Хронологія та періодизація поховань середньодніпровської культури Правобережної України

Хронологія та періодизація поховань середньодніпровської культури Правобережної України

Згасання інтересу до середньодніпровської культури в українській археології, з одного боку, та інтерпретація нових надходжень у системі періодизації І.І. Артеменка — з іншого, змушує повернутися до цієї теми. Стаття є першою частиною праці з хронології і періодизації середньодніпровської культури....

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2005
Автор: Бунятян, К.П.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут археології НАН України 2005
Назва видання:Археологія
Теми:
Статті
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199226
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Хронологія та періодизація поховань середньодніпровської культури Правобережної України / К.П. Бунятян // Археологія. — 2005. — № 4. — С. 26-36. — Бібліогр.: 35 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-199226
record_format dspace
spelling irk-123456789-1992262024-09-30T17:21:01Z Хронологія та періодизація поховань середньодніпровської культури Правобережної України Бунятян, К.П. Статті Згасання інтересу до середньодніпровської культури в українській археології, з одного боку, та інтерпретація нових надходжень у системі періодизації І.І. Артеменка — з іншого, змушує повернутися до цієї теми. Стаття є першою частиною праці з хронології і періодизації середньодніпровської культури. Со среднеднепровской культурой (СДК) сложилась парадоксальная ситуация — не признанная специалистами концепция И.И. Артеменко вошла в обобщающие работы по археологии Украины и лесной полосы бывшего СССР. Основополагающим моментом этой концепции является выделенная И.И. Артеменко среди курганных захоронений Правобережья Среднего Поднепровья группа вытянутых погребений, с которой он связывал формирование СДК. Однако стратиграфическая позиция этих погребений, как и погребальный обряд и инвентарь, позволяют связывать их с заключительным этапом СДК. Это, естественно, требует пересмотра взглядов исследователя относительно места и времени формирования СДК. The situation that has formed around Middle Dnipro culture (MDC) is paradoxical — the concept by I.I. Artemenko, which was not recognized by the specialists, has become customary in summarizing works on archaeology of Ukraine and forest zone of the ex-USSR. The fundamental aspect of this concept is a group of oblong burials distinguished by I.I. Artemenko among the mound burials of the Left-bank Middle Dnipro, with which he associated formation of MDC. However, stratigraphic position of these burials, as well as funerary rite and inventory, permits to associate them with the final stage in MDC. Of course, this requires reconsideration of the researcher’s view regarding the place and time of MDC formation. 2005 Article Хронологія та періодизація поховань середньодніпровської культури Правобережної України / К.П. Бунятян // Археологія. — 2005. — № 4. — С. 26-36. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199226 uk Археологія Інститут археології НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Статті
Статті
spellingShingle Статті
Статті
Бунятян, К.П.
Хронологія та періодизація поховань середньодніпровської культури Правобережної України
Археологія
description Згасання інтересу до середньодніпровської культури в українській археології, з одного боку, та інтерпретація нових надходжень у системі періодизації І.І. Артеменка — з іншого, змушує повернутися до цієї теми. Стаття є першою частиною праці з хронології і періодизації середньодніпровської культури.
format Article
author Бунятян, К.П.
author_facet Бунятян, К.П.
author_sort Бунятян, К.П.
title Хронологія та періодизація поховань середньодніпровської культури Правобережної України
title_short Хронологія та періодизація поховань середньодніпровської культури Правобережної України
title_full Хронологія та періодизація поховань середньодніпровської культури Правобережної України
title_fullStr Хронологія та періодизація поховань середньодніпровської культури Правобережної України
title_full_unstemmed Хронологія та періодизація поховань середньодніпровської культури Правобережної України
title_sort хронологія та періодизація поховань середньодніпровської культури правобережної україни
publisher Інститут археології НАН України
publishDate 2005
topic_facet Статті
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199226
citation_txt Хронологія та періодизація поховань середньодніпровської культури Правобережної України / К.П. Бунятян // Археологія. — 2005. — № 4. — С. 26-36. — Бібліогр.: 35 назв. — укр.
series Археологія
work_keys_str_mv AT bunâtânkp hronologíâtaperíodizacíâpohovanʹserednʹodníprovsʹkoíkulʹturipravoberežnoíukraíni
first_indexed 2024-10-01T04:01:47Z
last_indexed 2024-10-01T04:01:47Z
_version_ 1811682749921099776
fulltext ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 426 середньодніпровська культура (сДк) у колі культур шнурової кераміки (кШк) є особливим явищем. її вирізняє у першу чергу відсутність амфор — однієї з прикметних рис кШк серед- ньої європи (в україні є лише один класичний екземпляр — з грищенців), а також своєрідність форм та орнаментації кубків — другої прикмет- ної риси цих культур. Водночас у межах самої сДк доволі виразними є локальні особливості пам’яток, зокрема Правобережжя середньої наддніпрянщини, яке І.І. артеменко виділяв у київський локальний варіант (артеменко 1967, с. 108—109), наголошуючи на пануванні тут західної орієнтації та на певних особливостях посуду, а с.с. Березанська навіть пропонувала розрізняти середньо- та верхньодніпровську культури (Березанская 1971, с. 38—40). не заглиблюючись у цю тему, зазначимо, що саме у Верхній наддніпрянщині сконцент- ровано значні курганні й ґрунтові могильники, облаштування яких (ровики, кострища тощо) та супровід, зокрема у вигляді кам’яних і креме- невих виробів, навіть за винятковості амфор та своєрідності кубків, яскраво демонструє спорід- неність цього масиву з кШк. у середній над- дніпрянщині ці риси «приглушено», можливо, через інше соціальне оточення чи іншу хроноло- гічну позицію пам’яток. у з’ясуванні цього пи- тання важливим моментом є хронологія процесу формування, розвитку й згасання сДк. Постановка проблеми. стратиграфічно по- ховання сДк знаходяться між ямними похован- нями та культурою багатоваликової кераміки, і поки що немає жодного випадку зворотної стра- тиграфії — щоб ямне поховання було впуще- но в курган сДк. таким чином, сДк має бути синхронною катакомбній культурі, а їхні дати в цілому мають збігатися. на цьому наголошував ще В.