та дьогтю відповідають на низку запитань, що виникають під час архео- логічних досліджень. у літературі, присвяченій специфіці давнього залізодобування, характери- зувалися роботи англійських, німецьких, бель- Äî ³ñòîð³¿ ñòàðîäàâíüîãî âèðîáíèöòâà © І.а. готун, а.в. Петраускас, о.в. Петраускас, 2005 ².à. ãîòóí, à.â. Ïåòðàóñêàñ, î.â. Ïåòðàóñêàñ ìîäåëÞâàíí ×îðíîìåòàëóðã²éíèõ òà ë²ñîõ²ì²×íèõ Ïðîöåñ²â Çà ìàòåð²àëàìè Ï²âí²×íî¯ åêñÏåäèö²¯ Другу статтю з циклу публікацій про експериментальні студії Північної експедиції ІА НАН України присвячено резуль- татам дослідів з добування болотної руди, спорудження металургійного горна, агломераційної печі, смолокурні, виготовлення міхів та моделювання збагачення залізної руди, крично-рудного процесу, випалювання деревного вугілля, смолокуріння та вигонки дьогтю ямним і корчажним способами. гійських учених — з моделювання сиродутного процесу, польських дослідників — від добування сировини до отримання заліза, російських фахів- ців — з відтворення всіх ланок чорної металур- гії, київських та ульянівських спеціалістів — зі спорудження горен тощо. Зокрема, у новгороді проведено цикл натурних дослідів. Збудовано теплотехнічну споруду із сирцевої цегли, подіб- ну до середньовічних глинобитних, причому на майданчику з двома рівнями (нижнім — для ви- пуску шлаку, розбирання заслінки, верхнім — для подачі руди). Застосовано примусове дуття (міхи замінено на вентиляторний повітродув). Перед завантаженням шихти руду збагачено: подрібнено, висушено, частково обпалено. Про- ведено дослідження щодо часу завантаження порцій шихти, співвідношення вугілля і руди, використання різних домішок. отримано губ- часте залізо, яке в подальшому мали піддавати зварюванню. Дослідам присвячено спеціальну працю, в якій, до речі, детально проаналізова- но історію чорнометалургійного моделювання (колчин, круг 1965, с. 198—209). За оцінкою М.Ф. гуріна, хоч у результаті дослідів Б.о. кол- чина та о.Ю. круг з моделювання крично-руд- ного процесу в примітивній домниці і не вдало- ся отримати щільної криці, обробка матеріалів моделювання дала змогу дійти оптимістичного висновку: завдяки спектральному аналізу питан- ня зв’язків, а також торгівлі та обміну у глибоку давнину можуть розв’язуватися на ширшій ос- нові (гурин 1982, с. 4). Фахівцями сектору природничо-наукових досліджень Іа нан україни проведено експе- рименти зі спорудження шахтного глинобитно- го горна. За даними учасників, власне процес будівництва не займав багато часу і вкладався в межі світлового дня. основний час при підго- товці печі до роботи витрачався на просушуван- Я ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 3 53 ня її стінок (Бидзиля, вознесенская, недопако, Паньков 1983, с. 60; Паньков 1993, с. 76). відо- мим є виготовлення експериментальної репліки ковальського горна з двома варіантами дуття: природним і штучним (город Болгар... 1996, с. 96). Повідомлялося також про роботи з про- бного збагачення руди, ковальського зварювання (гурин 1982, с. 15—17), проковування виявлених розкопками середньовічних криць із новгорода, що дозволило дійти висновку про необхідність співіснування металургійного і ковальського горен (город Болгар... 1996, с. 95), а також спо- стереження за діючим якутським залізоробним об’єктом (колчин, круг 1965, с. 202; колода 1990, с. 77). над завданням отримання еталонних зразків, необхідних для реконструкції різних прийомів давньої техніки залізообробки, працювала лабо- раторія природничо-наукових методів Іа ран. Досліджувалися проблеми визначення техніко- технологічних умов, необхідних для перетворен- ня криці на готовий виріб, ступеня трудоміст- кості окремих операцій, ролі практичних нави- чок. схема дослідів передбачала проковування криці, рубання напівфабрикатів, виготовлення заготовок конкретного виробу, його формуван- ня. До реалізації програми залучено дослідни- ка-експериментатора з навичками слюсарних робіт та професійного коваля (очерки... 1997, с. 7—18). серед новітніх розробок привертає увагу експериментальна діяльність із фізично- го моделювання металообробного виробництва доби бронзи тощо. Зокрема, проводилися дослід- ження технологічних ланок лиття, які дали змо- гу вийти на питання реконструкції технології, визначення асортименту і типу виробів, можливі форми організації виробничої діяльності. Здій- снено евристичні експерименти з виплавлення міді з руди, зокрема так званого «тигельного» виплавлення. До робіт залучено загін студен- тів-практикантів на цілий сезон (саврасов 2003, с. 69—72). Повідомлялося також про вико- ристання експериментальних глиняних виробів, аналогічних до знайдених серед матеріалів доби бронзи, для виявлення форми полум’я (застосо- вано ацетиленовий пальник); перевірку можли- вості плавити мідь у чаші, що має прототипи се- ред археологічних матеріалів (перегріти певний обсяг розплавленої міді до розливу не вдалося, але температура була, ймовірно, достатньою для розплаву легкоплавкої миш’яковистої бронзи). Проведено розрахунки взаємозалежності між діаметрами і формою сопел та об’ємами повітро- дувних пристроїв. Здійснено експерименти з ви- користання металевої моделі сопла (саврасов 2003а, с. 177—180). Ішлося і про поєднання дослідження та екс- понування давніх об’єктів у системі археопарків, скансенів, археодромів. Показовими у цьому випадку є металургійний осередок на архео- логічному фестивалі в Біскупіні, дитячий табір первісності «алтаміра» з кузнею та металур- гійною спорудою (відейко 2002, с. 92; кепін 2002, с. 82, 83). Перед Північною експедицією було постав- лено завдання провести натурне моделювання, спираючись на найбільш хронологічно і тери- торіально наближений матеріал. Металургійне виробництво обрано для реконструктивного вивчення невипадково. крім суто академічного інтересу та врахування значення чорного металу в житті та побуті се- редньовічної людності, на першочерговий виб- ір цього напрямку вплинула та обставина, що експериментальна база експедиції знаходилася безпосередньо серед чорнометалургійних осе- редків межі I—II тис. Передусім, низку об’єктів зазначеного про- філю виявлено на поселенні, розташованому на першій надзаплавній терасі біля підніжжя хо- досівського «круглого» городища в ур. козаків яр. Дослідники відзначали наявність шматків залізного шлаку та бурого залізняку (сухобоков 1977, с. 56—61). у літературі є також відомості про те, що на схилах плато, на площі близько 10 га, розміщувалися виробничі майстерні та житла металургів. Під час зазначених робіт вивчено три житла, п’ять пов’язаних із залізоробним ви- робництвом будівель, 19 ям та кілька виносних печей. у будівлі 3, обладнаній трьома печами, в од- ній зі стін виявлено яму зі значною кількістю ке- раміки, печини, обмазки, залізних та силікатних шлаків. Зафіксовано також виріб, ототожнений під час розкопок з уламком керамічного сопла, та камінь, який могли використовувати для под- рібнення руди; такого типу знахідка походила також із житла 9. серед вивчених на цій ділян- ці об’єктів два, причому розташовані поряд, на відстані близько 1 м, ототожнено із сиродутни- ми горнами — це глибокі ями з печами у підбої над ними. неподалік, на площі всього розкопу, у великій кількості зафіксовано шматки шлаків і руди, які концентрувалися поблизу ремісни- чих будівель. горно 1 виявлено на глибині 0,3 м. Передгорнова яма — кругла, діаметром 1,8 м та завглибшки 1,5 м, із вертикальними стінами, рівним дном та складною стратиграфією. в ос- нові заповнення — шари деревного вугілля та перепалених кісток тварин; між ними виявлено уламки глиняної жаровні та 5—6-сантиметровий шар сірого спресованого й обпаленого ґрунту, що