Ювелірна справа елліністичного і ранньоримського часу в закордонній і вітчизняній історіографії
Статтю присвячено критичному огляду літератури з вивчення ювелірної справи елліністичного і ранньоримського часу.
Збережено в:
| Дата: | 2006 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2006
|
| Назва видання: | Археологія |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199244 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Ювелірна справа елліністичного і ранньоримського часу в закордонній і вітчизняній історіографії / В.І. Мордвінцева // Археологія. — 2006. — № 1. — С. 12-25. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-199244 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1992442024-10-01T13:50:18Z Ювелірна справа елліністичного і ранньоримського часу в закордонній і вітчизняній історіографії Мордвінцева, В.І. Статті Статтю присвячено критичному огляду літератури з вивчення ювелірної справи елліністичного і ранньоримського часу. В работе представлен историографический обзор исследований, посвященных различным аспектам изучения ювелирного дела эллинистического и раннеримского времени, в том числе типологии ювелирных украшений, их хронологии, технике изготовления. На первом этапе (до 50-х гг. XX в.) происходило формирование подходов к исследованию этой категории материала, была построена общая хронологическая модель развития ювелирного дела античности, публиковались частные и музейные коллекции. На втором этапе (после 50-х гг. XX в.) появляются обобщающие работы по истории ювелирного дела. В результате накопления материала, найденного в археологическом контексте, появилась необходимость его ранжирования при обработке данных. Приоритетное место в исследованиях по древним ювелирным украшениям должны занимать предметы, найденные в комплексах профессиональными археологами. Беспаспортные вещи могут использоваться в научных построениях только как дополнительный материал, предварительно подвергнувшись доскональному критическому анализу. The article presents a historiographic review of the Hellenistic and Early Roman jewelry research including its typology, chronology and manufacturing in the foreign academic literature and that of countries of the former Soviet Union. At the first stage (until 1950-s) approaches to jewellery studies were formed, general chronological model was created and many of public and private collections were published, often being of unknown origin. At the second stage (after 1950-s) resumptive works on the history of jewellery and first scientific catalogues of museum collections appeared, studies of ancient metallurgy and craftsmanship were published. As a result of accumulation of materials discovered within archaeological context it became necessary to range them when processing the data. The artifacts uncovered within assembleges by professional archaeologists should be regarded for the study first-hand. Officially unregistered items could be used in scientific work only after thorough critical analysis and only as supplementary materials. 2006 Article Ювелірна справа елліністичного і ранньоримського часу в закордонній і вітчизняній історіографії / В.І. Мордвінцева // Археологія. — 2006. — № 1. — С. 12-25. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199244 uk Археологія Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Мордвінцева, В.І. Ювелірна справа елліністичного і ранньоримського часу в закордонній і вітчизняній історіографії Археологія |
| description |
Статтю присвячено критичному огляду літератури з вивчення ювелірної справи елліністичного і ранньоримського часу. |
| format |
Article |
| author |
Мордвінцева, В.І. |
| author_facet |
Мордвінцева, В.І. |
| author_sort |
Мордвінцева, В.І. |
| title |
Ювелірна справа елліністичного і ранньоримського часу в закордонній і вітчизняній історіографії |
| title_short |
Ювелірна справа елліністичного і ранньоримського часу в закордонній і вітчизняній історіографії |
| title_full |
Ювелірна справа елліністичного і ранньоримського часу в закордонній і вітчизняній історіографії |
| title_fullStr |
Ювелірна справа елліністичного і ранньоримського часу в закордонній і вітчизняній історіографії |
| title_full_unstemmed |
Ювелірна справа елліністичного і ранньоримського часу в закордонній і вітчизняній історіографії |
| title_sort |
ювелірна справа елліністичного і ранньоримського часу в закордонній і вітчизняній історіографії |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2006 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199244 |
| citation_txt |
Ювелірна справа елліністичного і ранньоримського часу в закордонній і вітчизняній історіографії / В.І. Мордвінцева // Археологія. — 2006. — № 1. — С. 12-25. — укр. |
| series |
Археологія |
| work_keys_str_mv |
AT mordvíncevaví ûvelírnaspravaellínístičnogoírannʹorimsʹkogočasuvzakordonníjívítčiznâníjístoríografíí |
| first_indexed |
2024-10-02T04:01:44Z |
| last_indexed |
2024-10-02T04:01:44Z |
| _version_ |
1811773343727091712 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 112
Статтю присвячено критичному огляду літератури з вивчення ювелірної справи елліністичного і ранньорим-
ського часу.
сталий інтерес до античних ювелірних прикрас,
на відміну від інших витворів мистецтва анти-
чності і просто давніх предметів, обумовлений не
лише їх естетичними властивостями і науковою
цінністю. адже потрапляючи до колекцій воло-
дарів світу, ювелірні вироби як у давнину, так і
нині, є символами соціального престижу. у серед-
ньовічній Європі античними гемами прикрашали
християнські святині, а в епоху Відродження при
дворах принців і можновладців — світських і ду-
ховних — стало модним збирати старожитності,
якими часто прикрашали костюми. у 1380 р. фран-
цузький король карл V був власником 52 античних
гем. Багаті колекції давніх ювелірних прикрас ко-
ролів і королев Франції становлять основу cabinet
des Médailles Французької національної бібліоте-
ки. Велика кількість ювелірних виробів, знайде-
них у першій половині XViii ст. під час розкопок
геркуланума і, частково, Помпей, потрапивши
свого часу до колекції короля неаполя, пізніше
стала початком музею цього міста (breglia 1941).
у XiX ст. кожна вельможна італійська родина
мала значну колекцію давніх коштовностей, що
походили переважно з пограбованих етруських
некрополів (Ferté 1956). не був винятком і двір ро-
сійських імператорів: створена за указом Петра
â.². ìîðäâ³íöåâà
Þâåë²ðíà ñÏðàâà åëë²í²ñòè×íîãî
² ðàííüîðèìñüêîãî ×àñó â Çàêîðäîíí²é
² â²ò×èÇí í²é ²ñòîð²îãðàÔ²¯
V.M. Stepanchuk
dYnaMicS oF peopLinG oF the territorY
oF ukraine in LoWer, MiddLe paLeoLithic aGe
and at the earLY StaGe oF upper paLaeoLithic period
the paper deals with various aspects of the problem of primary and subsequent peopling of the territory of modern ukraine in
Lower, Middle, and at the very beginning of upper palaeolithic periods. First inhabitants of the terrain could penetrate to this area
through land bridge between balkans, asia Minor and transcaucasia. available data suggest discontinuity model of peopling of the
terrain during the Lower and Middle palaeolithic periods. Spatially and chronologically dispersed pattern of occupation provides no
grounds for suggesting the peopling continuity till the time of oiS 7. Since oiS-6 the continuity model of land colonization
seems more adequate, though many areas and/or chronological intervals show no evidence of human presence. afflux/reflux
pattern of peopling is more characteristic, though some areas, like crimea demonstrate really continual peopling since
late riss. the turn of Middle to upper palaeolithic age was characterized both by continuity and discontinuity models of
peopling caused by principal population migrations and associate processes of hybridization and dying out.
Великого кунсткамера стала зібранням рідкісних
речей, у тому числі чудових витворів мистецтва
сибірського звіриного стилю (Завитухина 1977,
с. 41—45; Завитухина 1994, с.102—114). Імпе-
раторський (нині Державний) ермітаж дотепер
пишається однією із найбільших у світі колекцій
античних ювелірних прикрас.
Паралельно з формуванням добірок античних
прикрас у приватних і державних музеях, уже у
XiX ст. визначилися основні напрями їх науково-
го дослідження, спочатку з метою встановлення
автентичності, а також віднесення до певного
хронологічного періоду. Поява в другій половині
XiX — на початку хх ст. добре документованих
знахідок із розкопок, насамперед з території росій-
ської імперії, звіти про які щороку публікували в
оак, уперше дала змогу порушити питання щодо
визначення часу і місця походження коштовнос-
тей із приватних і музейних колекцій. на Заході
знахідки з Південної росії, опубліковані в оак,
стали відомі завдяки книзі соломона рейнаха
«antiquités du bosphore cimmerien réédités avec
un commentaire nouveau et un index général des
comptes rendus» (reinach 1892) і його ж перекла-
ду книги н. кондакова та І. толстова «русские
древности в памятниках искусства».
у результаті нагромадження матеріалу, окрім
античної бронзи, розписної кераміки і скульптури, В.І. МорДВІнЦеВа, 2006
Я
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 1 13
почали публікувати колекції античних ювелірних
прикрас, намагаючись їх науково осмислити. усі ці
видання здебільшого характеризуються відсутністю
достовірних свідчень про знахідки опублікованих
речей, а також широким датуванням.
у 1892 р. В. Френер видав колекцію старо-
житностей графа Михайла тишкевича (Fröhner
1892). Великий том містить таблиці фотографій і
описи до них, де, окрім іншого, зазначено обста-
вини, за яких речі потрапили до колекції. Будь-
які наукові узагальнення у праці відсутні.
Іншу важливу публікацію античних ювелір-
них прикрас і гем із добірки М. де клерка було
здійснено в 1911 р. хранителем лувра анрі де
ріддером (ridder 1911). До колекції увійшли
знахідки із південної Італії, Іраку, сирії, Па-
лестини, кіпру та інших країн. Проте, крім цієї
інформації, отриманої від дилерів з продажу ан-
тикваріату, жодних інших даних про обставини
виявлення цих виробів не наводиться. незва-
жаючи на велику кількість предметів (2400 но-
мерів), видання бідно проілюстроване, що істот-
но знижує його цінність.
