До проблеми походження слов’ян у Дністро-Дніпровському межиріччі

Статтю присвячено етнокультурним процесам на території між Західним Бугом, Дністром і Дніпром протягом І тис. н. е.

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2006
Автор:	Козак, Д.Н.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2006
Назва видання:	Археологія
Теми:	Статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199293
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	До проблеми походження слов’ян у Дністро-Дніпровському межиріччі / Д.Н. Козак // Археологія. — 2006. — № 2. — С. 44-52. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-199293
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1992932024-10-02T18:14:02Z До проблеми походження слов’ян у Дністро-Дніпровському межиріччі Козак, Д.Н. Статті Статтю присвячено етнокультурним процесам на території між Західним Бугом, Дністром і Дніпром протягом І тис. н. е. По убеждению автора, историю древних славян следует начинать с I в. н. э. - времени появления исторических данных о них. Речь идет о сообщении Тацита, в котором описывается местопребывание и некоторые характеристики племен, известных ему под названием «венеды». Большинство исследователей считает этноним «венеды» самым древним самоназванием древних славян. Археологическим эквивалентом венедов является зубрицкая культура Волыни и Подолья, а также позднезарубинецкие памятники Среднего Поднепровья, которые сформировались на основе интеграции зарубинецкой и пшеворской культур. Основание последних - поморско-клешевая культура. Продолжением культурного развития зубрицкой культуры являются памятники черняховского типа Поднестровья и киевской культуры Поднепровья. Именно они стали основным субстратом раннесредневековых славянских памятников корчакской и пеньковской культур. The author believes that the history of ancient Slavs should be started from the 1st c. AD, which is the date of the first historical data about them. The matter concerns Tacitus’ report about the location and some descriptions of the tribes known as Venedes. Most of scholars consider ethnonimus “ Venedes” to be the oldest self-name of ancient Slavs. The archaeological equivalent of Venedes is Zubrytska culture of the Volyn and Podillya regions, as well as Late Zarubyntsi monuments of the Middle Dnipro River region, formed as a result of integration of Zarubynetska and Pshevorska cultures. The base of the two latter is Pomorsko-Klyoshova culture. The sequel of the cultural development of Zubrytska culture is the monuments of Chernyakhiv type of the Dnister River region and of Kyiv culture of the Dnipro River region. These are those which have become the main substrate of Early Mediaeval Slavonic monuments of Korchakska and Penkivska cultures. 2006 Article До проблеми походження слов’ян у Дністро-Дніпровському межиріччі / Д.Н. Козак // Археологія. — 2006. — № 2. — С. 44-52. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199293 uk Археологія Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Козак, Д.Н. До проблеми походження слов’ян у Дністро-Дніпровському межиріччі Археологія
description	Статтю присвячено етнокультурним процесам на території між Західним Бугом, Дністром і Дніпром протягом І тис. н. е.
format	Article
author	Козак, Д.Н.
author_facet	Козак, Д.Н.
author_sort	Козак, Д.Н.
title	До проблеми походження слов’ян у Дністро-Дніпровському межиріччі
title_short	До проблеми походження слов’ян у Дністро-Дніпровському межиріччі
title_full	До проблеми походження слов’ян у Дністро-Дніпровському межиріччі
title_fullStr	До проблеми походження слов’ян у Дністро-Дніпровському межиріччі
title_full_unstemmed	До проблеми походження слов’ян у Дністро-Дніпровському межиріччі
title_sort	до проблеми походження слов’ян у дністро-дніпровському межиріччі
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2006
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199293
citation_txt	До проблеми походження слов’ян у Дністро-Дніпровському межиріччі / Д.Н. Козак // Археологія. — 2006. — № 2. — С. 44-52. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.
