2025-02-23T03:31:41-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: Query fl=%2A&wt=json&json.nl=arrarr&q=id%3A%22irk-123456789-199243%22&qt=morelikethis&rows=5
2025-02-23T03:31:41-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: => GET http://localhost:8983/solr/biblio/select?fl=%2A&wt=json&json.nl=arrarr&q=id%3A%22irk-123456789-199243%22&qt=morelikethis&rows=5
2025-02-23T03:31:41-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: <= 200 OK
2025-02-23T03:31:41-05:00 DEBUG: Deserialized SOLR response
Динаміка заселення території України в нижньому, середньому і на початку верхньою палеоліту
Сучасний стан проблеми заселення території Східної Європи дає змогу порушити низку питань щодо початкового освоєння цієї території, а також динаміки та особливостей її заселення....
Saved in:
| Main Author: | |
|---|---|
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут археології НАН України
2006
|
| Series: | Археологія |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199243 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| id |
irk-123456789-199243 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1992432024-10-01T13:50:03Z Динаміка заселення території України в нижньому, середньому і на початку верхньою палеоліту Степанчук, В.M. Статті Сучасний стан проблеми заселення території Східної Європи дає змогу порушити низку питань щодо початкового освоєння цієї території, а також динаміки та особливостей її заселення. В статье рассмотрены различные аспекты проблемы первичного и последующего заселения территории современной Украины в раннем, среднем и в начале верхнего палеолита. Первые обитатели региона могли проникать сюда через сухопутный мост между Балканами, Малой Азией и Закавказьем. Имеющиеся данные позволяют предполагать прерывистую модель заселения территории на протяжении нижнего и среднего палеолита. Пространственно и хронологически разрозненные примеры обитания не дают оснований для предположения о непрерывности заселения вплоть до времени OIS 7. Начиная с OIS-6, эта модель представляется более адекватной, хотя многие области и/или хронологические интервалы не имеют свидетельств человеческого присутствия. Заселения в форме притоков/оттоков более характерны, однако в некоторых областях, например Крыму, вероятно, заселение было беспрерывным со времени верхнего рисса. Переход от среднего к верхнему палеолиту характеризуется как моделью непрерывности, так и моделью прерывистости заселения, что было обусловлено существенными перемещениями населения и ассоциированными процессами гибридизации и вымирания. The paper deals with various aspects of the problem of primary and subsequent peopling of the territory of modem Ukraine in Lower, Middle, and at the very beginning of Upper Palaeolithic Periods. First inhabitants of the terrain could penetrate to this area through land bridge between Balkans, Asia Minor and Transcaucasia. Available data suggest discontinuity model of peopling of the terrain during the Lower and Middle Palaeolithic Periods. Spatially and chronologically dispersed pattern of occupation provides no grounds for suggesting the peopling continuity till the time of OIS 7. Since OIS-6 the continuity model of land colonization seems more adequate, though many areas and/or chronological intervals show no evidence of human presence. Afflux/reflux pattern of peopling is more characteristic, though some areas, like Crimea demonstrate really continual peopling since late Riss. The turn of Middle to Upper Palaeolithic Age was characterized both by continuity and discontinuity models of peopling caused by principal population migrations and associate processes of hybridization and dying out. 2006 Article Динаміка заселення території України в нижньому, середньому і на початку верхньою палеоліту / В.M. Степанчук // Археологія. — 2006. — № 1. — С. 3-12. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199243 uk Археологія Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Степанчук, В.M. Динаміка заселення території України в нижньому, середньому і на початку верхньою палеоліту Археологія |
| description |
Сучасний стан проблеми заселення території Східної Європи дає змогу порушити низку питань щодо початкового освоєння цієї території, а також динаміки та особливостей її заселення. |
| format |
Article |
| author |
Степанчук, В.M. |
| author_facet |
Степанчук, В.M. |
| author_sort |
Степанчук, В.M. |
| title |
Динаміка заселення території України в нижньому, середньому і на початку верхньою палеоліту |
| title_short |
Динаміка заселення території України в нижньому, середньому і на початку верхньою палеоліту |
| title_full |
Динаміка заселення території України в нижньому, середньому і на початку верхньою палеоліту |
| title_fullStr |
Динаміка заселення території України в нижньому, середньому і на початку верхньою палеоліту |
| title_full_unstemmed |
Динаміка заселення території України в нижньому, середньому і на початку верхньою палеоліту |
| title_sort |
динаміка заселення території україни в нижньому, середньому і на початку верхньою палеоліту |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2006 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199243 |
| citation_txt |
Динаміка заселення території України в нижньому, середньому і на початку верхньою палеоліту / В.M. Степанчук // Археологія. — 2006. — № 1. — С. 3-12. — укр. |
| series |
Археологія |
| work_keys_str_mv |
AT stepančukvm dinamíkazaselennâteritorííukraínivnižnʹomuserednʹomuínapočatkuverhnʹoûpaleolítu |
| first_indexed |
2024-10-02T04:01:42Z |
| last_indexed |
2024-10-02T04:01:42Z |
| _version_ |
1811773340996599808 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 1 3
Ñòàòò³
Проблема заселення території східної Європи
лишається актуальною протягом багатьох деся-
тиліть. нові дані та відкриття часто суттєво кори-
гують усталені уявлення або ж розкривають нові
аспекти у розв’язанні низки питань, пов’язаних
із цією проблемою. Певною мірою ключовими
для розуміння процесів, що відбувалися в регіоні
на ранніх етапах історії, є джерела, які походять
із пам’яток, розташованих на території україни.
Вони дають змогу звернутися до таких аспектів,
як час і початкове освоєння території, динамі-
ка й особливості заселення у пізніший час — у
нижньому, середньому і на початку верхнього
палеоліту.
Матеріалів для реконструкції шляхів почат-
кового освоєння давньою людиною території
сучасної україни небагато, тому особливого зна-
чення набуває просторова локалізація найдав-
ніших пам’яток україни і суміжних територій,
а також дані палеогеографії.
Для з’ясування закономірностей географіч-
ного розподілу залучають як стратиграфічно і
хронологічно обґрунтовані пам’ятки, так і ті, на-
лежність яких до верхнього палеоліту менш до-
ведена (техніко-типологічний вигляд інвентарю,
приуроченість до давніх річкових або морських
терас тощо). так, нижньопалеолітичні пам’ятки
відомі на Закарпатті, у середніх течіях Дністра
та Дніпра, а також у криму (рис. 1). очевидною
є приуроченість найдавніших палеолітичних
пам’-яток україни до її південних територій і
карпатських гір. При цьому найдавніші місцез-
нахо-дження пов’язані з гірськими регіонами:
карпатським (культурно-хронологічний комп-
лекс Viii королеве на Закарпатті) і кримським
(ечкі-Даг, гаспра тощо). Зауважимо, що у дру-
гому випадку давність знахідок визначається за
морфологічним і технічним виглядом виробів, а
також приуроченістю до високих морських терас.