Інший підхід було продемонстровано у публі-
кації людвіга Поллака (pollak 1903), який опра-
цював і видав колекцію російського посла в римі
а.І. нелідова. Втілюючи свій задум, у 1900 р. до-
слідник здійснив подорож по східному середзем-
номор’ю, де вивчав музейні та приватні зібрання,
щоб більше дізнатися про коштовності античного
часу і порівняти знахідки, підготовлені ним до
публікації, з предметами із задокументованого
розкопками контексту. книга л. Поллака — це
каталог, у якому ювелірні вироби описано і розпо-
ділено за категоріями, а для переважної більшості
предметів зазначено час і місце походження.
у вступі автор подає загальну інформацію
щодо походження ювелірних виробів. кількома
штрихами дослідник окреслює етапи еволюції
прикрас від епохи бронзи (культури давньої Ме-
сопотамії і Давнього Єгипту) до римської і візан-
тійської епох. описуючи проблеми, які постають
перед дослідником ювелірної справи античності,
л. Поллак зауважує, що, на відміну від грецького
вазопису, скульптури, гем та ін., ювелірні прикра-
си як науковий матеріал практично не цікавили
науковців, а тому їх не піддавали класифікації
і періодизації та не публікували у спеціальних
виданнях (pollak 1903, s. Vi—Vii). у своїй книзі
етруські й грецькі прикраси класичного часу до-
слідник визначає доволі легко (їхні зображення,
наприклад, нерідко можна побачити на добре
датованих розписних вазах), а от щодо датуван-
ня ювелірних виробів періоду еллінізму у ньо-
го виникли значні труднощі. у межах цієї доби
л. Поллак зміг виділити лише кілька предметів
раннього часу (до 150 р. до н. е.), інші ж прикраси
автор датує широко — епохою еллінізму. Чудові
сирійські рельєфи, які у той час відносили до
пізньоелліністичного періоду, навели дослідни-
ка на думку, що в останні століття до н. е. сирія
була важливим виробничим центром ювелірних
прикрас (pollak 1903, s. iX). Ця ідея, потрапив-
ши в академічну літературу, надовго затвердила
думку про сирійське походження багатьох елліні-
стичних коштовностей (treister 2002, p. 44—45).
разом з публікаціями приватних зібрань на по-
чатку хх ст. готуються каталоги музейних колек-
цій, серед яких особливе місце займають фундамен-
тальні праці Ф.н. Маршалла, присвячені персням
(Marshall 1907) та ювелірним прикрасам (Marshall
1911) Британського музею. Дотепер його роботи є
неперевершеним зведенням ювелірних виробів —
це повна публікація однієї з найвизначніших колек-
цій у світі. Дослідник запропонував свою типологію
коштовностей за категоріями речей, яка залишаєть-
ся базовою і для сучасних досліджень.
окрім Ф.н. Маршалла, одним із найвідомі-
ших експертів з ювелірної справи античності
був роберт Цан, який працював у Берлінському
музеї. Він є автором низки робіт, присвячених
давнім ювелірним прикрасам: публікації ма-
теріалів колекцій і виставок та спеціальні праці з
дослідження елліністичного ювелірного мистец-
тва (Zahn 1929; 1930; 1932).
огляд античних ювелірних виробів із зібрань
лувра у 1924 р. публікує а. де ріддер (ridder
1924). на відміну від фундаментальної праці
Ф. Маршалла, цей каталог мало ілюстрований і не
містить детально розробленої типології прикрас.
серію каталогів відомих музейних добірок продов-
жили монографії, присвячені єгипетським старожит-
ностям із колекцій нью-Йоркського Історичного
товариства (Willams 1924), музею Бенаки в афінах
(Segall 1938) і музею неаполя (breglia 1941).
Публікації музейних колекцій давнього золота
стали підґрунтям для появи перших спеціальних
праць із типології окремих категорій юве-лірних
прикрас. так, карл гадачек досліджував грець-
кі та етруські сережки, спираючись на матеріа-
ли, зібрані ним під час відвідин різних музеїв
середземномор’я (hadaczek 1903). Публікуючи
ці вироби, він послуговувався типологічним під-
ходом, який використовували у сучасних йому
роботах про фібули. той самий метод застосувала
у своїй праці польська дослідниця Мечислава
руксер, яка у 1938 р. опублікувала перший том
дослідження історії грецького намиста (ruxer
1938). рукопис другого тому авторка предста-
вила в університет Познані для публікації, але
його було втрачено під час Другої світової війни.
Повну версію книги було видано лише у 1972 р.
у співавторстві з Єржи кубчаком, який і підготу-
вав її до видання (ruxer, kubczak 1972).
Інтерес до давніх ювелірних прикрас виявив-
ся також у вивченні технологій виготовлення ви-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 114
робів із золота та срібла. Факт придбання ба-
гатьма відомими музеями виробів, які після
стиліс-тичного вивчення фахівці визнали підроб-
ками (серед них найвідомішими є так звані тіара
сайтафарна, Майкопський і Болгарський пояси
та ін.), уперше порушив питання про методи ви-
явлення подібних «шедеврів». усі роботи того
часу, присвячені вивченню технології виготов-
лення давніх прикрас, так чи інакше стосуються
проблеми встановлення їхньої автентичності.
Дослідженню античної ювелірної техніки при-
свячено серію робіт відомого колекціонера Марка
розенберга. серед них необхідно згадати статті
з історії грануляції (rosenberg 1915, s. 15—16), а
також книгу з історії виготовлення ювелірних ви-
робів, прикрашених у техніці перетинчастої інкрус-
тації, важливу насамперед з погляду розвитку цієї
техніки (rosenberg 1921).
Докорінний перелом у вивченні античних ювелір-
них прикрас відбувся після Другої світової війни.
Поява нового яскравого матеріалу з комп-
лексів, розкопаних професійними археологами,
спричинила поштовх до нових наукових дослі-
джень. насамперед з’явилася база для порівнян-
ня предметів, знайдених у комплексах з антични-
ми ювелірними прикрасами, що зберігаються в
музейних і приватних колекціях.
Для датування безпаспортних знахідок таке
порівняння надало більш обґрунтовані підстави,
ніж зображення на предметах давнього мистец-
тва (вазопису, скульптури, живопису), що могли
давати уявлення не лише про сучасні митцю при-
краси, але й про ті, що вже вийшли з моди.
Вивчення репрезентативної вибірки контекс-
тних знахідок ювелірних виробів дало змогу
відокремлювати дійсні раритети від підробок.
З’явилося поняття матеріалу «першого і друго-
го класу». Під матеріалом першого класу малися
на увазі знахідки в археологічному контексті, під
матеріалом другого класу — предмети, що пот-
рапили в музеї чи приватні колекції комерційним
шляхом. Довіра до останніх визначалася наявніс-
тю аналогів в археологічно відомому матеріалі.
у цьому плані неабияке значення в повоєнні
часи мали публікації найвизначніших відкриттів
з погляду вивчення ювелірної справи античності.
При цьому деякі з опублікованих комплексів
принципово важливі для дослідження періодів
пізнього еллінізму і раннього римського часу.
у 1960-ті рр. французька археологічна експе-
диція на Делосі у кварталі скардана здійснила
розкопки кількох закритих комплексів часу руй-
нування міста, у результаті яких було виявлено
два скарби ювелірних прикрас, а також афінсь-
кі тетрадрахми нового стилю і родоські золоті
статери (hackens, Lévy 1965 p. 503—566; Lévy
1965 p. 523—539; Siebert 2001). археологічними
підставами для датування цього комплексу є ам-
форний матеріал, лаковий і скляний посуд, мо-
нети та інші знахідки. автори публікації дату-
ють скарби першою половиною i ст. до н. е. —
періодом двох, відомих з античної літерату-
ри, історичних руйнувань Делоса, перше з
яких пов’язують з військами Мітридата Vi, які
роз-громили місто у 88 р. до н. е., а друге —
з піратським нападом 69 р. до н. е. (hackens,
Lévy 1965, p. 515; Siebert 2001, p. 133—134).
Матеріали розкопок некрополя Пелінни у Фес-
салії були опубліковані стеллою Міллер (Miller
1979). Поховання з ювелірними прикрасами автор-
ка датує другою половиною ii ст. до н. е., спираю-
чись на багатий керамічний комплекс, у тому числі
веретеноподібні унгвентарії визначених типів.
у 1980-ті рр. було розкопано серію поховань
елліністичного часу (iii—ii ст. до н. е.) у некро-
полі Патри на півночі Пелопоннесу, особливий
інтерес серед яких становлять поховання з імі-
таціями ювелірних прикрас (браслетів, намист,
перснів, нагрудних ременів), виготовлених із зо-
лотої фольги (papapostolou 1992, p. 83—139).
у 1979 р. на Південному некрополі оппідума
лукано (Південна Італія) було досліджено гру-
пу багатих поховань доби пізнього еллінізму, у
тому числі кам’яну гробницю № 68 (ii—i ст. до
н. е.), що містила унікальні знахідки: бронзові
матриці й інструменти для виготовлення ювелір-
них прикрас, пізніше детально описані в книзі
М.Ю. трейстера (Giardino 1992, p. 152—168;
treister 2001, p. 274—279). там само, на акро-
полі, було виявлено два скарби, зариті між жит-
ловими будівлями, можливо, під час повстання
спартака 73—71 рр. до н. е. один зі скарбів
містив 534 срібні монети і золоте намисто, дру-
гий — 52 монети, 2 намистини, 3 персні, чотири
пари сережок і гему з різьбленим зображенням
(treasures… 1999, p. 96).
Важливе значення для вивчення ювелірної
справи давнини має знахідка в Югославії скарбу
ювеліра (ii ст. до н. е.), виявленому в бронзовому
відрі й невеликій скриньці (Maric 1978, p. 23—
113). Знаряддя праці майстра-ювеліра пред-
ставлено залізними молотками різних розмірів
і форм, різноманітними залізними ковадлами,
наборами бронзових пунсонів для карбування,
формами для лиття і матрицями для тиснення,
брухтом дорогоцінних металів, кам’яними і
скляними вставками.
