До типології та інтерпретації антропоморфних надгробків Херсонеса Таврійського

До типології та інтерпретації антропоморфних надгробків Херсонеса Таврійського

У статті запропоновано нову типологію антропоморфних надгробків некрополя Херсонеса Таврійського античної доби, зроблено спробу з’ясувати місце та семантичне значення цих пам’яток у поховальній практиці херсонеситів....

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2006
Автори: Буйських, A.B., Зубар, В.М.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут археології НАН України 2006
Назва видання:Археологія
Теми:
Статті
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199290
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:До типології та інтерпретації антропоморфних надгробків Херсонеса Таврійського / A.B. Буйських, В.М. Зубар // Археологія. — 2006. — № 2. — С. 12-23. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-199290
record_format dspace
spelling irk-123456789-1992902024-10-02T18:08:13Z До типології та інтерпретації антропоморфних надгробків Херсонеса Таврійського Буйських, A.B. Зубар, В.М. Статті У статті запропоновано нову типологію антропоморфних надгробків некрополя Херсонеса Таврійського античної доби, зроблено спробу з’ясувати місце та семантичне значення цих пам’яток у поховальній практиці херсонеситів. Статья посвящена разработке новой типологии антропоморфных памятников некрополя Херсонеса Таврического. В основу классификации положен формообразующий признак, в результате чего выделены два основных типа надгробий—объемные скульптурные и рельефные, внутри которых выделено несколько вариантов. Для первого типа они определены прорисовкой основных деталей — головы, плеч, тулова фигур, для второго — характером прорисовки изображения, выполненного в низком рельефе или врезными линиями. Исходя из условий находок, предложена семантическая трактовка надгробий как апотропеев — одной из составляющих консервативного характера погребального культа херсонеситов на протяжении всей античной эпохи. Прослежена связь памятников с идеей героизации умерших. The article is devoted to the development of new typology of anthropomorphic monuments from the necropolis of Tauric Chersonesos. Following that the classification is based on the form-making feature the two main types of gravestones are singled out. They are sculptures and relief images with variants distinguished within them. In the first type they are determined by the outline of the main details such as head, shoulders, body of the figures; for the second type they are based on the nature of outline of the image implemented in low relief or with carved lines. Reasoning from the discovery conditions the authors suggested semantic interpretation of gravestones as apotropei, one of the components of the conservative nature of burial cult of Chersonesites during whole the Ancient epoch. They also traced the connection of the monuments with the idea of heroization of the dead. 2006 Article До типології та інтерпретації антропоморфних надгробків Херсонеса Таврійського / A.B. Буйських, В.М. Зубар // Археологія. — 2006. — № 2. — С. 12-23. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199290 uk Археологія Інститут археології НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Статті
Статті
spellingShingle Статті
Статті
Буйських, A.B.
Зубар, В.М.
До типології та інтерпретації антропоморфних надгробків Херсонеса Таврійського
Археологія
description У статті запропоновано нову типологію антропоморфних надгробків некрополя Херсонеса Таврійського античної доби, зроблено спробу з’ясувати місце та семантичне значення цих пам’яток у поховальній практиці херсонеситів.
format Article
author Буйських, A.B.
Зубар, В.М.
author_facet Буйських, A.B.
Зубар, В.М.
author_sort Буйських, A.B.
title До типології та інтерпретації антропоморфних надгробків Херсонеса Таврійського
title_short До типології та інтерпретації антропоморфних надгробків Херсонеса Таврійського
title_full До типології та інтерпретації антропоморфних надгробків Херсонеса Таврійського
title_fullStr До типології та інтерпретації антропоморфних надгробків Херсонеса Таврійського
title_full_unstemmed До типології та інтерпретації антропоморфних надгробків Херсонеса Таврійського
title_sort до типології та інтерпретації антропоморфних надгробків херсонеса таврійського
publisher Інститут археології НАН України
publishDate 2006
topic_facet Статті
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199290
citation_txt До типології та інтерпретації антропоморфних надгробків Херсонеса Таврійського / A.B. Буйських, В.М. Зубар // Археологія. — 2006. — № 2. — С. 12-23. — укр.
series Археологія
work_keys_str_mv AT bujsʹkihab dotipologíítaínterpretacííantropomorfnihnadgrobkívhersonesatavríjsʹkogo
AT zubarvm dotipologíítaínterpretacííantropomorfnihnadgrobkívhersonesatavríjsʹkogo
first_indexed 2024-10-03T04:01:49Z
last_indexed 2024-10-03T04:01:49Z
_version_ 1811863946180689920
fulltext ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 212 Ossowski G. Sprawozdanie czwarte z wycieczki paleoetnologicznej po Galicyi w roku 1892 // zWAK. — Kraków, 1895. —   T. 18. — S. 4—24. Plan pieczary «WeRTebY» w bilczu — złotem (powiatu borszczowskiego) wykonany prżez G. Ossowskiego w latach 1891—1892 // Wydanie Komisyi antropologicznej Akademii umijętności w Krakowie, koztem Księcia Leona Sapiehy. —   Kraków, 1892—1893. Przybysławski W. Repertorium zabytków przedhistorycznych Galicyi Wschodniej. — Lwów, 1906. — S. 10. Pszcуłka krakowska. — Kraków, 1822. — T. 3. — S. 49—54. Zynkaіowski A. Osiedle kultury trypoіskiej w bodakach nad Horyniem // WA. — Warszawa, 1969. — т. 34, z. 2. — S. 221—227. Одержано 16.07.2004 М.