Рец.: Зубарь В.М., Буйских A.B., Кравченко Э.А., Русяева М.В. Херсонес Таврический в третьей четверти VI — первой половине I вв. до н. э.: Очерки истории и культуры
Рецензія на книгу: Зубарь В.М., Буйских A.B., Кравченко Э.А., Русяева М.В. Херсонес Таврический в третьей четверти VI — первой половине I вв. до н. э.: Очерки истории и культуры. К.: Академперюдика, 2005. — 625 с.—322 рис....
Збережено в:
| Дата: | 2006 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2006
|
| Назва видання: | Археологія |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199302 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Рец.: Зубарь В.М., Буйских A.B., Кравченко Э.А., Русяева М.В. Херсонес Таврический в третьей четверти VI — первой половине I вв. до н. э.: Очерки истории и культуры / І.М. Храпунов // Археологія. — 2006. — № 2. — С. 100-104. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-199302 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1993022024-10-02T18:15:42Z Рец.: Зубарь В.М., Буйских A.B., Кравченко Э.А., Русяева М.В. Херсонес Таврический в третьей четверти VI — первой половине I вв. до н. э.: Очерки истории и культуры Храпунов, І.М. Рецензії Рецензія на книгу: Зубарь В.М., Буйских A.B., Кравченко Э.А., Русяева М.В. Херсонес Таврический в третьей четверти VI — первой половине I вв. до н. э.: Очерки истории и культуры. К.: Академперюдика, 2005. — 625 с.—322 рис. 2006 Article Рец.: Зубарь В.М., Буйских A.B., Кравченко Э.А., Русяева М.В. Херсонес Таврический в третьей четверти VI — первой половине I вв. до н. э.: Очерки истории и культуры / І.М. Храпунов // Археологія. — 2006. — № 2. — С. 100-104. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199302 uk Археологія Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії Рецензії |
| spellingShingle |
Рецензії Рецензії Храпунов, І.М. Рец.: Зубарь В.М., Буйских A.B., Кравченко Э.А., Русяева М.В. Херсонес Таврический в третьей четверти VI — первой половине I вв. до н. э.: Очерки истории и культуры Археологія |
| description |
Рецензія на книгу: Зубарь В.М., Буйских A.B., Кравченко Э.А., Русяева М.В. Херсонес Таврический в третьей четверти VI — первой половине I вв. до н. э.: Очерки истории и культуры. К.: Академперюдика, 2005. — 625 с.—322 рис. |
| format |
Article |
| author |
Храпунов, І.М. |
| author_facet |
Храпунов, І.М. |
| author_sort |
Храпунов, І.М. |
| title |
Рец.: Зубарь В.М., Буйских A.B., Кравченко Э.А., Русяева М.В. Херсонес Таврический в третьей четверти VI — первой половине I вв. до н. э.: Очерки истории и культуры |
| title_short |
Рец.: Зубарь В.М., Буйских A.B., Кравченко Э.А., Русяева М.В. Херсонес Таврический в третьей четверти VI — первой половине I вв. до н. э.: Очерки истории и культуры |
| title_full |
Рец.: Зубарь В.М., Буйских A.B., Кравченко Э.А., Русяева М.В. Херсонес Таврический в третьей четверти VI — первой половине I вв. до н. э.: Очерки истории и культуры |
| title_fullStr |
Рец.: Зубарь В.М., Буйских A.B., Кравченко Э.А., Русяева М.В. Херсонес Таврический в третьей четверти VI — первой половине I вв. до н. э.: Очерки истории и культуры |
| title_full_unstemmed |
Рец.: Зубарь В.М., Буйских A.B., Кравченко Э.А., Русяева М.В. Херсонес Таврический в третьей четверти VI — первой половине I вв. до н. э.: Очерки истории и культуры |
| title_sort |
рец.: зубарь в.м., буйских a.b., кравченко э.а., русяева м.в. херсонес таврический в третьей четверти vi — первой половине i вв. до н. э.: очерки истории и культуры |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2006 |
| topic_facet |
Рецензії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199302 |
| citation_txt |
Рец.: Зубарь В.М., Буйских A.B., Кравченко Э.А., Русяева М.В. Херсонес Таврический в третьей четверти VI — первой половине I вв. до н. э.: Очерки истории и культуры / І.М. Храпунов // Археологія. — 2006. — № 2. — С. 100-104. — укр. |
| series |
Археологія |
| work_keys_str_mv |
AT hrapunovím reczubarʹvmbujskihabkravčenkoéarusâevamvhersonestavričeskijvtretʹejčetvertivipervojpolovineivvdonéočerkiistoriiikulʹtury |
| first_indexed |
2024-10-03T04:02:17Z |
| last_indexed |
2024-10-03T04:02:17Z |
| _version_ |
1811863974868680704 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 2100
Мезенцева Г. Дослідники археології україни. — Чернігів, 1997.