Пізніші пам’ятки зафіксовано крім Закарпаття
Сучасний стан проблеми заселення території Східної Європи дає змогу порушити низку питань щодо початкового
освоєння цієї території, а також динаміки та особливостей її заселення.
â.ì. ñòåïàí÷óê
äèíàì²êà Çàñåëåíí òåðèòîð²¯
óêðà¯íè â íèæíüîìó, ñåðåäíüîìó
² íà Ïî×àòêó âåðõíüîãî Ïàëåîë²òó
(королеве, культурно-хронологічні комплекси
Vii—V) у долинах Дністра (Меджибіж, непоро-
тове Vi, лука Врублевецька) і Дніпра (кодак).
До україни територіально тяжіють ранні пам’-
ятки Молдови: Дубосари (міндель, Vii надпоймен-
на тераса Дністра) і Погребя (міндель-рис—рис,
Vi тераса Дністра) (анисюткин 1994). нижньопа-
леолітичні місцезнаходження герасимовка, хрящі
і Михайлівське (Праслов 1984; 2001), що знахо-
дяться поблизу східного кордону україни, дату-
ються різними етапами середнього плейстоцену
(міндель, міндель-рис). на особливу увагу заслу-
говують нижньопалеолітичні місцезнаходження
Прикубання: Богатирі (дунай/дунай-гюнц), Цим-
бал (гюнц-міндель?), игнатенків куток (міндель?),
Фортепьянка (міндель-рис—рис?) (любин 1984;
1998а; Щелинский, кулаков 2005). До гюнц-мінде-
лю, міндель-рису і, ймовірно, рису належать стра-
тифіковані матеріали з печери трикутна на
Північному кавказі (любин 1998).
у вивченні питання початкового проникнення і за-
селення давньою людиною території сучасної україни
і східної Європи в цілому надзвичайно важливими є
палеогеографічні дані. установлено, що між Босфо-
ром і Дарданеллами періодично існувала сухопутна
перемичка. Зв’язок між Чорним і середземним моря-
ми був відсутній до початку середнього плейстоцену,
а потім періодично відновлювався протягом серед-
нього і верхнього плейстоцену, а також нижнього
голоцену. каспійський і азово-Чорноморський
басейни практично протягом усього плейстоце-
ну були з’єднані по Маничській западині. Проте
є дані щодо регресій цього басейну наприкінці
нижнього і в середньому плейстоцені, за якими
Маничської протоки в рисі ii (московське зле-
деніння, oiS 6) не існувало. у періоди регресій
зона мілководного шельфу в Чорному морі час
від часу виходила з-під води, через що кримський
півострів у плейстоцені періодично перетворю-
вався то на острів, то на південний край материка.
Палеогеографічні дані цілком узгоджуються
з локалізацією нижньопалеолітичних знахідок В.М. стеПанЧук, 2006
Я
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 14
на території східноєвропейської рівнини. розта-
шування найдавніших географічно близьких міс-
цезнаходжень (королеве на сході Центральної
Європи, Дманісі на Закавказзі, Шандалья на Бал-
канах) опосередковано засвідчує перше проник-
нення носіїв найдавніших індустрій на територію
східноєвропейської рівнини і в крим близько 1
млн років тому з півдня і південного заходу через
територію Південно-східної Європи, а з північ-
ного заходу — з Центральної Європи. Пробле-
матичним є північно-східний напрямок: через
чорноморсько-каспійське озеро із закавказького
центру розселення гомінід. Залишається відкри-
тим питання про вік галькових індустрій, виявле-
них на високих морських терасах криму, знахідки
з яких типологічно не суперечать передбачувано-
му нижньоплейстоценовому віку. Якщо це дійсно
так, то початкове освоєння криму також могло
відбуватися через Балкани, з Малої азії і Закав-
каззя, через сухопутний міст, який тоді існував
між цими територіями (рис. 2).
у результаті передвоєнних знахідок у кахетії
кавказ розглядали як вірогідну околицю «зони
олюднення мавп», хоча це твердження виклика-
ло і критику. у будь-якому разі, теза про «вель-
ми раннє проникнення палеолітичної людини на
кавказ і в інші південні райони срср» (Формо-
зов 1977; Праслов 1984) отримала надійні аргу-
менти: знахідки із Дманіси (Lordkipanidze et al.
2000; Vekua et al. 2002). на думку фахівців (П.І. Бо-
рисковський, В.М. гладилін, М.Д. Праслов та ін.),
первинне розселення найдавніших людей на те-
риторії східноєвропейської рівнини почалося з
півдня і південного заходу (любин 1953; Бібіков
1959; Формозов 1959). В.М. гладилін аргументує
заселення східної Європи з того самого південно-
го центру, але опосередковано, через територію
Центральної Європи. Припускають, що лінії
зв’язків: Центральна Європа—східноєвропей-
ська рівнина—Передня азія—кавказ намітили-
ся дуже рано і до мустьєрського часу були вже
традиційними (Формозов 1959; 1972; 1977).
свідчення щодо перебування на території су-
часної україни давніх гомінід дуже уривчасті як
у просторі, так і в часі. Це може бути зумовле-
но тафономічними причинами, але, ймовірно,
є відображенням і циклічного хвилеподібного
процесу освоєння території, а також рухливого
способу життя та нечисленності давнього насе-
лення. немає жодних підстав для твердження, що
територія україни, починаючи з того часу, була
вже стабільно освоєна і заселена. тут може йтися
лише про початкове освоєння колективами homo
erectus південних регіонів східної Європи.
Інша картина вимальовується щодо східної
околиці Центральної Європи, яку, принаймні в
північній частині карпат, давня людина періо-
дично освоювала протягом тривалого часу.
Проблема заселення території україни має
кілька аспектів.
