Наукове безсмертя, створене власноруч (до 120-річчя Аркадія Вікторовича Добровольського)
У 2005 р. минуло 120 років від дня народження Аркадія Вікторовича Добровольського, кандидата історичних наук, одного з українських «стовпів» польової археології ХХ ст. Його розвідкових відкриттів, наукових та охоронних досліджень-розкопок, здійснених в окремі роки, нині вистачило б для успішного річ...
Збережено в:
| Дата: | 2006 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2006
|
| Назва видання: | Археологія |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199253 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Наукове безсмертя, створене власноруч (до 120-річчя Аркадія Вікторовича Добровольського) / М.П. Оленьковський // Археологія. — 2006. — № 1. — С. 82-84. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-199253 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1992532024-10-01T13:51:49Z Наукове безсмертя, створене власноруч (до 120-річчя Аркадія Вікторовича Добровольського) Оленьковський, М.П. Пам’ять археології У 2005 р. минуло 120 років від дня народження Аркадія Вікторовича Добровольського, кандидата історичних наук, одного з українських «стовпів» польової археології ХХ ст. Його розвідкових відкриттів, наукових та охоронних досліджень-розкопок, здійснених в окремі роки, нині вистачило б для успішного річного звітування досить великої науково-дослідної археологічної установи. Загальний же обсяг проведених ученим досліджень просто вражає. 2006 Article Наукове безсмертя, створене власноруч (до 120-річчя Аркадія Вікторовича Добровольського) / М.П. Оленьковський // Археологія. — 2006. — № 1. — С. 82-84. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199253 uk Археологія Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Пам’ять археології Пам’ять археології |
| spellingShingle |
Пам’ять археології Пам’ять археології Оленьковський, М.П. Наукове безсмертя, створене власноруч (до 120-річчя Аркадія Вікторовича Добровольського) Археологія |
| description |
У 2005 р. минуло 120 років від дня народження Аркадія Вікторовича Добровольського, кандидата історичних наук, одного з українських «стовпів» польової археології ХХ ст. Його розвідкових відкриттів, наукових та охоронних досліджень-розкопок, здійснених в окремі роки, нині вистачило б для успішного річного звітування досить великої науково-дослідної археологічної установи. Загальний же обсяг проведених ученим досліджень просто вражає. |
| format |
Article |
| author |
Оленьковський, М.П. |
| author_facet |
Оленьковський, М.П. |
| author_sort |
Оленьковський, М.П. |
| title |
Наукове безсмертя, створене власноруч (до 120-річчя Аркадія Вікторовича Добровольського) |
| title_short |
Наукове безсмертя, створене власноруч (до 120-річчя Аркадія Вікторовича Добровольського) |
| title_full |
Наукове безсмертя, створене власноруч (до 120-річчя Аркадія Вікторовича Добровольського) |
| title_fullStr |
Наукове безсмертя, створене власноруч (до 120-річчя Аркадія Вікторовича Добровольського) |
| title_full_unstemmed |
Наукове безсмертя, створене власноруч (до 120-річчя Аркадія Вікторовича Добровольського) |
| title_sort |
наукове безсмертя, створене власноруч (до 120-річчя аркадія вікторовича добровольського) |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2006 |
| topic_facet |
Пам’ять археології |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199253 |
| citation_txt |
Наукове безсмертя, створене власноруч (до 120-річчя Аркадія Вікторовича Добровольського) / М.П. Оленьковський // Археологія. — 2006. — № 1. — С. 82-84. — укр. |
| series |
Археологія |
| work_keys_str_mv |
AT olenʹkovsʹkijmp naukovebezsmertâstvorenevlasnoručdo120ríččâarkadíâvíktorovičadobrovolʹsʹkogo |
| first_indexed |
2024-10-02T04:02:03Z |
| last_indexed |
2024-10-02T04:02:03Z |
| _version_ |
1811773363173982208 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 182
у 2005 р. минуло 120 років від дня народження
аркадія Вікторовича Добровольського, кандида-
та історичних наук, одного з українських «стов-
пів» польової археології хх ст. Його розвідкових
відкриттів, наукових та охоронних до-сліджень-
розкопок, здійснених в окремі роки, нині виста-
чило б для успішного річного звітування досить
великої науково-дослідної археологічної уста-
нови. Загальний же обсяг проведених ученим
досліджень просто вражає.
«непосидючість», бурхливий науковий тем-
перамент а.В. Добровольського зробили його
«своїм» для багатьох сучасних науково-освітніх
і громадських установ. Це і одеський держав-
ний університет, у якому навчався аркадій Вік-
торович, одеський археологічний музей, хер-
сонський державний університет, херсонський
краєзнавчий музей, Дніпропетровський істо-
ричний музей, Інститут археології ан урср,
київський університет ім. т.г. Шевченка, у яко-
му він працював, а також херсонська та Дніпро-
петровська інспекції охорони пам’яток й інспекції
усіх областей, де вчений проводив свої охоронні
археологічні дослідження.
