Основні риси кам’янської культури Східного Криму

У статті підсумовано результати вивчення пам’яток типу поселення Кам’янка Східного Криму. Показано шляхи формування і розвитку кам’янської культури, а також ЇЇ особливості....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2006
Автор:	Кислий, О.Є.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2006
Назва видання:	Археологія
Теми:	Статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199313
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Основні риси кам’янської культури Східного Криму / О.Є. Кислий // Археологія. — 2006. — № 3. — С. 21-34. — Бібліогр.: 49 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-199313
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1993132024-10-03T18:35:52Z Основні риси кам’янської культури Східного Криму Кислий, О.Є. Статті У статті підсумовано результати вивчення пам’яток типу поселення Кам’янка Східного Криму. Показано шляхи формування і розвитку кам’янської культури, а також ЇЇ особливості. Еще в 30—40 гг. прошлого века исследователи (П.М. Заболоцкий, О.М. Бадер, О.Я. Брюсов), познакомившиеся с памятниками каменского типа (более позднее определение В.Д. Рыбаловой), считали возможным говорить об отдельной археологической культуре. С.Н. Братченко объединял в единую группу каменско-ливенцовские поселения Крыма и нижнего Дона. Накопление полевых материалов и их анализ (В.Д. Рыбалова, В.А. Колотухин, А.Е. Кислый, Г.Н. Тощев) послужили основой для изучения своеобразия процессов развития местного населения Восточного и Юго-Восточного Крыма в XVIII —XV вв. до н. э. Керамические комплексы свидетельствуют о связях каменской культуры с катакомбной, а также о переживании традиций периода бытования ямной и кеми-обинской культур, близости культуры многоваликовой керамики; находки в целом свидетельствуют о разнонаправленных контактах, что совпадает с концепцией формирования подвижного социума культуры многоваликовой керамики. As early as in the 1930-40s the researchers (P.M. Zabolotskiy, O.M. Bader, O.Ya. Bryusov) who took a closer look at the Kam’janske type monuments (later definition by V.D. Rybalova) could refer to an individual archaeological culture. S.N. Bradchenko combined Kam’janske-Liventsovo settlements of Crimea and Lower Don River Region into one group. Accumulation of field materials and their analyses (V.D. Rybalova, V.A. Kolotukhin, A.E. Kislyi, G.N. Toshchev) formed a basis for the study of the variety of processes of development of local population at the Eastern and Southeastern Crimea in the XVIII - XV cc. BC. Ceramics assemblages speak in favor of ties between the Kam’janske culture and the catacomb culture, as well as of surviving traditions dating from the time of the Pit Grave and Kemi-Oba cultures, similarity of the poly-cordon ceramics culture; the finds as a whole testify to diverse contacts what agrees with the concept of formation of a mobile society of the poly-cordon ceramics culture. 2006 Article Основні риси кам’янської культури Східного Криму / О.Є. Кислий // Археологія. — 2006. — № 3. — С. 21-34. — Бібліогр.: 49 назв. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199313 uk Археологія Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Кислий, О.Є. Основні риси кам’янської культури Східного Криму Археологія
description	У статті підсумовано результати вивчення пам’яток типу поселення Кам’янка Східного Криму. Показано шляхи формування і розвитку кам’янської культури, а також ЇЇ особливості.
format	Article
author	Кислий, О.Є.
author_facet	Кислий, О.Є.
author_sort	Кислий, О.Є.
title	Основні риси кам’янської культури Східного Криму
title_short	Основні риси кам’янської культури Східного Криму
title_full	Основні риси кам’янської культури Східного Криму
title_fullStr	Основні риси кам’янської культури Східного Криму
title_full_unstemmed	Основні риси кам’янської культури Східного Криму
title_sort	основні риси кам’янської культури східного криму
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2006
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199313
citation_txt	Основні риси кам’янської культури Східного Криму / О.Є. Кислий // Археологія. — 2006. — № 3. — С. 21-34. — Бібліогр.: 49 назв. — укр.
series	Археологія
work_keys_str_mv	AT kislijoê osnovnírisikamânsʹkoíkulʹturishídnogokrimu
first_indexed	2024-10-04T04:01:44Z
last_indexed	2024-10-04T04:01:44Z
_version_	1811954537425010688
fulltext	ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 3 21 Ю.В. Ушкова соЦиальныЙ строЙ населениЯ ЯМноЙ культурно-историЧескоЙ оБЩности: тоЧки ЗрениЯ на ПроБлеМу краткий обзор историографии вопроса социальной структуры племен ямной культурно-исторической общности (кио) позволяет отметить, что в основном исследователи признают наявность достаточно развитого для той эпохи социального строя у ямного населения. В многочисленных трудах рассмотрены признаки, по которым мож- но выделить социально нестандартные погребения. исследователями выделены социальные центры, в которых социальное развитие происходило быстрее, предприняты попытки определить динамику развития социальной структуры данного общества (скорее, обществ), дискутируются пути их политогенеза. созданы схемы социальной структуры для локальных вариантов ямной кио (нижнее Поднепровье — В.В. генинг, северо-Западное Причер- номорье — с.В. иванова). Перспективным представляется дальнейшее использование уже отработанных методов обработки информации (в частности формализованно-статистических) и для других територий распространения ямной кио, а также интерпретация их результатов на основе этнографических данных. кримські пам’ятки епохи бронзи типу кам’янки викликають зацікавленість дослідників у зв’язку з низкою археологічних проблем півост-рова: датування і співвідношення культур ранньої і середньої бронзи, виокремлення кримського варіанта катакомбної культури, його видозмін на пізніх етапах розвитку, взаємозв’язків насе- лення східного криму в першій половині — © о.Є. кислиЙ, 2006 середині ii тис. до н. е. з ближніми й далекими сусідами, пошуком традицій автохтонного насе- лення, що можуть сягати на Боспорі античного часу (Масленников 2001, с. 293—294 та ін.тощо. на сьогодні багато особливостей культури насе- лення криму, що в археології характеризують- ся насамперед матеріалами поселень, можуть бути описані передусім завдяки кам’янським поселенням. Ці само пам’ятки залучають і для всебічного висвітлення ситуації переходу між двома різними періодами епохи бронзи у цілому (отрощенко 2001, с. 45 та ін.). Думка про можливість виокремлення на основі поселень прибережної смуги (здебільшого дослід- ження поселень Чалки та Планерське) окремої î.ª. êèñëèé îñíîâí² ðèñè êàì’ íñüêî¯ êóëüòóðè ñõ²äíîãî êðèìó1 У статті підсумовано результати вивчення пам’яток типу поселення Кам’янка Східного Криму. Показано шляхи фор- мування і розвитку кам’янської культури, а також її особливості. 1 Із доповненнями ця стаття дублює публікацію: кислый а.е. каменская культура Восточного крыма // наук. праці Запоріз. держ. ун-ту. — 2000. — Вип. 9. Yu.V. Ushkova THE soCiaL oRDER oF THE HaBiTanTs oF YaMna CULTURaL anD HisToRiCaL CoMMUniTY: THE viEWPoinT on THE PRoBLEM The short review of the historiography of the topic of social structure of the tribes of Yamna cultural and historical community (CHC) shows that most of the scholars admit the existence of social structure of Yamna population developed enough as for the epoch. numerous publications cover the examination of the features which enable to single out socially unusual burials. The scholars point on the social centres where the social development was more dynamic, try to define the dynamics of the development of the social structure of the society, or more precisely, the societies, dispute the ways of their polytogenesis. The schemes of social structure for local variants of Yamna CHC are worked out (for the Lower Dnipro River region by v.v. Gening, for the north-Western Black sea region by s.v. ivanova). The further use of already proved methods of data processing, for instance formalized and statistics method, for other territories of spread of Yamna CHC and interpretation of their results basing on the ethnographical data seem to be perspective. Я ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 322 культури виникла у дослідників (П.М. Заболоць- кий, о.М. Бадер, о.Я. Брюсов) ще в 30—40 рр. минулого століття (Брюсов 1948, с. 7—8). у 1952—1953 рр. В.Ф. гайдукевич незабаром після розвідок В.