нагадував дно останньої. З боку схилу над ямою розміщувалася піч (частково врізана в його товщу), ототожнена з горном. Зберігся добре ви- палений круглий черінь діаметром 0,8 м; челюсті ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 354 розміром 0,5 м, спрямовані в бік ями. горно 2 охарактеризовано як утворене двома печами та ямами. Центральна яма — овальна, розмірами 1,75 × 2,1 м, завглибшки 1,15 м. Зі сходу до неї прибудовано другу яму, округлої форми, діамет- ром 1,35 м, завглибшки 0, 75 м від рівня фіксації. З боку схилу над центральною ямою розташо- вувалася піч. Добре зберігся черінь розміром 0,8 × 0,9 м; стінки простежуються на висоту 15— 20 см; челюсті розміром до 0,4 м спрямовані в бік ями. З ямою піч з’єднувалася приступкою розмірами 0,2—0,4 м. Ще один глиняний черінь відкрито на давній поверхні, за 15—20 см від краю центральної ями. Деякі будівлі під час розкопок були ототожнені з житлами-майстер- нями ремісників, інші автор досліджень пов’язує з допоміжними спорудами для металообробних майстерень, складськими приміщеннями, випа- люванням деревного вугілля, а деякі з них, порів- няно неглибокі (до 0,5 м за діаметра близько 1 м), — із використанням з метою агломерації. яма 32 слугує ілюстрацією такого припущен- ня. вона мала слабкі сліди дії вогню і розвал глиняної жаровні (на якій могли прожарювати подрібнену залізну руду) у заповненні. Під час її дослідження виявлено шматок руди масою 2,5 кг. на думку керівника розкопок, для агломерації використовували деякі печі, зведені на давній поверхні без передпічних ям і будь-яких ознак споруд над ними. Прикладом цього може слу- гувати піч, розташована поряд із горном 2. Ще одну піч такого типу зафіксовано між ямами 30 і 37. Зберігся черінь діаметром 1 м, викладений фрагментами кераміки. Під час розчищення печі виявлено велику кількість уламків глиняної жа- ровні та шматки печини (Південноруське село... 1997, с. 12—16). у публікації, присвяченій дослідженням описаного селища, керівник робіт підкреслює, що зазначені залізоробні майстерні належать до стаціонарних споруд, а це в цілому не є винятком для синхронних старожитностей, і що ходосівсь- кі горна повністю відповідають реконструкції домниць, наведеній фахівцями. Згадана пам’ятка постає як значний центр металургії, подаль- ше дослідження якого дасть змогу висвітлити питання соціальної організації ремесла. виді- лення спеціалізованих виробничих пунктів, які відокремлюються від основних поселень та ста- ють центрами залізодобування, простежується й на цьому прикладі, де така спеціалізація виникає на базі основного поселення, і община виділяє для металургів окремі ділянки; вони співіснують поруч з аграрною частиною, утворюючи з нею, напевно, єдиний соціальний організм (Півден- норуське село... 1997, с. 16). розробки вітчизняних фахівців довели, що серед чорнометалургійних осередків кінця I — початку II тис. існували надзвичайно потужні центри й невеликі майстерні, де чорна металур- гія співіснувала з іншими видами ремісничої діяльності (вознесенська, недопако, Паньков 1996, с. 77, 78). відзначено наявність неук- ріплених, наближених до сировини поселень. Залізоплавильні споруди могли бути відокрем- леними і збудованими в землянках. тут варто навести думку в.в. колоди про те, що в цьому випадку йдеться про різні типи робочого місця металурга. Поєднання «робочого місця» і житла (безпосередньо в житлі чи поряд із ним — від- повідно тип 1, варіанти а і Б), що відповідає рівню домашнього промислу, тобто хоч і вузь- коспеціалізованому, але допоміжному заняттю, є характерним для рядового общинника і практич- но завжди трапляється на поселеннях сільського типу. розташування «робочого місця» на спе- ціально відведеній ділянці, не зайнятій іншою господарською діяльністю, — у вигляді груп го- рен, значно віддалених від житлової зони (тип 2, з варіантами а — на сільських поселеннях та Б — на околицях укріплених поселень і поряд з ними), де варіант а передбачає виготовлення заліза на обмін за можливого паралельного ве- дення присадибного господарства, а у варіанті Б маємо справу з металургами як особливою соціальною категорією. виділення металургії з общинного господарства і створення тимча- сових чи постійних поселень, пов’язаних з ви- робництвом заліза винятково на продаж (тип 3), — такі поселення розміщуються насамперед з урахуванням близькості джерел руди і деревного вугілля (колода 1991, с. 48—50; колода 1993, с. 55, 56; колода 1999, с. 124). Ця типологія пока- зує, що розташування металургійної споруди в будівлі чи окремо від неї залежить від загального рівня соціально-економічного розвитку. такі самі критерії покладено і в основу за- гальної типології пам’яток чорної металургії. За висновками с.в. Панькова, I тип (найпоширені- ший) репрезентують залишки залізодобування з території поселень; II тип представлений спе- ціалізованими селищами металургів і ковалів, де виробництво відбувалося за межами місць пос- тійного мешкання; до III типу належать пам’ятки зі значними масштабами залізодобувного вироб- ництва, що характеризуються відокремленням залізодобування від інших видів металургії та металообробки, організацією добування у весня- но-літній період, віддаленістю від місць постій- ного мешкання і залежить від загального рів- ня соціально-економічного розвитку (Паньков 1993, с. 102—104). неподалік розкопів Північної експедиції 2003 р., у с. кременище, на лівому березі тієї самої річ- ки, розташована пам’ятка, яка також репрезентує специфічний тип давньоруських селищ — набли- ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 3 55 жений до джерел сировини осередок металургів. За даними с.в. Панькова, у 1995 р. експедицією під керівництвом в.І. Бідзілі тут, у південній частині поселення поблизу жител, досліджено чотири залізодобувні майстерні з чотирма гор- нами, що датуються приблизно серединою XII ст. Підставою для датування слугувала знахідка вислої свинцевої печатки київського митрополи- та Михайла (1138—1143 рр.) та синхронний ке- рамічний матеріал. автор розкопок попередньо запропонував уважати поселення митрополичим хутором (Бідзіля, Паньков 2000, с. 106—109; село київської русі... 2003, с. 98, 99). кожна майстерня складалася із власне ме- талургійного горна, каналу, що поєднував його устя з передгорновим робочим майданчиком, робочого передгорнового майданчика, який пе- реходив до передгорнової ями. саме горно за своєю будовою, параметрами та конструктив- ними особливостями було практично ідентич- ним до тих, які використовували на синхронних пам’ятках, і належало до типу так званих ямних горен багаторазового використання зі шлако- випуском. воно складалося з конусоподібного, овального в плані котловану, що викопували в ґрунті та зсередини вимащували глиною. Піс- ля кожного плавлення і звільнення робочого простору від залізної губки та шлаків горно знову вимащували глиною для підготовки до наступного циклу видобування заліза. робочі об’єми горен, що збереглися, дають змогу ви- значити також їхню продуктивність, тобто кількість заліза, яку можна було видобути за одне плавлення кожним горном, та загальну кількість металу, отриманого всіма залізороб- ними майстернями упродовж їхнього існування. Підрахунки показують, що в кременищенських горнах вони в середньому сягали 0,04 м3. Це, практично, відповідає робочим об’ємам горен синхронних пам’яток, зокрема григорівки, і дає змогу визначити їхню продуктивність у межах 3—4 кг сирцевого заліза за одне плав- лення. отже, можна вважати, що всі 4 майс- терні з поселення кременище за мінімальної кількості проведених плавлень (чотири на одне горно) могли виробити близько 50 кг