о. городцов, який і виділив сДк (городцов 1916, с. 46). але привертає увагу те, що нижню дату сДк зазвичай відсувають нижче, і вона постає синхронною ямній культурі. Це сталося через залучення інших критеріїв датування. так,   т.с. Пассек (Пассек 1947, с. 51) формування   © к.П. БунЯтЯн, 2005 ê.Ï. áóíÿòÿí õðîíîëîã² òà Ïåð²îäèÇàö² Ïîõîâàíü ñåðåäíüîäí²Ïðîâñüêî¯ êóëüòóðè Ïðàâîáåðåæíî¯ óêðà¯íè Згасання інтересу до середньодніпровської культури в українській археології, з одного боку, та інтерпретація нових надходжень у системі періодизації І.І. Артеменка — з іншого, змушує повернутися до цієї теми. Стаття є першою частиною праці з хронології і періодизації середньодніпровської культури. сДк віднесла до останньої чверті ІІІ тис. до р. х., посилаючись на західноєвропейські ма- теріали кШк. через це та тогочасні завищені дати трипільської культури сДк значною мірою синхронізувалася з нею, фактично ставши одним із проявів пізнього трипілля. орієнтація І.І. артеменка на концепцію т.с. Пассек щодо етнокультурних змін у се- редній наддніпрянщині періоду пізнього три- пілля, з одного боку, з другого — подавнення трипільської культури, а з третього — виділення ним горизонту буцімто найдавніших поховань сДк призвели до подавнення її до ххIV ст. до н. е. (артеменко 1967, с. 106). с.с. Березанська, справедливо критикуючи І.І. артеменка, чітко не визначилася з початковою датою сДк. наголо- шуючи в одному випадку на пізнішій позиції цієї ак порівняно з ямною, її витоки вона віднесла до рубежу ІІІ—ІІ тис. до н. е. (Березанская 1971, с. 43—44), в іншому ж, орієнтуючись на кінцеву дату пізньотрипільських пам’яток, зокрема со- фіївського типу, — до 2200 р. до н. е. (Березанська 1971, с. 315—316). Ці дати було узгоджено шля- хом територіального розмежування культур: «за раннього періоду доби бронзи південні райони середньої наддніпрянщини займали носії ямної культури, а північні — середньодніпровської» (Березанская, отрощенко, чередниченко, Ша- рафутдинова 1986, с. 22). таким чином, лише о.М. рум’янцев чітко спові- дував принцип стратиграфічної позиції сДк — після пізньоямних, через що датував найраніші її пам’ятки першою чвертю ІІ тис. до н. е. (румян- цев 1972, с. 69) його підтримав В.о. круц, який пов’язав згасання пізньотрипільської культури у середній наддніпрянщині з формуванням на етапі сІ нового утворення, репрезентованого пам’ятками типу Пивіха, а згодом (етап сП) — із просуванням сюди і ранньоямного населення, яке мешкало тут і надалі. тому, полемізуючи з т.с. Пассек та І.І. арте- менком, він категорично заперечував синхронність сДк пізньому трипіллю і вважав, що опертям у да- туванні поховань сДк має бути їхня стратиграфічна позиція (круц 1977, с. 156—157). Попри критичні зауваження та нові здобут- ки археології, І.І. артеменко не тільки лишився   Я Я ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 4 27 вірним своїй концепції, а ще більше подавнив сДк — до XXVI ст. до н. е. (артеменко 1987, с. 41), а протиріччя між такою датою та стра- тиграфічною позицією поховань сДк здолав, перевівши всі ямні поховання середньої над- дніпрянщини у розряд ранньоямних, найраніші з яких (зібгані на спині) передували сДк, а піз- ніші (зібгані на боці) — були синхронними її ранньому етапу. Відтак сДк стала синхронною пізньому трипіллю (етапу сП), майже всій ямній культурі, а також катакомбній і частково багато- валикової кераміки. Причому з другої половини ІІІ тис. до н. е. населення сДк стало єдиним гос- подарем середньої наддніпрянщини, оскільки ямне, а потім і катакомбне дослідник зарахував до його південних сусідів. Як бачимо, наріжним каменем концепції І.І. артеменка є безпідставне ототожнення всіх ямних поховань середньої наддніпрянщини з ранньоямними (Михайлівка 2). Між тим саме масив пізньоямних поховань, на відміну від ран- ньоямних, тут представлено виразно, в чому І.І. артеменко міг переконатися на власному досвіді розкопок. Проте, визнаючи факт асинхронності сДк і ямної культури, чи варто абсолютизувати цей момент? нагадаємо, що думка про синхрон- ність сДк катакомбній культурі сформувалася не лише на стратиграфічному підґрунті, а й в умовах відсутності у середній наддніпрянщині виразних катакомбних поховань. тому згасання ямної культури неначе вивільняло простір для населення сДк. наразі, коли катакомбні похо- вання тут відомі, виходить, що носії двох ак якимось чином співіснували. отже, цю ситуацію не можна виключати і для ранішого часу, тим паче, що синхронність кШк загалом та ямної культури ніхто не заперечує. Це, зокрема, яскра- во демонструють поховання Північно-Західного Причорномор’я, а також як традиційні, так, на- приклад, за с14 дати цих явищ. Щодо середньої наддніпрянщини, то цих ласих земель, з одного боку, прагнуло південне степове населення, з іншо- го — північне лісове (поліське), що й демонструють пам’ятки доби бронзи та раннього заліза. За критичного ставлення до періодизації І.І. артеменка (Krzak 1969, s. 239—244; Бере- занская 1970, с. 278—281; румянцев 1972; Mach- ni­k* , Pi­lch 1997, s. 143—170), розв’язання цього питання слід розпочати з хронологічного впо- рядкування комплексів сДк. Це завдання не ви- дається простим через погану документованість розкопок XIX — початку XX ст. та уповільнені темпи накопичення нових джерел. тому єдиним виходом є характеристика обрядових груп та   окреслення своєрідності їхнього супроводу. нагадаємо, що населення сДк практикувало обряд інгумації і, рідше, спалення небіжчиків. Першу групу поховань за позою представлено двома різновидами: зібганими і випростаними. саме позиція останніх, сконцентрованих на Пра- вобережжі середньої наддніпрянщини і відне- сених І.І. артеменком до раннього етапу — часу формування сДк, і є найбільш спірною. отож розпочнемо з них. Критика джерел. у середній наддніпрян- щині, у межах київської та черкаської обл., І.