Передусім потрібно окремо розглядати питан-
ня про час початкового проникнення на територію
україни перших людей, які виготовляли кам’яні
знаряддя, і питання про час, з якого населення (хоч
би яким нечисленним воно було) мешкає тут пос-
тійно. Перше проникнення фіксується найдавні-
шими (гюнц, oiS-20/23) горизонтами знахідок у
королевому І і, не виключено, гальковими індус-
тріями криму (гаспра, ечкі-Даг), які в техніко-
типологічному аспекті є архаїчними і, можливо,
значно давнішими. галькові індустрії не мають
Рис. 1. нижньопалеолітичні пам’ятки україни. найваж-
ливіші стоянки і місцезнаходження (за даними: Борис-
ковский 1953; гладилин, ситливый 1990; Zuk 1995; клю-
кин и др. 1990; Пясецкий 2001; ридуш, степанчук 2003;
рековец 2001; Черныш 1965): 1 — королеве; 2 — Малий
раковець; 3 — рокосове; 4 — Буківна iV; 5 — лука
Врублевецька; 6 — Бабин І; 7 — непоротове Vi; 8 —
Меджибіж; 9 — гаспра; 10 — ечкі-Даг
Рис. 2. Палеогеографічна схема кінця пліоцену (за г.І. ла-
зуковим 1981, з доповненнями): 1 — суша; 2 — море;
3 — основні масиви давніх гірських споруд, піднятих в
епоху альпійської складчастості; 4 — альпійські гірські
споруди; 5 — основні річкові артерії; 6 — встановлені осе-
редки зледеніння; 7 — імовірні осередки зледеніння; 8 —
імовірний шлях проникнення носіїв галькових індустрій
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 1 5
явного продовження в інших, техніко-типологіч-
но більш розвинених палеолітичних індустріях
криму. не подібні вони й до менш архаїчних
матеріалів королевого. отже, можна висловити
припущення, що перше проникнення виробників
кам’яного знаряддя на територію україни могло
бути наприкінці еоплейстоцену — на початку
нижнього плейстоцену через сухопутний міст, що
з’єднував середземноморський і чорноморський
басейни (рис. 2). наступне проникнення, часо-
ва позиція якого хроностратиграфічно більш
обґрунтована, відбулося на початку нижнього
плейстоцену. географічне положення королево-
го в середніх широтах на східній окраїні Цен-
тральної Європи начебто вказує на європейські
джерела цього пересування. Дослідники пам’ятки
зазначають, що найдавніший комплекс стоянки
по-дібний до молодшого горизонту, що його пе-
рекриває, і датується гюнц-мінделем (oiS-17/19).
Можливо, тут дійсно може йтися про спадкоєм-
ність, але потрібно мати на увазі, що хроноло-
гічний розрив між цими горизонтами (Viii і Vii
культурно-хронологічні комплекси) може сягати
100—150 тис. років.
хронологічний розподіл молодших пам’яток
раннього палеоліту так само має великі хіатуси (рис.
3—7) * . Певною мірою це можна пояснювати не-
достатнім обсягом даних. разом з тим незначна
кількість найдавніших пам’яток засвідчує, що як
у нижньому, так і в першій половині середнього
плейстоцену, включаючи міндель-рис, територія
україни, як і раніше, була заселена непос-тійно
і невеликими групами населення. таким чином,
немає достатніх підстав для твердження про
спадкоємність населення, а отже, й матеріальної
культури і традицій. Зауважимо, що з нагрома-
дженням нових джерел ситуація, можливо, буде
оцінена інакше, адже на сьогодні повністю відсутні
свідчення щодо заселеності території україни про-
тягом значних проміжків часу в 80—150 тис. років
між oiS-17 і oiS-13, oiS-13 і oiS-11 і т. д. ос-
кільки географія поширення пам’яток тяжіє до
карпат і долини середнього Дністра, можна при-
пустити, що цю частину україни спорадично за-
селяли невеликі групи давнього населення. ос-
воєність ареалу середнього Подністров’я у цей
проміжок часу підтверджують і дані стосовно
суміжних територій Молдови. За відсутності ана-
логічних за віком пам’яток в інших регіонах украї-
ни, швидше за все, вихідними пунктами пересу-
вань населення того часу були території Цент-
ральної і Південної Європи та Балкан. наявність
близьких за віком місцезнаходжень поблизу пів-
денно-східних кордонів сучасної україни (на кав-
казі й уздовж західної лінії азово-чорноморського
узбережжя, в гирлі сіверського Дінця) вказує ще
на один ареал, освоєний у середньому палеоліті.
на думку В.П. любіна, на кавказ людина проник-
ла з Передньої азії (любин 1998а), однак її про-
сування далі на захід, на територію нашої країни,
було неодноразово протягом тривалого часу лімі-
товано широкою протокою, що виникала в районі
кумо-Маничського вигину, перериваючи зв’язок
* карти (рис. 3—9) укладені за даними: аникович 1992;
2003; 2004; анисюткин 2001; Береговая 1984; глади-
лин 1985; гладилин, ситливый 1990; колесник 2003;
колосов и др. 1993; красковский 1978; кулаковская
1989; кухарчук 2002; сапожников 1994; синицын
2002; ситник 2000; смирнов 1973; степанчук та ін.
2004; Чабай 2004; Чабай и др. 1998; Черныш 1973;
1977; 1982 та ін.
Рис. 3. стоянки і місцезнаходження часу дніпровсько-
го зледеніння (oiS-8/6): 1—3 — королеве І, культурно-
хронологічні комплекси V, V-a, V-би; 4, 5 — Великий
глибочок І, шари ІІІ і ІІІ-Б; 6 — Буглів V, шар І; 7 —
круглик; позиція: а — порівняно достовірно встанов-
лена, б — найімовірніша
Рис. 4. стоянки і місцезнаходження часу останнього
міжльодовиків’я (oiS-5e): 1 — Буглів V, шар ii; 2 — Жи-
томирська, ашельський комплекс; 3 — Муховець; 4 —
королеве І, культурно-хронологічний комплекс ІV-a;
5 — Єзупіль, шар ІІІ; 6 — кетроси, алювій; 7 — кор-
мань iV, алювій; 8 — Білокузьминівка; 9 — корнєєв Яр;
10 — кабазі ii, шар/горизонт V/3-Vi/17; 11 — новий
світ; позиція: а — порівняно достовірно встановлена,
б — найімовірніша
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 16
ності між архантропами і палеоантропами, які
населяли територію україни. Зауважимо, що
практично всі антропологи визнають частко-
ве співіснування у часі палеоантропів і архан-
тропів, яке могло сягати десятків тисяч років.
При цьому дуже важливо, що індустрії, які
супроводжували архантропів і ранніх палеоан-
тропів, не мали істотних відмінностей. отже,
сучасні антропологічні й археологічні джерела
не дають змоги однозначно співвідносити арх-
антропів з нижньопалеолітичними індустріями,
а палеоантропів — із середньопалеолітичними,
адже відповідність тут виявляється лише у фор-
мі переважної тенденції, а не жорсткого прави-
ла. така сама ситуація стосується і пізнішого
населення — палеоантропів і неоантропів.
картина заселеності території україни карди-
нально змінюється в рисі, особливо у другій його
половині. Пам’ятки, достовірно або з великою
часткою ймовірності датовані oiS-7/6, зафіксо-
вано на Закарпатті, Подністров’ї, Подніпров’ї і в
криму (рис. 3). Можна стверджувати, що з того
часу і до кінця середнього палеоліту територія
україни постійно освоювалася. Це не означає,
що аж до сучасності всі ці регіони були заселені
людиною безперервно. території освоювали, по-
кидали, потім заселяли знову. Певне уявлення про
динаміку освоєності території україни на різних
палеокліматичних етапах, що розрізняються для
останніх 150—200 тис. років, дає картографуван-
ня основних пам’яток і місцезнаходжень (рис. 3—
7). Динаміка цих процесів тісно пов’язана зі змі-
нами палеогеографічної ситуації: наступами і від-
ступами льодовика, посушенням і зволоженням
клімату, зміною конфігурації прибережних райо-
нів у результаті морських трансгресій і регресій.