series	Археологія
work_keys_str_mv	AT kozakdn doproblemipohodžennâslovânudnístrodníprovsʹkomumežiríččí
first_indexed	2024-10-03T04:01:56Z
last_indexed	2024-10-03T04:01:56Z
_version_	1811863953033134080
fulltext	ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 244 M.V. Skrzhynska MYTHS AbOuT APHRODiTe AT THe iMAGeS ON THe WORKS OF ART DiSCOVeReD iN THe bLACK SeA NORTH ReGiON Aphrodite is one of the most favorite personages of the ancient folklore and literature. Monuments of fine arts allow finding out what myths about the goddess were known in the ancient states of the black Sea North Region. The populations of bosporos, Olbia, and Chersonesos were acquainted with the story of the birth of Aphrodite, her lovers Hermes, Adonis and Dionysus, her children eros, Priapos and Hermaphrodite, her attendants Peitho, Himeros and Pothos. The local tradition represents the goddess now as urania Apaturia, the patron of civil community and navigation, now as the goddess of love and beauty accompanied by her favorite son eros. Two different graphic images of the goddess correspond to these series of myths. The cycle of the legends about Aphrodite is connected with the legend about eros and Psyche, which was symbolic: aspiration for the harmony of the spiritual and physical needs and overcoming obstacles in achieving this. Judging by the archaeological finds from the black Sea North Region this legend founds its ‘fertile field’ only on bosporos. The widest variety of legends about Aphrodite also existed there, which resulted from the fact that the goddess had a more important place in the bosporan pantheon if compared to the pantheons of the other states of this region. The analysis of over a hundred monuments of fine arts has shown that some legends were widespread in the ancient states of the black Sea North Region, others were known only to educated and prosperous Hellene. To the former belong the myths about the birth of the goddess and her sons eros and Priapos, to the latter — stories about Aphrodite weaving the thread of human life, about her relations with Dionysus and Adonis, as well as the illustrations of the myths related in epic poems. у 1980-х рр. сформувалася українська (київська) шко- ла археологів-славістів. Після довготривалого періо- ду широкомасштабних польових досліджень набула закінченого вигляду концепція щодо похо-дження та ранньої історії слов’ян. у той час активно до- сліджувалися пам’ятки ранньосередньовічного періоду на Дністрі (Баран 1988; 2004); було ви- явлено і доволі повно вивчено не відомий раніше пласт пам’яток І—ІІ ст. н. е. на Поділлі та Волині (зубрицька культура) (козак 1991; 1994; козак, оприск, Шкоропад 1999; козак, Прищепа, Шко- ропад 2004); у Подесенні та Подніпров’ї розкопано низку нових поселень та могильників пізньозару- бинецької та київської культур (терпиловський 1984; терпиловський, абашина 1992). у серії мо- нографій (Этнокультурная карта …1985; славяне Юго-Восточной европы …1990) згадані матеріали отримали глибоку культурно-хронологічну й етно- історичну інтерпретацію, що дало змогу створити узагальнювальну характеристику етнокультурних процесів на території між Західним Бугом, Дніст- ром і Дніпром протягом І тис. н. е. © Д.н. коЗак, 2006 ä.í. êîçàê äî Ïðîáëåìè Ïîõîäæåííÿ ñëîâ’ÿí ó äí³ñòðî-äí³Ïðîâñüêîìó ìåæèð³÷÷³ Статтю присвячено етнокультурним процесам на території між Західним Бугом, Дністром і Дніпром протягом І тис. н. е. Зіставлення нових археологічних даних з пись- мовими джерелами дало можливість пов’язати ці процеси з динамікою європейської історії. Методологічною основою київської концепції є положення, згідно з яким становлення слов’ян відбувалося поетапно протягом тривалого часу шляхом інтеграції з іншими етнічними група- ми: балтами на півночі і сході, іраномовними племенами на півдні, германцями на заході і фракійцями на південному заході. До Іii—ІІ ст. до н. е. слов’янський етнос формувався переважно між одрою і Віслою, охоплюючи також територію Волині в ареалах лужицької, поморської та кльошової культур. Із виникненням зарубинецької культури ареал давньослов’янської історії поширився на межи- річчя Вісли й Дніпра, а західні регіони опинили- ся під впливом германських культур. З рубежу ІІІ—ІІ ст. до н. е. до середини І ст. н. е. одним із найбільших культурно-етнічних утво- рень на території україни були зарубинецькі пле- мена, доволі складний генезис та етнічний склад яких і на сьогодні остаточно не з’ясований. ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 2 45 Перший дослідник зарубинецької культу- ри В.В. хвойка був упевнений, що її створили слов’яни. Ця інтерпретація домінувала у працях Є.В. Махно, е.о. симоновича, Є.В. Максимова (Максимов 1982, с. 181). Інший погляд на зарубинецьку культуру висло- вив німецький археолог П. рейнеке, який з огляду на її зовнішню подібність до пшеворської культу- ри доводив їх германське походження. найпо-слі- довнішим прихильником цієї ідеї залишається Д.а. Мачинський (Мачинський 1966, с. 38). к.В. каспарова на основі аналізу певних кате- горій археологічного матеріалу дійшла висновку, що носіями зарубинецької культури були кельто- фракійці (бастарни) і кельто-іллірійці, інтегро- вані з місцевими групами населення (каспарова 1984). Подібні погляди поділяє і с.П. Пачкова (Пачкова 2004, с. 9—39). Цих прикладів достатньо, щоб довести складність визначення етнічного змісту зару- бинецьких пам’яток. така ситуація, очевидно, відображає реальну історичну ситуацію остан- ніх століть до н. е., часу масових міграцій вели- ких груп людей, коли легко взаємодіяли кілька споріднених або ж зовсім чужих етнокультурних груп, утворюючи нові формування. отже, можна припустити, що слов’янський етнос відігравав у зарубинецькій культурі пев- ну, можливо, домінуючу роль, формуючись у взаємодії з низкою інших етнічних компонентів. Зарубинецька культура стала важливим, а можли- во, одним із головних компонентів археологічних культур (зубрицької, пізньозарубинецької, київсь- кої), творців яких можна ототожнювати з історич- ними давньослов’янськими племенами. Це дає підстави для оцінки ролі зарубинців у процесі слов’янського етногенезу, не менш активними учасниками якого були носії пшеворської куль- тури, особливо у її східній частині. на відміну від основного масиву, переважно германізованого, волино-подільські пшеворські пам’ятки відрізня- ються значущістю компонента поморсько-кльо- шової культури (козак 1994) (рис. 1). Ця складова займає чи не провідне місце у зарубинецьких старожитностях, особливо у поліській групі. Проте до цього часу в архео- логічному матеріалі не простежено якихось по- мітних контактів між пшеворськими і заруби- нецькими групами населення в період розвитку їхніх культур. ситуація різко змінилася на почат- ку — в середині І ст. н. е., коли, за збігом пев- них обставин (експансія сарматів, екологічні катаклізми, можливо, скорочення внутрішніх резервів розвитку), розпалася зарубинецька Рис. 1. комплекс матеріальної культури пшеворських племен Західної україни в першій чверті i тис. н. е. ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 246 культура, що спричинило економічну і полі- тичну нестабільність у регіоні від Буга і Дніс- тра до Дніпра. середньодніпровське населення відій-шло до Південного Побужжя, Подесення і По-дніпров’я, а його місце зайняли окремі сарматські групи. По тясмину, росі й до стуг- ни з’явилися численні багаті кургани. у ці ж райони із заходу проникають носії пшеворської культури. очевидно, усі прийшлі групи, а також зарубинецькі общини, що залишилися на своїх землях, підпорядковувалися сарматам. З археологічних матеріалів випливає, що поліські зарубинці мігрували переважно у По- дністров’я. Приплив нових значних мас людей із Полісся призвів до руйнування тут племінних та родових зв’язків, зміни місць існування, освоєння нових земель, здебільшого внаслідок витіснення дакійців із території середнього Подністров’я. За цих умов формувалися інші племінні й міжплемінні утворення, іншого вияву набули матеріальна і духовна культура. на нашу думку, саме у той час переважно завершилося станов- лення ранньослов’янського венедського етносу, центр якого перемістився до західних областей сучасної україни і на Дніпровське лівобережжя, які не постраждали від сарматської експансії. на Подністров’ї та Волині до кінця І ст. н. е. викристалізувалася зубрицька культура, в основі якої лежав синтез місцевої групи пшеворської і зарубинецької культурно-етнічних спільнот. на той час на Подніпров’ї і Подесенні існу- вали змішані зарубинецько-балтські, заруби- нецько-пшеворські та зарубинецько-сарматські