2025-02-22T18:10:21-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: Query fl=%2A&wt=json&json.nl=arrarr&q=id%3A%22irk-123456789-199245%22&qt=morelikethis&rows=5
2025-02-22T18:10:21-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: => GET http://localhost:8983/solr/biblio/select?fl=%2A&wt=json&json.nl=arrarr&q=id%3A%22irk-123456789-199245%22&qt=morelikethis&rows=5
2025-02-22T18:10:21-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: <= 200 OK
2025-02-22T18:10:21-05:00 DEBUG: Deserialized SOLR response
Час та обставини будівництва комплексу Західної базиліки Херсонеса-Херсона
Статтю присвячено аналізу хронології та інтерпретації поховальних і культових споруд пізньоантичного та ранньосередньовічного часу, відкритих у Північно-Західній частині Херсонеського городища....
Saved in:
| Main Author: | |
|---|---|
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут археології НАН України
2006
|
| Series: | Археологія |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199245 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| id |
irk-123456789-199245 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1992452024-10-01T13:50:33Z Час та обставини будівництва комплексу Західної базиліки Херсонеса-Херсона Зубар, В.М. Статті Статтю присвячено аналізу хронології та інтерпретації поховальних і культових споруд пізньоантичного та ранньосередньовічного часу, відкритих у Північно-Західній частині Херсонеського городища. Северо-Западный район Херсонесского городища в античную эпоху использовался в качестве некрополя, с которым был связан комплекс Западной базилики. В статье рассмотрены вопросы хронологии строительства в этом районе и функционального назначения ряда построек. Предпринята попытка выяснить, какими обстоятельствами было обусловлено возведение здесь оборонительных сооружений и христианского культового комплекса, который в более поздних письменных источниках, вероятно, назывался «домом святого Леонтия». На основании анализа археологического материала и нарративных источников сделан вывод о том, что строительство Западной базилики и связанных с ней построек, завершенное в основном к концу VI — началу VII вв., а также участок расположенного на ее территории некрополя связаны с легендарной деятельностью в Херсонесе-Херсоне епископа Василия, а рождение легенд о миссионерской деятельности первых христианских епископов есть все основания относить ко времени не позднее VI в. Следовательно, масштабное храмовое строительство, начавшееся в городе не ранее периода правления императора Юстиниана I (527—565 гг.), было обосновано идеологически и уже базировалось на местной христианской традиции, связывавшей те или иные места в Херсонесе-Херсоне и его окрестностях с чудотворной деятельностью первых миссионеров-проповедников. Сама же «героическая история» начального периода проникновения христианства в Херсонесе-Херсоне отражена в «Житиях свв. епископов Херсонских», датировку которых, предложенную В.В. Латышевым, подтверждает не только археологический материал из раскопок Четырехапсидного храма с известеобжигальной печью в центре и Загородного храма монастыря Богородицы Влахернской, но и история строительства комплекса Западной базилики и оборонительных сооружений вокруг него. In the ancient period the northwestern part of the ancient city site of Chersonesos was used as a necropolis, and the complex of the Western basilica was connected with it. In this concern the article discusses the problems associated with the chronology of construction in this region and with the functional destination of a number of buildings. An attempt is made to find out which circumstances called the forth erection of defensive structures and a Christian religious complex here, which was probably called «the house of Saint Leontius» in later written sources. Having analyzed the archaeological material and the narrative sources, the author has come to a conclusion that construction of the Western basilica and connected buildings mainly completed by the late 6th — early 7th cc. and a part of the necropolis situated on its territory should be associated with the legendary activity of bishop Basil in Chersonesos-Cherson. Moreover, the author finds it justified to date back the birth of the legends about the missionary activity of the first Christian bishops to not later than the 6th century. Consequently, large-scale constructions of churches that had started in the city not earlier than the reign of Justinian I (AD 527—565) was ideologically stipulated for and was already based on the local Christian tradition associating these or those places in the city and its environs with the legendary activity of the first missioners-preachers. As to the «heroic history» of the initial period of penetration of Christianity to Chersonesos-Cherson, it was reverberated in the «Hagiography of the Saint bishops of Chersonesos». According to V.V. Latyshev its dating is supported not only by the archaeological materials excavated in the Four-apses church with lime-burning kiln in the center and in the extra-mural church of the monastery of the Mother of God of Blachernai, but also by the history of construction of the complex of Western basilica and the defensive structures around it. 2006 Article Час та обставини будівництва комплексу Західної базиліки Херсонеса-Херсона / В.М. Зубар // Археологія. — 2006. — № 1. — С. 25-41. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199245 uk Археологія Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Зубар, В.М. Час та обставини будівництва комплексу Західної базиліки Херсонеса-Херсона Археологія |
| description |
Статтю присвячено аналізу хронології та інтерпретації поховальних і культових споруд пізньоантичного та ранньосередньовічного часу, відкритих у Північно-Західній частині Херсонеського городища. |
| format |
Article |
| author |
Зубар, В.М. |
| author_facet |
Зубар, В.М. |
| author_sort |
Зубар, В.М. |
| title |
Час та обставини будівництва комплексу Західної базиліки Херсонеса-Херсона |
| title_short |
Час та обставини будівництва комплексу Західної базиліки Херсонеса-Херсона |
| title_full |
Час та обставини будівництва комплексу Західної базиліки Херсонеса-Херсона |
| title_fullStr |
Час та обставини будівництва комплексу Західної базиліки Херсонеса-Херсона |
| title_full_unstemmed |
Час та обставини будівництва комплексу Західної базиліки Херсонеса-Херсона |
| title_sort |
час та обставини будівництва комплексу західної базиліки херсонеса-херсона |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2006 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199245 |
| citation_txt |
Час та обставини будівництва комплексу Західної базиліки Херсонеса-Херсона / В.М. Зубар // Археологія. — 2006. — № 1. — С. 25-41. — укр. |
| series |
Археологія |
| work_keys_str_mv |
AT zubarvm častaobstavinibudívnictvakompleksuzahídnoíbazilíkihersonesahersona |
| first_indexed |
2024-10-02T04:01:46Z |
| last_indexed |
2024-10-02T04:01:46Z |
| _version_ |
1811773345799077888 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 1 25
В.И. Мордвинцева
иЗуЧение ЮВелирного Дела ЭллинистиЧеского
и раннериМского ВреМени В ЗаруБеЖноЙ
и отеЧестВенноЙ историограФии
В работе представлен историографический обзор исследований, посвященных различным аспектам изучения
ювелирного дела эллинистического и раннеримского времени, в том числе типологии ювелирных украшений,
их хронологии, технике изготовления. на первом этапе (до 50-х гг. XX в.) происходило формирование подходов
к исследованию этой категории материала, была построена общая хронологическая модель развития ювелирного
дела античности, публиковались частные и музейные коллекции. на втором этапе (после 50-х гг. XX в.) появляются
обобщающие работы по истории ювелирного дела.
В результате накопления материала, найденного в археологическом контексте, появилась необходимость его
ранжирования при обработке данных. Приоритетное место в исследованиях по древним ювелирным украшениям
должны занимать предметы, найденные в комплексах профессиональными археологами. Беспаспортные вещи
могут использоваться в научных построениях только как дополнительный материал, предварительно подвергнув-
шись доскональному критическому анализу.
V.I. Mordvintseva
StudY oF jeWeLrY-MakinG oF the heLLeniStic
and earLY roMan periodS in ForeiGn and
hoMe hiStorioGraphY
the article presents a historiographic review of the hellenistic and early roman jewelry research including its typology,
chronology and manufacturing in the foreign academic literature and that of countries of the former Soviet union. at the
first stage (until 1950-s) approaches to jewellery studies were formed, general chronological model was created and many
of public and private collections were published, often being of unknown origin. at the second stage (after 1950-s) resumptive
works on the history of jewellery and first scientific catalogues of museum collections appeared, studies of ancient met-
allurgy and craftsmanship were published.
as a result of accumulation of materials discovered within archaeological context it became necessary to range them
when processing the data. the artifacts uncovered within assembleges by professional archaeologists should be regarded
for the study first-hand. officially unregistered items could be used in scientific work only after thorough critical analysis
and only as supplementary materials.
у монографії, присвяченій історії і пам’яткам
ранньосередньовічного херсонеса-херсона,
а.л. Якобсон зазначав, що померлих у той час
ховали здебільшого на території колишнього анти-
чного некрополя на південь від міста, на західному
березі карантинної бухти та поблизу Заміського
храму. Причому територію біля цього храму вва-
жали «святою», через що тут переважно і ховали
представників християнської громади херсонеса-
херсона. а.л. Якобсон висловив припущення, що
зменшення кількості ранньосередньовічних похо-
вань порівняно з попереднім часом, імовірно, слід
пояснювати несприятливими умовами, що скла-
лися навколо міста, хоча й не наполягав на цьому
(Якобсон 1959, с. 250—251).
Відомі на той час матеріали розкопок хер-
сонеського некрополя начебто підтверджували
такі висновки. але роботи, проведені на тери-
торії Західного некрополя херсонеса-херсона
×àñ òà îáñòàâèíè áóä²âíèöòâà êîìÏëåêñó
Çàõ²äíî¯ áàÇèë²êè õåðñîíåñà-õåðñîíà1
Статтю присвячено аналізу хронології та інтерпретації поховальних і культових споруд пізньоантичного та
ранньосередньовічного часу, відкритих у Північно-Західній частині Херсонеського городища.
В.М. ЗуБар, 2006
1 тут і далі наводимо подвійну назву міста, тому що
протягом iV—Vi ст. відбувалася поступова заміна ан-
тичної назви «херсонес» на середньовічну «херсон»
(докладніше див.: храпунов 2004, с. 538—544).
â.ì. Çóáàð
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 126
експедицією Інституту археології нан україни
в 1975, 1981—1988 рр., довели, що в цьому райо-
ні в V — на початку Vii ст. померлих ховали не
менш інтенсивно, ніж раніше. Щоправда, вна-
слідок пограбувань могил і кількісного скоро-
чення речей, що клали разом із небіжчиками,
складалося враження про зменшення загальної
кількості поховань iV—Vi ст. (Зубар, Магомедов
1981, с. 71—77; Зубар, рижов 1982, с. 77—87;
Зубарь, рыжов, Шевченко 1988, с. 148—105; Зу-
барь, робустова 1988, с. 135—141; пор.: сорочан
2005б, с. 160—161, 194—195).