Коробушкина Т.М. археология и нумизматика Белоруси. — Энциклопедия. — Минск, 1993.
Мельниковская О.Н. Племена Южной Белоруссии в раннем железном веке. — Москва, 1976.
Мельниковская О.Н. судьба моя — счастливица. — Москва: ПолиМедиа, 2004.
Сымонович Э.А., Кравченко Н.М. Погребальные обряды племен черняховской культуры. — саи. — Вип. Д1-22. —
Москва, 1983.
Сымонович Э.А. население столицы позднескифского царства (По материалам восточного могильника неаполя
скифского). — киев, 1983.
Сымонович Э.А. городище колочин 1 на гомельщине // Миа. — 1963. — № 108.
Сымонович Э.А. Магия и обряд погребения в черняховскую эпоху // са. — 1963. — № 1.
Сымонович Э.А. северная граница памятников черняховской культуры // Миа. — 1964. — № 116.
Сымонович Э.А. культура полей погребений и готская проблема // скандинавский сборник. — Москва, 1970. — т.
15.
Сымонович Э.А. итоги исследования черняховских памятников в северном Причерноморье // Миа. — 1967. — №
139.
Сымонович Э.А. Зарубинецкая и черняховская культуры в Поднепровье // Миа. — 1970. — № 176.
Сымонович Э.А. Поселения V—VІІ вв. на Черниговщине // ксиа. — 1969. — в. 120.
Симонович Е.О. Черняхівські племена Подніпров’я (культура і етнос) // археологія. — 1973. — в.10.
Симонович Е.О. хірургія в черняхівську епоху // середні віки на україні. — київ, 1971. — в.1.
Одержано 15.12.2005
Початок ххІ ст. позначився низкою наукових
робіт, присвячених підсумковим дослідженням
багатьох проблем історії, економіки і культури
античних держав Північного Причорномор’я,
особливе місце в цій низці належить херсоне-
су таврійському — одному із провідних центрів
античної цивілізації у цьому регіоні, а пізніше —
християнської релігії і візантійської культури.
саме наступність від античного херсонеса до
середньовічного херсона-корсуня, унікальні
пам’ятки цих епох постійно привертають увагу
не лише вітчизняних, а й багатьох зарубіжних
вчених.
Проте лише в україні Інститут археології
нану та національний заповідник «херсо-
нес таврійський» у співпраці з ученими вищих
нав-чальних закладів держави, під керівництвом
В.М. Зубаря та с.Б. сорочана, почали здійсню-
вати науковий проект із видання чотиритомної
історії і культури херсонеса-херсона. Протягом
двох останніх років побачили світ три томи на-
рисів історії та культури херсонеса-херсона,
Çóáàðü â.ì., áóéñêèõ à.â., êðàâ÷åíêî Ý.à., ðóñÿåâà ì.â.
