З історії археологічних досліджень трипільської культури в Тернопільській області
У статті стисло висвітлено історію багаторічних польових досліджень пам’яток трипільської культури на території Тернопільської обл.
Збережено в:
| Дата: | 2006 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2006
|
| Назва видання: | Археологія |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199289 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | З історії археологічних досліджень трипільської культури в Тернопільській області / М.П. Сохацький // Археологія. — 2006. — № 2. — С. 3-12. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-199289 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1992892024-10-02T18:08:01Z З історії археологічних досліджень трипільської культури в Тернопільській області Сохацький, М.П. Статті У статті стисло висвітлено історію багаторічних польових досліджень пам’яток трипільської культури на території Тернопільської обл. В статье впервые предпринята попытка систематизировать различные сведения об истории многолетних полевых исследований трипольско-кукутенских памятников на Тернопольщине, открытых здесь еще в 70-е гг. ХІХ в. В кратком историческом обозрении выделены четыре разные по значению хронологические периоды изучения памятников. Результаты раскопок в пещере «Вертеба», поселений Бильче-Золотое «Парк», Кошиловцы, Залещики открыли новые возможности для изучения хозяйственно-производственных, демографических и культурных аспектов в истории трипольского населения данного региона. In the article for the first time the attempt is made to systematize and reduce in a precise sequence various data on a history of long-term field researches of Trypilsko-Kukytensky sites in Ternopil Region which were opened here still in the 70s XIX c. In a brief historical review four different on the value chronological periods of studying places of interest are allocated. The results received during excavation in the cave «Werteba», settlements: Bilche-Zolote «Park», Koshylivtsi, Zalishchyky have opened new opportunities for studying economic-industrial, demographic and cultural aspects in a history of Trypillya settlement of this region. 2006 Article З історії археологічних досліджень трипільської культури в Тернопільській області / М.П. Сохацький // Археологія. — 2006. — № 2. — С. 3-12. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199289 uk Археологія Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Сохацький, М.П. З історії археологічних досліджень трипільської культури в Тернопільській області Археологія |
| description |
У статті стисло висвітлено історію багаторічних польових досліджень пам’яток трипільської культури на території Тернопільської обл. |
| format |
Article |
| author |
Сохацький, М.П. |
| author_facet |
Сохацький, М.П. |
| author_sort |
Сохацький, М.П. |
| title |
З історії археологічних досліджень трипільської культури в Тернопільській області |
| title_short |
З історії археологічних досліджень трипільської культури в Тернопільській області |
| title_full |
З історії археологічних досліджень трипільської культури в Тернопільській області |
| title_fullStr |
З історії археологічних досліджень трипільської культури в Тернопільській області |
| title_full_unstemmed |
З історії археологічних досліджень трипільської культури в Тернопільській області |
| title_sort |
з історії археологічних досліджень трипільської культури в тернопільській області |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2006 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199289 |
| citation_txt |
З історії археологічних досліджень трипільської культури в Тернопільській області / М.П. Сохацький // Археологія. — 2006. — № 2. — С. 3-12. — укр. |
| series |
Археологія |
| work_keys_str_mv |
AT sohacʹkijmp zístorííarheologíčnihdoslídženʹtripílʹsʹkoíkulʹturivternopílʹsʹkíjoblastí |
| first_indexed |
2024-10-03T04:01:46Z |
| last_indexed |
2024-10-03T04:01:46Z |
| _version_ |
1811863942925910016 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 2 3
на тернопільщині перші пам’ятки трипільської
культури були виявлені задовго до того, як В. хвой-
ка запропонував їхню назву. За багаторічну історію
досліджень у регіоні зафіксовано понад 100 міс-
цезнаходжень, з яких зібрано значну кількість ма-
теріалу, що дає підстави для аналітичних виснов-
ків. Проте в цілому дослідження були епізодични-
ми, планування і здійснення розкопок здебільшого
мали випадковий характер і залежали передусім
від ініціативи і можливостей окремих дослідників.
З огляду на ці фактори в історії вивчення пам’яток
трипільської культури на тернопільщині можна
виокремити чотири різних за значенням і резуль-
татами періоди.
Перший період охоплює 1772—1876 рр. у цей
час у письмових джерелах уперше згадуються
випадкові знахідки орнаментованих керамічних
посудин на місцях стародавніх поселень та поча-
ток формування приватних колекцій і музеїв.
у 1772 р. власник с. Боришківці Борщівського пові-
ту І. калиновський під час розкопок виявив цілі
посудини, мальовані чашки й амфори, що згодом
потрапили до колекції с. гумецького, який володів
замком у с. кудринці, цікавився старожитностями
і зібрав на той час велику колекцію кераміки й ін-
ших речей, знайдених на поселенні трипільської
культури неподалік села. Подальша доля колекції
не відома (Przybysіawski 1906, s. 10).
Перші археологічні обстеження в регіоні дату-
ються початком хІх ст. у 1820 р. печерою «Верте-
ба», що біля с. Більче-Золоте Борщівського повіту,
зацікавився орендатор місцевого маєтку Я. хме-
лецький, який виявив у ній сліди вогнищ, череп’я,
людські кістки, а також глиняний посуд — миски
й цебрики (Pszcуіka… 1822, s. 49—54).
Зазначимо, що два вищезгаданих факти не мож-
на вважати науковими дослідженнями. Проте впев-
нено стверджуємо, що йдеться саме про знахідки
трипільської культури, хоча свою назву вона й от-
римала значно пізніше, наприкінці XiX ст.
лише в 1876—1914 рр. археологічні дослі-джен-
ня на тернопільщині набули наукового характеру.
Перші розвідки і розкопки на трипільських посе-
леннях у 1876 р. розпочав а. кіркор — представник
Віденської Центральної комісії виявлення і збере-
ження пам’яток старовини. спочатку дослідник
ознайомився з уже відомою на той час печерою
«Вертеба». Він разом із с. козібродським через
вузький отвір дістався до печери, вибрав місце,
де її висота сягала 2 м, і розпочав розкопки. на
глибині 0,4 м вони натрапили на два старанно пок-
ладені скелети з витягнутими вздовж тіла руками.
Деякі кістки були покриті гіпсовим наростом, дов-
кола лежало багато уламків ліпних посудин. Ще в
чотирьох місцях а. кіркор знайшов людські ске-
лети, але в дуже порушеному стані. намагаючись
досягти скельного дна печери, він викопав шурф
завглибшки 2,8 м, виявивши при цьому лише по-
тужний шар намулу. оглянувши за-плутаний лабі-
ринт печери, а. кіркор зробив опис правої частини
підземелля (Kirkor 1879, s. 34—37).
у 1884 р. неподалік печери «Вертеба», у с. Біль-
че-Золоте, на території парку, власником якого
був л. сап’єга, під час прокопування траншеї
робітники випадково знайшли значне скупчення
уламків розмальованих посудин і перепаленої
глини. Через п’ять років на цьому місці е. Пав-
ловіч, працівник музею ім. любомірських зі
львова, заклав невеликий розкоп і виявив, що
культурний шар насичений знахідками. крім
уламків кераміки, зафіксовано цілу бінокле-
подібну посудину, призначення якої пояснити
не змогли (Ossowski 1891, s. 52—67).
у тому ж році у с. Більче-Золоте, на території
парку, дослідження продовжив член антрополо-
гічної комісії краківської академії г. оссовський.
Під шаром чорнозему він натрапив на площадку,
викладену великими шматками обпаленої глини,
де знайшов дрібні крем’яні знаряддя праці, глиняні
жіночі фігурки, кістяне шило, багато цілих глиня-
них мисок і горщиків (Ossowski 1892, s. 64—89).