Проте насправді поховань не стало менше.
Просто під впливом поширення християнського
віровчення протягом iV—Vi ст. із поховань пос-
тупово зникає посуд й інші типи речей, звичай-
ні в поховальних спорудах римського періоду.
Здебільшого померлих почали ховати без будь-
якого спеціального поховального інвентарю, а
в могилах того періоду виявлено світильники,
предмети одягу, дуже скромні прикраси і лише
зрідка монети. Інакше кажучи, археологіч-но
зафіксовано зміну норм поховального обряду
через поширення і засвоєння жителями міста
норм християнської догми (пор.: сорочан 2005,
с. 1095). Виходячи з цього, некрополь херсо-
неса-херсона iV—Vi ст. не можна обмежувати
ділянками на західному березі карантинної бух-
ти та поблизу Заміського храму (сорочан 2005,
с. 1041—1052; 2005б, с. 164—172, 199—200).
у той час поховання померлих здійснювали на
всій території колишнього античного некрополя
(пор.: сорочан 2005, с. 1091), що засвідчують
результати розкопок Західного некрополя хер-
сонеса-херсона й топографія склепів із хрис-
тиянським розписом, що очевидно пов’язана
із Заміським храмом, неподалік якого відкрито
переважну більшість подібних поховань (Зубарь,
хворостяный 2000, с. 59, рис. 21) (рис. 1).
говорячи про некрополь херсонеса-херсона
періоду поширення й утвердження християнства,
не можна не звернути увагу на Північно-Західний
кут херсонеського городища, який в античний
період використовували як некрополь. Зважаючи
на те що комплекс Західної базиліки займав тери-
торію більш раннього некрополя і, безумовно, спо-
чатку був з ним пов’язаний, доцільно розглянути
хронологію будівництва в цьому районі (рис. 2)
і функціональне призначення низки будівель, а
також спробувати з’ясувати, якими обставинами
було зумовлене спорудження тут своєрідної «ци-
таделі», як називає цю територію с.Б. сорочан
(сорочан 2005, с. 683).
Північно-Західна ділянка херсонеського го-
родища неодноразово привертала увагу дослід-
ників (Белов 1953; суров 1961; 1961а; 1965;
антонова 1963; Завадская 1998; 2000; романчук
2000; сорочан 2005), однак навряд чи наразі
можна говорити про розв’язання всіх пов’язаних
з нею проблем. саме тому мета цієї статті —
аналіз усього наявного фактичного матеріалу й
авторська інтерпретація розкопаних поховаль-
них і будівельних комплексів, а також причин,
що спонукали херсонеситів збудувати тут обо-
ронні й культові споруди, комплекс яких у піз-
ніших джерелах, імовірно, називався «будинком
святого леонтія» (романчук 1990, с. 165—171;
сорочан 2003, с. 146—173; 2005, с. 847).
комплекс Західної базиліки було зведено в
дуже незручному місці: далеко від адміністра-
тивного центру античного міста (пор.: Завад-
ская 1998, с. 41), на межі підіймання скелі на
південь, зі значним перепадом висот, на могут-
ніх агресивних глинах, що провокували зсуви
убік морського берега (сорочан 2005, с. 840)
(рис. 3). Це можна пояснити ранішою забудо-
вою центральних районів городища, де вже не
було достатньо місця для спорудження нових
християнських комплексів. Це побічно засвідчує
будівництво найдавнішого з відомих на сьогодні
християнських храмів за межею міської тери-
торії, на ділянці некрополя на південний схід
від херсонеса-херсона (пор.: Завадская 2003,
с. 413—414; сорочан 2005, с. 787—818).
Проте будівництво в Північно-Західному куті
херсонеського городища куртин і башт, що об-
межували порівняно невелику територію, на-
вряд чи було зумовлено винятково стратегічни-
Рис. 1. схематичний план розташування склепів з ран-
ньохристиянським розписом на території некрополя
херсонеса-херсона, за М.І. ростовцевим, з доповнен-
нями автора: a — розкопані ділянки некрополя; б —
склепи з розписом; в — оборонні стіни; цифри на схемі:
1 — склеп 1905 р.; 2 — склеп 1905 р.; 3 — склеп 1904
(1893) р.; 4 — склеп 1907 р.; 5 — другий склеп 1907 р.;
6 — склеп 1912 р.; 7 — склеп 1909 р.; 8 — склеп на
землі н.І. тура; 9 — два склепи 1998—1999 рр.; 10 —
склеп 2002 р.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 1 27
ми причинами, адже укріплення тільки цього
району не могло істотно посилити оборону міста
(пор.: антонова 1990, с. 21—22). Швидше за все,
це було бажання захистити саме християнські
культові споруди або місце поховання одного з
ранньохристиянських мучеників (пор.: гриневич
1959, с. 101), отже, це будівництво було тісно
пов’язане з процесом утвердження християнс-
тва. таким чином, усі досліджені в цьому районі
археологічні об’єкти слід аналізувати з погляду
певного шару вірувань ранніх християн херсо-
неса-херсона, а їхнє виникнення відносити до
одного, ймовірно, хронологічно нетривалого
проміжку часу.
у результаті археологічних розкопок на зазна-
ченій ділянці площею близько 0,5 га зафіксова-
но поховання в склепах і могилах, вирубаних у
скелі. Пізніше цю територію з трьох боків було
оточено оборонними стінами, а на ній зведено
споруди, що увійшли до єдиного комплексу ве-
личної Західної базиліки, розташованої на березі
моря (рис. 3).
на підставі археологічних досліджень, прове-
дених під керівництвом І.а. антонової в 1959—
1960 рр. у зв’язку з консервацією оборонних стін
херсонеса-херсона, встановлено, що 1-шу кур-
тину було зведено в Vi ст., але не рані-ше періоду
правління Юстиніана i (537—565 рр.). Про це
свідчать виявлені під час розкопок фрагменти
червонолакових блюд із клеймами у вигляді
хреста й монети часів правління цього імперато-
ра (антонова 1963, с. 63; 1990, с. 21—22; айба-
бин 1999, с. 126; Завадская 2000, с. 82; сорочан
2005, с. 831; пор.: Якобсон 1959, с. 78).
1-ша куртина першого будівельного періоду
складалася з двох прибудованих одна до одної
стін дволицьової кладки із забутовкою на вапня-
ному розчині з домішками кераміки (антонова
1963, с. 63) (рис. 4). За 45 м на південний схід
перша стіна 1-ї куртини, що починалася біля
берега моря, повертає на схід і утворює 2-гу
куртину, що також складається з двох стін. у
2-й куртині, на відстані 3,3 м від її повороту на
схід, зафіксовано проріз завширшки 2,3 м, який
І.а. антонова інтерпретувала як ворота (анто-
нова 1963, с. 61, 63) (рис. 3).
Далі куртина не збереглася, але її загальний на-
прямок простежено за слідами вапняного розчину
на скелі, які засвідчують, що вона з’єднувалася
з оборонною стіною античної епохи на схід від
зазначеного комплексу (антонова 1963, с. 63;
пор.: гриневич, 1959, с. 86—111; суров 1961,
с. 94—98) (рис. 2). Північний відрізок стіни зав-
товшки 4 м було досліджено у 1928 р. і виявлено
рештки розчину на вапні з піском і домішками
дрібно товчених черепків червоного кольору (Бе-
лов 1953, с. 243—244; суров 1965, с. 122 — 123).
Це дає змогу припускати, що стіну або побудува-
Рис. 2. Північно-Західний район херсонеського горо-
дища. Фото к. Вільямса
Рис. 3. схематичний план розташування будівель і оборон-
них споруд у Північно-Західному районі херсонеського
городища, за а.І. айбабіним, Д.В. айналовим, І.а. анто-
новою, г.Д. Бєловим, к.к. косцюшко-Валюжиничем, М.І.
скубетовим, Є.г. суровим: 1 — мартирій над склепом із
напівциліндричним склепінням із плінфи; 2 — хресто-
поді-бний мартирій; 3 — баптистерій; 4 — Західна базилі-
ка; 5 — рибозасолювальний комплекс; 6 — цистерна 33
та склеп 1959 р.; 7 — хвіртка в 1-ій куртині; 8 — башта i;
9 — склепи 1 і 2, 1948 р.; 10 — зруйнований склеп у рові;
11 — склеп у торцевій стіні рову; а—б — стіни першого
будівельного періоду; в — найпізніша перебудова башти
ia; г — стіна останнього будівельного періоду
ли не раніше i ст. н. е. (суров 1965, с. 126), або
саме тоді відремонтували чи перебудували дав-
нішу стіну, зведену тут ще наприкінці iV ст. до
н. е., про що свідчить перекрита нею ділянка з по-
хованнями дітей в амфорах того часу (докладні-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 128
ше див.: суров 1961, с. 96, 102; 1965, с. 126—
127; стоянов 2003, с. 174; пор.: гриневич 1959,
с. 88). Причому не виключено, що на північному
закінченні античної західної оборонної стіни, як
і пізніше, у північному кінці 1-ї куртини, були
ворота чи хвіртка, на що вказує зафіксований у
процесі розкопок поріг (суров 1961, с. 100).
Вважається, що ділянка західної оборонної
стіни античної епохи завдовжки 270 м почина-
лася біля башти V і тяглася до берега моря по
прямій лінії без будь-яких зламів, що ускладню-
вало бічний обстріл ворога (пор.: гриневич 1959,
с. 88, 97; сорочан 2005, с. 841). Проте рельєф
зазначеної території дає змогу припускати, що
північний і південний відрізки цієї стіни йшли не
по рівній місцевості, а з’єднувалися під тупим ку-
том у найвищій точці західного плато херсонесь-
кого городища (пор.: суров 1981, с. 96) (рис. 5).
При цьому слід враховувати, що сучасний рельєф
західної частини херсонеського городища не від-
повідає давньому, тому що під час будівництва
батареї берегової оборони наприкінці XiX ст. з
метою поліпшення огляду було проведено його
перепланування. Звичайно, викладене потрібно
підтвердити результатами розкопок, але топог-
рафічний план о.л. Бертьє-Делагарда і вимоги
античного фортифікаційного мистецтва свідчать
на користь саме такого припущення.
