До 70-річчя Владислава Миколайовича Гладиліна
Виповнилося 70 років Владиславу Миколайовичу Гладиліну — визначному українському археологу-палеолітознавцю, відкривачу найдавнішої археологічної пам’ятки у Східній Європі, одному із засновників і багаторічному завідувачу Археологічного музею у Києві....
Збережено в:
| Дата: | 2005 |
|---|---|
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2005
|
| Назва видання: | Археологія |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199219 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | До 70-річчя Владислава Миколайовича Гладиліна // Археологія. — 2005. — № 3. — С. 113-115. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-199219 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1992192024-09-29T16:29:51Z До 70-річчя Владислава Миколайовича Гладиліна Хроніка Виповнилося 70 років Владиславу Миколайовичу Гладиліну — визначному українському археологу-палеолітознавцю, відкривачу найдавнішої археологічної пам’ятки у Східній Європі, одному із засновників і багаторічному завідувачу Археологічного музею у Києві. 2005 Article До 70-річчя Владислава Миколайовича Гладиліна // Археологія. — 2005. — № 3. — С. 113-115. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199219 uk Археологія Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Хроніка Хроніка |
| spellingShingle |
Хроніка Хроніка До 70-річчя Владислава Миколайовича Гладиліна Археологія |
| description |
Виповнилося 70 років Владиславу Миколайовичу Гладиліну — визначному українському археологу-палеолітознавцю, відкривачу найдавнішої археологічної пам’ятки у Східній Європі, одному із засновників і багаторічному завідувачу Археологічного музею у Києві. |
| format |
Article |
| title |
До 70-річчя Владислава Миколайовича Гладиліна |
| title_short |
До 70-річчя Владислава Миколайовича Гладиліна |
| title_full |
До 70-річчя Владислава Миколайовича Гладиліна |
| title_fullStr |
До 70-річчя Владислава Миколайовича Гладиліна |
| title_full_unstemmed |
До 70-річчя Владислава Миколайовича Гладиліна |
| title_sort |
до 70-річчя владислава миколайовича гладиліна |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2005 |
| topic_facet |
Хроніка |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199219 |
| citation_txt |
До 70-річчя Владислава Миколайовича Гладиліна // Археологія. — 2005. — № 3. — С. 113-115. — укр. |
| series |
Археологія |
| first_indexed |
2024-09-30T04:02:17Z |
| last_indexed |
2024-09-30T04:02:17Z |
| _version_ |
1811592184653152256 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 3 113
виповнилося 70 років владиславу Миколайо-
вичу гладиліну — визначному українському
археологу-палеолітознавцю, відкривачу найдав-
нішої археологічної пам’ятки у східній Європі,
одному із засновників і багаторічному завідувачу
археологічного музею у києві.
народився ювіляр 1 серпня 1935 р. у м. сло-
в’янськ Донецької (на той час — сталінської)
області, у сім’ї службовців. у тому самому році
родина переїхала жити до Полтави. З початком
війни батько, кореспондент газети «Правда», був
направлений на фронт, а син з матір’ю евакуйо-
вані до м. уральськ, звідки вони повернулися до
Полтави після звільнення міста наприкінці 1943 р.
у 1949 р. гладиліни оселились у києві. отри-
мавши диплом про середню освіту у школі № 21,
1954 р. владислав Миколайович вступає на істори-
ко-філологічний факультет кДу ім. т.г. шевченка.
Під час навчання в університеті виявляє здібності до
археології і музейної справи: проходить практику в
музеях києва, Москви, ленінграда, працює на до-
говірних засадах лаборантом терпіннівсько-Мелі-
топольської експедиції, бере активну участь у ро-
© Ю.в. кухарЧук, 2005
äî 70-ð³÷÷ÿ
âëàäèñëàâà ìèêîëàéîâè×à ãëàäèë²íà
боті археологічного гуртка й студентського науко-
вого товариства, виступає на наукових конферен-
ціях. Дирекція Інституту археології ан урср по-
мітила активного студента: одразу після закінчення
університету, в червні 1959 р., в.М. гладиліна було
зараховано до штату старшим лаборантом.
