Міфи про Афродіту в зображеннях на предметах мистецтва, знайдених у Північному Причорномор’ї
Статтю присвячено аналізу пам’яток образотворчого мистецтва, що дає змогу з’ясувати, які міфи про Афродіту та її супутників були найпопулярнішими в античних державах Північного Причорномор’я. Також виділено кілька рідкісних сюжетів, відомих лише в колах освічених боспорян....
Збережено в:
| Дата: | 2006 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2006
|
| Назва видання: | Археологія |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199292 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Міфи про Афродіту в зображеннях на предметах мистецтва, знайдених у Північному Причорномор’ї / М.В. Скржинська // Археологія. — 2006. — № 2. — С. 35-44. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-199292 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1992922024-10-02T18:08:33Z Міфи про Афродіту в зображеннях на предметах мистецтва, знайдених у Північному Причорномор’ї Скржинська, М.В. Статті Статтю присвячено аналізу пам’яток образотворчого мистецтва, що дає змогу з’ясувати, які міфи про Афродіту та її супутників були найпопулярнішими в античних державах Північного Причорномор’я. Також виділено кілька рідкісних сюжетів, відомих лише в колах освічених боспорян. Афродита входила в число любимых персонажей античного фольклора и литературы. Памятники изобразительного искусства дают возможность узнать, какие мифы о богине были известны в античных государствах Северного Причерноморья. Жители Боспора, Ольвии и Херсонеса знали мифы о рождении Афродиты, о ее возлюбленных Гермесе, Адонисе и Дионисе, о ее детях Эроте, Приапе и Гермафродите, спутниках Пейто, Химеросе и Потосе. В местных преданиях богиня представала то в образе Урании Апатуры — покровительницы гражданской общины и мореплавания, то в образе богини любви и красоты в сопровождении своего любимого сына Эрота. Этим циклам соответствовали два разных иконографических образа богини. К кругу сказаний об Афродите примыкает предание об Эроте и Психее, имевшее символический смысл: стремление к гармонии потребностей души и тела и преодоление препятствий на этом пути. Судя по археологическим находкам, в Северном Причерноморье это предание нашло благоприятную почву лишь на Боспоре. Здесь же отмечается наибольшее многообразие сказаний об Афродите, что объясняется более важным местом богини в пантеоне боспорских богов по сравнению с пантеонами других государств этого региона. Анализ около 100 памятников изобразительного искусства показал, что предания имели широкое распространение в античных государствах Северного Причерноморья, а другие были известны лишь в среде образованных и состоятельных эллинов. К первым относятся мифы о рождении богини и ее сыновьях Эроте и Приапе, ко вторым — предания об Афродите, ткущей нить человеческой судьбы, о ее связях с Дионисом и Адонисом, а также иллюстрации к мифам, изложенным в эпических поэмах. Aphrodite is one of the most favorite personages of the ancient folklore and literature. Monuments of fine arts allow finding out what myths about the goddess were known in the ancient states of the Black Sea North Region. The populations of Bosporos, Olbia, and Chersonesos were acquainted with the story of the birth of Aphrodite, her lovers Hermes, Adonis and Dionysus, her children Eros, Priapos and Hermaphrodite, her attendants Peitho, Himeros and Pothos. The local tradition represents the goddess now as urania Apaturia, the patron of civil community and navigation, now as the goddess of love and beauty accompanied by her favorite son Eros. Two different graphic images of the goddess correspond to these series of myths. The cycle of the legends about Aphrodite is connected with the legend about Eros and Psyche, which was symbolic: aspiration for the harmony of the spiritual and physical needs and overcoming obstacles in achieving this. Judging by the archaeological finds from the Black Sea North Region this legend founds its ‘fertile field’ only on Bosporos. The widest variety of legends about Aphrodite also existed there, which resulted from the fact that the goddess had a more important place in the Bosporan pantheon if compared to the pantheons of the other states of this region. The analysis of over a hundred monuments of fine arts has shown that some legends were widespread in the ancient states of the Black Sea North Region, others were known only to educated and prosperous Hellene. To the former belong the myths about the birth of the goddess and her sons Eros and Priapos, to the latter — stories about Aphrodite weaving the thread of human life, about her relations with Dionysus and Adonis, as well as the illustrations of the myths related in epic poems. 2006 Article Міфи про Афродіту в зображеннях на предметах мистецтва, знайдених у Північному Причорномор’ї / М.В. Скржинська // Археологія. — 2006. — № 2. — С. 35-44. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199292 uk Археологія Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Скржинська, М.В. Міфи про Афродіту в зображеннях на предметах мистецтва, знайдених у Північному Причорномор’ї Археологія |
| description |
Статтю присвячено аналізу пам’яток образотворчого мистецтва, що дає змогу з’ясувати, які міфи про Афродіту та її супутників були найпопулярнішими в античних державах Північного Причорномор’я. Також виділено кілька рідкісних сюжетів, відомих лише в колах освічених боспорян. |
| format |
Article |
| author |
Скржинська, М.В. |
| author_facet |
Скржинська, М.В. |
| author_sort |
Скржинська, М.В. |
| title |
Міфи про Афродіту в зображеннях на предметах мистецтва, знайдених у Північному Причорномор’ї |
| title_short |
Міфи про Афродіту в зображеннях на предметах мистецтва, знайдених у Північному Причорномор’ї |
| title_full |
Міфи про Афродіту в зображеннях на предметах мистецтва, знайдених у Північному Причорномор’ї |
| title_fullStr |
Міфи про Афродіту в зображеннях на предметах мистецтва, знайдених у Північному Причорномор’ї |
| title_full_unstemmed |
Міфи про Афродіту в зображеннях на предметах мистецтва, знайдених у Північному Причорномор’ї |
| title_sort |
міфи про афродіту в зображеннях на предметах мистецтва, знайдених у північному причорномор’ї |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2006 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199292 |
| citation_txt |
Міфи про Афродіту в зображеннях на предметах мистецтва, знайдених у Північному Причорномор’ї / М.В. Скржинська // Археологія. — 2006. — № 2. — С. 35-44. — укр. |
| series |
Археологія |
| work_keys_str_mv |
AT skržinsʹkamv mífiproafrodítuvzobražennâhnapredmetahmistectvaznajdenihupívníčnomupričornomorí |
| first_indexed |
2024-10-03T04:01:54Z |
| last_indexed |
2024-10-03T04:01:54Z |
| _version_ |
1811863950627700736 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 2 35
Багато дослідників у своїх працях, присвячених
античним державам Північного Причорномор’я,
чималу увагу приділяли культові афродіти
(харко 1946, с. 137—146; сокольський 1973, с.
88—92; Мещеряков 1980, с. 9—11; тохтасьев
1986, с. 131—141; русяева 1992, с. 100—106;
сапрыкин 1998, с. 68). Проте роль цієї богині
в житті грецького населення не вичерпувалась
відправленням її культу. афродіта, як і всі олім-
пійські боги, була одним із найулюбленіших
персонажів фольклору й літературних творів.