Імовірно, північна частина стіни античної доби,
втративши своє фортифікаційне значення через
зведення нових 1-ї і 2-ї куртин, певний час слу-
гувала східною огорожею храмового комплексу
(рис. 3). Про це можна говорити на підставі будів-
ництва над цією ділянкою стіни приміщення, що
датується X—Xi ст. (суров 1961, с. 98; 1965, с. 136),
тобто часом, коли Західна базиліка й комплекс
пов’язаних із нею будівель уже припинили своє
функціонування (Завадская 1998, с. 341—342; 2000,
с. 85; романчук 2000, с. 70—71).
трохи пізніше уздовж зовнішнього боку першої
стіни 1-ї куртини, упритул до неї, було зведено ще
одну стіну, а на перетині з 2-ю куртиною, на місці
проїзду чи воріт, збудували прямокутну вежу iа.
Попередній проїзд було ліквідовано, і він став слу-
гувати проходом у цю кутову вежу. лінія 2-ї куртини
збереглася і, як раніше, з’єднувалася з античною
оборонною стіною (антонова 1963, с. 63) (рис. 3).
Під час будівництва 1-ї куртини першого
будівельного періоду за межами оборонних
стін залишилося два вирубаних у скелі склепи
(№ 1038 та 1039) з трьома нішами-лежанками
(косцюшко-Валюжинич 1902, с. 52—55) (рис.
6). у склепі № 1038, що не був пограбований
або розорений, на лежанках зафіксовано п’ять
дерев’яних трун, а на підлозі ще дві, ймовірно,
дитячі. на лежанках виявлено шматки щільної
вовняної тканини темно-коричневого кольору.
Жодних речей чи монет не знайдено. Це дає змо-
гу припускати, що тут було поховано християн.
Причому це відбулося ще до зведення стін 1-яї
куртини першого будівельного періоду.
Другий склеп, № 1039, було пограбовано.
Його використовували для поховань до iX—
X ст., коли обидва склепи перекрили новим,
третім, потовщенням 1-ї куртини (антонова
1963, с. 67), на що вказує наявність в оборонній
Рис. 4. 1-ша куртина оборонних стін херсонеса-херсо-
на. Фото І.а. антонової Рис. 5. топографічний план західної частини херсонесь-
кого городища, за о.л. Бертьє-Делагардом: 1 — здогад-
ний напрямок західної оборонної стіни античної доби
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 1 29
стіні над ним розвантажувальної арки, закритої
із зовнішнього боку кладкою (рис. 7). на нашу
думку, це була саме арка, а не ворота або в’їзд у
місто, як слідом за к.к. косцюшко-Валюжини-
чем і г.Д. Бєловим вважає с.Б. сорочан (кос-
цюшко-Валюжинич 1902, с. 54; Белов 1953,
с. 240, 242; сорочан 2005, с. 831—834), яка мала
запобігти обвалу склепу і пов’язаному з цим
осіданням стіни (Бертье-Делагард 1907, с. 115;
гриневич, 1959, с. 110; Якобсон 1959, с. 75, прим.
2; антонова 1963, с. 61; сорочан, Зубарь, Мар-
ченко 2001, с. 651—652) (рис. 8, 3).
на користь такого висновку свідчить запро-
понована І.а. антоновою хронологія будівниц-
тва 1-ї куртини, згідно з якою стіну останнього
будівельного періоду, у якій було зроблено арку,
зведено близько iX—X ст. перед давнішою сті-
ною, яка не мала ані арки, ані воріт (антоно-
ва 1963, с. 64—67, рис. 4; пор.: Якобсон 1959,
с. 72; кленина 2004, с. 53). Це підтверджує і
рів, вирубаний у скелі перед 1-ю куртиною не
пізніше кінця Vi — початку Vii ст. (антонова,
рижов 1972, с. 261—266) (рис. 8, 1), що уне-
можливлював використання воріт у 1-й куртині.
Ймовірно, не раніше iX—X ст. було посиле-
но вежу ia, розташовану з внутрішнього боку
2-ї куртини і пристосовану для метальних при-
строїв, що обстрілювали місцевість уздовж 1-ї і
2-ї куртин. рів перед 1-ю куртиною на той час уже
було засипано (Белов 1953, с. 234; антонова 1963,
с. 63—67).
у 1948 р. г.Д. Бєлов проводив розкопки рову
(він розташовувався паралельно 1-й куртині, за
11 м на захід від неї) (рис. 3), і частково дослідив
його північну стіну, яка зруйнувала південні ле-
жанки двох склепів, вирубаних у скелі (рис. 3, 9).
склепи (№ 1—2) були звичайними для некрополя
херсонеса поховальними камерами з трьома ні-
шами-лежанками, вирубаними в стінах, які, су-
дячи з їх конструкції, збудували в перші століття
н. е., а потім протягом досить тривалого часу
використовували для поховань (пор.: Якобсон
1959, с. 252—253). Під час розчищення нижніх
шарів склепів найранішими знахідками виявили-
ся монети часів правління імператорів аркадія
(395—408) (№ 1) і анастасія (491—518) (№ 2).
на підставі знахідок цих монет, а також мате-
ріалу пізнішого часу г.Д. Бєлов дійшов висновку,
що в склепах померлих ховали з iV до iX—X ст.
(Белов 1953, с. 254). утім, зважаючи на те що
монети кінця iV — початку V ст. могли потрапити
в поховання значно пізніше часу їхнього випуску,
адже подібні екземпляри знаходилися в грошово-
му обігу херсонеса-херсона принаймні до почат-
ку Vii ст. (докладніше див.: гилевич 1968, с. 32—
33; анохін 1977, с. 97, 106—107; алексеенко,
ковалевская 1988, с. 231—232; алексеенко 1995,
с. 25—26; Зубарь 1988, с. 3—4; 1993, с. 120; Зу-
Рис. 6. склепи під 1-ю куртиною (№ 1038, 1039) і за
західною оборонною стіною (№ 1040), за к.к. косцюш-
ко-Валюжиничем
Рис. 7. розвантажувальна арка над склепом № 1039.
Фото с.Б. сорочана
барь, сорочан 2004, с. 518; сапрыкин 2005,
с. 169—170), найраніші поховання в склепах мож-
на віднести до межі iV—V — початку Vii ст.
у 1968—1969 рр. рів досліджували і повніс-
тю розкопали на довжину 26 м І.а. антонова та
с.г. рижов. глибина рову в північній частині стано-
вила 3,2 м, а в південній була меншою: тут на відріз-
ку 6,5 м рів було заглиблено у скелю лише на 0,7 м
(антонова, рижов 1969, с. 261) (рис. 3). Це дає змогу
припускати, що через якісь, поки що не з’ясовані,
обставини його будівництво припинили. Під
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 130
час розкопок рову виявлено рештки ще одного
склепу з трьома нішами-лежанками (№ 3), ущент
зруйнованого під час спорудження рову. Зберегла-
ся лише західна лежанка (антонова, рижов 1972,
с. 262—263) (рис. 3, 10), на якій під кістяком було
знайдено маленький скляний бальзамарій із си-
нього скла (пор.: Зубар, рижов 1982, с. 85, рис. 4,
1—8; сорочан 2005, с. 1059; 2005б, с. 177, 184).
отже, можна припустити, що останні поховання
тут здійснювали вже після припинення споруд-
ження рову (антонова, рижов 1972, с. 263).
Під час розчищення іншої ніші-лежанки цього
зруйнованого склепу, у торцевій стіні рову, вияв-
лено вхідний отвір ще одного склепу (№ 4) (рис.
3, 11), який було укріплено вапняковими профі-
льованими лиштвами на цем’янковому розчині
темно-червоного кольору і закрито плитою, зроб-
леною з імпоста колони. у верхній частині плити
закладу вирізано рельєфний хрест із розбіжними
кінцями і дворядковий напис «Да упокоїш тут,
господи, раба божого гота», який за шрифтом
віднесено до Vi—Vii ст. (Яйленко 1987, с. 168).
склеп за своєю конструкцією відрізнявся від
аналогічних поховальних споруд херсонеса.
Його вхід розташовано не по центру поховаль-
ної камери, а кути згладжені. на єдиній лежанці,
розташованій ліворуч від входу, було зафіксова-
но кілька кістяків в анатомічному порядку, орієн-
тованих головами на захід (рис. 9). на підлозі
склепу трьома шарами знаходилися кістяки,
орієнтовані головами на захід, а один, головою
на північ, лежав паралельно західній стіні скле-
пу. Під час поховань останнього ряду поперед-
ні кістяки було зсунуто в купу, а на місце, що
звільнилося, покладено нові. усього в склепі
виявлено 27 кістяків чоловіків і 4 жінок у віці
до 30 років. рештки кістяків похованих мали
яскраво виражені патологічні зміни, спричинені
різними захворюваннями, у тому числі гідроце-
фалією і раком щелепи. В одному випадку череп
мав сліди штучної деформації (антонова 1968,
с. 36—40; антонова, рижов 1972, с. 263—264;
сорочан 2005, с. 958—960).
Дослідники вважали, що склеп № 4 було спору-
джено ще до будівництва рову (антонова, рижов
1972, с. 263; пор.: сорочан 2005, с. 959), але навряд
чи це так. адже форма поховальної камери скле-
пу, використання лиштви і давніших профільова-
них вапнякових архітектурних деталей, закладна
плита, виготовлена з імпоста колони з написом
Vi—Vii ст., — усе це дає змогу припускати, що
склеп вирубали в торцевій стіні рову, коли роботи
з його спорудження було вже припинено. Якщо
вважати, що вирубку рову розпочали не раніше
часів прав-ління імператора Юстиніана i (айбабин
1999, с. 126; пор.: Завадская 2000, с. 83) — періоду
зведення оборонних споруд і Західної базиліки, то
можна припускати, що склеп № 4 біля торцевої сті-
ни рову спорудили після завершення широкомас-
штабного будівництва в цьому районі. Причому
його спорудження з використанням архітектурних
деталей, які, можливо, залишилися від будівниц-
тва храмового комплексу, ймовірно, може бути
пов’язане з діяльністю монастирської лікарні-при-
тулку (носокоміону), що входила до комплексу За-
хідної базиліки (сорочан, Зубарь, Марченко 2001,
с. 649; сорочан 2005, с. 960; пор.: антонова, рижов
1972, с. 264).
