Пам’ятки декоративно-ужиткового мистецтва стародавнього Києва (за матеріалами розкопок 2001—2002 pp.)
Статтю присвячено публікації християнських старожитностей Києва, виявлених під час розкопок у «місті Ярослава» неподалік стародавньої Спаської церкви, що існувала до XVI ст....
Збережено в:
| Дата: | 2006 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2006
|
| Назва видання: | Археологія |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199249 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Пам’ятки декоративно-ужиткового мистецтва стародавнього Києва (за матеріалами розкопок 2001—2002 pp.) / Є.І. Архипова // Археологія. — 2006. — № 1. — С. 62-74. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-199249 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1992492024-10-01T13:51:09Z Пам’ятки декоративно-ужиткового мистецтва стародавнього Києва (за матеріалами розкопок 2001—2002 pp.) Архипова, Є.І. Київські старожитності Статтю присвячено публікації християнських старожитностей Києва, виявлених під час розкопок у «місті Ярослава» неподалік стародавньої Спаської церкви, що існувала до XVI ст. В результате проводившихся в 200—2002 гг. в западной части «города Ярослава» раскопок были обнаружены многочисленные изделия декоративно-прикладного искусства ХI-ХVII вв. Статья посвящена публикации одной групп этих находок - культовых предметов, скопление которых обусловлено близостью исследуемого участка к фундаменту древней Спасской церкви, просуществовавшей до конца XVI в. Это предметы личного благочестия - крестики, энколпионы, створка складня, а также детали церковной утвари: фрагменты паникадил или хоросов, подсвечника, водолея (?), окладов икон или книг, книжные застежки, ручка церковных дверей в виде маски льва и др. Основная часть находок местного производства, что свидетельствует о высоком уровне художественной культуры средневекового Киева. Среди них предметы византийского и западноевропейского производства. Обнаружение кубиков смальты от золотого фона дает основание считать, что храм был украшен мозаиками. Excavation of 2001—2002 in the western part of «Yaroslav city» revealed numerouse items of decorative and applied arts of the 11th-17th cent. The article publishes one groupe of these finds - ritual objects, accumulation of which is stipulated by proximity of the area under study to the basement of the ancient the Saviour (Spasska) church which existed till late 17th c. These are items of personal piety - crosses, encolpia, panel of a folding icon and remains of church utensils - fragments of choroi (polycandelons), candlestick, aquaemanale (?), frameworks of icons or books, book fasteners, handle of the church door shaped as lion mask, etc. The majority of the finds were of local manufacture, which shows the high level of development of the art in Mediaeval Kyiv. There are objects produced in Byzantium and western Europe. The discovery of smalt cubes having formed the golden background permits to suggests that the church was decorated with mosaics. 2006 Article Пам’ятки декоративно-ужиткового мистецтва стародавнього Києва (за матеріалами розкопок 2001—2002 pp.) / Є.І. Архипова // Археологія. — 2006. — № 1. — С. 62-74. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199249 uk Археологія Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Київські старожитності Київські старожитності |
| spellingShingle |
Київські старожитності Київські старожитності Архипова, Є.І. Пам’ятки декоративно-ужиткового мистецтва стародавнього Києва (за матеріалами розкопок 2001—2002 pp.) Археологія |
| description |
Статтю присвячено публікації християнських старожитностей Києва, виявлених під час розкопок у «місті Ярослава» неподалік стародавньої Спаської церкви, що існувала до XVI ст. |
| format |
Article |
| author |
Архипова, Є.І. |
| author_facet |
Архипова, Є.І. |
| author_sort |
Архипова, Є.І. |
| title |
Пам’ятки декоративно-ужиткового мистецтва стародавнього Києва (за матеріалами розкопок 2001—2002 pp.) |
| title_short |
Пам’ятки декоративно-ужиткового мистецтва стародавнього Києва (за матеріалами розкопок 2001—2002 pp.) |
| title_full |
Пам’ятки декоративно-ужиткового мистецтва стародавнього Києва (за матеріалами розкопок 2001—2002 pp.) |
| title_fullStr |
Пам’ятки декоративно-ужиткового мистецтва стародавнього Києва (за матеріалами розкопок 2001—2002 pp.) |
| title_full_unstemmed |
Пам’ятки декоративно-ужиткового мистецтва стародавнього Києва (за матеріалами розкопок 2001—2002 pp.) |
| title_sort |
пам’ятки декоративно-ужиткового мистецтва стародавнього києва (за матеріалами розкопок 2001—2002 pp.) |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2006 |
| topic_facet |
Київські старожитності |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199249 |
| citation_txt |
Пам’ятки декоративно-ужиткового мистецтва стародавнього Києва (за матеріалами розкопок 2001—2002 pp.) / Є.І. Архипова // Археологія. — 2006. — № 1. — С. 62-74. — укр. |
| series |
Археологія |
| work_keys_str_mv |
AT arhipovaêí pamâtkidekorativnoužitkovogomistectvastarodavnʹogokiêvazamateríalamirozkopok20012002pp |
| first_indexed |
2024-10-02T04:01:55Z |
| last_indexed |
2024-10-02T04:01:55Z |
| _version_ |
1811773355074781184 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 162
у 2001—2002 рр. старокиївська експедиція
Інституту археології нан україни здійсню-
вала розкопки в західній частині «міста Ярос-
лава» на вул. Велика Житомирська, 20—22
(Мовчан, климовський 2001—2002 2 ; Мовчан,
климовський 2002, с. 192—195). Цю части-
ну міста раніше майже не досліджували, тому
проведені роботи стали важливим джерелом для
вивчення історії заселення, топографії та рівня
розвитку матеріальної культури населення се-
редньовічного києва, його торговельних і куль-
турних зв’язків. Під час розкопок були відкриті
матеріали трипільської культури і досліджені
об’єкти міської забудови хІ—хІІІ, Xiii—XV і
XVii—XViii ст.: житлові й господарчі будівлі,
дві вулиці, провулок і 15 поховань церковного
цвинтаря, знайдена велика кількість виробів
ужиткового мистецтва з металу, скла і каменю
місцевого та імпортного похо-дження. результа-
ти цих розкопок, безумовно, стануть темою
багатьох досліджень. у цій статті розглядати-
муться предмети християнського культу і деякі
вироби декоративно-ужиткового мистецтва. По-
дальшому вивченню виявлених знахідок буде
присвячено окрему працю 3 .
Численність культових речей і деталей церков-
ного начиння в культурних шарах хІ—хVІІ ст.
пояснюється розташуванням досліджуваної ділян-
ки неподалік (близько 100 м) фундаментів давньо-
го храму. Згідно з «описом київського замку»
XVi ст., у цій частині києва розміщувалась спась-
ка церква (акты..., с. 34), яку н.І. Петров ототож-
нював із «рештками» храму давньоруського часу,
ª.². àðõèïîâà
Ïàì’ òêè äåêîðàòèâíî-óæèòêîâîãî
ìèñòåöòâà ñòàðîäàâíüîãî êèªâà
(çà ìàòåð³àëàìè ðîçêîïîê 2001—2002 ðð.) 1
Статтю присвячено публікації християнських старожитностей Києва, виявлених під час розкопок у «місті
Ярослава» неподалік стародавньої Спаської церкви, що існувала до ХVІ ст.
який ремонтували ще у XV і XVi ст. їх було від-
крито у хІх ст. на захід від Замкової гори на вул.
В. Житомирській (Петров 1897, с. 255).
Ïðåäìåòè õðèñòèÿíñüêîãî êóëüòó
Бронзова лита ручка дверей. Цей виріб у вигляді
маски лева з кільцем у зубах (рис. 1, 1; 2, 1) було
знайдено на глибині 0,9 м у шарі з матеріалами
хІІ—хІV ст. (Звіт, с. 8—9, рис. 14, 824). ручку
відлито за восковою моделлю з подальшою до-
робкою різцем і поліруванням. Морду лева реаліс-
тично зображено у високому рельєфі на круглій
(діаметром 8,5 см, завтовшки 0,35 см, заввишки
4,1 см) пластині з чотирма овальними виступами,
в яких пробито ромбоподібні отвори. розмір плас-
тини з петлями — 9,95—9,45 см. Щоки тварини
з широкими фігурними вирізами, у яких рухо-
мо закріплено масивне залізне кільце діаметром
10,2 см (у перетині 0,9 см). грива лягає на чоло
трьома пасмами, опуклі надбрівні дуги прикраше-
но по внутрішньому краю заглибленими цятками,
видовжені очі обведено рельєфною смугою, круг-
лі вуха пластично змодельовано. Паща відкрита,
з неї висунутий маленький круглий кінчик язи-
ка. лицьова поверхня маски добре відполірована,
внутрішній порожнистий бік — шорсткуватий і
нерівний (відбитки глиняної форми).