на жаль, жодних писемних джерел про це не
збереглось, за винятком згадки страбона (хІ, 2,
10) щодо місцевого міфу про афродіту апатуру.
утім дізнатися про деякі популярні серед греків
Північного Причорномор’я міфи й легенди про
афродіту та її супутників можна з численних
пам’яток образотворчого мистецтва.
афродіта, разом з іншими богами, була ак-
тивною учасницею подій, описаних у знайо-
мих кожному грекові епічних поемах, ілюст-
рації до різних епізодів яких прикрашали чис-
ленні аттичні вази, частина яких потрапляла й
на північне узбережжя Понту. у колекції ваз,
знайдених на Боспорі, афродіта є персонажем
ілюстрацій трьох сцен із поеми «кіпрії», в якій
оповідається про передісторію і початок тро-
янської війни. на кратері, розписаному в середині
ІV ст. до н. е., знаходиться рідкісна ілюстрація
до початкових віршів поеми (оак за 1862, с. 39,
табл.2; uKV, s. 42—43, 125, 141, № 369; ARV,
1467, 2; LiMC, bd. 2, s. 135, № 1416), у яких
ішлося про рішення Зевса і Феміди розв’язати
війну для зменшення кількості людей на Зем-
лі. Поряд із цими центральними фігурами ху-
дожник намалював афродіту і богиню любов-
ного переконання Пейто, за допомогою яких
здійсниться задум Зевса, адже вони умовлять
Єлену втекти до трої із царевичем Парісом,
а помста за це нібито «викрадення» дружини
Менелая стане приводом для війни.
Починаючи з архаїчного часу тема суду Парі-
са постійно надихала античних художників, які
зображували афродіту-переможницю у супе-
© М.В. скрЖинсЬка, 2006
речці за першість між нею, афіною і герою. суд
Паріса зображено на двох червонофігурних ва-
зах і пластинці зі слонової кістки, знайдених у
Пантікапеї (оак за 1861, с. 31, 50, табл. 3; оак
за 1863, с. 5; аП, с. 46—47, рис. 27—28). нез-
важаючи на серйозне ставлення до епосу, гре-
ки складали на нього пародії, як-от, наприклад,
«Війна мишей і жаб», що пародіювала «Іліаду».
комічне зображення суду Паріса з подібного тво-
ру, можливо театрального, вміщено на вазі І ст. до
н. е. з ольвії (кобылина 1947, с. 3—10), де усі
богині, в тому числі красуня афродіта, представ-
лені потворними старими жінками. Ця ваза за-
свідчує, що елліни Північного Причорномор’я
знали й комічні розповіді про богів і героїв.
Від’їзд Паріса і Єлени до трої — інша до-
сить поширена тема розпису ваз (LiMC, bd. 4,
S. 511). на лекіфі ІV ст. до н. е. з Пантікапея,
афродіта зображена поряд з колісницею, на якій
Паріс збирається викрасти Єлену (оак за 1861,
с. 122, табл. 5; uKV, s. 32—33, № 291). над ними
ширяє ерот із весільними смолоскипами, а за
спиною у Паріса — крилатий химерос, який
символізує пристрасть троянського царевича
(рис. 1). Попередній епізод «кіпрій» ілюстро-
вано ще на одній вазі з Пантікапея (оак за 1861,
с. 111, табл. 5; uKV, s. 20, № 159), де Паріс умо-
вляє Єлену, яка сидить у кріслі, тікати з ним із її
дому. напевне, з афродітою слід ототожнювати
одну із жіночих постатей, які оточують голов-
них героїв.
у Північному Причорномор’ї багатофігурні
композиції — ілюстрації до фольклорних пере-
казів і літературних творів за участю афродіти
— збереглися лише на рисунках небагатьох
ваз. Більшість зображень богині представлено
в скульптурі. Численні фрагменти мармурових
скульптур афродіти мало сприяють розкриттю
нашої теми, зате теракотові статуетки й фігурний
посуд вказують на серію міфологічних сюжетів,
які можна пов’язати з двома циклами, де богиня
виступає у різних іпостасях.
Починаючи з класичного періоду більшість
скульпторів зображали афродіту як богиню
кохання і краси. її зазвичай представляли час-
тково чи повністю оголеною, часто з різними
ì.â. ñêðæèíñüêà
ì²Ôè Ïðî àÔðîä²òó â Çîáðàæåíí õ
íà Ïðåäìåòàõ ìèñòåöòâà, Çíàéäåíèõ
ó ϲâí²×íîìó Ïðè×îðíîìîð’¯
Статтю присвячено аналізу пам’яток образотворчого мистецтва, що дає змогу з’ясувати, які міфи про Аф-
родіту та її супутників були найпопулярнішими в античних державах Північного Причорномор’я. Також виділено
кілька рідкісних сюжетів, відомих лише в колах освічених боспорян.
Я
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 236
прикрасами: діадемою на голові, браслетами
на зап’ястках, передпліччях і ногах, намистом
на шиї і грудях, медальйоном, що скріплював
намисто на грудях та ін.
Іншу, менш численну, групу зображень при-
свячено афродіті — захисниці громадянських
общин і мореплавців. її представляли у довгому
вбранні, майже без прикрас.
уже перші колоністи, які прибували з Мілета
до Північного Причорномор’я, шанували аф-
родіту і знали про неї різні міфи. на честь бо-
гині вони будували храми і вівтарі (назаров 2001,
с. 56—160; русяева 1991, с. 129—130), де, як і
належало, під час відправлень культу співали гім-
ни, присвячені її діянням, зміст яких розкривають
епіклези афродіти — уранія (небесна) і апатура
(Покровителька філ, громадянських общин), ві-
домі з березанських, ольвійських і боспорських
лапідарних написів і графіті (кБн 30, 31, 35, 75,
971, 1111, 1115; русяева 1992, с. 100).
Боспорський міф про афродіту апатуру сти-
сло викладено у «географії» страбона (хІ, 2,
10) у зв’язку зі згадкою про святилище богині
на таманському півострові: «коли на афродіту
тут напали гіганти, вона покликала на допомогу
геракла і сховала його у якійсь печері; потім,
приймаючи гігантів по одному, вона віддавала
своїх ворогів гераклові, щоб він підступно убив
їх». напевне, на святах боспоряни виконували
написані на цей сюжет гімни і, можливо, навіть
розігрували драматичні сцени, так само, як на
всіх грецьких святах.