сиродут- ного заліза. наступний елемент металургійної майстерні — ґрунтовий відкритий канал, що поєднував устя горна з передгорновим робочим майданчиком. він слугував для випуску шлаку з горна, а пе- редгорновий робочий майданчик — для вста- новлення міхів, за допомогою яких до горна нагнітали повітря. сам металург, що проводив плавлення на кременищенському поселенні, зна- ходився у передгорновій ямі, яка слугувала і для скидання шлаку, що випускався з горна після відновлення заліза та вилучався з нього для підготовки до наступного плавлення. Поруч із горном 2 виявлено плаский шматок залізистого пісковику зі слідами дії високих температур, що може свідчити про його застосування як ковад- ла для попереднього проковування губки, а в заповненні горна 4 — кістки свійських тварин, які, можливо, використовували як флюс. Джере- лом сировини для видобутку заліза, як показа- ло вивчення місцевості в районі розташування пам’ятки, слугували місцеві болотяні та дернові руди (лімоніти), які після збагачення змішували у певній пропорції з деревним вугіллям і разом із флюсами (подрібненими кістками тварин) заван- тажували до горен (село київської русі... 2003, с. 99, 101). Фахівці дійшли висновку, що з межі I—II ст. зникають великомасштабні центри залізодо- бування і потреби в залізі забезпечують дрібні сільські металургійні осередки з обмеженим ко- лом споживачів на зразок кременища. обсяг виробництва тут був невеликим, але ці центри збереглися саме тому, що їхня конструктивна простота й мала продуктивність цілком задо- вольняли потреби селища (або й кількох не- величких), у якому вони експлуатувалися. За належності до помісно-вотчинного господарс- тва осередок за своїми виробничими потужнос- тями міг задовольняти потреби в залізі лише своїх власників. сільський металург імовір- ніше був селянином-землеробом, аніж майс- тром-ремісником, і масштаби його ремісничої діяльності у першій чверті II тис. визначалися обсягом потреб у залізі його односельців або натурального господарства володаря вотчини, помістя (село київської русі... 2003, с. 101). Ці споруди мають аналогії серед синхронних старожитностей угорщини й Польщі (Бідзіля, Паньков 2000, с. 99—106; Біленін 2000, с. 79— 81). наведене вище спостереження щодо подіб- ності кременищенських горен до григорівсь- ких значно розширило джерелознавчу базу об’єктів для реконструювання, адже в такому разі не лише збільшилася кількість споруд, але й з’явилися підстави для значно ширших уза- гальнень. варто також згадати результати робіт в.М. Цигилика в Прикарпатті, на пам’ятці біля с. рудники. непогана збереженість об’єктів зазначеної пам’ятки дає змогу уявити цей тип ремісничих будівель практично без застосуван- ня графічного реконструювання (Цигилик 1994, с. 12—14; Цигилик 1998, с. 39—48). Ще один чинник, що істотно вплинув на черговість ви- бору об’єктів для реконструювання, — наяв- ність численних слідів залізоробного ремес- ла на II розкопі 2003 р. Зафіксовано десятки шматків шлаків (можливо, і криць), уламки ошлакованих до утворення на поверхні скловид- ної маси стінок теплотехнічних споруд, шматки ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 356 лімоніту. усе це свідчить про існування поб- лизу досить потужного чорнометалургійного виробництва, хоча відповідні об’єкти і зали- шилися за межами ділянки, яка відкривалася у поточному сезоні. отже, доцільність робіт у цьому напрямку сумнівів не викликала і з ви- бором прототипу проблем не було. Добування руди. у джерелах зазначено, що сировиною для давньоруських сільських мета- лургів слугував бурий залізняк та похідні від нього озерна і болотна чи лугова (дернова) ру- да — лімоніт, значні поклади якої досить пошире- ні та легкодоступні на досліджуваній території і далеко за її межами. на півдні лімоніт по- ширений за межами лісостепу (рыбаков 1948, с. 93, 123; колчин 1953, с. 37). Дернова руда була найпоширенішою та найвикористовувані- шою для давньоруського часу. ареал розпов- сюдження лімоніту в зоні Полісся позначений численними топонімами: рудня, рудники, руд- ка тощо. Появу цього терміна дослідники да- тують кінцем XIV ст. і пов’язують із місцезна- ходженням залізоробних майстерень — рудень з використанням водяного колеса, на місці яких є масштабні залишки відходів виробниц- тва (металургійним шлаком вимощено доро- ги від майстерень, з нього насипано греблі на річках) (ляўданскі 1933, с. 1—17; гнип 1956, с. 33; Федоренко 1956, с. 210—231). Проте не виключено, що частина топонімів із цим коренем може належати до раннішого часу (давньорусь- ке слово «руда», «роуды»), позначаючи місця з родовищами болотної руди. До того ж, руднями називалися і невеликі селянські горна із засто- суванням ручної праці, які проіснували навіть дещо довше, ніж механізовані рудні, — до кінця хІх ст. (Бунге 1856, с. 38, 39; срезневский 1903, с. 187; ляўданскі 1933, с. 8). як правило, руда залягає прошарками зав- товшки близько 0,3 м (відзначено випадки до 1 м) недалеко від денної поверхні ґрунту (інколи виступаючи на поверхню), може знаходитися на дні неглибоких боліт та озер, відкривається на схилах ярів, берегів річок та в інших природ- них відслоненнях. Площа родовищ може сягати кількох гектарів. наприклад, відоме біля селища Макаричі поле з назвою «третій сорт» (погане) разом із розташованими на ньому городами мало червонуватий колір поверхні через при- сутність у землі окислу заліза. тут на площі до 20—30 га ледь не на самій поверхні знаходився шар болотної руди, який навіть перешкоджав оранці. неподалік було досліджено залізоробні горна другої половини І тис. (ляўданскі 1933, с. 24). Поклади руди інколи фіксуються безпо- середньо в межах давньоруських селищ — ла- путьки (толочко 1962—1963/1-г, с. 2; толочко 1980, с. 163) чи на їхній периферії — або на не- значній відстані від них, приміром на краю по- селення, — комарівка (Беляєва, кубишев 1995, с. 24—27). Біля селища колонщина поклади лі- моніту виявлено на відстані 2,5 км, де, за даними автора розкопок, відбувався видобуток породи (Південноруське село... 1997, с. 113.). Дослід- ники залізоробного виробництва на території україни XVI—XIX ст. відзначають розташу- вання рудень безпосередньо поруч із запасами сировини: «руду достают из болот, около завода лежащих». якщо руда все ж таки закінчувала- ся, виробництво переносили ближче до іншого родовища. випадки транспортування руди за кілька кілометрів (відзначено навіть за 20 верст) стосуються постачання великих механізованих рудень чи чавуноливарних домниць (Бунге 1856, с. 1, 8; Федоренко 1960, с. 22—24). Добування велося відкритим способом, ет- нографічно зафіксовано також випадки вилу- чення руди з-під води дрібних водоймищ. Щодо Чернігівського Полісся XVIII ст. а. шафонський зазначав: «руда не из глубины какой матерой земли, но из болота достается». вилучення з боліт — найпоширеніша практика видобутку для поліської зони: «руду сии заводы берут в лесу, называемый Злой остров, из болот, опа- ристого, Бобрика, хлебного» (шафонский 1851, с. 20; Бунге 1856, с. 1—27; ляўданскі 1933, с. 1—17). Для відшукування руди, яка залягала неглибоко, у XVII—XVIII ст. використовували залізний щуп («рожен»). натрапивши на шар болотної чи дернової руди, її викопували та складали в купи для вивітрювання. якщо ви- добуток відбувався на болоті, руду складали на спеціальні містки з дощок, щоб її не заливало водою (Федоренко 1960, с. 52). сировину копали та піддавали збагаченню в кінці літа — восени (після завершення сільгоспробіт) для полег- шення подальшого транспортування її до місця плавлення по снігу. Це було зумовлено також тим, що взимку болота та струмки замерзали. Дослідники