В. Веселовим кількох поселень східної частини керченського півострова (Ве- селов 1957, с. 36) почав планомірні розкопки на кам’янці. Віктор Францевич гадав, що по- селення дасть відповіді на актуальні питання кімерології. у середині 1950-х рр. І.т. круглі- кова запропонувала найвичерпнішу для того часу характеристику відомих уже пам’яток цієї групи й опублікувала висновки за результатами власних розкопок. Частину пам’яток вона вва- жала кімерійськими (кімерик, Чалки, глейки, Планерське i) і відносила їх до катакомбної куль- тури (кругликова 1955, с. 74). Дослідження В.Д. рибалової дали змо- гу широко представити поселення кам’янка на північно-східній окраїні керчі (розкопки 1956—1959, 1961—1962 і 1965 рр.) як одну із яскравих пам’яток епохи бронзи Північно- го Причорномор’я і датувати його рубежем Xv—Xiv — початком Xiii ст. до н. е. у 1960— 1970 рр. з огляду на актуальність вивчення різ- них проявів культури багатопружкової кераміки дослідники акцентували свою увагу на пізніх етапах побутування кам’янки. В.Д. рибалова на- голошувала, що за-пропоновані нею датування безпосередньо залежать від прийнятих тоді дат Бородінського скарбу і пізніших пам’яток (ры- балова 1974, с. 48—49). разом із тим дослідниця сподівалася знайти ранні (пов’язані з північно- кавказькою культурою) шари поселення, щоб скласти уявлення про культуру в цілому (кислый 2000, с. 205). Визначаючи кам’янку як особли- ву пам’ятку культури багатопружкової керамі- ки, вона виділяє у її матеріальній культурі риси, подібні до катакомбної та зрубної культур, анало- гії — у матеріальній культурі Північного кавказу і нижнього Дону. Проте, на думку дослідниці, кам’янка не цілком тотожна лівенцівській фор- теці, насамперед за такими ознаками, як відсут- ність посуду з різко розчленованим біконічним корпусом і багатих орнаментальних мотивів. За В.Д. рибаловою, кам’янка — «пам’ятка досить своєрідного, змішаного ... варіанта культури багато-пружкової кераміки, що живиться різ- номанітними міграціями населення, причому особливістю є також те, що на місці існували сприятливі умови для розвитку рибальства і пас- тушого скотарства» (рыбалова 1974, с. 45). Як у процесі діяльності експедиції під керівництвом В.Д. рибалової, так і після публікації її праці з підсумків розкопок, поселення було еталонною пам’яткою, з якою порівнювали результати, отри- мані на інших об’єктах (лесков и др. 1962, с. 265; лєсков 1970, с. 12; колотухин 1983, с. 281 та ін.). В.Д. рибалова у своїй праці обґрунтовано вво- дить поняття «поселення кам’янського типу в криму» (рыбалова 1974, с. 42). Ми наголошує- мо на цих моментах, тому що до авторитету до- слідниці часто звертаються, іноді витлумачую- чи опубліковане нею дещо однобоко. сьогодні очевидно, що вигляд кам’янки й усіх інших по- селень цієї культури не «визначають матеріали, характерні для культури багатопружкової кера- міки» (колотухин 1996, с. 67), як культури «ба- бинських» поселень. Пружкова орнаментація незалежно від типології кераміки — це єдине, що формально поєднує різні явища, причому сам стиль пружкової орнаментації у цих випадках різний. Цей факт уже аналізувався (Братченко 1985, с. 461—462), і його не можна не врахову- вати, даючи сучасні характеристики. експедиції керченського музею (1980—1985) (кислый 1987), а потім кримської філії Іа нан україни (1994—1997; 2001) простежили й вив- чили на кам’янці найдавніші горизонти культур- них утворень, що характеризуються підвищеною кількістю кераміки катакомбного вигляду, зна- хідкою у шарі молоточкоподібної шпильки, а також житлами полегшеної конструкції округлої форми, оточеними кільцеподібними рівчаками для відводу зливних вод. Біля входу в житло із завітряного боку рівчаки були незамкнутими, тут зазвичай була розташована й вогнищева яма. Виявлено сліди дерев’яних стовпів, що входи- ли до конструкції основи житла. кільцеподібні кам’янські рівчаки нагадують підкурганні рівча- ки навколо катакомбних поховань. За традицією, з південного боку — найбільш захищеного від різких вітрів — також є прохід (генинг и др. 1989, с. 28, рис. 3, 1). схожі рівчаки є серед дренажних систем катакомбного поселення Матвіївське i (никитин 1989, с. 139). Зрозуміло, що тут ми маємо справу з дуже давньою традицією спо- ру-дження тимчасових легких жител рухливими скотарями, протокочовиками. Певний час подіб- ні будівлі існували й на кам’янці (кислый 2002, с. 110—117). Значним успіхом у дослідженні культури ста- ли розкопки поселення Планерське І В.о. коло- тухіним (1978) та г.М. тощевим (1986—1987). на цьому поселенні також було відкрито нижній го- ризонт культурних відкладень із молоточкоподіб- ними шпильками, аналогічний кам’янському. нижня межа пам’яток типу кам’янки визнача- лася з хvІІ ст. до н. е. (кислый 1983; колотухин 1983, с. 281), далі наголошувалося, що початко- вий етап існування кам’янських пам’яток може бути синхронізовано зі значним періодом ката- комбної культури (кислый 1990, с. 22), що, на нашу думку, підтверджує весь комплекс знахідок. с.н. Братченко, підбиваючи підсумки з вив- чення пам’яток типу кам’янки в криму і лівен- ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 3 23 цівської фортеці на нижньому Дону, обґрунто- вано визначив на їх основі окремий культурний тип, що за своєю матеріальною культурою пов- ністю не відповідає ані катакомбній, ані північ- нокавказькій, ані культурі багатопружкової кера- міки (Братченко 1985, с. 458). Завдяки виокрем- ленню кам’янсько-лівенцівської групи пам’яток з’явилася можливість подальшого цілеспрямо- ваного вивчення у межах Північного кавказу — нижньо-го Дону і східного криму загальних культурних процесів. незабаром виявилося, що між лівен-цівською фортецею і кам’янськими поселеннями немає повної тотожності, насампе- ред у хронології, тому що лівенцівка не дає та- ких ранніх матеріалів, як кам’янка, слюсареве, Планерське та ін. (кислый 1990, с. 20—21). г.М. тощев чітко виокремив знахідки нижньо- го шару Планерського і безпосередньо співвідніс їх із катакомбною культурою (тощев 1990, с. 117), що виявилося дуже важливим. тепер вивчення хронології кам’янських пам’ятників увійшло у фазу, зворотну тій, що мала місце в 1960—1970 рр.: В.Д. рибалова, акцентуючи увагу на подіб- ності матеріальної культури поселення кам’янка із сабатинівською і зрубною культурами, виділя- ла «слабко виражений» горизонт пізньої бронзи, на початку 1990 рр. — акцентація зворотна. на нашу думку, повністю прив’язувати кам’янські пам’ятки лише до добре відомих реалій, ігноруючи своєрідність цього культурного утво- рення, означало б утрату важливої ланки у вив- ченні епохи бронзи регіону. Природно й зако- номірно простежити «панкатакомбні» традиції на поселеннях, досить віддалених від основ- ного ареалу поширення власне катакомбних пам’яток. також логічно, що пізні етапи життя досліджуваних поселень привнесли додатково нові (зрубно-сабатинівські) риси у матеріальну культуру. актуальним залишається виокрем- лення на рубежі катакомбної і зрубної культур пам’яток багатопружкової кераміки. Проте це не означає, що всі об’єкти мають прилаштовуватися під готову схему. розглянемо ситуацію із поширенням у кри- му основних груп пам’яток першої половини ii тис. до н. е., використовуючи для порівняль- ного аналізу опубліковану карту-схему роз- міщення катакомбних пам’яток (тощев 1990, с. 119, рис. 1). на цій схемі не зазначено кілька катакомбних поховань керченського півострова, однак вона і не покликана показувати всі окремі могили і як випадкова вибірка може відображати щільність поширення катакомбних пам’яток у криму (рис. 1). основні центри життєдіяльності власне ка- такомбного населення — Північний, Північно- Західний і далі Центральний крим — діамет- рально протилежні східному й південно-східно- му розміщенню основних пам’яток кам’янської культури. навіть поділяючи погляд про значну Рис. 1. Пам’ятки кам’янської (a) та катакомбної (б) культур криму: 1 — капсель; 2 — алчак кая; 3 — Меганом; 4 — сонячна Долина; 5—6 — Чалки i, ii; 7, 8 — Планерське i, ii; 9 — тиха Бухта; 10 — орджонікідзе; 11—12 — Фео- досія i, iii; 13 — Чауда; 15—18 — кімерик i, ii, кончак, кояшське, опук; 19 — Яковенкове; 20—21 — ерофіїве i, ii; 22 — Бранне поле; 23 — красна гірка; 24 — кірове; 25—28 — ленінське, слюсареве i, ii, iii; 29—30 — Зелений Яр i, ii; 31—34 — Белінське i, ii, лібкнехтовка i (тасунове), ii; 35—41 — Миколаївка i, ii, новоселівка (Фонтани), горностаївка i, ii, iii (реп’євка), сазонівка; 42 — андріївка Південна; 43 — Приозерне; 44—54 — кам’янка i, iii, Маяк i, ii, глейки i, глазівка (Бакси), темір гора, Юркіне i, ii, iii, iv; 55—56 — Шубіне, орехівка; 57 — красно- вка; 58 — глазівка ii. Неопубліковані дані розкопок та розвідок: 3, 12, 31, 46, 48, 53, 57, 58 — о.