традиція оформлення ручок дверей у вигляді
лев’ячих голів прийшла на русь із Візантії. такі
вироби, відомі ще з античності завдяки апотро-
пеїчному символізму образу лева, були не менш
популярними й за часів середньовіччя. наклад-
ні лев’ячі маски з кільцями в зубах є на дверях
першої половини хІ ст. у лаврі св. афанасія на
афоні, церковних дверях хІ—хІІ ст. констан-
тинопольської роботи, що збереглися в Італії,
на дверях собору аугсбурга 1065 р., кафед-
рального собору в гнезно і церкви св. Михайла
в хільдесхаймі (искусство... 1977, т. 1, № 177;
Legner 1982, abb. 289; свеховский 1984, табл. 199;
Mrusek 1972, abb. 20, 21). на русі такі ручки збе-
1 Висловлюємо подяку авторам розкопок І.І. Мовчану і
с.І. климовському за надані матеріали, а також фото-
графу експедиції а.а. Чекановському і реставратору
о.к. сиром’ятникову.
2 Далі «Звіт».
© Є.І. архиПоВа, 2006
3 Матеріали зберігаються в археологічному музеї Інс-
титуту археології нан україни.
Êè¿âñüê³ ñòàðîæèòíîñò³
Я
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 1 63
реглися на сигтунських (або корсунських)
внутрішніх дверях новгородського софійсь-
кого собору, тверських Покровського собору
в м. олександрові, рождественського собору
в суздалі. Виходячи з розмірів і подібності
до корсунських і тверських ручок, київська
також походить від внутрішніх дверей. ручки
тверських врат у м. олександрові датуються се-
рединою XiV ст. Подібні до них новгородські,
на думку а.н. трифонової, також було відлито в
хІV ст. під час поновлення дверей собору (стер-
лигова 1996, с. 255—257, № 63).
київську ручку знайдено в шарі з матеріалами
переважно хІІ—хІV ст. Поблизу неї, на глибині
1,2 м, було виявлено фрагменти візантійської сте-
атитової іконки з дванадесятими святами хІІ ст.
(архипова 2004, с. 8—11) і самшитовий гребінь
(рис. 2, 6) (Звіт, с. 8—9, 22—23, рис. 13, 328,
14, 823). Подібні вироби з новгорода датуються
1230-ми рр. — кінцем XiV ст., на дитинці Мстис-
лавля такий гребінь знайдено в будівлі першої
половини хІІІ ст. (алексеев 1976, с. 46, рис. 2,
18), а на Великому посаді Москви — у будівлі
другої чверті — кінця хІІІ ст. (Чернов, Бойцов
1992, с. 217, рис. 5, № 397). отже, умови знахід-
ки київської ручки дають змогу стверджувати,
що вона потрапила до ґрунту в другій половині
Xiii—XiV ст., а типологічна подібність з ручка-
ми корсунських і тверських врат, аналогії яким
відомі серед італо-візантійських пам’яток хІ—
хІІ ст. (Бочаров 1983, с. 5—33; стерлигова 1996,
с. 257), дає змогу припускати, що її відлито за
візантійським зразком у хІІ — першій половині
хІІІ ст.
Фрагменти мідних окладів ікон знайдено
в культурному шарі проїжджої частини давньо-
руської вулиці (Звіт, с. 82, рис. 44, 1045, 1046).
Пластинка мідного басменого (?) окладу із зо-
лоченням завширшки 6,2 см і завтовшки 0,05 см
(рис. 2, 3; 3, 4) збереглася фрагментарно на довжи-
ну 6,9 см. її орнаментальну композицію поділено
рельєфними рубчастими джгутами на дві смуги.
край, що лежав на луззі ікони, орнаментовано
бордюром (завширшки 1,8 см) із круглих і дов-
гастих із загостреними кінцями намистин, що
чергуються. на гладенькій крайці (завширшки
0,7 см) із протилежного боку є отвір для цвяха.
Від композиції широкої (3,3 см) смуги збереглася
лише восьмипелюсткова розетка з опукло-кругли-
ми добре модельованими пелюстками і серцеви-
ною, прикрашеною чотирма дірочками. розетку
розміщено в рубчастому медальйоні, до якого з
одного боку прилягала рельєфна геометрична фі-
гура у вигляді зиґзаґа із напівпальметою і квітами,
а з іншого — стебла рослинного орнаменту.
розетки аналогічної форми добре відомі
у пам’ятках візантійського і давньоруського
мистецтва хІ—хІІ ст. ними, наприклад, прикра-
шено срібні оклади ікон «апостоли Петро і Пав-
ло» (друга половина хІ — середина хІІ ст.) і
«Богоматір одигітрія» (середина — друга по-
ловина хІ ст.) із новгородського державного
музею (гордиенко 1996, с. 234—248, № 56, 57).
Подібними до київського є два фрагменти мід-
ного басменого окладу, один з яких виявлено у
1974 р. в іконописній майстерні 1194—1209 рр.
на садибі олисея гречина в новгороді (колчин,
хорошев, Янин 1981, с. 72—79, 150—154), а ін-
ший — у києві в 1973 р. на вул. Чкалова, 10 у
житлі хІІІ ст. там же було знайдено фрагмент
мідної накладки до книги із зображенням свя-
того (Боровський 1986, с. 104, рис. 8). Це дає
підстави датувати нову знахідку хІІ ст.
типологічно і за розмірами дуже подібний
зразок басменого окладу (рис. 2, 5) із зображен-
ням виноградної лози з трипелюстковими квіта-
ми (мотив поширений у візантійській торевтиці
й мініатюрі х—хІІ ст. (Банк 1958, с. 211—221;
1971, с. 131—141) було виявлено у 1892 р. на
вул. трьохсвятительській у садибі Я.В. кривцо-
ва (хойновский 1893, с. 23, табл. Vii, 52).
Інша знахідка — це фрагмент мідного карбова-
ного окладу (№ 1045) із зображенням рослинного
орнаменту з плетива виноградної лози, від якого
залишилася частина видовженого медальйона з
великим листком-пальметою всередині (рис. 2,
4; 3, 1). розмір пластинки 10 × 6,2 × 0,05 см. З
гладенького неорнаментованого боку вона має
крайку завширшки 1,1 см з отворами від гвіздків.
на пальметці є прокол, а трохи нижче — отвір
діаметром 0,25 см. Подібні орнаментальні моти-
ви можна побачити на грузинських карбованих
окладах ікон й інших культових предметах хІ—
хІІ ст. (синай... 2000, В-104, В-105), ковчезі кос-
тянтина Дуки хІ ст. із Державної оружейної па-
Рис. 1. Предмети християнського культу: 1 – бронзо-
ва ручка дверей; 2 – фрагмент підставки бронзового
свічника; 3 – бронзовий замочок; 4 – ніжки у вигляді
лап, знайдені у софійському соборі в 1939 р.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 164
лати Московського кремля (Банк 1978, рис. 23),
колонках Великого єрусалима першої чверті
хІІ ст. із новгородського державного музею
(стерлигова 1996, с. 116—123, № 3). Ці паралелі
засвідчують візантійське походження згаданого
мотиву і дають підстави датувати київський зра-
зок також хІІ ст. Виявлені під час реставрації
рештки припою чи клею (?) зі зворотного боку
пластинки вказують або на спосіб кріплення, або
є результатом ремонту.
Від мозаїчного оздоблення храму походять знай-
дені на об’єкті (№ 10) хІІ — першої половини хІІІ ст.