у 1975 р. на околиці античної Істрії (сучасний
Бургас, Болгарія) було відкрите багате поховання
з ювелірними прикрасами високого класу, яке за
набором керамічних бальзамаріїв типу bulbous
датується ранньоримським часом — кінцем i ст.
до н. е. — початком i ст. н. е. (Балабанов 1976,
с. 28—32; Балабанов 1979, с. 23—32).
Важливі комплекси з ювелірними виробами
римського часу походять із некрополя Чаталка
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 1 15
(поблизу старої Загори, Болгарія) і датуються
другою половиною i ст. н. е. (Буюклиев 1986).
одним із найкращих видань, присвячених
знахідкам ювелірних прикрас в археологічному
контексті, є публікація скарбу Фетфорд римсько-
го часу з повним, у тому числі металографічним,
аналізом виробів (johns, potter 1983).
останнім часом з’являються публікації ма-
теріалів зі старих розкопок із застосуванням
новітніх підходів до дослідження, серед яких
варто згадати каталог ювелірних прикрас некро-
полів тарента (Gli… 1984), в якому коштовності
розглянуто в контексті — з теракотами, керамі-
кою та іншим матеріалом.
Важливою для визначення хронології еллі-
ністичного періоду стала повна публікація
М.Є. Максимовою (Максимова 1979) поховань
артюхівського кургану і встановлення точного
їх датування (третя чверть ii ст. до н. е.), хоча цей
факт відомий на Заході далеко не всім 1 .
З комплексу ногайчинського кургану в кри-
му походять першокласні ювелірні прикраси пів-
денноіталійського, східносередземноморського і
прикубанського виробництва, що ставлять його в
один ряд з найвизначнішими пам’ятками пізньо-
го еллінізму. Ювелірні вироби з поховання да-
туються в межах другої половини ii — першої
половини i ст. до н. е. Численний і різноманітний
поховальний інвентар дає змогу досить точно
визначити час здійснення поховання — приблиз-
но середина i ст. до н. е. (трейстер 2000, с. 182—
202; Зайцев, Мордвинцева 2003, с. 61—99; Зай-
цев, Мордвинцева 2004, с. 290—297).
наукове осмислення та узагальнення нагро-
мадженого масиву матеріалів почалося вже в
50-ті рр. XX ст. Перші, відносно повні, добірки
ювелірних виробів античного часу опублікували
г. Бекатті (becatti 1955) та Є. коше де ла Ферте
(Ferté 1956). обидві книги добре ілюстровані і
написані у формі нарисів з розвитку типів при-
крас і їхніх наборів від крито-мікенської епохи
до пізньоримського періоду. у той самий час
П. амандрі публікує визначні добірки грець-
кого золота — колекції мадам олени стафатос,
де намагається розглядати вироби у контексті й
реконструювати історію їх знахідок (amandry
1953). у 1963 р. вийшло друге видання цієї кни-
ги — розширене та доповнене (amandry 1963).
утім справжньою настільною книгою з юве-лір-
них прикрас античності стала праця рейнольда
хіггінса «грецькі та римські ювелірні прикраси»,
що витримала два видання (higgins 1961; 1980).
у своїй монографії дослідник уперше застосував
ранжирування вихідного матеріалу за принципом
превалюючого використання знахідок із контек-
сту. особливу увагу в книзі приділено античним
ювелірним технікам. Щодо розвитку ювелірної
справи автор дотримувався еволюціоністських
поглядів, що відобразилося в рубрикації книги
за окремими хронологічними періодами, де ко-
жен нарис супроводжено переліком інновацій,
відображених у формі сюжетів, мотивів і тех-
нологічних прийомів, також зазначено джерела
інформації з ювелірного виробництва кожного
періоду (письмові, епіграфічні, образотворчі),
визначено регіональні стильові особливості при-
крас. Популярний характер монографії і її широкі
хронологічні рамки не дали змоги автору доклад-
ніше й аргументованіше зупинитися на якомусь із
питань, тому деякі положення виглядають бездо-
казовими і дискусійними. так, р. хіггінс не пояс-
нює критеріїв, за якими він виділив типи прикрас,
так само як і датування, які автор, імовірно, взяв
із публікацій без спеціального аналізу. Проте кни-
га хіггінса дотепер є своєрідною енциклопедією
з ювелірної справи античності, а багато з її поло-
жень не втратили своєї актуальності й донині.
у 1965 р. археолог герберт хоффманн і прак-
тикуючий ювелір Патрісія Давідсон опублікува-
ли каталог з історії ювелірних прикрас «грецьке
золото: коштовності часу олександра», виданий
з нагоди відкриття однойменної виставки, що
проходила в трьох найбільших музеях сШа
(hoffmann, davidson 1965). незвичайність
виставки і, відповідно, каталогу, полягала в тому,
що тут було зібрано ювелірні прикраси, датовані
досить незначним проміжком часу — iV—iii ст.
до н. е. Для формування виставки було викорис-
тано матеріали з різних музеїв світу, але безпре-
цедентним кроком стало залучення ювелірних
виробів із приватних колекцій (83 зі 138).
одне з питань, порушених у книзі, стосуєть-
ся виділення різних виробничих центрів. автори
каталогу оптимістично припускали, що «точний
опис і порівняння стилістичних і технічних деталей
зробить можливим віднесення предмета грецької
ювелірної справи до певних майстерень чи місце-
востей, а також дозволить розпізнати руку майстра,
який його зробив, з тим же ступенем впевненості, з
яким вчені можуть віднести розпис на грецькій вазі
певному майстру всередині однієї великої школи»
(hoffmann, davidson 1965, p. X). г. хоффманн авто-
ритетно називає кілька центрів античної ювелір-
ної справи — Південна росія, Північна греція
1 наприклад, г. хоффманн коментує нову дату так:
«...міс Максимова … датувала могилу другою полови-
ною ii ст. до н. е. аргументи на користь пізньої дати були
узагальнені в праці П. амандрі (Amandry 1963, p. 249,
comment 4). Я швидше погоджуся з міс Шегалл (Segall
1938, 35f) і міс Передольською, які датують діадему
iii ст. до н. е. (з останньою — у розмові)» (Hoffmann,
Davidson 1965, p. 54). М. Пфроммер у книзі, присвя-
ченій дослідженню елліністичних ювелірних при-
крас, ігнорує датування М.Є. Максимової і прив’язує
свою хронологічну шкалу до старої дати цього
кургану — iii ст. до н. е. (Pfrommer 1990).
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 116
(Фессалія), Мала азія (кіми, сарди), Південна
Італія (тарент). Щодо олександрії він зазначив, що
чим більше досліджуються прикраси з цього регіо-
ну, тим більше виявляється перебільшеною роль,
що відводили їй як центру ювелірного виробниц-
тва (hoffmann, davidson 1965, p. 15). Дослідник
також наголошує, що хронологія стилів ювелірних
виробів елліністичного періоду, яка до цього часу
залишається ненаписаною, має бути заснована на
зіставленні датованих знахідок. При цьому сам
автор контекст знахідок ніде не розглядає, хоча і
згадує про необхідність його врахування.
найвдалішим у монографії, безперечно, є без-
доганний нарис з античних ювелірних технік,
підготовлений П. Давідсон, — людиною, яка сама
зробила усі описувані нею кроки у виготовленні
прикрас. авторка досліджувала всі представлені в
каталозі коштовності на предмет їхньої автентич-
ності античним технологіям, хоча в книгу й пот-
рапила низка сучасних підробок — опублікованих
виробів сумнівного походження, щодо яких не було
зроблено попереднього стилістичного аналізу.
одразу після виходу книги на неї публіку-
ють рецензії П. амандрі в «american journal
of archaeology» (amandry 1967, p. 202—205)
і а. грайфенхаген у журналі «Gnomon» (Gre-
ifenhagen 1968, s. 695—699). П’єр амандрі на-
водить приклади публікацій підроблених речей
і ставить запитання, що й донині залишається
актуальним для істориків ювелірної справи ан-
тичності: «Підробок стає усе більше і більше,
особливо золотих прикрас. Може виникнути
небезпека того, що фотографії збільшених де-
талей допоможуть виготовлювачам підроблених
прикрас. Чи не повинен обіг таких робіт бути об-
межений колом археологів як службова докумен-
тація?» (amandry 1967, p. 203). а. грайфенхаген
у своїй рецензії визначив вісім предметів із ка-
талогу хоффманна і Давідсон як фальшиві, а 15
назвав сумнівними (Greifenhagen 1968, 695 f.).
г. хоффманн негайно відгукнувся на рецензії
цих двох відомих фахівців з античної ювелірної
справи статтею «грецьке золото» переглянуто»
(hoffmann 1969, p. 449—450). автор погодився
з рецензентами, що в каталог потрапила велика
кількість «майстерно виконаних підробок». Він
також зауважив, що каталог, задуманий «лише як
антологія ювелірних прикрас ранньоелліністичного
періоду», став своєрідним мірилом автентичності
предметів невідомого походження, внаслідок чого
багато підробок було продано, спираючись на авто-
ритет книги (hoffmann 1969, p. 448). г. хоффманн
пропонує, крім стилістичного методу визначення
підробок (передусім це виявлення співіснування
непоєднуваних ознак на одному предметі), пере-
віряти й автентичність елементів, з яких зроблено
ювелірні прикраси. Він наводить низку звичай-
них прийомів майстрів із підробки коштовнос-
тей: використання протягненого дроту або прока-
таного сучасним способом золотого листа (в обох
випадках під мікроскопом видно поздовжні бо-
розенки від протягування), поєднання справжніх
і підроблених елементів (наприклад, автентичні
підвіски в підробленому намисті), приховування
слідів сучасного виробництва шляхом гальваніч-
ного покриття золотом готового виробу та ін.
незважаючи на жваву дискусію, яку спричи-
нила книга г. хоффманна і П. Давідсон, її успіх
породив серію видань музейних каталогів з нау-
ковим описом колекцій ювелірних прикрас.