Є. кислого; 9 — с.г. колтухова; 14—16 — В.к. голенко; 27, 29, 34—40, 42, 52 — л.г. Мацкевого; 44 — о.Є. кислого, о.В. куликова; 49—51 — В.В. Веселова. стрілками показано напрямки контактів ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 324 рухливість «катакомбників», неперспективною буде реконструкція їх поховальної культури в одному місці, а культури поселень — в іншо- му. Ймовірно, у частини носіїв пізньоямної і катакомбної культур могли з’явитися потреби й можливості більш осілого життя, відмінного від основної маси населення. Подальші особ- ливості розвитку залежали від того, наскільки осіле населення втрачало або зберігало колишні зв’язки й культуру і в цілому було самостійним. Частина осілого населення доби середньої брон- зи в нових умовах розвитку, переймаючи риси суміжних культур і виробляючи свої, не могла не відрізнятися від основної маси населення, яке прийнято називати катакомбниками, що і дово- дить картографування й реальність поділу ка- м’янських і катакомбних пам’яток. у кам’янсь- кого населення не простежено однобічної при- хильності ні до катакомбної, ні до культури ба- гатопружкової кераміки криму. Інша справа — катакомбні стоянки передгір’я та степу. їх на- явність цілком узгоджується з відомою для про- токочовиків схемою кочувань і осідань на землю з появою такої можливості (исто- рия...1988, с. 225 та ін.). Для пізньокатакомбного часу характерна поява невеликих стоянок зі слабко вираженим культурним шаром і порівняно великих поселень практично на всій території поширення культу- ри: на півночі, у Полтавській обл., — стоянки с. Більск та ін., на південному заході — Пів- денне Побужжя, на сході — Подоння (никитин 1989). у криму нечисленні стоянки відомі біля сиваша (тургенєка — кирк-Бєль) і в централь- ній частині, у передгір’ї (кам’янка біля сім- ферополя, курське i, ii та ін.) 2 . наявність на півдні україни поселень, значних за площею, але з малопотужним шаром, свідчить, що в райо- нах зосередження катакомбних поховальних пам’яток формувалися об’єднавчі осілі центри культури 3, які спочатку складалися із кількох сезонних стоянок. Імовірно, такі осередки мог- ли існувати на півночі, у передгір’ях криму, а також у верхів’ях Донузлава. кам’янська культура представлена:  порівняно щільно розміщеними при- морськими поселеннями: Юркіне i—iv, глей- ки, Маяк i, ii, кам’янка, кімерик, Чауда, Чалки, алчак, Меганом, орджонікідзе та ін. (рис. 1);  серією невеликих степових поселень біля стародавніх доріг і водних джерел: Єрофеєве, ленінське, слюсареве, Миколаївка, горностаїв- ка, кірове та ін.;  нечисленними стоянками, пов’язаними, ймовірно, із сезонним відгінним скотарством: Бєлінське, темір-гора, Зелений Яр. територія кам’янської культури досить ком- пактна. найбільш яскраві пам’ятки розташовані біля східного і південно-східного узбережжя, поблизу великих стародавніх лиманів і водотіч- них у давнину балок, що відкриваються до моря (кам’янка i, ii, алчак-кая, глейки i, ii, Маяк i, ii, Чалки i, ii, Меганом, Планерське, кімерик, Феодосія). По мірі просування в степ на захід і північ, навіть у межах керченського півострова, вони втрачають окремі свої характерні риси, що відчувається на таких пам’ятках, як Бєлінське, глазовка, почасти Планерське i. у межах північного узбережжя керченсько- го півострова кам’янських пам’яток практично немає. Це пояснюється умовами гідрографії дна азова у давнину (низини із заболоченими ділян- ками біля дельт Дону й кубані (Зенкович 1958, с. 193)), відсутністю зручних виходів до морського узбережжя. очевидно, ця територія була багата на корм для худоби — неподалік розташовува- лися великі заплавні луки, зручні для сезонного вигулу тварин (звідси звичайні невеликі стоянки північної частини керченського півострова), але в цілому була осторонь від основних доріг. лан- цюжок поселень у середній частині півострова, ймовірно, був пов’язаний не лише із вигідним місцем проживання, але й із стародавніми до- рогами, що вели до найзручніших переправ на ближні землі Передкавказзя і далеких територій, про що свідчить знахідка рогового дископодіб- ного псалія із шипами на поселенні кам’янка. контакти між береговими пунктами могли здій- снюватися під час каботажного плавання. Впер- ше таке припущення висловив ще о.Я. Брюсов (Брюсов 1948, с. 7). Звертає на себе увагу скупченість поселень біля «керченського рогу» на північно-східній окраїні півострова (рис. 1). тут закінчувалися степові шляхи і починалися водні. Поселен- ня кам’янка, розташоване безпосередньо пе- ред спуском до морської заплави, довгий час відігравало роль великого перевалочного пункту поблизу переправ. саме тут були найзручніші спуски до моря, точніше, до численних обмілин 2 Місцезнаходження поселень Більськ автору показав Б.а. Шрамко; кирк-Бєль, кам’янка — розвідки о.В. Джа- нова; курське І, ІІ — розвідки автора. 3 Зауважимо, що, виокремлюючи локальні варіанти катакомбної чи навіть самостійних культур, не можна не звернути увагу на специфічний характер поселень катакомбного часу. Більшість із них пе- риферійні щодо основного ареалу розповсюджен- ня культури або ж розміщені в таких місцинах, де через сприятливі природні умови концентрувались і змішувались більш ранні та більш пізні культури. Звідси багато інновацій у поселенських матеріалах. очевидно, частина з них і за часом, і за матеріаль- ною культурою власне катакомбні, інші, враховуючи тенденцію розподілу катакомбної культури на ок- ремі, слід класифікувати як пам’ятки новоутворе- них спільнот. ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 3 25 стародавньої керченської протоки, уздовж яких проходили переправи. крім того, неподалік по- селення були виходи прісної води 4 , де тепер стоїть степова криниця. Північніше й південні- ше від кам’янки місцевість досить пересічена, тому і до сучасної переправи ґрунтова дорога йде через поселення. Відповідно до карт керч- Єнікальского градоначальства середини й кінця хiх ст. пряма ґрунтова дорога з керчі на схід йшла через кам’янку повз степову криницю. аналогічну за напрямом дорогу античного часу відкрито у верхніх шарах кам’янського поселення (кислий 1996), тому природним є припущення, що і кам’янка епохи бронзи роз- ташовувалася безпосередньо біля дороги. Цим пояснюється винятково тривале, навіть на тлі ін- ших кам’янських поселень, існування пам’ятки. у цьому контексті знахідка дископодібного псалія вже не здається випадковою. у 1981 р. поблизу поселення глейки i (край- ній східний пункт півострова), на високому мисі над морем досліджено багаття з рештка- ми кераміки кам’янського типу. За своїм міс- цем розташування таке довготривале багаття не могло бути звичайним вогнищем, очевидно, воно відігравало роль маяка. Цілком імовірно, що тут для підтримки вогню на відкритій пло- щадці застосовували самородну нафту, джерела якої є поблизу. За щільністю і характером поширення дослід- жувані пам’ятки можна порівняти з поселеннями античного часу Боспору. Частину кам’янських поселень перекрито рештками античних горо- дищ, що підтверджується знахідками (лєсков 1961, с. 258; Масленников 1995, с. 61). Цікавим є збіг висновків а.М. лєскова і н.Я. Мерперта (наведені у роботі о.о. Масленнікова), які пере- важну більшість знахідок ранніх епох із античних поселень датують першою половиною — середи- ною ii тис. до н. е. і рідко — кінцем доби бронзи. Багато подібних матеріалів, представлених о.