не виключають можливості добу- вання і взимку. Матеріали давньоруських пи- семних пам’яток порівнюють видобуток руди з «лютими» роботами: «и в рудах и в поточении их, и в лютах работах, и во всякой скорбии беде и нужде сущих поминай» (срезневский 1903, с. 187; ляўданскі 1933, с. 13; рыбаков 1948, с. 125, 126; колчин 1953, с. 39). в експериментах з відтворення відповідного давньоруській металургії сиродутного процесу використано дернову руду, родовище якої роз- ташоване на березі природного озера на східній околиці м. києва. відслонення утворилося вна- слідок розмивання берега. Порода залягала ша- ром завтовшки до 0,2 м на глибині 0,5—0,8 м від рівня сучасної денної поверхні, вона мала чер- воно-коричневий колір, складалася з озалізне- ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 3 57 ного пісковику. у деяких місцях верхній шар материкового супіску, що перекривав руду, був змитий, і вона виступала на поверхню у від- критому вигляді смугою завширшки до 0,7 м. Порода, звільнена від перекривальних шарів, піддавалася довготривалому впливу озерних хвиль та дощу. Подібне «промивання» призве- ло до руйнування і вимивання легших фракцій, представлених слабоозалізненим та неозалізне- ним піском. Це відповідає одному з початкових етапів штучного збагачення руди — промиван- ню. у результаті сировина набула ніздрюва- того характеру, мала безліч боріздок, каверн, іноді наскрізних отворів різних розмірів. Будівництво теплотехнічних споруд. Під час зведення глиняних стін, як і у випадку з гон- чарним горном, застосовували глиняні вальки (з аналогічно підготовленої глини) та використову- вали каркас із прутів. Численні публікації щодо об’єктів такого призначення зафіксували заглиб- лення перед теплотехнічним пристроєм чи врі- зання останнього в схил для використання пе- реваг рельєфу; про причини, якими зумовлено цей прийом, ішлося вище. Це було враховано під час зведення діючої моделі: вона споруджува- лася неподалік від гончарного горна і виходила передгорновим майданчиком до вже згаданої траншеї періоду війни. Під час реконструю- вання споруди враховано основні підходи до типології та класифікації виробничих чорноме- талургійних об’єктів (Бідзіля 1963, с. 125; Бид- зиля, вознесенская, недопако, Паньков 1983, с. 50—53; Бейлекчи 1989, с. 15; Паньков 1993, с. 80—97) (рис. 1). там само зводили й агломе- раційну піч. Попри запропоновану в.І. Бідзілею характеристику агломераційних печей (порів- няно великий розмір — до 1,4 м у діаметрі, а також притаманні їм нахил череня з гранітною субструкцією у бік челюстів; залишки в запов- ненні дрібнотовченої прожареної залізної руди, Рис. 1. Чорнометалургійні споруди за результатами археологічних досліджень: 1, 5 — за Б.о. колчиним; 2 — за в.І. Бідзілею; 3 — за в.в. сєдовим; 4 — за в.І. Бідзілею, г.о. вознесенською, Д.П. недопако, с.в. Паньковим ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 358 відсутність повітронагнітального пристрою і на- кипів шлаку на стінках) (Бідзіля 1963, с. 125), реконструйований об’єкт — дещо інша споруда. втім, у літературі нечисленні згадки про об’єкти подібного призначення не дають змоги уніфіку- вати їх, як це було з описаними вище теплотех- нічними пристроями. Подібна ситуація узгод- жується із запропонованою в.в. Бейлекчі типо- логічною схемою, згідно з якою агломераційна піч — примітивний різновид горна; кругла чи овальна в плані глиняна піч з потужним подом, без колошника, з челюстями на рівні поду, з пе- редтопковою ямою чи без неї, що працювала на природній тязі через відкриту фурму, розташова- на окремо чи обладнана в інтер’єрі виробничо- го комплексу, слугувала для збагачення залізної руди (Бейлекчи 1989, с. 15). тобто від горна, хоч вона і є його примітивним різновидом, агломе- раційна піч відрізняється роботою на природній тязі (на противагу примусовому дуттю в горні), що зумовлювало і певні конструктивні особли- вості (сопло в челюстях чи продухи в поді), та відсутністю шлаковипуску, що спричинено фун- кціями збагачення руди, на відміну від горна, де відбувалася переробка останньої. Печі для попередньої обробки руди (разом із горнами) відомі з розкопок селища ханська X—XIV ст. (хынку 1975, с. 448, 449). крім того, у складі чорнометалургійних осередків відомі також аг- ломераційні вогнища (Паньков 1993, с. 73; Бі- ленін 2000, с. 79). тому, виходячи із зазначених критеріїв, вирішено спорудити зменшену копію об’єктів, описаних у літературі (рис. 2). З огляду на незначну кількість добутої залізної руди, було поставлено завдання не перевірити можливості забезпечення сировиною потужних металургій- них центрів, а переконатися на невеликій порції руди в правильності наших уявлень про техно- логічні особливості самого процесу. Обпалення руди. Проведені фахівцями спеціальні аналізи вмісту глинозему у вико- ристовуваній породі та відходах виробництва (залізних шлаках) і зіставлення з технічними особливостями давньоруського виготовлення заліза виявили, що руда перед завантаженням до горна обов’язково піддавалася збагаченню. Це підтверджується також численними етнографіч- ними свідченнями та археологічними аналогія- ми: «где би при болотах треба и землю копати да руды з великою пильностю искати. а знай- шедши гди руду, особно копати и в кошныци беручи, в води полоскати»; виділяється окрема група фахівців із видобутку та збагачення руди — кошитарі (Федоренко 1956, с. 210—231; Федо- ренко 1960, с. 46, 47; вовк 1995, с. 65; колчин 1953, с. 38, 39; вознесенська, недопако, Паньков 1996, с. 66, 70; колода 1999, с. 73). Збагачення включало в себе просушування (вивітрювання), обпалення, подрібнення, промивання та про- сіювання. Зважаючи на специфіку цього етапу виробництва (наближеність до місця видобут- ку, погана збереженість органічних решток у культурних шарах), археологічно зафіксовані лише випадки подрібнення та попереднього обпалення. Зокрема, на селищі комарівка авто- ри досліджень виділили «значну кількість ви- робничих комплексів, пов’язаних із первісною обробкою залізної руди», які розташовувалися безпосередньо на краю поселення, де знаходять- ся і поклади сировини (Беляєва, кубишев 1995, с. 27). на спеціалізованому металургійному по- селенні колонщина, за даними керівника роз- копок, зафіксовано скупчення вже «попередньо обпаленої руди» розмірами 1,4 × 0,6—1 м. ознак випалення на місці не виявлено, що свідчить, імовірно, про збагачення породи на місці видо- бутку (серов 1989/207, с. 24; Південноруське село... 1997, с. 113). на металургійному комплек- сі рудники велике скупчення руди знаходилося безпосередньо в передгорновій ямі перед устям горен (Цигылык 1981, с. 318, 319). не виключено, що для підвищення ефективності попереднього обпалення породи сільські металурги могли ви- користовувати також спеціальні теплотехнічні споруди. Подібне припущення дослідники ви- словлювали щодо кількох печей селища ко- марівка (Беляєва, кубишев 1995, с. 27). скупчен- Рис. 2. Модель металургійного горна в експерименті з отримання кричного заліза ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 3 59 ня подрібненої руди зафіксовано також у ком- плексах синхронних матеріалів вишгорода (Дов- женок 1952, с. 18). у результаті експериментальних досліджень у рамках роботи Північної експедиції встанов- лено, що лімоніт після обпалення на відкритому вогнищі та в печі змінював свій колір з корич- нево-бурого на яскравий червоно-малиновий чи сталево-синій. Імовірно, у процесі обпалення не лише видалялася зайва волога та органічні рештки, а й відбувалися певні зміни в хімічно- му складі цієї породи. шматки руди подібного забарвлення під час обстеження природних ро- довищ лімоніту