Ще раз зазначимо: про постійну освоєність тери-
торії україни у нижньому і більшій частині серед-
нього палеоліту говорити не можна, адже тут ре-
конструюється швидше картина численних при-
пливів і відпливів населення.
крім того, твердження про постійну освоєність
території давньою людиною не означає постійності
самого населення і його генетичної спорідненості.
Демографічна динаміка давнього населення недо-
статньо вивчена, але немає підстав відкидати при-
пущення щодо впливу демографічних чинників
на заселеність території. тут мається на увазі не
стільки нечисленність давнього населення, скіль-
ки високий (унаслідок цієї нечисленності) ступінь
залежності динаміки заселеності окремих територій
від випадкових чинників, що призводили до ви-
мирання окремих груп населення. у вітчизняній
літературі практично відсутні праці, присвячені
до-слідженню загальних закономірностей демог-
ра-фічного процесу в нижньому і середньому
палеоліті. Чи не єдиним винятком є робота В.л. но-
севича (носевич 1991), який застосував для рекон-
Рис. 5. стоянки і місцезнаходження часу першої поло-
вини останнього зледеніння (oiS-5d-a): 1 — королеве
І, культурно-хронологічний комплекс ІV; 2 — королеве
І, культурно-хронологічний комплекс ІІІ; 3 — Малий
раковець ІV; 4 — колодіїв; 5 — Єзупіль, шар ІІ; 6 —
кетроси, основний шар; 7 — осипка; 8—10 — Моло-
дова V, шари 11, 12, 12а; 11—14 — Молодова І, шари
iV, iii, ii, i; 15 — Ігровиця І, шар ІІ; 16 — Пронятин;
17 — Ванжулів І, шар ІІ; 18 — Буглів, шар ІІ; 19 — Му-
ховець; 20 — Білокузьминівка; 21 — курдюмівка; 22 —
старосілля, шар 4; 23 — кабази ІІ, шар/горизонт ІІІ/2,
ІІІ/2а—ІІІ/17; 24 — стоянка ім. г.а. Бонч-осмоловсь-
кого, шар 2, 1; 25—27 — Заскельна V, шари Vii—V;
позиція: а — порівняно достовірно встановлена, б —
найімовірніша
Рис. 6. стоянки і місцезнаходження раннього плені-
гляціалу (oiS-4): 1—3 — королеве І, культурно-хро-
нологічні комплекси ІІ-б, ІІ-а, ІІ; 4 — стінка, нижній
шар; 5 — курдюмівка; 6 — антонівка ІІ; 7 — старо-
сілля, шар 3; 8 — кабазі ІІ, шар/горизонт ІІІ/1а-ІІІ/3;
позиція: а — порівняно достовірно встановлена, б —
найімовірніша
кавказу зі східноєвропейською рівниною. При-
наймні нині немає свідчень на користь проник-
нення найдавніших людей (архантропів) на тери-
торію україни з кавказького центру.
Відкритим залишається питання про спад-
коємність між нижньопалеолітичним і середньо-
палеолітичним населенням україни. на цей час
немає жодних антропологічних підстав припус-
кати чи відкидати можливість прямої спадкоєм-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 1 7
струкції популяційної динаміки архантропів і
палеоантропів математичні моделі. Зокрема,
дослід-ник зазначає, що час, необхідний для за-
селення початковою популяцією всієї ойкумени,
виявився мізерно малим (близько 15—20 тися-
чоліть) порівняно із загальною тривалістю періо-
ду, тобто в археологічному розумінні заселення
було практично миттєвим. результати моделю-
вання з урахуванням ефектів повторних міграцій
і вимирань окремих популяцій засвідчують, що
за 3—4 тис. років вимирає понад 95 % почат-
кових спільнот, а ті, що залишаються, чисельно
збільшуються в десятки і сотні разів. Збільшення
популяції спричинює значне сповільнення тем-
пів вимирання і знижує ймовірність повного
зникнення. Просторове розміщення популяцій,
що вижили у змодельованому просторі, доволі
швидко упорядковується шляхом утворення аре-
алів із переважанням представників однієї генеало-
гічної лінії. В.л. носевичу належить ще низка ці-
кавих спостережень, зокрема щодо швидкості по-
ширення більш прогресивної популяції в ойкумені,
вже зайнятій іншим населенням. Під час такого
моделювання з’ясувалося, що заселення ойкумени
потребує близько 150—200 тис. років. Запропоно-
вана модель реконструкції популяційних процесів
давніх часів, звичайно, є ідеальною і спрощеною
порівняно з реальною дійсністю. так, модель пере-
дбачає сталу заселеність ареалів, що практично не
узгоджується з більш уривчастими археологічними
даними. разом з тим на особливу увагу заслугову-
ють математично підтверджені високі темпи почат-
кового освоєння великих територій і значно нижчі
темпи у разі наявності аборигенного населення;
генетична спорідненість популяцій, що займають
значні ареали; тривале співіснування в межах аре-
алів популяцій різних генетичних ліній та інші за-
кономірності. В.л. носевич пов’язує наявність
великих ареалів, що встановлюється археологіч-
ними методами техніко-типологічно близьких
індустрій, з їх тривалим існуванням у часі.
Загалом для території україни нижнього і
середнього палеоліту вимальовується мозаїч-
на картина короткочасних заселень, запустінь і
повторних заселень окремих ареалів, причому
населенням не обов’язково генетично спорідне-
ним. Проте можна стверджувати про стабільну
освоєність деяких регіонів протягом десятків
тисяч років. тут прикладом насамперед може
бути крим, де середньопалеолітичні пам’ятки,
що мають чітку хроностратиграфічну пози-
цію, зафіксовано з рис-вюрму до кінця вюрму
ІІ (рис. 4—7). При цьому з огляду на острівне
положення криму в останньому інтергляціалі й,
імовірно, на початкових етапах вюрму І, можна
припускати його безперервну заселеність що-
найменше з часу, що передував карангатській
трансгресії. Можливо, це пояснюється крайнім
південним положенням регіону, що зумовлюва-
ло порівняну комфортність кліматичних умов,
а отже, привабливість для заселення. З наявних
джерел випливає, що заселення інших регіонів
україни стає безперервним і стабільним дещо
пізніше: приблизно з амерсфорту—брьорупу в
середньому Подністров’ї і Донбасі (рис. 5—7).
утім, дійсно, масштабне освоєння і постійне за-
селення території сучасної україни відбувалося
лише після максимуму останнього зледеніння.