о. Масленніковим для аналізу, на нашу думку, можна зіставити з часом існування кам’янської культури. Відповідно, кам’янські поселення уз- довж узбереж розташовувалися ще компактніше. розриви в лінії прибережних поселень біля Фе- одосійської і керченської заток свідчать, що в першій половині ii тис. до н. е. тут могли бути великі ділянки заболоченої суші. Перехід через водні перешкоди Боспору на сході й «ворота» керченського півострова на за- ході відігравали особливу роль у далеких контак- тах кам’янського населення. розглядаючи карту (рис. 1), побачимо, що найзручніший шлях із керченського півострова на північ проходив уздовж узбережжя азова. у цьому ж напрямі в обхід незручностей пересіченої місцевості по- винна була пролягати дорога з півдня — з да- леких гірських і передгірських поселень через Планерське і безпосередньо з району Феодосії. у такому випадку район на північ і північний захід від сучасних селищ Владиславівка і кіровське був місцем хоч і не постійних, але частих і ре- гулярних контактів різних груп населення. Для розуміння їх особливостей важливою знахідкою стало поховання ливаря в катакомбному похо- ванні біля с. краснівка, розташованому в кон- тактній зоні, і його інтерпретація як покажчика традиційних зв’язків між районами Прикубання — П’ятигорська і Подніпров’я через територію східного криму (нечитайло и др. 1985, с. 85— 86). Цілком можливо, що вже в ранньокатаком- бний час, яким датують краснівське поховання, тут, на злитті доріг, міг бути пункт, де працю- вала майстерня ливаря. неподалік відкрито не- великі стоянки катакомбного часу — орехівка й Шубіне. Ще дві майстерні ливарів пізнішого часу розташовувалися на крайньому сході: на поселеннях глейки і кам’янка, де виявлено уламки тиглів (Братченко 1985, с. 461). у 1995 р. на поселенні глейки, порівняно багатому на знахідки з бронзи (тесло костромського типу, чотиригранне в перетині шило), знайдено ре- штки невеликої ллячки з часточками запеченого бронзоливарного шлаку. отже, картографування показує територіаль- ну цілісність ареалу поширення пам’яток кам’янського типу, певну закономірність їх гео- графічного розташування й зменшення щільності розміщення поселень у разі віддалення від основ- них центрів культури. Чи підтверджуються ці особливості під час аналізу кераміки — наймасовішого матеріалу? слідом за с.н. Братченком для зручності порів- няння виділимо основні групи посуду (Братчен- ко 1976, с. 124). I група: горщики переважно вертикальних або близьких до них пропорцій із розтрубною шийкою і підбіконічними чи округлими бока- ми. До цієї групи належать порівняно невеликі посудини, аналогічні тим, що знаходять у по- хованнях культури багатопружкової кераміки, зрубної культури, а також великі корчагоподібні заввишки близько 50 см. II група: посуд здебільшого горизонтальних пропорцій із прямою або злегка розширеною до- гори шийкою. тулуб переважно округлий, але можливі варіації — аж до аналогій до першого типу, що зазначає і с.н. Братченко. лівенцівсько-каратаєвська група пам’яток, безумовно, за матеріальною культурою вигля- дає більш цілісною, ніж кам’янська (див. табли- цю). її формування почалося набагато пізніше, коли тип горщиків із s-подібним різко зламаним 4 Висновок палеогідрогеолога к.к. Шиліка. ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 326 профілем уже утвердився, а інші впливи були мінімальними. с.н. Братченко вважає, що ке- раміка лівенівської фортеці фактично не знала впливу пізньокатакомбних традицій, а також виключає значні взаємовпливи лівенцівки-кара- таєвого та інших культур (Братченко 1976, с. 136). керамічний комплекс кам’янських пам’ятників дуже синкретичний і містить традиції не лише катакомбної культури у верхніх і нижніх шарах, але й пережиткові ознаки ямної, компоненти північнокавказьких, прикубанських і крим- ської катакомбних культур, культури багато- пружкової кераміки і, як уже зазначалося, зруб- но-сабатинівські риси. Природно, що кераміка лівенцівської фортеці переважно належить до першого типу, тоді як на кам’янських пам’ятках вона становить менше ніж 50 % (див. таблицю). До того ж, за цією оз- накою найближчими до лівенцівсько-каратаєвсь- ких поселень кам’янка і Маяк є пам’ятки біля переправ через протоку. на більшості кримських поселень пружкова орнаментація кераміки не настільки яскрава й багата, як у лівенцівці, де близько 50—60 % орнаментальних композицій виконувалися за допомогою пружків. на цих роз- біжностях наголошувала і В.Д. рибалова. с.н. Братченко звернув увагу на бідність орнамента- ції кам’янсько-лівенцівських пам’яток, що міс- тила значну кількість простих елементів візерун- ка, — прокреслені лінії, наколи стеблом, паль- цеві защепи (Братченко 1985, с. 461—462). отже, можна досить обґрунтовано вбачати в пам’ятках типу кам’янки і лівенцівки певну спільноту, що особливо відчутно на пізніх етапах їх розвитку, Рис. 2. кераміка кам’янських поселень: 1—2 — ка- м’янка, н и ж н і й г о р и з о н т; 4—7, 12, 15—19 — кам’- янка, верхній горизонт; 3, 10, 13 — Планерське, нижній горизонт; 11 — Планерське, в е р х н і й г о р и з о н т; 8, 20, 22 — слюсареве; 9, 21, 23 — алчак-кая; 14 — Маяк; 19 — кам’янка, фонди ермітажу, шифр к-58/152, 191 кам’янка 741 45 45,4 9,6 55 33 18 Маяк 297 46 42 12 55 36 16 алчак 276 34,8 47,2 18 78 49 39 Планерське 262 23,7 51,6 24,7 88 74 64 слюсареве 101 19,8 67,3 12,9 63 41 23 Чалки i 69 18 64 18 — — — кірове 35 11,4 77,2 11,4 — — — лівенцівська 337 — 50 50—60 25—30 фортеця Пам’ятка основна маса ке- раміки Менш поши- рений кількість екз. Форма посуду, % орнаментація посуду, % тип i тип ii інші типи орнаментована кераміка з цієї кілько- сті — пружком пружковий орна- мент — від усієї кількості посуду П р и м і т к а. Використано матеріали з розкопок поселень: кам’янка — 1952 — 1985 рр., включаючи колекції ер- мітажу (санкт-Петербург) і керченського заповідника; Планерське i — 1978 р. (звіт про розкопки) і 1986—1987 рр. (колекції музею Запорізького держуніверситету); Чалки — 1948 р. (колекція Історичного музею, Москва), 1965 р. (ермітаж), 1985 р. (керченський заповідник); кірове (колекція Іа нан україни); Маяк — 1981—1982 рр.; слюса- реве — 1993 р.; алчак-кая — 1985—1986 рр. (колекції керченського і судакського заповідників); лівенцівська фор- теця, за с.н. Братченком (Братченко 1985, с. 461)5. ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 3 27 але закономірним є також виокремлення тери- торіально зумовлених розбіжностей. останнім часом стало очевидно, що внаслі- док свого унікального розташування на етно- культурній карті криму кам’янські пам’ятки увібрали й зберегли дуже ранні риси, пережиті як реліктові ще ранньокатакомбними культу- рами (кислый 1990, с. 21). Імовірно, контак- тна зона кам’янців і катакомбників — східно- кримське передгір’я і «передворіття» керченсь- кого півострова — була місцем проживання ос- танніх представників пізньоямного та кемі-обін- ського населення, що просунулося зі степів у передгірські райони (Щепинский 1983, с. 38, 50) і на схід півострова. східна частина криму, ближче до протоки, також зберігала рештки культури населення типу глейки ІІ, участь якого у формуванні кам’янської культури і подальші контакти зумовили той найдавніший «фон» ма- теріальної культури кам’янців, що містить зраз- ки посуду раннього вигляду і молоточкоподібні шпильки. кераміка грубого ґатунку і тонкос- тінні посудини, іноді підлисковані, із високо піднятим, різко окресленим профілем плічок і округлим дном відомі з нижніх і верхніх шарів кам’янки, Планерського, а також із поселень Маяк і слюсареве. Деякі посудини прикра- шено візерунками шнурового штампу (рис. 2, 1—8, 11). В оригінальних формах кераміки кам’- янської культури відбився процес змішування різних традицій, у тому числі й тривале збере- ження компонентів культур ранньобронзового періоду. не дивно, що В.Д. рибалова в пошу- ках аналогій кам’янським посудинам у криму здебільшого звертається до катакомбних похо- вань, а іноді й до ямних (рыбалова 1974, с. 24— 25, 27, виноски). Як бачимо, навіть за даними літератури минулих років дуже складно дійти висновку, що вигляд кам’янських пам’яток виз- начають матеріали культури багатопружкової кераміки, не спростовуючи раніше викладено- го різними дослідниками. на нашу думку, проблему, що постала у зв’язку зі знахідкою молоточкоподібних шпи- льок на поселеннях кам’янка і Планерське у комплексі з дуже ранніми і дещо пізнішими ма- теріалами, можна розв’язати шляхом вивчення особливостей і своєрідності кам’янської культу- ри, що тривалий час існувала паралельно з інши- ми культурами. Штучне розчленування знахідок на ранні й пізні post factum лише через те, що для інших територій їх взаємоіснування не звичне, призводить до безвихідної ситуації. Пам’ятки кам’янської культури набувають більш чіткого катакомбного забарвлення в міру просування на захід і в райони відкритого степу, в чому можна вбачати не лише територіальні, але й хронологічні розбіжності (кислый 1990, с. 21). Відповідно, найранішими є поселення з найбільшим відсотком кераміки ii типу: кірове, слюсареве (степові пам’ятки, що дають 67—77 % посуду з прямою шийкою й округлим тулубом), далі — Чалки, Планерське i, алчак-кая (захід- ні пам’ятки містять 64—47 % такої кераміки). Проте знахідки з нижніх шарів кам’янки (65 % кераміки ii типу) свідчать, що й у східній частині ареалу поширення культури відбувались проце- си активного залучення найдавніших мешканців півострова до єдиної системи господарювання. у цілому й нижні, й верхні горизонти кам’янки і Планерського