П. Сохацкий иЗ истории археологиЧеских исслеДоВаниЙ   триПолЬскоЙ кулЬтурЫ В терноПолЬскоЙ оБласти В статье впервые предпринята попытка систематизировать различные сведения об истории многолетних поле- вых исследований трипольско-кукутенских памятников на тернопольщине, открытых здесь еще в 70-е гг. хiх в. В кратком историческом обозрении выделены четыре разные по значению хронологические периоды изучения памятников. результаты раскопок в пещере «Вертеба», поселений Бильче-Золотое «Парк», кошиловцы, Залещи- ки открыли новые возможности для изучения хозяйственно-производственных, демографических и культурных аспектов в истории трипольского населения данного региона. M.P. Sokhatskyj FROM THe HiSTORY OF ARCHAeOLOGiCAL ReSeARCH   iN TRYPiLLYA CuLTuRe iN TeRNOPiL ObLAST in the article for the first time the attempt is made to systematize and reduce in a precise sequence various data on a history of long-term field researches of Trypilsko-Kukytensky sites in Ternopil Region which were opened here still in the 70s XiX c. in a brief historical review four different on the value chronological periods of studying places of interest are allocated. The results received during excavation in the cave «Werteba», settlements: bilche-zolote «Park», Koshylivtsi, zalishchyky have opened new opportunities for studying economic-industrial, demographic and cultural aspects in a   history of trypillya settlement of this region. серед надгробних пам’яток херсонеса анти- чного часу найчисленнішою групою є антропо- морфні, які з огляду на їх простоту, очевидно, належали найрізноманітнішим верствам греків- херсонеситів. надгробки виготовляли у вигляді людської голови, з плaским лицевим боком, злегка позначеною шиєю і вузькими плечима. Внизу, як правило, був шип, що вставлявся в горизонтальну вапнякову плиту прямокутної чи трапецієподібної форми, розміщену безпосеред- ньо над могилою. Подекуди такі пам’ятники закріплювали на одному постаменті з високою прямокутною надгробною стелою. Історія вивчення цього специфічного різно- виду надгробних пам’яток налічує понад 100 років і становить значний інтерес, адже висвіт- лює широке коло проблем, пов’язаних не лише з інтерпретацією власне пам’яток (передусім їх етнічним походженням), а й із формуванням духовної культури та ідеологічних уявлень на- селення херсонеса за античної доби. äî òèÏîëî㲯 òà ²íòåðÏðåòàö²¯ àíòðîÏîìîðÔíèõ íàäãðîáê²â õåðñîíåñà òàâð²éñüêîãî © а.В. БуЙсЬких, В.М. ЗуБар, 2006 à.â. áóéñüêèõ, â.ì. Çóáàð У статті запропоновано нову типологію антропоморфних надгробків некрополя Херсонеса Таврійського античної доби, зроблено спробу з’ясувати місце та семантичне значення цих пам’яток у поховальній практиці херсонеситів. ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 2 13 к.к. косцюшко-Валюжинич уперше виявив антропоморфні надгробні пам’ятники у 1891 р. під час першого польового сезону масштабних розкопок некрополя херсонеса і впевнено інтер- претував їх як «дитячі надгробки грубої роботи» (косцюшко-Валюжинич 1893, с. 18). у 1896 р. дослідник знайшов численні прямо- кутні плитки із заглибленнями, в які, як він пра- вильно визначив, вставляли «у вертикальному положенні вищезгадані гостроконечні прикраси» (косцюшко-Валюжинич 1898, с. 183), а також пер- ші монолітні наїски: «малий надгробок у вигляді портика з колонами і фронтоном», у тому числі і з рельєфним «орнаментом» усередині, тобто із врізаним антропоморфом (кос-цюшко-Валю- жинич 1901, с. 122). у 1898 р. к.к. косцюшко- Валюжинич виявив профільовану з трьох боків базу під стелу, на одній із фасадних боків якої містилося врізане зображення «у вигляді голови і плечей» (косцюшко-Валюжинич 1898, с. 186, 193). у 1902—1903 рр. було знайдено декілька «голо- воподібних» надгробків і підставок до них, а також антропоморфний надгробок «з клиноподібною бородою» (косцюшко-Валюжинич 1905, с. 85). у 1904 р. на південній ділянці некрополя до-слідник виявив кілька східчастих поховальних конструкцій, поховання в яких датуються першими століттями н. е. Під час їх розчищення з’ясувалося, що більшість поховальних споруд було зроблено з надгробних пам’яток попередньої доби, у тому числі й антропоморфних надгробків і підставок до них. найцікавішою була знахідка мармуро- вого антропоморфного надгробка, переробле- ного у вторинному використанні на плитку із зазначеним на одному з підтесаних боків ім’ям похованого, яку вставляли в стелу (косцюш- ко-Валюжинич 1906, с. 64—66). у 1905 р. під час розкопок ділянки некрополя у карантинній бухті к.к. косцюшко-Валюжинич зафіксував 44 «малих складених надгробків, що нагаду- вали голову з початком плечей», 23 прямокутні плитки-підставки під ці надгробки, плитку з дво- ма прямокутними заглибленнями «для верхніх вставок», а також 4 надгробних пам’ятники у вигляді «грецького портика з випуклою голо- вою і початком плечей» (косцюшко-Валюжинич 1907, с. 116). окремо було виділено надгробок у вигляді «людської голови», що стояла in situ як пам’ятник над похованням (косцюшко-Валю- жинич 1907, с. 48). Після смерті к.к. косцюшка-Валюжинича розкопки на західному березі карантинної бух- ти продовжив М.І. репніков. у 1908 р., дослі- джуючи територію на південь від башти XVii, у насипу могил він виявив 12 антропоморфних надгробків і 9 плит-підставок. усього ж за 12 років дореволюційних розкопок некрополя у карантинній бухті було виявлено 156 антропо- морфних надгробків і 151 плитку-підставку до них (колесникова 1973, с. 38). слід зазначити, що строкатість визначень, ви- користаних к.к. косцюшком-Валюжиничем під час атрибуції відкритих ним пам’яток, за-свідчує відсутність розробленої єдиної термінології, що насамперед пояснюється недосконалою мето- дикою дослідження і браком єдиних наукових критеріїв інтерпретації виявлених об’єктів. утім, попри всю недосконалість проведених на тери- торії некрополя херсонеса наприкінці XiX — на початку XX ст. розкопок, методики фіксації знай- дених об’єктів і відсутність необхідної, з погляду сучасних вимог, польової документації, безумов- на заслуга к.к. косцюшка-Валюжинича полягає у ретельному зборі та фіксації у звітах усіх випадків знахідок того типу надгробних пам’ятників, що нас цікавить. Праця к.