До огородження території у Північно-Західно-
му куті городища 1-ю і 2-ю куртинами тут знахо-
дився некрополь. До того ж є підстави вважати, що
поховання тут здійснювали аж до будівництва ком-
Рис. 9. План склепу в торцевій стіні рову, за І.а. анто-
новою та с.г. рижовим
Рис. 8. 1-ша куртина. Вид із заходу. Фото к. Вільямса: 1 — рів; 2 — башта i; 3 — розванта-
жувальна арка
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 1 31
плексу пов’язаних із Західною базилікою спо-
руд. Про це, зокрема, свідчать ґрунтові похован-
ня з внутрішнього боку 1-ї куртини, зафіксовані
Є.г. суровим у 1958 р. (суров 1961, с. 82; 1965,
с. 124—126), а також пограбований склеп № 1040
із трьома нішами-лежанками, відкритий у 1901 р.
неподалік обриву берега, в якому не було знайдено
ані монет, ані речей (косцюшко-Валюжинич 1902,
с. 55—56, рис. 1) (рис. 6).
Для визначення часу припинення використання
поховальних споруд, зведених у перші століття н. е.,
а також початку храмового будівництва найваж-
ливішим є датування спорудження цистерни 33, яку
досліджували у 1958—1959 рр. (рис. 2, 6), і склепу,
відкритого Є.г. суровим у 1959 р. (рис. 10). Вхід
до склепу знаходився відразу ж за південно-схід-
ною стіною цистерни і був закритий мармуровою
плитою з висіченим на ній почесним декретом
на честь Папія, сина гераклеона, — вихідця із
гераклеї Понтійської (суров 1960, с. 154—158)
(рис. 11). отже, час припинення поховань у склепі
дає terminus post quem для будівництва цистер-
ни і пов’язаного з нею виробничого комплексу,
розкопаного біля північного закінчення 1-ї кур-
тини (суров 1961, с. 67—74, 83—89; 1961а, с. 69;
1965, с. 127—128) (рис. 3, 5; 12).
склеп, вирубаний у товщі скелі, мав похо-
вальну камеру звичайного для некрополя хер-
сонеса перших століть н. е. типу, але із шістьма
двоярусними нішами-лежанками. Вхідний отвір
було укріплено лиштвами і закрито, як уже зазна-
чалося, мармуровою плитою. усередині поховаль-
ної камери зафіксовано значне скупчення решток
кістяків, потривожених під час пограбування або
здійснення нових поховань. усього в склепі було
поховано 44 людини різного віку, у тому числі 14
дітей віком до 10 років (суров 1961, с. 81).
на лежанках № 1—5, крім решток похова-
них, виявлено три цілих і п’ять уламків дуже
грубих світильників, серед яких один дуже ма-
ленький, залізні скоби від трун і перстень-ключ
(суров 1961, с. 78). ніша-лежанка № 6 у пів-
денній стіні була закладена перегородкою з
плоских обпалених цеглин розміром 25 × 15 ×
× 3,4 см на глині та оштукатурена (суров 1961,
с. 77—80). на цій лежанці знаходилося три кіс-
тяки: один дорослої людини 40 років, а з обох
боків від нього — дитячі до 5 років. Жодних
речей, крім підошви взуття дорослого, поруч із
небіжчиками не знайдено (суров 1961, с. 78—
80). Зважаючи на те що ці поховання виявилися
не потривоженими (суров 1961а, с. 68), їх слід
розглядати як останні, здійснені у склепі, після
чого доступ до його вхідного отвору було пере-
крито стінкою рибозасолювальної цистерни.
на підставі того, що на підлозі та в нішах-ле-
жанках склепу, окрім лежанки № 6, було вияв-
лено вісім монет часів правління римських імпе-
раторів від константина i (306—337) до гонорія
(395—423), Є.г. суров відносив останні похован-
ня в цьому склепі до початку V ст. (суров 1961,
Рис. 11. Мармурова плита з декретом на честь грома-
дянина гераклеї Понтійської, яка закладала вхідний
отвір склепу 1959 р.
Рис. 12. План фундаментів будівель рибозасолюваль-
ного комплексу з північно-східної сторони башти i, за
Є.г. суровим
Рис. 10. розріз цистерни 33 та склепу 1959 р., за Є.г. су-
ровим
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 132
с. 81; пор.: романчук 2000, с. 91). Проте з таким вис-
новком погодитися не можна, тому що, як відомо,
пізньоримські монети в херсонесі-херсоні були в
грошовому обігу принаймні до початку Vii ст., і,
отже, вони можуть давати лише terminus post quem
для поховань у склепі. а terminus ante quem визна-
чається недатованими похованнями в ніші-лежанці
№ 6, перекритій цегляною кладкою.
у некрополі херсонеса-херсона добре відо-
мі склепи з нішами-лежанками, відгороджені від
поховальної камери кладкою з цегли або вапня-
кових плит. серед них є і поховальні споруди,
стіни яких укрито християнським розписом.
така конструкція лежанок характерна саме для
склепів із похованнями християн. Пояснюється
це тим, що поховання своїх одновірців христи-
яни вважали громадськими — місцями відправ-
лення культових дій — літургій та поминальних
трапез, що потребувало більш-менш тривалої
присутності в поховальній камері. Через це ніші-
лежанки з рештками померлих відгороджували
від поховальної камери, яку використовували для
багаторазових відвідувань. За наявними даними
така конструктивна особливість притаманна хер-
сонеським склепам Vi—Vii ст. (Якобсон 1959,
с. 253—254; Зубарь, хворостяный 2000, с. 55—
56; сорочан 2005, с. 1055—1057; 2005б, с. 175).
Цеглини з мітками-борозенками, якими було
закрито лежанку № 6 у склепі 1959 р., аналогічні
тим, з яких було складено дитячу могилу і закла-
дено нижню частину ніші-лежанки склепу, від-
критих на території Західного некрополя під час
робіт експедиції Інституту археології нан украї-
ни в 1983—1985 рр. (Зубарь 1985, с. 279; Зубарь,
робустова 1988, с. 138; кичмар 1989, с. 1). склеп
1983 р. не містив жодних речей, а дитячу могилу,
зроблену з такої цегли, виявлено на ділянці ґрунто-
вого некрополя, розташованого на захід від вежі V
на схилі Пісочної балки, де дітей ховали в амфорах
(Бунятян, Зубарь 1991, с. 228—239).
спочатку амфори, використані для поховання
дітей на цій ділянці, відносили до iV — початку
V ст. (Бунятян, Зубарь 1991, с. 233—237; пор.:
сорочан 2005б, с. 201), проте таке датування слід
вважати подавненим. Згідно з новітніми розробка-
ми, ці амфори належать до типів посудин з «пере-
хопленням», «газа» і жолобчастих із жовтувато-
коричневої глини, зафіксованих у херсонесі-хер-
соні в комплексах, найпізніші з яких датуються
Vi — початком Vii ст. (романчук, сазанів, се-
дикова 1995, с. 16—24, клас 1, 4, 6) (рис. 13).
Зважаючи на це, дитячу ділянку поховань За-
хідного некрополя, відкриту в 1983—1985 рр.,
слід відносити до більш пізнього, ніж вважалося
раніше, часу і цілком можливо, що вона синхрон-
на похованням на лежанці № 6 склепу 1959 р.
у цьому самому склепі знайдено світильники,
що, швидше за все, належать до так званого си-
рійсько-палестинського типу ламп, поширених
у iV—V ст., а в херсонесі-херсоні виявлених
разом із монетами часів правління імператора
Юстиніана i (Зубар, рижов 1982, с. 81—82, рис.
3, 3; Зубарь, сорочан 1986, с. 119—120; Зубарь,
рыжов, Шевченко 1988, с. 152—153. рис. 4, 4—7).
До того ж, кладку з цегли (opus mixtum) досить
масштабно почали використовувати в iV—V ст.,
а в херсонесі-херсоні — у другій половині — на-
прикінці Vi — на початку Vii ст. (сорочан 2004,
с. 212, прим. 10; 2005, с. 704—706).
Із викладеного випливає, що останнє похован-
ня на лежанці, закладеній стінкою із цегли, скле-
пу 1959 р. могли здійснити в Vi ст., незадовго до
будівництва комплексу Західної базиліки. отже,
рибозасолювальний комплекс біля 1-ї куртини
(детальніше див.: суров 1961, с. 83—88; 1961а,
с. 69) не припинив свого існування наприкінці
Vi — на початку Vii ст., як вважали, через розпо-
чате будівництво храмового комплексу (пор.: су-
ров 1961, с. 70; 1961а, с. 69; пор.: сорочан 2005,
с. 829), а існував одночасно з базилікою. Час завер-
шення його функціонування визначають 600 фраг-
ментів штукатурки із рештками фрескового розпису,
Рис. 13. амфори, які використовували для поховання
дітей на ділянці Західного некрополя херсонеса-херсо-
на, на схилі Пісочної балки. розкопки В.М. Зубаря
Рис. 14. рештки будівель рибозасолювального комплек-
су поблизу башти i. Фото Є.г. сурова
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 1 33
зафіксовані на підлозі у північно-західному куті
цистерни 33 (суров 1961, с. 58—70; 1965, с. 135),
куди вони, ймовірно, потрапили з іншим, більш
раннім амфорним матеріалом під час ремонту
або перебудови Західної базиліки приблизно в
середині iX ст. (сорочан 2005, с. 830, 834, 849).
До часу, що передував iX ст., належить і кера-
мічний матеріал з найпізніших приміщень В і
г рибозасолювального комплексу (суров 1961,
с. 88) (рис. 3, 5; 14). Якщо це так, то цистерна
33 і пов’язані з нею споруди могли забезпечу-
вати своєю продукцією, принаймні до середини
iX ст., не тільки мешканців тутешнього монас-
тиря, а й парафіян, що, очевидно, давало певний
матеріальний зиск. Включення господарських
будівель до інфраструктури будь-якого візан-
тійського монастиря було на той час звичайним
явищем (сорочан 2005, с. 847).