містять дуже ранню за своїм виг- лядом кераміку, переважно по-дібну до кераміки з катакомбних поховань (рис. 2, 6, 7, 11, 12, 14). у верхніх шарах Планерського, нібито «некатаком- бних» (якщо катакомбним на поселенні вважати лише нижній шар (тощев 1990, с. 117)), виявлено посуд яскравого катакомбного вигляду, в тому чис- лі зі шнуровим і гусеничним орнаментами (рис. 2, 11). Поселення кам’янка основного, верхнього, горизонту завжди давало аналогічні й часом ще яскравіші знахідки (рис. 2, 6, 7), причому, заува- жимо, подібні є й у колекції ермітажу з розкопок 1950—1960 рр. (До-59, № 397; До-61, № 56 та ін.). утім усе-таки на кам’янських пам’ятках (і у верхніх, і в нижніх шарах) зразки орнаментації шнуровим штампом поодинокі. отже, катакомбне підґрунтя кам’янських пам’яток очевидне. Проте кам’янська кераміка відображає єдину лінію розвитку з поступовим зменшенням кількості круглобокого посуду з різноманітними за формою вінцями — прями- ми і відігнутими — і збільшенням витягнутого посуду, тричасткового профілю з пружковою, прокресленою чи виконаною наколами орна- ментацією. Згодом змінюється зональність ор- наментованої частини посуду. орнамент, що займав на горщику шийку, плічка, боки (рис. 2, 6, 7, 9, 12, 19), залишився лише у вигляді од- носкладового орнаменту на боках або плічках, іноді під вінцем (рис. 2, 14, 17, 18). Знахідки з нижнього шару Планерського i не- численні, але і вони показують, що в той час, як і на кам’янці, використовували різноманітний посуд, у тому числі із високою розтрубною шийкою і пружковою орнаментацією (рис. 2, 10, 13). Цікаво, що крім характерних відігну- тих вінець у колекції із нижнього шару Пла- нерського виявлено форми посуду з досить виразним різким зламом тулуба в середній частині, а також товсті фрагменти стінок, що тоншають при переході до вигину на шийку зі збереженням своєрідного уступу (рис. 2, 13), що чітко зафіксовано і на кам’янці. останнім часом В.о. колотухін дуже корек- тно зауважує, що матеріали нижнього горизонту Планерського (розкоп 1 його розкопок 1978 р.) ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 328 усе ж видаються катакомбними, а «відсутність хронологічного стику між двома комплексами є очевидною, і багатопружкова атрибуція ранніх матеріалів не без суперечностей» (колотухин 2003, с. 50). отже, ми вкотре стикаємося з проб- лемою невдалої назви «культура багатопружко- вої кераміки», на чому постійно наголошують дослідники (отрощенко 2001, с. 81). По-пер- ше, ніхто ніколи не відносив нижній горизонт Планерського до культури багатопружкової ке- раміки. Йдеться про окреме культурне явище з незначними варіаціями у розумінні о.Є. кислого чи г.М. тощева. До того ж, «відсутність хро- нологічного стику» не може бути очевидною з багатьох причин. так, матеріали розкопу 2, що, за словами В.о. колотухіна, «класично» багато- пружкові, в абсолютно переважній більшості дають форми кераміки, похідні від катакомбної, чи просто продовжують нижній горизонт посе- лення Планерське. Для того щоб переконатися у цьому, досить переглянути звіт В.о. колоту- хіна за 1978 р. (колотухин 1979, рис. 101—105). Дослідник писав, що хоча орнамент кераміки із розкопу 1 і видається йому пізньокатакомб- ним, але в тих самих штиках є уламки багато- пружкового посуду, «характерного для розкопу 2 і поселення кам’янка у східному криму» (там само, с. 39). Звичайно, можливе «механіч- не змішування» матеріалів (колотухин 2003, с. 50), однак на поселенні кам’янка також просте- жується ця традиція і не лише на керамічному матеріалі. Ще на польових матеріалах 1980 р. доведено, що будуючи житло верхнього горизон- ту, кам’янці детально враховували планіграфію будівель нижнього горизонту, зокрема вхід до жител різних горизонтів, а також сміттєві ями розташовували в одному місці (кислый 2002, с. 114). у випадку із кам’янською культурою ці деталі дають змогу дослідникам, які займаються проблемою переходу від ранньої до середньої бронзи, вивчати регіональні особливості періо- ду трансформацій. Проте керамічний комплекс Планерського i не є абсолютним аналогом кам’янки. так, вплив катакомбної культури на Планерське з самого початку його існування був більш значним, ніж на деякі інші поселення культури. кераміка Пла- нерського, у тому числі й рання, більш багата за декором — 88 % посуду орнаментовано, 74 % з якого прикрашено валиком, проти 55 і 33 % відповідно на кам’янці (див. таблицю). навіть порівняно з близькими за часом і територіально поселеннями алчак-кая і слюсаревим (63 і 78 % орнаментованої кераміки) Планерське виглядає яскравіше. Як було зазначено, на кам’янці, глей- ках, Маяці i і ii виявлено менше посудин гори- зонтальних пропорцій. Зауважимо, що ця різниця в керамічному комплексі пам’яток, що порівню- ються, може виглядати ще різкіше, тому що до iii типу посуду із Планерського (24,7 %) (див. таблицю), крім інших форм (миски, банки тощо), належать посудини маловиразних форм із неви- соким вінцем — сплощеним зверху або різко відігнутим, заокругленим. Імовірно, багато таких посудин мали округлий тулуб. на поселенні Планерське посуд катакомбного вигляду, як правило, більш багато орнаментова- ний саме пружковим орнаментом, іноді у сполу- ченні з прокресленим, рідше — шнуровим. тут не знайдено посуду із закраїнами — внутрішні- ми виступами на шийці для утримання кришки, відомими у різних варіаціях (виступи біля краю вінця і на вигині шийки, з отворами, не суцільні по колу, а лише ділянками і т. д.) на всіх інших планомірно розкопаних пам’ятках кам’янської культури (рис. 2, 18, 23). також не виявлено ха- рактерних посудин бахмуцько-донецьких варіа- цій із прямою або злегка відхиленою средньо- високою шийкою й округлими, на 1/3 висоти горщика, піднятими плічками (рис. 2, 14). на поселеннях кам’янка й Маяк такі посудини переважно не мають пружкової орнаментації і рідко трапляються, тоді як їх близькі аналоги в донецькій катакомбній культурі різноманітно орнаментовані, у тому числі й пружком, і «на- лежать до найбільш розповсюдженого» посуду нижньодонських пам’яток (Братченко 1976, с. 36). крім того, своєрідність Планерського ви- являється у тому, що це поселення не мож- на назвати ані глибинним, ані степовим, хоча воно й розташоване на відстані від узбережжя моря. у колекції знахідок із кам’янки, Маяка, глейок, алчак каї багато рибальських грузил, здебільшого зроблених із морської гальки. на поселенні алчак кая біля стіни одного з жител в акуратно викопаній ямці розміром 0,3 × 0,3 м, завглибшки 0,5 м виявлено скарб із 13 грузил характерної підовальної форми з виїмками для прив’язування. Ці грузила, мабуть, використову- вали в конструкції однієї, досить великої рибаль- ської снасті. одне грузило походить із поселення слюсареве (Яковенко 1967). Під час розкопок Планерського i таких знахідок не зафіксовано. Ймовірно, це поселення пов’язувало широкий світ степів, жителів передгір’я та прилеглого уз- бережжя моря, де повинні були розташовуватися поселення-супутники, що може слугувати пояс- ненням, чому мешканців самого Планерського так мало цікавили морські промисли. нарешті, Планерське вирізняється більш великими і по- тужними порівняно з іншими кам’янськими по- селеннями кам’яними спорудами. Звичайно, проводячи аналогії між кам’янсь- кою культурою й культурами Північного кавка- зу й нижнього Дону, з вищезазначених причин ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 3 29 спочатку більшу увагу звертали на подібність варіантів кераміки саме першого типу, прикра- шеної переважно пружковим орнаментом. Потім з’ясувалося, що кераміка з наліпною орнамента- цією входить не лише до складу комплексів куль- тури багатопружкової кераміки, але й катакомб- них культур, а серед розмаїтості форм виділяється ріпоподібний посуд, який є сполучною ланкою у типології кераміки двох регіонів. кам’янська кераміка близька не стільки до класичної ріпо- подібної, скільки до окремих форм батуринсь- кого варіанта катакомбної культури (рис. 3). З іншого боку, до ріпоподібного посуду східного криму ближча не північнопричорноморська ке- раміка (Матвіївка—Південний Буг, Богданівка— Присамар’я), а саме степова прикубанська — з досить широкою горловиною, роздутим тулубом, присадкувата, зі сплощеним широким дном. Цей момент певною мірою розділяє кам’янку і Штур- мове, представлені посудини з якого вузькодонні, з добре профільованою придонною частиною, що ближче до форм Присамар’я. Зазначимо, що, відповідно до звіту о.