Боспорський міф — це місцевий варіант ши-
роко відомого у всій елладі переказу про бо-
ротьбу богів і гігантів, яких можна було пере-
могти лише за допомогою геракла. у боспорян
з гігантами боролася не група богів на чолі із
Зевсом та афіною, а сама лише афродіта, яка не
відігравала помітної ролі в розповідях інших
еллінів. Місцевий міф побудовано на народній
етимології епіклези «апатура», що тлумачить-
ся як «оманлива» через подібність до звучання
грецького слова «обман». насправді ж назва по-
ширеного серед іонійців давнього свята апатурії,
патронесою якого на Боспорі стала афродіта, на-
гадувала про спільне зібрання старійшин фратрії
(кошеленко 1992, с. 147—160).
За зображеннями нам відомо, якою греки
уявляли богиню — героїню циклу міфів про
афродіту уранію і апатуру. найдавніші зобра-
ження афродіти з Борисфена, ольвії і Боспора
збереглися на теракотових статуетках і подібних
до них за формою фігурних сосудах для пахучих
олій, датованих останньою чвертю VІ — почат-
ком V ст. до н. е., на яких богиня в іонійсько-
му хітоні й гіматії притискує до грудей голуба,
що символізує небо і епіклезу «уранія» (ко-
былина 1961, с. 39—40, табл. 4; русяева 1982,
с. 65—66; назаров 2001, с. 161, рис. 7). а от на
довізних аттичних вазах (ДБк, с. 131; оак за
1877, с. 246, табл. 6; uKV, s. 45, 51, № 395, 480)
та інших предметах ужиткового мистецтва аф-
родіту уранію зображено на лебеді, що летить.
Можливо, така композиція прикрашала фронтон
одного з боспорських храмів, а її копія зберегла-
ся на горішній частині стели ІІ ст. до н. е., при-
свяченій богині членами її фіаса в Пантікапеї:
афродіта сидить на лебеді, що летить, тримаю-
чи в руках скіпетр, ліворуч зображено невелику
фігуру ерота, а обабіч — дві ніки. напевне, це
одне з багатьох вільних повторень скульптури,
виконаної у майстерні Фідія (Вальдгауэр 1922,
с. 212—213).
Зображення афродіти уранії, що летить на
лебеді, представлено на круглій золотій підвісці
кінця ІV — початку ІІІ ст. до н. е., знайденій під
Рис. 1. афродіта, ерот зі смолоскипами й химерос у сцені від’їзду Паріса і Єлени до трої. Прорисовка розпису
лекіфа з Пантікапея. 370—360 рр. до н. е.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 2 37
час розкопок будинку на Єлизаветинському горо-
дищі на нижньому Дону (Вахтина 1988, с. 92—
95). Зважаючи на низьку якість відбитка рельєфу,
його було виконано за допомогою форми, що
неодноразово використовували, отже це предмет
масового виробництва. афродіту представлено
на лебеді з розгорнутими крилами, вона сидить
боком, одягнена в хітон і плащ, що майорить
під час польоту, і який вона підтримує однією
рукою. Медальйон має петельку для підвішу-
вання, тому його могли носити як прикрасу або
подарувати до святилища й повісити там на стіну
разом з іншими дарами.
Зображення оголеної або напівоголеної афроді-
ти ілюструють міф про її народження з морської
піни поблизу кіпру (Hymn. Hom. 6). обі-знаність
з цим міфом мешканців Боспору й ольвії засвід-
чують численні теракотові статуетки богині у
стулках мушлі або з дельфіном біля ніг. За ле-
гендою, новонароджена афродіта припливла до
берега у морській мушлі, а дельфін у античному
мистецтві часто символізував морську стихію.
у Північному Причорномор’ї одну з найкра-
щих ілюстрацій цього міфу виявлено на аттичному
фігурному лекіфі з Фанагорії (аП, с. 58, рис. 43).
сосуд із чудово збереженим багатокольоровим роз-
писом і позолотою виконано у формі напівфігури
афродіти у стулках мушлі (рис. 2). наприкінці
V ст. до н. е. афінський майстер зобразив богиню,
що пливе у мушлі хвилями, позначеними на цоколі
сосуда завитками синього кольору. художник зро-
бив зовнішній бік мушлі білим, а внутрішній — чер-
воним, що вдало відтінює ніжно-рожеву шкіру кра-
суні. на її золотому волоссі сяє діадема із золотими
розетками, а шию і бюст обвиває золоте намисто,
скріплене на грудях медальйоном.
аналогічний за формою фігурний сосуд гір-
шої збереженості знайдено у Пантікапеї (оак за
1870—1871, с. 12, 54—55). обидва ці лекіфи зда-
ються втіленням гомерівського гімну афродіті
(Vi, 3—10), де описано, як вона народилась із
морської піни і як її, що припливла до берегів
кіпру, богині ори прикрасили золотими діаде-
мою, сережками і намистом.
традиція зображувати афродіту у мушлі чи
на її тлі, мабуть, бере свій початок від скульптур
Фідія і збереглась у грецькому мистецтві аж до
римського часу (сапрыкин 1998, с. 62). терако-
тові статуетки з цим мотивом виявлено в ольвії
і кількох боспорських містах (русяева 1982, с. 71
рис. 29, 1; Денисова 1981, с. 118, табл. 12, б).
До циклу міфів про народження афродіти долу-
чаються її теракотові скульптурні зображення з
дельфіном біля ніг (кобылина, с. 80), серед яких
трапляються екземпляри боспорського вироб-
ництва (Денисова 1981, с. 54).
В античному фольклорі й літературі побуту-
вало багато переказів про коханих афродіти та її
дітей. Пам’ятки образотворчого мистецтва
вказують на обізнаність населення Північного
Причорномор’я з легендами про любовні стосун-
ки афродіти з гермесом, Діонісом і адонісом, про
що лише побіжно згадується у деяких збережених
часом творах античних письменників.
Міфи про афродіту і гермеса відтворено в
досить численних зображеннях цієї пари богів
та їхніх синів — гермафродита, Пріапа й ерота.
Ім’я першого складається з імен його батьків,
а от батьком двох інших синів афродіти давні
автори називали також Діоніса, адоніса й ареса.
у Північному Причорномор’ї зображення гер-
мафродита трапляються рідко. В ольвії знай-
дено його мармурову статуетку ІІІ ст. до н. е.
(Історія… 2001, с. 482) і світильник І ст. н. е.
(левина 1986, с. 122—123), щиток якого при-
крашено рельєфом гермафродита з лірою, за
легендою, винайденою його батьком гермесом
(Hymn. Hom. ІІІ, 40—55). В артюховському кур-
гані поблизу м. кепи знайдено ложе ІІ ст. до н. е.,
оздоблене бронзовим барельєфом із зображен-
ням гермафродита, що відпочиває, і двох еротів
(Максимова 1979, с. 94—96, рис. 34).
Великої популярності набули фольклорні пе-
рекази про Пріапа, якого в античній літературі
зазвичай вважали сином афродіти й Діоніса
(Paus. iX, 31, 2; Schol. Apoll. Rhod. І, 932), лише
гігін назвав його батьком гермеса (Fab. 160).