к. косцюшка-Валюжинича дала змогу отримати найвичерпнішу статистику виявлених надгробків, а розмаїтість залишених дослідником формулювань часто навіть допо- магає у точному визначенні типу пам’ятки. Це набуває особливого значення з огляду на те, що колекція антропоморфних надгробних пам’яток херсонеського музею дуже постраждала під час Другої світової війни. у ході розкопок ранньо- го некрополя на Північному березі херсонеса в середині 1930-х рр. було зафіксовано єдину антропоморфну пам’ятку, пов’язану, зокрема, із похованням у зібганому стані (Белов 1938, с. 192, рис. 41). Ця знахідка протягом кількох десятиліть слугувала, як тоді здавалося, наді-йним етнічним індикатором на користь висновків про варварську приналежність усіх подіб-них пам’яток. наступ- ну аналогічну безпосередньо пов’язану з похо- ванням знахідку — монолітний наїск з рельєф- ним антропоморфом — виявили лише 20 років потому на території південно-східної ділянки некрополя міста, серед каміння завалу над мо- гилою з витягнутим кістяком in situ (Борисова 1956/36, с. 16, рис. 64). Згідно з уточненими даними на середину 1980-х рр., за весь час розкопок у херсонесі було зафіксовано 196 антропоморфних надгробків, при- близно таку ж кількість плиток-підставок під них і 166 монолітних наїсків із рельєфним зображенням антропоморфів (колесникова 1986, с. 87). Проте слід зазначити, що у виданий каталог античної скульптури херсонеса увійшло всього 58 антро- поморфних надгробних пам’ятників, 4 плитки-під- ставки, 9 наїсків із рельєфними антропоморфними зображеннями і 8 без рельєфів (иванова и др. 1976, № 223—228, 285 а—г, 286—294, 295—302). на сьогодні, з урахуванням найновіших розкопок у районі римської цитаделі і західної ділянки не- крополя, херсонеська колекція антропоморфних пам’яток усіх типів налічує понад 200 одиниць. аналогічні надгробки знайдено не лише в херсо-  ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 214 несі, а й під час розкопок некрополів античних поселень у Північно-Західній тавриці (Щеглов 1978, с. 48—49, рис. 19). незважаючи на численність і різноманітність форм, а також очевидну серійність виготовлення антропоморфних надгробків, ці пам’ятки тривалий час не привертали належної уваги дослідників. Пред- метно вивчати їх почали лише з 1940-х рр. Цікаво, що першими на незвичний вигляд надгробків звернули увагу не археологи, а історики мистецтва. г.П. Іва- нова першою висловила думку про те, що ця кате- горія надгробних пам’яток належала не грецько- му, а варварському (таврському) населенню хер- сонеса, аргументуючи це тим, що надгробки мали вигляд схематичних зображень людської голови і були пов’язані лише з обрядом зібганих поховань (хоча на користь цього висновку свідчить лише один такий надгробок з некрополя на Пів-нічно- му березі, згаданий вище). крім того, дослідниця вважала, що шпиляста форма завершення цілої низки пам’яток нагадує форму скіфського голо- вного убору (иванова 1941, с. 107—108). Ця гіпотеза досить тривалий час була доміную- чою у радянській історіографії античності, оскіль- ки вважалося, що весь масив поховань у зібганому стані, зафіксований у некрополі херсонеса, нале- жав місцевому варварському населенню. З цим положенням повністю погоджувався с.Ф. стрже- лецький, який продовжив розкопки, на його думку, таврського некрополя на Північному бе- резі херсонеса (стржелецкий 1948, с. 69—95). таврськими надгробними пам’ятками вважала антропоморфи і н.В. П’ятишева, назвавши їх «надгробками-примітивами» (Пятышева 1946, с. 175—179). о.М. Щеглов також поділяв погляди щодо генетичного зв’язку антропоморфів з колом таврських надгробних пам’яток, зазначивши при цьому, що звичай ставити подібні надгробки набув поширення і в середовищі грецького населення міс- та, а самі антропоморфи встановлювали на одному постаменті з надгробними пам’ятниками звичайних античних типів (Щеглов 1968, с. 218—220, прим. 13). Цей висновок на той час був досить важливим, через те що вперше було зазначено зв’язок між ант- ропоморфами і грецьким населенням міста. абсолютно новий підхід до вивчення антропо- морфних надгробків запропонувала л.г. колесни- кова. Проаналізувавши значний масив архівних документів, передусім матеріали дореволюційних і довоєнних розкопок, і спираючись на надійну статистичну базу, дослідниця довела, що випадки знахідок антропоморфних пам’ятників, пов’язаних із похованнями у зібганому стані, насправді — по- одинокі. Детальний аналіз пам’яток, топографії їх знахідок у некрополі херсонеса і на території хори, їх сполучення з античними формами монолітних наїсків, а також факти встановлення їх на одному постаменті з античними стелами дали їй змогу   принципово по-новому інтерпретувати такі над- гробки. насамперед це висновки щодо місцевого походження зазначеного типу надгробків і від- сутності серед херсонеських антропоморфних надгробків форм, які можна було б розглядати як сполучну ланку з аналогічними пам’ятками найближчого варварського оточення — таврами. Ці спостереження надзвичайно важливі для по- дальшої розробки різних аспектів проблематики, пов’язаної із херсонеськими антропоморфними надгробками (колесникова 1973, с. 37—48). Ще одним вагомим аргументом на користь висновків про грецьке походження цієї категорії пам’яток ста- ли рештки поліхромного розпису на їх лицьовому боці, які дали змогу реконструювати первісний вигляд надгробків (колесникова 1977, с. 87—92; пор.: Carter 2002, p. 161—170). З огляду на це за- уважимо, що після публікації робіт л.г. колесни- кової правильність встановленої етнічної атрибуції херсонеських антропоморфних надгробків уже не підлягає жодним сумнівам (докл. див.: Диатроптов   2001, с. 64—64). Висновки л.г. колесникової порушили нову проблему, пов’язану зі з’ясуванням місця і ролі антропоморфних надгробків серед синхронних об’єктів, виявлених на території херсонеського некрополя. крім того, дослідниця спробувала розподілити антропоморфні пам’ятки на дві гру- пи, пов’язані з чоловічими та жіночими похован- нями. Згідно зі спостереженнями л.г. колеснико- вої, у надгробках з рельєфним рубцем чи ребром на зворотному боці можна вбачати схематично пе- редану голову, загорнуту в покривало, із невиділе- ною, узагальнено позначеною шиєю, що дає змогу пов’язувати їх із жіночими похованнями. нато- мість надгробки з круглою головою і чітко виді- леною шиєю можна розглядати як пам’ятники, що ставили над чоловічими похованнями (ко- лесникова 1977, с. 89—90). рештки розпису, об’ємність зворотного боку голів і в деяких ви- падках їх шпилясте завершення дали змогу л.г. ко- лесниковій семантично трактувати цілу серію антропоморфних надгробків як узагальнений художній образ жінки, яка тужить (колесникова   1977, с. 87—99). розвиваючи ідею В.М. Даниленка про те, що чоловічі та жіночі поховання характеризувалися різними варіантами завершення надгробних стел (Даниленко 1969, с. 39—40), л.