автор не зустрічав. Проте вони зафіксовані серед металургійних решток, вияв- лених під час досліджень у II розкопі на багато- шаровому поселенні ходосівка. Виготовлення міхів. сиродутне виплавлення заліза було неможливим без штучного нагнітан- ня повітря ззовні. Імовірно, воно здійснювалося шляхом застосування міхів, які з’єднувалися з горном за допомогою сопел. Залишки останніх, виготовлених з кераміки, виявлено в селищах клонів, автуничі та деяких інших, але в ціло- му вони є поодинокими (Моця, коваленко, го- тун та ін. 1994/12, с. 237). До того ж, зазначені сопла часто походять із комплексів, які можна аргументованіше зарахувати до ковальського виробництва. Подібну ситуацію можна поясни- ти використанням дещо іншої, ніж традиційна (циліндрична чи конічна трубка з випаленої глини), конструкції сопел. так, наприклад, носії салтівської культури з цією метою застосовували звичайне стебло очерету, обмазане невипаленою глиною. Залишки таких сопел через нестійкість матеріалу фіксуються як виняток (колода 1999, с. 64). Ми, проводячи досліди з виготовлення мо- делі, з цією метою використали стебло бузини. Його було розколото навпіл, середину видале- но, а потім дві стиснуті половинки перемотано мотузкою та заліплено глиною, щоб уникнути пропускання повітря. Щодо конструктивних особливостей міхів ми, беручи до уваги зображення на пізньосередньо- вічній мініатюрі, можемо лише припустити, що вони мали клиноподібну форму (арциховский 1944, с. 76—78). ефективна робота міхів була неможливою без наявності впускного та випуск- ного клапанів. Імовірно, у вигляді «сегменто- подібних віддушин» на мініатюрі зображено саме цю технологічну деталь (арциховский 1944, с. 76, 77). Ці дані було враховано під час на- дання форми міхам та виготовлення клапанів. Під час експериментальних досліджень у рамках роботи Північної експедиції зроблено цікаве спостереження. Простежено співвідно- шення певної конструкції горна (і передгорно- вої ями) з відповідними розмірами міхів для на- гнітання повітря. Зафіксовано, що у разі вико- ристання горна, відділеного від передгорнової ями материковою приступкою, ширина останнь- ої та довжина міхів повинні збігатися або ж мати незначну розбіжність, інакше ефективність засто- сування міхів значно знизиться. Спроба отримання кричного заліза. Про- ведено один експеримент. спочатку горно впро- довж кількох годин розігрівали звичайними со- сновими дровами. Після цього попіл та залишки деревних вугликів було видалено назовні. увесь об’єм горна завантажили деревним вугіллям. За допомогою кількох жаринок його підпалили зни- зу. в отвір у нижній частині тіла споруди встав- лено сопло; з’єднання ретельно заліплено сирою пісною глиною. Протягом усього сиродутного процесу безперервно за допомогою міхів по- давалося повітря. у роботі брало участь двоє: перший нагнітав повітря, другий засипав до горна шихту в міру її осідання, а також стежив за зростанням температури. Після розігрівання внутрішні стінки розжарилися до яскраво-жов- того, майже білого, кольору. Із верхнього отвору на висоту до 0,3—0,5 м виривався розпечений газ блакитного кольору. шихта складалася з приблизно рівних за масою частин деревного вугілля (яке дещо переважало) та руди і незначної кількості по- рошкоподібного вапна. Перші два компоненти подрібнено до розмірів 0,1—0,3 см. Після того як руда осіла на третину висоти горна, до нього було завантажено нову порцію шихти. усього використано близько 5 кг руди, 10 кг деревного вугілля, 200 г вапна. Процес відбувався про- тягом чотирьох годин. Після цього міхи було роз’єднано з горном. у нижній частині виявлено темний шар пропеченої залізної руди синьо-ста- левого кольору, до якої в деяких місцях прики- піли шматочки вапна. Імовірно, причин, які не дали змогу завершити процес ошлакування по- роди та відновлення заліза, могло бути декілька. Проте головна причина пов’язана з недостатнь- ою подачею повітря через слабкий механічний склад замінника шкіри на міхах і, відповідно, через втрати при нагнітанні. успішні роботи колег із моделювання сиро- дутного процесу, зокрема проведені в 1961— 1962 рр. новгородською експедицією (Мали- нова, Малина 1988, с. 176—179), дозволяють сподіватися, що роботи в ходосівці після вдос- коналення міхів також дадуть вагоміші резуль- тати. Лісохімічні промисли для проведення екс- периментів обрано з огляду на традиційність га- лузі й необхідність відповідної сировини. суха перегонка дерева практикувалася в глибинному Поліссі, зокрема на Чернігівщині, де цей вид за- нять вважався традиційним (шафонский 1851, ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 360 с. 327, 345, 364) аж до XX ст. (орел 1985, с. 52, 53; Мельниченко 1993, с. 175, 176; Медведєва 1995, с. 184; гудченко 1996, с. 323). техноло- гічні прийоми промислу зберегли багатовікову схему майже без змін (ногин 1932, с. 33), що підтверджується порівнянням писемних джерел, археологічних та етнографічних даних (левашо- ва 1959, с. 94). відомо три способи добування продукції сухої перегонки дерева: у ямах, багат- тях та корчагах. виробничі та допоміжні об’єкти для смолокуріння, вигонки дьогтю, випалювання деревного вугілля, виявлені під час розкопок на багатьох поселеннях (автуничі, Борча-2, кри- ниця, ліскове-1, льгівка, шумлай, колонщина, комарівка та ін.), уже детально характеризу- валися (готун 2000, с. 24—33; село київської русі... 2003, с. 86, 172, 173). у сезоні 2003 р. планувалося досліджувати специфіку цієї галузі в межах добування сировини для металургії (вугілля — як палива та дьогтю — для зма- зування міхів), а за успішного гончарного ви- робництва — і на отриманих під час експери- ментів горщиках. Проте попередні успіхи дали змогу дещо розширити програму (точніше, включити до неї проблеми, що мали вирішува- тися в наступні сезони). як було зазначено, про- ведено роботи з отримання деревного вугілля, добування смоли та дьогтю ямним і корчажним способами. Випалювання деревного вугілля. як відомо з вивчення давніх технологічних прийомів, важ- ливим компонентом багатьох процесів у серед- ньовічній теплотехніці було деревне вугілля. кілька накритих легкими навісами вугільних ям для випалювання в комплексі виробничих споруд рудні зафіксовано під час народознавчих студій (Полесье... 1988, с. 212). За свідчення- ми джерел, отримувати вугілля можна було і як побічний продукт смолокуріння (Попов 1871, с. 166; Добрынкин 1873, с. 183, 184; кучин 1891, с. 24; левашова 1959, с. 95; успенская 1959, с. 108; археология украинской сср… 1986, с. 418, 419; рождественская 1987, с. 343; Полесье... 1988, с. 247), у чому ми пересвідчилися після експери- менту з добування смоли корчажним способом, проте значного розвитку вуглярство досягло і як самостійна галузь. Промисел був репрезентова- ний двома способами: ямним, найдавнішим, та в купах (багаттях). у росії звичайне ямне випа- лювання практикували і в XX ст. (колчин, круг 1965, с. 202). у пошуках археологічних слідів ви- палювання виникають певні труднощі: це роби- ли, як правило, в лісі, лише інколи — неподалік поселень (Полесье... 1988, с. 248; вознесенська, недопако, Паньков 1996, с. 77). однак споруди вуглярів на середньовічних пам’ятках фіксува- лися, причому і такі, де вже зберігалося добуте деревне вугілля, і такі, де воно могло добуватися (третьяков 1973, с. 116; кубышев 1971, с. 240; Беляєва, кубишев 1995, с. 24, 25, 93). відповід- не ототожнення було зроблене стосовно ком- плексу з комарівки, подібні споруди вуглярів на зазначеному селищі не поодинокі (Беляєва, кубишев 1995, с. 24—26). вугільні ями відомі й на інших пам’ятках (успенская 1959, с. 108; Біленін 2000, с. 78, 79). За спостереженнями с.