Верхній горизонт містив посудини з чорним моно- © М.П. сохаЦЬкиЙ, 2006
Ñòàòò³
ì.Ï. ñîõàöüêèé
Ç ²ñòî𲯠àðõåîëîã²×íèõ
äîñë²äæåíü òðèϲëüñüêî¯
êóëüòóðè â òåðíîϲëüñüê²é îáëàñò²
У статті стисло висвітлено історію багаторічних польових досліджень пам’яток трипільської культури на тери-
торії Тернопільської обл.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 24
хромним розписом, а також серію посудин, роз-
мальованих чорною і червоною фарбами. нижче
він виявив метровий шар чорнозему, але не при-
пинив розкопки. на двометровій глибині знову по-
чалися знахідки. Це були грушоподібні посудини,
розмальовані червоною і чорною фарбами на біло-
му фоні, а також неглибокі чаші з орнаментом на
внутрішньому і зовнішньому боках (Ossowski 1895,
s. 4—24). Загалом на території парку г. оссовсь-
кий дослідив понад 20 глинобитних площадок.
результати розкопок дали йому підстави зробити
висновок про два культурних горизонти, розділені
метровим стерильним шаром. учений вважав ви-
явлені ним рештки глинобитних будинків похо-
вальними спорудами з цегли, а вироби з кераміки,
кістки і кременю він відносив до поховального ін-
вентарю. на його думку, культура мальованої ке-
раміки виникла внаслідок впливу культур кам’яної
доби греції на місцеве населення Подністров’я.
Завершивши роботи на території парку, г. оссовсь-
кий протягом 1890—1892 рр. проводив розкопки у
печері «Вертеба» за актуальною на той час методи-
кою французьких археологів. спочатку він обсте-
жив усю доступну частину печери і з’ясував, що
на ближній ділянці лабіринту, у найбільш високих
і просторих залах, зосереджені значні скупчення
фрагментів мальованої кераміки.
За підтримки власника печери і мецената ар-
хеологічних досліджень л. сап’єги над вхідною
воронкою до печери збудували великий дерев’яний
будинок. на розкопках у печері щоденно працюва-
ли 20—25 чоловік. Землю із рештками матеріаль-
ної культури піднімали на поверхню і при денному
світлі обстежували. Під час розчистки низького
входу г. оссовський виявив майстерно зроблені
кам’яні сходи. неподалік входу, на глибині 2 м у
намулі було знайдено рештки великого вогнища,
навколо якого лежало багато кісток оленя, вола,
дикого кабана, ведмедя, а також цілі й потрощені
орнаментовані посудини, дрібні крем’яні знаряддя,
лощило з оленячого рогу і кілька кам’яних сокир.
також виявлено мідні вироби: серпоподібний ніж,
кинджал, чотиригранне шило і дві пластини. серед
знахідок були антропоморфні фігурки. у високих
галереях середньої частини печери дослідник на-
трапив на фрагменти посудин, де крім звичайного
лінійного орнаменту були зображення звірів: ли-
сиці, білки й оленя (оссовский 1895, с. 27—48).
З огляду на велику кількість знахідок та потребу
в їх реставрації у маєтку обладнали окреме при-
міщення з довгими дерев’яними столами. До робо-
ти над керамікою залучалися місцеві селяни. Зго-
дом відреставровані речі зайняли місце у вітринах
музею, який розміщувався в палаці л. сап’єги, за-
вдяки коштам якого та за сприяння краківської ака-
демії у Празі в 1892 р. було видано досить точний
план печери «Вертеба», виконаний г. оссовським
(3 великих аркуші) (Plan... 1892—1893).
г. оссовський також детально обстежив три-
пільські поселення у гусятинському, Чортківському
та Заліщицькому повітах (села Вигнанка, Василь-
ківці, гадинківці, Щитівці). на жаль, результати
археологічних досліджень не були опрацьовані й
видані у повному обсязі, оскільки вчений змушений
був покинути галичину і виїхати до сибіру.
у цей період розкопки трипільських пам’яток
були епізодичними і, як правило, їх проводили при-
нагідно під час дослідження археологічних об’єктів
інших періодів. археологи того часу особливу увагу
приділяли ефектним знахідкам, майже не дбаючи
про розкриття широких площ поселень, що уне-
можливлювало стратиграфічні спостереження і
фіксацію контурів жител. Як наслідок, тогочасні
висновки не спиралися на аналіз конкретного
матеріалу, тому на їх основі було створено лише
приблизні інтерпретаційні конструкції.
у 1898, 1904 і 1907 рр. печеру «Вертеба» до-
сліджував В. Деметрикевич. Йому вдалося відкри-
ти нові ходи у південній частині лабіринту, де було
знайдено значні рештки вогнищ, фрагменти ма-льо-
ваних посудин, знаряддя праці з кістки і креме-
ню, антропоморфні й зооморфні глиняні фігурки,
а також кістяний амулет у вигляді голови бика з
ліроподібними рогами. на різних ділянках під-
земелля науковець виявив декілька людських
скелетів, а біля них велику кількість фрагментів
трипільської кераміки. Дослідник вважав, що давні
мешканці загинули в печері через обвал входу, що
стався внаслідок землетрусу (Demetrykiewicz 1900,
s. Vii—Viii). на підставі угоди між терезою са-
п’єгою і краківською академією наук В. Деметри-
кевич вивіз із с. Більче-Золоте до археологічного
музею у кракові в 1904 р. 50, а 1907 р. — ще 40
скринь із старожитностями трипільської культури.
Це були матеріали з його власних розкопок, а також
із досліджень а. кіркора та г. оссовського. ака-
демія зобов’язалася зробити каталог, впорядкувати
і консервувати матеріали, а також відкрити постій-
но діючу виставку під назвою «Збірка розкопок із
Більче-Золоте імені леона і терези сап’єгів». нині
колекція трипільських матеріалів із с. Більче-Зо-
лоте зберігається у краківському археологічному
музеї і налічує понад 35 тис. фрагментів кераміки,
300 цілих посудин, 120 цілих і фрагментованих ан-
тропоморфних та зооморфних глиняних фігурок,
понад 60 інших виробів із глини (пряслиця, ткацькі
грузила), близько 200 виробів із кістки та рогу, 300
крем’яних і кам’яних виробів, а також прикраси з
кістки, міді й мушлі.
результати своїх розкопок у печері «Вертеба»
В. Деметрикевич не опублікував, за винятком двох
невеликих звітів (Demetrykiewicz 1908, s. X). Він
проводив розвідкові розкопки у селах Васильківці,
Буданів, Зеленче та в інших місцевостях тернопіль-
щини. на відміну від г. оссовського, дослідник
трактував трипільські «площадки» як рештки жи-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 2 5
тел і вважав, що скупчення обпаленої глини — це
залишки обмазки стін наземних жител, знищених
вогнем, а не глиняні поховальні споруди («цеглові
домовини»). В. Деметрикевич також висловив
думку про зв’язок культури мальованої кераміки
на Дністрі з мікенською культурою.
Черговою віхою у вивченні пам’яток із роз-
писним посудом стали багаторічні розкопки в
ур. «обоз» біля с. кошилівці Заліщицького повіту.
Поселення ще у 1878 р. виявив а. Шнайдер, вважа-
ючи його місцем колишнього розташування рим-
ського табору, а знайдену там жіночу глиняну фі-
гурку він ототожнював із зображенням римської
богині Флори (Dwutygodnik… 1878, s. 328). Восе-
ни 1906 р. професор Чернівецького університету
р. кайндль провів тут кількаденні розкопки, в
результаті яких було зафіксовано сліди енеолі-
тичного поселення, знахідки з якого виявилися
аналогічними до матеріалів, знайдених у селах
Шипинці й городниця (Kaindl 1908, s. 144—150).