Я. савелі (савеля 1981), один із горщиків із Штурмового, уламок якого перекривав поховання людського черепа в іншо- му горщику, мав бортик-виступ при переході від шийки до тулуба. Ця деталь нагадує аналогічні особливості кам’янської кераміки (рис. 2, 13). у звіті також зазначено факт зв’язку виявленого керамічного матеріалу з кавказом, що, на нашу думку, важливо. За матеріалами степової кримської катаком- бної культури, аналогії ріпоподібному посуду поки не виразні. З Прикубанням у кам’янської кера-міки збігаються також прийоми оброб- ки поверхні. Деякі посудини згаданих форм із алчака і кам’янки підлисковані (рис. 2, 17), що спостерігається також у степах Прикубан- ня (трифонов 1991, с. 142, 154, 157). Імовірно, звідти ж походять найближчі аналогії ріпо- подібним горщикам із внутрішньою закраїною — упором для кришки (Марковин 1960, с. 36, рис. 7, 37). на наш погляд, у східному криму ця деталь різноманітніша і простежується чіткіше (рис. 2, 18, 20, 23). характерним є оформлення країв вінець товстостінних великих посудин зі слюсаревого, кам’янки, алчака, Планерського: нависання «комірцем» зовні (верхній шар) чи сплощення зверху з нависанням усередину або одночасно й назовні (нижній шар) (рис. 2, 21, 22). Ще одна група посуду, близька до прикав- казьких, — циліндрошиї корчаги з більше або менше відігнутими вінцями і «стягненою» гор- ловиною — відома як на сході (кам’янка), так і на заході (алчак кая) ареалу поширення кам’янськой культури (рис. 3, 5, 6). Посуд із поселення кам’янка, як правило, прикрашено наколами, насічками або прорізним орнаментом, а з посе- лення алчак — трикутниками, виконаними наліпленими пружками. Зовнішня поверхня виробів чорного або сірого кольору, іноді за- лискована (рис. 2, 17, 18). Подібний посуд із Прикубання (трифонов 1991, с. 142, рис. 20, 40, 42) виявлено у похованнях пізнього періоду розвитку місцевої катакомбної культури, датова- ної хvІІ—Xv ст. до н. е. Власне, зазначені ріпо- подібні горщики складають інвентар середнього й пізнього (за В.а. трифоновим) етапів цієї само культури (там само, с. 142, рис. 20, 26, 38, 41, 50). таким чином, з огляду на різноманітні типи катакомбноподібного посуду кам’янських посе- лень, який переважає, найбільш повні й чіткі аналогії знайходимо на сході й північному сході, а не на заході — в криму. Імовірно, тут потрібно говорити не просто про однобічні впливи, а про взаємовпливи. Зва- жаючи на розташування кам’янських поселень, мешканці сприймали різноманітні традиції, але в силу особливостей життєдіяльності (приміром, освоєння моря) їх культура не могла не бути при- вабливою для власне степовиків. Залишається нез’ясованим питання щодо Рис. 3. кераміка ріпоподібних та близьких типів Східно- го Криму: 1, 6, 7 — кам’янка; 2—4 — алчак кая; При- кубання: 8—9 — ст. анапська; 10 — армавір; 11—12 — ст. новокорсунська; 13—14 — армавір; Присамар’я: 15—16 — Богданівка; Південного Бугу: 17 — Матвіївка; Південно-Західного Криму: 18—19 — Штурмове ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 330 ранньої традиції побутування на кам’янських поселеннях посуду s-подібного профілю, як правило, без різкого зламу тулуба і пишного пружкового орнаменту. Цілком імовірно, що цим елементом кам’янську культуру могли зба- гатити саме північно-східні зв’язки. одна з най- цікавіших аналогій — із посудом бахмутського типу — показує напрям контактів, де звичай- ною є кераміка струнких пропорцій. Це райо- ни поширення середньодонської катакомбної культури. саме округлість корпуса більшості кам’янських посудин i типу (див. таблицю), у тому числі «витягнутих», змушує звернути увагу також на північнокавказьку культуру степового Прикубання, для якої така кераміка характерна на всіх етапах розвитку (Марковин 1960, с. 120, рис. 50, 3, 4, 18, 28) і є продовженням традицій, можливо ще майкопських, прикрашати (порівня- но рідко) посуд вертикальних пропорцій зі зву- женим дном одним пружком біля основи шийки (Днепровский 1991, с. 7, рис. 3, 7). с.н. Братченко зауважив такий, на перший погляд, анахронізм: на бахмутському посуді уперше з’являється пружковий пасок в основі шийки — орнаментальний прийом, дуже поши- рений в епоху пізньої бронзи (Братченко 1976, с. 60). кам’янська кераміка також має подібну орнаментацію, яка на бочкоподібному посуді закономірно переростає у дуже близьку зруб- но-сабатинівській (гершкович и др. 1989; кис- лый 1991, с. 109, рис. 2, 2, 8). отже, кам’янські пам’ятки, поряд із пам’ятками культур Подон- ня й Прикубання, належать до території досить раннього побутування кераміки s-подібного профілю. у поширенні цієї традиції відому роль зіграли контакти з Доном та кубанню, а також водними шляхами через керченську протоку. Ймовірними є подальші підтвердження того, що жителі кам’янських поселень були знайомі з більш віддаленими землями, ніж території, що безпосередньо прилягають до східного криму. Це доводить не лише кераміка певних типів, яка вводить досліджувані пам’ятники до кола культур, що активно сприймали різноманітні нововведення, але й інші знахідки. у 1981 р. на поселенні кам’янка виявле- но знаряддя для обробки шкіри — скам’янілу стулку мушлі Carbicula із нанесеними по краю зубчиками. Виріб досить звичний для поселень епохи бронзи, але незвичною виявилася сама раковина молюска, не поширеного в акваторії керченської протоки. Це давній вимерлий прі- сноводний вид, що жив у гирлах великих рік Північно-Західного Причорномор’я, швидше за все, в гирлі Дунаю 5 . Якщо знахідки ріпо- подібного посуду в Подніпров’ї і Південному Побужжі безпосередньо пов’язані з подібною ке- рамікою Північного кавказу (Марина и др. 1989, с. 51; никитин 1989, с. 140), то, можливо, шляхи її розповсюдження збігалися з тими, якими, але у зворотному напрямі, в кам’янку потрапила стулка мушлі. Відомо, що пересування із кри- му в райони пониззя Дніпра — Південного Бугу в певний період ii тис. до н. е. було полегшене наявністю сухопутного мосту від Бакальської коси до Джарилгачу (невесский 1967, с. 227). Звідси чіткі «інгульські» мотиви на катакомбній кераміці, як-от «амфорка» з пружками із с. Да- леке (колтухов и др. 1994, рис. 48, 3) Північно- Західного криму. рідкісна знахідка з кам’янки — роговий дис- коподібний псалій із шипами — застосовували, як це надійно встановлено завдяки синташтсь- ким комплексам (псалії, кінські кістяки, колісни- ця), в упряжі під час спорядження бойових коліс- ниць. Зрозуміло, що за звичайних обставин або у випадку мирних взаємин потреба в таких виро- бах була мінімальною. До того ж, дископодібні псалії — досить складні й дорогі вироби, які у побуті, зазвичай, заміняли більш простими при- стосуваннями. Можна погодитися з висновком, що широке застосування колісниць (для тери- торії Північного Причорномор’я це стає все оче- виднішим фактом) потребувало стандартизації виробів, високопрофесійної майстерності, пев- ного рівня організації виробництва, можливих в умовах системи господарювання близькосхідних рабовласницьких держав. крім того, колісниці застосували у випадку кон-фліктів, принаймні між рабовласницькими державами й союзами племен Близького сходу, що консолідувалися (кожин 1985, с. 176—177). отже, маємо протиріччя: з одного боку, перед- бачається, що джерела інновацій у використанні коня й колісниць мали бути в степах, а з іншого — усе замикається на близькосхідних цивіліза- ціях. Це протиріччя усувається, якщо сприймати культури північнопричорноморських степів епо- хи бронзи не якимись надзвичайно розвиненими і не примітивними, а саме такими, якими є біль- шість культур протокочівницького світу (кислый 2002а, с. 272—282). типологічна близькість металевих, кістяних і рогових дископодібних псаліїв із сирії, гази, Мікен і Північного Причорномор’я є прямим свідченням уніфікації і стандартизації виробів на дуже широких просторах Євразії. навряд чи це було б можливо, якби протокочівницький світ Північного Причорномор’я не потребував нововведень. Імпульси до виробництва псаліїв певного типу, якщо вони йшли зі степу і були підкріплені високорозвиненим виробництвом 5 Визначення кандидата біологічних наук, завідувача відділу азово-Чорноморського нДІ рибного госпо- дарства й океанографії о.г. рубінштейна (м. керч). ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 3 31 Близького сходу, не згасаючи з Xvii до Xiv ст. до н. е. (Черняков 1983, с. 33), не могли реалізу- ватися без прямих контактів населення. Досить могутні, конструктивно складні оборонні спо- ру-дження лівенцівки й каратаєвого, вали на кам’-янці, відзначені В.