П. Пачкової, особливості функціонування об’єкта для деревного вугілля, вивченого біля с. лютіж, дають змогу провести паралелі з випалюванням деревного вугілля за етнографічними матеріала- ми Полісся (Пачкова 1970, с. 140—151, рис. 7; Бидзиля, вознесенская, недопако, Паньков 1983, с. 24, 25; Паньков 1993, с. 74, 75; Паньков, недо- пако 1993, с. 85; Паньков, недопако 2000, с. 127). За експериментальними студіями співробітників лабораторії фізико-хімічних методів досліджень Іа нан україни, найзручнішими для підготовки до випалювання є дерева заввишки близько 8 м і діаметром стовбура до 0,08 м на висоті від 1,3 м. об’єм такого дерева становить майже 0,02 м3. За десятигодинний робочий день одна людина мог- ла підготувати до випалювання близько 15 дерев (Бидзиля, вознесенская, недопако, Паньков 1983, с. 59, 60). в експериментах у цьому напрямку авторів цікавили і власне факт отримання вугілля, і за- безпечення ним чорнометалургійних об’єктів. За Рис. 3. споруди вуглярів: 1 — за етнографічними да- ними; 2 — за експериментальними дослідженнями Північної експедиції 1 2 ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 3 61 основу було взято зазначене у джерелах вугле- паління в багаттях (Поліська експедиція... 1936, № 5а). Щодо цих об’єктів зафіксовано назву «майор» (рис. 3, 1). вони, як правило, поєдну- вали в собі елементи і наземної, і заглибленої частин. Під час робіт на ходосівській експери- ментальній базі «споруда вуглярів» також поєд- нувала в собі впущене в материк заглиблення з наземним штабелем. яма мала діаметр 1,5 м і глибину 0,7 м. у центрі вертикально встановлю- вався кілок, до якого також вертикально склада- лися дрова. висота готового штабеля становила майже 1,5 м. усього використано близько 1 м3 соснових дров. Іззовні, крім отвору зверху, все було вкрито дерном та засипано землею (рис. 3, 2). у нижній частині з чотирьох боків прокопа- но невеликі отвори для підпалювання та подачі повітря. горіння тривало близько чотирьох го- дин. Потім отвори (як для подачі повітря, так і у верхній частині) було закидано дерном та землею. охолодження тривало майже місяць. слід зазначити, що протягом першого тижня земляне перекриття кілька разів «прогорало» (обвалювалося), і деревне вугілля у верхній частині починало розжарюватися. Причиною, імовірно, став досить легкий механічний склад ґрунту — дрібний сипучий пісок. Після розкрит- тя ями виявилося, що він засипався майже до дна споруди. варто додати, що в експеримен- тальних студіях колег роботи з отримання де- ревного вугілля пройшли успішно як у наземній купі (Малинова, Малина 1988, с. 154, 155), так і ямним способом (город Болгар... 1996, с. 96; саврасов 2003, с. 69—72), а фахівці з лабора- торії фізико-хімічних методів досліджень Іа нан україни дійшли висновку, що для повного завершення випалювання в одній ямі необхідно близько доби (Бидзиля, вознесенская, недопа- ко, Паньков 1983, с. 60). Вигонка дьогтю та смоли корчажним способом. За археологічними даними, корчаж- ний спосіб не обов’язково вимагав спеціальних споруд, і в давньоруських селищах (автуни- чі, ліскове, рів-II, віта-Поштова, колонщина, обухів-II та ін.) фіксується переважно за знахід- ками закопченого і просмоленого посуду: із на- скрізними отворами у дні та слідами смоли на стінках (Південноруське село... 1997, с. 40, 113; село київської русі... 2003, с. 86). водночас на лісковому виявлено будівлю з розвалом печі в центральній частині та просмоленою керамікою у заповненні. на думку авторів робіт, вона мала саме таке призначення. об’єкт входив до ком- плексу, що включав також допоміжні споруди і був оточений стовповими ямами (Південнорусь- ке село... 1997, с. 89, 90; шекун, веремейчик 1999, с. 20, 54; село київської русі... 2003, с. 86, 172). Під час проведення експерименту було ви- рішено обмежитися добуванням у багатті, без спорудження печі для масштабного виробниц- тва, тим паче, що технологічна сутність лиша- лася однаковою. Для відтворення корчажної вигонки дьогтю використано керамічні посу- дини, виготовлені у процесі експериментів з гончарного виробництва. З цією метою горщик об’ємом близько трьох літрів було заповнено берестю, знятим зі впалого дерева зі струхлою деревиною (це полегшувало процес відокрем- лення від кори). Зверху посудину було замазано глиною. у денці зроблено невеликий отвір діа- метром близько 0,5 см. Приймачем слугувала також керамічна посудина меншого розміру, вкопана в землю. навколо верхнього горщика із сировиною розпалили невелике багаття. За годи- ну воно було відгорнуте вбік. Після розбирання конструкції виявилося, що в приймачі зібралося близько 100—150 г рідкого дьогтю. у верхній посудині залишилися обвуглені смужки береста. глина, якою було закрито горщик, не обпалила- ся, легко розламувалася руками і розпадалася у воді на дрібні частинки. Процес відтворен- ня корчажної вигонки смоли відрізнявся лише використаною сировиною — за неї слугувала частина соснового комля, деревина якого майже струхла, і залишилися лише волокна із великим вмістом смоли. невеликі шматки смолячків було закладено до посудини. Після завершення смо- локуріння від них залишилося деревне вугіл- ля (рис. 4). Добування смоли ямним способом. споруди такого призначення в етнографічній літературі відомі під назвою «майдани» (Зеленин 1991, с. 171). вони мали лійкоподібну форму з «під’ямником» («під’ямком») для збирання про- дукції. на давньоруських поселеннях їх дослід- жено вже кілька десятків (шекун, сита 1993, с. 47, 48; готун 1993, с. 64, 65; Південноруське село... 1997, с. 39, 40; шекун, веремейчик 1999, с. 51). Рис. 4. смола та дьоготь у приймачах і деревне вугіл- ля в горщиках — результат успішного експерименту з корчажного смолокуріння ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 362 Інколи навколо виробничої лісохімічної будів- лі фіксуються стовпові ями — сліди навісу над об’єктом чи також і стін навколо нього (рис. 5). наявність «куренів» над смолокурнями чи дігтярнями відзначалася під час народознав- чих студій (кучин 1891, с. 27; орел 1985, с. 53), хоча більшість із них експлуатувалася просто неба. на автуницькому селищі виявлено об’єкт, в якому два під’ямники було об’єднано спіль- ним верхнім контуром (веремейчик, готун 1996, с. 66). Іншим різновидом об’єктів, в яких пали- во і матеріал не розподілялися, були багаття із влаштованими відводами для смоли чи дьогтю, проте цей прийом значного поширення не на- був (ашик 1864, с. 60; Полесье... 1988, с. 251). Згадуються в літературі і поєднання ями та ба- гаття, що також називалося «майданом» (Попов 1871, с. 248), але їхні археологічні сліди були тотожними слідам ям-смолокурень. у джере- лах зазначено, що смолокурінням та вигонкою дьогтю займалися серед лісу, отже, залишки лісохімічних об’єктів безпосередньо в зоні житлової та господарської забудови — радше виняток, ніж правило. лісохімічні промисли, а саме вигонка дьогтю, репрезентовані не лише виробничими ямами чи комплексами яма + на- віс (стіни), а й допоміжною спорудою. виявлена на лісковому будівля характеризується наявніс- тю згортків береста й фрагментів відповідно- го посуду (веремейчик 1985, с. 102). споруду інтерпретовано як склад сировини та готової продукції. Поруч вивчено об’єкти з вогнищами (веремейчик 1989, с. 88; Південноруське село... 1997, с. 76, 91; шекун, веремейчик 1999, с. 26). Будівництво з цією метою спеціальних «сараїв» поблизу виробничих приміщень зафіксовано етнографічними спостереженнями (орел 1985, с. 52). Проведення пробного ямного смолокуріння входило до плану експериментальних дослід- жень, але проблематичним залишався вибір місця для цих робіт: розташування бази експе- диції на території обширної заплави, створеної пісками, унеможливлювало повне відтворення прототипів з огляду на істотну різницю в меха- нічному складі ґрунту. ями для смолокуріння на піщаних ґрунтах відомі, прикладом чого може слугувати поселення неподалік шестовицького городища в ур. коровель (Моця, готун 1999, с. 34), але там піски були щільнішими, трима- ли форму, на відміну від ходосівських. За цих обставин співробітник експедиції, студент нПу ім. М. Драгоманова о. коваль запропонував ви- готовити глиняну модель одного з прототипів, впущену в материк, тобто закріпити піщані стін- ки глиняною обмазкою на каркасі з лози 1. ос- кільки це не суперечило технологічній сутності смолокуріння, а лише вимагало деяких додат- кових зусиль, було вирішено піти цим шляхом. За основу для моделювання взято вивчену на автуницькому селищі яму № 165. об’єкт мав ха- рактерну для таких споруд форму: напівсферич- ну (діаметром 0,9 м та завглибшки 0,4 м) верхню частину з циліндричним під’ямником (діаметр 0,25 м, глибина від рівня дна — близько 0,5 м) (готун 1993, с. 64, 65). Після спорудження цієї Рис. 5. споруди лісохімічних промислів з давньорусь- кого селища автуничі (реконструкція І.а. готуна, т.г. новик, П.л. корнієнка) Рис. 6. Модель смолокурні на ходосівській експери- ментальній базі перед завантаженням сировини 1 користуючись нагодою, висловлюємо подяку олек- сандрові ковалю за активну участь у роботі експедиції, зокрема в реалізації експериментальних програм. ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 3 63 Археология украинской сср. — к., 1986. — т. 3. Арциховский А.В. Древнерусские миниатюры как исторический источник. — М., 1944. Ашик В.А. сухая перегонка дерева. — сПб., 1864. Бейлекчи В.В. о типологии древнерусских металлургических сооружений (по материалам Мсср и Черновицкой обл. усср) // Проблеми історії та археології давнього населення української рср: тези доп. XX респ. конф., одеса, жовт. 1989 р. — к., 1989. — с. 15—16. Беляєва С.О., Кубишев А.І. Поселення Дніпровського лівобережжя х—хV ст. (за матеріалами поселень поблизу сіл комарівка та озаричі). — к., 1995. Бидзиля В.И., Вознесенская Г.А., Недопако Д.П., Паньков С.В. история черной металлургии и металлообработки на территории усср (III в. до н. э. — III в. н. э.). — к., 1983. Бідзіля В.І. Залізоплавильні горни середини I тисячоліття н. е. на Південному Бузі // археологія. — 1963, т. 15. — C. 123—144. Бідзіля В.І., Паньков С.В. Залізодобувне виробництво на території україни та угорщини на рубежі І—ІІ тис. н. е. // археологія. — 2000, № 3. — с. 98—112. Біленін К. стародавнє залізодобування і гірнича справа в свентокшиських горах (Південна Польща) // архео- логія. — 2000, № 4. — с. 73—89. Бунге Н. изследования о железной промышленности киевскаго учебного округа. — к., 1856. Веремейчик О.М. До питання про розвиток ремісничого виробництва у сільських поселеннях Чернігівщини (х— хІІІ ст.) // Перша Черніг. обл. наук. конф. з історії краєзнавства: тези доп. — Чернігів, 1985. — с. 102. Веремейчик Е.М. к вопросу о дегтярном и смолокуренном промыслах на древнерусских селищах Черниговщины // Проблемы археологии сумщины: тез. докл. обл. науч.-практ. конф. — сумы, 1989. — с. 88. Веремейчик О., Готун І. архітектурний вигляд давньоруського села Чернігово-сіверської землі. 2. ремісничі і промислові, господарські і побутові будівлі // сл. — 1996, № 6. — с. 64—75. Відейко М.Ю. Заповідник та археологічний фестиваль в Біскупіні (Польща) // ржищівський археодром. археологічні дослідження та експериментальні студії 2000—2001 років. — к., 2002. — с. 89—94. Вовк Х.К. етнографічні особливості українського народу // студії з української етнографії та антропології. — к., 1995. Вознесенська Г.О., Недопако Д.П., Паньков С.В. Чорна металургія та металообробка населення східноєвропей- ського лісостепу за доби ранніх слов’ян і київської русі (друга половина І тис. — перша чверть ІІ тис.). — к., 1996. Гнип П.І. розвиток металургії на україні в XVII—XVIII ст. // нариси з історії техніки. — 1956, вип. 3. — с. 1—33. Город Болгар: ремесло металлургов, кузнецов, литейщиков. — казань, 1996. Готун І.А. реконструкції ремісничих і господарських будівель давньоруського поселення автуничі // археоло- гія. — 1993, № 4. — с. 59—71. Готун І.А. лісохімічний промисел на давньоруських селищах середнього Подніпров’я // наукові записки з ук- раїнської історії: Зб. наук. статей. — Переяслав-хмельницький, 2000. — с. 24—33. Гудченко З. народна архітектура сіл Чорнобильщини // Полісся: мова, культура, історія: Мат. міжнар. конф. — к., 1996. — с. 319—323. Гурин М.Ф. Древнее железо белорусского Поднепровья (I тысячелетие н. э.). — Минск, 1982. моделі та висихання її стінок на дно постави- ли горщик — приймач для смоли (один з виго- товлених під час гончарного експерименту), а робочий простір заповнили шматками соснової деревини, насиченими смолистими речовинами (рис. 6). За цим на рівні поверхні влаштували багаття, після чого споруду перекрили землею для тління (і виділення смоли) без доступу повітря. Позитивними результати цього експе- рименту були лише частково. оскільки об’єкт для запобігання перегоранню сировини був пе- рекритий землею фактично відразу після того, як полум’я розгорілося, не було дотримано необхід- ної температури. у результаті, смола виступила із сировини і утворила патьоки на гілках, але посудина-приймач не була наповнена. тобто для отримання стовідсотково позитивного результа- ту необхідно провести додаткові експерименти щодо оптимального проміжку часу між підпалю- ванням багаття і перекриванням його землею. на цьому етапі можна стверджувати лише «життєздатність» такого типу споруд, а не пов- не відтворення цього способу смолокуріння та вигонки дьогтю. в експериментальних студіях колег дьоготь добували із сировини, складеної в купу, яка мала заглиблену основу; їхній успіх слугує додатковим підтвердженням правиль- ності обраного шляху (Малинова, Малина 1988, с. 154, 155). відомому чеському досліднику р. Плейнеру належить вислів «один експеримент не вирішить, але допоможе вирішити проблеми, які нас цікав- лять в археології та давній історії» (Pleiner 1961, s. 621). експедиція запланувала продовжити екс- периментальні дослідження як у галузі масової житлової та господарської архітектури, так і в га- лузі реконструктивного вивчення давніх процесів і технологій. ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 364 Добрынкин Н. угольный [промысел] // труды владимирского губернского статистического комитета. — вла- димир, 1873. — вып. х. — с. 138—199. Довженок В.Й. розкопки древнього вишгорода // аП урср. — 1952, т. 3. — с. 14—28. Зеленин Д.К. восточнославянская этнография. — М., 1991. Кепін Д.В. «археопарки»: проблеми та перспективи // ржищівський археодром. археологічні дослідження та екс- периментальні студії 2000—2001 років. — к., 2002. — с. 78—89. Колода В.В. опыт реконструкции производительности салтовских горнов из урочища роганина // вивчення історичної та культурної спадщини роменщини: проблеми і перспективи: тези доп. та повід. до наук.- практ. конф., присв. 70-річчю роменського краєзнавчого музею, листопад 1990. — суми—ромни, 1990. — с. 74—77. Колода В.В. к вопросу о месте мастеров по производству железа в социальной структуре населения салтовской культуры // археология и история Юго-востока Древней руси. — курск, 1991. — с. 48—50. Колода В.В. некоторые аспекты черной металлургии донских славян в конце I тыс. н. э. // археология и история Юго-востока Древней руси: Мат. науч. конф. — воронеж, 1993. — с. 52—56. Колода В.