õåðñîíåñ òàâðè÷åñêèé â òðåòüåé ÷åòâåðòè VI —
ïåðâîé ïîëîâèíå I ââ. äî í. ý.: î÷åðêè èñòîðèè è êóëüòóðû
Ê.: Àêàäåìïåð³îäèêà, 2005. — 625 ñ.—322 ðèñ.
починаючи з часу його заснування в третій чверті
Vi ст. до н.е. і до першої половини х ст. н.е.1 ос-
новною метою цього видання є створення фун-
даментальної праці, присвяченої узагальненню
величезної кількості накопичених і опублікова-
них протягом хІх—хх ст. матеріалів, перегляду
багатьох раніше отриманих висновків і гіпотез,
введенню у науковий обіг та інтерпретації но-
вих джерел.
Інтенсивні археологічні розкопки не лише в
самому херсонесі, а й широкій сільській окрузі,
особливо у другій половині хх ст., дали значні
1 херсонес таврический в третьей четверти Vi — первой
половине i вв. до н. э.: очерки истории и культуры /
В.М. Зубарь, а.В. Буйских, Э.а. кравченко, М.В. руся-
ева. — к.: академпериодика, 2005. — 625 с., — 322
рис.; херсонес таврический в середине i в. до н. э. —
Vi в. н. э.: очерки истории и культуры /В.М. Зубарь,
с.Д. крыжицкий, а.а. Владимиров, Д.В. Журавлев,
а.с. русяева, М.В. русяева, М.В. скржинская, с.Б. со-
рочан, н.и.храпунов/. — харьков: Майдан, 2004.—
730 с., — 308 рис.; с.Б. сорочан. Византийский хер-
сон (вторая половина Vi — первая половина X вв.):
очерки истории и культуры. — харьков: Майдан,
2005. — Ч. 1, 2. — 1642 с., — 470 рис. © І.М. храПуноВ, 2006
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 2 101
матеріали для вивчення його історії і культури
за класичного та елліністичного періодів. Ці
дослі-дження стали основною джерельною ба-
зою рецензованого тому, сприяючи критично-
му перегляду висунутих раніше концепцій та
уточненню окремих висновків, зокрема щодо
часу витіснення таврів із гераклейського півос-
трова, греко-варварських стосунків, утворення
територіальної держави у Західній тавриці та
основних факторів її економічного розвитку. ав-
тори окреслили у хронологічній послідовності
історичний і культурний розвиток херсонесько-
го поліса у взаємо-зв’язку не лише з грецькими
містами Причорномор’я та середземномор’я, а
й довколишнім світом варварських племен, пе-
редусім таврів та скіфів; визначили його місце
в системі припон-тійських античних держав;
з’ясували еволюцію соціально-економічного і
політичного устрою, а також містобудівництва
й архітектури.
книга складається з передмови, написаної с.Д.
крижицьким, вступу, 9 глав, висновків, резюме
англійською мовою, додатка, списків літератури,
архівних матеріалів та скорочень. у вступі пред-
ставлено стислу періодизацію історії херсонеса
до римського періоду, що грунтується на комп-
лексному аналізі різноманітних джерел та резуль-
татах раніше опублікованих дослі-джень. також
подано історіографічний огляд окремих тем: ав-
тохтонна археологічна культура Західного криму,
що ототожнюється з таврами, джерела і головні
питання історії, економіки, господарської діяль-
ності, соціальної та етнічної структур, державно-
го устрою, архітектури, релігійного світогляду,
культури та мистецтва херсонеса до римського
періоду, які вивчала протягом двох століть ціла
плеяда спеціалістів.
у згаданому огляді звертає на себе увагу ко-
ректне ставлення авторів до своїх попередни-
ків, раціональна оцінка та критика результатів
їхніх досліджень, а також відсутність поділу на
спеці-алістів дорадянського, радянського та пос-
традянського періодів, що нерідко трапляється
в багатьох сучасних публікаціях. археологи та
історики здебільшого створювали свої праці,
виходячи з конкретних джерел, незалежно від
політичного устрою держави, в якій вони жили.