у 1960 р. на північ від Західної базиліки, непо-
далік обриву берега, із зовнішнього боку ранньої
західної оборонної стіни було відкрито нерозо-
рений склеп із трьома нішами-лежанками, виру-
баними в стінах поховальної камери (рис. 15). у
його дромосі зафіксовано кілька дитячих поховань
у нижніх частинах двох амфор (суров 1961, с. 91,
рис. 17), які визначають terminus post quem для
останніх поховань у склепі. судячи з фото зі звіту,
одна з них належала до групи амфор із корпусом,
що звужується (з «перехопленням»), датованих
часом від кінця iV — початку V до Vi ст., а в хер-
сонесі-херсоні відомих у комплексах Vi ст. (ро-
манчук, сазанов, седикова 1995, с. 16—19, табл.
2—3). Друга амфора, швидше за все, належить до
типу «сarotte» і датується ii—iii чвертями Vi ст.,
а в херсонеських комплексах подібні екземпляри
виявлено з монетами Юстиніана i (романчук, саза-
нов, седикова, 1995, с. 19—20, табл. 4, 19) (рис. 16).
отже, поховання дітей тут не могли бути здійснені
раніше Vi ст. (пор.: суров 1961, с. 92).
Вхідний отвір склепу було закрито майже
квадратною плитою закладу (суров 1961, с. 93,
рис. 18). на трьох лежанках і на підлозі зафіксо-
вано не менш як 50 кістяків, серед яких знайдено
два фрагменти дерев’яної дошки від труни, одну
цілу шкіряну підошву від жіночого взуття і кілька
інших частин взуття, а також дві маленькі брон-
зові поясні пряжки, бронзовий наконечник від
пояса і кілька намистин. Відсутність будь-якого
датувального матеріалу дала змогу Є.г. сурову
вважати ці поховання християнськими і віднес-
ти їх до iV ст. н. е. (суров 1961, с. 94). утім, у
принципі погоджуючись із тим, що поховані в
склепі могли належати до християнської грома-
ди міста, все ж таки на підставі наявного мате-
ріалу не можна стверджувати, що поховання тут
здійснили саме в iV ст. н. е., адже виявлені в дро-
мосі амфори Vi ст. засвідчують можливість ви-
користання склепу не тільки в iV, а й у V і Vi ст.
Причому амфори, знайдені на ділянці некрополя
на схилі Пісочної балки, які також використо-
вували для вже згадуваних дитячих поховань,
імовірно, синхронні посудинам, в яких було по-
ховано дітей у дромосі склепу 1960 р.
Поховання дітей в амфорах — дуже давній
грецький обряд, який у херсонесі археологіч-
но зафіксовано протягом усього античного пе-
ріоду (Бунятян, Зубарь 1991, с. 236—238; пор.:
сорокина, сударев 1999, с. 193—204). Подібні
поховання в амфорах, датовані в тому числі й
Vi ст., засвідчують досить консервативні пог-
ляди херсонеситів на спосіб поховання тіла по-
мерлої дитини. До того ж, якщо в склепі 1960 р.
поховано християн, то потрібно визнати, що і
для прихильників нової віри цей обряд був тра-
диційним, хоча, напевно, він був уже переосмис-
Рис. 15. План склепу 1960 р. біля античної західної обо-
ронної стіни, за Є.г. суровим
Рис. 16. амфори в дромосі склепу 1960 р.
Фото Є.г. сурова
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 134
лений і у своїй основі не суперечив поглядам
ранніх християн.
Проте наполягати на цьому поки що немає під-
став. Масові поховання, зафіксовані в склепах № 1, 2
— 1948 р., у склепі 1960 р., а також у деяких інших
поховальних спорудах херсонеського некрополя
(Якобсон 1959, с. 263—368), як і спеціальні дитячі
ділянки й амфорні поховання в дромосі склепу
1960 р., дають змогу опосередковано пов’язати
їх з якоюсь епідемією, що сталася, мабуть, у Vi в.
та призвела до збільшення смертності (про того-
часні епідемії детальніше див.: сорочан, 1998,
с. 323). За таких умов на тих самих ділянках і
в поховальних спорудах за спрощеним обря-
дом могли ховати як язичників, так і християн.
Взагалі в Vi ст. поховальний обряд некропо-
ля херсонеса-херсона спрощується і в похо-
ваннях різко зменшується кількість речей, які
клали з небіжчиками, порівняно, наприклад, з
могильниками таврики (Якобсон 1959, с. 281).
Ймовірно, це явище можна пояснювати почат-
ком масової християнізації населення міста, що
побічно підтверджується храмовим бу-дівниц-
твом, яке розгорнулося на території херсонеса-
херсона за часів правління імператора Юсти-
ніана i (Завадская 2003, с. 419).
Західна базиліка, розташована на території, об-
меженій 1-ю і 2-ю куртинами та північним відріз-
ком західної оборонної стіни античної епохи, була
центром усього культового комплексу (рис. 3, 4). Це
була велична тринефна споруда з екзонартексом,
нартексом і п’ятигранною апсидою (рис. 17). три
нефи були відділені один від одного колонадами
по 10 колон у кожній. Бічні нефи було прикрашено
мозаїками, а центральний — невеликими квадрат-
ними мармуровими плитками. такі самі плитки
знаходилися у внутрішній частині апсиди й об-
лямовували мозаїчне коло з чотирма променями
усередині, у центрі якого в 1890 р. було виявлено
облицьоване мармуром хрестоподібне поглиблен-
ня, усередині якого знаходився невеличкий мар-
муровий саркофаг, де, імовірно, зберігалися мощі
якогось святого. на основі наявного матеріалу
будівництво Західної базиліки можна віднести
до кінця Vi — початку Vii ст. (косцюшко-Ва-
люжинич 1903, с. 22—32; айналов 1905, с. 33—
37; Якобсон 1959, с. 160—163; Завадская 1998,
с. 340; 2000, с. 83; романчук 2000, с. 70; соро-
чан, Зубарь, Марченко 2001, с. 646; сорочан
2005, с. 827—830) (рис. 18).
З північної сторони до базиліки було прибудоване
невелике, майже квадратне, приміщення із широкою
напівкруглою апсидою, яке називали каплицею, тому
що в 1901 р. у ньому виявили поховання (рис. 3,
3). утім його будували й використовували як бап-
тистерій, що засвідчує десятигранне викладене
мармуром заглиблення в підлозі апсиди завглиб-
шки трохи менше 1 м, що унеможливлювало здій-
снення у цій купелі водохрещення кількох людей,
як це було, наприклад, у баптистерії уваровської
базиліки. Поряд з купіллю розташовувалися дві
вирубані в скелі могили, в одній із яких виявлено
велику кількість лаврового листя — ознаку похо-
вань архієреїв високого рангу. Баптистерій збуду-
вали одночасно з базилікою, на що вказує зв’язок
кладки його апсиди із західною стіною базиліки, а
також ідентичність кладок обох споруд, що нагадує
будівельну техніку уваровської базиліки, споруд-
жену в той самий час (айналов 1905, с. 33—34;
Якобсон 1959, с. 164; Завадская 2002, с. 257—258;
Рис. 17. рештки Західної базиліки. Вид із північного сходу. Фото автора
Рис. 18. Західна базиліка. реконструкція Ю.г. ло-
сицького
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 1 35
сорочан, Зубарь, Марченко 2001, с. 646; пор.: со-
рочан 2005, с. 835).
Припускають, що планування баптистерію
було змінено під час пізнішої прибудови до ба-
зиліки споруди у вигляді хреста з рівними закін-
ченнями і 7 могилами, зведеної над склепом із
3 нішами-лежанками (лосицкий 1988, с. 34; соро-
чан, Зубарь, Марченко 2001, с. 646; сорочан 2005,
с. 834, 837—839) (рис. 3, 2). такий висновок ґрун-
тується на тому, що нібито ця споруда закрила со-
бою західний вхід до баптистерію, тому вона й була
зведена пізніше (сорочан 2005, с. 837—838).
Проте факт будівництва хрестоподібної спо-
руди пізніше за баптистерій далеко не безпере-
чний. Д.В. айналов свого часу писав, що «...фун-
даменти цієї хрестоподібної усипальниці були
знищені і тепер не існують. План, виданий у звіті
арх. ком. за 1901 рік (с. 23), не пояснює, однак,
тих даних, що є у тексті звіту, і тому зв’язок
хрестоподібної усипальниці з капелою (баптис-
терієм. — В. З.) не зовсім зрозумілий. на цьому
плані не позначені двері, які вели з південної
частини усипальниці в капелу, згадані у звіті
за 1891 р. (с. 12). Замість цих дверей на плані
показаний вхід у південну частину усипальни-
ці з боку площі так, що усипальниця є зовсім
відособленою від капели» (айналов 1905, с. 34,
37; пор.: косцюшко-Валюжинич 1893, с. 2—20;
1902, с. 51—70; 1903, с. 22—32).
отже, малоймовірним є факт зведення
хрестоподібної будівлі над склепом пізніше за
баптистерій. Швидше за все, цю споруду слід
відносити до більш раннього часу, коли ані бап-
тистерію, ані базиліки ще не було. на користь
такого висновку свідчить план розкопаної ді-
лянки комплексу Західної базиліки, виконаний
М.І. скубетовим на підставі власних натурних
обмірювань і опублікований Д.В. айналовим
(айналов 1905, с. 32, рис. 27), на якому показано,
що баптистерій перекриває хрестоподібну уси-
пальницю (рис. 19), а не навпаки, як показано на
плані у звіті про розкопки за 1901 р. (косцюшко-
Валюжинич 1902, с. 52, мал. 1) (рис. 4, 3), який,
утім, містить низку інших похибок (детальніше
див.: Завадская 1998, с. 331).
хрестоподібна споруда розташована над скле-
пом із закладеними цеглою 3 нішами-лежанками
для поховань і 5 невеликими нішами, ймовір-
но, призначеними для розміщення світильників,
склепіння якого підтримували підпірні стовпи, ви-
рубані одночасно з його спорудженням (рис. 20).