Цей давній варіант міфу розповідали в ольвії,
де у V ст. до н. е. у місцевій майстерні виготов-
Рис. 2. афродіта у мушлі. Фігурний лекіф із Фанагорії.
кінець V ст. до н. е.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 238
ляли невеликі присвятні свинцеві рельєфи з
фігурками афродіти, гермеса і Пріапа, яких,
очевидно, вважали покровителями родини
(русяева 1979, с. 116). археологи знайшли не
лише два таких рельєфи, які дещо відрізнялись
один від одного (русяева 1975, с. 122, с. 6, 7), а
й форми для їх відливання (крапивина, Буйс-
ких, крутилов 1998, с. 86). у грецькій міфоло-
гії Пріап відігравав роль божества творчих сил
природи, які символізував його дуже великий
фалос. культ Пріапа набув значного поширення
в греції елліністичного часу. саме до того пе-
ріоду відносять знайдені на Боспорі теракоти із
зображеннями афродіти разом із Пріапом, якого
представлено або у вигляді маленької фігурки
біля ніг богині (коровина 1974, с. 11—12, табл.
5, 6; силантьева 1974, с. 26, табл. 23; Денисова
1981, с. 55, табл. 16), або вона стоїть біля герми з
його зображенням (силантьева 1974, с. 27, табл.
23, 26; Денисова 1981, с. 54, табл. 16).
наприкінці І ст. до н. е. з’являються теракоти з
натяком одразу на кілька міфів: про наро-дження
афродіти і її синів Пріапа та ерота. такі теракоти
виготовляли у великій кількості й у боспорських
майстернях. наприклад, на одній зі статуеток
афродіту зображено на тлі мушлі разом із її
двома синами (силантьева 1974, с. 25, табл. 23,
6), на іншій міф про народження богині з моря
нагадує дельфін біля її ніг, а про її синів — герма
Пріапа і фігурка ерота (силантьева 1974, с. 26,
табл. 23, 4). у греків найвідомішим серед ді-
тей афродіти був ерот (її іноді зображували під
час годування груддю саме цього сина (неверов
1976, с. 88, № 30)). Про нього існувало безліч
усних і літературних розповідей, а художники
постійно малювали його поряд із афродітою,
що позначилось і на предметах мистецтва з
Північного Причорномор’я. тут ерота вважали
сином гермеса, що підтверджується розписами
ваз із зображенням усіх трьох зазначених пер-
сонажів (uKV, s. 45, № 395; zervoudaki 1968,
s. 34, № 70).
скульптори, живописці й ювеліри представ-
ляли ерота прекрасним підлітком, а починаючи
з елліністичної доби — здебільшого дитиною.
Він постійно виступав у ролі супутника афроді-
ти, який сидить або стоїть поряд із богинею, і
в цьому немає жодного іншого смислу. у такій
іпостасі його зображено на вазах, наприклад, у
багатофігурній композиції зі сценою елевсинсь-
ких містерій на пеліці із Павлівського кургану
поблизу Пантікапея (гЗ, с. 167; ARV, № 392;
LiMC, bd. 4, № 1403), на місцевих і довізних
теракотах (силантьева 1974, с. 18, № 33, табл.
7, 3; русяева 1979, с. 23, рис. 11; на краю ойку-
мены… 2002, с. 6, № 231), а також на мармуро-
вих статуетках (асх, с. 23, № 33). на деяких
зображеннях ерот виявляє свою любов до ма-
тері, обнімаючи та цілуючи її або зав’язуючи їй
сандалію, як-от на теракоті з Фанагорії (оак за
1870—1871, табл. 2, 3), на кришці бронзового
дзеркала і золотому персні iV ст. до н. е. із кур-
гану Велика Близниця на тамані (оак за 1865,
табл. 3, 5; ахБ, с. 27, № 67; гЗ, с. 194, № 126).
серію теракот і кілька ювелірних виробів
присвячено колись широко відомому на Боспорі
переказу про ерота і Псіхею, що долучався до
кола міфів про афродіту, тому не випадково, що
форми ІІ—І ст. до н. е. для рельєфних прикрас
ваз і статуеток Псіхеї знайдено під час розкопок
святилища богині у кепах (сокольський 1964,
с. 109). хоча, починаючи з хІх ст., пам’ятки
із зображеннями цих божеств входили до різ-
них видань, але їх ніколи не збирали разом, а
отже, й не досліджували, коли і де в Північному
Причорномор’ї поширився грецький переказ із по-
пулярним у багатьох областях еллади сюжетом.
В античному мистецтві зображення ерота і
Псіхеї стали улюбленою темою художників ел-
ліністичного, а далі й римського часу. Цю пару
божеств можна побачити на мармурових ста-
туях, вівтарях і саркофагах, стінних розписах і
мозаїках, теракотових статуетках, рельєфах і сві-
тильниках, а також на різноманітних ювелірних
виробах (LiMC, bd. 7, 1991, s. 569—585). Проте
в античній літературі, що збереглася до нашого
часу, розповідь, яка надихала ці твори, вціліла
лише у викладі письменника і філософа ІІ ст. н.
е. апулея, який включив її до свого знамени-
того роману «Метаморфози» (ІV, 28 — VІ, 24),
більш відомого під пізнішою назвою — «Золо-
тий осел». таким чином, грецький переказ про
кохання ерота і Псіхеї нині існує латинською
мовою у версії, літературно обробленій видат-
ним оратором і письменником, який, досконало
володіючи грецькою мовою і чудово знаючи літе-
ратуру еллінів, напевне, об’єднав у своїй оповіді
кілька фольклорних і літературних варіантів
цього сюжету (Helm 1959, s. 1434—1438).
у міфи елліни здавна вкладали подвійний
смисл. так, Псіхея (ψυχή) грецькою одночасно
означає і «душа», і «метелик» (Arist. Hist. Anim.
iV, 7). Позаяк у давнину душу ототожнювали
з чимось летючим — її нерідко уособлював
метелик. Перекази про блукання і страждання
Псі-хеї, яка шукала свого коханого ерота, — це
алегорія пошуків згоди між душею і коханням у
його різних проявах, що часом суперечило праг-
ненням душі. недарма апулей називає ерота і
амуром, і купідоном, тобто уособленням і ко-
хання, і пристрасті.
За грецьким переказом, Псіхея стала жерт-
вою розгніваної афродіти і своїх заздрісних под-
руг. амур, який закохався у Псіхею, урятував
її від гніву своєї матері-богині і оселив у роз-
кішному казковому палаці. там невидимі слуги
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 2 39
виконували будь-яке бажання дівчини, а ноча-
ми до неї з’являвся таємничий коханець, якого
їй було заборонено бачити. одного разу Псіхея
умовила коханого дозволити їй зустрітися із сес-
трами, а ті підбили її запалити вночі світиль-
ник і подивитись на коханця — чи, бува, той не
страшна потвора, від якої народяться жахливі
діти. краплина гарячої олії, що впала з ґнота
світильника, обпекла і розбудила сплячого ко-
ханця, який виявився амуром. Псіхея побачила
прекрасного юнака, і той залишив її через пору-
шення нею заборони.