пам’ятки, переважну більшість населення яких очевидно складали нащадки зарубинецьких пле- мен (рис. 2). Згідно з письмовими джерелами, ці спільно- ти слід пов’язувати з племенами венедів. Що ж відомо з писемних джерел про давніх слов’ян? Початкові етапи діяльності давніх слов’ян як сформованого етносу проходили, очевидно, у гли- бинах Європейського континенту, на територіях, віддалених від цивілізаційних осередків того часу. саме тому давні історики, політики, географи, які вивчали або ж цікавилися варварським світом, подають щодо слов’ян скупу, уривчасту і до того ж суперечливу інформацію. Для розуміння проблеми етногенезу слов’ян важливою є інформація історика Vi ст. Йордана про те, що групи слов’янського народу, відомі у його час під різними назвами, у давнину мали одну спільну назву «венеди» (Йордан 1960, с. 119). Відштовхуючись від цього повідомлення, розглянемо всі відомі нам дані щодо венедів. найранішу згадку цього етноніму на Єв- ропейському континенті зафіксовано у листах Рис. 2. карта етнокультурної ситуації на території україни в першій чверті i тис. н. е.: 1 — пшеворська культура на території Польщі; 2 — межа черняхівської культури у iii ст.; 3 — пізньозарубинецькі культурні групи; 4 — зуб- рицька культура; 5 — липицька культура ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 2 47 римського історика І ст. до н. е. Помпоніума Ме- лита в працях історика початку І ст. н. е. Плінія старшого. Ці автори пишуть, що римський про- консул у галії отримав у дар від германців двох «індів» (венедів), яких негода занесла до їх бе- регів на Балтійському узбережжі. Багато вчених розглядають цей епізод як свідчення проживання венедів-слов’ян на берегах Балтики вже у І ст. до н. е. (Пліній 1991, с. 31). на думку дослідників, достовірнішою є згад- ка про венедів Плінія старшого (помер у 79 p.), який, описуючи народи Прибалтики, згадує сарматів, венедів, скіррів і гіррів. Дані Плінія ґрунтуються на матеріалах експедиції римсько- го флоту в гирло Вісли, опубліковані римським істориком Філемоном (Пліній 1991, с. 3). Значно змістовніше пише про венедів рим- ський історик тацит, який у праці «германія» подає єдиний у давній літературі детальний опис не лише території венедів, а й характерних рис їхнього життя та побуту. Зокрема, венеди, на від- міну від сарматів, будували житла, тобто були осілим землеробським народом. Вони носили щити, були вправними воїнами — вели активні воєнні дії з певкінами і феннами, застосовуючи при цьому виважену тактику. хоча тацит окремо й не пише про територію венедів, зазначаючи лише, що вона розташована на схід від герман- ців, утім описуючи діяльність венедів, досить точно її окреслює — це простори між феннами і певкінами, щодо яких вони чинили розбій. До- слідники встановили, що певкіни проживали у гирлі Дунаю і, можливо, над Дністром, уздовж східних відрогів карпат, й ідентифікують їх з добре відомими за письмовими джерелами пле- менами бастарнів. Фени жили на північ від бал- тів за Двиною і верхньою Волгою, а германці — на захід від Вісли. отже, згідно з описом тацита, венеди у І ст. н. е. займали територію на схід від Вісли, на південь від балтів і фенів та на північ від певкінів (бастарнів). на думку г. ловмянсько- го, на сході ареал венедів сягав лівого берега Дніпра, оскільки лінгвісти простежують кон- такти слов’янської мови з племенами Приазов’я — спалами (звідси архаїчне слов’янське слово «ісполін») (Jowmianski 1963, c. 364). Про слов’ян згадує (уже під їх власною на- звою, хоча й деформованою) й учений із алек- сандрії Птолемей (90—170 pp.) у праці «геогра- фія». крім племен, що проживали південніше від венедів, Птолемей називає і народи від При- балтики й далі на схід: галінбів, сидинів, ста- ванів, аланів (Птолемей, iii, 58). Багато вчених, починаючи з М.В. ломоносова і В.