у 1970 і 1975 р. виходять два томи «Виго-
товлення прикрас із дорогоцінних металів»
адольфа грайфенхагена: «групи знахідок» і
«одиничні знахідки» — по суті, повний ката-
лог Берлінського музею з докладним описом і
аналізом кожної прикраси (Greifenhagen 1970;
1975). За словами В.-Д. хайльмайєра, робота
грайфенхагена — «найкраще опублікований і
найбільш цитований у світі каталог берлінської
добірки» (heilmeyer 1989, s. 574).
каталог Патриції Давідсон і ендрю олівера,
присвячений ювелірним прикрасам грецького і
римського часу, репрезентує колекцію Бруклін-
ського музею (сШа) (davidson, oliver 1984).
у праці відсутні будь-які серйозні узагальнення,
вся інформація міститься в статтях по кожному
предмету, датування яких іноді не витримують
критики. так, наприклад, вміщені під № 16
підвіски-амфорки, припаяні до золотих трубочок
(подарунок «Містера і Місіс томас с. Брач»), а
також круглу бляшку під № 32 з пунсонним ор-
наментом по краю автори датують «iV ст. до н. е.
чи раніше» виключно за образотворчим моти-
вом, а не за техніко-стилістичними прийомами,
використаними під час їх виготовлення. Подібні
прикраси з кримських могильників належать до
ii ст. до н. е. — i ст. н. е. Відсутність контексту
знахідки часто призводить до подібних помилок
у висновках, що не оминули і прекрасно вида-
ний каталог приватної колекції Бертона Беррі
«Golden Legacy» (rudolf 1995, p. 103—105).
Поява значної кількості ювелірних прикрас,
знайдених в археологічному контексті, зумовила
поступову зміну підходів до їхнього вивчення.
Загальний обсяг археологічного матеріалу на-
стільки збільшився, що виникла необхідність
його обробки за допомогою нових наукових ме-
тодів. на Заході цей процес збігся у часі з новим
науковим напрямом — так званою новою архео-
логією Д. кларка, в основі якої лежав принцип
використання методів інших наук, насамперед
природничо-наукових.
Пріоритетними у вивченні ювелірних виробів
давнини стали кілька напрямків: виділення хро-
нологічних і локальних особливостей у розвитку
ювелірних наборів; типологія і хронологія ок-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 1 17
ремих видів прикрас; визначення центрів вироб-
ництва; вивчення технологічних особливостей
паралельно з виділенням ознак автентичності.
серед праць, у яких розглянуто проблему да-
тування ювелірних виробів, варто назвати книгу
Барбари Пфайлер (Депперт-ліппіц) (pfeiler 1970),
присвячену римським прикрасам перших століть
н. е. у монографії проаналізовано коштовності з
добре датованого контексту, які дають підстави
автору для побудови типологічних рядів. Пізні-
ше Б. Депперт-ліппіц видала книгу про грецькі
ювелірні прикраси, написану за тими ж принци-
пами (deppert-Lippitz 1985).
л. алласон-Джонс опублікувала працю з ти-
пології сережок, що стала першим досліджен-
ням ювелірних прикрас Британії римського часу
(allason-jones 1989). До книги увійшли вироби
з комплексів поселень, насамперед півночі ан-
глії. Монографія містить повний каталог знахі-
док цього виду прикрас, у тому числі й масового
матеріалу, які класифіковано.
низка досліджень, присвячених типології і
хронології ювелірних прикрас Фессалії, нале-
жить стеллі Міллер (Miller 1979a, p. 175—191;
Miller 1979; Miller 1996, p. 35—44). однією
з найважливіших для створення хронології
ювелірних прикрас періоду пізнього еллінізму
є її стаття про комплекс з Палеокастро (Miller
1979a), яку дотепер використовують як хроно-
логічний репер у наукових дослідженнях (dep-
pert-Lippitz 1985).
у серії праць болгарських фахівців розглянуто
загальні риси й особливості ювелірних наборів ел-
ліністичної Фракії у порівнянні з античними при-
красами (dimitrova, c. 1—14; гинев 1983; иванова
1988; tonkova 1995, s. 185—194; тонкова 2002).
М. Пфроммер спробував узагальнити ювелірні
прикраси елліністичного часу у великій монографії
(понад 400 сторінок тексту) з типологічними табли-
цями та ілюстраціями (pfrommer 1990). Проте книга
мала дуже негативні відгуки в академічній пресі, пе-
редусім через неправильні методичні підходи автора
до матеріалу. М. Пфроммеру закидають некритичне
одночасне використання для наукових узагальнень
матеріалу з приватних колекцій, антикварного рин-
ку та інших недокументованих джерел і виробів із
археологічного контексту (Miller 1993, p. 580).
у своїй книзі автор зарахував безліч безпаспор-
тних знахідок (у тому числі дуже підозрілих ре-
чей) до визначених географічних регіонів на базі
лише можливих свідчень про їхнє походження
чи на підставі стилістичних особливостей. При
розгляді локальних груп прикрас ці вироби вже
фігурують як такі, що походять з конкретної тери-
торії. Як зазначає у своїй рецензії стелла Міллер
«... для повноцінного дослідження обставин роз-
витку елліністичної ювелірної справи необхідно
використовувати набори, отримані при розкоп-
ках. І лише ті комплекси, де є матеріал для дату-
вання, мають становити кістяк дослідження…
лише потім можна використовувати додатковий
матеріал» (Miller 1993, p. 580). Щодо побудови ти-
пологіч-них таблиць, на думку Вольфа рудольфа,
спроба М. Пфроммера також провалилася, оскільки
використаний ним численний матеріал не дослід-
жено на предмет контексту й автентичності (rudolf
1996, p. 23). у результаті, цією великою, складною
за структурою працею практично неможливо ко-
ристуватися ні для пошуків аналогій, ні для обґрун-
тування будь-яких наукових висновків.
Важливе місце в літературі, присвяченій дав-
нім коштовностям, займають праці з досліджень
технології виготовлення прикрас.
у серії «Дослідження з давньої технології»
вийшла монографія р. Форбса (Forbes 1964), що
продемонструвала новітні тенденції у вивченні
античних ювелірних прикрас. у спеціальному
нарисі, присвяченому історії металургії від пер-
ших металевих виробів епохи енеоліту до часу
Великих географічних відкриттів, автор особли-
ве місце відводить факторам і наслідкам поши-
рення чорної і кольорової металургії у світовому
масштабі, вивченню місця металурга у давньому
суспільстві, його соціального і релігійного ста-
тусу. окремо у монографії розглянуто знаряддя
і методи, якими послуговувалися давні майстри.
хоча основний акцент р. Форбс робить на вив-
ченні виробництва предметів із заліза і бронзи,
кілька розділів книги відведено виробам із ко-
льо-рових металів (золота і срібла).
спеціальне дослідження однієї з античної
технік — грануляції — є темою монографії
«Історія грануляції» Йохема уолтерса (Wolters
1983). у книзі автор описує історію грануляції
від давніх часів до сучасності, дає її визначен-
ня, класифікує прийоми з погляду техніки ви-
готовлення й орнаментального ефекту (Wolters
1983, fig. 1). В основу дослідження цієї техніки
покладено спостереження за роботою ювелірів
із сучасних примітивних племен, інші етно-
графічні матеріали, давні зображення, тексти.
найбільшим плюсом книги є використання ме-
талографічного аналізу виробів, прикрашених
зерню.
Певним етапом у вивченні ювелірного ре-
месла давнини стала монографія Джека огдена
«Ювелірні прикраси античного світу», у якій уза-
гальнено свідчення щодо коштовностей різних
епох від Єгипту й аравії до східної і Західної
Європи (ogden 1982). автор докладно розглядає
матеріали, з яких виготовляли прикраси, у тому
числі давні джерела їх видобування, а також ос-
новні технологічні прийоми, за допомогою яких
ці матеріали обробляли.
спеціальний розділ праці присвячено історії
підробок і ознакам, за якими їх можна виявити.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 118
тут Дж. огден аналізує матеріали, не автентичні
давнім, розглядає приклади підробок коштов-
ностей — давніх і сучасних. Дослідник виявив,
що підробки часто виготовляють із матеріалів, не
відомих давнім людям, наприклад алюмінію, ні-
келю, платини чи сплавів дорогоцінних металів,
що за складом відрізняються від античних. ав-
тор також наводить випадки незвичайних сполу-
чень матеріалів у виробах, що наслідують давні
(ogden 1982, p. 152).
Дж. огден оприлюднює основні технічні
прийоми, які використовують сучасні майстри
підробок старожитностей. хоча багато хто з цих
ювелірів знайомий з античною технікою виго-
товлення прикрас, для них завжди є великою
спокусою застосувати сучасні методи обробки
матеріалів через трудомісткість давніх техноло-
гій (ogden 1982, p. 157). сучасні техніки можна
легко розпізнати під мікроскопом: використання
протягненого дроту, прокатаного листа металу,
сталевих інструментів, у тому числі ножиць і
чеканів, не відомих у давнину припоїв, підста-
рювання речей (ogden 1982, p. 158—168). серед
найважливіших складових експертизи на автен-
тичність ювелірних виробів автор також називає
стилістичний аналіз.
З приводу давніх технологій розгорнулася по-
леміка щодо окремих технічних ознак, за якими
варто розпізнавати підробки давніх речей. одне
з найдискусійніших питань стосувалося можли-
вості використання протягненого дроту в анти-
чних золотих прикрасах. Метод і знаряддя для
протягання дроту вперше було описано теоф-
растом — бенедиктинським ченцем-ювеліром,
який жив у хІІ ст.
у 1961 р. р. хіггінс констатував, що дріт,
виготовлений із заготівки за допомогою протя-
гання, позначає підробку (higgins 1961, p. 14).
Це твердження підтримала більшість дослід-
ників, у тому числі г. хоффманн і П. Давід-
сон (hoffmann, davidson 1965; hoffmann 1969).
р. Форбс також зазначив, що немає жодних да-
них про існування техніки протягання дроту в
античності (Forbes 1964, p. 139).