Для часового проміжку приблизно після
180—200 тис. років тому, мабуть, уже можна
порушувати питання щодо спадкоємності насе-
лення і культурних традицій. Заселеність багать-
ох областей україни наприкінці рису теоретич-
но допускає можливість автохтонного розвитку
мустьєрського населення. Втім встановлення
достовірних зв’язків між індустріями, що пе-
редували останньому міжльодовиків’ю, і більш
пізніми залишається справою майбутнього, хоча
матеріали щодо цього питання нагромаджуються
вже тепер (ситник 2000). Єдиним ключем до ре-
конструкції вірогідної генетичної спорідненості
давнього населення є подібність технології і типо-
логії кам’яного інвентарю. тому закономірними є
припущення щодо центральноєвропейського по-
ходження індустрій із двобічними формами зна-
рядь (індустрії мікокського технокомплексу) або
південно-західного, Балканського, походження
левалуа-мустьєрських індустрій (гладилин 1985).
Рис. 7. стоянки і місцезнаходження часу інтерплені-
гляціалу (oiS-3): 1 — точильниця; 2 — Жорнів; 3 —
Прийма І; 4 — стінка, верхній шар; 5—10 — Молодова
V, шари 11, 11а, 10в, 10а, 10б; 11—13 — кормань iV,
шари 12, 11, 10; 14 — орел; 15 — Балки; 16 — Біло-
кузьминівка; 17 — старосілля, шари 1, 2; 18—
22 — кабазі ІІ, шар/горизонт iiа/3—iiа/4В, iiа/2, iiа/2-
3, iiа/1—ii/8с, ii/1а—ii/7е, а3а—а4; ІІІ/1а—ІІІ/3;
23 — кабазі V, шар/горизонт ii/3—ii/4a; 24 — кіїк-
коба, шар iV; 25—29 — Заскельна V, шари iV, iii, ii,
ia, i; 30—33 — Заскельна Vi (колосовська), шари iV,
iii, iiia, ii; 34, 35 — альошин грот, шари i, ii; 36, 37 —
Пролом ii, шари iii, ii; 38, 39 — Пролом i, шари ii, i;
40 — Буран-кая iii, шар В; позиція: а — порівняно до-
стовірно встановлена, б — найімовірніша
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 18
З приводу шляхів заселення території схід-
ної Європи в цілому й україни зокрема існує
велика кількість думок. так, В.М. гладилін
обстоює гіпотезу західного (з території Цент-
ральної Європи) напрямку розселення давніх
колективів (гладилин 1976; 1985; 1997), а с.М.
Бібіков, не заперечуючи такого розселення в
мустьє, більше наполягає на східному його на-
прямку — з території кавказу (Бибиков 1959;
1961; 1989). о.о. Формозов (Формозов 1959;
1972; 1977) припускає два напрямки заселення
східної Європи: з південного сходу, із кавка-
зу, і із заходу, з Центральної Європи. Інші гі-
потези щодо міграцій в мустьє припускають
рух з кавказу в напрямку Дністра (Бибиков
1989) і з Добруджі в крим (колосов 1972). Без-
умовно, справедливим є твердження, що осво-
єння території україни продовжувалося і в мус-
тьєрський час (гладилін 1997). Цей процес не
можна зводити до одноразового переміщення
колективів на територію україни або за її межі,
а потім багатовікового розвитку в якомусь чіт-
ко окресленому ареалі. у середньому палеоліті
заселення теж мало множинний хвилеподібний
характер. Зауважимо, що вектори переміщень
не були односпрямованими: тільки в регіон, що
розглядається. немає сумнівів, що населення пе-
реміщувалося і з регіону на суміжні території.
І все ж на цей час питання щодо шляхів засе-
лення території україни можна порушувати лише
в найбільш загальній формі: поки не вдається
простежити переконливих зв’язків між конкрет-
ними індустріями або їх групами, віддаленими у
часі й просторі. усі спроби окреслити конкретні
шляхи проникнення залишаються гіпотезами.
отже, питання закономірно переходить у пло-
щину пошуку аргументів на користь існування
великих географічних ареалів, які внаслідок
специфіки належних до них пам’яток можуть за-
свідчувати переважний напрям зв’язків і при-
плив населення в середньопалеолітичний час.
тут йдеться про великі територіальні угрупо-
вання палеолітичних пам’яток, реальність існу-
вання яких у середньому і нижньому палеоліті
так чи інакше визнають усі палеолітознавці. такі
угруповання можуть бути утворені пам’ятками,
об’єднаними в рамках різних фацій, шляхів або
ліній розвитку, технокомплексів тощо, за умови їх
територіальної єдності і відносної синхронності.
Для позначення таких територіальних одиниць
запропоновано використовувати такі поняття, як
«культурна зона», «область», «ареал» (григорьев
1972; любин 1972; Формозов 1972; гладилин
1976; Праслов 1984).
Про дві великі етнокультурні області — кав-
казько-причорноморську (з однобічним інвента-
рем і великою кількістю зубчастих форм) і се-
редньоруську (стоянки з двобічно обробленим
знаряддям) — пише о.о. Формозов (Формозов
1964; 1977). с.М. Бібіков (Бибиков 1989) роз-
глядає дві культурно-історичні зони поши-
рення пам’яток мустьє: південну (каспійську
або середземноморську, провінцію) і північні-
шу прильодовикову (атлантичну) провінцію.
тієї ж думки і В.н. гладилін (гладилин 1976;
1997), який відзначає, що для пам’яток серед-
земноморського півдня Європи, Ближнього
сходу і кавказу характерні одиничні двобічні
форми або їх відсутність і численні зубчасті, а
для пам’яток Центральної і східної Європи —
двобічні форми. нагромаджені останнім часом
матеріали узгоджуються з висловленими рані-
ше ідеями про існування двох великих зон у па-
леоліті східної Європи.
Проте достовірно не відомо, що стоїть за
цими територіальними угрупованнями: випад-
кова техніко-типологічна подібність кам’яного
знаряддя і застосованих технологій; аналогіч-
ний результат адаптації до близьких природних
умов; неусвідомлена генетична спорідненість;
соціально-етнічна близькість. слід визнати, що
досі задовільно «пояснити це ні ландшафтними,
ні господарськими відмінностями… не вдаєть-
ся. очевидно, в цьому відбилося різне похо-
дження первинного населення» (Формозов 1977,
с. 40). Швидше за все, протягом усього середньо-
го палеоліту домінував взаємний обмін новими
ідеями і населенням у західному і південному
напрямках. Імовірно, можна говорити і про певні
лінії спадкоємності в культурному розвитку цих
областей. у рис-вюрмі—вюрмі на території ук-
раїни в рамках індустрій з двобічним знаряддям
і без нього розрізняють кілька технокомплексів.
Що стоїть за цими явищами? колеги із країн
Центральної Європи схильні розглядати, напри-
клад, мікок як етнокультурну спільність (Valoch
1988; kozlowski 2001). Західні науковці вбача-
ють тут прояв регіональної адаптації (n. ro-
lland, h. dibble). аналогічну позицію зайняли
деякі вітчизняні дослідники (Чабай 2003). Більш
аргументованою видається думка про те, що це
явище потрібно пояснювати детермінованістю з
боку культурних і соціальних чинників, а не біо-
логічних і природних факторів (ronen, Weisten-
evron 2000, р. 235).