Цікаво, чи згадали про ювілей а.В. Добро-
вольського — безумовно, яскравої особистості
й видатного археолога-дослідника — у перелі-
чених установах? на жаль, музеї, підпорядковані
© М.П. оленкоВсЬкиЙ, 2006
Міністерству культури і туризму, перетворилися
на культурно-освітні заклади, де наукова робота
знаходиться, фактично, під негласною заборо-
ною. Інспекції ж охорони пам’яток перетворено
міністерством на бюрократичні «відсидки», де
археологам просто немає місця. кому ж там зга-
дувати про якогось «минулого» археолога?
а.В. Добровольський народився 2 березня
1885 р. у с. Полтавці, що нині знаходиться в Ши-
роківському р-ні Дніпропетровської обл. Дитячі
та юнацькі роки майбутнього вченого пройшли
в одесі, де він отримав середню освіту, а згодом
вступив на філософський факультет новоро-сій-
ського університету.
Ще в 1905 р., після відвідин одеського архео-
логічного музею, юнак зацікавився археологією,
яка полонила його на все життя. спочатку ар-
кадій під керівництвом відомого фахівця фон
Штерна спеціалізувався на античній археології,
але «класичні» старожитності на той момент
були вже непогано вивчені, тому цікавили до-
слідника-початківця недовго. Його захопили
первісні археологія і старожитності, які здава-
лися хоч і не такими показними, як античні, але
набагато загадковішими та романтичнішими.
сам а.В. Добровольський згодом писав: «на тих
старожитностях я зупинився, пристрастився, а,
пізніше, і спеціалізувався»* .
таким чином, студент-філософ аркадій Доб-
ровольський з 1905 до 1910 р. активно вивчав
археологію, допомагав працівникам одеського
археологічного музею, а відтак, ще до закін-
чення університету, став фахівцем з давньої іс-
торії Північного Причорномор’я. крім того, ще
у студентські роки аркадій розпочав активне
дружнє листування науково-дискусійного ха-
рактеру з херсонським археологом, засновником
херсонського музею старожитностей, Віктором
Івановичем гошкевичем, який уподобав юнака з
неординарним мисленням та відданістю архео-
логії і неодноразово запрошував його до себе.
улітку 1910 р. а.В. Добровольський уперше
приїхав до херсона. Місцевий музей старожит-
ностей і особливо В.І. гошкевич справили на
íàóêîâå áåÇñìåðò , ñòâîðåíå âëàñíîðó×
(äî 120-ð³÷÷ÿ àðêàä³ÿ â³êòîðîâè÷à äîáðîâîëüñüêîãî)
* усі спогади а.В. Добровольського надано за матеріалами
особистого архіву вченого — Фонд аД20 (особисті до-
кументи) в науковому архіві Інституту археології нан
україни.
ì.Ï. îëåíêîâñüêèé
Я
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 1 83
нього величезне враження. на той час Віктор Іва-
нович проводив розкопки курганів під херсоном і
запропонував аркадію розкопати один із них під
його наглядом. Дослідник-початківець зробив це
так натхненно й професійно, що гошкевич визнав
за Добровольським перспективне археологіч-не
майбутнє. За збігом обставин, ці розкопки дій-
сно стали вирішальними в археологічній долі
Добровольського, адже вони підготували його
до подій, що відбулися через 2 роки.
1912 р. а.В. Добровольський закінчив уні-
верситет і відразу розпочав власну археологічну
практику, протягом 1912—1913 рр. розкопуючи
курган у передмісті одеси (район слободки-ро-
манівки). аркадій Вікторович описав ті події у
своїй науковій автобіографії: «Це був, так би
мовити, вже цілком офіційний мій вступ до
археології». І хоча на авторство цих розкопок
претендували деякі члени одеського товарис-
тва історії та давнини (мотивуючи це тим, що
Добровольський не був членом цього товарист-
ва), досліднику вдалося відстояти свої авторські
права. результати розкопок було опубліковано в
«Записках...» товариства 1915 р. Це була перша
наукова публі-кація а.В. Добровольського.
З огляду на не сприятливу для себе ситуацію
в одеській археології, Добровольський переїхав
до херсона. незважаючи на чудові стосунки з
В.І. гошкевичем, у аркадія Вікторовича виникли
деякі проблеми з роботою у херсонському музеї
старожитностей, пов’язані, можливо, з конку-
ренцією з боку прийомної доньки В.І. гошкевича
— І.В. Фабриціус. Що насправді відбувалося, за-
лишається таємницею, але науковим співробіт-
ником музею вчений став лише в 1925 р., од-
ночасно викладаючи в херсонському інституті
народної освіти. Зауважимо, що 1915—1925 рр.
— наразі є найменш відомим етапом в особис-
тому житті а. Добровольського.
З погляду археології це був досить плідний етап.
Відомо, що за період з 1914 до 1928 р. а.В. Доб-
ровольський розкопав кілька курганів, досконало
обстежив береги р. Інгулець у його нижній течії
(між Дніпром та с. Мала сейдеменуха), де відкрив
і вивчав поселення, досліджував поселення доби
бронзи біля м. Берислав та с. нова олександрівка.