Як критичне зауваження до огляду зазначимо,
що невеликій, виданій малим тиражем книзі
М.Є. Бондаренка приділено більше уваги, ніж,
наприклад, працям В.В. латишева чи М.І. рос-
товцева, хоча саме вона є дуже тенденційним
дослідженням.
у І розділі рецензованої книги розглянуто
природні умови і населення Західного криму в
доколонізаційний період (е.а. кравченко). ха-
рактеристики геологічних, кліматичних, ґрунто-
вих умов, фауни та флори, водних ресурсів, що
базуються на вивченні праць спеціалістів у цих
галузях науки. очевидно, саме цим можна по-
яснити значне хронологічне віддалення (аж до па-
леоліту — неоліту — епохи ранньої бронзи) від
заснування перших грецьких апойкій. крім того,
таври, яким справедливо приділяється найбільше
уваги, жили не лише в доколонізаційний період,
а й одночасно з херсонесом — аж до ІV ст. до
н. е. Зауважимо, що у цьому розділі можна було
б детальніше проаналізувати античні письмові
джерела про цей регіон та його аборигенів.
Більшу частину праці написано В.М. Зуба-
рем (6 розділів із 9), який також є її відпові-
дальним редактором. спираючись здебільшого
на свої попередні праці, зокрема монографію
«херсонес таврический и население таврики
в античную эпоху» (2004), з урахуванням най-
новіших публікацій та матеріалів автор послі-
довно розглядає два головних регіони Західного
криму — південно-західний з херсонесом і пів-
нічно-західний — за визначеними історичними
етапами: третя чверть VІ — середина ІV ст., дру-
га половина ІV — перша третина ІІІ ст., друга
третина ІІІ — перша половина ІІ ст., друга по-
ловина І — середина І ст. до н. е.
у межах кожного з етапів усебічно розгляда-
ються різні аспекти історичного і економічного
розвитку херсонеса: становлення міста і поліса,
утворення територіальної держави, підкорення
керкінітіди та її нетривалий розквіт, потім різ-
ка економічна криза внаслідок нападів варварів
та втрати найважливішої аграрної території і,
нарешті, майже безперервні військові зіткнен-
ня з варварським населенням таврики, які лише
завдяки допомозі з боку Понтійської держави
Мітрідата VІ Євпатора не призвели до загибелі
херсонеса. крім того, характеризується сільське
господарство і ремісниче виробництво, соціаль-
на та економічна структури населення, нерідко з
порівняно докладним розглядом головних архе-
ологічних пам’яток міста, некрополя та освоєної
греками довколишньої території. автор критич-
но підходить до інтерпретації цих аспектів життя
поліса М.І. Золотарьова, г.М. ніколаєнко, Дж.
хайна та інших дослідників.
Велику увагу в усіх перелічених нарисах при-
ділено стосункам херсонеситів із варварським
населенням — таврами та скіфами. слід за-
значити, що, вивчаючи взаємини херсонеса з
варварами, В.М. Зубар опрацював величезний
масив публікацій вітчизняних та зарубіжних
дослідників, на які він, можливо, навіть надто
часто посилається, а окремі з них дуже докладно
розглядає. наприклад, він не обмежується сти-
слою характеристикою пізньоскіфської держа-
ви в криму, а присвячує її великий параграф,
де наводить багато історичних даних та пог-
лядів, які безпосередньо не стосуються історії
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 2102
херсонеса. До того ж, розміщений одразу після
параграфа про херсонесько-скіфські війни, пе-
ред входженням херсонеса до складу Понтійсь-
кої держави Мітрідата VІ Євпатора, він порушує
логічність та хронологію викладу.
Щодо «варварської теми» варто зробити кіль-
ка зауважень. у свідченнях, що подаються про
варварів у різних частинах книги, є певні про-
тиріччя. В І розділі зазначено, що племінний,
чи общинний, центр таврів розташовувався в
Байдарській долині. їх нетривале перебування
на гераклейському півострові позначене лише
сезонними стоянками. В ІІ розділі неодноразово
йдеться про безперервну, аж до середини ІV ст.