І. артеменко налічив трохи більше 50 ви- простаних поховань сДк (артеменко 1967, с. 60—64). З цієї кількості слід виключити безін- вентарні як мало достовірні, на чому наголошу- вав М.М. Бондар (Бондар 1991а, с. 56—65), а серед інвентарних — належні до інших ак: 1) впускне поховання в кург. 40 біля с. Яць- ковиці з кулястим кубком з високою звуже- ною шийкою, оздобленим зубчастим штампом (Bydlowski­ 1905, rys. 16), який тяжіє до пізньої бронзи (в уманському музеї його виставлено, і мабуть справедливо, серед білогрудівських ма- теріалів); 2) кург. 26 поблизу с. новосілки — єдине його поховання, безумовно, за супроводом є скіфським, а як туди потрапила кістяна моло- точкоподібна шпилька, можна лише гадати. Це, до речі, дезорієнтувало е. Маєвського, який змушений був зробити висновок, що старша група яцьковицьких поховань є не набагато старшою за скіфську (Majewski­ 1905, s. 70, rys. 67, 68); 3) пох. 343/2 неподалік с. Зеленьки як скіфсь- ке (ковпаненко 1981, с. 24, рис. 18, 5); 4) проблемними є пох. 1/2 і 1/6 біля с. росава, віднесені до сДк В.І. клочко (Klochko 1999, p. 170, fig. 4, 2, 3; p. 172, fig. 5, 2). До цього масиву слід додати пох. 5/2 поблизу с. рижанівка, пох. 1 і 2 у козацькій Могилі біля м. городище, пох. 1/2 неподалік с. кобринове, пох. 1/6 поблизу с. Вільшана. усього нам відомо 31 випростане інвентарне поховання (див. Дода- ток із вказівкою адміністративних координат та джерел). не виключено, що до цього ж кола нале- жить пох. 8/2 біля с. Яблунівка (клочко, Відейко 1983). комусь така кількість здасться мізерною, але і ямних поховань із супроводом відомо на цій території небагато, а катакомбних — зовс- ім мало. Як побачимо далі, масив випростаних поховань є значнішим, проте втрата інвентарю та невиразний його опис змушує обережно опе- рувати ними, як і безінвентарними. Характеристика випростаних поховань. Більшість поховань є впускними в ямні кургани. Проте трапляються й основні. До таких умовно (через давність розкопок) можна віднести єдині поховання в кург. 35 і 60 Яцьковицького могиль-   * неодноразово критичні зауваження висловлював і   Я. Махнік. ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 428 ника, кург. 266 поблизу с. липовець з впускни- ми похованнями залізної доби. не виключено, що неподалік с. Зеленьки (на його території та північній околиці) був невеликий могильник, зведений населенням сДк біля ямних курганів. До сДк можна віднести кург. 220. хоч І.І. ар- теменко, а за ним і З. кшак (артеменко 1967, с. 58; Krzak 1980, s. 156) і зарахували цей курган до ямних, за позою основного поховання — на спині з перехрещеними ногами — його можна вважати випростаним (вохру в ньому не відмі- чено). єдине поховання сДк виявлено в кург. 309 (другим було середньовічне). Можливо, і зібгане пох. 296/4 сДк (із класичним кубком) було теж основним. Інші випростані поховання тут упущено в кург. 310 та 343, які можна вважа- ти ямними, хоча найдавніші поховання в них не мали супроводу. нещодавно наявність курганів з основним випростаним похованням підтверд- жено розкопками біля с. кобринове. Що об’єднує ці поховання, окрім пози? сха- рактеризувати їх за усіма параметрами нині важ- ко через брак даних наприклад щодо насипів і досипок, могил, деталей пози тощо. складається враження, що основні могили були мілкими. Це чітко зафіксовано в пох. 1/2 кобринове, глибина якого 0,4 м. В інших випадках може йтися про заглиблені у материк могили (липовець, кург. 266; Зеленьки, кург. 220 і 309; Беркозівка, кург. 380) або ж про поховання на давньому горизонті, як писав а. Бидловський, на рівні ґрунту (кург. 35 і 60 у Яцьковицях). розміри могил зафіксовано у восьми випад- ках. лише в одному із них вони відповідали стан- дартам, необхідним для розміщення небіжчика у випростаному стані — 2,15 × 1,1 м (рижанівка, пох. 3/3). Інші ж могили мають більш видовжені пропорції — 2,4—3,2 × 1,1—1,6 м (кобринове, пох. 1/2; Вільшана, пох. 1/6; козацька Могила, пох. 1 і 2 тощо). орієнтація небіжчиків не стала, але перева- жає західний напрям (прямо та з відхиленнями) — 14 поховань (одне парне). східну орієнтацію (і з відхиленнями) представлено у семи могилах (одне поховання парне), на північ орієнтовано три небіжчики, на південь — один. Для двох поховань орієнтацію не зазначено (Зеленьки, пох. 343/4 і 343/8). Дослідники вказували ще на одну рису цих поховань — орієнтацію небіжчиків у деяких парних та колективних похованнях у про- тилежних напрямках (Бондар 1991, с. 44—45). таку ситуацію спостерігаємо у парних похован- нях кобринове, пох. 1/2 та Беркозівка, пох. 380/2.   у пох. 237/11 кагарлик дорослий і дитина орієн- товані на південний захід, а підліток — на пів- нічний схід. у пох. 6/3 гатне дорослі орієнтовані меридіонально у різних напрямках, а дитину покладено поперек ніг одного з них головою на схід. Поєднувати пох. 1 (на сході) і 2 (на півночі) цього кургану в парне (артеменко 1967, с. 62) підстав немає. Вохру виявлено лише в шести могилах. най- виразніше її представлено в пох. 5/2 рижанівка, де скелет був засипаний вохрою, і її шар місцями сягав до 0,5 см, а біля однієї посудини лежав шматок вохри діаметром 7—8 см. Забарвле- ний скелет і грудки вохри обабіч зафіксовано у кург. 60 у Яцьковицях; у пох. Вільшана 1/6 — сліди її біля скелета і пляму — поблизу стегна.   