В. Черная металлургия Днепро-Донского междуречья во второй половине I тыс. н. э. — харьков, 1999. Колчин Б.А. Черная металлургия и металлообработка в древней руси // Миа. — 1953, № 32. Колчин Б.А., Круг О.Ю. Физическое моделирование сыродутного процесса производства железа // археология и естественные науки. — М., 1965. Кубышев А.И. исследования комаровского поселения X—XV вв. в 1968 г. // аиу в 1968. — к., 1971. — с. 239— 242. Кучин Ф.Г. сухая перегонка дерева // Материалы по описанию промыслов вятской губернии. — вятка, 1891. — вып. III. — с. 1—216. Левашова В.П. Добыча и использование вспомогательных производственных материалов // очерки по истории русской деревни X—XIII вв.: тр. гиМ. — М., 1959. — вып. 33. — с. 94—103. Ляўданскі А.Н. Да гісторыі жалезнага промыслу на Палессі // Працы палескай экспедыцыі. — 1933, вып. 2. — с. 1—17. Малинова Р., Малина Я. Прыжок в прошлое. Эксперимент раскрывает тайны древних эпох. — М., 1988. Медведєва М.В. Давні промисли, ремесла та допоміжні види господарської діяльності поліщуків // Звягель древній і вічно молодий: тези доп. всеукр. наук.-краєзн. конф. — новоград-волинський, 1995. — с. 183—186. Мельниченко Л.А. Про лісохімічні промисли Полісся // велика волинь: минуле і сучасне: тези доп. міжнар. наук. конф., Житомир, україна, 9—11 верес. 1993. — Житомир, 1993. — с. 175—176. Моця О.П., Готун І.А. роботи 1998 р. на селищі в урочищі коровель біля шестовицького городища // аву 1998— 1999 рр. — к., 1999. — с. 32—34. Моця О.П., КоваленкоВ.П., Готун І.А. та ін. Звіт про роботи Дніпровської давньоруської експедиції в 1994 р. // на Іа нану. — 1994/12. Ногин К.И. смолокурение и дегтекурение. — 2-е изд. — л., 1932. Орел Л. рідкісний експонат // Пу. — 1985, № 1. — с. 52—53. Очерки по истории древней железообработки в восточной европе / н.н. терехова, л.с. розанова, в.и. Завьялов, М.М. толмачева. — М., 1997. Паньков С.В. Чорна металургія населення українського лісостепу (перша половина I тис. н. е.). — к., 1993. Паньков С.В., Недопако Д.П. нові дослідження пам’яток стародавньої чорної металургії в центральній україні // аДу 1991 р. — луцьк, 1993. — с. 85—86. Паньков С.В., Недопако Д.П. новий центр стародавнього екстенсивного залізодобування в центральній україні // археометрія та охорона історико-культурної спадщини. — 2000, № 4. — с. 120—127. Пачкова С.П. Металлургический центр зарубинецкой культуры у села лютеж // са. — 1970, № 1. — с. 140—151. Південноруське село IX—XIII ст. (нові пам’ятки матеріальної культури) / о.П. Моця, в.П. коваленко, в.о. Петра- шенко та ін. — к., 1997. Полесье. Материальная культура / в.к. Бондарчик, и.н. Браим, н.и. Бураковская и др. — к., 1988. Поліська експедиція 1936 р. // на Іа нану. — Ф. ІІМк. — № 5а. Попов Н. лесная технология. руководство к механической и химической обработке дерева. — сПб., 1871. Рождественская С.Б. Промыслы восточных славян // Этнография восточных славян. очерки традиционной куль- туры. — М., 1987. — с. 342—360. Рыбаков Б.А. ремесло древней руси. — Б.м., 1948. Саврасов А.С. Экспериментальные исследования археологов воронежского университета и перспективы на- учного поиска // Проблеми гірничої археології: Матеріали I картамиського польового археологічного семінару. — алчевськ, 2003. — с. 69—72. Саврасов А.С. сопла эпохи бронзы евразии — источник для реконструкции технологии металлопроизводства // Проблеми гірничої археології: Доп. II Міжнар. картамиського польового археологічного семінару. — алчевськ, 2003а. — с. 177—180. ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 3 65 Село київської русі (за матеріалами південноруських земель) / с.о. Бєляєва, о.М. веремейчик, г.о. возне- сенська та ін. — к., 2003. Серов О.В. отчет об охранных археологических исследованиях археологической экспедиции киевского областного управления культуры в киевской области в 1989 г. // на Іа нану. — 1989/207. Срезневский И.И. Материалы для словаря древнерусского языка по письменным источникам. — сПб., 1903. — т. III. Сухобоков О.В. До питання про пам’ятки волинцевського типу // археологія. — 1977, вип. 21. — с. 56—61. Толочко П.П. отчет о раскопках древнерусских поселений на р. тетерев за 1962—1963 г. // на Іа нану. — 1962—1963/1-г. Толочко П.П. киев и киевская земля в эпоху феодальной раздробленности XII—XIII веков. — к., 1980. Третьяков В.П. ямы углежогов XIV—XVI вв. в верхнем Поднепровье // ксиа. — 1973, вып. 135. — с. 116—135. Успенская А.В. Металлургическое производство по материалам древнерусских селищ // очерки по истории русской деревни х—хІІІ вв.: тр. гиМ. — М., 1959. — вып. 33. — с. 105—122. Федоренко П.К. «рудни» XVI—XIX вв. на территории ссср // иЗ. — 1956, вып. 57. — с. 210—231. Федоренко П.К. рудни левобережной украины в XVII—XVIII вв. — М., 1960. Хынку И.Г. исследование селища ханска (X—XIV вв.) // ао 1974 г. — М., 1975. — C. 448—449. Цигилик В. розвиток залізоробної справи на Прикарпатті в кінці IX — початку XI ст. // населення Прутсько- Дністровського межиріччя та суміжних територій в II половині I — на початку II тис. н. е.: тези доп. та повід. — Чернівці, 1994. — с. 12—14. Цигилик В. Залізодобувний центр в с. рудники на Прикарпатті на рубежі I та II тисячоліть нашої ери // Миколаїв- щина: Зб. наук. статей. — 2-е вид. — львів, 1998. — т. 1. — с. 39—48. Цигылык В.Н. раскопки у с. рудники // ао 1980 г. — М., 1981. — с. 318—319. Шафонский А.Ф. Черниговского наместничества топографическое описание... — к.—М., 1851. — Ч. ІІ. Шекун О.В., Веремейчик О.М. Давньоруське поселення ліскове. — Чернігів, 1999. Шекун О.В., Сита Л.Ф. Пам’ятники Іх—хІІ ст. в околицях с. старий Білоус поблизу Чернігова // старожитності Південної русі. — Чернігів, 1993. — с. 40—49. Malinovi R. a J. Vzpomínky na minulost anebo Experimenty odhalují taemství pravěku. — ostrava, 1982. Pleiner R. Experiment v archeologii // Památky archeologické. — 1961, R. lII. — Č. 2. — s. 621. Одержано 10.04.2004 И.А. Готун, А.В. Петраускас, О.В. Петраускас МоДелирование ЧерноМеталлургиЧеских и лесохиМиЧеских ПроЦессов По МатериалаМ северноЙ ЭксПеДиЦии статья, продолжающая цикл публикаций об экспериментах в рамках работы северной экспедиции иа нан украины, посвящена результатам опытов в отрасли черной металлургии и лесохимических промыслов. описаны основания для натурного моделирования сооружений, процессов и технологий, а также ход и результаты самих экспериментов. Проанализированы средневековые добыча и обогащение руды, получение кричного железа, выжигание древесного угля, смолокурение и возгонка дегтя ямным и корчажным способа- ми, а также результаты экспериментов в этом направлении. охарактеризованы археологические прототипы натурных реконструкций. I.A. Gotun, A.V. Pertauskas, O.V. Petrauskas MoDElIng oF FERRouS METalluRgy anD WooD-ChEMICal PRoCESSES (ThE noRThERn EXPEDITIon) This article continuing a series of publications about the experiments undertaken by the northern expedition from the Institute of archaeology of the national academy of Sciences of ukraine is devoted to the experimental results in the sphere of ferrous metallurgy and wood-chemical crafts. The grounds for full-scale modeling of the buildings, processes and technologies, course and the results of the experiments proper are described. Medieval extraction of ore and dressing treatment, production of bloomery iron, wood charcoal burning, extraction of tar and its sublimation in pits and korchagas (large earthenware pots), as well as experimental results in this field are analyzed. archeological prototypes for the full-size reconstructions are characterized.

Моделювання чорнометалургійних та лісохімічних процесів за матеріалами Північної експедиції

Репозитарії

Схожі ресурси