г. колесникова провела паралель між завершеннями антропо- морфа у вигляді шпилястої голови і моноліт- ного наїска або стели з трикутним фронтоном, яких, за її підрахунками, у херсонесі на сере- дину 1980-х рр. було відомо 38 екземплярів, і всі, за палеографічними даними, — жіночі (ко- лесникова 1977, с. 96). Ця обставина дала змо- гу припустити, що такі антропоморфні жіночі надгробки, очевидно, семантично були пов’я-  ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 2 15 зані з образом кори-Персефони (колесникова 1977, с. 99). л.г. колесникова розробила першу типоло- гію антропоморфних надгробків херсонеса, роз- поділивши всі пам’ятки на два основних типи —   скульптурні (об’ємні) і рельєфні у наїсках (плоскі). крім того, дослідниця запропонувала декілька варіантів об’ємних антропоморфів від- повідно до особливостей виконання зворотної частини голів (колесникова 1986, с. 86—87).   у пам’ятників першого варіанта округлий задній бік має слабкий перелом, який розділяє зворотну частину на добре оброблені з гладенькою повер- хнею боки та пласку потилицю (рис. 1). антропоморфні надгробки другого варіанта, як правило, невеликих розмірів і з чіткими обриса- ми, мають добре оброблений лицьовий бік, рівну, сплощену, але не згладжену потилицю (рис. 2). саме до цієї групи належить один із найраніших пам’ятників, виявлений над могилою на Північно- му березі (колесникова 1986, с. 95; пор.: Федоров 1977, с. 348) (рис. 3). Третій варіант — це масивні вироби, зворотний бік яких близький за формою до реальної людської голови з округлою потили- цею (рис. 4), а лицьова частина плавно перехо- дить у потилицю (колесникова 1973, с. 37—48; 1977, с. 87—99; 1986, с. 86—101; иванова и др. 1976, с. 79—95). на підтесаному лицьовому боці фарбами зображали обличчя людини, до того ж не виключено, що її рисам надавали портретної схожості з померлим (пор.: Чубова 1977, с. 346). За- значену типологію антропоморфних пам’ятників з херсонеса без жодних заперечень прийняло на- ступне покоління дослідників (Федоров 1983, с. 20; стоянов 2004, с. 9; Буйских 2005, с. 197). Проте сьогодні, на нашу думку, варто відко- ригувати запропоновану кілька десятиліть тому типологічну схему антропоморфних надгробків. необхідність такої роботи очевидна і пов’язана з появою сучасної класифікації аналогічних пам’ятників, що походять із території Боспору (Молева 2002, с. 37—69). у результаті дослід- ження значної серії антропоморфів (понад 200 пам’ятників) н.В. Молєва звернула увагу на те, що докладна класифікація, розроблена л.г. ко- лесниковою на основі херсонеських пам’ятників, не підходить для боспорських матеріалів (Молева 2002, с. 38), отже, вона — не універсальна, оскі- льки будь-яка класифікація однотипних пам’яток має ґрунтуватися на єдиних критеріях. За основну типологічну ознаку л.г. колес- никова обрала форму зворотного боку голови антропоморфа, що, на її погляд, було надійним критерієм для херсонеських пам’яток. Проте для боспорських матеріалів ця ознака не працювала, тому н.В. Молєва запропонувала головною озна- кою вважати особливості форми й окремих скла- дових (голова, шия, плечі, тіло) антропоморфних   Рис. 3. надмогильний антропоморфний пам’ят-  ник із розкопок г.Д Бєлова на Північному березі Рис. 1. антропоморфний надгробок першого варіанта першого типу, за л.г. колесниковою Рис. 2. антропоморфний надгробок другого варіанта першого типу, за л.г. колесниковою ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 216 кам’яних скульптур (Молева 2002, с. 38). саме ця обставина змусила нас знову звернутися до херсонеських антропоморфних надгробних пам’яток, адже методичні принципи виокрем- лення основних їх типів мають бути єдиними. Безумовно, в основі класифікації херсонесь- ких пам’ятників незмінним залишається виді- лений ще л.г. колесниковою принцип розді- лення всіх пам’ятників на два основних типи — об’ємні скульптурні і рельєфні. характерно, що такі ж типи відкривають і класифікаційну низку боспорських надгробків (Молева 2002, с. 40—41). Проте цілком очевидно, що дослід- ниці вкладали в ці однакові типи різний зміст. на нашу думку, більш універсальною є класи- фікація н.В. Молєвої, оскільки розроблені нею критерії оцінки дають змогу чітко виділяти го-  ловні та другорядні ознаки, а за основу класи- фі-кації, як і раніше, використовувати формоут- ворювальний принцип. отже, форма зовнішніх обрисів антропоморфних виробів має бути ос- новною ознакою і під час виділення варіантів першого типу пам’яток. нижче запропонована класифікація херсонеських антропоморфів. Перший варіант представлено пам’ятниками з видовженою головою овальної форми, плав- но заокругленою у верхній частині (рис. 3). До другого варіанта належать антропоморфи з ок- руглою чи майже круглою головою (рис. 2), а до третього варіанта — надгробки із загостреною формою голови (рис. 1; 5). Зазначимо, що ці три варіанти антропоморфних надгробків виділив у своєму звіті ще р.х. лепер у 1908 р. (лепер 1912, с. 108, рис. 135—137). усі три виділені варіанти об’ємних антропоморфних надгробків є продук- цією місцевого серійного виробництва. крім вищезазначених, існує декілька різновидів пам’ятників, які масово не виготовлялися, тому їх і не виділено в окремий варіант надгробків. утім вони доповнюють загальну картину місцевого херсонеського виробництва всіх різновидів над- гробків, а також свідчать про певну варіативність і тісний зв’язок між усіма відомими в херсонесі типами аналогічних надгробних пам’ятників. Це, зокрема, пам’ятник, що продовжує розвиток дру- гого варіанта — антропоморф із врізаним заглиб- ленням для вставки мармурової плитки з іменем покійного (иванова и др. 1976, № 273) (рис. 6). остання деталь добре відома за іншим типом над- могильних пам’яток — вертикальними стелами на спеціальних постаментах. оригінальне композицій- не рішення має також плита із заглибленнями під надгробок і вирізаним у невисокому рельєфі антро- поморфом третього варіанта — із загостреною голо- вою (антонова, сухинина 1990/57, рис. 50) (рис. 7). Цей пам’ятник належить до перехідного варіанта між надгробками першого і другого варіантів. До другого типу л.г. колесникова віднесла лише рельєфні антропоморфні надгробки в наїс- ках, які інтерпретувала як «рельєфне зображення людини в ніші-едикулі, що являє собою фасад хра- му доричного ордера» (колесникова 1986, с. 87) (рис. 8). Вважаємо, що і до цього типу пам’ятників слід внести певні корективи. Цілком очевидно, що форма потилиці перестає бути первісною ознакою, оскільки антропоморфи були вирізані в невисоко- му рельєфі в наїсках і мали різне завершення голів. крім того, подібний типологічний підхід абсолют- но не враховує інших відомих варіантів рельєфних зображень антропоморфів. отже, очевидно, що слідом за н.