особливий погляд на цю проблему мала Діа-
на лі керолл, яка у низці статей (caroll 1967,
p. 1—32; caroll 1970, p. 401; caroll 1972, p. 321—
323) висувала припущення щодо можливості
використання в античну добу протягненого дро-
ту, принаймні у формі так званого єгипетського
варіанта, коли через отвори різного діаметра
послідовно протягували смужку фольги, що пос-
тупово скручувалась у тоненький тубус із гла-
денькою поверхнею. у перетині цей дріт був не
суцільним, а мав вигляд скрученої спіралі. Цей
спосіб, використаний у виробах Єгипту ранньо-
династичного періоду, у 1924 р. описала каро-
ліна Вільямс (Willams 1924, p. 39—43).
Проте більшість фахівців (ogden 1982, p. 97;
Swaddling, oddy, Meeks 1991, p. 12—14) запе-
речують існування в античності техніки протя-
гання дроту. За словами Дж. огдена «не можна
сказати категорично, що протягання не існува-
ло в античності. однак мій особистий досвід
дослідження під мікроскопом багатьох тисяч
предметів античних і підроблених говорить,
що я ніколи не бачив слідів протягання раніше,
ніж у післяримський час. Поки ми не побачимо
автентичний античний предмет із протягненим
дротом, доти не буде доведено, що ця техніка
існувала. отже, ця ознака може слугувати для
визначення підробок» (ogden 1991, p. 97).
Як бачимо, сучасних західних праць, при-
свячених ювелірним прикрасам давнини, дуже
багато і наш огляд, звичайно, не є вичерпним.
на сьогодні практично всі значні колекції дав-
ніх ювелірних виробів опубліковано і, так чи
інакше, включено до спеціальних оглядів і ти-
пологічних досліджень. найактуальнішими в
цій сфері залишаються питання щодо побудови
хронологічних моделей на базі аналізу знахідок
із надійно датованого археологічного контекс-
ту, виявлення регіональних виробничих цент-
рів, розмежування автентичних коштовностей
і підробок, удосконалення методів визначення
останніх.
у вітчизняній літературі, на теренах колиш-
нього радянського союзу, ситуація не така оп-
тимістична. незважаючи на постійний підвище-
ний інтерес науковців до цієї теми, дотепер до-
слідження з ювелірних прикрас елліністичного
і римського часу обмежувалися публікаціями
комплексів варварської знаті (ковпаненко 1986;
Прохорова, гугуев 1990, с. 142—161; симонен-
ко, лобай 1991; Loboda i.i., puzdrovskij a.e.,
Zajcev 2002, p. 295—364; Зайцев, Мордвинцева
2003).
Із музейних колекцій опубліковано лише добір-
ки ювелірних виробів херсонеса з Державного
історичного музею (Пятышева 1956). Ця єдина
спеціальна монографія з античних ювелірних
прикрас, стала, по суті, настільною книгою щодо
цього питання для кількох поколінь археологів. у
той же час праця породила безліч міфів у вітчиз-
няній історіографії, серед яких теза про імпорт
ювелірних виробів у Північне Причорномор’я
із сирії та Малої азії (без посилань на джерело
цих свідчень), про наявність вставок каменів
як характерну ознаку ювелірних прикрас кінця
i—iii ст. н. е. (Пятышева 1956, с. 19).
непересічною подією став переклад російсь-
кою мовою книги Джека огдена і Дайфрі Вільям-
са «греческое золото», в якій уперше було опуб-
ліковано нариси з давньої техніки обробки золо-
та і центрів його обробки (уильямс, огден 1995).
утім у цьому каталозі представлено переважно
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 1 19
вже відомі із західної літератури раритети з
колекцій музею Метрополітен, Британського
музею та ермітажу. хронологічні рамки праці
(iV—iii ст. до н. е.) також обмежують можли-
вості використання цієї книги дослідниками вар-
варських культур Північного Причорномор’я і
сусідніх регіонів.
Ювелірні прикраси з комплексів півдня росії та
україни плідно вивчає М.Ю. трейстер — один із
найвідоміших експертів з античного ювелірно-
го мистецтва. Його дослідження з давньої мета-
лообробки (treister 1996, p. 172—184; treister
2001), окремих ювелірних технік (treister
2003, p. 295—304) і категорій ювелірних ви-
робів (treister 2002; treister 2002a, p. 357—392;
treister 2004, p. 131—194) є прикладом сучасно-
го високопрофесійного аналізу.
утім, як і раніше, більшість спеціальних
праць і досліджень з ювелірного мистецтва дав-
нини публікується за кордоном, що негативно
позначається на рівні професійної підготовки
вітчизняних науковців. хоча останнім часом і
спостерігається сплеск інтересу до вивчення
античних прикрас (Быковская 2003, с. 42—45;
Вольвах, Подвысоцкая 2003, с. 18—20; Зайцев
2004, с. 47—50; Мордвинцева 2002, с. 115—118;
Мордвинцева 2004, с. 64—66; Мордвинцева, ха-
барова 2002, с. 260—265; Подвысоцкая, Черня-
ков 2004, с. 81—83; Пуздровский 2002, с. 105—
115; Пуздровский 2004, с. 298—305; рогов 2001,
с. 66—73; русяева 1999, с. 208—215; русяева
2003, с. 99—102; симоненко 1999, с. 190—194;
скржинская 2002, с 129—133; скржинская 1990,
с. 29—42; стоянов 2003, с. 118—121), проте не-
рідко авторам публікацій бракує поінформова-
ності в літературі й розуміння предмета, що об-
говорюється. так, наприклад, у надрукованому
невеликому есе про намисто з підвісками-метели-
ками а.Є. Пуздровський (Пуздровский 2004) оп-
рилюднює набір ювелірних прикрас, нещодавно
знайдений експедицією під його керівництвом в
усть-альмінському могильнику. Викликає пова-
гу бажання дослідника розібратися з такою ціка-
вою знахідкою і ввести її у науковий обіг, але за-
мість аналізу контексту виробу а.Є. Пуздровсь-
кий розв’язує проблему датування і походження
намиста із підвісками-метеликами на основі
аналізу кількох статей, а не самого матеріалу, що
навіть за посиланнями відомий йому далеко не
повністю. До того ж виявлене в усть-альмінсь-
кому некрополі намисто за формальними озна-
ками не можна відносити до досліджуваної гру-
пи через відсутність підвіски-метелика. у своїй
праці автор демонструє не лише необізнаність з
літературою, присвяченою ювелірному мистец-
тву, але й у цілому з декору елліністичного часу
(скульптура, архітектура та ін.), адже елемент,
що «почему-то трактуется в качестве головного
убора исиды» 2 , він вважає зображенням комахи —
прообразу підвіски-метелика в знайденому ним
намисті (Пуздровский 2004, с. 301).
Інший напрям у вивченні ювелірної справи
представлено публікаціями предметів із приват-
них колекцій україни (стоянов 2004, с. 95—98;
стоянов 2004а, с. 460—466; архипов, симонен-
ко 2004, с. 285—290).
кілька ювелірних прикрас публікує р.В. сто-
янов (стоянов 2004; стоянов 2004а), серед яких
«редкая по технике и художественному испол-
нению брошь роскошного стиля», яку автор
датує другою половиною iV ст. до н. е. і відно-
сить до виробів «мастера из санта Эуфемии в
Южной италии» (стоянов 2004, с. 97; стоянов
2004а, с. 462—464, рис. 2). насамкінець заува-
жено, що «в представленных изделиях нашли
отражение не только мастерство и личное ми-
роощущение древних ювелиров, но и культур-
ные, религиозные и социальные традиции сов-
ременного им общества. Эти изделия являются
важными археологическими и историческими
источниками» (стоянов 2004а, с. 466).
на жаль, аналіз р.В. стоянова не враховує де-
яких особливостей опублікованого предмета.
низький рельєф центрального зображення, вико-
наний у техніці тиснення, хронологічно не співвідно-
ситься з філігранним бордюром, що імітує «розкіш-
ний стиль» елліністичної торевтики iV ст. до н. е. на
всіх екземплярах медальйонів, прикрашених подіб-
ним бордюром, у центрі вміщено карбоване зобра-
ження у високому, майже скульптурному, рельєфі
(axmann 1986, taf. 1, 3; taf. 2, 2, 4; taf. 3, 3, 4; taf. 4;
taf. 5, 2, 3). низькорельєфні тиснені медальйони
характерні для пізнішого часу — ii—i ст. до н. е.
(axmann 1986, taf. 6—8). Для «розкішного сти-
лю» бордюру також не властивий бортик брошки
з орнаментом у вигляді опуклих «ов», обведених
відтинками дроту, який, швидше, нагадує пізньо-
елліністичні брошки Прикубання (Марчен-
ко 1996, с. 28—32; treister 2002, p. 42—43).
співіснування на виробі «непоєднуваних» оз-
нак — типовий почерк фальсифікаторів ювелір-
них прикрас, зафіксований для всіх періодів
історії підробок. Між іншим, саме медальйони
«розкішного стилю» підробляли найчастіше.
такі вироби перелічує ульріке аксманн у своїй
дисертації, присвяченій елліністичним медаль-
йонам (axmann 1986, kat. № 79—84).
утім не лише стилістичні невідповідності
викривають цей «раритет», головним аргументом
2 термін «корона Ісіди», відомий з XiX ст., означає ха-
рактерний елемент у вигляді волюти і двох видовже-
них овалів усередині, який зображували на портретах
Ісіди. В елліністичний час він перетворився на са-
мостійний декоративний мотив, що, можливо, було
пов’язано з поширенням культу цієї богині за межами
Єгипту (Higgins 1961).
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 120
на користь фальсифікації якого є пристрій голко-
вого апарата. Фібула на звороті брошки не зовс-
ім точно копіює голковий апарат, що з’явився не
раніше i ст. до н. е. (Шелов 1961, табл. XXXiX, 9).