старт молодого вченого в археологічній науці був
вельми успішним: уже восени наступного року його
переводять на посаду молодшого наукового спів-
робітника. Це одразу відкрило перед в.М. гладилі-
ним перспективи самостійного наукового пошуку:
окрім керівництва розкопом в експедиціях старших
колег, він отримав можливість вести й власні архе-
ологічні розвідки. об’єктом наукових зацікавлень
стає палеоліт, а районом досліджень — Донбас і
Приазов’я. Після обстеження відкритого ще у 1920-
ті рр. П.П. Єфименком місцезнаходження Деркул, він
висуває нові докази на користь ранньопалеолітич-
ного віку пам’ятки. услід за тим розпочинає дослід-
ження непростих у стратиграфічному плані і дуже
насичених археологічним матеріалом мустьєрських
стоянок антонівка І і ІІ.
три роки розкопок цих пам’яток (1963—1965 рр.)
дали в.М. гладиліну великий практичний досвід
польових робіт, а скрупульозне вивчення отри-
маної багатотисячної колекції кам’яних виробів
стало першим кроком до створення оригінальної
техніко-типологічної класифікації, яка докорінно
відрізнялася від популярного на Заході «тип-листу»
Ф. Борда. якщо врахувати, що схема Борда була
із захопленням сприйнята маститими палеоліто-
знавцями амбітної «пітерської школи», слід виз-
нати, що то був вельми сміливий — як для молодо-
го науковця — крок. утім, надалі подібні рішучі
кроки в.М. гладиліна, його нестандартні ідеї, оригі-
нальні дефініції і наукові терміни стануть для колег
звичним явищем. До речі, саме його визначення
крем’яних комплексів антонівських стоянок як
«східно-мікокських» стало відправною точкою для
такої атрибуції пам’яток із двобічно обробленими
знаряддями.
Запропонована в.М. гладиліним методика
типолого-статистичного аналізу палеолітичних
кам’яних колекцій і його оригінальні теоретичні
розробки стали підґрунтям дослідження під новим
кутом зору проблеми локальних відмінностей у
палеоліті східної Європи. Присвячена цим питан-
ням доповідь, виголошена на VII Міжнародному
конгресі істориків і протоісториків, що проходив у
королеве, 1 серпня 1985 р. Фото автора
ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 3114
Празі в 1966 р., отримала високу оцінку фахівців і
навіть була відзначена газетою «руде право».
окрім суто фахової діяльності, в.М. гладилін із
самого початку своєї роботи в Інституті археології
брав активну участь в його науково-організаційно-
му та суспільному житті. він був відповідальним
за шефську роботу Інституту в Палаці піонерів,
керуючи там археологічним гуртком, входив до
складу Польового комітету, був членом громад-
ської інспекції українського товариства охорони
пам’яток історії та культури, членом комісії народ-
ного контролю, членом парткому, тричі обирався
головою Мк… тож не дивно, що коли в Інституті
виникли колізії між старшим і молодшим поколін-
ням дослідників, в.М. гладилін опинився у пер-
ших лавах «борців за справедливість».
глибину загострення стосунків з адміністрацією
Інституту віддзеркалює характеристика за підписом
директора, надана йому для проходження чергової
атестації у 1968 р. у ній, окрім іншого, зазначалося,
що «будучи одним з організаторів групівщини та
чвар в Інституті, в.М. гладилін, практично, підри-
вав наукову та науково-організаційну роботу всьо-
го колективу». немає сумніву, що саме цей вердикт
вирішив результат голосування членів ученої ради:
переважна більшість не підтвердила відповідність
в.М. гладиліна посаді молодшого наукового спів-
робітника. у ранзі виконуючого обов’язки м.н.с.
його, разом з іншими «бунтівниками», переводять
до музейного відділу Інституту.
головним завданням цього щойно створеного
відділу було заснування «академічного» архе-
ологічного музею, експозицію якого складали
б лише оригінальні археологічні експонати, до-
буті розкопками, що велися на території україни.
робота з добору таких експонатів потребувала,
по-перше, ретельного перегляду величезних
колекцій, що десятиліттями накопичувалися у
фондах Інституту, по-друге, уміння виокреми-
ти з матеріалів різних епох та культур найбільш
яскраві й «показові» речі, по-третє — творчого
підходу до облаштування музейної експозиції.
слід відзначити, що цілком зрозуміла образа
за несправедливий вердикт щодо рівня його
кваліфікації не вплинула на ставлення владис-
лава Миколайовича до наукової роботи. нові
завдання й обов’язки він виконував ретельно і
відповідально, про що свідчать дві премії, от-
римані ним «за активну роботу з організації
археологічного музею». у 1969 р., у переддень
святкування 50-річного ювілею академії наук
урср, археологічний музей — дітище видатного
українського археолога Івана гавриловича шов-
копляса, який і став першим його завідувачем, —
відчинив свої двері для відвідувачів.