В. Молєвою, до другого типу антропо- морфних пам’ятників варто відносити всі надгроб- ки з рельєфними антропоморфними зображеннями (Молева 2002, с. 41), а не лише розміщені у наїсках. саме такий типологічний розподіл усуває проти-  Рис. 4. антропоморфний надгробок третього варіанта першого типу, за л.г. колесниковою Рис. 5. надмогильний антропоморфний пам’ятник тре- тього варіанта першого типу ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 2 17 річчя у класифікації херсонеських і боспорських пам’ятників, на які цілком слушно звернула ува- гу н.В. Молєва. Всередині другого типу також слід виділити кілька варіантів. Перший варіант типу представлено антропо- морфами в наїсках-едикулах (рис. 8). Проте наїски можуть бути виконані не лише в доричному ордері, як зазначала л.г. колесникова, адже вони мають дуже узагальнене трактування перекриття, що уне- можливлює точне визначення ордерної належності пам’ятки (Буйських 2005а, с. 53—55, рис. 7, 1). ти- пологічно до першого варіанта належать також ті надгробки, на яких написане фарбами обличчя по- мерлого розміщували в наїску чи едикулі з фрон- тоном і пілястрами (Федоров 1977, с. 348; Буйских 1989, с. 20—22, рис. 26, 1). До другого варіанта відносять антропоморфні зображення, вирізані в невисокому рельєфі чи виконані лініями на плас- ких плитах. усього на одній плиті зафіксовано від одного (рис. 9, а) до кількох (рис. 9, б, в) рельєфів, до того ж виконаних з різним ступенем ретель- ності зображення рис обличчя, деталей голови, шиї, плечей (косцюшко-Валюжинич 1905, с. 92, рис. 44; гриневич 1927, с. 68, рис. 69; Щеглов 1968, с. 214—217; иванова и др. 1976, № 281—284). на цей час потребує уточнення і хронологія антропоморфних пам’ятників, в основних рисах розроблена л.г. колесниковою (колесникова 1986, с. 86—101). найраніший надгробок, дато- ваний кінцем V ст. до н. е., виявив г.Д. Бєлов на Північному березі (Белов 1938, рис. 41) (рис. 3). утім верхню хронологічну межу існування пам’ят-  ки визначили кінцем iV ст. до н. е. (колесникова 1986, с. 95), що не відповідає сучасним уявленням про хронологію цієї ділянки некрополя херсоне- са. нещодавно, на основі перегляду датувань ке- рамічного матеріалу з могил і спостережень щодо послідовності подальшої забудови цього району міста, була запропонована нова дата припинення існування раннього некрополя — не пізніше сере- дини iV ст. до н. е. (Буйских 2005б, с. 149—150). отже, і датування надгробка не може виходити за визначену хронологічну межу. Згаданий надгробок стилістично дуже подіб- ний до пам’ятника, виявленого к.к. косцюш- ком-Валюжиничем (иванова и др. 1976, № 271)   Рис. 6. антропоморфний пам’ятник — похідна форма другого варіанта першого типу Рис. 7. антропоморфний пам’ятник — похідний варіант між пам’ятниками першого і другого варіантів пер-  шого типу Рис. 8. антропоморфні надгробки другого типу та пер- шого варіанта другого типу, за л.г. колесниковою ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 218 (рис. 10). Загальна форма голів надгробків, аси- метрія їх композиційної побудови, відсутність шипа і в цілому — неусталені обриси, найімовір- ніше, засвідчують їх ранішу появу порівняно з основною масою подібних пам’ятників. нети- повість такої форми для херсонеських надгроб- ків уже привертала увагу дослідників (иванова и др. 1976, с. 88). Із зазначеного випливає, що не пізніше першої половини iV ст. до н. е. сформу- вався специфічний тип антропоморфного над- гробного пам’ятника мініатюрної форми, який став характерним саме для поховальної практики херсонеса і херсонеської держави в цілому. на користь цього висновку свідчить і порівнян- ня херсонеських антропоморфних пам’ятників із боспорськими. Всі антропоморфні надгробки, що походять з європейської та азіатської частин Боспорської держави, мають чітко окреслений масивний тулуб, притаманний пам’ятникам обох типів (Зинько 1997, с. 71, рис. 3; Молева 1999, с. 315—328; 2002, с. 40—41); пор.: Tsetskhladze, Kondrashev 2001, p. 345—363). херсонеські ж надгробки мають мініатюрні розміри саме через відсутність видовженого тулуба, тому їх голо- вною відмінною рисою дійсно є форма голо- ви, що розміщена на однаково низьких плечах. При цьому форма потилиці набуває другоряд- ного (варіантного) значення. Зауважимо, що за формою боспорські пам’ятники близькі до ольвійських (козуб 1984, с. 168), що ще більше підкреслює унікальність типу херсонеських ан- тропоморфних надгробків. саме ця обставина дала змогу н.В. Молєвій виділити їх у погрудні пам’ятники херсонеського типу (Молева 2002а, с. 25), з чим варто погодитися. Рис. 9. антропоморфні надгробки другого варіанта другого типу. Пояснення у тексті ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 2 19 За даними л.г. колесникової, більшість датова- них антропоморфних пам’ятників (переважно дру- гого і третього варіантів першого типу) і плиток- підставок до них належать до iV—iii ст. до н. е. (колесникова 1986, с. 96). Ці хронологічні рамки встановлено дослідженнями Західного некрополя херсонеса, де плитки-підставки було зафіксова- но у повторному використанні як обкладки могил (Буйских 1989, с. 17—22), датування яких у межах iii—ii ст. до н. е. підтверджено комплексом вияв- леного поховального інвентарю (Зубарь, ланцов 1987, с. 37; Зубарь, Шевченко, липавский 1989, с. 8, 17, 18, 20; 1990, с. 8, рис. 12, 1). скульптурні антропоморфні надгробки — це єдиний тип херсонеських надгробних пам’ятників, що існував до перших століть н. е. їх кількість різко скоротилася, але, найваж- ливіше, зникла характерна саме для херсонеса стандартна форма мініатюрного пам’ятника, що була найпоширенішою саме в елліністичний пе- ріод. скульптурні надгробки, датовані першими століттями н. е., виконано в зовсім іншій стиліс- тичній традиції. Вони мають загострені донизу обличчя з примітивно проробленими і прокрес- леними врізаними лініями деталями (Щеглов 1968, с. 217, рис. 4) чи виконаними в невисоко- му рельєфі зі спрощеним трактуванням окремих деталей (иванова и др. 1976, № 401) (рис. 11). такі надгробки, на думку г.