у пошуках амура Псіхея довго блукала і вре-
шті-решт потрапила до розгніваної афродіти,
яка била дівчину і поводилася з нею, немов із
підневільною служницею, примушуючи її до
непосильної праці. Долаючи найважчі випро-
бування, Псіхея за допомогою різних добро-
зичливців виконувала завдання афродіти (опис
виконання цих завдань є містичною алегорією
блукань і страждань людської душі). Проте казка
завершувалась щасливо: весіллям ерота і Псіхеї
з побажанням, щоб вони ніколи не розлучали-
ся, тобто, щоб пристрасть завжди перебувала в
гармонії з душею.
археологічні знахідки свідчать про те, що
боспоряни пізнали перекази про ерота і Псіхею
уже в період раннього еллінізму, незабаром після
поширення цієї оповіді в елладі. До найдавні-
ших подібних пам’яток належить знайдений в
артюховському кургані на тамані перстень із
камеєю ІІІ ст. до н. е. (Максимова 1979, с. 66,
рис. 19), на якому зображено дитину ерота,
який ловить метелика, що уособлює Псіхею.
той самий сюжет представлено на теракоті з
Пантікапея (ДБк, с. 112, табл. 73, 4). До кола
згаданих міфологічних і алегоричних уявлень
про душу і кохання належать зображення ерота,
який притискує до грудей метелика, на золотих
сережках із Пантікапея (ДБк, с. 50, табл. 7, 8;
оак за 1878—1879, с. 36, рис. 2) і на теракоті з
Мірмекія римського часу, хоча типологічно вона
подібна до зразків ІІІ—ІІ ст. до н. е. (Денисова
1981, с. 122, табл. 20).
набагато численнішими є зображення Псі-
хеї у вигляді дівчини або дівчинки поряд з еро-
том, що з’являються на межі ІІІ—ІІ ст. до н. е.,
залишаючись популярними і в римський час.
Іноді за спиною Псіхеї спостерігаються кри-
ла метелика, які контрастують із пташиними
крилами ерота, що добре видно на теракотах
із Пантікапея і кеп (силантьева 1974, с. 30,
№ 147, табл. 33, 1; сорокина 1974, с. 29, табл. 14,
6) і на пантікапейській золотій бляшці (на краю
ойкумены… 2002, с. 54, № 171). ерота зображу-
вали повністю оголеним, а Псіхею або одягне-
ною у легкий хітон, або частково оголеною до
стегон. найчастіше обидва божества представ-
лені, коли обіймаються і цілуються (рис. 3),
рідше вони просто стоять поруч, що знаменує
гармонію душі з коханням.
рельєфи на мегарській чаші та золотій бляшці
з Пантікапея теж ілюструють оповідь апулея,
хоча вони виконані задовго до його народження.
отже, очевидно, що казка з роману «Золотий
осел» має дуже давню традицію. на рельєфі ме-
гарської чаші ерот схиляється до Псіхеї, яка ле-
жить серед трав і квітів (Забелина 1984, с. 159).
Можливо, це момент, коли врятована еротом
Психея приходить до тями, а може, це апофеоз
їхнього кохання після весілля, коли Псіхеї вже
не забороняли бачити свого коханого. на рельєфі
нашивної бляшки з Пантікапея ерот стоїть нав-
колішки біля сплячої Псіхеї, він добуває стрілу
із сагайдака, щоб уколоти і розбудити дівчину,
приспану вмістом скриньки, одержаної від Пер-
сефони (Apul. Met. Vi, 21).
Збереглися також античні ілюстрації до не ви-
користаних апулеєм оповідань про ерота і Псі-
хею. на мозаїці кінця ІІІ ст. до н. е. з клазомен
і на пізніших камеях і теракотах неодноразово
зображували, як ерот у присутності афродіти
мучить Псіхею або зв’язує їй руки (стефани
1878, с. 108—110; неверов 1971, № 22, 24, 47;
LiMC, bd. 7, 1991, s. 577). Подібні сюжети були ві-
домі й жителям Боспору, що засвідчують знахідки
персня в тірамбі (агсП 1984, табл. 166, 16) і двох
срібних чаш із рельєфними медальйонами із сар-
матського кургану на нижньому Дону (Kaposhina
1963, p. 257—258; LiMC, bd. 7, 1991, s. 577).
Ці чаші, виконані грецьким ювеліром на межі
ІІІ—ІІ ст. до н. е., безсумнівно, потрапили до
сарматського вождя з еллади через Боспор. на
Рис. 3. ерот і Псіхея. теракотова статуетка, знайдена на
тамані. елліністичний період.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 240
медальйоні однієї із чаш зображено прив’язану
до колонки Псіхею і ерота, який торкається її
палаючим смолоскипом, а на іншому рельєфі
навпаки — Псіхея таким самим чином мучить
ерота (рис. 4). Подібну композицію з еротом,
який мучить Псіхею, вирізьблено на гранаті,
вставленому у золотий перстень, що його но-
сив боспорянин на межі І ст. до н. е. — І ст.
н. е. спосіб катування смолоскипом обрано не
випадково: адже поряд із луком і стрілами, яки-
ми ерот ранив серця, смолоскип теж став його
атрибутом — саме ним він розпалював полум’я
кохання. греки трактували подібні алегоричні
картини як відображення тілесних і душевних
мук закоханої людини.
усі відомі нам пам’ятки із зображеннями
ерота і Псіхеї з античних міст і некрополів
Північного Причорномор’я виявлено лише на
Боспорі, де вони рівномірно розподілені у його
європейській і азіатській частинах. За публі-
каціями нам пощастило знайти близько 30 по-
дібних зображень, переважна більшість з яких
— це теракотові статуетки і рельєфи, а також
згадані вище мегарська чаша і ювелірні вироби.
Зазначимо, що, разом із довізними теракотами,
виявлено й екземпляри, виготовлені з місцевої
глини (Пругло 1970, с. 99, табл. 45, 3, 4; на краю
ойкумены… 2002, с. 65, № 232; Финогенова
1992, с. 269, рис. 14) і штампи для виробниц-
тва статуеток Псіхеї (сокольский 1964, с. 109,
рис. 7; николаева 1974, с. 16).
окрім ерота, існували ще два персоніфікова-
них божества, пов’язаних із любовним потягом і
шлюбом. Це Потос (пристрасть) і химерос (ба-
жання), яких також вважали синами афродіти
(Aeschyl. Suppl. 1039). їхня іконографія не відріз-
нялася від зображень ерота, тому, яке саме бо-
жество мав на увазі художник, можна зрозу-міти
лише за написами. наприклад, біля Паріса за-
звичай зображували химероса (рис. 1) — такий
напис над крилатим юнаком, який тримає за руку
Паріса, зафіксовано на амфориску кінця V ст. до
н. е. (ARV, р. 173, 1). на піксиді того самого часу
схожа постать в іншій сцені з афродітою має
напис «Потос» (ARV, р. 1328, 92). отже, можна
зробити висновок, що двоє молодих оголених
чоловічих крилатих божеств у одній композиції
представляють ерота і Потоса або химероса, а
троє в іншій — усіх цих божеств.