найдетальніші розкопки на поселенні кошилівці
здійснив професор львівського університету карл
гадачек, який протягом 1908—1912 рр. дослідив
близько 1500 м2 пам’ятки. Він застосував нову на
той час методику розкопок, розділивши досліджу-
вану територію на квадрати по 2 м, кожен з яких
ретельно обстежували, знімаючи землю на 1—2 м
(аж до материка). тут, під шаром гумусу, на ділянці
завширшки 25 м і завдовжки 68 м виявили 18 пе-
чей заввишки близько 0,9 м, фундаментом для
яких слугували кам’яні плити або битий посуд.
Дослідник вважав, що печі використовували для
гончарства і випічки хліба. За його твердженням,
у цьому поселенні мешкали переважно гончарі. у
межах жител, поблизу печей та в ямах, було виявле-
но різноманітні речові знахідки: унікальну колек-
цію орнаментованого керамічного посуду, глиняні
грузила і плоскі пряслиця, рогові мотики, кістя-
ний кинджал, кам’яні й крем’яні знаряддя, срібну
спіраль, мідне шило і намистину. Поселення дало
одну з найбільших колекцій трипільської пластики.
серед антропоморфних зображень кількісно пере-
важають жіночі статуетки, старанно виготовлені й
часто розписані фарбами. розпис передає деталі
одягу, взуття, прикрас. Досить багато і зооморфних
статуеток: бик, кінь, свиня, баран, собака, птах та
ін. Цікавою є посудина у вигляді фігурки вола з
двома головами, на якій збереглися сліди розпису,
що, очевидно, передає упряж. у фондах львівсько-
го історичного музею з поселення кошилівці збері-
гається колекція антропоморфної пластики, яка
налічує 180 екземплярів цілих та фрагментованих
фігурок і 54 екземпляри зооморфних статуеток.
у цілому, як на той час, методично розкопки було
проведено добре: відкрито широкі площі, просте-
жено окремі глинобитні вимостки, в тому числі з пе-
репаленими людськими кістками, але відсутні пла-
ни жител і профілі розкопів (Захарук 1971, с. 180—
183). За результатами досліджень у с. кошилівці
к. гадачек видав монографію та ілюстрований аль-
бом до неї, що стало першою значною студією,
важливою для характеристики трипільської куль-
тури на західноукраїнських землях (Черныш
1982, с. 221). у книзі вперше в практиці вивчення
три-пільської культури другої половини хІх — по-
чатку хх ст. було висвітлено усі категорії знахідок,
інформацію про які спеціалісти згодом використо-
вували для розкриття багатьох проблем історії три-
пільського населення. З часом поселення кошилівці
стало епонімом окремої групи знахідок (Hadaczek
1914а, s. 73; Hadaczek 1914). З огляду на унікальний
характер речових комплексів пам’ятки, зокрема ке-
рамічного, в одній із сучасних культурно-хроноло-
гічних класифікацій культури трипілля—кукутень
їй відведено окрему ступінь.
к. гадачек, крім масштабних досліджень у
с. кошилівці, у 1912 р. проводив пробні розко-
пки на трипільських поселеннях капустинці,
Пилипче, устя, Мельниця, кудринці, Вовківці,
Звенигород Борщівського повіту. Він наголошу-
вав на надзвичайній подібності декораційної тех-
ніки й орнаментального репертуару трипільської
кераміки з керамікою Фессалії, а безпосередньо
через неї з егейською культурою в цілому.
улітку 1914 р. археологічна експедиція львів-
ського університету під керівництвом антропо-
лога Я. Чекановського за участю молодих архе-
ологів В. гребеняка та Я. Пастернака працювала
у печері «Вертеба» біля с. Більче-Золоте, де були
виявлені цікаві матеріали енеолітичної доби (Пе-
тегирич, Павлів 1991, с. 418).
Події, пов’язані з Першою світовою війною,
не сприяли археологічному вивченню краю.
Щоправда, у 1915 р. в околицях с. кудринці
П.В. сюзов зібрав унікальну колекцію три-
пільської кераміки: фрагменти грушоподібних
посудин, прикрашені малюнками, виконаними
чорною і білою фарбами на червоному фоні. тоді
колекція потрапила до Музею антропології та
етнографії академії наук у Петрограді й пізніше
була опублікована т.с. Пассек (Пассек 1949).
Важливе місце у тогочасній історіографії посі-
дала монографія Б. Януша, у якій було підбито
підсумки вивчення пам’яток культури мальова-
ної кераміки східної галичини, систематизова-
но й узагальнено розрізнену інформацію про ре-
зультати досліджень у регіоні до 1914 р. включно
(Janusz 1919).
третій період історії досліджень — між Першою
і Другою світовими війнами — це час активних
розвідок і реєстрації поселень трипільської куль-
тури, а також розкопки, започатковані л. коз-
ловським. у 1922 р. на поселенні Бучач він від-
крив 250 м2 і виявив 4 квадратні за формою зем-
лянки (Kozіowski 1930, s. 4—5). Вже наступного
року л. козловський і г. Чайдл дослідили відому па-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 26
м’ятку в урочищі «обоз» поблизу с. кошилівці.
на ділянці в 100 м2 вони виявили «хати на палях»,
гончарні й хлібні печі, господарчі ями. тоді ж
л. козловський проводив розкопки на поселенні
незвисько, де відкрив 500 м2 площі і зафіксував
контури 4 господарчих ям і обриси одного житла.
трипільські житла дослідник поділяв на наземні
будівлі (кошилівці), надземні типу мегарону (на-
звисько) та квадратні заглиблені житла (Бучач).
Він створив першу графічну реконструкцію три-
пільського житла та висловив безпідставне трак-
тування спочатку «дворів на палях», а пізніше «хат
на палях». усупереч е. Штернові та В. хвойці,
які вважали площадки рештками жител покійних,
висловив переконання, що стоянки трипільської
культури є селищами, а площадки — хатами, які
по смерті власника спалювали разом із його ті-
лом. оперуючи значним масивом порівняльних
матеріалів із досліджень поселень в україні та
румунії, л. козловський запропонував синхронну
таблицю періо-дизації трипільських пам’яток, у
якій найдавніші поселення типу городниця—го-
родище, назвисько відносив до виділеного ним
третього періоду неоліту (3000—2500 рр. до н. е.),
а поселення наступних двох фаз із біхромною і
монохромною керамікою типу Більче-Золоте і ко-
шилівці — до четвертого періоду (2500—2000 рр.
до н. е). Він припускав, що трипільська культура
виникла незалежно від півдня, зазнаючи на різних
етапах певних південних впливів. Дослідник вва-
жав, що відхід осілого хліборобсько-скотарського
населення з їхніх традиційних територій відбув-
ся внаслідок повільного наступу сухого клімату.
результати досліджень трипільських пам’яток
л. козловський опублікував у своїй монографії
про неоліт Польщі (Kozlowski 1924).
у 1925 р. керівник Інституту доісторичної архео-
логії Познанського університету Ю. костшевський
розпочав нетривалі дослідження на Дністрі. спочат-
ку він відкрив у с. кошилівці три житла трипільсь-
кої культури та могильник епохи бронзи. Потім у с.
Білий Потік Чортківського повіту, під час розкопок
могильника комарівської культури, до-слідник ви-
явив культурний шар із рештками трьох жител
періоду трипільської культури (Kostrzewski 1925,
s. 9). Матеріали з цього поселення нині збе-ріга-
ються в Познанському археологічному музеї.