П. Іванової, свідчать про «туземне походження зображених людей» (иванова 1941, с. 118) і належать до пам’ятників «варварського стилю», а «майстри, які робили ці пам’ятники, були вихідцями з місцевих племен, яких майже не торкнулася еллінізація» (иванова и др. 1976, с. 129). Проте, на наш погляд, такі висновки занад- то категоричні. Ймовірно, зазначені пам’ятники ілюструють загальну тенденцію до погіршення якості зображення та трактування деталей, по- яви примітивізму і спрощення передачі форм людського тіла, характерних для всіх провін- ційних скульптурних майстерень Північного Причорномор’я перших століть н. е., а також для провінцій римської імперії у цілому. крім того, зібрані матеріали дають змогу дійти висновку, що в перші століття н. е. змінилися засоби обра- зотворчої передачі характерних рис скульптур- них надгробків — відбувся перехід від живопису до рельєфу. отже, очевидно, що немає жодних серйозних підстав пов’язувати ці надгробки з таврами чи варварськими тенденціями в мону- ментальній пластиці (детальніше див.: Журавлев, Зубарь, сорочан 2004, с. 244—246). При цьому зауважимо, що традиційна ідея про варварське походження антропоморфних надмогильних пам’ятників усе ще має палких прихильників (Tsetskhladze, Kondrashev 2001, p. 361—362). хронологічні рамки антропоморфних пам’ят-  ників другого типу також потребують уточнення. спеціальне дослідження надмогильних наїсків показало, що до найранішого часу — другої по- ловини iV ст. до н. е. — належать великі скла- дені наїски: як привізні мармурові екземпляри, так і їх досить точні копії, виконані з місцевого каменю (Буйських 2005а, с. 48—52). Монолітні вапнякові наїски замінили складені і, відповідно, відображають пізніший етап їх стилістичного і композиційного розвитку. надійним хронологіч- ним репером є відкритий in situ над могилою на території південно-східної ділянки некрополя херсонеса монолітний наїск з рельєфним ант- ропоморфом (Борисова 1956/36, с. 16, рис. 64) (рис. 8). Попри те що розкопане нижче похован- ня виявилося безінвентарним, цю ділянку мо- гильника надійно датують у межах ii ст. до н. е.   (Белов 1978, с. 45, 49; стоянов 2003, с. 175). Рис. 10. антропоморфний над- гробок з розкопок к.к. косцюш- ка-Валюжинича Рис. 11. скульптурні антропоморфні надгробки перших століть н. е. ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 220 Вирізані в рельєфі антропоморфні зображення, як і антропоморфні пам’ятники першого типу, по- бутували до перших століть н. е. надгробки другого варіанта здебільшого датуються першими століт- тями н. е. і відрізняються від пам’ятників першо- го варіанта іншою технікою виконання. З таким твердженням добре узгоджуються умови знахідки рельєфних антропоморфів на плиті, вкладеній у му- рування другого кільця башти XVii (Зенона) (рис. 9, б) пізньоантичної епохи (гриневич 1927, с. 68, рис. 69), або зображення на стіні поховально-  го склепу перших століть н. е. (косцюшко-Ва- люжинич 1905, с. 92), відкритого в районі За- міського храму (рис. 9, в). стилістика зображень індивідуальних і, мож- ливо, колективних надгробків ставала примітив- нішою. Індивідуальні надгробки представлено простим силуетним зображенням голови антро- поморфа (Щеглов 1968, с. 219, рис. 5, 3—4). їх могли виконувати й під значним впливом типово римських надгробних стел, що виготовлялися в херсонесі й наслідували поховальні стели з портретними зображеннями померлих (иванова 1941, с. 119, рис. 13; иванова и др. 1976, № 408) (рис. 12). так, пам’ятники також було зараховано до надгробків так званого варварського стилю (иванова и др. 1976, с. 129). утім, крім впливів і загальної тенденції зниження професійних навичок різьбярів по каменю, появу подібних надгробків можна пов’язувати з впливом міс- цевих традицій антропоморфної пластики. на нашу думку, «місцеві» — це означає відомі з елліністичного часу херсонеські, а не варварські традиції, як вважали раніше. Цей висновок може бути проілюстрований надгробком із врізаним антропоморфним зображенням, що має заглиб- лення для вставки плитки з іменем померлого (иванова и др. 1976, № 415) (рис. 13). Якщо семантику оформлення надгробків у вигляді антропоморфних пам’ятників у наїску чи едикулі можна пояснити загальною ідеєю героїза- ції померлих, то антропоморфи у вигляді схема- тичного зображення людської голови тривалий час вважали варварськими і в херсонесі пов’язували із таврами (пор.: Пятышева 1946, с. 175—179; Щеглов 1968, с. 218—221; Молева 1991, с. 71; ку- черевская 2004, с. 219—220). утім у результаті до- сліджень л.г. колесникової це припущення було аргументовано заперечено. Проте щодо символіки антропоморфних надгробків важко погодитись із дослідницею в тому, що це були зображення кори- Персефони, яка воскресає (колесникова 1977,   с. 93—99). аналогічний тип надгробного пам’ятника ві- домий у грецькому світі з крито-мікенської епохи (пор.: Nilsson 1976, s. 80; Молева 1991, с. 71—72) і походить від межових знаків, що виконували роль апотропеїв чи сакральних охоронців певної ділянки землі (кагаров 1913, с. 54—69; Молева 1991, с. 71— 72; русяева 1992, с. 181). Захисна охоронна функція була притаманна і надгробкам, яким надавали ант- ропоморф-ної форми, а з лицьового боку фарбами малювали портрет померлої людини і писали її ім’я   (пор.: Чубов 1977, с. 346). отже, з одного боку, антропоморфні надгроб- ки виконували апотропеїчну функцію (burkert 1985, p. 194; Молева 1986, с. 20—21; 2002а, с. 33—34; 2002б, с. 103—108), а з іншого —   були пам’ятними знаками, зведеними на честь Рис. 12. рельєфний надгробок із зображенням антропо- морфа перших століть н. е. Рис. 13. надгробок із врізаним антропоморфним зоб- раженням ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 2 21 хтонічних божеств померлих родичів, біля яких відправляли їхні культи (кагаров 1913, с. 54—69; burkert 1985, p. 194; русяева 1992, с. 183; Диа- троптов 2001, с. 59; свенцицкая 2003, с. 103). Вивчаючи боспорські матеріали, н.В. Мо-лєва з’ясувала, що значну частину антропоморфів було знайдено в обкладці могил або склепів, що не можна розглядати як випадковість, адже надгробки, найімовірніше, використовували повторно не лише як будівельний матеріал, а пе- редусім як апотропеї (Молева 2002а, с. 33—34). розглянуте явище добре за-свідчено в херсонесі, а знахідки антропоморфних надгробків різних типів і плиток-підставок до них в обкладці мо- гил зафіксовано практично всіма дослідниками некрополя міста, починаючи з к.