маленькі (від 0,3 до 0,5 см) прозоро-жовті та вишневі
кубики смальти з пластинкою золотої фольги (Звіт,
с. 23—25, № 177—313). Деякі з них пофарбовано
оксидами міді, а до чотирьох прикипіли дрібні мід-
ні пластинки, тому автори звіту вважають, що ця
смальта від ікони, але, оскільки на ній є і рештки
вапняно-цем’янкового розчину, вона, вочевидь, від
оздоблення інтер’єру храму. Золотою смальтою
звичайно викладали тло зображень, що мало не
тільки сакральне значення, а й збагачувало коло-
рит і сприяло використанню денного світла (Де-
мус 2001, с. 62—63). За хімічним складом скло
смальти na-ca-Si має візантійське походження і
зварене на золі солончакових рослин 4.
Фрагменти бронзових хоросів чи панікадил.
у культурному шарі проїжджої частини давнь-
оруської вулиці знайдено фрагмент (рис. 4, 3)
Рис. 2. Фрагменти культових предметів: 1 – бронзова ручка дерей; 2 – мідна іконка; 3–5 – мідні
оклади на ікони; 6 – гребінь із самшиту
Рис. 3. Предмети християнського культу: 1, 4 – мідні
оклади ікони; 2 – мідна іконка; 3 – фрагмент кераміч-
ної іконки
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 1 65
бронзового гаку від ланцюга панікадила (Звіт, с. 17,
рис. 2, 37). Його розмір — 5 × (0,4—0,3) см — вказує
на те, що він належав невеликому виробу. у
будівлі (№ 23) хІІ—хІІІ ст. (Звіт, с. 35—40, №
2351) виявлено фрагмент обруча бронзового
панікадила (рис. 4, 1) — видовжену пластинку
з ажурним геометричним орнаментом і гладень-
ким відігнутим вузьким (1,15—1,05 см) борти-
ком. скошені краї вирізів орнаменту свідчать,
що цю деталь відлито за восковою моделлю в
пласкій однобічній глиняній формі способом так
званого просічного лиття. За цими ознаками
і місцем знахідки виріб може бути датований
хІІ ст.
на підлозі будівлі (№ 89) хІ ст. (Звіт, с. 65—
67, рис. 27, 1731) знайдено пластинчасту трохи
вигнуту ланку (завдовжки 16,3 см, завширшки
1,9 см, завтовшки 0,3 см) від ланцюга бронзово-
го хоросу або панікадила з гаком з одного боку
і петлями для шарнірного кріплення з іншого
(рис. 4, 10). її відлито у двобічної формі, а цен-
тральну частину додатково проковано. Подібні
ланки звичайно завершували ажурні ланцюги
виробів хІІ—хІІІ ст. у місці їхнього з’єднання
з «чашею» або піддоном, але інколи гладень-
кими були усі ланки ланцюгів (як, наприклад,
фрагмент ланцюга з княжої гори або панікади-
ла з геллеспонту; dodd cruikshank 1961, р. 103,
no. 24). умови знахідки цієї деталі дають під-
стави датувати її не раніше другої половини —
кінця хІ ст.
Під час розкопок було виявлено ще три фрагменти
ажурного обруча і піддона від різних панікадил. Знай-
дено їх на місці череня печі в зруйнованій будівлі
(№ 56) кінця Xi ст., яку перерізали об’єкти (№ 54 і
52) Xii—Xiii і XVii—XViii ст., причому піч житла
хІІ—хІІІ ст. знаходилася на відстані всього 40 см
від розвалу печі хІ ст. тут же було зафіксовано ще
кілька бронзових речей, що дає змогу вважати, що
це був склад брухту Xii—Xiii ст.
Із двох знайдених фрагментів обручів один —
це досить вузька вигнута дугою смужка з мідного
сплаву золотавого кольору (рис. 4, 5) розміром 5
× × (1,9—2,15) × (2—0,3) см, із трьома отворами
діаметром близько 1 см (Звіт, с. 98—100, № 1085),
відлита за восковою моделлю в однобічній плас-
кій глиняній формі. скошені краї отворів свідчать,
що їх зроблено просіканням, як і в описаній вище
деталі хІІ ст. (рис. 4, 1). Другий фрагмент обруча
— це гладенька вигнута смуга завширшки близько
1,8 см із бронзи темного кольору, із зовнішнього
боку якої частково зберігся ажурний геометрично-
рослинний орнамент (Звіт, с. 98—100, № 1084).
розмір деталі 9,1 × 5,05 см, завтовшки 0,3 см. її
відлито за восковою моделлю в однобічній формі
з наступним шліфуванням країв. Із внутрішнього
боку дуги, ближче до краю, є маленький конструк-
тивний отвір діаметром 0,45 см (рис. 4, 4). обидва
фрагменти від панікадил, які можуть бути датовані
кінцем хІ—хІІ ст. Зважаючи на розмір деталей
діаметри обручів становили не більше 25 см, тоб-
то це були невеликі панікадила на кілька склян-
их ламп або свічок.
тут-таки знайдено фрагмент пластинки з мідно-
го сплаву золотавого кольору розміром 6,1 × 5,8 ×
× 0,2 см тонкої ажурної роботи з геометрично-
рослинним орнаментом (№ 1083). орнаментальна
композиція складається з прямокутних ажурних
смуг, розділених стовпчиками з паском, і рельєфних
трилистих пальмет. Прямовисний край пластинки
має трохи заглиблену гладеньку крайку завширшки
0,25 см для сполучення деталей. на горизонталь-
ному краї завширшки 1,05 см є конструктивний
отвір діаметром 0,4 см (рис. 4, 2). Деталь відлито
за восковою моделлю в однобічній формі і, судячи
зі сполучних швів між частинами раппорта, її орна-
мент було виконано за шаблоном. Швидше за все,
це фрагмент піддона ажурного складеного паніка-
дила, подібного до відомих екземплярів із києва і
сахнівки 5 (ханенко 1902, табл. Vii, № 244; Васи-
ленко 1977, рис. 146). За аналогією до них він може
датуватися хІІ ст.
Від подібного панікадила походять три литі
тарілочки свічників. Дві з них глибокі, із прямими
ледве відігнутими вінцями, прикрашеними дво-
ма заглибленими борозенками. Знахідки майже
однакового розміру і зроблені з темного мідно-
5 Зберігаються в національному музеї історії україни.
4 аналіз виконано о.М. Єгорьковим (щиро вдячні йому
за допомогу) у лабораторії археологічної технології
Інституту історії матеріальної культури російської
академії наук, № 777-58. хімічний склад цього скла
(%): Sio2 — осн., na2o — 15; k2o — 1,9; cao — 5,0;
Mgo — 3,8; al2o3 — 2,0; Fe2o3 — 0,4; Mno — 1,2;
tio2 — 0,06.
Рис. 4. Фрагменти деталей бронзових панікадил
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 166
го сплаву, тому, очевидно, належали одному
виробу. одну з тарілочок (рис. 4, 7) діаметром
6,35 см і заввишки 1 см знайдено в заповненні
господарчої ями (№ 35) кінця хІ ст., тому її мож-
на датувати цим же часом (Звіт, с. 108, № 1010).
Другу знахідку (рис. 4, 8) діаметром 6,35 і за-
ввишки 1,2 см виявлено разом з іншими фраг-
ментами і матеріалами хІІ—хІІІ ст. (№ 1082).
круглий отвір посередині має рвані краї, оскіль-
ки його пробито із зовнішнього боку вдруге. Це
вказує на вторинне використання тарілочки, яку
настромили на більш масивний чи квадратний у
перетині штир. оскільки хороси та панікадила,
як правило, слугували тривалий час, тому їхні
зйомні деталі, особливо тарілочки для збирання
воску, могли замінювати та використовувати в
інших виробах. Виявлення тарілочок у різних
об’єктах: однієї (цілої) — у ямі кінця хІ ст., а
іншої (використаної вдруге) — разом із брух-
том хІ—хІІІ ст., дає змогу датувати їх другою
половиною — кінцем хІ ст.
Біля печі було знайдено і третю (№ 1081), трохи
більшу, пласку тарілочку (рис. 4, 6) з мідного сплаву
золотавого кольору, прикрашену по вінцях двома
прокресленими борозенками і подвійними нав-
скісними насічками, нанесеними вже після вилив-
ки. Діаметр тарілочки 7,5 см, висота 0,8 см, діаметр
грубо пробитого із зовнішнього боку отвору стано-
вить 0,7 см, що свідчить про вторинне використан-
ня виробу. Зважаючи на умови знахідки, тарілочка
може бути датована кінцем хІ—хІІІ ст.