усупереч уявленню, що побутує у науковій лі-
тературі про двох еротів біля афродіти, зображе-
них на знайдених в ольвії, херсонесі й на Боспорі
золотих і срібних медальйонах (орешников 1894,
с. 2; оак за 1895, с. 62, рис. 141; оак за 1896,
с. 180, рис. 555) і перснях (гриневич 1926, с. 36),
їх слід розглядати як супутників богині — ерота
і Потоса чи химероса. Фігури цих божеств роз-
міщували обабіч бюста афродіти нібито для си-
метрії, однак є подібні медальйони з одним лише
еротом (оак за 1876, с. 156, табл. 3; иак за 1905, №
17, с. 17, рис. 12), тому вірогідно, що це два різних
божества, а за їхніми зображеннями стоїть певний
міфологічний сюжет.
Зображення супутників богині можна побачити
і на розписних вазах. так, ерот і Потос супровод-
жують афродіту, яка летить на лебеді, на картині
пеліки з Пантікапея (оак за 1877, с. 246, табл.
6; uKV, № 480). химерос присутній разом із
богинею у сценах міфу про Паріса і Єлену на
гідрії й лекіфі, також знайдених у некрополі Пан-
тікапея (оак за 1861, с. 111, 122, табл. 5; uKV,
№ 159, 291). на картинах, що прикрашають кіль-
ка рибних таць із некрополів європейської та
азіатської частин Боспору, ерот, Потос і химе-
рос супроводжують Європу, яка їде на весілля із
Зевсом (оак за 1882, с. 106—108; uKV, № 51,
55—59; скржинская 2002, с. 33—35, рис. 9).
Перекази про кохання афродіти до Діоніса й
адоніса — східного божества вмираючої і воскре-
саючої природи — не мали широкого поширення
в Північному Причорномор’ї. Певно, ці сюжети
цікавили лише освічених боспорян, які спеціаль-
но купували дорогі вази з подібною темою роз-
писів, яких уціліло всього кілька екземплярів.
Декор знайденої у некрополі Пантікапея кош-
товної ойнохої із рельєфними фігурами, виготов-
леної наприкінці V ст. до н. е. (zervoudaki 1968,
s. 32, № 59), належить до найраніших зображень
афродіти й адоніса на аттичних вазах (LiMC,
bd. 1, s. 228). у родині боспорського власника ой-
нохої, який, можливо, власноручно привіз її з афін,
без сумніву, знали переказ про те, як афродіта
Рис. 4. Психея, що мучить ерота поблизу статуї немесі-
ди. рельєфний медальйон на срібному блюді з кургану
на нижньому Дону. Початок ii ст. до н. е.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 2 41
образила матір адоніса смірну, а той, ставши на-
прочуд гарним юнаком, викликав у богині при-
страсне кохання, але, пам’ятаючи образу матері,
довго не відповідав їй взаємністю (Apoll. Rhod.
iV, 914919; Diod. Sic. iV, 83; Hygin. Fab. 58, 271).
у центрі композиції на вазі сидить адоніс, а біля
нього — афродіта з еротом і Пейто — богинею
любовного переконання, які допомагали афродіті
завоювати прихильність юнака. Поряд з усіма
персонажами написано їхні імена. Пейто, яка
сприяла афродіті у розпаленні кохання, згадували
у грецькій поезії ще у Vii—Vi ст. до н. е. (Saph.
Fr. 135; ibic. Fr. 5;), а есхіл (Suppl. 1040) називав
її донькою богині. на обізнаність боспорян із цим
персонажем міфів і віршів про афродіту вказу-
ють розписи кількох ваз. крім ойнохої із фігурами
адоніса й афродіти, Пейто зображено поруч із
богинею на згаданих вище пеліці зі сценою на-
ради Зевса і Феміди, а також на звороті гідрії з
епізодом міфу про Паріса і Єлену.
тріада Діоніс, афродіта і ерот відома у грець-
кій літературі з архаїчного часу. так, анакре-
онт (fr. 775 bergk), звертаючись до Діоніса з
молитвою, згадував його супутників «афродіту
багряну» і «ерота владного». Пізніше з’явився
варіант міфу про шлюбні стосунки Діоніса й
афродіти. їхнє весілля зображено на кришці ле-
кани ІV ст. до н. е. з Пантікапея (оак за 1863,
с. 15, табл. 1). Діоніса представлено із властиви-
ми йому атрибутами — тирсом і канфаром, а в
афродіти у руках не звичайні для богині прядка
і веретено. Молоді жінки з дарунками підходять
до афродіти як до нареченої, біля якої стоїть
рідкісної форми сосуд на високій ніжці — так
званий весільний лебет, що використовували
виключно під час весільних церемоній. напі-
воголена богиня сидить у кріслі, займаючись,
на перший погляд, звичайною для будь-якої гре-
чанки справою: виготовленням пряжі (рис. 5).
рідкісне зображення афродіти з такими атри-
бутами зафіксовано й на скляному медальйоні з
Пантікапея, близькому за часом виготовлення до
згаданої лекани. афродіту тут зображено одну,
вона також сидить у кріслі, тримаючи в лівій
руці прялку, а правою скручуючи нитку (кунина
2000, с. 186—187, рис. 1).
сучасні дослідники вбачають у подібних
зображеннях афродіти натяк на одне з давніх
уявлень про неї: вона тримала в руках нитку
людської долі й могла нею розпоряджатися (Suhr.
1969, р. 101). В античній літературі сюжет про
афродіту, що пряде, зберігся в поемі нонна
Рис. 5. афродіта з веретеном та Діоніс із канфаром у сцені весілля. Прорисовка
розпису на кришці лекани з Пантікапея. iV ст. до н. е.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 242
«Діяння Діоніса». у творі описано, як афіна,
яка мала славу неперевершеної прялі, застала
за прялкою афродіту і дуже розгнівалася, при-
грозивши взагалі відмовитися від цього ремес-
ла. тоді афродіта вибачилась і більше ніколи не
торкалася прялки.
у згаданому повідомленні автора, що жив на-
прикінці античної доби в V ст. н. е., відчуваєть-
ся прагнення примирити суперечливі розповіді
й зображення двох богинь, які в його уявленні
опікувались прядінням і ткацтвом. Проте якщо
афіні така функція була притаманна, то нитка в
руках афродіти мала алегоричний зміст, уособ-
люючи лінію життя людини.