Численні археологічні колекції трипільської
культури з тернопільщини продовжували попов-
нювати фонди музеїв, наукових установ у Відні,
кракові, Варшаві, лондоні, а також приватні збір-
ки. у 1926 р. л. Чикаленко, вивчаючи матеріали з
україни у музеях Польщі, опрацював трипільську
кераміку з розкопок відомої пам’ятки в с. Більче-
Золоте. результати його дослідження були опублі-
ковані в окремому збірнику (Чикаленко 1926).
Завідувач археологічного музею наукового то-
вариства ім. т. Шевченка у львові Ю. Полянсь-
кий під час щорічних довготривалих польових
досліджень із геології зібрав багатий джерель-
ний матеріал на палеолітичних і енеолітичних
пам’ятках тернопільщини. Зокрема, у 1927 р.
у с. ланівці Борщівського повіту він проводив
невеликі пробні розкопки на місці зруйнованого
каменоломнею поселення трипільської культури
в урочищі «Замчисько», де виявив «біноклеподіб-
ну посудину», кілька цілих мисок, зернотерку і
скупчення кісток великої рогатої худоби. Ю. По-
лянський першим обстежив трипільські поселення
біля сіл козаччина і стрілківці, на яких знайшов
фрагменти мальованого посуду і уламок глиняної
антропоморфної фігурки. крім того, в Заліщицько-
му повіті, біля с. новосілка костюкова в урочищі
«Вигощів», дослідник зафіксував велике поселення
трипільської культури, а в м. Заліщики обстежив
поселення і зібрав цінну колекцію археологічних
матеріалів. судячи з його звіту, тут одночасно іс-
нували два типи жител: «житлові ями» і площадки.
Всі знахідки Ю. Полянського поповнили фонди
музею нтШ у львові, а згодом були ним частково
опубліковані (Полянський 1928, с. 17—19, 21—23,
28, табл. Vii—X).
Випускник карлового університету в Празі, мо-
лодий археолог о. кандиба восени 1928 р. та вліт-
ку 1929 р. за завданням нтШ у львові досліджував
трипільські пам’ятки у східній галичині. Він про-
водив пробні розкопки в селах козаччина, ланівці,
стрілківці, Більче-Золоте Борщівського повіту, а
також у селах новосілка костюкова, голігради,
касперівці й Добрівляни у Заліщицькому повіті
(кандиба 1937, с. 1—12). свої археологічні дослід-
ження о. кандиба розпочав у с. ланівці в урочищі
«Замчисько». тут трипільське поселення зазнало
значних пошкоджень: місцеві жителі, добуваючи
камінь для будівництва, майже повністю знищили
культурний шар. та все ж о. кандиба зумів роз-
чистити і дослідити глинобитні площадки трьох
жител. Він детально зафіксував послідовність за-
лягання фрагментів обпаленої глини, перед тим
здійснивши приблизну реконструкцію споруд. на
основі результатів розкопок учений дійшов вис-
новку, що досліджені ним житла були знищені
пожежею. З культурного шару вибрано значну
кількість мальованої кераміки, крем’яні скребки,
фрагменти глиняної статуетки. на думку дослід-
ника, розписна кераміка із с. ланівці по-дібна до
глиняних виробів із пам’яток у с. городниці, що
над Дністром.
найдокладніші пробні розкопки провів о. кан-
диба в печері «Вертеба» — на той час уже відомою
пам’яткою археології. у трьох різних частинах
печери він заклав невеликі шурфи. Відомо, що
вченому під час розкопок допомагав місцевий жи-
тель, провідник і охоронець печери М. Перун (со-
хацький 1997, с. 69). Загалом результати розкопок
у печері «Вертеба» дали змогу о. кандибі зробити
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 2 7
важливі наукові висновки. Застосовуючи страти-
графічний метод, він зафіксував два хронологічні
горизонти трипільської культури, які, на думку
дослідника, пов’язані з пам’ятками двох різних
типів. так, у нижньому шарі залягала кераміка
Більчанського типу, у верхньому — кошиловець-
кого. о. кандиба вважав, що це відкриття дасть
змогу по-новому підійти до розуміння унікальної
пам’ятки, виходячи з еволюційного розвитку три-
пільської культури у Верхньому наддністров’ї, та
сприяти осмисленню типологічної класифікації
наявних матеріалів.
у Заліщицькому повіті о. кандиба детально об-
стежив залишки чотирьох трипільських поселень.
неподалік с. навосілка костюкова на полі «Вік-
но» та в урочищі «Вигощів» біля с. голігради він
зібрав уламки мальованої кераміки. на північ від
с. касперівці, на високому березі р. серет, архео-
лог виявив рештки великого поселення, зафіксував
скупчення обпаленої глини та знайшов вироби з
кременю. у с. Добрівляни о. кандиба оглянув зни-
щене трипільське поселення, де на поверхні було
виявлено орнаментовані фрагменти посуду, кре-
м’яні скребки, вироби з кістки. тоді ж було пов-
ністю розкопано дві частково знищені господарчі
ями і рештки глинобитної площадки. Вчений наго-
лошував на важливості добрівлянських знахідок
через їх надійну стратиграфію. на жаль, на цей час
поселення знищене глиняним кар’єром. унікальна
колекція з поселення Заліщики (більшість знахі-
док — керамічні вироби) нині зберігається у
львівському історичному музеї. усього було знай-
дено близько 460 цілих посудин і фрагментів, з
яких 97 % становить розмальований посуд.
З року в рік зростала кількість пам’яток, по-
повнювались колекції, і новим матеріалам було
вже «тісно» у рамках періодизації, запропонова-
ної л. козловським. Вимагала перегляду й типо-
логія кераміки. о. кандиба на основі матеріалів
із наддністров’я створив нову періодизацію,
побудовану на зіставленні різних орнаменталь-
них стилів, профілів і пропорцій посудин, рівня
складності орнаментних мотивів. Загалом дослід-
ник виділив 5 фаз: перша незвизька фаза, визначе-
на ще л. козловським, відповідала фазі кукутені
а; друга фаза — заліщицька зіставлялася з фазою
кукутені а — В; третя — городницька фаза була
проміжною між поселеннями раннього і пізньо-
го періодів; четверта і п’ята фази (Більчанська
і кошиловецька) синхронізувалися з фазою ку-
кутені В (Черныш 1982а, с. 205).
З інших пробних досліджень того часу від-
значимо розкопи т. сулімірського в 1930 р. і
Й. Журовського в 1935 р. на поселенні в м. Залі-
щики, а також дослідження Я. Брика 1931 р. у
с. кудринці (Пастернак 1961, с. 164).
у той період археологи проводили невеликі та
нетривалі розкопки переважно у двох південних
районах тернопільщини. очевидною була нерів-
номірність вивчення окремих територій. так, три-
пільські пам’ятки на півночі області вперше були
відкриті лише в середині 1930-х рр. о. Цинкаловсь-
ким, який здійснював тут розвідки за дорученням
Варшавського археологічного музею. Зокрема, він
виявив поселення у Шумському р-ні біля с. кор-
ночівка. 1939 р. на поселенні неподалік с. Бодаки
Збаразького р-ну віднайдено рештки заглиблених
жител, крем’яні знаряддя, кістяні вироби. Матеріа-
ли цих досліджень, які о. Цинкаловський передав
до кременецького музею, довго не публікувалися
і почали з’являтися в польських виданнях лише в
1960-х рр. (zynkaіowski 1969, s. 221—227).
на повоєнний період припадають найпоміт-
ніші досягнення у вивченні трипільської культури.