спуск у склеп було перекрито склепінням, поверх
якого знаходився вхід до хрестоподібної споруди-
усипальниці, зведеній над ним (косцюшко-Валю-
жинич 1893, с. 12; айналов 1905, с. 37; сорочан,
Зубарь, Марченко 2001, с. 647; сорочан 2005, с. 838)
(рис. 19). отже, зв’язок склепу з хрестоподібною
спорудою не підлягає сумніву.
розташування хрестоподібної усипальниці
над склепом із нішами-лежанками дає змогу
розглядати її як храм-мартирій, зведений над
якимись особливо шанованими, безумовно
християнськими, похованнями, про що свідчать
ніші-лежанки, відділені від поховальної камери
цегляними стінками. такі хрестоподібні споруди,
що, як правило, були або мартиріями, або баптис-
теріями, добре відомі в Малій азії уже з другої
половини iV—V ст. До цього типу храмів, нап-
риклад, належать мартирій у передмісті антіохії,
споруджений у 381 р., і хрестоподібний мавзолей
галли Плацидії, зведений у равенні 425 р. (Grabar
1946, р. 154—157; Якобсон 1959, с. 164; 1983,
с. 34—35, 61; Завадская 2001, с. 275; хрушкова
2004, с. 232; 2005, с. 58; пор.: лосицкий 1988, с.
30, 35; 1990, с. 45; романчук 2000, с. 74). Ці та
інші наявні дані не дають змоги датувати хрес-
топодібні культові споруди херсонеса-херсона
винятково пізнім часом (детальніше див.: хруш-
кова 2004, с. 231—236).
Рис. 19. хрестоподібний мартирій (1) і баптистерій (2),
за М.І. скубетовим та Д.В. айналовим
Рис. 20. План склепу з нішами-лежанками під хресто-
подібним мартирієм, за М.І. скубетовим та Д.В. айна-
ловим
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 136
пальницю. на користь цього свідчать розташо-
вані під підлогою з вапнякових плит 7 вирубаних
у скелі пограбованих могил, де знайдено лише
бронзові й скляні браслети та пару бронзових се-
режок-кілець, характерних для періоду раннього
середньовіччя (сорочан, Зубарь, Марченко 2001,
с. 647; сорочан 2005, с. 838—839).
аналогічна хрестоподібна споруда і баптис-
терій розташовані біля стіни західного нефа
східної базиліки, яка повністю повторює пла-
нування комплексу Західної базиліки (рис. 21).
розкопки східної базиліки у 1877—1878 рр.
проводило одеське товариство історії й старо-
житностей, але, на жаль, жодної документації
про них, крім загальних планів, не збереглося
(айналов 1905, с. 42—44; пор.: гриневич 1930,
с. 15—17). а.л. Якобсон вважав, що цей хрес-
топодібний храм, зважаючи на характер клад-
ки, не міг бути побудований пізніше за східну
базиліку (Якобсон 1959, с. 165—168), яка на-
прикінці Vi — на початку Vii ст. уже функціо-
нувала (романчук 2000, с. 66—67). Це ще один
непрямий аргумент на користь висновку про
більш ранній, ніж вважається, час будівництва
хрестоподібного храму-мартирію поблизу За-
хідної базиліки.
За 4 м на північний схід від баптистерію За-
хідної базиліки в 1891 і 1901 рр. к.к. косцюш-
ко-Валюжинич розкопав ще одну невелику,
квадратну в плані церквицю з мозаїчною під-
логою і маленькою апсидою, яку було перекрито
цегляним куполом (рис. 3, 1). кілька вирубаних
у скелі могил розташовані перед входом та з
південної сторони споруди, де було знайдено
речі, аналогічні виявленим у похованнях хрес-
топодібного мартирію біля Західної базиліки
(айналов 1905, с. 42) (рис. 22).
Безумовно, цю споруду було зведено над
поховальною спорудою — вирубаним у скелі
квадратним склепом, який за своєю конструк-
цією відрізнявся від звичайних херсонеських
склепів з нішами-лежанками (пор.: суров 1965,
с. 128). усередину вів арковий вхід із дромо-
сом, вирубаним у скелі до склепіння (рис. 23),
а зверху поховальна камера була перекрита на-
півциліндричним склепінням із яскраво-жовтої
плінфи на цем’янці рожевого відтінку (рис. 24).
навпроти входу, у глибині поховальної камери,
знаходилася широка лежанка, призначена для
поховання. склеп було пограбовано, тому під час
його розчищення знайдено лише кістяну застіб-
ку і людські кістки (сорочан 2005, с. 841—844).
З огляду на унікальність конструкції цієї похо-
вальної споруди, к.к. косцюшко-Валюжинич
вважав за можливе відносити цей склеп до най-
давніших пам’ятників християнства херсонеса-
херсона (косцюшко-Валюжинич 1893, с. 13;
пор.: 1894, с. 17—18). не виключено, що цей
Рис. 21. східна базиліка. План одеського товариства
історії та старожитностей, за Д.В. айналовим
Рис. 22. Мартирій над склепом із напівциліндричним
склепінням із плінфи, за М.І. скубетовим та Д.В. ай-
наловим
Рис. 23. Вхід до склепу з напівциліндричним склепінням
із плінфи під мартирієм, за Д.В. айналовим
отже, є всі підстави відносити будівництво
хрестоподібного храму-мартирію до часу, який
передував зведенню баптистерію і Західної ба-
зиліки (пор.: хрушкова 2005, с. 58), після спо-
рудження яких його включили до загального
культового комплексу і використовували як уси-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 1 37
храм, який також був мартирієм, перебудовува-
ли, адже Д.В. айналов зазначав, що стіни його
апсиди значно вужчі за стіни самої споруди і її,
можливо, було прибудовано пізніше (айналов
1905, с. 42).
За своїм типом ця споруда подібна до неве-
ликих храмів для поминальних служб та трапез-
агап, які часто зводили над могилами мучени-
ків-християн (сорочан, Зубарь, Марченко 2001,
с. 647; сорочан 2005, с. 844). а.л. Якобсон вва-
жав, що витоки будівельної традиції таких над-
гробних храмів слід шукати у східногрецькій
архітектурній традиції ii—V ст., і датував цю
споруду часом не пізніше V — початку Vi ст.
(Якобсон 1959, с. 164—165). Це добре узго-
джується з різним характером кладки цього хра-
му та Західної базиліки (айналов 1905, с. 33).
утім, к.к. косцюшко-Валюжинич, спираючись
на тотожність мозаїк цього храму й уваровської
базиліки, відносив його до часу, не раніше Vi ст.
(косцюшко-Валюжинич 1893, с. 13) (рис. 25),
а Є.г. суров вважав, що склеп під храмом був
об’єктом поклоніння протягом Vi—X ст. (суров
1965, с. 128).
Якщо зважати на послідовність будівництва
1-ї і 2-ї куртин у Північно-Західному районі
херсонеса-херсона, запропоновану І.а. анто-
новою, і враховувати, що оборонне будівництво
в цьому районі мало синхронізуватися зі зведен-
ням храмового комплексу Західної базиліки, то
можна стверджувати, що перший етап споруд-
ження куртин передував храмовому будівництву
і, ймовірно, пов’язаний із будівництвом хрес-
топодібного мартирію і надмогильного храму.
трохи пізніше в 2-й куртині було зроблено
прохід, через який, напевно, ввозили будівель-
ний матеріал і архітектурні деталі для зведен-
ня Західної базиліки з баптистерієм. Це було
єдине місце, через яке можна було потрапити
на обмежену 1-ю та 2-ю куртинами і північним
закінченням найдавнішої оборонної стіни тери-
торію. адже тільки значно пізніше в північній
частині 1-ї куртини збудували вежу i (рис. 8,
2), під захистом якої знаходилися малі ворота
або хвіртка (антонова 1963, с. 64), що могли
існувати тут і раніше, але, мабуть, були повніс-
тю знищені під час пізнішої реконструкції цієї
ділянки оборони.
Після закінчення будівництва храмового
комплексу спорудили другу, зовнішню, стіну 1-ї
і 2-ї куртин першого будівельного періоду, а на
місці проїзду — вежу iа (рис. 3). отже, зведен-
ня 1-ї і 2-ї куртин, а також башти iа відноситься
до одного будівельного періоду (пор.: антонова
1963, с. 63), який за часом збігається або трохи
раніший за початок будівництва споруд комп-
лексу Західної базиліки, тобто не раніше періо-
ду правління імператора Юстиніана i (Завадская
1998, с. 340; 2000, с. 83). тим самим часом слід
датувати спорудження рову перед 1-ю курти-
ною. Значно пізніше із зовнішнього боку 1-ї
куртини збудували ще одну стіну, у якій над
склепом № 1039 було зроблено розвантажуваль-
ну арку (рис. 26).
с.Б. сорочан цілком слушно вважає, що
спорудження комплексу Західної базиліки було
пов’язано з особливим шануванням цього райо-
ну, що слід пояснювати похованням тут одного з
християнських мучеників (сорочан 2005, с. 844;
пор.: гриневич 1959, с. 101). таким місцем ста-
Рис. 24. Задня ніша-лежанка та частина напівцилін-
дричного склепіння з плінфи під мартирієм. Фото
с.Б. сорочана
Рис. 25. Фрагмент мозаїчної підлоги мартирію над
склепом із напівциліндричним склепінням із плінфи,
за к.к. косцюшко-Валюжиничем
Рис. 26. розріз 1-ї куртини оборонних стін херсонеса-хер-
сона, за І.а. антоновою: I, II — стіни першого будівель-
ного періоду, III — стіна останнього будівельного періоду
над склепом № 1039, біля розвантажувальної арки
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 138
ла, швидше за все, могила першого христи-
янського єпископа херсонеса-херсона Василя
(Василєя), який прийняв мученицьку смерть від
рук язичників. Його тіло після смерті було вики-
нуто із західних (за старослов’янською версією
«святих» чи «Червоних») воріт, і поховано
«... поза стіною на захід граду біля тоя стіни»,
тобто поряд з античною західною оборонною
стіною (сорочан 2005, с. 840—841; пор.: латы-
шев 1906, с. 9, 56; 1907, с. 110; лавров 1911,
с. 161, 166).