отже, пам’ятки образотворчого мистецтва
дали змогу дізнатися, що в ольвії, херсонесі й
на Боспорі були відомі міфи про народження аф-
родіти, про її коханих гермеса, адоніса й Діоні-
са, її дітей — ерота, Пріапа й гермафродита. у
місцевих переказах богиня поставала то в образі
уранії апатури — покровительки громадянсь-
кої общини і мореплавання, то в іпостасі богині
кохання і краси у супроводі свого улюбленого
сина ерота, що цілком відповідало двом різним
іконографічним образам богині. До кола міфів
про афродіту входить легенда про ерота і Псі-
хею, що символізувала прагнення до гармонії
між душею й тілом і подолання перешкод на
цьому шляху. судячи з археологічних знахідок
у Північному Причорномор’ї, цей переказ знай-
шов сприятливий ґрунт лише на Боспорі, де, до
того ж, зафіксовано найбільшу розмаїтість міфів
про афродіту, що пояснюється більш важливим
місцем богині в пантеоні боспорських богів, на
відміну від пантеонів інших держав цього ре-
гіону.
Порівняння зображень на кераміці та ювелір-
них виробах з ольвії, херсонеса і Боспору з
написами на аттичних вазах дало змогу дійти
висновку, що місцеві жителі були обізнані з сю-
жетами переказів із участю супутників афроді-
ти — Потоса і химероса — персоніфікованих
божеств любовного жадання і пристрасті, а та-
кож богині любовного переконання Пейто.
аналіз близько 100 пам’яток образотворчо-
го мистецтва засвідчує, що деякі міфи про аф-
роді-ту набули в античних державах Північно-
го Причорномор’я значного поширення, а деякі
знали лише в середовищі освічених і заможних
еллінів. До перших належать перекази про на-
родження богині і її синів — ерота і Пріапа, а до
других — легенди про афродіту-прялю, її ко-
хання до Діоніса й адоніса, а також ілюстрації
міфів, викладених в епічних поемах.
Вальдгауэр О.Ф. афродита урания и афродита Пандемос // ираиМк. — 1922. — т. 2. — с. 209—227.
Вахтина М.Ю. Золотая подвеска с изображением афродиты из раскопок елисаветовского городища на нижнем
Дону // ксиа. — 1988. — № 194. — с. 92—95.
Гриневич К.Э. Подстенный склеп № 1012 и ворота херсонеса // херсонесс. сб. — 1926. — № 1. — с. 1—72.
Денисова В.И. коропластика Боспора. — л., 1981.
Забелина В.С. импортные «мегарские» чаши из Пантикапея // сообщения гМии. культура и искусство Боспора. —
М., 1984. — № 7. — с. 153—172.
Історія української культури. — к., 2001. — т. 1.
Кобылина М.М. Эллинистическая ваза из ольвии // уч. зап. Мгу. тр. кафедры искусствознания. — 1947. —
№ 126. — с. 3—10.
Кобылина М.М. терракотовые статуэтки Пантикапея и Фанагории. — М., 1961.
Коровина А.К. терракотовые статуэтки из гермонассы // терракотовые статуэтки Придонья и таманского по-
луострова // саи. — 1974. — с. 39—41.
Кошеленко Г.А. Боспорский вариант мифа о гибели гигантов // Боспор. сб. — 1992. — № 2. — с. 147—160.
Крапівіна В.В., Буйських А.В., Крутилов В.В. археологічні дослідження 1998 р. в південній частині ольвіі //
археологічні відкриття в україні 1997—1998. — с. 86—87.
Кругликова И.Т. терракоты горгиппии // терракотовые статуэтки Придонья и таманского полуострова // саи. —
1974. — с. 43—50.
Круглов А.В. реконструкция и интерпретация мраморного алтаря из ольвии // Жертвоприношение. — М., 2000.
Кунина Н.З. стеклянные медальоны с рисунками из некрополя Пантикапея // античное Причерноморье. — сПб.,
2000. — с. 186—191.
Левина Э.А. светильники с мифологическими сюжетами из коллекции одесского археологического музея //
Памятники древнего искусства северо-Западного Причерноморья. — к., 1986. — с. 120—124.
Максимова М.И. артюховский курган. — М., 1979.
Мещеряков В.Ф. религия и культы херсонеса таврического в i—iV вв. н. э.: автореф. дис. ... канд. ист. наук. —
М., 1980.
Назаров В.В. святилище афродиты в Борисфене // ВДи. — 2001. — № 1. — с. 156—160.
На краю ойкумены. греки и варвары на северном берегу Понта Эвксинского: каталог выставки. — М., 2002.
Неверов О.Я. античные камеи в собрании Эрмитажа. — л., 1971.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 2 43
Неверов О.Я. античные инталии в собрании Эрмитажа. — л., 1976.
Николаева Э.Я. терракоты города кеп // терракотовые статуэтки Придонья и таманского полуострова // саи. —
1974. — с. 13—16.
Орешников А.В. несколько замечаний о древностях, найденных в Парутине в 1891 г. // Древности. тр. импера-
торского Московского археологического общества. — М., 1894. — т. 15. — Вып. 2. — с. 12—17.
Пругло В.И. терракоты из тиритаки // терракоты северного Причерноморья // саи. — 1970. — с. 114—118.
Русяева А.С. о культе гермеса в ольвии // ольвия. — к., 1975. — с. 118—125.
Русяева А.С. Земледельческие культы ольвии. — к., 1979.
Русяева А.С. античные терракоты северо-Западного Причерноморья. — к., 1982.
Русяева А.С. исследование Западного теменоса ольвии // ВДи. — 1991. — № 4. — с. 123—138.
Русяева А.С. религия и культы античной ольвии. — к., 1992.
Сапрыкин С.Ю. афродита с двумя Эротами из херсонеса таврического // херсонес. сб. — 1998. — Вып. 9. —
с. 59—71.
Силантьева П.Ф. терракоты Пантикапея // терракотовые статуэтки Пантикапея: саи. — 1974. — с. 5—37.
Скржинская М.В. иллюстрации литературных произведений на аттических вазах из раскопок Боспора // ра. —
2002. — № 1. — с. 24—35.
Сокольский Н.И. святилище афродиты в кепах // са. — 1964. — № 4. — с. 101—118.
Сокольский Н.И. культ афродиты в кепах конца Vi—V вв. до н. э. // ВДи. — 1973. — № 4. — с. 88—92.
Сорокина Н.П. терракоты из некрополя кеп // терракотовые статуэтки Придонья и таманского полуострова //
саи. — 1974. — с. 16—20.
Стефани Л. объяснение нескольких художественных произведений, найденных в 1876 г. в южной россии //
оак за 1877 г. — сПб., 1878. — с. 5—282.
Финогенова С.И. терракоты гермонассы // археология и искусство Боспора. сообщ. гМии — М., 1992. —
№ 10. — с. 257—283.