Широкі польові дослідження багатьох важливих
пам’яток, зосереджених на порівняно невеликій
території, дали змогу не тільки порушити, а й тією
чи іншою мірою розв’язати низку важливих про-
блем історії стародавнього населення доби енеоліту.
активну і часто провідну роль у більшості з цих
досліджень відігравали археологи з Москви, києва,
ленінграда, львова.
Протягом 1946 — на початку 1950 рр. у
Придністров’ї працювала комплексна археоло-
гічна Південноподільська експедиція під керів-
ництвом М.І. артамонова, яка здійснювала до-
слі-дження різночасових пам’яток, у тому числі й
трипільських. Зокрема, М.І. Маркевич обстежив
відоме поселення біля с. Бодаки, а П.І. Борис-
ковський, здійснюючи в 1946—1948 рр. розвід-
кові роботи на лівому березі Дністра, зафіксу-
вав поблизу с. Збриж Борщівського р-ну сліди
трипільської культури: рештки жител та уламки
кераміки (Борисковський 1950, с. 117—131).
на початку 1950-х рр. значну увагу було при-
ділено вивченню історії племен пізнього трипіл-
ля. на території тернопільської обл. ще з праць
польських і українських археологів було відомо
чимало яскравих пам’яток, датованих пізнім ета-
пом розвитку трипілля (села Більче-Золоте, ко-
шилівці, касперівці, сухостав та ін.). Вже у той
час на деяких поселеннях дослідники попередньо
виокремили кілька культурних нашарувань і на ос-
нові типологічної систематизації матеріалів давніх
колекцій, зібраних здебільшого у львівському істо-
ричному музеї, робили відповідні висновки. Втім
спостереження, здійснені суто типологічним шля-
хом, вимагали перевірки польовими дослідження-
ми, тому на багатьох поселеннях тернопільщини
були проведені контрольні розкопки.
трипільський загін Подільської археологічної
експедиції на чолі з М.Ю. смішком у 1952 р. до-
датково вивчав трипільське поселення в урочищі
Берестки біля с. сухостав копичинецького р-ну.
Під час розкопок було відкрито рештки великого
глиняного житла розміром 20 × 5 м, у якому вияв-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 28
лено розвал печі, значну кількість фрагментів
посуду, 5 жіночих глиняних статуеток, 30 гли-
няних грузил, кам’яні й кістяні знаряддя праці.
Поселення неподалік с. сухостав, за аналогією
з іншими поселеннями (Більче-Золоте, верхній
шар Поливаного Яру), датовано ранньою стадією
пізнього етапу розвитку трипільської культури
(кравець 1955, с. 133—135).
Під загальним керівництвом Ю.н. Захарука три-
пільський загін Подільської комплексної експедиції
у 1953 р. здійснив розкопки біля с. кошилівці, де
було відкрито рештки двох наземних жител з печа-
ми за межами житлових приміщень. Під долів-кою
виявлено поховання перепалених кісток черепа
людини. серед знахідок — жіночі й чоловічі
глиняні фігурки, статуетки тварин, кам’яні та
кістяні знаряддя (кравець 1955, с. 134). крім
того, в урочищі товдри поблизу с. кошилівці
на високому березі р. Джурин було зафіксовано
рештки поселення, яке за характером кераміки
має багато спільного з такими пам’ятками, як
касперівці, сандраки, городськ, що датуються
етапом с ІІ, за періодизацією т.с. Пассек.
Дослідження відомого поселення пізнього етапу
трипільської культури біля с. семенів-Зеленче те-
ребовлянського р-ну проводив у 1947 р. науковий
працівник тернопільського краєзнавчого музею
с.а. судаков. у ході розкопок уточнено характер
наземних жител (площадки) і комплекс знахідок,
подібний до матеріалів із поселень біля сіл кошилів-
ці і Більче-Золоте (судаков 1952, с. 104—111).
у той період ознайомчі археологічні розвідки
здійснили Ю.М. Захарук у 1952 р. на поселенні
Бодаки, В.П. кравець і І.к. свєшніков у 1952 р. на
поселенні Бучач. розкопки біля сіл сухостав, ко-
шилівці і семенів-Зеленче дали змогу з’ясувати
низку важливих аспектів житлобудівництва в епоху
пізнього трипілля на Подністров’ї. крім того, було
виявлено нові культурні комплекси пізнього етапу,
дуже важливі для відносного датування за-значе-
них пам’яток, серед яких, як вважала В.П. кра-
вець, найранішими є сухостав, коши-лівці,
Бучач, Більче-Золоте (печера «Вертеба»), де-що
пізнішим — семенів-Зеленче і найпізнішим —
кошилівці (урочище товдри).
Цікаві результати були одержані під час прове-
дення розвідкових обстежень пізньотрипільських
пам’яток у Борщівському р-ні. В 1956 р. експеди-
ція львівського історичного музею, очолювана
І.к. свєшніковим, на території с. Більче-Золоте
виявила майже повністю зруйноване будівництвом
гес пізньотрипільське поселення, на поверхні
якого знайдено уламки посудини, зафіксовано слі-
ди зруйнованих площадок. у печері «Вертеба» на
відстані 150 м від входу було закладено шурф (2 ×
× 2 м), у результаті чого на невеликій глибині вияв-
лено культурний шар пізньотрипільського поселен-
ня, насичений уламками кераміки, тваринними та
людськими кістками, що залягали не в анатомічно-
му порядку, а в суміші з іншими культурними решт-
ками. на думку І.к. свєшнікова, кістки з культур-
ного шару не можна розглядати як поховання. Це,
найімовірніше, — рештки жителів, які загинули
в трипільському печерному сховищі. експедиція
також вивчала третє поселення біля с. Більче-Зо-
лоте, в урочищі «кадуби», у центральній частині
поля якого було зібрано підйомний матеріал:
кістки тварин, фрагменти глиняної обмазки та
пізньотри-пільських орнаментованих посудин
(свєшніков 1959, с. 8). Під час огляду відомого
поселення в парку с. Більче-Золоте зауважено, що
майже на всій площі пам’ятки місцевими жителя-
ми були викопані глибокі ями для добування гли-
ни, у стінках яких зафіксовано значну кількість
трипільської кераміки (свешников б/г).
Для цього етапу археологічних досліджень ха-
рактерними були нетривалі ознайомчі й перевірні
розкопки з елементами верифікації.
Важливі польові роботи у 1950-х рр. здійснила
Дністровська археологічна експедиція львівського
відділення Іа ан урср під керівництвом к.к. Чер-
ниш. Багаторічні розкопки проводили на поселен-
нях ленківці Чернівецької обл. та незвисько Івано-
Франківської обл. у 1954 р. к.к. Черниш зробила
невеликі обстеження на поселенні Бодаки. крім
того, під час розкопок багатошарового поселення
біля с. торське Заліщицького р-ну над шаром ліній-
но-стрічкової кераміки дослідниця виявила значні
рештки матеріальної культури пізньотри-пільсько-
го часу (Черныш 1962а, с. 83).
нагромадження археологічних джерел та вве-
дення в науковий обіг значної частини знахідок
трипільської культури окреслювало нові напря-
ми дослідження історії населення середнього
Подністров’я енеолітичної доби. Публікації на
основі матеріалів з поселень тернопільщини
здійснювали т.с. Пассек, к.к. Черниш, Ю.М. За-
харук та ін. (Пассек 1961, с. 228; Черныш 1962,
с. 5—85; Захарук 1960, с. 229—235).