Музейні клопоти не відсторонили в.М. гла-
диліна від того, що вже стало на той час для
нього головним сенсом життя, — практичної
роботи «в полі», пошуку слідів життєдіяльності
найдавніших мешканців україни. тож, коли у
1968 р. на хІІІ науковій конференції у києві гео-
лог в.Ф. Петрунь продемонстрував зібрані ним
біля с. рокосове в Закарпатті архаїчного вигляду
обсидіанові вироби, в.М. гладилін без вагань
полишив обжиті донецькі терени й очолив Закар-
патську палеолітичну експедицію, спеціально
створену у 1969 р. для обстеження вже відомих
та пошуків нових пам’яток у цьому реґіоні.
Завершенням «донецько-приазовського»
періоду в науковій кар’єрі вченого стало напи-
сання кандидатської дисертації «антонівська
мустьєрська культура і її місце в ранньому па-
леоліті східної Європи» (захищена в 1974 р.) та
проведена ним значна робота з упорядкування й
підготовки до друку матеріалів монографії уже
покійного на той час М.я. рудинського, в експеди-
ції якого він ще студентом почав вивчати петрог-
ліфи кам’яної Могили, а пізніше, присвятивши
кілька польових сезонів дослідженню таємничих
знаків і малюнків цієї унікальної пам’ятки, зап-
ропонував власне бачення змісту деяких з них і
висловив міркування щодо їхньої хронології.
отже, 1969-го р. почалася «закарпатська епо-
пея» в.М. гладиліна. на першому її етапі потрібно
було ідентифіковано низку палеолітичних об’єктів,
відкритих тут у попередні роки місцевими крає-
знавцями. науково доведеним фактом стало припу-
щення (яке ще вчора вважалося занадто сміливим),
що деякі з виявлених у Закарпатті місцезнаходжень
належать до ранньопалеолітичного часу: тільки
поблизу с. рокосове було нанесено на карту десять
пунктів з обсидіановими знаряддями ашельського
й мустьєрського вигляду. вагомим здобутком цих
років стало й відкриття низки нових палеолітичних
пам’яток у різних місцях Закарпаття та розкопки
першої у цьому реґіоні печерної стоянки доби
пізнього палеоліту — Молочний камінь. але це
були ще тільки «квіточки».
«ягідки» приніс 1974 р. — шостий польовий
сезон Закарпатської палеолітичної експедиції.
уже згортаючи пошукові роботи, в.М. гладилін
нарешті дістався добре помітного з рокосовських
пагорбів, але відрізаного від них повноводною ти-
сою (тому залишеного «на потім»), каменедобув-
ного кар’єру на околиці селища королеве. у товщі
лесових суглинків, яка перекривала кам’яний ма-
терик 100-метрової тераси лівого берега ріки, він
одразу помітив прошарки типологічно схожих на
рокосовські, але виготовлених з андезиту палео-
літичних виробів. лише призначений на листопад
захист кандидатської дисертації утримав ученого
від бажання негайно розбити розкоп…
слід зазначити, що на цей час у внутрішньому
житті провідної археологічної установи сталися
суттєві зміни, які відбилися й на долі нашого юві-
ляра. Ще в 1970 р., з приходом в Інститут архео-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 3 115
логії нового директора, його було поновлено на
посаді м.н.с., трохи згодом він став читати спец-
курс з палеоліту на історичному факультеті кДу,
а також лекції по лінії товариства «Знання». тож
коли у 1973 р. під «маланчуківську» ідеологічну
чистку потрапив І.г. шовкопляс (його усунули від
керівництва археологічним музеєм, а сам музей
постановою Президії ан урср передали під егі-
ду Інституту зоології), виконуючим обов’язки за-
відувача призначили в.М. гладиліна.
відірваний і адміністративно, і матеріально
від Інституту археології, археологічний музей
з новим керівником не тільки не згорнув екс-
педиційну діяльність, але й, успішно виконую-
чи покладену на нього науково-просвітницьку
місію (експозиція постійно поповнювалася но-
вими експонатами, організовувалися виставки
цікавих археологічних знахідок, було створено
кілька високохудожніх діорам тощо), продовжу-
вав вести щорічні польові роботи в Закарпатті.
особливо довготривалим (іноді по 5—6 місяців)
стало «поле» з 1975 р., з початком розкопок ко-
ролевської пам’ятки, яку — не відкрий її в.М.
гладилін — за кілька років «з’їв» би кар’єр ков-
шами потужних екскаваторів.