таким чином, на сьогодні немає підстав припус-
кати безперервну заселеність території україни, по-
чинаючи з нижнього плейстоцену. тут може йтися
лише про хронологічно лімітоване перше про-
никнення груп давнього населення (архантропів).
Більш-менш стабільна освоєність території ук-
раїни пов’язується із рисом, а точніше, з другою
його половиною і, ймовірно, з новим типом на-
селення — палеоантропами. З того часу у півден-
ному регіоні (криму) фіксується безперервна ос-
воєність. сучасні джерела дають змогу стверджу-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 1 9
вати, що стабільне безперервне освоєння тери-
торій континентальної україни почалося пізніше —
у період між останнім інтергляціалом і нижнім
пленігляціалом. немає жодних аргументів на ко-
ристь безпосередньої спадкоємності палеолітично-
го населення більшої частини країни у часи, що пе-
редували інтерстадіалу амерсфорт-брьоруп. таку
спадкоємність можна припускати лише для часу
після 70—50 тис. років тому (на південних тери-
торіях починаючи з 100—130 тис. років тому).
Підґрунтям для такого припущення можуть
слугувати дані про практично безперервне іс-
нування тут палеолітичного населення і подіб-
ність його матеріальної культури. Відносність
надій-ності такого підґрунтя очевидна, але разом
з тим зазвичай його розцінюють як достатнє. не
можна не визнати, що загальноприйнята щодо
середньопалеолітичних пам’яток практика вста-
новлення «спорідненості» індустрій на основі
подіб-ності матеріальної культури є предметом
жвавої полеміки, особливо коли йдеться про
пам’ятки, що належать до перехідного періоду
(від середнього до верхнього) палеоліту. Малой-
мовірними видаються, з одного боку, дані щодо
різного фізичного вигляду носіїв середнього і
верхнього палеоліту, а з іншого — наявність
архаїчних, «мустьєрських» рис у матеріаль-
ній культурі деяких верхньопалеолітичних
пам’яток. Питання архаїчної складової деяких
україн-ських верхньопалеолітичних пам’яток
розв’язувалося б простіше, якби вони знаходи-
лися не в україні, а десь у Північній америці.
тоді «архаїчну» специфіку можна було б цілком
переконливо пояснювати відмінністю культур-
них адаптацій у різних груп населення. у нашо-
му випадку проб-лема складніша: у Північній
америці, на відміну від україни, немає неандер-
тальських пам’яток з матеріальною культурою,
яке має прямі відповідники у верхньопалеолітич-
ній культурі. Можна сформулювати три гіпотези
щодо українських верхньопалеолітичних пам’я-
ток з архаїчним компонентом:
вони є безпосереднім результатом еволю-
ції локального середнього палеоліту (що не
аргументується переконливими археологічни-
ми прикладами і суперечить антропологічним
даним);
вони є результатом незалежної творчості
людини сучасного фізичного вигляду (що не
суперечить антропологічним даним, але архе-
ологічний факт технологічного регресу важко
пояснити);
вони є результатом контактів між різними ти-
пами людини і культури. Ми поділяємо погляд тих
дослідників, які вважають останню гіпотезу най-
вірогіднішою (аникович 2004; степанчук 2005).
Питання безпосередньо стосується проблем за-
селення території україни в палеоліті і спадкоєм-
Рис. 8. Деякі основні стоянки середнього і верхньо-
го палеоліту на території східної Європи між 40—32
тис. радіовуглецевих років тому. Індустрії: 1 — серед-
ньопалеолітичні однобічні, 2 — ближче не визначні
середньо-палеолітичні (?) без двобічних форм, 3 —
середньопалеолітичні двобічні, 4 — зубчасті, 5 — ар-
хаїчні верхньопалеолітичні, 6 — верхньопалеолітичні,
7 — вірогідна хронологічна позиція; цифри на схемі:
1 — сокирниця І; 2 — стінка І, верхній шар; 3 — Мо-
лодова V, шари 10a, 10б; 4 — кормань, шари 10; 5 —
куличівка; 6 — костьонки i, шар V; 7 — костьонки-
12, шар 3 (стрілецька ак); 8 — костьонки-14, шар iV
(стрілецька ак); 9 — старосілля, шар 1; 10 — кабазі
ІІ, шар/горизонт ІІа/1—ІІ/1a; 11 — кіїк-коба, шар iV;
12 — Пролом І, шар ІІ; 13 — Буран-кая ІІІ, шар с;
14 — Заскельна Vi (колосовська), шари iiia, iii, ii;
15 — альошин грот, шар ІІ; 16 — Білокузьминівка
Рис. 9. Деякі основні стоянки середнього і верхнього
палеоліту на території східної Європи між 32—27 тис.
радіовуглецевих років тому: 1 — куличівка; 2 — Жорнів;
3 — Молодова V, шар Іх; 4 — кормань, шари 9, 8; 5 —
Міток Малул-галбен, шари 12b—8b (оріньяк); 6 — Міток
Малул-галбен, шар 7b (гравет); 7 — костьонки-6; кос-
тьонки-12, шар 1а (стрілецька ак); 8 — костьонки-14,
шар ІІ, iV (городцовська ак); 9 — костьонки-16 (город-
цовська ак); 10 — костьонки-1, шар 3 (оріньяк); 11 —
костьонки-8, шар ii (гравет); 12 — Білокузьминівка;
13 — Міра, шар ІІ/2 (гравет?); 14 — Міра, шар І;
15 — сюрень І, шари Fb1, Ga, н; 16 — Заскельна V, шари
ІІ і І; 17 — Пролом І, шар І; 18 — Буран-кая ІІІ, шар В1;
19 — алешин грот, шар І; 20 — Буран-кая ІІІ, шар с;
21 — Буран-кая ІІІ, шар 6—2 (гравет). решта умовних
позначень ті самі, що й на рис. 8
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 110
Аникович М.В. ранняя пора верхнего палеолита Восточной европы // археология, этнография и антропология
евразии. — 2003. — № 2. — с. 15—29.
Аникович М.В. Происхождение костенковско-стрелецкой культуры и проблема поиска культурно-генетических
связей между средним и верхним палеолитом // Stratum plus. — 2004.
Анисюткин Н.К. Древнейшие местонахождения раннего палеолита на юго-западе русской равнины // археол.
вести. — 1994. — № 3. — с. 6—15.
Анисюткин Н.К. Мустьерская эпоха на юго-западе русской равнины. — сПб., 2001. — 310 с.
Береговая Н.А. Палеолитические местонахождения ссср. — л., 1984. — 172 с.
Бибиков С.Н. некоторые вопросы заселения Восточной европы в эпоху палеолита // сов. археология. — 1959. — № 4.
Бибиков С.Н. о южных путях заселения Восточной европы в эпоху древнего палеолита // Четверт. период. — 1961. —
Вып. 13—15.
Бибиков С.Н. к разработке новых теоретических проблем в археологической науке и вопрос о заселении Восточной
европы в палеолите // Первобытная археология. — к., 1989.