у двох похованнях вохра була у посудинах (Заба- ра, пох. 322/2 і козацька Могила, пох. 1). В остан- ньому кургані в обох похованнях засвідчено золь- но-вугільні скупчення на дні могили, а у пох. 1/2 кобринове — обгорілі плашки під небіжчиком. супровід складався здебільшого з посуду, за- звичай розташованого біля ніг — напроти колін і нижче. Винятком є сім поховань: два парних — пох. 2 у козацькій могилі (горщик біля голови дорослого) і Беркозівка, пох. 280/2 з протилеж- ною орієнтацією небіжчиків (одна посудина біля ніг дорослого, друга — за головою дитини); одне колективне — гатне, пох. 6/3 (за публікацією — скелети 5—7, посудина збоку), чотири індиві- дуальні — Яцьковиці, кург. 60; Янівка, пох. 361/2 (неподалік голови стояло по дві посудини); Зе- леньки, пох. 220/5 і пох. 309/2 (по одній посудині біля ліктя). нерідко супровід представлено на- бором із двох різновеликих посудин: кобринове, пох. 1/2 (рис. 1, 1, 2); Янівка, пох. 361/2 (вціліла одна — рис. 1, 10); Яцьковиці, кург. 60 (рис. 2,   Рис. 1. супровід випростаних поховань: 1 — кобри- нове, пох. 1/2; 3 — козацька Могила, пох. 1; 4—7 —   пох. 2; 8, 9 — Вільшана, пох. 1/6; 10 — Янівка, пох. 361/2 (за публікаціями) ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 4 29 1, 2); рижанівка, пох. 5/2 (рис. 2, 5, 6); Беркозівка, пох. 380/1 і 380/2 (рис. 3) — в останньому вцілі- ла одна. у пох. 310/12 Зеленьки посудин було   три — вціліло дві (рис. 4, 2, 3). Більші посуди- ни — це горщики, плоскодонні чи круглодонні, менші ж можна назвати кубками (обидва різно- види трапляються і самі по собі). найменший кубок знайдено у пох. 309/2 Зеленьки: висота 5 см, діаметр вінець 5,5 см (рис. 4, 1), найбіль- ший — у пох. 237/11 кагарлик: висота 9 см, діаметр вінець 10 см (рис. 3, 3). Вони зазвичай круглодонні, але у пох. 380/1 Беркозівка кубок мав загострене денце (рис. 3, 1), у пох. 310/12 Зеленьки зафіксовано плоскодонний ребристий кубок з високою лійчастою горловиною (рис. 4, 3) (обидва 6 см заввишки). оригінальний посуд виявлено у кург. 6 гат- не. Цей курган І.І. артеменко наводив як доказ ранішої позиції випростаних поховань порівня- но із зібганими (артеменко 1967, с. 62), тому нагадаємо ситуацію. у насипі на глибині 1,5 м (висота кургану 2 м) виявлено речі зі зруйнова- ного поховання скіфської доби, а на глибині 2,5 м, «на слое подпочвы», — декілька вцілілих і порушених скелетів, а також речі. Центральну позицію займало жіноче пох. 2 у незвичній позі — випростане навзнак головою на північ. ліва рука лежала навпаки (кисть біля плеча, плече біля крижів). І.І. артеменко приписав похован- ню кременеву сокиру, за яку сприйнято долото, знайдене за декілька кроків на захід. у західній частині знайдено маленьку чорну посудину з вушком (певно, черпак скіфського часу), а також   купку пташиних кісток, обгорілих мушель uni­o і деревного вугілля. на схід від пох. 2 знаходилося чоловіче пох. 1 — у випростаній позі головою на схід. нижче від лівої кисті лежала кварцитова сокира з пошкодженим обухом (рис. 5, 3). Пів- нічний сектор займало пох. 3 (скелети 5—7 за публікацією), поблизу якого знайдено великий кухоль з вушком, «весь» оздоблений трикутни- ками. Південна частина була насичена поруше- ними скелетами (щонайменше три), а у півден- но-західному секторі виявлено череп і біля ньо-  Рис. 2. супровід випростаних поховань: 1—3 — Яцько- виці, кург. 60; 4 — рижанівка, пох. 3/3; 5—7 — пох. 5/2; 8, 10 — випадкові знахідки з київської обл. (за публі-  каціями та авторськими рисунками) Рис. 3. Випростані поховання: 1 — реконструкція планіграфічної ситуації у кург. 380 Беркозівка; 2 — кагарлик,   пох. 235/3; 3 — пох. 237/11; 4 — Цозарівка, пох. 250/3 (за описом М.Ю. Бранденбурга, речі — за н.к. качаловою) ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 430 го — відомий кубок (антонович 1878, с. LXXX— LXXXV). отже, руйнація останнього поховання грабіж- никами чи під час здійснення впускних похо-  вань не дозволяє однозначно стверджувати його пізнішу позицію на фоні випростаних. однак несподіваним стало інше. у фондах нМІу, ок- рім кубка, зберігаються уламки ще двох доволі своєрідних і подібних посудин з гатного. час- тина з них (№ а107/308, з поміткою гатне, кург. 6), зокрема й наведений В. антоновичем ула- мок, належить великому вузькогорлому глеку червоної на зламі глини з сіруватою поверхнею та широкою стрічковою ручкою. тісто не дуже щільне, з домішками піску, мушлі й подрібне- ного каменю. Потовщені відігнуті вінця оздоб- лено навскісними відбитками шнура, а шийку — паркетним візерунком, вписаним поміж двома горизонтальними лініями. на ручці — звернені вершинами до центра заштриховані трикутни- ки, які через вільні поля поміж ними нагадують зображення мальтійського хреста. Попри значну кількість уламків від тулуба, його профіль та ор- наментальна композиція чітко не реконструю- ються. Проте зрозуміло, що вона є близькою до паркетної, оскільки основу її складають трикут- ники. Від класичного паркетного візерунка вона різниться виокремленням трикутників, розділе- Рис. 4. супровід випростаних поховань: 1 — Зеленьки, пох. 309/2; 2, 3 — пох. 310/12; 4 — Бурти, пох. 286/6; 5 —   пох. 286/7; 6 — пох. 286/9; 7 — Зеленьки, пох. 343/4; 8 — пох. 343/8; 9 — Забара, пох. 322/2; 10, 11 — пох. 413/3; 12 — липовець, пох. 266/5 (за н.к. качаловою) Рис. 5. гатне, кург. 6: 1, 3 — пох. 3; 2 — пох. 1 ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 4 31 них лініями та чистими смужками, наявністю заштрихованих і незаштрихованих трикутників, а також різним їх штрихуванням — навскісними спрямованими в різні боки лініями й горизон- тальними. Знизу композицію облямовано рядоч- ком овальних вдавлень. Діаметр вінець 9 см, ту-  луба — приблизно 23 см, ширина ручки 6 см, висота кухля не менше 20 см (рис. 5, 1). Інші уламки (№ а107/335, з поміткою гатне) походять від подібного глека червоної глини з більш високою шийкою, які дають змогу графіч- но реконструювати його верхню орнаментовану частину. орнамент виконано в тій самій манері, але нюанси різняться. на потовщених вінцях — рядочок вдавлень відступною «лопаточкою». Шнурову композицію на шийці представле- но двома рядами заштрихованих трикутників, звернених вершинами до середини так, що між ними є вільна смужка зиґзаґа. на ручці — щіль- на смужка заштрихованого орнаменту, у центрі якої знаходиться ромб. саме він та обмеженість простору визначають логічність усієї композиції у вигляді трикутників над ромбом та під ним. оздоблення тулуба реконструюється як суцільна смуга паркетного візерунка. Внизу її облямовано глибокими вдавленнями від нігтя. Діаметр вінець 9, тулуба — приблизно 22 см, висота глека понад   20 см, ширина ручки 5,5 см (рис. 5, 2). Якщо перша посудина чітко ідентифікується з пох. 6/3, то походження іншої з’ясувати навряд чи вдасться. на кург. 4 може вказувати натяк   В. антоновича, що там були уламки посуду, подібні за орнаментацією до знайдених в кург. 6. але в останньому були поховання не лише сДк, а й скіфські. Вузькогорлий кухоль з вушком фі- гурує і серед матеріалів кург. 3, але він був не- орнаментований. глеки оригінальні, і точних аналогій їм ми не знаємо. Проте стиль орнаментації, безумов- но, засвідчує