Чотиривиткову пружину з голкою припаяно до
краю виробу з обороту, до іншого ж краю при-
паяно приймач, а спинка відсутня (стоянов 2004,
с. 96; стоянов 2004а, с. 462, рис. 2, «реверс»).
таке сполучення ознак не має прецеденту в
пам’ятках античного часу. Пружину взагалі не
можна безпосередньо припаювати до корпусу
брошки, оскільки в цьому випадку голковий апа-
рат буде недовговічним — він не розрахований
на навантаження. римські пружинні брошки, на
які, очевидно, орієнтувався майстер, зроблено
інакше (riha 1994, taf. 8, gruppe 3, typ. 15, 16,
19—23; taf. 41, gruppe 7, typ. 8, 10).
отже, публікація р.В. стоянова фактично де-
зорієнтує читачів, які не завжди достатньо поін-
формовані щодо розпізнання підробок.
у праці а.о. архіпова і о.В. симоненка (ар-
хипов, симоненко 2004) розглянуто унікальну
знахідку — перстень царя Інісмея. Згідно з опи-
сом авторів, перстень відлито із золота за вос-
ковою моделлю, литий щиток оформлено у виг-
ляді «гераклового вузла», у якому є наскрізний
конічний отвір. Центральну частину щитка зай-
має сердолікова гема. на одному боці дужки
персня відлито зображення тамги схеми Інісмея,
а на іншому — меча, аналогічне «экземпляру,
найденному в «царском» погребении у Порогов»
(архипов, симоненко 2004, с. 285—288).
автори усвідомлюють незвичайність знахід-
ки, проте публікують її, наводячи на користь її
автентичності «логічні» аргументи: «чтобы
задумать такой декор, фальсификатор должен
знать работы П.о. карышковского, М.Б. Щукина,
а.В. си-моненко и других по проблеме «царства
Фарзоя и инисмея» (архипов, симоненко 2004,
с. 287—289).
Проте низка ознак дає змогу стверджувати, що
опублікована прикраса — підробка. Ю.М. трей-
стер, який на власні очі бачив знахідку, також на
цьому наполягав. лиття за восковою моделлю
— це техніка, давність якої не можна визначи-
ти трасологічним методом, однак у ранньорим-
ський період, до якого автори відносять виріб,
його ніколи не застосовували для виготовлення
перснів подібного типу. До того ж декоративні
елементи на кшталт «гераклового вузла», вико-
нані у техніці лиття, не відомі.
те саме можна сказати про такі унікальні еле-
менти прикраси, як тамга і кинджал. Поява цих
деталей на персні, та ще й на такому місці як дуж-
ка, суперечить усім законам давнього ювелірного
мистецтва. Поєднання тамги схеми Інісмея і меча
«типу Порогів», легенда про знахідку персня поб-
лизу ольвії (міста, де чеканили монети Інісмея!)
«серед розламаних мечів і кинджалів» дають змогу
припустити, що перстень виготовляли з розрахун-
ком на конкретного дослідника.
теза про те, що фальсифікатори — люди ма-
лоосвічені, не винахідливі, не знайомі зі спе-
ціальною літературою, спростовується всією іс-
торією підробок. Відтоді, як стали співвідносити
цінність речі з її віком, існують і підробки. такі
майстри копіюють усе: від одиничної намистини
в низці до повністю виготовленої єгипетської
гробниці із саркофагом, стелою і пов-ним по-
ховальним набором речей (ogden 1982, p. 152).
навіть колекціонери, музейні хранителі й ар-
хеологи, для яких фальсифікатори є найлюті-
шими ворогами, визнають їхню майстерність,
а нерідко і геніальність. Вони уважно стежать за
новітніми працями, присвяченими давнім кош-
товностям, що свого часу змусило вчених заду-
матися про доцільність публікації наукових до-
сліджень з давніх ювелірних прикрас (amandry
1967, p. 203).
Більшість підробок спливають на ринку
через туристів чи звичайні ринкові канали —
дилерів тощо. Для деяких речей організують
особливі обставини знахідки. найпопулярніша
легенда: прикрасу знайшов «місцевий житель».
а. еванс розповідав, що так званий перстень
Рис. 1. Ювелірні прикраси, що, ймовірно, походять із гра-
біжницьких розкопок пізньоскіфських могильників кри-
му, поховань Північного Причорномор’я чи Прикубання.
За матеріалами аукціонних каталогів christie’s i Sotheby’s-
2003. 1 — лот 445; 2 — лот 150; 3 — лот 382
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 1 21
нестора, який виявився підробкою, «знайшов
сільський житель у якійсь гробниці». навіть
піввіку тому знахідка підробки була добре спла-
нованою справою. Джек огден описує випадок,
коли іудей-ювелір із каїра робив золоті листки-
заготівки, які він пересилав для штампування в
афіни. Після повернення готових виробів шах-
рай продавав їх посереднику, який, у свою чер-
гу, передавав їх фелахам. Фелахи — єгипетські
селяни-мусульмани — ховали прикраси в землі,
а через якийсь час діставали їх і мали незапере-
чний доказ того, що коштовності дійсно було
викопано (ogden 1982, p. 170—171).
Зрозуміло, не всі ювелірні вироби, що походять
із приватних колекцій, є підробками. Величезним
лихом сучасної археології є масове пограбування
пам’яток, особливо в криму. Природно, ця ситуа-
ція виникла не на порожньому місці — попит по-
роджує пропозицію (Флеров 2004, с. 115—122).
своєрідним індикатором попиту є публікація ста-
рожитностей на сторінках західних антикварних
журналів і каталогів аукціонів (antiken… 2001,
taf. XXii, 470—474; taf. XXiii, 505, 508; antiken…
2002, taf. XXViii, 740—743; christie’s… 1995, №№
129—133; christie’s… 2001, №№ 62, 70, 92—97,
129, 132, 140—141; christie’s… 2003, №№ 381, 382,
445; Sotheby’s… 2003, № 150). останнім часом
усе частіше в цих каталогах з’являються вироби,
які за походженням можна пов’язати з кримом,
Північним Причорномор’ям і Прикубанням. не-
щодавно на аукціоні christie’s було виставлено
намисто з підвіскою-метеликом, що, не виключе-
но, потрапило на Захід із грабіжницьких розкопок
пізньоскіфських могильників Південно-Захід-ного
криму (christie’s… 2003, № 445, рис. 1, 1). Імовір-
но, звідти ж походить намисто, опубліковане на
сторінках того самого каталогу (лот 381, рис. 2). До
знахідок із території Північного Причорномор’я
чи Прикубання належать лоти каталогів Sotheby’s
(сарматський фалар із зображенням трьох ко-
тячих хижаків, рис. 1, 2) і christie’s (4 фа-лари
із зображенням хижака, що згорнувся в клу-
бок, рис. 1, 3).
Бажання колекціонерів опублікувати свої
добірки цілком зрозуміле, адже у такий спосіб
вироби одержують наукові паспорти, що додає
їм цінності в очах власників і потенційних по-
купців. Проте, добираючи прикраси для публі-
кації, варто зважити всі «за» і «проти» щодо ав-
тентичності матеріалу. Завжди треба пам’ятати,
що матеріал подібного роду — це речі «другого
сорту», з яких вироби, що навіть ідеально від-
повідають знахідкам з контексту, мають вик-
ликати недовіру розсудливих людей. наслідки вве-
дення у науковий обіг підробок важко виправити
навіть опублікованими спростуваннями. Всесвіт-
ньо відомий каталог «грецьке золото: коштовності
часу олександра» г. хоффманна і П. Давідсон було
видано в 1965 р., і за давністю років мало хто знає
про серію рецензій із переліком підробок, опублі-
кованих у цій книзі (див. вище).
отже, стан вітчизняного наукового дослід-
ження ювелірного мистецтва давнини можна
порівняти з аналогічною ситуацією на Заході
в 1960-ті рр.: наплив великої кількості безпас-
портних знахідок у музеї і приватні колекції,
дискусії з приводу автентичності цих речей,
методів їхнього визначення, зростання інте-
ресу до проблеми інтерпретації цієї категорії
матеріалу. сподіваємося, що в результаті, так
само, як і на Заході, це приведе до зростан-
ня компетенції широкого кола відповідних
фахівців, появи праць, що спиратимуться на-
самперед на вироби з археологічного контек-
сту, зміцнення морально-етичних норм щодо
використання в археологічних дослідженнях
сумнівних за походженням предметів.
Рис. 2. намисто, що, ймовірно, походить із грабіжницьких
розкопок пізньоскіфських могильників криму. За матеріа-
лами аукціонного каталогу christie’s—2003. лот 381
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 122
Архипов А.А., Симоненко А.В. Перстень царя инисмея // Боспорский феномен: Материалы междунар. науч. конф. —
сПб., 2004. — Вып. 5, ч. 2. — с. 285—290.
Балабанов П. оригинални накити от погребение на богата тракийка // изкуство. — 1976. — № 4. — с. 28—32.
Балабанов П. Могилно погребение на богата тракийка от анхиало // археология. — 1979. — 21. — с. 23—32.
Буюклиев Х. тракийският могилен некропол при Чаталка, старозагорски окръг. разкопки и проучвания. — софия,
1986. — кн. 16.
Быковская Н.В. к вопросу о коллекции предметов из драгоценных металлов керченского музея // Материалы iV
Боспорских чтений. Боспор киммерийский и варварский мир в период античности и средневековья. — керчь,
2003. — с. 42—45.
Вольвах Т.А., Подвысоцкая Е.П. Золотая брошь из коллекции МиДу // Ювелирное искусство и материальная куль-
тура: тез. докл. участников 12-го коллоквиума. — сПб., 2003. — с. 18—20.
Гинев Г. съкровището от кралево. Паметници на културата. — софия, 1983.
Завитухина М.П. н.-к. Витсен и его собрание сибирских древностей // асгЭ. — сПб., 1994. — Вып. 34. — с. 102—114.