В. Веселовим (рыбалова 1974, с. 19), — факти такого стану суспільства, за якого воно було здатне консолідуватися для ефективних бойових дій. разом із тим наявні дані про життєдіяльність близькосхідних про- токочовиків (у тому числі відповідно до книг старого Запові-ту) з їх тимчасовими перекочів- ками, періодичними осіданнями на землю, змі- ною напрямів діяльності (мирна праця, грабун- ки, оборона і напад), плавленням міді й литтям виробів у напівстаціонарних умовах табірного життя радикально нічим не відрізняються від даних про племена Північного Причорномор’я. Матеріальна культура власне кочівників пус- тель і напівпустель Близького сходу виглядає досить бідно (Вулли 1986, с. 78—79). основна розбіжність — рівень активного контакту з роз- виненими містами-державами сходу. Проте саме типологія дископодібних псаліїв показує, що цю останню умову войовничі степовики з Північного Причорномор’я переборювали неодноразово. Яку роль у таких подіях могли відігравати жителі селищ типу кам’янки? Чітку типологію дископодібних псаліїв із датуванням етапів їх розвитку запропонувала о.Є. кузьміна. утім позиція авторки типологічної схеми в одному питанні здається не зовсім логічною. Якщо до- слідниця погоджується з тезою більшості науков- ців щодо близької подібності кістяних із шипами і литих близькосхідних псаліїв (кузьмина 1980, с. 16), то незрозуміло, чому останні виокремлено із запропонованої типології? І.т. Черняков зазна- чив безпосередній типологічний взаємозв’язок без опосередкованих варіантів кам’янського і близь- косхідних псаліїв (Черняков 1983, с. 40, рис. 3, 8, 22). у випадку датування псалія із гази Xvii ст. до н. е. (там само, с. 33) кам’янську знахід- ку можна порівнювати з ними також і за часом найранніших із потенційно можливих контактів. Цього не виключає і схема о.Є. кузьміної, але з паралельним раннім датуванням псалія із по- селення Баланбаш абашівської культури. Щодо останнього є певний сумнів. Ґрунтуючись на типології дослідниці, а також з огляду на піз- ніше датування абашівських старожитностей в особливостях баланбашівського псалія можна вбачати дериваційні елементи, які визначили варіантність псаліїв типу утєвки й кондрашівки, а також абашівських із виступними трикутними планками (кузьмина 1980, с. 16). судячи зі знахідок дископодібних псаліїв, кавказ певною мірою залишався осторонь взаємо- контактів північних степів і сходу так само, як і території на південь від Дунаю не здаються за результатами картографування цих знахідок проміжною ланкою між півднем східної Євро- пи й середземномор’ям (Чередниченко 1976, с. 147—148). очевидно, кавказ був особливим світом у відносинах зі степовиками, жителями північніших або східніших територій. крім того, кавказ виробляв свої оригінальні типи метале- вих псаліїв. Для з’ясування ситуації, що склалася з по- ширенням дископодібних псаліїв, застосуємо геополітичний аналіз (рис. 4). З огляду на вище- за-значені фактори взаємозв’язків поселень кер- ченської протоки з Подонням, де виявлено серію знахідок дископодібних псаліїв, Подніпров’ям і Передкавказзям, а також фактор зміни гідро- графії Північно-Західного й східного криму, відсутність зручних місць для поселень/сто- янок на протилежному кам’янці кавказькому березі протоки одержимо картину перетинання (доцентровості) багатьох взаємодіючих саме в східному криму. З урахуванням мінусових «мертвих зон» кавказу, Південного Подунав’я і Фракії, моменту посиленого, так званого гравіта- ційного тяжіння Близького сходу виходить, що поселення кам’янка розташовано практично в центрі реконструйованих подій. Відкритим залишається питання про похо- вання кам’янського типу. Зважаючи на добру археологічну обстеженість території керченсь- кого півострова, можна припустити, що кам’- янський обряд поховань був безкурганним, але Рис. 4. Поселення кам’янка у системі контактів тери- торій, де було знайдено дископодібні псалії із шипами, а також близькі аналогії: 1 — газа; 2 — рас Шамра; 3 — каковатос; 4 — Мікени; 5 — тосег; 6 — Фюзешабонь; 7 — Ватіна; 8 — трушешти; 9 — кирломанешти; 10 — Монтеору; 11 — ульмени; 12 — кам’янка; 13 — трах- темирове; 14 — Поляни; 15 — кондрашівка; 16 — от- рожка; 17 — староюр’єве; 18 — суруш; 19 — утевка; 20 — Баланбаш; 21 — тавликаєве iv; 22 — алакуль; 23 — синташта; 24 — тасти Бутак; 25 — Петрівка iv; 26 — но- вонікольське. стрілками показано напрямки контактів ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 332 зберігав деякі риси катакомбного. З огляду на це цікавим є ґрунтовий катакомбний могиль- ник Штурмове під севастополем (савеля и др. 1990, с. 59), який хоча й територіально далекий від кам’янської культури, пов’язаний із нею хронологічно, а також низкою спостережень. так, за словами В.Д. рибалової, на північний захід від поселення Чалки під горою на пла- то до розбивки винограднику спостерігали- ся кам’яні кромлехи, пов’язані, відповідно до знахідок підйомного матеріалу, із можливим могильником кам’янського типу. Проте у ціло- му необ-хідно зважати на можливість простої стадіальної подібності: кераміка зі Штурмового ще більше, ніж до кам’янської, подібна до кера- міки з пізньокатакомбних поселень Південно- го Бугу й поховань Присамар’я. очевидно, що кам’янська культура має якесь відношення до виявлених курганних поховань керченсько- го півострова у кромлехах (отрощенко 2001, с. 108). окремі знахідки кам’янських поховань у тій місцевості — Іллічівка (корпусова и др. 1999, с. 42—49), аджимушкай, акташ, де не- звично було б бачити великі кам’янські посе- лення, але де є стоянки кам’янської культури (ІІІ тип поселенських пам’яток), ще раз дово- дять, що власне могильник цієї культури ще не знайдено, отже, процеси перехідного часу, по- яву рухомого й активного щодо етногенезу на- селення вивчати досить важко. г.М. тощев і о.Я. савеля інтерпретують Штур- мове і як власне кам’янсько-лівенцівський могиль- ник, який за низкою ознак можна зіставити з по- хованнями пізньокатакомбного типу (савеля и др. 1990, с. 60), і як пам’ятку з «власне катакомбними рисами» й елементами, що пізніше розвинулися «...у пам’ятках кам’янської групи», оскільки воно багато в чому однотипне з нижнім шаром Пла- нерського (савеля и др. 1992, с. 127). саме така характеристика Штурмового й визначає єдність Планерського — від верхнього шару до нижньо- го. у результаті г.М. то-щев (тощев 1996, с. 80) дійшов висновку, що Планерське, як і кам’янські пам’ятки в цілому, належать до однієї культури з чіткими катакомбними традиціями. отже, і територіально, і за своєю матеріаль- ною культурою, і за способом життєдіяльності населення, яке залишило пам’ятки типу кам’янки, було окремим культурним утворенням, генетичні зв’язки якого сягають щонайменше культур ранньо- катакомбного часу. До того ж катакомбну культуру традиційно вважають спільністю з низкою само- стійних культурних утворень. у пізньокатакомбний час населення кам’янських поселень вступає у коло відносин, що, розвиваючи старі традиції, простира- лися до районів Близького сходу. Причому саме кам’янське поселення в силу свого особливого географічного розташування відігравало роль фор- посту і перевалочного пункту. Порівняна бідність матеріальної культури у цьому випадку не дивна, адже аналогічна ситуація характерна для усього світу культур, близьких до протокочівницьких ii тис. до н. е., незважаючи на їх рівень контактів із провідними центрами цивілізації. катакомбне підґрунтя простежується на всіх кам’янських пам’ятках, але характер їх культур- них нашарувань не дає підстав для поділу на суто катакомбні чи виключно багатопружкові. стійкість і своєрідність характеру кам’янської культури визначили її хронологічні межі: ми дотримуємося раніше висловленої думки, що протягом тривалого часу вона співіснувала з катакомбною культурою і зникла в період при- пинення активних контактів через протоку — у хv—Xiv ст. до н. е. 6 . характерні риси кам’янської культури:  її можна розглядати як давню місцеву культуру, що поєднувала кілька світів і тради- цій — мешканців криму, Подніпров’я, Подон- ня, Північного кавказу, Північно-Західного Причорномор’я;  населення будувало житла та споруди, мак- симально пристосовані до потреб часу та сере- довища існування, — легкої конструкції, не за- глиблені або вкрай незначно заглиблені в землю з кам’яним обкладенням знизу, навіси на стов- пах; споруджувало (можливо, вперше в криму) досить потужні підпірні стінки й еспланади на схилах (кислый 1991, с. 106—109), а ймовірно, і захисні споруди;  поселення були розташовані біля доріг і вод- них (морських) шляхів і характеризувалися досить розвиненою культурою моревикористання, розвит- ком землеробства й скотарства;  у цій культурі своєрідно консервувалися риси катакомбної культури, навіть ямної, кемі- обінської та типу глейок ІІ у час появи пам’яток культури багатопружкової кераміки; найхарактерніша форма керамічних посудин — округлобока. При цьому посуд горизонтальних пропорцій часто мав різко відхилені вінця, а по- суд вертикальних пропорцій — бочкоподібний тулуб. Від культури багатопружкової кераміки кам’янську культуру відрізняє нечисленність горщиків чітко зламаного профілю, бідність ор- наментації, зокрема і пружкової, наявність залис- кованої кераміки, оригінальні форми посуду, що є трансформацією традицій катакомбних чи, знач- ною мірою, самобутніх, таких як керамічні фор- ми з внутрішнім виступом. Вдячний В.