свого часу В.В. латишев писав, що згадані
ворота розташовувалися в західній частині
міських оборонних стін, але не уточнював, де
саме (латышев 1906, с. 56). отже, якщо з по-
хованням єпископа Василя пов’язаний склеп,
перекритий склепінням із плінфи під поминаль-
ним храмом у західній частині городища, який
знаходився поблизу античної оборонної стіни
(рис. 3, 1), на території комплексу Західної ба-
зиліки (сорочан 2005, с. 840), то «святими» чи
«Червоними» могли називати ворота або хвір-
тку, сліди яких археологічно зафіксовано на
березі, де закінчувалася західна оборонна стіна
античної епохи (детальніше див.: суров 1961,
с. 160; пор.: 1965, с. 133). Якщо це так, то склеп,
що інтерпретують як поховання єпископа Васи-
ля, знаходився біля західної стіни, де були воро-
та чи хвіртка, і був побудований значно раніше
за 1-шу і 2-гу куртини, які обмежували ділянку
комплексу Західної базиліки на території однієї
з найдавніших ділянок християнського некропо-
ля. на користь такого висновку свідчить пере-
будова мартирію над склепом, до якого пізні-
ше прибудували апсиду (айналов 1905, с. 42),
ймовірно, пов’язану з включенням його до комп-
лексу Західної базиліки, а також тотожність його
мозаїки з мозаїкою уваровської базиліки, на що
звернув увагу ще к.к. косцюшко-Валюжинич
(косцюшко-Валюжинич 1893, с. 13).
Якщо храм-мартирій над склепом місцева
християнська традиція ототожнювала з похо-
ванням святого Василя, то не виключено, що з
чудотворною діяльністю цього єпископа у хер-
сонесі-херсоні пов’язували і склеп з нішами-
лежанками, безпосередньо розташований під
хрестоподібною спорудою-мартирієм і також
зведений раніше за Західну базиліку (рис. 19).
у «Житіях святих єпископів херсонських»
розповідається про «чудо» святого Василя, який
на прохання рідних померлого юнака, відвалив-
ши камінь закладу і ввійшовши в могилу, у якій
можна вбачати звичайний для херсонеського
некрополя склеп із нішами-лежанками, ожи-
вив його, тобто здійснив «чудо» воскресіння
(латышев 1906, с. 8; 1907, с. 109). отже, можна
припустити, що місце «чуда» єпископа Василя у
місцевих християн асоціювалося з конкретним
склепом (рис. 20), над яким згодом було зведено
хрестоподібний храм-мартирій.
Зважаючи на сказане слід звернути увагу на
комплекс східної базиліки, збудований на місці
античного теменоса (Золотарев, Буйских 1994,
с. 78—101; Zolotarev, bujskikh, 1995, р. 125—156)
(рис. 27), яке, як вважає с.Б. сорочан, у Vi ст. ще
називали Парфеноном (сорочан 2005, с. 881—884;
2005а, с. 273). Із «Житій святих єпископів хер-
сонських» випливає, що Василь, прибувши в хер-
сонес-херсон, змушений був ховатися від язични-
ків та іудеїв у печері Парфеноні, що знаходилася
на території міста (лавров 1911, с. 154—156,
§ 3—8). З огляду на те що на місці східної бази-
ліки в античну епоху була священна ділянка з
храмами, ймовірно, десь тут могла знаходитися й
печера 2 , присвячена богині Партенос, де ховався
святий і де його знайшли родичі померлого сина
херсонеського протевона, які просили воскресити
юнака. Якщо прийняти це припущення, то зро-
зуміло, чому плани Західного й східного базилі-
кальних комплексів ідентичні і включали хресто-
Рис. 27. реконструкція плану античного теменоса на
східній площі в кінці головної вулиці херсонеса-хер-
сона, за а.В. Буйських та М.І. Золотарьовим
2 Важко встановити, де саме знаходилася ця печера і яку
споруду під «печерою» розуміли укладачі «Житій».
Можливо, на території самого античного теменоса,
а може, вона була вирубана в стрімчастому березі,
частина якого вже впала в море, там, де згодом було
зведено хрестоподібний мартирій. у будь-якому ви-
падку висловлена гіпотеза має право на існування, як
і припущення, що цією печерою могла бути споруда,
вирубана в скелі, неподалік головної вулиці міста (де-
тальніше див.: сорочан 2005, с. 746—752).
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 1 39
Айбабин А.И. Этническая история ранневизантийского крыма. — симферополь, 1999. — 352 с.
Айналов Д.В. развалины храмов // Памятники христианского херсонеса. — М., 1905. — Вып. 1. — 146 с.
Алексеенко Н.А. Денежное обращение византийского херсона в начале Vii в. // третья Всерос. нумизм. конф.: тез.
докл. — М., 1995. — с. 25—26.
Алексеенко Н.А., Ковалевская Л.А. клад позднеантичных и раннесредневековых монет из округи херсонеса: тез.
докл. крым. науч. конф. «Проблемы античной культуры». — симферополь, 1988. — Ч. 3. — с. 231—232.
Анохин В.А. Монетное дело херсонеса (iV в. до н. э. — Xii в. н. э.). — к., 1977. — 174 с.
Антонова И.А. Западный фланг обороны херсонеса // схМ. — 1963. — Вып. 3. — с. 60—67.
Антонова И.А. отчет о раскопках у XiV башни и рва у 1-й куртины оборонительных стен херсонеса в 1968 г. //
архив нЗхт. — 1968. — Д. № 1969. — 73 л.
Антонова И.А. рост территории херсонеса (по данным изучения оборонительных стен) // аДсВ. Византия и
сопредельный мир. — свердловск, 1990. — с. 8—25.
Антонова І.А., Рижов С.Г. оборонний рів та могильник поблизу першої куртини стін херсонеса // аДу в 1969. —
к., 1972. — с. 261—266.
Белов Г.Д. Западная оборонительная линия и некрополь возле нее (раскопки 1948 г.) // Миа. — 1953. — 34. —
с. 237—254.
Бунятян Е.П., Зубарь В.М. новый участок детских погребений позднеантичного некрополя херсонеса // са. — 1991. —
№ 4. — с. 228—239.
Гилевич А.М. античные иногородние монеты из раскопок херсонеса // нс. — 1968. — Вып. 3. — с. 3—61.
Гриневич К.Э. северо-Восточные кварталы херсонеса таврического по данным раскопок р.х. ленера // хсб. — 1930. —
Вып. 3. — с. 7—139.
Гриневич К.Э. стены херсонеса таврического // хсб. — 1959. — Ч. 3. — Вып. 5. — с. 75—114.
Завадская И.А. раннесредневековые храмы западной части херсонеса // МаиЭт. — 1998. — Вып. 6. — с. 327—
343.
Завадская И.А. хронология памятников раннесредневековой христианской архитектуры херсонеса (по археоло-
гическим данным) // МаиЭт. — 2000. — Вып. 7. — с. 77—90.
Завадская И.А. Баптистерии херсонеса (к истории крещального обряда в ранневизантийский период) // МаиЭт. —
2002. — Вып. 9. — с. 251—272.
Завадская И.А. христианизация ранневизантийского херсонеса (iV—Vi вв.) // МаиЭт. — 2003. — Вып. 10. —
с. 402—439.
Золотарев М.И., Буйских А.И. теменос античного херсонеса. опыт архитектурной реконструкции // ВДи. — 1994. —
№ 3. — с. 78—101.
Зубарь В.М. По поводу датировки христианской росписи склепов из некрополя херсонеса // научно-атеистические
исследования в музеях. — л., 1988. — с. 3—14.
Зубарь В.М. раскопки некрополя херсонеса // ао за 1983. — М., 1985. — с. 278—279.
Зубарь В.М. херсонес таврический в античную эпоху (экономика и социальные отношения). — к., 1993. — 140 с.
Зубар В.М., Магомедов Б.В. нові дослідження середньовічних поховань херсонеса //археологія. — 1981. — Вип.
36. — с. 71—77.
Зубар В.М., Рижов С.Г. розкопки західного некрополя херсонеса // археологія. — 1982. — Вип. 39. —
с. 77—87.
подібні мартирії (сорочан 2005, с. 882), розташо-
вані в місцях, які у Vi ст. місцева церква могла
ототожнювати з перебуванням і «чудесами» у
херсонесі-херсоні єпископа Василя.
таким чином, комплекс Західної базиліки,
будівництво якого було завершено наприкінці Vi
— на початку Vii ст., а також ділянку розташо-
ваного на її території некрополя, є всі підстави
пов’язувати з легендарною діяльністю в хер-
сонесі-херсоні єпископа Василя, який згідно з
«Житіями святих єпископів херсонських» прий-
няв мученицьку смерть від рук язичників. народ-
ження ж легенд про місіонерську діяльність пер-
ших християнських єпископів слід відносити до
часу не пізніше Vi ст. (пор.: сорочан 2005, с. 848,
1015—1016; 2005а, с. 273—274). отже, масштаб-
не храмове будівництво, що почалося в місті не
раніше періоду правління Юстиніана i, було ідео-
логічно обґрунтоване й уже базувалося на міс-
цевій християнській традиції, яка пов’язувала ті
чи інші місця в херсонесі-херсоні і його околи-
цях з чудотворною подвижницькою діяльністю
перших місіонерів-проповідників. саму ж «ге-
роїчну історію» початкового періоду проникнен-
ня християнства в херсонес-херсон відображено
в «Житіях святих єпископів херсонських», да-
тування яких, запропоноване В.В. латишевим,
підтверджує не тільки археологічний матеріал із
розкопок Чотириапсидного храму із вапняковови-
палювальною піччю в центрі та Заміського хра-
му монастиря Богородиці Влахернської (сорочан
2005, с. 787—818; сорочан 2005а, с. 271—274), а
й історія бу-дівництва комплексу Західної базилі-
ки та пов’язаних із ним оборонних споруд.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 140
Зубарь В.М., Сорочан С.Б. новый погребальный комплекс ii—iV вв. н. э. и экономическое развитие херсонеса //
античная культура северного Причерноморья в первые века н. э. — к., 1986. — с. 101—129.
Зубарь В.М., Робустова А.В. Два новых раннесредневековых склепа Западного некрополя херсонеса // аДсВ.