їхню належність до світу кШк. найбільш він притаманний кераміці середньо- німецької групи, де трапляється на амфорах і кубках, і цьому можна навести багато прикладів з каталогів В. Маттіаса. Поховання з таким щіль- но оздобленим посудом М. Бухвальдек відносить до ІІІ (пізньої) групи. їй притаманні й різної фор- ми кухлі та глеки з вушком (Buchvaldek 1986, оbr. 33, 34). рідше трапляються інші речі. найбагатшим є пох. у козацькій Могилі: горщик, кам’яна со- кира, кременеві ножик та вістря стріли (рис. 1, 4—7). у похованнях з посудом знайдено ще: кам’яні сокири — пох. 413/3 Забара і 3/3 ри- жанівка (рис. 2, 4; 4, 11); бронзову каблучку — пох. 5/2 рижанівка (рис. 2, 7), де, не виключено, були й сережки (зафіксовано зелені плями на че- репі); бронзові сережки — кург. 60 у Яцьковицях (рис. 2, 3); рогову сокиру (мотика ?) — пох. 1/6 Вільшана (рис. 1, 8, 9). лише кам’яні сокири знай- дено у пох. Бурти 286/6 (рис. 4, 4) і 290/7 (не вціліла); пох. 343/8 Зеленьки (рис. 4, 8), з іншого насипу цього поховання походить ще одна со-  Рис. 6. Планіграфічно-стратиграфічна ситуація у кург. 220 Зеленьки (за М.Ю. Бранденбургом та н.к. качаловою) ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 432 кира, придбана М.Ю. Бранденбургом у селян; пох. 266/5 липовець (рис. 4, 12); гатне, пох. 6/1 (рис. 5, 3). у похованні кург. 35 Яцьковиці було знайдено кременеве ромбічне вістря стріли. Культурна ідентифікація поховань. хоча ми, орієнтуючись на І.І. артеменка, й оперуємо поняттям «випростані поховання сДк», ситуація щодо них не є однозначною. річ у тім, що посуд із випростаних поховань різниться від посуду поховань із зібганою позою. класичну посудину сДк — так звану блокоподібну (або, як називає її Я. Махнік, клепсидроподібну), щоправда, не- орнаментовану, — знайдено лише в кург. 60 у Яцьковицях (ще одна неорнаментована посуди- на походить із с. Шуляки неподалік Яцьковиць і зберігається в уманському музеї). Друга посу- дина з кург. 60, горщик, є незвичною для похо- вань сДк. о.М. румянцев вважав його пізнім (румянцев 1972, с. 66). с.с. Березанська спочат- ку віднесла це поховання до сДк (Березанська 1971, с. 314, рис. 87, 13), а потім — до культу- ри багатоваликової кераміки, як і ще декілька випростаних поховань (Березанская, отрощен- ко, чередниченко, Шарафутдинова 1986, с. 17,   19; рис. 6, 3, 4, 5, 8, 11, 12, 16, 17). однак така ідентифікація не видається однозначною. гор- щик з кург. 60 (рис. 2, 2) за певної подібності до кБк все ж не є типовою для неї формою, а се- режки перегукуються з верболистими прикраса- ми кола постшнурових культур, а також каблучкою з пох. 5/2 рижанівка. Це разом з наявністю кубка сДк унеможливлює його віднесення до кБк. Пох. 220/5 Зеленьки супроводжувалося інгульською ча- шею (рис. 6), на що вказував М.М. Бондар (Бондар 1991а, с. 58), а пох. 286/9 Бурти — мисочкою (рис. 4, 6), аналогії якій маємо у кург. хVІ біля с. Ба- личі, теж, до речі, випростаному (Suli­mi­rski­ 1968, plate 1, 3, 6, 11), і в обох випадках вони знаходилися біля коліна небіжчика. Щодо поховань із сокирами (Бурти, пох. 286/6 і липовець, пох. 266/5), то вони все ж більш прикметні для ранішого часу, аніж кБк. Зазначимо, що у пох. 413/3 Забара сокиру знайде- но з посудиною, яка аж ніяк не асоціюється з кБк (рис. 4, 9). Видається, що й пох. 235/3 кагарлик з ребристим горщиком займає логічне місце у цій системі, хоча це й не однозначно (рис. 3, 2). найпроблематичнішим у цьому ряду є пох. 286/7 Бурти з кулястою посудинкою, оздобленою двома рядочками вертикальних насічок (рис. 4, 5), яке І.л. сердюкова, на противагу с.с. Березанській, віднесла до катакомбної культури (сердюкова 1994, с. 99—102). До цього ж списку нею внесе- но: за горщиками — пох. 237/11 кагарлик (рис. 3, 3), пох. 220/3 і 220/6 (рис. 6), 310/12 (рис. 4, 2, 3), 343/4 Зеленьки (рис. 4, 7), пох. 250/3 Цозарівка, по- милково назване пох. 250/5 (рис. 3, 4), пізньоямне пох. 3 у козацькій Могилі; за чашами — пох. 343/8 Зеленьки (була лише сокира) і пох. 413/3 Забара   (рис. 4, 10). натомість дерев’яні конструкції, представлені, зокрема, в козацькій Могилі, І.л. сердюкова вважає типовими для кБк. найпростіше цю проблему розв’язав В.І. клоч- ко, який відніс одні й ті ж поховання (Бурти, пох. 286/6; липовець, пох. 266/5) і до сДк, і до кБк, орієнтуючись у першому випадку на І.І. артемен- ка, у другому — на с.с. Березанську (Klochko 2001, p. 135; fig 58, 4, 6; p. 168; fig. 67, 4, 5). Він же продублював похибку с.с. Березанської, «обізвав- ши» пох. 266/5 липовець пох. 266/6, і помилку   І.І. артеменка щодо двох сокир у пох. 343/5 Зеленьки, де їх не виявлено. одну сокиру знайдено у пох. 343/8, а другу, із насипу яко-  гось кургану, придбав М.Ю. Бранденбург у селян. слід погодитися, що горщики з деяких по- ховань дійсно тяжіють до катакомбних. Проте, по-перше, не всі, по-друге, такі знахідки не слід виривати із контексту поховання та зага- лом вибірки випростаних поховань, тим паче, що їх здійснено не у катакомбах. у цій системі видаються недооціненими поховання у козаць- кій Могилі, які В.В. отрощенко, орієнтуючись на с.с. Березанську та І.л. сердюкову, відніс до кБк, додавши до цього той аргумент, що їх було здійснено у зрубах (отрощенко 2001, с. 107).   З цим не можна погодитися, бо зазначена конс- трукція була своєрідним віком, яке перекрива- ло небіжчика вздовж і спиралося на бруски під поперечними стінками. Подібну конструкцію виявлено в кург. 1 кобринове, більший горщик з якого майже тотожний посудині з пох. 1 у коза- цькій Могилі. Поздовжнє перекриття дубовими колодами зафіксовано й у пох. 1/6 Вільшана, а на дні могили під довгою стінкою — фрагменти колоди. Воно теж супроводжувалося круглодон- ною посудиною. З цього погляду привертає увагу пох. 1/4 з ямного кургану на Майданецькому по- селенні, визначене як зрубне (Шмаглий, Видейко 1988, с. 133—134, рис. 2, V, VI). його влаштова- но у видовженій ямі (3,5 × 1,0 м), а небіжчика перекрито товстими, грубо обробленими до- шками, покладеними у вигляді «перевернутого вверх дном ящика. Плахи спиралися на уступи в коротких стінах могили». Випростаний скелет орієнтовано на південь, супроводу не було. у цьому самому кургані виявлено також ямне по- ховання з кременевою сокирою — винятковою знахідкою