тоді ж вийшло кілька його публікацій, присвячених
результатам здійснених досліджень.
З 1928 р. а.В. Добровольського було залучено
до робіт Дніпробудівської археологічної експеди-
ції, що працювала в зоні затоплення водосхови-
ща Дніпрогесу (як до, так і після підняття рівня
води). саме тут учений здійснив величезний обсяг
польових досліджень, довівши свою неперевер-
шеність археолога-практика, і зробив неоцінен-
ний внесок у вивчення археологічних пам’яток
порожистої частини Дніпра. За словами самого
аркадія Вікторовича: «тут відкрилась до того
ніким не бачена картина розвитку неоліту, ене-
олі-ту та бронзової доби, у хронологічному та
культурному аспектах».
Дійсно, за обсягом проведених Дніпро-
будівською експедицією польових робіт це
були наймасштабніші дослідження неоліту
в історії української археології, так само як
пам’яток-поселень доби енеоліту й бронзи. не
менш вражаючими були незгадані відкриття,
що стосувалися пізніших археологічних епох.
крім того, експедиція зробила видатні від-
криття (з проведенням розкопок кількох дуже
важливих стоянок) у сфері палеоліту. особисто
а.В. Добровольський у 1932 р. відкрив стоянку
кодак — першу мустьєрську пам’ятку в басейні
Дніпра. у 1931 р. аркадій Вікторович відкрив і
розкопав три пізньопалеолітичні стоянки, відомі
в науці під назвою кайстрова Балка І, ІІ, ІІІ, а в
1933 р. — стоянку кайстрова балка ІV, яка й нині,
через сім десятиліть, залишається однією із най-
кращих пам’яток пізнього палеоліту Південної
україни, а на той час це було одним із найвидат-
ніших відкриттів української археології.
Загальновідомо, що постійний брак часу, ба-
жання врятувати від повного знищення якомога
більшу кількість пам’яток археології, робили
дослідження Дніпробудівської експедиції і са-
мовіддану роботу її фахівців-археологів дійсно
героїчними. а.В. Добровольський пізніше за-
значав: «Багато мені довелося попрацювати для
підняття авторитету експедиції Дніпробуду в
цілому, а особливо стосовно своїх розкопок. не-
зважаючи на поспішність роботи цієї експедиції,
усе ж вдалося, по-перше, виконати основні робо-
ти в зазначений термін, а по-друге, зафіксувати
розкопки звітами-щоденниками, а матеріали усі
зашифрувати, кожен окремо. у цьому, насампе-
ред, цінність робіт цієї експедиції, а це результат
моєї невтомної роботи в експедиції».
Постійні дослідження а.В. Добровольсь-
кого, (тоді ще співробітника херсонського іс-
торико-археологічного музею) у надпоріжжі
зумовили його перехід у 1932 р. до Дніпропет-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 184
ровського історико-археологічного музею, де
він пропрацював 6 років. у 1938 р. аркадій
Вікторович повернувся до одеси, але в одесь-
кому археологічному музеї він пробув недов-
го. наступного, 1939 р., а.В. Добровольського
було зараховано на посаду старшого наукового
співробітника Інституту археології ан урср.
Відтоді й до останніх днів життя наукова діяль-
ність ученого була пов’язана з києвом та Інсти-
тутом археології.
упродовж 1948—1949 рр. а.В. Добровольський
викладав археологію у київському державному уні-
верситеті ім. т.г. Шевченка. Після Другої світової
війни він продовжував археологічні дослідження на
півдні україни, а з 1951 р. повернувся до місць до-
сліджень своєї молодості — на нижнє Подніпро-
в’я (він керував однією з великих охоронних екс-
педицій зони затоплення каховської гес).
у 1954 р. а.В. Добровольського було призна-
чено завідувачем відділу первісної археології
Інституту археології ан урср, але передчасна
смерть у 1956 р. не дала йому можливості пов-
ною мірою розкрити свої організаторські здіб-
ності на цій посаді. не стало аркадія Вікторо-
вича 27 червня 1956 р., на 72 році життя.
аркадія Вікторовича Добровольського важко
назвати кабінетним ученим. Його перу належать
не більше трьох десятків опублікованих наукових
праць. Він — учений-практик, який назавжди
увій-шов до археологічної еліти україни своїми
чудово проведеними розкопками низки видатних
пам’яток: пізньопалеолітичної стоянки кайстро-
ва балка ІV (1933); неолітичних й енеолітичних
стоянок, поселень і могильників — середній стог
(1927), собачки-Вовчок (1928—1929), Виноградний
острів (1929—1930), сабатинівського трипільсь-
кого поселення (1938—1939, 1947), Ігрень (1945—
1946), Чаплі (1950); поселень доби бронзи — Дурна
скеля (1928), стрільча скеля (1946), сабатинів-
ка (1947), Бабине ІІІ (1954); Золотобалківського
пізньоскіфського поселення (1951—1953).
Одержано 05.04.2005
|