Завитухина М.П. собрание М.П. гагарина 1716 года в сибирской коллекции Петра i // асгЭ. — 1977. —
Вып. 18. — с. 41—45.
Зайцев Ю.П. Золотые «лицевые» пластины в позднескифской культуре крыма // Ювелирное искусство и матери-
альная культура: тез. докл. участников 13-го коллоквиума. — сПб., 2004. — с. 47—50.
Зайцев Ю.П., Мордвинцева В.И. ногайчинский курган в степном крыму // ВДи. — 2003. — № 3. — с. 61—99.
Зайцев Ю.П., Мордвинцева В.И. «Царица» из ногайчинского кургана: возможности исторических реконструк-ций //
Боспорский феномен: Материалы междунар. науч. конф. — сПб., 2004. — Вып. 5, ч. 2. — с. 290—297.
Иванова (Тонкова) М.Д. Ювелирството в тракия през елинистическата епоха: автореф. дис. ... канд. на истор.
науки. — софия, 1988.
Ковпаненко Г.Т. сарматское погребение i в. н. э. на Южном Буге. — к., 1986.
Максимова М.И. артюховский курган. — л., 1979.
Марченко И.И. сираки кубани. — краснодар, 1996.
Мордвинцева В.И. три примера украшений местного производства из усть-альминского могильника в крыму //
Боспорский феномен: Материалы междунар. науч. конф. — сПб., 2002. — Вып. 4, ч. 2. — с. 115—118.
Мордвинцева В.И. о ювелирном производстве на неаполе скифском // Ювелирное искусство и материальная
культура: тез. докл. участников 13-го коллоквиума. — сПб., 2004. — с. 64—66.
Мордвинцева В.И., Хабарова Н.В. серьги из сарматских погребений ii в. до н. э. (по материалам фондов ВокМ) //
нижневолжский археологический вестник. — Волгоград, 2002. — Вып. 5. — с. 260—265.
Подвысоцкая Е.П., Черняков И.Т. о технологии изготовления наконечников пекторали из толстой Могилы // Ювелирное
искусство и материальная культура: тез. докл. участников 13-го коллоквиума. — сПб., 2004. — с. 81—83.
Прохорова Т.А., Гугуев В.К. Богатое сарматское погребение в кургане 10 кобяковского могильника // са. — 1992. —
№ 1. — c. 142—161.
Пуздровский А.Е. к вопросу о культе женского божества у поздних скифов крыма // Боспорский феномен: Мате-
риалы междунар. науч. конф. — сПб., 2002. — Вып. 4, ч. 2. — с. 105—115.
Пуздровский А.Е. к вопросу о хронологии и этнокультурной принадлежности погребений с ожерельями с под-
весками в виде бабочек // Боспорский феномен: Материалы междунар. науч. конф. — сПб., 2004. — Вып. 5,
ч. 2. — с. 298—305.
Пятышева Н.В. Ювелирные изделия херсонеса. коллекция государственного исторического музея. — М., 1956.
Рогов Е.Я. о месте производства феодосийских и херсонесских серег роскошного стиля // Боспорский феномен:
Материалы междунар. науч. конф. — сПб., 2001. — Вып. 3, ч. 2. — с. 66—73.
Русяева М.В. Золотой предмет ритуально-культового назначения из кургана Передериева могила // Боспорский
феномен: Материалы междунар. науч. конф. — сПб., 1999. — Вып. 2, ч. 2. — с. 208—215.
Русяева М.В. Ювелирное искусство херсонеса таврического в римскую эпоху // Ювелирное искусство и матери-
альная культура: тез. докл. участников 12-го коллоквиума. — сПб., 2003. — с. 99—102.
Симоненко А.В. о датировке и происхождении античных драгоценностей из погребений сарматской знати i — начала ii
вв. н. э. // Боспорский феномен: Материалы междунар. науч. конф. — сПб., 1999. — Вып. 2, ч. 2. — с. 190—194.
Симоненко А.В., Лобай Б.И. сарматы северо-Западного Причерноморья в І в. н. э. (погребения знати у с. Поро-
ги). — к., 1991.
Скржинская М.В. костюм ольвiополiтiв еллiнiстичноп доби // археологiя. — 1990. — № 4. — с. 29—42.
Скржинская М.В. изображение апобата на серьгах из феодосийского некрополя и сюжеты с апобатами на вазах из
северного Причерноморья // Боспорский феномен: Материалы междунар. науч. конф. — сПб., 2002. — Вып. 4,
ч. 1. — с. 129—133.
Стоянов Р.В. Погребальные венки iV—i веков до н. э. из херсонеса таврического (по материалам городского не-
крополя) // Ювелирное искусство и материальная культура: тез. докл. участников 12-го коллоквиума. — сПб.,
2003. — с. 118—121
Стоянов Р.В. несколько ювелирных изделий V—iV веков до н. э. из частных коллекций // Ювелирное искусство
и материальная культура: тез. докл. участников 13-го коллоквиума. — сПб., 2004. — с. 95—98.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 1 23
Стоянов Р.В. античные ювелирные изделия V—iV вв. до н. э. из частных коллекций // сугдейский сборник / Под
ред. н.М. куковальской. — киев; судак, 2004а. — с. 460—466.
Тонкова М. накити с полихромне украса от V—i вв. пр. хр. от тракия // известия на народния Музей Бургас. —
Бургас, 2002. — т. 4.
Трейстер М.Ю. о ювелирных изделиях из ногайчинского кургана // ВДи. — 2000. — № 1. — с. 182—202.
Уильямс Д. Огден Д. греческое золото. Ювелирное искусство классической эпохи V—iV века до н. э. — л., 1995.
Флеров В.С. найдено на аукционе «christie». роль эксперта в торговле древностями // ра. — 2004. — № 2. —
с. 115—122.
Шелов Д.Б. некрополь танаиса // Миа. — 1961. — № 98.
Allason-Jones L. ear-rings in roman britain. bar british Series 201. — oxford, 1989.
Amandry P. collection hélиne Stathatos i: Les bijoux antiques. — Strasbourg, 1953.
Amandry P. collection hélиne Stathatos iii: objets antique et byzantins. — Strasbourg, 1963.
Amandry P. rez.: Hoffmann H., Davidson P. Greek Gold. jewelry from the age of alexander // amer. j. of archaeology. —
1967. — 71. — p. 202—205.
Antiken auktion 213 am 14. Februar 2001. — München, 2001.
Antiken auktion 219 am 20. Februar 2002. — München, 2002.
Axmann U. hellenistische Schmuckmedaillons. inaugural-dissertation zur erlangung der doktorwürde der philosophischen
Fakultüt der albert—Ludwigs. — berlin: univ. Freiburg i. br., 1986.
Becatti G. oreficerie antiche dalle minoiche alle barbariche. — roma, 1955.
Breglia L. catalogo delle oreficerie del Museo nazionale di napoli. — roma, 1941.
Caroll D.L. ancient and exotic jewelry in the Museum’s collections // the Museum. n.S. — 1967. — p. 1—32.
Caroll D.L. drawn Wire and the identification of Forgeries in ancient jewelry // amer. j. of archaeology. — 1970. — 74. —
p. 401.
Caroll D.L. Wire drawing in antiquity // amer. j. of archaeology. — 1972. — 76. — p. 321—323.
Christie’s auction. 5 july 1995. — London, 1995. — № 129—133.
Christie’s auction. 5 december 2001. — new York, 2001. — № 62, 70, 92—97, 129, 132, 140—141.
Christie’s auction. 11 december 2003. — new York, 2003. — № 381, 382, 445.
Christie’s auction. 11 december 2003. — new York, 2003а. — № 445.
Coche de la Ferté E. Les bijoux antiques. — paris, 1956.
Davidson P., Oliver A. ancient Greek and roman Gold jewelry in the brooklyn Museum. — brooklyn, 1984.
Deppert-Lippitz B. Griechischer Goldschmuck. — Mainz, 1985.
Dimitrova M. boucles d’oreilles а tкte de lion de l’époque hellénistique // археология. — № 3. — с. 1—14.
Forbes R.J. Studies in ancient technology. — Leiden, 1964. — Vol. 8.
Fröhner W. La collection tyszkiewicz. choix de monuments antiques avec texte explicative. — Munich, 1892.
Giardino L. Via umbria — tomba 68 o dell’ «orapho» // da Leukania a Lukania. La Lukania centro orientale fra pirro e
i Giulio-claudii. — rome, 1992. — p. 152—168.
Gli ori di taranto in etа ellenistica. exhibition catalogue. — Milan, 1984.
Greifenhagen A. rez.: Hoffmann H., Davidson P. Greek Gold. jewelry from the age of alexander // Gnomon. —
1968. — S. 695—699.
Greifenhagen A. Schmuckarbeiten in edelmetall. i. Fundgruppen. — berlin, 1970.
Greifenhagen A. Schmuckarbeiten in edelmetall. ii. einzelfunde. — berlin, 1975.
Hackens T., Lévy E. trésor hellénistique trouvé a délos en 1964 // bull. corresp. hellйnistique. — 1965. — 89. — p. 503—566.
Hadaczek K. der ohrschmuck der Griechen und etrusker. — Vienna, 1903.
Heilmeyer W.-D. adolf Greifenhagen // Gnomon. — 1989. — 61. — S. 574.
Higgins R.A. Greek and roman jewellery. — London, 1961.
Higgins R.A. Greek and roman jewelley. 2nd revised ed. — berkeley; Los angeles, 1980.
Hoffmann H. Greek Gold reconsidered // amer. j. archaeology. — 1969. — 73. — p. 449—450.
Hoffmann H., Davidson P. Greek Gold. jewelry from the age of alexander. — new York: the brooklyn Museum exhibition
catalogue, 1965.
Johns C., Potter T. the thetford treasure: roman jewellery and Silver. — London, 1983.
Lévy E. nouveaux bijoux a délos // bull. correspondence hellénistique. — 1965. — 92. — p. 523—539.