разом із фрагментами панікадил було знай-
дено фрагмент литого оплавленого бронзового
свічника розміром 13 × 6,1 × 6 см. Збереглася по-
ловина круглої конусоподібної підставки на двох
лев’ячих лапах із порожньою, розширеною до-
гори трубкою (заввишки 2 см) посередині, в яку
встромлявся стрижень стояка (Звіт, с. 98—100,
№ 1088). Діаметр підставки 12,3 см, товщина 0,5 см,
висота лап близько 3 см. оплавлена частина дру-
гої половини свічника прикипіла зсередини (рис.
1, 2). Підставку прикрашено подвійними заглиб-
леними борозенками по краю і в центрі конуса,
а також по краю втулки для стрижня. одна лапа
кріпиться до заокругленого виступу на підставці
за допомогою гачка і круглого штиря, інша —
припаяна з внутрішнього боку підставки, проте
пошкодження краю свідчить, що спочатку тут
теж був виступ. судячи з подібних (але грубого
виконання і без будь-яких прикрас) свічників пер-
шої половини хІІІ ст. з угорського національно-
го музею в Будапешті (Lovag 1999, s. 68, № 155,
156), київський мав три ніжки. Він може бути
датований другою половиною хІІ — першою
половиною хІІІ ст. Дві подібні бронзові ніжки у
вигляді лап розміром 7,8 × 3,3 і 7,5 × 3,2 см (рис.
1, 4) було знайдено 1936 р. у Михайлівському
нефі софійського собору в києві. нині ці знахід-
ки зберігаються у національному заповіднику
«софія київська» 6 .
До свічника, ймовірно, належить і мініатюрне
блюдечко (рис. 4, 9) з мідного сплаву золотавого
кольору, діаметром 3,8 см (отвір 0,6 см), виявле-
не у заповненні будівлі (№ 23) хІІ—хІІІ ст. (Звіт,
с. 35—40, № 793).
литому бронзовому свічнику або водолію у
формі птаха чи фантастичної істоти (Lovag 1999,
s. 68, 76, 77, № 154, 186) належить фрагмент біч-
ної частини тулуба (ближче до горловини)
розміром 10 × 8,3 × (0,3—0,4) см (товщина
біля горла 0,75 см) із гравірованим зображен-
ням пір’я (рис. 5, 2). Деталь зафіксовано у шарі
хІІ—хІІІ ст. (Звіт, с. 62—63, № 2631а). Із внут-
рішнього боку зберігся технологічний штир,
що тримав глиняну болванку форми. уламок
потрапив до вогню, через що неможливо вста-
новити, мав цей виріб золочення чи був пла-
кований сріблом. Зважаючи на гравірування,
знахідка може бути датована другою половиною
хІІ — першою половиною хІІІ ст.
Книжкові застібки. у культурному шарі
проїжджої частини давньоруської вулиці знай-
дено дві бронзові книжкові застібки у вигляді
мініатюрних «мечів» 7 (Звіт, с. 16, рис. 2; 33, 34).
Ціла застібка розміром 3,5 × 0,75 см має голівку
у формі зрізаного конуса, а фрагментована (1,8 ×
0,75 см) — сферичну (рис. 6; 3, 6). Ще один
фрагмент «меча» зі сферичною голівкою (Звіт,
с. 81, № 1020) розміром 1,7 × 0,62 см (рис. 6, 5)
виявлено на ділянці 2, а цілу застібку з голівкою
у вигляді зрізаного конуса розміром 3,5 × 0,72 см
(рис. 6, 7) — на ділянці 3 (Звіт, с. 81—82, № 1116).
голівка п’ятого «меча» (Звіт, с. 35—40, № 785),
зафіксованого в будівлі (№ 23) хІІ—хІІІ ст., має
прямокутну підставку східчастої форми з неве-
ликим нахилом (деформація від навантаження)
і ромбоподібним маленький виступ. розмір
знахідки — 2,4 × 0,62 см (рис. 6, 4).
книжкові застібки у формі «мечів» належать до
масової продукції та доволі часто фіксуються в дав-
ньоруських шарах. судячи з палітурки грецького
манускрипту з Віденської національної бібліотеки,
такі срібні застібки «гвіздки-мечі» закріплювали на
торці однієї частини палітурки виступами назовні,
а на їх голівки надягали пряжки з круглим отво-
ром, що кріпилися на ремінцях до іншої частини
переплету (ross 1965, vol. 2, p. 96, pl. LXVi, 142).
Під час розкопок було знайдено дві подібні двочас-
тинні литі бронзові пряжки. одну, розміром 2,1 ×
(1,4—1,15 см) (рис. 6, 1) з ремінцем, до якого кріпи-
6 Інв. № сМаа 3353, 3354.
7 Деякі вчені, не знаючи про функціональне при-
значення цих знахідок, вважали, що ці мініатюрні
бронзові мечі - амулети давньоруських воїнів-дру-
жинників. Детальніше див.: голубева 1997, с. 155,
табл. 92, 31, 33.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 1 67
лася пряжка, завширшки не більше ніж 0,6 см,
виявлено в будівлі (№ 22) останньої третини
хІ—хІІ ст. (Звіт, с. 32—35, рис. 22, 122). Дру-
гу пряжку розміром 2,55 × 1,4 см із ремінцем
завширшки не більше ніж 0,7 см, додатковим
отвором угорі фігурного виступу (рис. 5, 2) діа-
метром 0,8 см зафіксовано в давньоруському
культурному шарі (Звіт, с. 81, № 1002).
книжковими застібками вважають і ажурні кри-
ноподібні накладки трикутної форми із загостреним
штифтом, що зігнутий гачком на звороті. Подібні
вироби знаходять у середньому По-дніпров’ї на
об’єктах давньоруського часу, іноді разом із «ме-
чиками» (Івакін та ін. 1998, с. 129, рис. 137, 1),
але їхня конструкція засвідчує, що це не застібки,
а накладки, якими, швидше за все, прикрашали
закінчення ремінців. три таких накладки було
виявлено в різних місцях розкопу з матеріалами
хІ—хІІІ ст. (Звіт, с. 64, 150, рис. 27, 1744; 43,
1004; 50, 2646). Вони литі, однотипні: трикутник
із вписаним у нього крином і крин меншого розмі-
ру на верхівці, підставка має напівкруглий виступ
(рис. 5, 8—10). у широкій частині накладок — між
листям крину і на нижньому виступі — отвори, за
допомогою яких їх, мабуть, додатково пришивали
до основи. розміри накладок — 2,3 × × 1,3; 2,2 ×
1,3; 2,05 × 1,3 см (якість лиття не висока, звідси
і незначні розбіжності в розмірах).
усі накладки, без сумніву, місцевого поход-
ження. судячи з аналогічних знахідок на княжій
горі (ханенко 1902, вып. V, с. 31, № 215, табл. XV)
8 , григорівському поселенні, поселенні в урочищі
рожана криниця (Петрашенко, козюба 1999, с.
148, рис. 61, 4), літописному Воїні (Довженок,
гончаров, Юра 1966, с. 95, табл. XVi, 12—14), у
києві в «місті Володимира» (Боровский, толочко,
харламов 1975, с. 6) і на території Михайлівського
Золотоверхого монастиря (Івакін та ін. 1998, с. 129,
рис. 137, 2), час побутування таких накладок
припадає на хІІ — першу половину хІІІ ст.
Мідну іконку знайдено в будівлі (№ 38) другої
половини хІІ — першої половини хІІІ ст. (Звіт, с.
88—91, рис. 23, 1018). на прямокутній пластині із
заокругленим верхом, розміром 7,1 × 5,3 × 0,15 см,
гравіруванням і черню зображено шестикінцевий
розквітлий хрест із навскісною нижньою попере-
чиною. хрест утворено переплетенням подвійного
джгута, стрічки якого розгалужуються і загинають-
ся доверху двома рослинними S-по-дібно вигну-
тими пагонами. над верхньою поперечиною мо-
нограма ic хъ з прямими титлами. окреслений по
боках зубцюватим штампом джгут всередині містить
стрічку з черні. По краю пластинку прикрашають
два ряди карбованих півсфер, що імітують перлини,
причому внутрішній ряд повторює форму хреста, а у
вузькому місці має додаткові кільцеподібні візерунки
(рис. 2, 2; 3, 2). Зверху на пластинці є маленький
отвір для петлі або гвіздка, зі зворотного боку
збереглися відбитки припою (?). За змістом зоб-
раження це вотивна іконка, яку могли підвішувати,
прибивати, припаювати чи приклеювати.