до н. е., боротьбу за гераклейський півострів між
греками і таврами. незрозуміло, що спонукало
таврів до такого жорсткого спротиву, якщо їх
повністю влаштовували чудові природні умови
Байдарської долини, на яку греки не претенду-
вали.
В.М. Зубар доволі розмито розмірковує про
пізньоскіфську державу. Варто зазначити, що
збереглася мізерна кількість джерел, які дають
змогу висловлюватися з приводу цієї теми (до
того ж, майже всі вони стосуються відносно не-
тривалого періоду правління скілура і Палака).
отже, численні спроби теоретичного осмислен-
ня цього феномену пізньоскіфської історії часто
відходять від реальних фактів та дуже нагадують
схоластичні вправи. В.М. Зубарю вдається доволі
аргументовано розкритикувати думку про те, що
пізньоскіфська держава була монархією еллініс-
тичного типу. Його власні міркування зводяться
до кваліфікації пізньоскіфської держави як «ран-
ньокласового та ранньодержавного соціального
організму». З таким висновком не посперечаєш-
ся: ніхто не скаже, що цей соці-альний організм
був «пізньокласовим і пізньодержавним». Про-
те чи допомагає він зрозуміти, в чому полягали
конкретні особливості державного утворення?
Здається, варто надати перевагу не пошукам тео-
ретичної моделі, а висновкам, що безпосередньо
випливають із досліджуваних фактів.
Відомо, що не існує загальноприйнятого
визначення дефініції «місто». В.М. Зубар від-
мовляється застосувати цей термін до міста
неаполь скіфський разом із тим визнаючи, що
неаполь був фортецею — політичним, культур-
ним, економічним, рестрибутивним та культовим
центром пізніх скіфів. Які ще риси необхідно
мати поселенню, аби здобути право називатися
містом? на це запитання ми не знаходимо від-
повіді в рецензованому виданні.
у жодному разі не можна погодитися з те-
зою про те, що поняття «скіфія» і «скіфи» в
епоху Мітрідата VІ втратили етнічне значення.
усі тогочасні письмові джерела: наративні, і що
особливо важливо, епіграфічні, чітко вирізняють
скіфів від сарматів і таврів. етнополітичне по-
няття «скіфія» згадується в єдиному джерелі —
декреті на честь Діофанта. Вона була заселена
скіфами та керувалася скіфськими царями, таври
та сармати жили поза її межами.
незважаючи на досконале знання В.М. Зу-
барем різноманітних джерел, важко все-таки
не помітити окремих протиріч і розбіжностей
щодо хронологічної термінології та конкретних
датувань, що стосуються заснування херсонеса.
так, у заголовку (ІІ розділу) зазначено останню
чверть VІ ст. до н. е., хоча в назві усієї праці
та в тексті — третю чверть цього століття. те
ж саме стосується і висновку про виникнення
по-ліса. В одному місці В.М. Зубар, слідом за
багатьма вченими, також вважає, що «з само-
го початку свого існування херсонес був полі-
сом з демократичною системою управління» (с.
73—74); в іншому, що «херсонес, заснований у
третій чверті VІ ст. до н. е., протягом останньої
чверті — кінця VІ — середини ІV ст. до н. е. був
грецьким полісом класичного типу» (с. 95, пор.:
с. 521); у третьому, що «Весь розглянутий ма-
теріал дає можливість зробити певні коректи-
ви в періодизації історії античного херсонеса і
ви-ділити в ній окремий період, який характе-
ризується констатуванням та становленням на
землях гераклейського півостова поліса класич-
ного типу (пор.: Welwei 1998), — третя чверть
VІ — середина ІV ст. до н. е.» (с. 96).