к. косцюшка- Валюжинича. Зауважимо, що антропоморфні надгробки відомі не лише в античних центрах Північного Причорномор’я (козуб 1984, с. 168, рис. 5; Моле- ва 1977, с. 106—115; 1986; 1991, с. 71—75; 1991а, с. 102—111; 2002, с. 37—69; 2002б, с. 103—108; русяева 1992, с. 181; Диатроптов 2001, с. 64— 65; кучеревская 2004, с. 219—220; Tsetskhladze, Kondrashev 2001, p. 345 ff.), а й у греції (Kurtz, boardman 1971, p. 44, fig. 52; bradeen 1974, p. 149, pl. 66, 807; Robinson 1969, p. 26—27). До того ж, у херсонесі їх було знайдено значно більше, ніж в інших античних центрах регіону, і їх ставили над могилами померлих херсонеситів протягом усієї античної доби (детальніше див.: колесни- кова 1986, с. 86—101; пор.: Диатроптов 2001, с. 64—65; Молева 2002, с. 37). Зважаючи на генетичний зв’язок подібних надгробків із най- давнішими віруваннями греків (кагаров 1913, с. 54—69; пор.: гочева 1981, с. 155—161), їх ви- користання протягом такого тривалого часу мож- на розглядати як важливий доказ консервативних поглядів херсонеситів на поховальний культ. антропоморфні надгробні пам’ятники генетич-  но часто пов’язують із гермами — скульптурни- ми пам’ятниками поминального значення (Мо- лева 2002а, с. 26). не виключено, що антропо- морфні надгробки типологічно подібні до куросів архаїчного періоду і були своєрідним, хоча і при- мітивнішим, продовженням цієї лінії поховальної скульптури. на користь такого висновку насам- перед свідчать примітивно виконані боспорські й ольвійські антропоморфи у вигляді випростаної людської фігури або напівфігури з плоскими об- рисами голови (русяева 1992, с. 166—167; Моле- ва 2002а, с. 26—28). утім херсонеські надгробки з антропомор- фом у наїску або едикулі з фронтоном, а також стели, верхню частину яких оформлено у вигляді героона (тобто також із фронтоном) засвідчують, що зазначений консерватизм був притаманний лише певній частині населення. разом з тим над могилами більш заможних і, очевидно, освіче- них жителів, ставили надгробки у вигляді ви- соких стел, подібних до аттичних надгробних пам’ятників, безпосередньо пов’язаних з ідеєю героїзації померлих (Даниленко, токарева 1974, с. 56—57; пор.: Smith 1976, p. 25, 217, 230). та- ким чином, антропоморфні надгробки в наїску або едикулі з фронтоном слід розглядати як пе- рехідний тип від простого надгробка у вигляді стилізованої людської голови до пам’ятників, що відбивало порівняно нові вірування, пов’язані з героїзацією померлих, що почали широко роз- повсюджуватись в античному світі з елліністич- ного періоду (пор.: Snodgrass 1980, p. 38—40; Polignac 1984, p. 127—151; burkert 1985, p. 203— 207; Kearns 1989, p. 10—43; Фестюжьер 2000, с. 35—45). отже, незважаючи на стійке збере- ження частиною населення досить архаїчних рис в оздобленні надгробних пам’ятників, є всі підстави говорити про певну динаміку уявлень і вірувань жителів херсонеса, пов’язаних з по- ховальним культом. Антонова И.А., Сухинина С.Н. отчет о раскопках в цитадели херсонеса в 1990 г. // Іа нан україни. — 1990/57. —   Ф. е. № 24059. — 68 с., 55 рис. Белов Г.Д. отчет о раскопках в херсонесе в 1935—1936 гг. — севастополь, 1938. — 352 с. Белов Г.Д. некрополь херсонеса эллинистической эпохи // асгЭ — 1978. — 19. — с. 45—66. Борисова В.В. отчет о раскопках гончарных мастерских и некрополя древнего херсонеса в 1956 г. // Іа нан ук- раїни. — 1956/36. — Ф. е. № 2848. — 24 с., 74 рис. Буйских А.В. надгробия и строительные детали // Зубарь В.М., Шевченко а.В., липавский с.а. Западный некрополь херсонеса таврического (материалы раскопок 1989—1995 гг.). Препр. — к., 1989. — Ч. 3. — с. 17—23. Буйских А.В. к типологии надгробных памятников некрополя херсонеса таврического iV—i вв. до н. э. // старо- житності степового Причорномор’я і криму. — Запоріжжя, 2005. — Вип. 12. — с. 190—201. Буйських А.В. До питання про надмогильні пам’ятники некрополя херсонеса таврійського iV—iii ст. до н. е. // археологія. — 2005а. — № 1. — с. 47—58. Буйских А.В. к хронологии и атрибуции сооружений у юго-восточных ворот херсонеса таврического // Боспорские исследования. — симферополь; керчь, 2005б. — Вып. 9. — с. 138—158. Гочева З. антропоморфные изображения богов у фракийцев // ВДи. — 1981. — № 2. — с. 155—161. Гриневич К.Э. стены херсонеса таврического // хсб. — севастополь, 1927. — Вып. 2. — 296 с. Даниленко В.Н. надгробные стелы // схМ. — севастополь, 1969. — Вып. 4. — с. 29—44. ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 222 Даниленко В., Токарева Р. Башня Зенона. — симферополь, 1974. — 80 с. Диатроптов П.Д. культ героев в античном северном Причерноморье. — М., 2001. — 136 с. Журавлев Д.В., Зубарь В.М., Сорочан С.Б. Экономическое развитие, социальный и этнический состав населения //   херсонес таврический в середине i в. до н. э. — iV в. н. э. очерки истории и культуры. — харьков, 2004. —   с. 183—256. Зинько В.Н. охранные исследования некрополя нимфея // Бахчисарайский историко-археологический сборник. —   симферополь, 1997. — Вып. 1. — с. 67—75. Зубарь В.М., Шевченко А.В., Липавский С.А. Западный некрополь херсонеса таврического (материалы раскопок 1983—1985 гг.). Препр. — к., 1989. — Ч. 2. — 48 с. Зубарь В.М., Шевченко А.В., Липавский С.А. некрополь херсонеса таврического. Материалы и исследования. —   Препр. — к., 1990. — 48 с. Иванова А.П. херсонесские скульптурные надгробия с портретными изображениями // са. — 1941. — № 7. — с. 107—120. Иванова А.П., Чубова А.П., Колесникова Л.Г. и др. античная скульптура херсонеса. — к., 1976. — 344 с. Кагаров Е.Г. культ фетишей, растений и животных в Древней греции. — сПб., 1913. — 326 с. Козуб Ю.И. историческая топография некрополя ольвии // античная культура северного Причерноморья. — к., 1984. — с. 156—173. Колесникова Л.Г. кому принадлежали антропоморфные надгробия херсонеса // са. — 1973. — № 3. — с. 37—48. Колесникова Л.Г. Значение и место антропоморфных надгробий в некрополе херсонеса // са. — 1977. — № 2. —  с. 87—99. Колесникова Л.Г. хронология антропоморфных надгробий херсонеса // античная культура северного Причерно- морья в первые века нашей эры. — к., 1986. — с. 86—101. Косцюшко-Валюжинич К.К. раскопки в херсонесе // оак за 1891 г. — сПб., 1893. — с. 2—79. Косцюшко-Валюжинич К.К. отчет о раскопках в херсонесе // оак за 1986 г. — сПб, 1898. — с. 165—198. Косцюшко-Валюжинич К.