Борисковский П.И. Палеолит украины // Миа ссср. — 1953. — № 40. — 463 с.
Гладилин В.Н. Проблемы раннего палеолита Восточной европы. — к., 1976. — 230 с.
Гладилин В.Н. ранний палеолит // археология украинской сср. — к., 1985. — т. 1. — с. 12—54.
Гладилін В.М. найдавніше населення на території україни // Давня історія україни. — к., 1997. — т. 1. — с. 17—44.
Гладилин В.Н., Ситливый В.И. ашель центральной европы. — к., 1990. — 268 с.
Григорьев Г.П. к методике установления локальных различий в палеолите // у спехи среднеазиатской археоло-
гии. — 1972. — Вып. 2.
Клюкин А.А., Корженевский В.В., Щепинский А.А. Эчки-Даг. — симферополь, 1990. — 128 с.
Колесник А.В. средний палеолит Донбасса. — Донецк, 2003. — 294 с.
Колосов Ю.Г. Шайтан-коба, мустьєрська стоянка криму. — к., 1972.
Колосов Ю.Г., Степанчук В.Н., Чабай В.П. ранний палеолит крыма. — к., 1993. — 224 с.
Красковский В.И. Памятники палеолита и мезолита северо-Западного Причерноморья: археологическая
карта. — к., 1978. — 71 с.
Кулаковская Л.В. Мустьерские культуры карпатского бассейна. — к., 1989. — 126 с.
Кухарчук Ю.В. Місцезнаходження доби палеоліту на роменщині // кам’яна доба україни. — 2002. — № 1. — с. 30—42.
Лазуков Г.И. территория ссср в конце плиоцена (в эоплейстоцене) // Природа и древний человек (основные этапы
развития природы, палеолитического человека и его культуры на территории ссср в плейстоцене). — М.,
1981. — с. 32—41.
Любин В.П. о проявлениях локальных различий в нижнем палеолите // успехи сов. археологии. — 1972. —
Вып. 2. — с. 19—29.
Любин В.П. ранний палеолит кавказа // Палеолит ссср. археология ссср. — М., 1984. — с. 45—93.
Любин В.П. ашельская эпоха на кавказе. — сПб., 1998. — 191 с.
Любин В.П. Проблемы первоначального заселения человеком кавказа и евразии // археол. вести. — 1998а. — № 5. —
с. 15—41.
Носевич В.Л. Популяционно-демографические процессы в эпоху нижнего и среднего палеолита (опыт компьютер-
ного моделирования): автореф. дис. ... канд. ист. наук. — М., 1991. — 21 с.
Праслов М.Д. Время и пути древнейшего заселения территории ссср // Палеолит ссср. археология ссср. — М.,
1984. — с. 42—44.
Праслов М.Д. Палеолит бассейна Дона: автореф. дис. … д-ра ист. наук. — сПб., 2001. — 34 с.
ності населення. Якщо припустити, що архаїчні
індустрії верхнього палеоліту відображають кон-
такти між різними групами населення, а саме — ав-
тохтонними для регіону пізніми палеоантропами
і прийшлими неоантропами, тоді можна говорити
про відсутність катастрофічної перерви в заселенні
території україни і про спадкоємність населення.
Зрозуміло, що немає жодних підстав стверджувати
повну і повсюдну спадкоємність. навпаки, карти-
на лише часткової, виняткової участі попередньо-
го населення в подальшій еволюції культур, оче-
видно, більш адекватна. Загалом зміна середнього
палеоліту верхнім супроводжувалася такими яви-
щами, як масовий приплив нового населення, а та-
кож часткова і виняткова гібридизація з групами
попереднього населення.
Поява на території східної Європи перших
носіїв справжніх верхньопалеолітичних тех-
нологій ознаменувала тут початок перехідного
(від середнього до верхнього) періоду палеолі-
ту (рис. 8, 9). З того часу в регіоні співіснують
пов’язані з різними типами людини середньо- і
верхньопалеолітичні індустрії, а також архаїчні
індустрії перехідного періоду. Завершення пере-
хідного періоду фіксується часом найпізніших
середньопалеолітичних пам’яток, після зник-
нення яких динаміка заселення території украї-
ни пов’язується виключно з неоантропами.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 1 11
Пясецкий В.К. среднеашельское местонахождение Меджибож // Vita antiqua. — 2001. — № 3/4. — c. 125—134.
Рековец Л.И. териофауна и материальная культура местонахождения Меджибож // Vita antiqua. — 2001. — № 3/4. —
c. 135—137.
Рідуш Б., Степанчук В. непоротове Vi, нове місцезнаходження домустьєрського часу на Дністрі (попереднє пові-
домлення) // археологічні студії. — київ; Чернівці, 2003. — Вип. 2. — с. 3—16.
Сапожников И.В. Палеолит степей нижнего Приднестровья. Памятники раннего этапа позднего палеолита. — одес-
са, 1994. — 78 с.
Синицын А.А. нижние культурные слои костенок 14 (Маркина гора) (раскопки 1998—2001) // особенности раз-
вития верхнего палеолита Восточной европы / ред. а.а. синицын, В.Я. сергин, Дж.Ф. хоффекер. — сПб.,
2002. — № 1. — с. 219—236 (тр. кЭ ииМк ран).
Ситник О.С. середній палеоліт Поділля. — львів, 2000. — 372 с.
Смирнов С.В. Палеоліт Дніпровського надпоріжжя. — к., 1973. — 170 с.
Степанчук В.Н. Вопросы перехода к верхнему палеолиту в свете новых данных по крыму и югу Восточно-евро-
пейской равнины. — В печати.
Степанчук В.М., Ковалюх М.М., Ван дер Пліхт Й. радіовуглецевий вік пізньоплейстоценових палеолітичних сто-
янок криму // кам’яна доба україни. — 2004. — № 5. — с. 34—61.
Формозов А.А. Этнокультурные области на территории европейской части ссср в каменном веке. — М., 1959.
Формозов А.А. распространение мустьерских стоянок двух типов в европейской части ссср. — М., 1964.
Формозов А.А. развитие локальных вариантов и спорные проблемы этнокультурной истории каменного века //
успехи среднеазиат. археологии. — 1972. — Вып. 2.
Формозов А.А. Проблемы этнокультурной истории каменного века на территории европейской части ссср. — М., 1977.
Чабай В.П. средний палеолит крыма. — симферополь, 2004. — 324 с.
Чабай В.П., Маркс Э.Э., Отт М. Вариабельность среднего и ранней поры позднего палеолита крыма (предвари-
тельные итоги международного археологического проекта) // археологія. — 1998. — № 4. — с. 19—47.
Черныш А.П. ранний и средний палеолит Приднестровья. — М., 1965.
Черныш А.П. Палеолит и мезолит Приднестровья. — М., 1973. — 128 с.
Черныш А.П. Многослойная палеолитическая стоянка кормань iV и ее место в палеолите // Многослойная палео-
литическая стоянка кормань iV. — М., 1977. — с. 7—77.