Харко Л.П. культ афродиты на Боспоре киммерийском // ксииМк. — 1946. — № 13. — с. 137—146.
Kaposhina S.I. A Sarmatian Royal bural at Novocherkassk // Antiquity. — 1963. — Vol. 148, 37. — р. 256—258.
Helm R. Psyche // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenshaft. — Stuttggart, 1959. — bd. 23, 2. —
S. 1434—1438.
Suhr E.G. The Spinning Aphrodite. — New-York, 1969.
Zervoudaki E.A. Attische polychrome Reliefkeramik des iV Jahrhunderts v. Chr. // Mitteilungen des Deutschen
Archäologischen instituts. Athenische Ableitung. — 1968. — bd. 3. — S. 1—88.
Одержано 19.10.2005
М.В. Скржинская
МиФЫ оБ аФроДите В иЗоБраЖениЯх на ПреДМетах искусстВа,
наЙДеннЫх В сеВерноМ ПриЧерноМорЬе
афродита входила в число любимых персонажей античного фольклора и литературы. Памятники изобразительно-
го искусства дают возможность узнать, какие мифы о богине были известны в античных государствах северного
Причерноморья. Жители Боспора, ольвии и херсонеса знали мифы о рождении афродиты, о ее возлюбленных
гермесе, адонисе и Дионисе, о ее детях Эроте, Приапе и гермафродите, спутниках Пейто, химеросе и Потосе.
В местных преданиях богиня представала то в образе урании апатуры — покровительницы гражданской общи-
ны и мореплавания, то в образе богини любви и красоты в сопровождении своего любимого сына Эрота. Этим
циклам соответствовали два разных иконографических образа богини. к кругу сказаний об афродите примыкает
предание об Эроте и Психее, имевшее символический смысл: стремление к гармонии потребностей души и тела
и преодоление препятствий на этом пути. судя по археологическим находкам, в северном Причерноморье это
предание нашло благоприятную почву лишь на Боспоре. Здесь же отмечается наибольшее многообразие сказа-
ний об афродите, что объясняется более важным местом богини в пантеоне боспорских богов по сравнению с
пантеонами других государств этого региона.
анализ около 100 памятников изобразительного искусства показал, что предания имели широкое распро-
странение в античных государствах северного Причерноморья, а другие были известны лишь в среде образо-
ванных и состоятельных эллинов. к первым относятся мифы о рождении богини и ее сыновьях Эроте и Приапе,
ко вторым — предания об афродите, ткущей нить человеческой судьбы, о ее связях с Дионисом и адонисом, а
также иллюстрации к мифам, изложенным в эпических поэмах.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 244
M.V. Skrzhynska
MYTHS AbOuT APHRODiTe AT THe iMAGeS ON THe WORKS
OF ART DiSCOVeReD iN THe bLACK SeA NORTH ReGiON
Aphrodite is one of the most favorite personages of the ancient folklore and literature. Monuments of fine arts allow finding
out what myths about the goddess were known in the ancient states of the black Sea North Region. The populations of
bosporos, Olbia, and Chersonesos were acquainted with the story of the birth of Aphrodite, her lovers Hermes, Adonis and
Dionysus, her children eros, Priapos and Hermaphrodite, her attendants Peitho, Himeros and Pothos. The local tradition
represents the goddess now as urania Apaturia, the patron of civil community and navigation, now as the goddess of love
and beauty accompanied by her favorite son eros. Two different graphic images of the goddess correspond to these series of
myths. The cycle of the legends about Aphrodite is connected with the legend about eros and Psyche, which was symbolic:
aspiration for the harmony of the spiritual and physical needs and overcoming obstacles in achieving this. Judging by the
archaeological finds from the black Sea North Region this legend founds its ‘fertile field’ only on bosporos. The widest
variety of legends about Aphrodite also existed there, which resulted from the fact that the goddess had a more important
place in the bosporan pantheon if compared to the pantheons of the other states of this region.
The analysis of over a hundred monuments of fine arts has shown that some legends were widespread in the ancient
states of the black Sea North Region, others were known only to educated and prosperous Hellene. To the former belong
the myths about the birth of the goddess and her sons eros and Priapos, to the latter — stories about Aphrodite weaving
the thread of human life, about her relations with Dionysus and Adonis, as well as the illustrations of the myths related in
epic poems.
у 1980-х рр. сформувалася українська (київська) шко-
ла археологів-славістів. Після довготривалого періо-
ду широкомасштабних польових досліджень набула
закінченого вигляду концепція щодо похо-дження
та ранньої історії слов’ян. у той час активно до-
сліджувалися пам’ятки ранньосередньовічного
періоду на Дністрі (Баран 1988; 2004); було ви-
явлено і доволі повно вивчено не відомий раніше
пласт пам’яток І—ІІ ст. н. е. на Поділлі та Волині
(зубрицька культура) (козак 1991; 1994; козак,
оприск, Шкоропад 1999; козак, Прищепа, Шко-
ропад 2004); у Подесенні та Подніпров’ї розкопано
низку нових поселень та могильників пізньозару-
бинецької та київської культур (терпиловський
1984; терпиловський, абашина 1992). у серії мо-
нографій (Этнокультурная карта …1985; славяне
Юго-Восточной европы …1990) згадані матеріали
отримали глибоку культурно-хронологічну й етно-
історичну інтерпретацію, що дало змогу створити
узагальнювальну характеристику етнокультурних
процесів на території між Західним Бугом, Дніст-
ром і Дніпром протягом І тис. н. е.
© Д.н. коЗак, 2006
ä.í. êîçàê
äî Ïðîáëåìè Ïîõîäæåííÿ ñëîâ’ÿí
ó äí³ñòðî-äí³Ïðîâñüêîìó ìåæèð³÷÷³
Статтю присвячено етнокультурним процесам на території між Західним Бугом, Дністром і Дніпром протягом
І тис. н. е.
Зіставлення нових археологічних даних з пись-
мовими джерелами дало можливість пов’язати ці
процеси з динамікою європейської історії.
Методологічною основою київської концепції
є положення, згідно з яким становлення слов’ян
відбувалося поетапно протягом тривалого часу
шляхом інтеграції з іншими етнічними група-
ми: балтами на півночі і сході, іраномовними
племенами на півдні, германцями на заході і
фракійцями на південному заході.
До Іii—ІІ ст. до н. е. слов’янський етнос
формувався переважно між одрою і Віслою,
охоплюючи також територію Волині в ареалах
лужицької, поморської та кльошової культур.
Із виникненням зарубинецької культури ареал
давньослов’янської історії поширився на межи-
річчя Вісли й Дніпра, а західні регіони опинили-
ся під впливом германських культур.
З рубежу ІІІ—ІІ ст. до н. е. до середини І ст. н.
е. одним із найбільших культурно-етнічних утво-
рень на території україни були зарубинецькі пле-
мена, доволі складний генезис та етнічний склад
яких і на сьогодні остаточно не з’ясований.
|