Loboda I.I., Puzdrovskij A.E., Zajcev Ju.P. prunkbestattungen des 1. jh.n.chr. in der nekropole ust’-alma auf der krim //
eurasia antiqua. — 2002. — 8. — p. 295—346.
Maric Z. the hoard Found at the illyrian town of daors ... (the 2nd century bc) // Glasnik Zemajskogo Muzeja bosne i
hercegovine u Sarajevu. arheologija. — 1978. — 33. — p. 23—113.
Marshall F.N. catalogue of Finger rings, Greek, etruscan and roman, in the department of antiquities. — London:
british Museum, 1907.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 124
Marshall F.N. catalogue of the jewellery, Greek, etruscan and roman, in the departments of antiquities. — London:
british Museum, 1911.
Miller S.G. two Groups of thessalian Gold. — berkeley; Los angeles: univer. of california Studies in classical antiquity,
1979. — b. 18.
Miller S.G. the So-called palaiokastro treasure // amer. j. archaeology. — 1979a. — 83. — p. 175—191.
Miller S.G. rez.: M. pfrommer. untersuchungen zur chronologie früh- und hochhellenistischen Goldschmucks. tübingen,
1990 // amer. j. archaeology — 1993. — 97. — p. 580.
Miller S.G. new developements in the archaeology of northern Greek jewelry // a. calinescu (ed.). ancient jewelry and
archaeology. — bloomington; indianapolis, 1996. — p. 35—44.
Ogden J. jewellery of the ancient World. — London, 1982.
Ogden J. classical Gold Wire: Some aspects of its Manufacture and use // classical Gold jewellery and the classical
tradition. papers in honour of r.a. higgins: jewellery Studies. — 1991. — 5. — p. 97.
Papapostolou I.A. kosmaemata patron kai dymaes // arkhaiologikae ephaemeris. — 1992. — Vol. 129 (1990). — p. 83—139.
Pfeiler (Deppert-Lippitz) B. römischer Goldschmuck des ersten und zweiten iahrhunderts n. chr. nach datierten
Funden. — Mainz, 1970.
Pfrommer M. untersuchungen zur chronologie früh- und hochhellenistischen Goldschmucks. — tübingen, 1990.
Pollak L. klassisch-antike Goldschmiedearbeiten im besitze Sr. excellenz a.j. von nelidow. — Leipzig, 1903.
Reinach S. antiquités du bosphore cimmerien réédités avec un commentaire nouveau et un index général des comptes
rendus. — paris, 1892.
Ridder A. de. collection de clercq Vii: Le bijoux et le pierres gravées i: Le bijoux. — paris, 1911.
Ridder A. de. Musée du Louvre, departement des antiquités Grecques et romaines, catalogue sommaire des bijoux
antiques. — paris, 1924.
Riha E. die römischen Fibeln aus augst und kaiseraugst. die neufunde seit 1975. — augst, 1994.
Rosenberg M. eine seltene Granulationsarbeit // M.f.k. Xi, 1. 1915. — S. 15—16.
Rosenberg M. Geschichte der Goldschmiedekunst auf technischer Grundlage. — Frankfurt a/M, 1921.
Rudolf W. A. Golden Legacy: ancient jewelry from the burton Y. berry collection. — bloomington; indianapolis,
1995. — p. 103—105.
Rudolf W. toward a historiography of jewelry research // a. calinescu (ed.) ancient jewelry and archaeology. —
bloomington; indianapolis, 1996. — p. 23.
Ruxer M.S. historia naszyinika greckiego. i. — poznaс, 1938.
Ruxer M.S., Kubczak J. historja naszyinika greckiego. — Warszawa; poznan, 1972.
Segall B. Museum benaki. katalog der Goldschmiede-arbeiten. — athens, 1938.
Siebert G. L’оlot de bijoux, L’оlot des bronzes, La Maison de Sceaux. i. topographie et architecture // exploration
archéologique de délos. — paris, 2001. — Fasc. 38.
Sotheby’s antiquities. june 12, 2003. — new York, 2003. — № 150.
Swaddling, J., Oddy, A., Meeks N. etruscan and other early Gold Wire from italy // classical Gold jewellery and the
classical tradition. papers in honour of r.a. higgins: jewellery Studies. — 1991. — 5. — p. 12—14.
Tonkova M. L’orfévrerie en thrace aux V—iV s. av. j.-c. Gisements d’or et d’argent, ateliers, parures // thasos. Matiéres
premiéres et technologie de la préhistoire á nos jours. — thasos; Liménaria, 1995. — p. 185—194.
Treasures from the South of italy. Greeks and indigeneous people in basilicata. — Milano, 1999. — p. 96.
Treister M. bronze Matrices from the George ortiz collection // a. calinescu (ed.) ancient jewelry and archaeology. —
bloomington; indianapolis, 1996. — p. 172—184.
Treister M. hammering techniques in Greek and roman jewellery and toreutics. — Leiden; boston; köln, 2001.
Treister M. Late hellenistic bosporan polychrome Style and its relation to the jewellery of roman Syria (kuban brooches
and related Forms) // Silk road. — kamakura, 2002. — p. 44—45.
Treister M. jewellery and related Finds from a rich 1st century a.d. Sarmatian burial from the crimea // east and West. —
2002a — n 2. — p. 357—392.
Treister M. cloisonné decoration in the Gold Work of the north pontic area in the Late hellenistic — early imperial periods //
archaeometallurgy in europe. proceed. of the int. conf. 24—26 Sept. 2003. — Milan, 2003. — p. 295—304.
Treister M. Gold Vessels, perfume Flasks and pyxides from Sarmatia // c.j. tuplin (ed.) pontus and the outside World.
Studies in black Sea history, historiography and archaeology. — Leiden; boston, 2004. — p. 131—194.
Willams C.R. the new York historical Society. catalogue of egyptian antiquities. — new York, 1924.
Wolters J. die Granulation. Geschichte und technik einer alten Goldschmiedekunst. — Munich, 1983.
Zahn R. Sammlung baurat Schiller. — berlin, 1929.
Zahn R. Zur hellenistischen Schmuckkunst. Schumacher-Festschrift. — Mainz, 1930.
Zahn R. austellung von Schmuckarbeiten aus edelmetall aus den Staatlichen Museen zu berlin. — berlin, 1932.
Одержано 04.08.2005
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 1 25
В.И. Мордвинцева
иЗуЧение ЮВелирного Дела ЭллинистиЧеского
и раннериМского ВреМени В ЗаруБеЖноЙ
и отеЧестВенноЙ историограФии
В работе представлен историографический обзор исследований, посвященных различным аспектам изучения
ювелирного дела эллинистического и раннеримского времени, в том числе типологии ювелирных украшений,
их хронологии, технике изготовления. на первом этапе (до 50-х гг. XX в.) происходило формирование подходов
к исследованию этой категории материала, была построена общая хронологическая модель развития ювелирного
дела античности, публиковались частные и музейные коллекции. на втором этапе (после 50-х гг. XX в.) появляются
обобщающие работы по истории ювелирного дела.
В результате накопления материала, найденного в археологическом контексте, появилась необходимость его
ранжирования при обработке данных. Приоритетное место в исследованиях по древним ювелирным украшениям
должны занимать предметы, найденные в комплексах профессиональными археологами. Беспаспортные вещи
могут использоваться в научных построениях только как дополнительный материал, предварительно подвергнув-
шись доскональному критическому анализу.
V.I. Mordvintseva
StudY oF jeWeLrY-MakinG oF the heLLeniStic
and earLY roMan periodS in ForeiGn and
hoMe hiStorioGraphY
the article presents a historiographic review of the hellenistic and early roman jewelry research including its typology,
chronology and manufacturing in the foreign academic literature and that of countries of the former Soviet union. at the
first stage (until 1950-s) approaches to jewellery studies were formed, general chronological model was created and many
of public and private collections were published, often being of unknown origin. at the second stage (after 1950-s) resumptive
works on the history of jewellery and first scientific catalogues of museum collections appeared, studies of ancient met-
allurgy and craftsmanship were published.
as a result of accumulation of materials discovered within archaeological context it became necessary to range them
when processing the data. the artifacts uncovered within assembleges by professional archaeologists should be regarded
for the study first-hand. officially unregistered items could be used in scientific work only after thorough critical analysis
and only as supplementary materials.
у монографії, присвяченій історії і пам’яткам
ранньосередньовічного херсонеса-херсона,
а.л. Якобсон зазначав, що померлих у той час
ховали здебільшого на території колишнього анти-
чного некрополя на південь від міста, на західному
березі карантинної бухти та поблизу Заміського
храму. Причому територію біля цього храму вва-
жали «святою», через що тут переважно і ховали
представників християнської громади херсонеса-
херсона. а.л. Якобсон висловив припущення, що
зменшення кількості ранньосередньовічних похо-
вань порівняно з попереднім часом, імовірно, слід
пояснювати несприятливими умовами, що скла-
лися навколо міста, хоча й не наполягав на цьому
(Якобсон 1959, с. 250—251).
Відомі на той час матеріали розкопок хер-
сонеського некрополя начебто підтверджували
такі висновки. але роботи, проведені на тери-
торії Західного некрополя херсонеса-херсона
×àñ òà îáñòàâèíè áóä²âíèöòâà êîìÏëåêñó
Çàõ²äíî¯ áàÇèë²êè õåðñîíåñà-õåðñîíà1
Статтю присвячено аналізу хронології та інтерпретації поховальних і культових споруд пізньоантичного та
ранньосередньовічного часу, відкритих у Північно-Західній частині Херсонеського городища.
В.М. ЗуБар, 2006
1 тут і далі наводимо подвійну назву міста, тому що
протягом iV—Vi ст. відбувалася поступова заміна ан-
тичної назви «херсонес» на середньовічну «херсон»
(докладніше див.: храпунов 2004, с. 538—544).
â.ì. Çóáàð
|