Вопросы социального и политического развития. — свердловск, 1988. — с. 135—141.
Зубарь В.М., Рыжов С.Г., Шевченко А.В. новый погребальный комплекс Западного некрополя херсонеса // анти-
чные древности северного Причерноморья. — к., 1988. — с. 105—148.
Зубарь В.М., Хворостяный А.И. от язычества к христианству. — к., 2000. — 180 с.
Зубарь В.М., Сорочан С.Б. историческое развитие херсонеса в конце iii — начале V вв. // херсонес таврический
в середине i в. до н. э. — Vi в. н. э. очерки истории и культуры. — харьков, 2004. — с. 495—519.
Кичмар Е.К. строительная керамика из раскопок Западного некрополя херсонеса // Зубарь В.М., Шевченко а.В.,
липавский с.а. Западный некрополь херсонеса таврического (материалы раскопок 1983—1985 гг.). основные
категории материальной культуры. — к., 1989. — с. 1—2 — (Препр.).
Кленина Е.Ю. хронология христианских памятников на участке Западной базилики // культовые памятники в миро-
вой культуре. археологический, исторический и философский аспект. — севастополь, 2004. — с. 51—64.
Кленина Е.Ю. Западная базилика (№ 13) // ранневизантийские сакральные постройки херсонеса таврического. —
poznan, 2004а. — с. 39—44.
Косцюшко-Валюжинич К.К. раскопки в херсонесе // оак за 1891 г. — сПб., 1893. — с. 2—20.
кого и эллинистического периодов // хсб. — 2003. — 12. — с. 165—186.
Косцюшко-Валюжинич К.К. раскопки в херсонесе // оак за 1892 г. — сПб., 1894. — с. 13—27.
Косцюшко-Валюжинич К.К. отчет о раскопках в херсонесе в 1901 г. // иак. — 1902. — Вып. 4. — с. 51—70.
Косцюшко-Валюжинич К.К. раскопки в херсонесе // оак за 1901 г. — сПб., 1903. — с. 22—50.
Лавров П. Жития херсонских святых в греко-славянской письменности // Памятники христианского херсонеса. —
М., 1911. — Вып. 2. — 184 с.
Латышев В.В. Жития св. епископов херсонских. исследование и тексты // Зап. ан. историко-филол. отд-е. — 1906. —
т. 8, № 3. — 88 с.
Латышев В.В. страдание святых священномучеников и епископов херсонеских Василея, капитона и иных с ними //
иак. — 1907. — Вып. 23. — с. 108—112.
Лосицкий Ю.Г. опыт реконструкции крестообразных храмов херсонеса // архитектурно-археологические иссле-
дования в крыму. — к., 1988. — с. 27—36.
Лосицький Ю.Г. До питання типологічної еволюції монументальної архітектури середньовічного криму // архео-
логія. — 1990. — № 2. — с. 33—47.
Романчук А.И. Западный загородного храма в херсонесе // ВВ. — 1990. — 51. — с. 165—171.
Романчук А.И. очерки истории и археологии Византийского херсона. — свердловск, 2000. — 390 с.
Романчук А.И., Сазанов А.В., Селдикова Л.В. амфоры из комплексов византийского херсонеса. — екатеринбург,
1995. — 169 с.
Сапрыкин С.Ю. Денежное обращение на хоре херсонеса таврического в античную эпоху. — М., 2005. — 207 с.
Сорокина Н.П., Сударев Н.И. Детские погребения северного Причерноморья Vi—iii вв. до н. э. // Stratum plus. —
2000. — № 3. — c. 193—204.
Сорочан С.Б. Византия iV—iX вв. Этюды рынка. — харьков, 1998. — 452 с.
Сорочан С.Б. о храме созонта, «доме св. леонтия» и мартирии св. Василия в раннесредневековом херсонесе //
аДсВ. — екатеринбург, 2003. — Вып. 34. — с. 146—173.
Сорочан С.Б. к вопросу о датировке и интерпретации херсонесского загородного монастыря Богоматери Влахерн-
ской // хсб. — 2004. — Вып. 13. — с. 211—232.
Сорочан С.Б. Византийский херсон (вторая половина Vi — первая половина X вв.). очерки истории и культуры. —
харьков, 2005. — Ч. 2. — с. 680—1645.
Сорочан С.Б. о датировке житий св. епископов херсонских // Боспор киммерийский и варварский мир в период
античности и средневековья. Периоды дестабилизаций и катастроф. — керчь, 2005а. — с. 270—274.
Сорочан С.Б. гробничное дело в византийском херсонесе // Би. — 2005б. — 9. — с. 159—211.
Сорочан С.Б., Зубарь В.М., Марченко Л.В. Жизнь и гибель херсонеса. — харьков, 2001. — 828 с.
Стоянов Р.В. некоторые аспекты хронологии и районирования херсонесского некрополя классического и элли-
нистического периодов // хсб. — 2003. — 12. — с. 165—186.
Суров Е.Г. новая херсонесская надпись // ВДи. — 1960. — № 3. — с. 154—158.
Суров Е.Г. херсонес таврический. — свердловск, 1961. — 154 с.
Суров Е.Г. раскопки в северо-западном районе городища // схМ. — 1961а. — Вып. 2. — с. 67—70.
Суров Е.Г. к истории северо-западного района херсонеса таврического // аДсВ. — 1965. — Вып. 3. — с. 117—
145.
Храпунов Н.И. Политическая история, государственное и административное устройство херсонеса в конце iV—
Vi вв. // херсонес таврический в середине i в. до н. э. — Vi в. н. э. очерки истории и культуры. — харьков,
2004. — с. 522—545.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 1 41
В.М. Зубарь
ВреМЯ и оБстоЯтелЬстВа строителЬстВа
коМПлекса ЗаПаДноЙ БаЗилики херсонеса-херсона
северо-Западный район херсонесского городища в античную эпоху использовался в качестве некрополя, с кото-
рым был связан комплекс Западной базилики. В статье рассмотрены вопросы хронологии строительства в этом
районе и функционального назначения ряда построек. Предпринята попытка выяснить, какими обстоятельствами
было обусловлено возведение здесь оборонительных сооружений и христианского культового комплекса, который
в более поздних письменных источниках, вероятно, назывался «домом святого леонтия».
на основании анализа археологического материала и нарративных источников сделан вывод о том, что стро-
ительство Западной базилики и связанных с ней построек, завершенное в основном к концу Vi — началу Vii вв.,
а также участок расположенного на ее территории некрополя связаны с легендарной деятельностью в херсонесе-
херсоне епископа Василия, а рождение легенд о миссионерской деятельности первых христианских епископов
есть все основания относить ко времени не позднее Vi в.
следовательно, масштабное храмовое строительство, начавшееся в городе не ранее периода правле-
ния императора Юстиниана i (527—565 гг.), было обосновано идеологически и уже базировалось на мес-
тной христианской традиции, связывавшей те или иные места в херсонесе-херсоне и его окрестностях с
чудотворной деятельностью первых миссионеров-проповедников. сама же «героическая история» началь-
ного периода проникновения христианства в херсонесе-херсоне отражена в «Житиях свв. епископов херсон-
ских», датировку которых, предложенную В.В. латышевым, подтверждает не только археологический матери-
ал из раскопок Четырехапсидного храма с известеобжигальной печью в центре и Загородного храма монастыря
Богородицы Влахернской, но и история строительства комплекса Западной базилики и оборонительных со-
оружений вокруг него.
V.M. Zubar
on the tiMe and backGround oF conStruction
oF the WeStern baSiLica in cherSoneSoS-cherSon
in the ancient period the northwestern part of the ancient city site of chersonesos was used as a necropolis, and the
complex of the Western basilica was connected with it. in this concern the article discusses the problems associated with
the chronology of construction in this region and with the functional destination of a number of buildings. an attempt is
made to find out which circumstances called the forth erection of defensive structures and a christian religious complex
here, which was probably called «the house of Saint Leontius» in later written sources.
having analyzed the archaeological material and the narrative sources, the author has come to a conclusion that
construction of the Western basilica and connected buildings mainly completed by the late 6th — early 7th cc. and a part
of the necropolis situated on its territory should be associated with the legendary activity of bishop basil in chersonesos-
cherson. Moreover, the author finds it justified to date back the birth of the legends about the missionary activity of the
first christian bishops to not later than the 6th century.
consequently, large-scale constructions of churches that had started in the city not earlier than the reign of justinian
i (ad 527—565) was ideologically stipulated for and was already based on the local christian tradition associating these
or those places in the city and its environs with the legendary activity of the first missioners-preachers. as to the «heroic
history» of the initial period of penetration of christianity to chersonesos-cherson, it was reverberated in the «hagiography
of the Saint bishops of chersonesos». according to V.V. Latyshev its dating is supported not only by the archaeological
materials excavated in the Four-apses church with lime-burning kiln in the center and in the extra-mural church of the
monastery of the Mother of God of blachernai, but also by the history of construction of the complex of Western basilica
and the defensive structures around it.
Хрушкова Л.Г. крестовидные церкви херсонеса таврического // Причерноморье, крым, русь в истории и культуре:
Материалы ii судак. междунар. науч. конф. — киев; судак, 2004. — Ч. 2. — с. 231—236.
Хрушкова Л.Г. крестовидные мартирии: херсонес таврический, Малая азия, сирия, Палестина // культ святых
мест в древних и современных религиях: тез. докл. — севастополь, 2005. — с. 57—58.
Яйленко В.П. о «корпусе византийских надписей в ссср» // ВВ. — 1987. — 48. — с. 160—171.
Якобсон А.Л. раннесредневековый херсонес // Миа. — 1959. — т. 63. — 364 с.
Якобсон А.Л. Закономерности в развитии раннесредневековой архитектуры. — л., 1983. — 172 с.
Grabar A. Martyrium. recherches sur la culte des reliques et l’art chretien antique. — paris, 1946. — Vol. 1. — 638 р.
Zolotarev M.I., Bujskikh A.V. the temenos of ancient chersonesos: an attempt of an architectural reconstruction //
ancient civilizations from Scythia to Siberia. — 1995. — Vol. 2, № 2. — p. 125—156.
Одержано 04.10.2005
|