слов’янський варіант монограми імені христа
засвідчує, що іконку зробив місцевий майстер. За
Ю.а. Федоровим, на російських нагрудних хрестах
слов’янські варіанти скороченого написання імені
христа фіксують лише з XVi ст. (Федоров 2000,
с. 74). утім на творах ужиткового мистецтва
такі приклади відомі вже з XiV ст.: хрест-мо-
щевик із ризниці Благовіщенського собору Мос-
ковського кремля, шиферна іконка «Богоматір
Милування і сім сплячих отроків ефеських» із
зібрання І.с. остроухова, «Микола і сім спля-
чих отроків ефеських» з колекції В.а. Прохо-
рова (николаева 1976, рис. 50; 1983, с. 80—81,
№ 128, 131). Проте є усі підстави вважати, що
слов’янська транскрипція монограми імені
христа з’явилася раніше. отже, зважаючи на
епіграфічні особливості накреслення букви ъ,
умови знахідки і форму зображеного хреста, іконку
8 Ще одна (від ханенків) зберігається у фондах націо-
нального музею історії україни, інв. № в-4375.
Рис. 5. Бронзові предмети: 1 – замочок; 2 – фрагмент
водолія та свічника
Рис. 6. книжкові кріплення: 1–7 – бронзові книжкові
застібки; 8–10 – накладки з мідного сплаву
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 168
можна датувати XІІІ ст. не суперечить цій даті й
техніка нанесення черні товстою лінією між двома
гравірованими стрічками, появу і застосування якої
на сріблі та інших металах (у тому числі на виробах
із мідних сплавів), З.а. Володченко відносить до
хІІІ ст. (Володченко 1953, с. 11).
Керамічна іконка. До речей особистого бла-
гочестя належить знайдений у культурному шарі
Xii—XiV ст. розкопу 5 фрагмент оплавленої ке-
рамічної іконки (Звіт, с. 62—63, рис. 40, 1745): її
верхня частина із широкою (0,8 см) гладенькою
рамкою і петлею для підвішування (рис. 3, 3).
розмір фрагмента: завширшки 4,65 см, заввиш-
ки разом із петлею 4,65 см, завтовшки 1,2 см.
Від зображення на заглибленому тлі посередині
зберігся фрагмент німба з рельєфною окрайкою,
що, беручи до уваги його розташування, швидше
за все, засвідчує одноосібне зображення погруд-
дя святого. Зворотний бік іконки гладенький.
у середньому Подніпров’ї виявлено кіль-
ка глиняних іконок (шість походять із княжої
гори). у києві керамічну іконку із зображен-
ням Богоматері «Милування» було знайдено у
хІх ст. неподалік софійського собору (сборник
снимков... 1891, серия 2, вып. 1, с. 10, табл. ІІІ,
1). Датують подібні недорогі вироби звичайно
хІ—хІІІ ст., але, безумовно, їх виготовляли і
в пізніший час. За місцем знахідки цю іконку
можна віднести до Xii—XiV ст.
Хрести-енколпіони. Фрагмент центральної
частини оплавленої стулки бронзового литого
рельєфного хреста-енколпіона із зображенням
одного з руських святих мучеників — Бориса
або гліба (рис. 7, 5) — знайдено у заповненні
будівлі (№ 23) хІІ—хІІІ ст. (Звіт, с. 35—40, рис.
21, 934). хрест мав заокруглені краї із висту-
пами-«слізками» і неглибокий лоток. у середо-
хресті зображено постать святого на повний
зріст, у плащі, скріпленому на правому плечі
фібулою, у зігнутій в лікті правиці він тримає
храм (зберігся частково).
низький рельєф і дрібні деталізовані бганки
одягу, прикрашеного орнаментом, а також розмір
хреста — 4,3 × 3,6 × 0,5 см — відповідають типу
борисоглібських хрестів (корзухина, Пескова
2003, 218—220, табл. 87), які М.х. алеш-ковсь-
кий відносить до «рельєфно-мальовничої» групи
(алешковский 1972, с. 115). найближчими ана-
логіями цьому хресту є стулка хреста з Держав-
ного руського музею, який вважають зразковою
«первинною» відливкою; енколпіон, що похо-
дить із новгорода з будівлі 1135 р. (корзухина,
Пескова 2003, с. 87, 88, 93, табл. 40, ІІ.3.1/54;
41, ІІ.3.1/3); хрести, знайдені у києві на По-
долі (сборник снимков 1891, серия 2, вып. 2,
табл. І, 4, 5) і на вул. Михайлівській, 24а в житлі
хІ—хІІ ст. (Мовчан, козловський, Ієвлев 2004,
с. 229—231, рис. 2, 10). За аналогіями і місцем
знахідки, цей енколпіон можна датувати кінцем
хІ — початком хІІ ст.
у культурному шарі хІІ—хІІІ ст. (Звіт, с. 62—
64, рис. 27, 1807) зафіксовано фрагмент оплавле-
ної стулки глибокого енколпіона з мідного спла-
ву 9 : частина лівої заокругленої гілки хреста (5 ×
× 2,7 × 1,15 см) з рельєфними окрайкою і зобра-
Рис. 7. Предмети християнського культу: 1, 3–5 – бронзові енколпіони; 2 – стулка складня; 6 – натільний хрес-
9 В інвентарній книзі зазначено, що цей хрест знайдено
на підлозі будівлі хІ ст. (об’єкт № 89).
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 1 69
женнями. у середохресті, з огляду на контури,
було зображено Богоматір одигітрію з немовлям
христом на лівій руці, а ліворуч від неї — пог-
руддя святого з бородою (рис. 8, 3). За існуючою
типологією такий енколпіон мав би належати до
ІІ групи хрестів хІІ—хІІІ ст. із високим рельє-
фом і вільним компонуванням зображень. утім,
від-сутність «слізок» і зображення медальйона
навколо фігури святого не знаходять відповід-
ностей серед хрестів цієї групи (корзухина, Пес-
кова 2003, с. 60—61, табл. 16—34). Проте через
погану збере-женість виробу ці ознаки не можна
вважати типоутворювальними.
у заповненні будівлі (№ 52) другої полови-
ни XVii—XViii ст. виявлено стулку бронзово-
го литого складня (Звіт, с. 83, 133—134, рис.
45, 1011) прямокутної форми, розміром 5,8 ×
2,7 × × 0,35 см, із конструктивними виступа-
ми-штирками (верхній обламаний) з правого
боку. Зов-нішня поверхня стулки гладенька,
добре відполірована, на внутрішній — ліворуч
зроблено уступ завширшки 0,3 см, а в прямокут-
ній гладенькій рамці невисоким рельєфом у три
ряди зображено пари напівфігур святих, звер-
нених праворуч або анфас (рис. 7, 2; 8, 7). над
кожною постаттю знаходяться рядкові рельєфні
написи: Петръ | МихаІлъ; Флоръ | Мака-
реІ; коSМа | ДоМІанъ. у Петра кучеряве
волосся і борода, права рука зігнута в лікті, у
лівій — книга. архангел Михайло зображений
зі схиленою кучерявою головою, у правій руці
він тримає лабарум, у лівій — сферу. Флор також
із кучерявим волоссям і бородою, руки зігнуті в
ліктях, Макарій з широкою бородою, кучерявим
волоссям, з книгою або сувоєм у лівій руці, права
зігнута перед грудьми. Бородаті косма і Даміан
зображені анфас із сувоями в лівій руці.