К. извлечение из отчета о раскопках, произведенных в херсонесе в 1898 г. // оак за 1898 г. — сПб., 1901. — с. 99—123. Косцюшко-Валюжинич К.К. отчет о раскопках в херсонесе таврическом в 1903 году // иак. — 1905. — Вып. 16. —   с. 37—110. Косцюшко-Валюжинич К.К. отчет о раскопках в херсонесе в 1904 году // иак. — 1906. — Вып. 20. — с. 17—95. Косцюшко-Валюжинич К.К. отчет о раскопках в херсонесе в 1905 году // иак. — 1907. — Вып. 25. — с. 67—171. Кучеревская Н.Л. типы надгробных памятников античного Боспора и их хронологические рамки // Боспорский феномен: проблемы хронологии и датировки памятников. — сПб., 2004. — Ч. 1. — с. 219—224. Лепер Р.Х. раскопки в херсонесе // оак за 1908 г. — сПб., 1912. — с. 93—108. Молева Н.В. группа антропоморфных надгробий из некрополя Мирмекия // аМа. — 1977. — Вып. 3. — с. 106—115. Молева Н.В. антропоморфные памятники Боспора: автореф. дис. … канд. ист. наук. — л., 1986. — 23 с. Молева Н.В. о происхождении боспорских антропоморфных изваяний // са. — 1991. — № 2. — с. 71—75. Молева Н.В. антропоморфные памятники китея // Вопросы истории и археологии Боспора. — Белгород, 1991а. —   с. 102—111. Молева Н.В. антропоморфные памятники из некрополя нимфея // грач н.л. некрополь нимфея. — сПб., 1999. —   с. 315—328. Молева Н.В. классификация и датировка боспорских антропоморфных изваяний // очерки сакральной жизни Боспора (избр. статьи). — н. новгород, 2002. — с. 37—69. Молева Н.В. антропоморфные изваяния в погребальном обряде Боспора // очерки сакральной жизни Боспора (избр. статьи). — н. новгород, 2002а. — с. 29—37. Молева Н.В. антропоморфные памятники в погребальном обряде на Боспоре // Би. — 2002б. — Вып. 2. — с. 103—108. Пятышева Н.В. античное влияние на культовую скульптуру Причерноморья // ВДи. — 1946. — № 3. — с. 175—182. Русяева А.С. религия и культы античной ольвии. — к., 1992. — 256 с. Свенцицкая И.С. «Памяти ради»: эволюция отношения греков к смерти и погребальным обрядам в эллинистическо- римское время // ВДи. — 2003. — № 4. — с. 101—110. Стоянов Р.В. некоторые аспекты хронологии и районирования херсонесского некрополя классического и элли- нистического периодов // хсб. — 2003. — Вып. 12. — с. 165—186. Стоянов Р.В. некрополь херсонеса таврического V—i вв. до н. э.: автореф. дис. … канд. ист. наук. — сПб.,   2004. — 17 с. Стржелецкий С.Ф. раскопки таврского некрополя херсонеса в 1945 году // хсб. — 1948. — Вып. 4. — с. 68—95. Федоров Б.Н. три монументальных надгробия херсонеса iV—iii вв. до н. э. // Памятники культуры. новые откры- тия. 1976. — М., 1977. — с. 348—352. Федоров Б.Н. архитектура херсонеса таврического V—ii веков до н. э. и опыт ее реконструкции: автореф. дис. …   д-ра архитектуры. — л., 1983. — 31 с. ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 2 23 Фестюжьер А.-Ж. личная религия греков. — сПб., 2000. — 254 с. Чубова А.П. расписные стелы херсонеса iV—iii вв. до н. э. // Памятники культуры. новые открытия. 1976. — М., 1977. — с. 345—347. Щеглов О.М. херсонеські антропоморфні стели з врізними зображеннями // археологія. — 1968. — 21. — с. 214—221. Щеглов А.Н. северо-Западный крым в античную эпоху. — л., 1978. — 160 с. Bradeen D.W. inscriptions on the Funerary Monuments // Athenian Agora. — Princeton, New Jersey, 1974. — Vol. 17. — 230 p. Burkert W. Greek Religion: Archaic and Classical. — Oxford, 1985. — 493 p. Carter J.K. Color at Chersonesos (on the black Sea): Funerary Monuments from the early Hellenistic Necropolis // Color in Ancient Greece. The Role of Color in Ancient Greek Art and Architecture (700—31 b.C.). — Thessaloniki,   2002. — P. 161—170. Kearns E. The Heroes of Attica. — London, 1989. — 210 p., 5 pl. Kurtz D.S. Boardman J. Greek burial Customs. — London, 1971. — 384 p. Nilsson M.P. Geschichte der griechischen Religion. München, 1976. — bd. i. — 1892 s. Polignac de F. La naissance de la cité grecque. — Paris, 1984. — 186 p. Robinson H.S. A Sanctuary and Cemetery in Western Corinth // Hesperia. — 1969. — 38. — № 1. — P. 1—35. Smith N.R.W. Funerary Symbolism in Apulian Vasa-Painting. — berkeley; Los Angeles; London, 1976. — 303 p., 21 fig., 28 pl. Snodgrass A. Archaic Greece. The Age of experiment. — London, 1980. — 236 p. Tsetskhladze G.R., Kondrashev A.V. Notes on the Rescue excavation of the Tuzla Necropolis (1995—1997) // ed. G.R. Tsetskhladze. North Pontic Archaeology. — Leiden; boston; Köln, 2001. — P. 345—363. Одержано 22.12.2005 А.В. Буйских, В.М. Зубарь к тиПологии и интерПретаЦии антроПоМорФнЫх   наДгроБиЙ херсонеса таВриЧеского статья посвящена разработке новой типологии антропоморфных памятников некрополя херсонеса таврического. В основу классификации положен формообразующий признак, в результате чего выделены два основных типа надгробий — объ- емные скульптурные и рельефные, внутри которых выделено несколько вариантов. Для первого типа они определены прорисовкой основных деталей — головы, плеч, тулова фигур, для второго — характером прорисовки изображения, выполненного в низком рельефе или врезными линиями. исходя из условий находок, предложена семантическая трактовка надгробий как апотропеев — одной из составляющих консервативного характера погребального культа херсонеситов на протяжении всей античной эпохи. Прослежена связь памятников с идеей героизации умерших. A.V. Bujskykh, V.M. Zubar TO THe TYPOLOGY AND iNTeRPReTATiON OF THe ANTHROPOMORPHiC  GRAVeSTONeS OF TAuRiC CHeRSONeSOS The article is devoted to the development of new typology of anthropomorphic monuments from the necropolis of Tauric Chersonesos. Following that the classification is based on the form-making feature the two main types of gravestones are singled out. They are sculptures and relief images with variants distinguished within them. in the first type they are determined by the outline of the main details such as head, shoulders, body of the figures; for the second type they are based on the nature of outline of the image implemented in low relief or with carved lines. Reasoning from the discovery conditions the authors suggested semantic interpretation of gravestones as apotropei, one of the components of the conservative nature of burial cult of Chersonesites during whole the Ancient epoch. They also traced the connection of   the monuments with the idea of heroization of the dead.

Схожі ресурси