для лісостепових пам’яток. Це робить зрозумілішими і матеріали дав- ніших розкопок. так, а. Бидловський у Яць- ковицях розрізняв різні дерев’яні конструкції. Зібгане поховання в кург. 29 (з лодієподібною сокирою) було прикрите дубовою скринею, як і безінвентарне зібгане і забарвлене вохрою поховання старого чоловіка в кург. 36. Це сто- сується і випростаних поховань у кург. 28 та 43. натомість для інших поховань зафіксовано де-  ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 4 33 рев’яне перекриття могили (кург. 46, 52), ще одне поховання в кург. 46 було здійснене у дубовому ящику, як і основне в кург. 40. сліди дерев’яного перекриття виявлено над трьома похованнями в кург. 380 Беркозівка, роз- ташованими дугою на схід від центру, зруйнова- ного грабіжницькою ямою (рис. 3, 1). особливо виразним шар дуба був у пох. 2, який займав площу 2,8 × 1 м, що знову ж таки вказує на ви- довжені контури могили. Між пох. 1 і 2 на тому самому рівні, але ближче до центру, по лінії за- хід—схід лежали два обгорілих дубових стовпи завдовжки 1,4 м. нагадаємо, що горщик із пох. 380/1 І.л. сердюкова віднесла до катакомбної культури, у чому є певний сенс, але, за її ж логі- кою, за дерев’яною конструкцією це поховання слід зарахувати до кБк. Додамо, що горщик був у парі з малесеньким кубком із загостреним де- нцем, який через це та орнаментацією нагадує ямні горщики. І.І. артеменком посуд з цього поховання передано неправильно (артеменко 1967, рис. 1—3). Це також стосується і деяких інших випадків та частково ілюстрацій т.с. Пас- сек. Дві посудини були і у пох. 2, з яких уцілів теж маленький кубок, а інша посудина, як і у пох. 4, — напівкуляста неорнаментована. комплекс цих поховань постає однокультурним, і розді- ляти його на поховання катакомбні та культури багатоваликової кераміки навряд чи логічно. у свою чергу, горщик із пох. 1 за прокресленим на плічках зиґзаґом перегукується з горщиком із пох. 250/3 Цозарівка (рис. 3, 4), зруйнованим середньовічною могилою. Привертають увагу і випростані поховання в кург. 409 Шандра, де у верхньому шарі вияв- лено пох. 1 кБк з пряжкою. Біля пох. 10 вияв- лено сліди дерева, а за 0,7 м від черепа лежала дубова колода завдовжки 2,1 м, у ногах — два різновеликих горщика, у більшому — декілька уламків ребер. Ця риса — кістки тварин у гор- щику — спостерігалася і в інших похованнях цього масиву: Зеленьки, пох. 220/7; кобринове, пох. 1/2; рижанівка, пох. 5/2, а також у зібганому пох. 2/2 біля с. лісовичі з класичним кубком сДк (ковпаненко, ричков 2002). у пох. 12 того самого кург. 409 дубова плаха лежала поруч з небіж- чиком і була дещо довшою за скелет, а в ногах — невеликий горщик. Посуд з цих поховань не вцілів. Проте в нМІу серед випадкових знахідок із Шандри значаться дві посудини. одна з них (рис. 2, 9) перегукується з кубками з пох. 1/6 Вільшана та випадково знайденим на київщині (Древности...1899, с. 12, табл. 12) (рис. 2, 8), друга — більш присадкувата з приплющеним дном (рис. 2, 10) (Древности... 1899, с. 12, табл. XXXIV, 673). Поховання в могилах з дерев’яними конструк- ціями орієнтовано головою на південь. Це су-  перечить логіці розвитку поховального обряду кБк, де, за спостереженнями В.В. отрощенка, найраніші поховання зорієнтовано в широтному напрямі, пізніші — у меридіональному (отро- щенко 2001, с. 85, 101, 105). але ідея перекрива- ти не могилу, а небіжчика, тобто влаштовувати щось на зразок домовини, існувала й у населення кБк, що найяскравіше відбивають поховання в колодах. трапляється і поздовжнє перекриття небіжчика, розташоване прямо над ним, напри- клад у пох. 8/2 росава, але здійснено їх зібгано. окрім того, у цьому кургані поховання кБк й сДк розділено похованням катакомбної культу- ри (Klochko 1999, p. 184—185). Посуд із випростаних поховань не асоціюєть- ся з кБк. Винятки становлять горщик з пох. 2 у козацькій Могилі, повну аналогію якому В.П. григор’єв вбачав у ребристій баночці з пох. 235/3 кагарлик, яке с.с. Березанська відно- сить до кБк. однак ця подібність є відносною, і зазначеній посудині можна знайти аналогії і в катакомбній культурі: дві посудини в пох. 3/14 біля с. соколівка, пох. 4/15 курганної групи І неподалік с. ковалівка на Миколаївщині (Ша- рафутдинова 1980, рис. 20, 4, 5; ковпаненко, Бунятян 1976, рис. 3, 7). Важливим є й те, що в ідентичному за обрядом пох. 1 знайдено зовсім іншу посудину — круглодонну. Додамо, що у пох. 310/12 Зеленьки оригінальний ребристий високогорлий маленький кубок був у парі з гор- щиком катакомбного вигляду (рис. 4, 2, 3). За певної строкатості посуду саме округло- донний (13 могил) пов’язує випростані похован- ня з сДк. Він є прикметною рисою пам’яток Подесення та Верхньої наддніпрянщини, а на розглядуваній території трапляється не лише поблизу випростаних поховань. горщик з ку- лястим тулубом, оздоблений на шийці шнуром, а на плічках тоненькою нарізною ялинкою, ви- явлено у насипу кург. 2 біля с. Іванівка поруч зі скупченням деревного вугілля (спалення ?), а у пох. 6/1, оздоблений відтисненою ялинкою, — у ногах зібганого поховання (ковпаненко, ричков 2004, рис. 9, 3, 4). М.Ю. Бранденбург розкопав біля цього села (тоді Янівка) кург. 361, де вия- вив декілька поховань (за вцілілим посудом до сДк віднесено пох. 2), а також багаття у насипу (глина й шматки обгорілого дуба). рештки, ма- буть, спалення з кулястою посудиною, оздобле- ною нарізною ялинкою, виявлено у Всевидовій могилі на черкащині разом з уламками брон- зового кільця (ковпаненко, скорый, Бессонова, рычков 1984/24). Зазначимо, що й блокоподіб- ний посуд зазвичай має опукле денце, а одна з посудин із с. Шуляки з яскраво вираженим оздобленням сДк мала кулясту форму (збері- гається в уманському музеї). оздоблення посу- ду горизонтальною ялинкою, нерідко поєдна-  ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 434 ною зі шнуровим орнаментом, є теж прикмет- ною рисою сДк. розташування посуду біля чи нижче ніг при- таманне і для зібганих поховань сДк. тут при- вертає увагу пох. 237/10 кагарлик, де було й де- кілька випростаних поховань. у ногах зібганого головою на захід скелета стояли три горщики — великий і два маленьких. у великому, оздоб- леному горизонтальними шнуровими лініями та вертикальними рубчиками по краю вінець, була