За розташуванням фігур — це ліва стулка три-
частинної іконки-складня, які носили на грудях
і брали із собою у подорож, тому їх ще назива-
ють «подорожніми». За Павлом алеппським, у
середині XVii ст. «у всіх ратників без винятку
неодмінно є на грудях красивий образок у вигляді
потрійного складня, з яким він ніколи не розлу-
чається, і, хоч би де зупинився, ставить його на
видному місці і поклоняється йому» (Путешест-
вие... 1898, вып. 3, с. 136). таку саму стулку склад-
ня з напівфігурами архангела гавриїла, апостола
Павла, григорія Богослова, мученика Димитрія,
свв. Івана та Власія знайдено в старій рязані.
Появу моделі для цього складня В.П. Даркевич
і В.г. Пуцко відносять до XVi ст., сам же ви-
ливок, що має зі зворотного боку сліди оброб-
ки напилком, — до XVii—XViii ст., коли такі
іконки набули найбільшого поширення (Дарке-
вич, Пуцко 1981, с. 229, рис. 3, 11). Два таких
складні XViii ст., бічні стулки яких виконано за
іконографією XVi ст., зберігаються в Музеї ан-
дрія рубльова в Москві (гнутова, Зотова 2000,
№ 204, 205). Подібна (ліва) стулка мідного склад-
ня трохи меншого розміру, внутрішня рамка
якого профільована «мотузочкою», із добірки
Музею раІк з ермітажу, датується першою по-
ловиною XVii ст. Із цієї самої колекції походить
ціла ікона-складень із зображенням старозавіт-
ної трійці в середнику і три середники із зоб-
раженням одигітрії смоленської (усі XVii ст.)
(уханова 1994, с. 226—227, № 350—354). отже,
стилістична й іконографічна подібність київської
стулки до цієї групи образків, а також технологіч-
ні ознаки дають підстави датувати її XVii ст.
разом зі стулкою складня у перевідкладеному
стані було виявлено бронзовий литий хрест-ен-
колпіон з оглавієм у вигляді біконічної намис-
тини з конічними виступами біля отвору (Звіт,
с. 83, рис. 45, 1000). стулки хреста мають зовсім
неглибокий лоток і щільно скріплені внизу за-
клепкою. хрест деформований — його верхня
гілка трохи вигнута (рис. 7, 1; 8, 1), розмір — 7 ×
× 4,6 × 0,5 см. енколпіон має заокруглені раме-
на з медальйонами, у середохресті дуги з гла-
денькою окрайкою. рельєф зображень сильно
згладжено численними виливками. на лицьовій
стулці хреста схематично зображено архангела
сихаїла — переможця бісів і чотирьох святих у
медальйонах — ймовірно, сергія, агапіта, ар-
темія і сисінія (Пекарська, Пуцко 1989, с. 91,
рис. 4, 5). на звороті стулки — розп’яття з фігу-
рами пристоячих і архангелів. тіло розіп’ятого
христа зображено майже прямим, із прямими
руками, написів немає.
хрести цього типу із зображеннями апок-
рифічних сюжетів набули поширення у XiV—
XV ст., а найраніші екземпляри датуються хІІІ ст.
(корзухина, Пескова 2003, с. 218—220, табл.
147). Проте схематичність зображень і якість
виливки енколпіону, що розглядається, засвід-
чують, що він пізніший. найближчою аналогією
до нього є хрест із Музею історії міста києва
(місце знахідки якого не встановлено), стулки
з розп’яттям із кіровської обл. і Володимиро-
суздальського історичного музею, енколпіон зі
зборів Б. і В. ханенків (сборник снимков... 1891,
вып. 2, с. 5, табл. i, 2; ІІ, 2).
неподалік цієї будівлі на глибині 1,9 м (Звіт,
с. 83, № 997) було знайдено невеликий рельєф-
но-черневий енколпіон з мідного сплаву із за-
округленими кінцями розміром 6,2 × 4,5 × 0,5
см. на його лицьовій стулці зображено розп’яття
з пристоячими, на зворотній — постать Богома-
тері з долонями, розкритими перед грудьми, і
три напівфігури святих у медальйонах. Фігуру
розіп’ятого христа виконано високим рельє-
фом, хресне древо не зображене, лише ледь
виступають верхня і нижня короткі поперечини.
над головою христа на черневому тлі зображе-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 170
но хрест із розширеною основою, а також симво-
ли сонця і місяця. Черневі схематизовані зобра-
ження постатей пристоячих не мають виразних
іконографічних ознак. у середохресті по краях
стулки збереглося гравіроване штрихування, вер-
хня петля відламана. на зворотній стулці хреста
рельєфно зображено (без деталізації, різцем поз-
начено лише руки) Богоматір на повний зріст,
по обидва боки від неї — монограма Богоматері
Мр Θу (р перевернуто навпаки), нижня петля
відламана (рис. 7, 3; 8, 4).
хрести цього типу з’являються з кінця хІ ст.
Місцем їх виготовлення вважають київ. За ана-
логією із хрестами з національного києво-Пе-
черського історико-культурного заповідника,
с. Яблунівка Черкаської обл. і хрестом, знай-
деним біля Пскова (корзухина, Пескова 2003,
с. 101—102, 106—108, табл. 66, 49, 50; 67, 41),
київський може бути датований хІІ ст. Подібний
хрест, але без місця знахідки, знаходиться у при-
ватній колекції (нечитайло 2002, с. 10, 52).
лицьову стулку бронзового хреста-енколпіона
з дрібними, щільно скомпонованими рельєфними
зображеннями Богоматері та чотирьох святих у ме-
дальйонах було виявлено на підлозі будівлі кінця
хІ — початку хІІ ст., яку перерізали об’єкти дру-
гої половини хІІ — першої половини хІІІ ст. та
XVii — першої половини XViii ст. 10 утім, неспри-
ятлива стратиграфічна ситуація не ускладнює да-
тування хреста, адже він належить до добре дато-
ваного типу. енколпіон розміром 6,5 × 5,8 × 0,5 см
(довжина з петлями — 8,4 см) трохи вигнутий, вер-
хня гілка зламана, всередині порожній (Звіт, с. 87,
рис. 45, 998). Він має заокруглені рамена і «сліз-
ки», розташовані в місцях прилягання медальйонів
до хреста, і прикрашені рельєфними півсферами.
Медальйони і хрест по краях оформлює рельєфна
крайка з насічками. Богоматір зображено на повний
зріст зі схрещеними перед грудьми руками з розкри-
тими долонями. напівфігури святих у медальйонах
обабіч Богоматері зображено зверненими до неї у
позі моління, а у верхньому і нижньому — анфас.
рельєфні написи навколо постатей не читаються,
але, судячи з виливків кращої якості, ними могли
бути святі Петро, Василь, косма і Даміан (Lovag
Zs. 1999, s. 28, № 28). Дзеркальний слов’янський
напис навколо фігури Богоматері (різаний на ливар-
ній формі) стандартного для таких хрестів змісту:
«свята Богородице, допомагай» (рис. 7, 4; 8, 2).
хрести цього типу досить численні (256 екз.), їх
знайдено під час розкопок багатьох стародавніх
міст, зокрема й у києві неподалік Десятинної
церкви. Датуються такі хрести-енколпіони пер-
шою половиною хІІІ ст. (корзухина, Пескова
2003, с. 193—209, № 46—54).
Мініатюрний литий з мідного сплаву натільний
двобічний хрестик розміром 1,85 × 1,8 × (0,25—
0,15) см із дугами в середохресті, дисками на кін-
цях рамен і відламаною петлею знайдено в ямі (№
21), що за керамікою датується рубежем х—хІ ст.
(Звіт, с. 29—32, рис. 22, 105). Диски мають невеликі
виступи-«вушка», а в центрі прикрашені заглибле-
ними цятками (так званими павиними вічками). так
само оздоблено й перехрестя, але через корозію з
одного боку орнаменту майже не видно (рис. 7, 6; 8,
5). хрести подібної форми відомі у візантійському
мистецтві з Vii ст. (ross 1965, vol. 2, p. 10, pl. Xii,
no. 6). типологічно близькі до них походять із нов-
города (остання чверть хІ — перша чверть хІІ ст.;
седова 1981, с. 50, рис. 16, 7), поселення хІ—хІІ ст.
в урочищі реутово в канівському Подніпров’ї (Пет-
рашенко, козюба 1999, с. 137, 138, рис. 49, 1), по-
селення настасьїно (сарачева, сапрыкина 2004,
с. 57, рис. 93, 5), київської і Полтавської областей
(нечитайло 2002, с. 73, № 324, 325) і датуються хІ
— початком хІІ ст. (николаева, недошивина 1997,
табл. 103, 19). Зважаючи на умови знахідки, київсь-
кий натільний хрестик зроблено на початку хІ ст.