М. татищева, ототожнювали назви «ставани» і «слов’яни». на думку г. ловмянського, ці народи могли бути пов’язані із торговим шляхом від Балтійського до азовського моря, що існував у І—ІІ ст. г. ловмянський локалізував ставанів у серед- ньому Подніпров’ї і Подесенні. на його думку, цю назву вживали купці, які вели торгівлю між народами Прибалтики й аланами (Jowmianski 1963, c. 63—365). Більш пізню згадку про слов’ян-венедів за- фіксовано у дорожній карті римських купців — «Певтингерових таблицях», датованій другою половиною iii ст., у якій венеди локалізовані на північ від карпат, на Подніпров’ї, а також у гирлі Дунаю. Цей документ розглядають як доказ заселення слов’янами Подунав’я уже у пізньоримський час. З аналізу письмових джерел можна зробити висновок, що венеди-слов’яни на межі ер жили на землях сучасних Полісся і Волині, та середнього Подніпров’я. у ІІ—Іii ст. венеди зайняли землі, що належали нащадкам бастарнів і дакійцям, а також освоювали простір у гирлі Дунаю. Виходячи з археологічних і письмових даних, вважаємо, що історію давніх слов’ян, на відміну від історії їх пращурів, праслов’ян, потрібно по- чинати з І ст. н. е., тобто з часу появи згадок про них у письмових джерелах. останній факт може означати, що саме в той період давньослов’янські племена стали настільки сформованою етнополі- тичною одиницею, що були помічені й виділені серед численних народів Європи. найвагоміші свідчення про давніх слов’ян залишив корнелій тацит, який називав їх венедами. археологічним еквівалентом тацитових венедів, на наш погляд, є носії зубрицької і пізньозарубинецької культурно- етнічних спільнот І—ІІ ст., виявлені й досліджені лише в останні десятиріччя на Подністров’ї, Во- лині, середньому Подніпров’ї і Подесенні. назва «венеди» збереглася за слов’янами і в iii—iV ст. Як зазначає страбон, венеди розді- лилися на кілька груп: слов’ян, антів і венедів. археологічним еквівалентом перших двох є празько-корчацька і пеньківська культури, по- ширені на території україни. отже, історію давніх слов’ян можна розділи- ти на венедський (i—iV ст.) і слов’яно-антський (V—Vii ст.) періоди. у венедському, очевидно, слід виділити ранньо- (І—ІІ ст.) і пізньовенедсь- кий (iii—iV ст.) етапи, перший з яких відповідає існуванню венедів у рамках зубрицької і пізнь- озарубинецької культур, а другий — часу фун- кціонування черняхівської культури. Зубрицька культура була поширена на тери- торії Подністров’я і Волині, а на заході вона ме- жувала з германськими племенами, на півдні — з дакійцями, на півночі — з балтським етнічним субстратом. Зубрицькі племена проживали на невеликих поселеннях у напівземлянках чи наземних гли- нобитних житлах (рис. 3). Поховальний обряд ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 248 не відомий. у вжитку був глиняний посуд (гор- щики, миски, кухлики, диски-сковорідки), ви- ліплений ручним способом. З другої половини І ст. венеди Подністров’я почали користуватися гончарним посудом липицької культури, через століття — горщиками і мисками провінційно- римських зразків. З інших предметів, знайдених у великій кількості на зубрицьких поселеннях, помітними є ті, що пов’язані з виробництвом, землеробством і ремеслами. унікальною для населення україни того часу є млинарська спо- руда з кількома приміщеннями, жорнами, ямами і зерносховищами, виявлена на поселенні Пасі- ки-Зубрицькі. Зубрицька культура виникла в результаті складних етнокультурних процесів на території україни у другій половині І ст. н. е., початок яких збігається із часом, коли на Поліссі, як і в інших регіонах, розпалася зарубинецька культура. За результатами археологічних досліджень, знач- на частина зарубинецьких племен мігрувала на південь, на землі Західної Волині й По-ділля, зупиняючись на існуючих тут пшеворських поселеннях, вступаючи у тісні контакти і змі- шуючись з їх жителями. у цьому регіоні від- сутні «чисті» зарубинецькі пам’ятки, як, нап- риклад, на Південному Побужжі. очевидно, за- рубинецькі племена рухалися з Полісся невели- кими розрізненими сімейно-родовими групами і не створювали окремих поселень. Чисельність населення збільшилася тут у 2,5—3 рази, в результаті чого з’явилася велика кількість нових поселень, а багато людей мігрувало у серед- нє Подністров’я і далі на південь, у регіон Буджаць- кого степу. на Подністров’ї зарубинці долучилися й до дако-пшеворського інтеграційного процесу, який фіксується з початку І ст. н. е. Із середини І ст. на дако-пшеворських поселеннях і могиль- никах з’явився кількісно помітний зарубинецький компонент (ремезівці, Верхня липиця, Болотня) (рис. 4). Ця обставина може свідчити про наявність культурно-етнічних контактів між зарубинцями, пшеворцями і дакійцями, що привело до синтезу їхніх культур. на усіх поселеннях Подністров’я використовували аналогічні форми ліпного посу- ду, гончарні посудини липицького типу, були по- ширені однакові прикраси і деталі одягу (фібули, пряжки, намиста), предмети побуту (ножі, замки, прясла), землеробські й ремісничі інструменти. на початку ii ст. зафіксовано значне нівелю- вання окремих культурних елементів, що зумо- вило формування власне зубрицької культури. у iii ст. зубрицькі пам’ятки Подністров’я поступово трансформувались у старожитності Рис. 3. комплекс матеріальної культури венедів (зубрицька культура) на Подністров’ї (ii—ІІi ст. н. е.) ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 2 49 так званої черняхівської культури, відомої за до- слідженнями В.Д. Барана у ріпневі ii, Черепині, Дем’янові (козак 1982, с. 31—48). Зіставлення керамічних комплексів обох груп пам’яток показало, що вони відрізняються лише за кількістю гончарного посуду провінційно- римського типу. Якщо на зубрицьких пам’ятках ii — першої половини iii ст. вона становить 10— 20, то на черняхівських пам’ятках — 30—60 %. ліпний посуд однаковий, ідентичні й способи жит- лового і господарського будівництва. Знаряддя праці, побутові предмети, прикраси, інші категорії матеріальної культури на пам’ятках черняхівського типу набагато різноманітніші й досконаліші, що пояснюється вищим рівнем со- ціально-економічного розвитку їх носіїв. Звід- си можна зробити висновок, що старожитності iii—iV ст. із Подністров’я засвідчують подаль- ший розвиток матеріальної культури венедів на якісно новому етапі (пізньовенедському) їх куль- турної, соціально-економічної еволюції у рамках черня-хівської культурно-етнічної спільноти. Менш вивченими є етнічні процеси у i—ii ст. на сході україни після розпаду зарубинець- кої культури (терпиловський 2004, с. 21—35). Досить очевидною є різновекторність міграцій населення: зарубинецького — на Південне По- бужжя, Подесення і на схід Дніпровського ліво- бережжя, пшеворського — із заходу на середнє Подніпров’я, балтського — на південь, сарматсь- кого — на північ. За цих умов сформувалося кіль- ка локальних груп пам’яток, носіями яких були різноетнічні спільноти. усі ці пам’ятки до-слід- ники об’єднують у пізньозарубинецьку культуру, яку датують другою половиною І—ІІ ст. кожна з груп цієї культури не є безпосереднім продовженням зарубинецьких старожитностей, за винятком, можливо, пам’яток на кшталт люті- жа на середньому Подніпров’ї, але кожна з них має зарубинецький компонент. З огляду на це ми маємо підстави говорити про специфіку становлення венедського етносу на Подніпров’ї: асиміляцію балтського етнічного компонента, що ілюструють змішані юхновсько- зарубинецькі пам’ятки типу Почепа і гринів, на яких, окрім зарубинецьких, зафіксовано елемен- ти культури штрихованої кераміки. асимілятив- ні процеси венедів з носіями пшеворської куль- тури (очевидно, змішаного венедо-германського населення) і сарматами відображають матеріали поселень Південного Побужжя і пам’яток По- дніпров’я типу картамишево-2 і терновки-2. у результаті взаємодії усіх зазначених етніч- них груп наприкінці ІІ—Іii ст. сформувалися пізньовенедські старожитності київської куль- тури (терпиловський 2004, с. 21—35). незважаючи на низку спільних елементів у східно- і західновенедських культурах, між ними є певні відмінності, обумовлені різними контактами і впливом субстратного населення. так, венедські групи Подніпров’я вступали в асимілятивні процеси переважно з балтським населенням і сарматами, а давні слов’яни По- дністров’я і Волині тісно взаємодіяли з дакійця- ми і германцями. Ці розбіжності, чітко зафіксо- вані на пам’ятках другої половини І ст., значною мірою нівелюються у ii ст. — періоді стабільно- го життя у лісостеповій смузі україни. у той час слов’яни розвивали традиційні види ремесел і вдосконалювали способи обробітку ґрун- ту. на Подніпров’ї, Волині, а також Поділлі виникли значні металургійні осередки, що працювали на ринок. слов’яни західного регіону почали використовувати у господарстві нові, більш ефективні, знаряддя праці (залізний наральник, ротаційні жорна, сокиру з го- ризонтальним обухом, напилок, токарний верстат), які запозичили у населення римських провінцій, можливо, через посередництво дакійських племен Подністров’я. археологічні матеріали фіксують тісний, дедалі більший зв’язок між сло-в’янськими групами Волині, Поділля, Подніпров’я, уніфіка- цію і політичну консолідацію слов’ян на землях між Дністром і Дніпром. саме в той час виник- ли і почали набирати обертів торговельні відно- сини слов’ян із римськими провінціями і цент- рами (ольвія, тіра), які потребували необмеженої Рис. 4. комплекс матеріальної культури дакійців (липи- цька культура) на Подністров’ї (i—ii ст. н. е.) ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 250 кількості хліба, м’яса та інших продуктів сіль- ського господарства. торгівля значною мірою стимулювала економічний розвиток слов’ян, особливо землеробство і скотарство. Цей важливий у історичному розвитку слов’ян процес було порушено в останній чвер- ті ii ст. різкою зміною етнополітичної ситуації, спричиненої навалою готів (козак 1991; 2004) та інших германських племен, які, розселившись до кінця iii ст. практично по усій території україни, розі-рвали єдність слов’янського світу (рис. 5). слов’янські племена сконцентрувались компакт- ним масивом переважно на західній і східній око- лицях своїх колишніх земель — на Подністров’ї і Подесенні. Підкоривши місцеві племена і встановивши контроль над торговими шляхами, готи стали стрижнем черняхівської культури, поліет-ніч- ність якої не викликає сумніву, адже серед її носіїв, окрім германців і слов’ян, дослідники на- зивають скіфо-сарматів і дакійців. на околицях черняхівського регіону виникли перифе-рійні культури — вельбарська, карпатських курганів, київська, а також культура типу Дем’янова на Подністров’ї — спадкоємниця зубрицької культури. носіями двох останніх утворень були нащадки венедів, описаних тацитом. на відміну від дніст- ровських венедів, слов’яни Подесення і Верх-нього Подніпров’я, віддалені від провінційно-римських осередків, сприймали досягнення останніх лише з середовища черняхівської культури. у цілому, пізньовенедські племена в ареалі чер- няхівської культури не мали чітко визначеного куль- турного комплексу, а як і інші етнокультурні групи Південно-східної і Центральної Європи, сприйняли модель, створену під впливом провінційно-римської культури. При цьому слов’яни більше, ніж інші пле- мена, зберегли на «черняхів-ському» етапі розвит- ку свої етнографічні риси, зокрема ліпний посуд і специфічні житла, що особливо чітко проявилося на Подністров’ї і Подесенні. Варто звернути ува- гу на відсутність у цих регіонах змішаних гото- слов’янських археологічних комплексів. разом з тим відомо достатньо пам’яток із гото-фракійсь- кими, гото-сарматськими і гото-пізньоскіфськи- ми елементами, що може свідчити про постійно складні відносини між германцями і венедами, що виключало міжетнічні контакти. Цей факт підтвер- джується і письмовими джерелами, у яких наго- лошено на напружених відносинах між готами і венедами (Йордан 1960). аналізуючи етнічний розвиток слов’ян у пізньовенедський період, не можна не згадати про культуру карпатських курганів, що об’єднала певну кількість слов’янських і дакійських Рис. 5. комплекс матеріальної культури готів на Волині (кінець ii—iV ст. н. е.) ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 2 51 племен. на думку дослідників цієї культури (М. смішко, л. Вакуленко), на пізньому етапі її роз- витку запанували слов’янські елементи, прогре- суючи до кінця iV ст. Це може бути свідченням асиміляції слов’янами Подністров’я решток дакійських племен Прикарпаття, що розпоча- лася ще в І ст. наприкінці iV ст. у результаті вторгнення в україну гунів і активізації слов’яно-готських війн германці залишили її. Зникли вельбарська та черняхівська культури у Дністро-Дніпровсь- кому межиріччі, а готські пам’ятки збереглися лише в криму. на території україни залишилися лише її корінні жителі — слов’яни, які стояли на порозі Рис. 6. комплекс матеріальної культури склавінів (корчацька культура) на Подністров’ї (за матеріалами дослі- джень В.Д. Барана біля с. рашків Чернівецької обл.) нового, не менш складного, етапу свого етно- культурного і політичного розвитку. на базі київської культури, а також пам’яток черняхівського типу Подністров’я і подібних їм пам’яток інших регіонів україни сформува- лися ранньосередньовічні культурні утворення слов’ян — корчацька, пеньківська, колочинсь- ка культури. у багатьох писемних джерелах слов’ян того часу називали антами і склавінами (рис. 6). накопичивши у сприятливих умовах V ст. до- статньо сил, слов’яни у Vi ст. потужним потоком вторглися у Південно-Західну і Західну Європу, ставши разом із Візантійською імперією та авара- ми головною політичною силою континенту. Баран В.