Черныш А.П. Многослойная палеолитическая стоянка Молодова i // Молодова i. уникальное мустьерское поселение
на среднем Днестре. — М., 1982. — с. 6—102.
Щелинский В.Е., Кулаков С.А. раннепалеолитическая стоянка Богатыри (палеонтологическое местонахождение
синяя Балка) на таманском полуострове: результаты исследований 2003—2004 гг. // Проблемы палеонтологии
и археологии юга россии и сопредельных территорий. — ростов-н/Д, 2005 — с. 116—118.
Anikovich M.V. early upper palaeolithic industries of eastern europe // j. World prehistory. — 1992. — 6, № 2. — p. 205—245.
Kozlowski J.K. La Grande plaine de l’europe avant le tardiglaciaire // erauL. 2001. — № 99.
Lordkipanidze D., Bar-Yosef O., Otte M. (eds). early humans at the gates of europe. — Liege, 2000.
Ronen A., Weisten-Evron M.(eds.). toward Modern humans. the Yabrudian and Micoquian 400—50 k-years ago. —
oxford, 2000.
Valoch K. die erforschung der kölna-hůhle 1961—1976. — brno, 1988.
Vekua A., Lordkipanidze D., Rightmire G. P. et al. a new Skull of early homo from dmanisi, Georgia // Science. —
2002. — № 297. — р. 85—89.
Zuk S. about the early palaeolithic of the crimea // prеhistoire europеenne. — 1995. — № 7. — p. 47—58.
Одержано 01.09.2005
В.Н. Степанчук
ДинаМика ЗаселениЯ территории украинЫ
В ниЖнеМ, среДнеМ и В наЧале Верхнего Палеолита
В статье рассмотрены различные аспекты проблемы первичного и последующего заселения территории современной
украины в раннем, среднем и в начале верхнего палеолита. Первые обитатели региона могли проникать сюда через сухо-
путный мост между Балканами, Малой азией и Закавказьем. имеющиеся данные позволяют предполагать прерывис-
тую модель заселения территории на протяжении нижнего и среднего палеолита. Пространственно и хронологически
разрозненные примеры обитания не дают оснований для предположения о непрерывности заселения вплоть до времени
oiS 7. начиная с oiS-6, эта модель представляется более адекватной, хотя многие области и/или хронологические интер-
валы не имеют свидетельств человеческого присутствия. Заселения в форме притоков/оттоков более характерны, однако
в некоторых областях, например крыму, вероятно, заселение было беспрерывным со времени верхнего рисса. Переход
от среднего к верхнему палеолиту характеризуется как моделью непрерывности, так и моделью прерывистости заселе-
ния, что было обусловлено существенными перемещениями населения и ассоциированными процессами гибридизации
и вымирания.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 112
Статтю присвячено критичному огляду літератури з вивчення ювелірної справи елліністичного і ранньорим-
ського часу.
сталий інтерес до античних ювелірних прикрас,
на відміну від інших витворів мистецтва анти-
чності і просто давніх предметів, обумовлений не
лише їх естетичними властивостями і науковою
цінністю. адже потрапляючи до колекцій воло-
дарів світу, ювелірні вироби як у давнину, так і
нині, є символами соціального престижу. у серед-
ньовічній Європі античними гемами прикрашали
християнські святині, а в епоху Відродження при
дворах принців і можновладців — світських і ду-
ховних — стало модним збирати старожитності,
якими часто прикрашали костюми. у 1380 р. фран-
цузький король карл V був власником 52 античних
гем. Багаті колекції давніх ювелірних прикрас ко-
ролів і королев Франції становлять основу cabinet
des Médailles Французької національної бібліоте-
ки. Велика кількість ювелірних виробів, знайде-
них у першій половині XViii ст. під час розкопок
геркуланума і, частково, Помпей, потрапивши
свого часу до колекції короля неаполя, пізніше
стала початком музею цього міста (breglia 1941).
у XiX ст. кожна вельможна італійська родина
мала значну колекцію давніх коштовностей, що
походили переважно з пограбованих етруських
некрополів (Ferté 1956). не був винятком і двір ро-
сійських імператорів: створена за указом Петра
â.². ìîðäâ³íöåâà
Þâåë²ðíà ñÏðàâà åëë²í²ñòè×íîãî
² ðàííüîðèìñüêîãî ×àñó â Çàêîðäîíí²é
² â²ò×èÇí í²é ²ñòîð²îãðàÔ²¯
V.M. Stepanchuk
dYnaMicS oF peopLinG oF the territorY
oF ukraine in LoWer, MiddLe paLeoLithic aGe
and at the earLY StaGe oF upper paLaeoLithic period
the paper deals with various aspects of the problem of primary and subsequent peopling of the territory of modern ukraine in
Lower, Middle, and at the very beginning of upper palaeolithic periods. First inhabitants of the terrain could penetrate to this area
through land bridge between balkans, asia Minor and transcaucasia. available data suggest discontinuity model of peopling of the
terrain during the Lower and Middle palaeolithic periods. Spatially and chronologically dispersed pattern of occupation provides no
grounds for suggesting the peopling continuity till the time of oiS 7. Since oiS-6 the continuity model of land colonization
seems more adequate, though many areas and/or chronological intervals show no evidence of human presence. afflux/reflux
pattern of peopling is more characteristic, though some areas, like crimea demonstrate really continual peopling since
late riss. the turn of Middle to upper palaeolithic age was characterized both by continuity and discontinuity models of
peopling caused by principal population migrations and associate processes of hybridization and dying out.
Великого кунсткамера стала зібранням рідкісних
речей, у тому числі чудових витворів мистецтва
сибірського звіриного стилю (Завитухина 1977,
с. 41—45; Завитухина 1994, с.102—114). Імпе-
раторський (нині Державний) ермітаж дотепер
пишається однією із найбільших у світі колекцій
античних ювелірних прикрас.
Паралельно з формуванням добірок античних
прикрас у приватних і державних музеях, уже у
XiX ст. визначилися основні напрями їх науково-
го дослідження, спочатку з метою встановлення
автентичності, а також віднесення до певного
хронологічного періоду. Поява в другій половині
XiX — на початку хх ст. добре документованих
знахідок із розкопок, насамперед з території росій-
ської імперії, звіти про які щороку публікували в
оак, уперше дала змогу порушити питання щодо
визначення часу і місця походження коштовнос-
тей із приватних і музейних колекцій. на Заході
знахідки з Південної росії, опубліковані в оак,
стали відомі завдяки книзі соломона рейнаха
«antiquités du bosphore cimmerien réédités avec
un commentaire nouveau et un index général des
comptes rendus» (reinach 1892) і його ж перекла-
ду книги н. кондакова та І. толстова «русские
древности в памятниках искусства».
у результаті нагромадження матеріалу, окрім
античної бронзи, розписної кераміки і скульптури, В.І. МорДВІнЦеВа, 2006
Я
|