отже, залишається незрозумілим, коли саме
херсонес став полісом: з початку заснування в
третій чверті VІ ст. (тобто протягом 550—525
рр. до н. е.) чи впродовж наступної чверті цього
століття (525—500 рр.), що загалом для класичної
історії та археології дуже суттєво. спираючись
переважно на праці Ю.г. Виноградова та М.І. Зо-
лотарьова, які встановили нову дату заснування
херсонеса (528/527 р. до н. е.), автор у той самий
час прийняв ще більш ранню дату, запропонова-
ну І.Є. суриковим, внаслідок чого виникла певна
плутанина. утім, В.М. Зубар так і не визначив-
ся, чим, власне, був херсонес первинно, відразу
після заснування найдавнішої апойкії: містом-
полісом, громадянською общиною-полі-сом чи
державою-полісом і які існують надійні джерела
для таких висновків, зокрема, і для припинення
використання дефініції «поліс» щодо херсонеса
як територіальної держави.
Питання формування поліса не розкрито і в
невеликому нарисі, присвяченому державному
устрою херсонеса, де подано майже вичерпну
характеристику його основних структур: на-
родних зборів і ради, а також різних магіст-
ратських посад архонтів, даміургів, пританів,
номофілаків, стратегів, есимнетів, агораномів,
астиномів, гімнасіархів. Порівняння з ними ма-
гістратур інших міст, зокрема ольвії, дало змогу
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 2 103
автору дійти висновку про унікальність політич-
ного устрою херсонеса, яка полягала не стільки
в дорійському, на відміну від іонійського, шляху
його розвитку, скільки в конкретно-історичних
умовах, насамперед, у перманентному протистоян-
ні херсонеситів спочатку таврам, а потім скіфам.
Залучивши значні матеріали з праць бага-
тьох дослідників, а також джерел В.М. Зубар
у найбільшому за обсягом нарисі рецензованої
книги докладно і досить переконливо розкрив
картину релігійного світогляду херсонеситів
протягом переважно ІV—І ст. до н. е. особливо
детально розглянуто найбільш вивчені культи
верховних божеств — Партенос і геракла, які
знайшли своє відображення в різноманітних
джерелах. Менше уваги приділено особливостям
вшанування інших божеств — Деметри, кібе-
ли, Діоніса, Діоніса-сабазія, афродіти, афіни,
аполона, гермеса, асклепія та гігіеї, щодо яких
збереглося порівняно небагато матеріалів. автор
констатує, що релігійні уявлення херсонеситів
мали певну специфіку. За класичного та еллініс-
тичного періодів нові релігійні течії надходили
до херсонеса повільніше, ніж до ольвії та Бос-
пору, отже, його пантеон у цілому був біднішим.
не виключено, що багато культових матеріалів
у херсонесі було знищено активним будівниц-
твом християнських храмів на місці святилищ
грецьких божеств. утім за збереженими архітек-
турними деталями та свідченнями як античних
авторів, так і перших мандрів-ників у криму,
В.М. Зубар окреслив місця, де, за припущенням,
розташовувалися святилища, зокрема теменос
Партенос, а також домашні святилища, про
які збереглося набагато більше археологічних
даних. Значну увагу в цьому нарисі приділено
вивченню поховального культу та ритуалу по-
ховання, магічним уявленням, які в сукупності
свідчать про певну еволюцію релі-гійних уяв-
лень херсонеситів, незважаючи на їх традицій-
ний консерватизм.
Значним доповненням до цієї картини істо-
ричного і соціально-економічного розвитку хер-
сонеса є окремий розділ про містобудівництво
та архітектуру міста, в якій вперше у повному
обсязі розглянуто містобудування, оборонні та
громадські споруди, житлові будинки, архітек-
турні ордери і пам’ятки поховальної архітекту-
ри ІV—І ст. до н. е. (а.В. Буйських). особливо
цінними є авторські реконструкції перибола на
ділянці некрополя Північного берега та марму-
рового монументального наїска. Цікаво, що а.В.