кістка тварини, а серед кісток скелета — великі шматки деревного вугілля. типовий посуд сДк знаходився в ногах у пох. 2/2 лісовичі, пох. 6/1 Іванівка та у пох. 1/1 кочубеївка (Бідзіля, Буня- тян, ніколова 2005). однак, якщо непричетність цих поховань до кБк видається нам більш вірогідною, то спорід- неність деяких з них з катакомбною культурою постає рельєфніше. Як приклад наведемо кург. 220 Зеленьки, де зверху виявлено пох. 2 кБк, а нижче — декілька випростаних (рис. 6). Безумов- но, сДк можна вважати пох. 7 з округлодонним кубком. Посуд із пох. 3 і 6 тяжіє до катакомбної культури, а в пох. 5 знайдено чашу інгульського зразка. оскільки поховання здійснено не у ката- комбах, ці факти можна інтерпретувати двояко: або як поховання катакомбної культури у ямах, або як поховання сДк з імпортним посудом (пох. 5) і таким, що має риси катакомбної куль- тури. Виявлені останнім часом у середній над- дніпрянщині поховання в катакомбах вказують, що катакомбне населення і тут дотримувалося своїх традицій. Відтак, випростані похован- ня у ямах можуть засвідчувати взаємини двох масивів — середньодніпровської і катакомбної культур. За сучасної джерельної бази це питання однозначно розв’язати не можна. Відносна хронологія випростаних похо- вань. стратиграфічно випростані поховання займають позицію між ямними та похованнями кБк. Якщо за розкопками М.Ю. Бранденбурга це можна лише констатувати, то розкопки коза- цької Могили дають змогу цей момент конкре- тизувати: два поховання сДк там були не лише найпізнішими, а й здійснені після найпізніших за супроводом ямних поховань (їх було п’ять). І.І. артеменко не дарма проігнорував поховання в козацькій Могилі, бо вони суперечать синх- ронізації випростаних поховань з другою гру- пою ранньоямних поховань, пізньотрипільськи- ми пам’ятками софіївської групи, раннім ета- пом верхньодністровської групи підкарпатської культури, неолітичними пам’ятками Верхнього Подніпров’я (артеменко 1987). таким чином, випростані поховання є син- хронними інгульській катакомбній культурі, під впливом якої у середовищі сДк, можливо, і з’явилася випростана поза та зазнав певних змін   посуд, що й демонструють деякі горщики «ка- такомбного типу». В одному випадку — росава, кург. 8 — ви- простані поховання передували катакомбному. хоча вони були безінвентарними, віднесення їх В.І. клочком до сДк є цілком слушним. на нашу думку, на це вказують дві обставини: 1) пох. 3 і 6 впущено у центр первинного насипу і розташовано паралельно, що нагадує ситуацію у козацькій Могилі, а також кург. 380 Беркозівка і частково в кургані на Майданецькому поселен- ні, як і видовжені пропорції могил; 2) у парно- му пох. 6 скелети зорієнтовано у протилежних напрямах, що є прикметною рисою цієї групи поховань. До речі, якщо пох. 3, 5, 6 у кург. 220 Зеленьки вважати катакомбними, то вони є теж пізнішими за пох. 7 сДк. у кург. 1 Вільшана пізньоямне, катакомбне й поховання сДк розта- шовані дугою в межах первинного насипу, хоча лише для поховання сДк чітко з’ясовано, що його впущено у первинний насип. Зовнішню пів- денну дугу утворюють поховання кБк (клочко, ричков 1989, с. 61—62). напевно, не варто абсолютизувати ці факти, оскільки виходячи з інвентарю вони, швидше за все, вказують на співіснування двох груп на- селення — сДк й катакомбного — в одному ре- гіоні, аніж на принципово ранішу хронологічну позицію випростаних поховань сДк. отже, можна погодитися з с.н. Братченком, що випростані поховання середньої наддніпрян- щини репрезентують пізню постшнурову групу пам’яток (Братченко 2002, с. 49, прим. 55 *), до- дамо, трансформовану під дією різних чинників сДк, зокрема, і сусідства катакомбного населен- ня. на це вказує, окрім стратиграфії, увесь ком- плекс їхніх ознак — випростана поза та супро- від: посуд, металеві речі, певною мірою кам’яні сокири. Це, зрозуміло, підриває концепцію   І.І. артеменка щодо регіону формування сДк та подальшого її територіального поширення. але, перш ніж говорити про це, слід звернути- ся до зібганих та тілопальних поховань сДк,   аналізу яких буде присвячено наступну статтю. Ä Î Ä À Ò Î Ê Ñïèñîê äæåðåë р о з к о п к и М.Ю. Б р а н д е н б у р га: с. Беркозівка канівського р-ну черкаської обл., кург. 380, пох. 1, 2, 4 (ЖрБ, с. 99; качало- ва н.к. Эрмитажная коллекция н.е. Бранденбур- га. Эпоха бронзы. — М.: наука, 1974. — табл. 5, 1—3); с. Бурти кагарлицького р-ну київської обл.,  * Дослідник припускається помилки, вважаючи, що поховання в козацькій Могилі здійснено в колодах. ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 4 35 кург. 286, пох. 6, 7, 9 і кург. 290, пох. 7 (ЖрБ, с. 75, 77; качалова н.к. указ. соч., табл. 3, 5—7); с. Забара (нині с. Зорівка) того ж району, кург. 322, пох. 2 і кург. 413, пох. 3 (ЖрБ, с. 51, 53; качалова н.к. указ. соч., табл. 4, 2, 3, 5); с. Зеленьки Миронівського р-ну київської обл., кург. 220, пох. 3, 5—7; кург. 309, пох. 2; кург. 310, пох. 12; кург. 343, пох. 4 і 8 (ЖрБ, с. 18, 27, 29, 35, 36; качалова н.к. указ. соч., табл. 2, 2—5, 7; 3, 1—4); м. Кагарлик, кург. 235, пох. 3 і кург. 237, пох. 11 (ЖрБ, с. 6, 7, 9; качалова н.к. указ. соч., табл. 1, 1, 3); с. Липовець кагарлицького р-ну, кург. 266, пох. 5 (ЖрБ, с. 82; качалова н.к. указ. соч., табл. 1, 7); с. Шандра Миронівського р-ну, кург. 409, пох. 10 і 12 (ЖрБ, с. 119—121); с. Цозарівка (тепер с. козарівка) канівського р-ну, кург. 250, пох. 3 (ЖрБ, с. 64—65; качалова н.к. указ. соч., табл. 4, 4); с. Янівка (нині с. Іванівка) Богуславського   р-ну київської обл., кург. 361, пох. 2 (ЖрБ, с. 97; качалова н.к. указ. соч., табл. 5, 9). І н ш і: с. Гатне, південно-західна околиця києва, кург. 6, пох. 1 і 3 (антонович 1878); с. Вільшана городищенського р-ну, кург. 1, пох. 6; с. Кобринове тальнівського р-ну, кург. 1, пох. 2, обидва черкаської обл. (ричков М.о. нові похо- вання раннього етапу середньодніпровської культури // археологія. — 1995. — № 3. — с. 147—150); м. Городище, пох. 1 і 2, козацька Могила (григор’єв В.