Багаторічні (1975—1992 рр.) дослідження в ко-
ролевому становлять цілу епоху не лише в житті
владислава Миколайовича, а й в усій ранньопале-
олітичній науці. За своїми масштабами і резуль-
тативністю до них можуть дорівнюватися хіба що
розкопки Ю.г. колосова в криму або о.П. Черни-
ша у Подністров’ї.
унікальність королевської пам’ятки полягає
передусім у тому, що тут зберігся дуже потужний
пласт четвертинних відкладів — явище не типове
для Закарпаття. Приміром, на рокосовському міс-
цезнаходженні ці відклади виявилися зовсім роз-
митими, тому ашельські й мустьєрські обсидіанові
вироби залягали тут упереміш, безпосередньо на
третинній корі вивітрювання, і висновок про їх дав-
ній вік ґрунтувався виключно на типології знарядь.
Подібною незадовільною стратиграфічною ситуа-
цією відзначалися й інші ранньопалеолітичні міс-
цезнаходження, причому по обидва боки карпат.
у королевому ж природа законсервувала різні
культурно-хронологічні комплекси у 12-метровій
товщі суглинків. таких комплексів, пов’язаних з
певним лесовим горизонтом або з одним із семи
викопних ґрунтів, було зафіксовано за роки до-
слідження пам’ятки шістнадцять: 7 — ашель-
ських, 7 — мустьєрських і 2 — перехідного пері-
оду від мустьє до пізнього палеоліту. Добуті роз-
копками багатотисячні колекції кам’яних виробів
дали рідкісну можливість простежити розвиток
первісної технології впродовж велетенського
відрізку часу. Залучені в.М. гладиліним для ви-
значення хронології пам’ятки фахівці з радіокар-
бонового, палеомагнітного, палінологічного, гео-
фізичного та інших методів датування, визначив-
ши абсолютну дату деяких геологічних горизон-
тів, встановили, що вік найдавніших виробів зі
слідами штучної обробки сягає мільйона років.
визнана спеціальною комісією, створеною
у 1985 р. розпорядженням Президії ан урср з
провідних палеолітознавців радянського союзу,
«унікальною пам’яткою світового значення, опор-
ною у вивченні палеоліту східної й Централь-
ної Європи», королевська багатошарова стоянка
стала справжньою палеолітичною меккою для
вітчизняних і зарубіжних учених. окрім кількох
проведених тут міжнародних конференцій, сюди
для безпосередньої участі в розкопках приїздили
десятки археологів та спеціалістів суміжних при-
родничонаукових дисциплін. їхня географія була до-
волі широкою — від Франції до новосибірська.
але особливо частими гостями в короле-
вому були представники «пітерської» палеолі-
тичної школи. І тут варто наголосити, що саме
владислав Миколайович дав нове дихання за-
початкованим ще Ф.к. вовком і розвинутим
П.П. Єфименком плідним науковим стосункам
між палеолітознавцями києва й ленінграда. як
колись патріарх вітчизняного палеоліту — кос-
тьонки, в.М. гладилін перетворив королеве на
науково-дослідну лабораторію, де могли обмі-
нятися думками з проблемних питань палеоліто-
знавства зрілі дослідники, набували практичних
археологічних знань молоді науковці, проходили
археологічну практику студенти київського й
ужгородського університетів, слухачі київської
археологічної секції Малої академії наук. саме
тут, на розкопках у королевому, відродилася
«київська» школа палеоліту, зросла ціла плеяда
палеолітознавців, які сьогодні успішно працюють
у цій проблематиці по всій україні і навіть за її
межами.
Захист у 1989 р. докторської дисертації «Про-
блеми палеоліту східної Європи» підбив підсум-
ки вагомого внеску владислава Миколайовича
гладиліна у вивчення європейського палеоліту.
не маючи документально підтвердженого про-
фесорського звання, він є професором «за фак-
том»: керівництво п’ятьма дисертантами, яких
він довів до успішного захисту, — більш ніж
достатній аргумент. а учителем в археології
його називає ще з десяток дослідників.
сьогодні у владислава Миколайовича по-
двійний ювілей. тридцять років тому, у 40-річ-
ному віці, він розпочав розкопки пам’ятки, яка
принесла йому світову славу. Через десятиліття
ці дві знакові для нього дати опиняться у «вірмен-
ському балансі». Зичимо, щоб їх учений відсвят-
кував у доброму здоров’ї, обдумуючи — з при-
таманною йому нестандартністю мислення —
чергову наукову проблему.
Ю.В. Кухарчук Одержано 07.05.2005
|