Ще один литий із мідного сплаву двобічний
хрестик розміром 2,3 × 3 × 0,25 см, із втраченими
вушком і нижньою гілкою (рис. 8, 6) знайдено на
розкопі 4 на глибині 1,3 м у перемішаному куль-
турному шарі, значна частина якого була знищена
перекопами хІх—хх ст. тут було виявлено три
об’єкти: господарчу яму хІІ ст. і підклети буді-
вель XVii—XViii ст. Поряд із давньоруськими і
пізньосередньовічними матеріалами зафіксовано
фрагменти трипільської кераміки (Звіт, с. 58—59).
рамена хреста мають форму овальних медальйонів
із рельєфними вузькою окрайкою і трипелюстко-
вими квітками-кринами всередині. у середохресті
вміщено рельєфну розетку, малюнок якої майже
не видно через пошкодження, але за аналогією до
цілого подібного хрестика із зеленою емаллю з
київської обл. (приватна колекція), вона мала бути
восьмипелюстковою (або променевою) (нечитай-
ло 2002, с. 66, № 185, 186). Знахідка сильно коро-
дована, тому відбитків емалі виявити не вдалося,
але, можливо, як і на подібних хрестиках із латвії
(Мугуревич 1965, с. 64), її тут зовсім не було.
овальнокінцеві мідні литі хрестики з жовтою
виїмчастою емаллю, прикрашені стилізованими
криноподібними пальметами, В.а. Мальм датує
хІ ст. і пов’язує їхнє виробництво, так само як
і хрестиків з емаллю кінця хІ—хІІІ ст. інших
типів, із середнім Подніпров’ям (Мальм 1968,
с. 113—117). Відкриття в києві на Подолі майс-
терні першої половини хІІІ ст., в якій виробляли
мідні литі хрестики з емаллю (сагайдак, сер-
10 Згідно з інвентарним описом цей енколпіон було знай-
дено в будівлі другої половини хІІ — першої поло-
вини хІІІ ст. (об’єкт № 38), але у звіті зазначено, що
його виявлено на підлозі будівлі рубежу хІ—хІІ ст.
(об’єкт № 37), яка частково була перерізана об’єктами
№ 35 и 43 кінця хІ і XVii — другої половини XViii ст.
(детальніше див.: Звіт, с. 86—92, 108, 133).
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 1 71
гєєва, Михайлов 1997, с. 118—119, рис. 2, 3, 4),
дає підстави вважати, що цей хрестик також
місцевого виробництва. За місцем знахідки він
може бути датований хІІ ст.
Замочок від скриньки розміром 5,4 × 4,3 ×
× (1,6—1,2) см (рис. 1, 3; 5, 1) знайдено на ділян-
ці 2 на глибині 1,8 м у шарі з давньоруськими й
Рис. 8. Предмети християнського культу: 1–4 – бронзові енколпіони; 5–6 – натільні хрести; 7 – стулка складня
матеріалами XVii—XViii ст. (Звіт, с. 82—83, рис.
44, 1007). корпус виробу відлито у вигляді фігур-
ки барана з рогами, зігнутими в кільця. Замочок
складається з двох половинок, краї яких добре
відшліфовані. на крупі тварини є два отвори для
кріплення стулок, біля голови зверху — отвір для
дужки. очі показано заглибленою лінією, завит-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 172
Акты о заселении Южной россии XVi—XViii вв. — Центр. науч. б-ка нан украины. — Ви 16060/4.7, ф. 3.
Алексеев Л.В. Древний Мстиславль (по материалам раскопок 1959—1964, 1968 и 1969 гг.) // ксиа. — 1976. —
№ 146. — с. 44—52.
Алешковский М.Х. русские глебоборисовские энколпионы 1072—1160 гг. // Древнерусское искусство. художест-
венная культура домонгольской руси. — М., 1972. — с. 104—125.
Архипова Є.І. нові знахідки візантійських стеатитових іконок в україні // студії мистецтвознавчі. архітектура.
образотворче та декоративно-ужиткове мистецтво. — 2004. — Ч. 3(7). — с. 8—11.
Банк А.В. Византийские серебряные изделия хІ—хІІ вв. в собрании Эрмитажа // ВВ. — 1958. — т. 13. — с. 211—221.
Банк А.В. опыт классификации византийских серебряных изделий х—хІІ вв. // ВВ. — 1971. — т. 32. — с. 131—141.
Банк А.В. Прикладное искусство Византии Іх—хІІ вв. — М., 1978.
Боровський Я.Є. археологічні дослідження в «городі» Ярослава // археологічні дослідження стародавнього києва. —
к., 1976. — с. 86—107.
Боровський Я., Мовчан І. книга в києві (за археологічними знахідками) // киевский альбом. истор. альманах. —
2002. — Вып. 2. — с. 55—60.
Боровский Я.Е., Толочко П.П., Харламов В.О. Звіт старокиївського загону київської археологічної експедиції Інс-
титуту археології ан урср про археологічні розкопки під будинком № 3 по Володимирській вул. в 1975 р. /
на Іа нан україни. — 1975/25.
Бочаров Г.Н. «корсунские» врата новгородского софийского собора // Памятники русской архитектуры и мону-
ментального зодчества. — М., 1983. — с. 5—33.
Василенко В.М. русское прикладное искусство. истоки и становление. — М., 1977.
Володченко З.А. к вопросу о технике черни на руси // ксиа. — 1953. — Вып. 52. — с. 10—16.
Гнутова С.В., Зотова Е.Я. кресты. иконы. складни. Медное художественное литье Xi — начала хх века из соб-
рания Центрального музея древнерусской культуры и искусства имени андрея рублева. — М., 2000.
Голубева Л.А. амулеты // Древняя русь. Быт и культура. археология. — М., 1997. — с. 153—165.
Гордиенко Э.А. Золотое и серебряное дело. каталог // Декоративно-прикладное искусство Великого новгорода.
художественный металл Xi—XV века. — М., 1996. — с. 234—248.
Даркевич В.П., Пуцко В.Г. Произведения средневековой металлопластики из находок в старой рязани (1970—
1978 гг.) // са. — 1981. — № 3. — с. 218—232.
Демус О. Мозаики византийских храмов. Принципы монументального искусства Византии. — М., 2001.
Довженок В.Й., Гончаров В.К., Юра Р.О. Древньоруське місто Воїнь. — к., 1966.
Искусство Византии в собраниях ссср. каталог выставки. — М., 1977. — т. 1.
Івакін Г.Ю., Козубовський Г.А., Козюба В.К. та ін. наук. звіт про дослідження комплексу Михайлівського Золотоверхого
монастиря та прилеглих територій в місті києві у 1998 р. / на Іа нан україни. — 1998/92. — т. 1. — Ч. 1.
ки рогів і вуха добре модельовані. Зовнішня повер-
хня фігурки відполірована, на внутрішній є відбит-
ки глиняної форми. Механізм і дужка відсутні.
такі мініатюрні замочки використовували для
скриньок. При відмиканні вони розпадаються
на дві частини: скобу (що звичайно має П-по-
дібну форму) і корпус. Всередині корпусу — дві
пружини. скобу одночасно встромляли в отвори
на корпусі й шиї тварини. у замкненому стані
пружини розходилися, упираючись кінцями в
стінки корпусу, і не давали виштовхнути скобу
назад без допомоги ключа. ключ вставляли до
т-подібного прорізу на плечі — і він стискував
кінці пружин. Замки подібної конструкції ві-
домі з раннього середньовіччя до нового часу,
причому давньояпонські, китайські чи тульські
— всі вони мали однаковий механізм роботи і
подібну форму. аналогічний замочок у формі
фігурки тварини з повернутою назад головою,
знайдений у новгороді, датується останньою
чвертю хІ ст. (седова 1981, с. 171, рис. 72, 3), а
виявлений у Московському кремлі — другою
половиною хІІ ст. (латышева 1971, с. 220, рис.