Зауважимо, що північно-західні периферійні
пам’ятки трипільської культури у верхів’ї р. го-
ринь до 1960-х рр. майже не досліджували. но-
вим важливим кроком у вивченні господарства,
культури та побуту пізньотрипільських племен
на межі Поділля і Західної Волині стали розкопки
М.а. Пелещишина у 1969 р. на поселенні біля
с. лози Збаразького р-ну. на площі 300 м2 було
виявлено рештки глиняних площадок, крем’яні
знаряддя праці й відходи виробництва, фрагмен-
ти керамічного посуду, що дало змогу віднести
лозівське поселення до найпізніших трипільсь-
ких пам’яток (Пелещишин 1973, с. 55—62).
Поселення неподалік с. окопи Борщівського
р-ну — поки що єдина виявлена і досліджена на
території тернопільської обл. пам’ятка раннього
періоду трипільської культури, відкрита у 1969 р.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 2 9
середньодністровською експедицією і дослідже-
на В.г. Збеновичем у 1978—1980 рр. на площі
70 × 40 м було виявлено 4 глинобитних житла,
значну кількість кераміки (близько 8,5 тис. фраг-
ментів), 800 керамічних знарядь, 70 виробів зі
сланцю і каменю, 40 предметів із кістки і рогу
(Збенович 1989, с. 18, 39, 207).
у 1970-х рр. археологічні роботи на тер-
нопільщині значно пожвавішали. тут регулярно
працювали експедиції з різних наукових установ
україни. Для цього періоду були характерними
комплексні дослідження трипільських пам’яток
фахівцями з різних галузей науки — археології,
геології, палеоботаніки, антропології тощо.
Протягом багатьох років стаціонарні польові
дослідження й розвідки у Заліщицькому і Борщів-
ському р-нах проводили археологічні експедиції
київського державного університету ім. т.г. Шев-
ченка під керівництвом Ю.М. Малєєва, які вияви-
ли низку нових поселень трипільської культури у
Заліщиках, Печорній, Зозуленцях, Дуневі, каспе-
рівцях, Бедриківцях, синькові, кривчу та в інших
місцевостях. у 1974 р. на околицях с. Блищанка
Ю.М. Малєєв здійснив невеликі попередні розко-
пки на трипільському поселенні в урочищі гор-
би, що дало змогу дослідити житлово-господарчі
споруди кошиловецької групи пізнього трипілля
(Малєєв 1993, с. 33—34).
З метою вивчення стану збереженості та облі-
ку археологічних пам’яток І.П. герета здійснив
обстеження у селах кошилівці, Збручанське, Бі-
лий Потік, Велесневе. у 1974 р. співробітники
тернопільського краєзнавчого музею дослідили
три-пільське поселення, яке руйнувалося будів-
ництвом консервного заводу в с. колодрібка За-
ліщицького р-ну (Малєєв 1973, с. 102).
Інтенсивні археологічні дослідження в межи-
річчі Прута і Дністра пам’яток енеоліту дали змо-
гу уточнити періодизацію культури трипілля-ку-
кутень та наблизитися до розв’язання проблеми її
походження й історичної долі. н.В. Виноградова
переконливо обґрунтувала необхідність виді-
лення чотирьох варіантів культури на середнь-
ому етапі її розвитку, а також з’ясувала локальні
особливості окремих груп трипільських пам’яток
на території Подністров’я. Дослідниця детально
проаналізувала знахідки з поселення Заліщики,
зокрема багату колекцію орнаментованого кера-
мічного посуду, що дало змогу уточнити харак-
тер дністровських пам’яток перехідного періоду
ВІ—ВІІ. у наукових публікаціях н.В. Виноградо-
ва широко використовувала матеріали з пам’яток
Більче-Золоте, Вигнанка, Васильківці, Бучач (Ви-
ноградова 1973, с. 68—75).
у 1987 р. співробітники тернопільського краєз-
навчого музею (о. гаврилюк, о. ситник, М. Яго-
динська) провели рятівні розкопки на відомій
пам’ятці Бучач (урочище Федір), культурний шар якої
на той час був майже повністю зруйнований будів-
ництвом. Під час археологічних розкопок було об-
стежено майже 350 м2 площі, досліджено 4 житла,
3 господарчі ями і побутову споруду невідомого
призначення. на місці господарчо-побутових
об’єк-тів і в культурному шарі знайдено мідні
речі, кі-стяні вироби, крем’яні знаряддя, велику
кількість кераміки. аналіз споруд та археологіч-
них матеріалів дав змогу уточнити час існуван-
ня поселення Бучач, визначивши його кінцем
середнього етапу культури трипілля-кукутень
(В ІІ за т.с. Пассек) (ситник 1993, с. 33—34).
Протягом 1989, 1990 і 1992 рр. у Заліщицько-
му р-ні на поселенні Блищанка працювали експе-
диції Інституту суспільних наук ан україни
(В.М. конопля), Інституту археології ан україни
(В.о. круц, с.М. рижов) та київського держав-
ного університету ім. т.г. Шевченка. За три поль-
ові сезони ними було розкопано 1368 м2 і від-крито
рештки 11 наземних житлових споруд, дві з яких
було віднесено до заліщицької групи, а решта —
до кошиловецької, напівземлянку і 3 господарчі
ями трипільської культури. За даними геомагніт-
ної зйомки в межах пам’ятки (площею до 45 га)
знаходилось близько 500 наземних жител. археоло-
гічні знахідки представлено колекцією керамічного
посуду, виробами з кістки і рогу, антропоморфною
і зооморфною пластикою (конопля, круц, рижов
1993, с. 8—13; конопля 1997, с. 77—98).
Багаторічні польові роботи проводилися й на
півночі тернопільщини — біля с. Бодаки Збаразь-
кого р-ну, яке попередні дослідники характери-
зували як своєрідний об’єкт на північно-західній
окраїні трипільської культури в період її розквіту.
З 1984 р. тут розпочав стаціонарні розкопки ене-
олітичний загін ленінградського відділення Іа ан
срср на чолі з н.М. скакун. Дослідження посе-
лення поблизу с. Бодаки тривають і нині завдяки
виявленню великої кількості крем’яних виробів.
на сьогодні в результаті проведених розкопок вста-
новлено площу і межі поселення, досліджено жит-
лові й господарчі споруди, виявлено майстерню з
обробки кременю і гончарську піч, а також зібрано
керамічний посуд. наймасовішими зна-хідками
є крем’яні вироби і скупчення відходів вироб-
ництва. унікальна колекція крем’яних знарядь
праці з поселення Бодаки свідчить про велике
значення в його господарстві крем’янообробного
виробництва, продукти якого призначалися і для
міжплемінного обміну (скакун 1990, с. 43; ска-
кун 1998, с. 35—38).
Джерелознавча база, набута багаторічними до-
слідженнями, дала змогу розглядати узагальню-
вальні проблеми, передусім питання локально-хро-
нологічних побудов, виділення послідовності типів
пам’яток та зв’язків місцевого трипільського насе-
лення із західними сусідами. В.о. круц і с.М. ри-
жов окреслили територію Верхньодністровської
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 210
регіональної групи пам’яток (круц, рижов 1997).
т.М. ткачук досліджує специфіку керамічних ком-
плексів пам’яток регіону та питання синхронізації
їх з іншими локальними групами трипілля (ткачук
1998, с. 15—17; ткачук 2001, с. 60—61).