Буйських, на відміну від інших авторів рецензо-
ваного тому, дистанціювалася від тих дослідни-
ків, які вважають, що херсонеський поліс було
засновано у пізньоархаїчний час, зосередившись
на найбільш розвинутому періоді міського будів-
ництва та ордерної архітектури.
В останньому розділі також уперше подано
стислу характеристику духовної культури хер-
сонеситів та проаналізовано у хронологічній
послідовності найбільш збережені привізні та
місцеві пам’ятки образотворчого мистецтва:
мозаїку, монументальну бронзову та мармуро-
ву скульптуру, зокрема статуарні зображення
божеств та обожествлених героїв, теракотову
скульптуру, надгробні рельєфи, розписні стели
та ін. (М.В. русяєва). на основі вкрай обмежених
джерел розглянуто окремі аспекти міфо-твор-
чості, календарних свят, різних видів спортив-
них та музичних змагань, освіти, театрального
мистецтва та літературної творчості. авторка
констатує, що розквіт духовної культури відбув-
ся переважно у період найвищого економічного
підйому херсонеської держави, коли максималь-
но розширилися всебічні зв’зки з провідними
центрами античного світу.
Після прочитання рецензованого тому зали-
шається враження, що нині найскладнішою і ос-
таточно не розв’язаною є проблема заснування
дорійсько-делоської апойкії у Південно-Захід-
ній тавриці, а також становлення херсонесь-
кого поліса. В рецензованій праці не наведено
достовірних даних про те, що в якомусь районі
херсонеса було виявлено очевидні сліди життя
еллінів у першій половині V ст., не кажучи вже
про другу половину чи кінець VІ ст. до н. е. Це
ставить під сумнів раннє датування виникнен-
ня херсонеса як поліса. Щоправда, остаточне
розв’язання цього питання потребує цілеспря-
мованих досліджень найдавніших культурних
шарів, оскільки наші уявлення про пізньоархаїч-
ний поліс класичного типу в цьому регіоні досі
грунтуються переважно на літературній традиції
про Делос і афіни, а не на конкретних свідчен-
нях про час колонізації ворожих для грецьких
колоністів теренів, куди наважилися проникнути
гераклеоти.
Зважаючи на те, що розглянутий том є доволі
великим за обсягом, у ньому доцільно було б
передбачити відповідні вказівники або більш де-
тальний зміст. Звертає на себе увагу не зовсім
продумане розміщення ілюстрацій у книзі, до
того ж деякі з них зайво зменшені в розмірах.
Проте, стисло охарактеризовані в цій рецензії
нариси, незважаючи на вказані неточності, на
сьогодні є найповнішим компендіумом основних
даних про історію, економіку, містобудівництво,
культуру та пам’ятки образотворчого мистецтва,
соціальну структуру та етнічний склад населен-
ня херсонеса таврійського, його нелегкі стосун-
ки з таврами та скіфами. книга відображає і весь
двовіковий період вивчення цих різноманітних за
своєю тематикою та джерельною базою питань.
особливо слід відзначити бібліографію, що зай-
має в книзі 67 сторінок, відбір та оформлення якої
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 2104
є нелегкою справою, що дає майже повне уявлен-
ня про наукову та науково-популярну літературу
за весь період вивчення херсонеса. Цю велику
кількість різноманітних джерел, фактів, думок
учених досі не було узагальнено в одній праці. По-
ява такої монографії, безумовно, є цінним внес-
ком у вітчизняне антикознавство і має стати при-
кладом для створення подібних праць про інші
античні держави Північного Причорномор’я.
наостанок варто ще раз зауважити, що рецензо-
вана праця є помітною подією у вітчизняній істо-
ріографії. Залишається лише побажати авторам
і організаторам херсонеського проекту успішно
завершити свою працю виданням останнього
тому серії, присвяченого заключному періоду
історії херсонеса-херсона-корсуня.