Д. Пражская культура Поднестровья (По материалам поселений у с. рашков). — к., 1988. Баран Я.В. слов’янська община. — київ; Чернівці, 2004. Баран В.Д., Козак Д.Н., Терпиловський Р.В. Походження слов’ян. — к., 1991. Давня історія україни. — к., 2000. — т. 3. Йордан. о происхождении и деяниях готов. — М., 1960. Козак Д.Н. етнокультурна історія Волині (i ст. до н. е. — iV ст. н. е.). — к., 1991. Козак Д.Н. Пам’ятки давньої історії Волині у с. линів. — к., 1994. Козак Д.Н. Пам’ятки давньої історії Волині у с. городок. — к., 1999. Козак Д.Н., Прищепа Б.А., Шкоропад В.В. Давні землероби Волині. — к., 2004. Козак Д.Н. Пшеворська культура у Верхньому Подністров’ї та Західному Побужжі. — к., 1984. ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 252 Д.Н. Козак к ПроБлеМе ПроисхоЖДениЯ слаВЯн В Днестро-ДнеПроВскоМ МеЖДуреЧЬе По убеждению автора, историю древних славян следует начинать с І в. н. э. – времени появления исторических данных о них. речь идет о сообщении тацита, в котором описывается местопребывание и некоторые характеристики племен, известных ему под названием «венеды». Большинство исследователей считает этноним «венеды» самым древним самоназванием древних славян. археологическим эквивалентом венедов является зубрицкая культура Волыни и Подолья, а также позднеза- рубинецкие памятники среднего Поднепровья, которые сформировались на основе интеграции зарубинецкой и пшеворской культур. основание последних – поморско-клешевая культура. Продолжением культурного развития зубрицкой культуры являются памятники черняховского типа Поднестровья и киевской культуры Поднепровья. именно они стали основным субстратом раннесредневековых славянских памятников корчакской и пеньковской культур. D.N. Kozak TO THe PRObLeM OF ORiGiN OF THe SLAVS iN THe iNTeRFLuVe OF THe DNiSTeR AND DNiPRO RiVeRS The author believes that the history of ancient Slavs should be started from the 1st c. AD, which is the date of the first historical data about them. The matter concerns Tacitus’ report about the location and some descriptions of the tribes known as Venedes. Most of scholars consider ethnonimus “Venedes” to be the oldest self-name of ancient Slavs. The archaeological equivalent of Venedes is zubrytska culture of the Volyn and Podillya regions, as well as Late zarubyntsi monuments of the Middle Dnipro River region, formed as a result of integration of zarubynetska and Pshevorska cultures. The base of the two latter is Pomorsko-Klyoshova culture. The sequel of the cultural development of zubrytska culture is the monuments of Chernyakhiv type of the Dnister River region and of Kyiv culture of the Dnipro River region. These are those which have become the main substrate of early Mediaeval Slavonic monuments of Korchakska and Penkivska cultures. Козак Д.Н. Пшеворська і черняхівська культури у Верхньому Подністров’ї та Західному Побужжі // археологія. — 1982. — Вип. 37. — с. 31—48. Каспарова К.В. Зарубинецкая культура в хронологической системе культур эпохи латен // асгЭ. — 1984. — Вып. 25. — с. 31—38. Максимов Е.В. Зарубинецкая культура на территории усср. — к., 1982. Мачинский Д.А. о происхождении зарубинецкой культуры // ксиа ан ссср. — 1966. — Вып. 107. — с. 3—8. Пачкова С.П. Про формування фібульного комплексу зарубинецької культури // археологія давніх слов’ян. — к., 2004. — с. 31—38. Плиний. естественная история // свод древнейших письменных известий о славянах. — М., 1991. — т. 1. Птолемей. география // латышев В.В. известия древних писателей греческих и латинских о скифии и кавказе. — сПб., 1983. — Ч. 2. Тацит Корнелий. о происхождении германцев и местоположении германии / соч. в 2-х т. — л., 1970. — т. 1. Терпиловский Р.В. ранние славяне Подесенья iii—iV вв. — к., 1984. Терпиловский Р.В. славяне Поднепровья в первой половине i тыс. н. е. — Lublin, 2004. Терпиловский Р.В., Абашина Н.С. Памятники киевской культуры. — к., 1992. Этнокультурная карта территории усср в i тыс. н. э. — к., 1985. Jowmianski H. Poczatki Polski, t.1. — Warsawa, 1963. Одержано 10.06.2005

До проблеми походження слов’ян у Дністро-Дніпровському межиріччі

Репозитарії

Схожі ресурси