упродовж останніх десяти польових сезонів
експедиція Борщівського краєзнавчого музею під
керівництвом автора вивчає трипільські пам’ятки
у середньодністровському лівобережжі. З метою
доповнення і уточнення археологічної карти про-
ведено суцільне обстеження території уздовж бе-
регів річок серет, нічлава, Циганка, Збруч, стрипа
і Дністер. окрім розвідок, здійснено і стаціонарні
розкопки поселення біля с. глибочок, на тери-
торії якого розкрито близько 700 м2 загальної
площі, повністю досліджено рештки 3 великих
глинобитних жител (розмір найбільшого: 10 м
завширшки і 26 м завдовжки). речовий матеріал
з розкопок характеризується численною колек-
цією керамічного посуду, крем’яними, кістяними
та мідними виробами. у розкопі № 1 виявлено
скарб мідних речей (гачкоподібна підвіска з вуш-
ком, три кільця, ромбоподібна пластина і шило),
сировина для виготовлення яких, за даними спек-
трального аналізу, походить із родовищ самород-
ної міді Волині. у 1997 р. проводили розкопки на
трипільському поселенні в урочищі «соколів»
неподалік с. Збручанське, матеріали з якого да-
ють підставу датувати зазначене поселення кін-
цем середнього етапу розвитку трипілля.
Протягом 1996—2003 рр. тривали розкопки у
печері «Вертеба» біля с. Більче-Золоте. археоло-
ги вивчали стан збереженості культурного шару у
привхідній частині восьмикілометрової підземної
порожнини, детально досліджували територію біля
входу в печеру, а також обстежили і зафіксували
усі пам’ятки трипільської культури на прилеглій
до печери місцевості в радіусі 10 км. За цей період
відкрито 357 м2 загальної площі, з яких 293 м2
— на поверхні і 64 м2 — на дев’яти різних ді-
лянках печери. Зібрано колекцію посуду, ант-
ропоморфні й зооморфні статуетки, знаряддя
праці з кістки, кременю, каменю, одну мідну
сокиру, шило і 14 пронизок. Цікавим є амулет,
вирізаний із кістяної пластини, що імітує голову
бика з масивними рогами. крім того, дослідники
зафіксували залягання печерних відкладів і вио-
кремили непорушне залягання матеріалів трьох
локальних груп трипільської культури (сохаць-
кий 1993, с. 10—22; сохацький, Дудар 1996, с.
99—101; сохацький, суровий 1997, с. 74—78).
Працею кількох поколінь археологів і науков-
ців створено джерелознавчу базу, що дає змогу,
хоча і в дуже загальних рисах, визначити спе-
цифіку тернопільщини як трипільського регіону.
наявні матеріали з трипільських поселень є важ-
ливим джерелом для їх порівняльного вивчення
та з’ясування місця серед синхронних пам’яток
інших регіонів поширення трипільської культури,
а також відкривають перспективи глибшого вив-
чення етнокультурних процесів населення — носія
цих пам’яток. результати досліджень трипільських
пам’яток на тернопільщині дають змогу визначи-
ти їхні культурні групи, типи і хронологічні періо-
ди, порушити питання походження, особливості
господарювання, соціального ладу, з’ясувати про-
блеми взаємозв’язків, хоча остаточне розв’язання
цих питань є справою майбутнього.
Борисковський П.І. Деякі доповнення до археологічної карти середньої наддністрянщини // археологія. — 1950. —
4. — с. 117—131.
Виноградова Н.М. Памятники переходного этапа триполья Вi—bii в Поднестровье // са. — 1972. — № 1. — с. 36—55.
Виноградова Н.М. трипільське поселення Заліщики на Дністрі // археологія. — 1973. — № 8. — с. 68—75.
Захарук Ю.М. глиняный амулет из с. кошиловцы // са. — 1960. — № 2. — с. 229—235.
Захарук Ю.М. Пам’ятки кошиловецького типу // археологія української рср. — 1971. — 1. — C. 180—183.
Збенович В.Г. ранний этап трипольской культуры на территории украины. — к., 1989. — с. 18, 39, 207.
Кандиба О. Досліди на галицькому Поділлі в рр. 1928 та 1929 // Зап. нтШ. — львів, 1937. — т. 154. — с. 1—12.
Конопля В.М. Поселення кошилівецької групи трипільської культури Блищанка-2 // наук. зап. львів. істор. музей. —
львів, 1997. — с. 77—98.
Конопля В.М., Круц В.О., Рижов С.Н. нове поселення Заліщицької групи трипільської культури в південно-захід-
ному Поділлі // наук. зап. терноп. краєзн. музей. — тернопіль, 1993. — с. 8—13.
Кравец В.П. изучение позднетрипольских памятников в bерхнем Поднестровье // ксиа ан усср. — к., 1955. —
Вып. 4. — с. 133—135.
Круц В.О., Рижов С.М. Верхньодністровська локальна група пам’яток трипільської культури та нові дані про зв’язки
трипільців з населенням полгарської і лендельської культур // археологія. — 1997. — № 2.
Малєєв Ю.М. охоронні розкопки на тернопільщині // археологія. — 1973. — № 12. — с. 102.
Малєєв Ю.М. нові пам’ятки трипільської культури середнього Подністров’я: тези доп. і повідомл. міжнарод. наук.
конф. «трипільська культура україни». — львів, 1993. — с. 33—34.
Оссовский Г.О. о геологическом и палеоэтнологическом характере пещер юго-западной окраины европейской
россии и смежных с нею областей галиции // тр. том. об-ва естествоиспытат. и врачей. — томск, 1895. —
Вып. 5. — C. 27—48.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 2 11
Пассек Т.С. Периодизация трипольских поселений // Миа. — 1949. — № 10.
Пассек Т.С. раннеземледельческие (трипольские) племена Поднестровья // Миа. — 1961. — № 84. — C. 228.
Пастернак Я. археологія україни. — торонто, 1961. — C. 164.
Пелещишин М.А. Пізньотрипільське поселення у верхів’ях горині // археологія. — 1973. — № 11. — с. 55—62.
Петегирич В., Павлів Д. археологія у дослідженнях членів нтШ // Зап. нтШ. — львів, 1991. — т. 222. — C. 418.
Полянський Ю. нові археологічні знахідки з галичини // Зап. нтШ. — 1928. — т. 149. — с. 17—19, 21—23, 28,
табл. Vii—X.
Свешников И.К. отчет о работе тернопольской археологической экспедиции лиМ в 1956 г. // наук. архів Іа нан
україни, ф. експ. № 2701.
Свєшніков І.К. археологічні роботи львівського історичного музею в 1952—1957 рр. // археологічні роботи музею
в 1952—1957 рр. — львів, 1959. — с. 8.
Ситник О.С. Поселення Бучач і його місце серед трипільського масиву Подністров’я: тези доп. і повідомл. міжнар.
наук. конф. «трипільська культура україни». — львів, 1993. — с. 33—34.
Скакун Н.М. Вивчення енеолітичного поселення-майстерні біля с. Бодаки: тези доп. і повідомл. І терноп. обл.
наук.-краєзн. конф. — тернопіль, 1990. — Ч. 1. — с. 43.
Скакун Н.М. некоторые результаты изучения поселения Бодаки на крайнем северо-западе триполья: наук. матер.
Міжнарод. археол. конф. — Заліщики, 1998. — с. 35—38.
Сохацький М.П. археологічні роботи Борщівського краєзнавчого музею у 1991—1993 рр. // літопис Борщівщини. —
1993. — Вип. 3. — с. 10—22.
Сохацький М.П. археологічні дослідження олега кандиби-ольжича на тернопільщині // українська наука: минуле,
сучасне, майбутнє. — тернопіль, 1997. — с. 69.
Сохацький М.П., Дудар О.В. розкопки трипільського поселення біля с. глибочок тернопільської області // Матеріали
iV Міжнарод. археол. конф. студентів і мол. вчених. — к., 1996. — с. 99—101.