П. курган бронзового віку в м. го- родище черкаської області // археологія. —   1986. — Вип. 56. — с. 47—58); с. Рижанівка Звенигородського р-ну чер- каської обл., кург. 3, пох. 3 (оак за 1890 р. —   с. 58); кург. 5, пох. 2 (Ossowski­ G. Materyjaly do pаleоetnologi­i­ kurhanow ukrаi­nski­ch // Zbi­or wi­adomosсi­ dо antropologi­i­ krajowej. — 1888. —   T. XІ. — S. 35—36); с. Росава Миронівського р-ну, кург. 8, пох. 3, 4, 6 (Klochko 1999); с. Яцьковиці (тепер с. Долинка) Монастири- щенського р-ну черкаської обл., кург. 35 і 60 (Bydlowski­ 1905, s. 13, 21). Антонович В. (без назви) // тр. Ш ас. — т. І. — к., 1878. — с. LXXX—LXXXV. Артеменко И.И. Племена Верхнего и среднего Поднепровья в эпоху бронзы. — М., 1967. Артеменко И.И. культуры раннего бронзового века южной полосы лесов европейской части ссср. — М., 1987. Березанская С.С. рец. на: артеменко и.и. Племена Верхнего и среднего Поднепровья в эпоху бронзы. — М.,   1967 // са. — 1970. — № 4. — с. 278—281. Березанская С.С. о так называемом общеевропейском горизонте культур шнуровой керамики украины и   Белоруссии // са. — 1971. — № 4. — с. 38—40. Березанська С.С. середньодніпровська культура // археологія української рср. — к., 1971. — т. І. — с. 315—316. Березанская С.С., Отрощенко В.В., Чередниченко Н.Н., Шарафутдинова И.Н. культуры эпохи бронзы на терри- тории украины. — к., 1986. Бідзіля В.І., Бунятян К.Б., Ніколова А.В. курган біля с. кочубеївка на уманщині // на пошану с.с. Березансь-  кої. — к., 2005. Бондар М.М. Поховальні пам’ятки середньодніпровської культури // Поховальний обряд давнього населення   україни. — к., 1991. — с. 44—45. Бондар М.М. Про пам’ятки раннього етапу середньодніпровської культури // Поховальний обряд давнього населення україни. — к., 1991а. — с. 56—65. Братченко С.Н. Донецька катакомбна культура раннього етапу. — луганськ, 2001. Городцов В.А. культуры бронзовой эпохи в средней россии. — М., 1916. Древности Приднепровья. собрание Б.и. и В.и. ханенко. — к., 1899. — Вып. І. Клочко В.И., Видейко М.И. отчет о работе стеблевского отряда черкасской экспедиции 1983 г. // на Іа нан україни, 1983/25а. Клочко В.І., Ричков М.О. нові поховання катакомбної культури в середньому Подніпров’ї // археологія. —   1989. — № 3. — с. 61—62. Ковпаненко Г.Т. курганы раннескифского времени в бассейне р. рось. — к., 1981. Ковпаненко Г.Т., Бунятян К.П. охоронні розкопки курганів поблизу с. ковалівка на Миколаївщині // археоло-  гія. — 1976. — Вип. 20. Ковпаненко Г.Т., Ричков М.О. кургани доби бронзи півдня київщини // археологія. — 2004. — № 1. Ковпаненко Г.Т., Скорый С.А., Бессонова С.С., Рычков Н.А., Батуревич Е.Ю. отчет о работах лесостепной Право- бережной экспедиции института археологии ан усср в 1984 году // на Іа нан україни, 1984/24. Круц В.А. Позднетрипольские памятники среднего Поднепровья. — к., 1977. Отрощенко В.В. Проблеми періодизації культур середньої та пізньої бронзи півдня східної європи (культурно- стратиграфічні зіставлення). — к., 2001. Пассек Т.С. к вопросу о среднеднепровской культуре // ксииМк. — 1947. — Вып. хVI. ISSN 0235-3490. Археологія, 2005, № 436 Румянцев О.М. Прикарпатські елементи у середньодніпровській культурі // археологія. — 1972. — Вип. 6. Сердюкова И.Л. существовал ли ранний этап среднеднепровской культуры? // Древнейшие общности зем-  ледельцев и скотоводов северного Причерноморья. V тыс. до н. э. — V в. н. э. — тирасполь, 1994. —   с. 99—102. Шарафутдинова И.Н. северная курганная группа у с. соколовка // археологические памятники Поингулья. — к., 1980. Шмаглий Н.М., Видейко М.Ю. исследование кургана эпохи бронзы на крупном трипольском поселении у   с. Майданецкое // новые памятники ямной культуры степной зоны украины. — к., 1988. — с. 133—134. Bydlowski A. Mogi­ly w Jackowi­cy w pow.Li­powi­ecki­m // Swi­atowi­t. — 1905. — VI. Glosik J. Kultura strzyzowska // Materi­aly starozytne. — 1968. — T. 11. — S. 60. Klochko V.I. Radi­ocarbon chronology of the early and mi­ddle bronze age i­n the Mi­ddle Dni­eper regi­n. The Myroni­vka barrows // BPS. — 1999. — 7. Klochko V.I. Weaponry of soci­eti­es of the northern ponti­c culture ci­rcle: 5000-700 BC // BPS. — 2001. — 10. Krzak Z. Genesa i­ chronologi­a kultury cerami­ki­ sznurowej w Europe. — Wroclaw; Warszawa; Krakow; Gdansk: Wyd-vo PAN, 1980. Krzak Z. рец. на: артеменко и.и. Племена Верхнего и среднего Поднепровья в эпоху бронзы. — М., 1967, —   140 с. // ар. — 1969. — 14, № 1. — S. 239—244. Majewski E. O charakterze starszych kurhanow grupy Jackowi­cki­ej. — Swi­atowi­t, 1905. — VI. Machnik J., Pilch A. Zaskakujace odkryci­e zabutkow kultury srodkowodni­eprzanski­ej w Mlodowi­e-Zakaci­u kolo   Lubaczowa, w woj. Przemyski­m // SA. — 1997. — 49. — S. 143—170. Sulimirski T. Corded Ware and Globular Amphorae North-East of the Carpathi­ans. — London, 1968. Одержано 19.10.2005 Е.П. Бунятян хронологиЯ и ПериоДиЗаЦиЯ ПогреБений   среДнеДнеПроВской кулЬтурЫ ПраВоБереЖной украинЫ со среднеднепровской культурой (сДк) сложилась парадоксальная ситуация — не признанная специалиста- ми концепция и.и. артеменко вошла в обобщающие работы по археологии украины и лесной полосы бывше- го ссср. основополагающим моментом этой концепции является выделенная и.и. артеменко среди курган- ных захоронений Правобережья среднего Поднепровья группа вытянутых погребений, с которой он связывал формирование сДк. однако стратиграфическая позиция этих погребений, как и погребальный обряд и инвен- тарь, позволяют связывать их с заключительным этапом сДк. Это, естественно, требует пересмотра взглядов   исследователя относительно места и времени формирования сДк. K.P. Bunyatian CHRONOLOGY AND PERIODIZATION   OF THE BURIALS OF THE MIDDLE DNIPRO RIVER REGION   CULTURE OF THE LEFT-BANK UKRAINE The si­tuati­on that has formed around Mi­ddle Dni­pro culture (MDC) i­s paradoxi­cal — the concept by I.I. Artemenko, whi­ch was not recogni­zed by the speci­ali­sts, has become customary i­n summari­zi­ng works on archaeology of Ukrai­ne and forest zone of the ex-USSR. The fundamental aspect of thi­s concept i­s a group of oblong buri­als di­sti­ngui­shed by I.I. Artemenko among the mound buri­als of the Left-bank Mi­ddle Dni­pro, wi­th whi­ch he associ­ated formati­on of MDC. However, strati­graphi­c posi­ti­on of these buri­als, as well as funerary ri­te and i­nventory, permi­ts to associ­ate them wi­th the final stage i­n MDC. Of course, thi­s requi­res reconsi­derati­on of the researcher’s vi­ew   regardi­ng the place and ti­me of MDC formati­on.

Схожі ресурси