2). За аналогією до них, київська знахідка може
бути датована другою половиною хІ — першою
половиною хІІ ст. кілька подібних бронзових
замочків хІ—хІІІ ст. знайдено і в херсонесі. на
думку М. третеського і г.П. латишевої, саме в
херсонесі їх і виробляли, а звідти вони вже пот-
рапляли до русі й Булгару, де згодом виникло їх
місцеве виробництво (латышева 1971, с. 217—
220). Принцип конструкції подібних замків було
занесено до херсонесу з китаю торговельним
шляхом через туркестан, Малу азію і хазарію
(третеский 1911, с. 127—133, рис. 2).
отже, розглянуті знахідки репрезентують
досить тривалий хронологічний період життя
середньовічного києва: кінець хІ—XVii ст.
Майже всі вони пов’язані з існуючою тут церк-
вою св. спаса, час появи якої може бути від-
несений на кінець хІ — початок хІІ ст. Деякі
вироби мають візантійське (стеатитова іконка),
західноєвропейське (водолій або свічник) чи
херсонеське (замочок) походження. утім пе-
реважна більшість цих речей місцевого вироб-
ництва, що засвідчує високий рівень розвитку
ремесла і художньої культури середньовічного
києва.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 1 73
Колчин Б.А., Хорошев А.С., Янин В.Л. усадьба новгородского художника хІІ в. — М., 1981.
Корзухина Г.Ф., Пескова А.А. Древнерусские энколпионы. нагрудные кресты-реликварии х—хІІІ вв. — сПб., 2003.
Латышева Г.П. торговые связи Москвы в хІІ—XiV вв. (по материалам археологических раскопок 1959—1960 гг.
в Московском кремле) // Древности Московского кремля. — М., 1971. — с. 213—229.
Мальм В.А. крестики с эмалью // славяне и русь. — М., 1968. — с. 113—117.
Мовчан І.І., Климовський С.І. Звіт про археологічні дослідження старокиївської експедиції Інституту археології нан
україни у місті києві в 2001—2002 рр. на вул. В. Житомирській, 20 / на Іа нан україни. — 2001—2002/1.
Мовчан І.І., Климовський С.І. Дослідження «граду Ярослава» стародавнього києва // археологічні відкриття в
україні 2000—2001 рр. — к., 2002. — с. 192—195.
Мовчан І.І., Козловський А.О., Ієвлев М.М. археологічні дослідження поблизу Михайлівської площі в 2003 р. //
археологічні відкриття в україні 2002—2003 рр. — к., 2004. — с. 229—231.
Мугуревич Э.С. Восточная латвия и соседние земли в х—хІІІ вв. Экономические связи с русью и другими терри-
ториями. Пути сообщения. — рига, 1965.
Нечитайло В.В. каталог христианських нагрудних виробів мистецтва періоду київської русі (х — перша половина
хІІІ ст.). — к., 2000.
Николаева Т.В. Прикладное искусство Московской руси. — М., 1976.
Николаева Т.В. Древнерусская мелкая пластика из камня Xi—XV вв. — саи. — Вып. е1-60. — М., 1983.
Николаева Т.В., Недошивина Н.Г. Предметы христианского культа // Древняя русь. Быт и культура. археология. —
М., 1997. — с. 166—178.
Пекарська Л.В., Пуцко В.Г. Давньоруські енколпіони в збірці Музею історії м. києва // археологія. — 1989. —
№ 3. — с. 84—94.
Петрашенко В.О., Козюба В.К. узбережжя канівського водосховища (каталог археологічних пам’яток). — к., 1999.
Петров Н.И. историко-топографические очерки древнего киева. — к., 1897.
Путешествие антиохийского патриарха Макария в россию в половине XVii в., описанное его сыном, архидиаконом
Павлом алеппским. — М., 1898. — Вып. 3.
Сагайдак М.А., Сергєєва М.С., Михайлов П.С. Дослідження київського Подолу // археологічні дослідження в
україні 1993 року. — к., 1997. — с. 117—120.
Сарачева Т.Г., Сапрыкина И.А. средневековые ювелирные изделия // средневековое поселение настасьино. труды
Подмосковной экспедиции института археологии ран. — М., 2004. — т. 2. — с. 52—65.
Сборник снимков с предметов древности, находящихся в г. киеве в частных руках. — к., 1891. — Вып. 1.
Сборник снимков с предметов древности, находящихся в г. киеве в частных руках. — к., 1891. — Вып. 2.
Сборник снимков с предметов древности, находящихся в г. киеве в частных руках. — к., 1891. — Вып. 3, 4.
Сборник снимков с предметов древности. — к., 1891. — сер. 2. — Вып. 2.
Свеховский З. романское искусство в Польше. — Варшава, 1984.
Седова М.В. Ювелирные изделия древнего новгорода (X—XV вв.). — М., 1981.
Синай. Византия. русь. Православное искусство с 6 до начала 20 века: каталог выставки. — сПб., 2000.
Стерлигова И.А. Золотое и серебряное дело. каталог // Декоративно-прикладное искусство Великого новгорода.
художественный металл Xi—XV века. — М., 1996.
Третеский Н. о древних херсонесских замках и ключах // известия императорской археологической комиссии. —
сПб., 1911. — Вып. 42. — с. 127—133.
Уханова И.Н. русская мелкая пластика // коллекция музея раик в Эрмитаже. каталог выставки. — сПб., 1994. —
с. 224—230.
Федоров Ю.А. история и символика православных нагрудных крестов. — сПб., 2000.
Ханенко Б.И. и В.Н. Древности Приднепровья. — к., 1902. — Вып. 5.
Хойновский И.А. раскопки великокняжеского двора древнего града киева, произведенные весною 1892 г. — к.,
1893.
Чернов С.З., Бойцов И.А. раскопки в историческом проезде и изучение Великого посада Москвы Xiii—XiV вв. //
са. — 1992. — № 1. — с. 211—230.
Dodd Cruikshank. byzantine Silver Stamps. — Washington, 1961.
Legner A. deutsche kunst der romanik. — Műnchen, 1982.
Lovag Zs. Mittelalterliche bronzegegenstдnde des ungarischen nationalmuseums. — budapest, 1999.
Mrusek H.J. romanik. — Leipzig, 1972.
Ross M.C. jewelry, enamels, and art of the Migration period. — Washington, 1965. — Vol. 2.
Одержано 01.04.2005
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 174
Е.И. Архипова
ПаМЯтники ДекоратиВно-ПриклаДного искусстВа
ДреВнего киеВа (по материалам раскопок 200—2002 гг.)
В результате проводившихся в 200—2002 гг. в западной части «города Ярослава» раскопок были обнаружены
многочисленные изделия декоративно-прикладного искусства хІ–хVii вв. статья посвящена публикации одной
групп этих находок – культовых предметов, скопление которых обусловлено близостью исследуемого участка к
фундаменту древней спасской церкви, просуществовавшей до конца XVi в. Это предметы личного благочестия
– крестики, энколпионы, створка складня, а также детали церковной утвари: фрагменты паникадил или хоросов,
подсвечника, водолея (?), окладов икон или книг, книжные застежки, ручка церковных дверей в виде маски льва
и др. основная часть находок местного производства, что свидетельствует о высоком уровне художественной
культуры средневекового киева. среди них предметы византийского и западноевропейского производства. обнару-
жение кубиков смальты от золотого фона дает основание считать, что храм был украшен мозаиками.
E.I. Arkhypova
MonuMentS oF artS and craFtS and
ancient kYiV (by 2001—2002 excavation materials)
excavation of 2001—2002 in the western part of «Yaroslav city» revealed numerouse items of decorative and applied arts
of the 11th–17th cent. the article publishes one groupe of these finds – ritual objects, accumulation of which is stipulated
by proximity of the area under study to the basement of the ancient the Saviour (Spasska) church which existed till late
17th c. these are items of personal piety – crosses, encolpia, panel of a folding icon and remains of church utensils
– fragments of choroi (polycandelons), candlestick, aquaemanale (?), frameworks of icons or books, book fasteners,
handle of the church door shaped as lion mask, etc. the majority of the finds were of local manufacture, which shows the
high level of development of the art in Mediaeval kyiv. there are objects produced in byzantium and western europe.
the discovery of smalt cubes having formed the golden background permits to suggests that the church was decorated
with mosaics.
|