Сохацький М.П., Суровий О.А. нові археологічні дослідження в печері «Вертеба» // Akademia на пошану професора
л.а. коваленка. Історичні дослідження.—кам’янець-Подільський, 1997. — с. 74—78.
Судаков С.А. Поселення трипільської культури біля с. семенів-Зеленче // археологічні пам’ятки урср. — к., 1952. —
т. 4. — с. 104—111.
Ткачук Т.М. Походження та відносна хронологія кошиловецької групи // наук. матеріали міжнарод. археолог. конф. —
Заліщики, 1998. — с. 15—17.
Ткачук Т.М. кошиловецький шар поселення Більшівці і його місце в енеоліті Верхнього Подністров’я: тези доп.
міжнарод. наук.-практ. конф. «трипільський світ і його сусіди». — Збараж, 2001. — с. 60—61.
Черныш Е.К. к истории населения энеолитического времени в среднем Поднестровье // Миа. — 1962. — № 102. —
с. 5—85.
Черныш Е.К. неолитическое поселение у с. торское на Днестре // ксиа ан ссср. — 1962а. — Вып. 92. — с. 83.
Черныш Е.К. Памятники позднего периода культуры триполье—кукутени // Энеолит ссср. — М., 1982. — C. 221.
Черныш Е.К. Энеолит Правобережной украины и Молдавии // Энеолит ссср. — М., 1982а. — с. 205.
Чикаленко Л. нарис розвитку української неолітичної мальованої кераміки. Більче-Золоте // трипільська культура
на україні. — к., 1926. — т. 1. — с. 113—202.
Demetrykiewicz W. Sprawozdania z posiedzeń komisyi odbytych w drugiej połowie r. 1898 i r. 1899 // MAAe. — Kraków,
1900. — T. 4. — S. Vii—Viii.
Demetrykiewicz W. Sprawozdania z posiedzeс komisyi odbytych w roku 1907 i 1908 // MAAe. — Krakуw, 1908. —
T. 10. — S. X.
Dwutygodnik naukowy. — Kraków, 1878. — S. 328.
Hadaczek K. La colonie industrielle de Koszylowce de l’epoque eneolithique. Album des fouilles. — Leopol, 1914. —
19 p., 33 tabl.
Hadaczek K. Osada przemysłowa w Koszyіowcach z epoki eneolitu. — Lwów, 1914а. — S. 73
Janusz B. Kultura przedhistoryczna Podola Galicyjskiego. — Lwów, 1919.
Kaindl R. Neolitische Funde mit bemalter Keramik in Koszyіowce // Jahnbuch für Altertumskunde — 1908. — T. 2. —
S. 144—150.
Kirkor A. zprawozdanie i wykaz zabytków złożonych w Akademii umiejętności z wycieczki archeologiczno-antropologicznéj
w roku 1878 // zWAK. — Kraków, 1879. — T. 3. — S. 34—37.
Kostrzewski J. Przegląd Archeologiczny. — Poznań, 1925. — T. 3. — S. 9.
Kozіowski L. Młodsza epoka kamienna w Polsce. — Lwów, 1924.
Kozіowski L. budowle kultury ceramiki malowanej w świetle badań przeprowadzonych w Koszylowcach, Nezwiskach i
buczaczu. — Lwów, 1930. — S. 4—5.
Ossowski G. Sprawozdanie drugie z wycieczki paleoetnologicznej po Galicyi w roku 1890 // zWAK. — Kraków, 1891. —
T. 15. — S. 52—67.
Ossowski G. Sprawozdanie trzecie z wycieczki paleoetnologicznej po Galicyi w roku 1891 // zWAK. — Kraków, 1892. —
T. 16. — S. 64—89.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 212
Ossowski G. Sprawozdanie czwarte z wycieczki paleoetnologicznej po Galicyi w roku 1892 // zWAK. — Kraków, 1895. —
T. 18. — S. 4—24.
Plan pieczary «WeRTebY» w bilczu — złotem (powiatu borszczowskiego) wykonany prżez G. Ossowskiego w latach
1891—1892 // Wydanie Komisyi antropologicznej Akademii umijętności w Krakowie, koztem Księcia Leona Sapiehy. —
Kraków, 1892—1893.
Przybysławski W. Repertorium zabytków przedhistorycznych Galicyi Wschodniej. — Lwów, 1906. — S. 10.
Pszcуłka krakowska. — Kraków, 1822. — T. 3. — S. 49—54.
Zynkaіowski A. Osiedle kultury trypoіskiej w bodakach nad Horyniem // WA. — Warszawa, 1969. — т. 34, z. 2. —
S. 221—227.
Одержано 16.07.2004
М.П. Сохацкий
иЗ истории археологиЧеских исслеДоВаниЙ
триПолЬскоЙ кулЬтурЫ В терноПолЬскоЙ оБласти
В статье впервые предпринята попытка систематизировать различные сведения об истории многолетних поле-
вых исследований трипольско-кукутенских памятников на тернопольщине, открытых здесь еще в 70-е гг. хiх в.
В кратком историческом обозрении выделены четыре разные по значению хронологические периоды изучения
памятников. результаты раскопок в пещере «Вертеба», поселений Бильче-Золотое «Парк», кошиловцы, Залещи-
ки открыли новые возможности для изучения хозяйственно-производственных, демографических и культурных
аспектов в истории трипольского населения данного региона.
M.P. Sokhatskyj
FROM THe HiSTORY OF ARCHAeOLOGiCAL ReSeARCH
iN TRYPiLLYA CuLTuRe iN TeRNOPiL ObLAST
in the article for the first time the attempt is made to systematize and reduce in a precise sequence various data on a history
of long-term field researches of Trypilsko-Kukytensky sites in Ternopil Region which were opened here still in the 70s
XiX c. in a brief historical review four different on the value chronological periods of studying places of interest are
allocated. The results received during excavation in the cave «Werteba», settlements: bilche-zolote «Park», Koshylivtsi,
zalishchyky have opened new opportunities for studying economic-industrial, demographic and cultural aspects in a
history of trypillya settlement of this region.
серед надгробних пам’яток херсонеса анти-
чного часу найчисленнішою групою є антропо-
морфні, які з огляду на їх простоту, очевидно,
належали найрізноманітнішим верствам греків-
херсонеситів. надгробки виготовляли у вигляді
людської голови, з плaским лицевим боком,
злегка позначеною шиєю і вузькими плечима.
Внизу, як правило, був шип, що вставлявся в
горизонтальну вапнякову плиту прямокутної чи
трапецієподібної форми, розміщену безпосеред-
ньо над могилою. Подекуди такі пам’ятники
закріплювали на одному постаменті з високою
прямокутною надгробною стелою.
Історія вивчення цього специфічного різно-
виду надгробних пам’яток налічує понад 100
років і становить значний інтерес, адже висвіт-
лює широке коло проблем, пов’язаних не лише
з інтерпретацією власне пам’яток (передусім
їх етнічним походженням), а й із формуванням
духовної культури та ідеологічних уявлень на-
селення херсонеса за античної доби.
äî òèÏîëî㲯 òà ²íòåðÏðåòàö²¯ àíòðîÏîìîðÔíèõ
íàäãðîáê²â õåðñîíåñà òàâð²éñüêîãî
© а.В. БуЙсЬких, В.М. ЗуБар, 2006
à.â. áóéñüêèõ, â.ì. Çóáàð
У статті запропоновано нову типологію антропоморфних надгробків некрополя Херсонеса Таврійського античної
доби, зроблено спробу з’ясувати місце та семантичне значення цих пам’яток у поховальній практиці херсонеситів.
|