І.М. ХРАПУНОВ
Одержано 27.02.2006
Êíèæêîâèé îãëÿä
РоБеРт оуСтеРХАут византийские строители / Пер.: л.А. Беляев; редакция и комментарии: л.А. Беляев,
Г.ю. ивакин. — киев; — Москва: «корВин Пресс», 2005. — 332 с.
нова книга одного з найкращих сучасних дослідників візантійської архітектури, професора університету Іллінойса в
м. урбана-Шампейн (сШа) узагальнює свідчення про організацію та технологію будівництва в середньо- і пізньовізан-
тійський періоди. Взявши за основу сучасні матеріали, автор розвиває власну сміливу теорію і пропонує нову парадигму
для реконструкції історії архітектури у Візантії після іконоборчого періоду.
книга буде корисною і цікавою для істориків, архітекторів, мистецтвознавців та археологів, студентів і викладачів істо-
ричних, архітектурних, художніх і мистецтвознавчих вузів, всіх, хто вивчає Візантію та Давню русь.
зАлІзНяК л.л. Фінальний палеоліт і мезоліт континентальної україни. Культурний поділ та періодизація. /
Кам’яна доба україни. -вип. 8. — киш.: Шлях, 2005. — 184 с., — іл.
книга є спробою узагальнення на сучасному рівні відомостей про культурно-історичні процеси, які мали місце на території
континентальної україни (за винятком криму) у фінальному палеоліті, мезоліті та ранньому неоліті, тобто приблизно
15 — 8 тис. років тому. автор розглядає культурні явища зазначених періодів із залученням найбільш яскравих і, по
можливості, нових матеріалів на широкому тлі кам’яної доби Європи.
КиРилКо в.П. Крепостной ансамбль Фуны (1423—1475 гг.). — к.: иД «стилос», 2005. — 269 с.
Монографія присвячена детальному огляду фортифікаційних споруд цілого ансамблю укріплень XV ст. — головного вій-
ськового об’єкта, який входив до володінь Феодоро, на сьогодні є одним із найбільш інформативних і репрезентативних
середньовічних пам’яток криму. робота ґрунтується на матеріалах тривалого комплексного архітектурно-археологічного
вивчення пам’ятки. співвідношення натурного і лабораторного дослідження будівельних решток з археологічними дани-
ми дало змогу визначити послідовність і специфіку зведення основних капітельних будівель ансамблю, реконструювати
архітектоніку окремих повністю втрачених частин, підтвердити палеосейсмодислокацію і уточнити дату ялтинського
землетрусу XV ст., встановити рівень залежності фортифікаційних рішень укріплення від воєнно-політичної ситуації у
регіоні, геофізичного фактора і місцевих будівельних традицій.
БАРАН в.д., ГоПКАло о.в. черняхівські поселення басейну Гнилої липи. — к.: Інститут археології, 2006. —
144 с. — 67 іл.
Монографія присвячена публікації трьох найбільш повно вивчених поселень черняхівської культури басейну гнилої липи — лівої
притоки верхнього Дністра, розкопаних протягом 1962—1992 рр. експедиціями під керівництвом В. Д. Барана — Бовшова
ii, Дем’янова ii та куропатників.текст містить аналіз топографії, планіграфії поселень, житлових та господарчих споруд,
ліпної, гончарної кераміки, інших виробів із глини, знарядь праці, хронологічно значущих предметів, серед яких монети,
амфори, а також предмети вбрання та особистого вжитку (застібки, пряжки, прикраси: намисто та підвіски, рогові гребені,
люстро тощо). Завершує роботу характеристика поселень гнилої липи, які входять до складу дністровської групи пам’яток
типу Черепин-теремці в контексті аналізу процесів етногенезу, зокрема, слов’яногенезу, що відбувалися на півдні східної
Європи. Повний опис об’єктів та знахідок, а також їх креслення та рисунки подано в окремому блоці.
|