Д. Рибаловій, В.О. Колотухіну, Г.М. Тощеву, Л.Г. Мацкевому, С.Г. Колтухову, В.К. Голенко за надану можливість працювати з матеріалами їхніх досліджень. 6 Зазначимо, що існує нагальна потреба у створенні проекту системного відбору матеріалів різних культур енеоліту—бронзи україни для палеомагнітного дату- вання й опра-цювання отриманих результатів. ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 3 33 Братченко С.Н. нижнее Подонье в эпоху средней бронзы. — к., 1976. Братченко С.Н. каменско-ливенцовская группа памятников // археология украинской сср. — к., 1985. — т. 1. Брюсов А.Я. экспедиция гиМ 1948 г. отчет // архив иа ран. — Д. 214. Веселов В.В. стоянки эпохи бронзы на керченском полуострове близ поселков каменка, глейки, Маяк // история и археология древнего крыма. — к., 1957. — с. 35—38. Вулли Л. Забытое царство. — М., 1986. Генинг В.В., Корпусова В.Н. археологические памятники крымского Присивашья. курганы у с. Богачевка. — к., 1989. Гершкович Я.П., Кислый А.Е. о некоторых особенностях керамики каменско-ливенцовской культурной группы: тез. докл. семинара «Проблемы охраны и использования памятников археологии в Донбассе». — Донецк, 1989. — с. 46. Днепровский К.А. серегинское поселение эпохи средней бронзы // Древности северного кавказа и Причерномо- рья. — М., 1991. — с. 3—7. Зенкович В.П. Берега Черного и азовского морей. — М., 1958. История Древнего Востока. — М., 1988. — Ч. 2. Кислый А.Е. работы керченского историко-археологического музея // археологические открытия 1981 г. — М., 1983. — с. 298. Кислый А.Е. раскопки поселений камянка и алчак-кая // археологические открытия 1985 г. — М., 1987. — с. 328. Кислый А.Е. некоторые особенности строительной техники и особенности среды обитания в эпоху средней бронзы // Древности степного Причерноморья и крыма. — Запорожье, 1991. — Вып. 2. — с. 105—110 . Кислый А.Е. Поселения моряков хvii—Xv вв. до н. э. в Восточном крыму // северо-Восточное Приазовье в системе евразийских Древностей: Материалы междунар. конф. — Донецк, 1996. — Ч. 1. — с. 53—55. Кислый А.Е. каменская культура Восточного крыма // наук. праці Запоріз. держ. ун-ту. — 2000. — Вип. 9. — с. 205—227. Кислый А.Е. Жилища разных горизонтов поселения каменка и вопросы относительной хронологии // старожитності степового Причорномор’я і криму. — Запоріжжя, 2002. — Вип. 10. — с. 110—117. Кислый А.Е. Восточное средиземноморье и крым во ii тыс. до н. э.: параллели // крымский архив. — симферополь, 2002а. — Вып. 8. — с. 272—282. Кислый А.Е. об относительной хронологии каменско-ливенцовских памятников. тез. докл. всесоюзн. семинара «Проблемы изучения катакомбной культурно-исторической общности». — Запорожье, 1990. — с. 21—22. Кожин П.М. к проблеме происхождения колесного транспорта // Древняя анатолия. — М., 1985. Колотухин В.А. отчет об археологических раскопках в зоне строительства водовода Феодосия — судак в 1978 г. — симферополь, 1979. Колотухин В.А. Многослойное поселение в Юго-Восточном крыму // са. — 1983. — № 1. — с. 270—281. Колотухин В.А. горный крым в эпоху поздней бронзы — раннем железном веке. — к., 1996. Колотухин В.А. Поздний бронзовый век крыма. — к., 2003. Колтухов С.Г., Кислый А.Е., Тощев Г.Н. курганные древности крыма. — Запорожье, 1994. Корпусова В.Н., Ляшко С.Н. Погребение эпохи бронзы с глиняными модельками колес у с. ильичево в крыму // старожитності Північного Причорномор’я і криму. — Запорожье, 1999. — Вип. 7. — с. 42—49. Кругликова И.Т. Поселения эпохи бронзы и раннего железного века в Восточном крыму // са. — 1995. — № 24. — с. 74—92. Кузьмина Е.Е. еще раз о дисковидных псалиях евразийских степей // ксиа ан ссср. — 1980. — Вып. 161. — с. 8—21. Лесков А.М. об остатках таврской культуры на керченском полуострове // са. — 1961. — № 1. — с. 258—261. Лесков А.М., Збенович В.Г. археологические разведки на керченском полуострове в 1959 году // археология и история Боспора. — симферополь, 1962. — Вып. 2. — с. 265—267. Лесков А.М. кировское поселение // Древности Восточного крыма. — к., 1970. Марина З.П., Фещенко Е.Л. новые погребения манычского типа в Днепровском левобережье // Проблемы архео- логии Поднепровья. — Днепропетровск, 1989. — с. 50—60. Марковин В.И. культура племен северного кавказа в эпоху бронзы. — М., 1960. Масленников А.А. каменные ящики Восточного крыма. — М., 1995. Масленников А.А. Варвары, греки и Боспор киммерийский до геродота и при нем // Древности Боспора. — М., 2001. — Вып. 4. — с. 291—324. Невесский Е.Н. Процессы осадкообразования в прибрежной зоне моря. — М., 1967. Нечитайло А.Л., Рунич А.П. новое звено в системе контактов украины и кавказа в эпоху бронзы // Проблемы археологии Поднепровья. — Днепропетровск, 1985. — с. 72—89. Никитин В.И. Матвеевка i — поселение катакомбной культуры на Южном Буге // са. — 1989. — № 2. — с. 135—140. Отрощенко В.В. Проблеми періодизації культур середньої та пізньої бронзи півдня східної Європи (культурно- стратиграфічні зіставлення). — к., 2001. ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 334 Рыбалова В.Д. Поселение камянка в Восточном крыму // археологический сборник государственного эрмита- жа. — 1974. — Вып. 16. — с. 19—49. Савеля О.Я. отчет севастопольской охранно-новостроечной археологической экспедиции о полевых исследованиях в 1981 г. в зоне новостроек // научный архив иа нан украины. — 1981/147. — № 20290. Савеля О.Я., Тощев Г.Н. Могильник Штурмовое каменско-ливенцовского типа в крыму. тез. докл. семинара «Про- блемы изучения катакомбной культурно-исторической общности». — Запорожье, 1990. — с. 59—60. Савеля О.Я., Тощев Г.Н. Могильник Штурмовое эпохи средней бронзы // Древности степного Причерноморья и крыма. — Запорожье, 1992. — Вып. 3. — с. 122—127. Тощев Г.Н. катакомбные памятники крыма // Древности степного Причерноморья и крыма. — Запорожье, 1990. — Вып. 1. — с. 116—127. Тощев Г.Н. культуры эпохи бронзы крымского полуострова // северо-Восточное Приазовье в системе евразийских древностей: Материалы междунар. конф. — Донецк, 1996. — Ч. 2. — с. 79—81. Трифонов В.А. степное Прикубанье в эпоху энеолита — средней бронзы // Древние культуры Прикубанья. — л., 1991. — с. 92—166. Чередниченко Н.Н. колесницы евразии в эпоху средней бронзы // энеолит и бронзовый век украины. — к., 1976. Черняков И.Т. Древнейшие металлические псалии позднебронзового века в северном Причерноморье // Материалы по археологии северного Причерноморья. — к., 1983. — с. 32—46. Щепинский А.А. красные пещеры. — симферополь, 1983. Яковенко Э.В. отчет об археологических работах // научный архив иа нан украины. — 1967/32-а. Одержано 19.04.2005 А.Е. Кислый осноВные Черты каМенскоЙ культуры ВостоЧного крыМа еще в 30—40 гг. прошлого века исследователи (П.М. Заболоцкий, о.М. Бадер, о.Я. Брюсов), познакомившиеся с памятниками каменского типа (более позднее определение В.Д. рыбаловой), считали возможным говорить об от- дельной археологической культуре. с.н. Братченко объединял в единую группу каменско-ливенцовские поселения крыма и нижнего Дона. накопление полевых материалов и их анализ (В.Д. рыбалова, В.а. колотухин, а.е. кислый, г.н. тощев) послужили основой для изучения своеобразия процессов развития местного населения Восточного и Юго-Восточного крыма в Xviii—Xv вв. до н. э. керамические комплексы свидетельствуют о связях каменской культуры с катакомбной, а также о переживании традиций периода бытования ямной и кеми-обинской культур, близости культуры многоваликовой керамики; находки в целом свидетельствуют о разнонаправленных контактах, что совпадает с концепцией формирования подвижного социума культуры многоваликовой керамики. O.E. Kislyi Main FEaTUREs oF THE kaM’janskE CULTURE in THE EasTERn CRiMEa as early as in the 1930-40s the researchers (P.M. zabolotskiy, o.M. Bader, o.Ya. Bryusov) who took a closer look at the kam’janske type monuments (later definition by v.D. Rybalova) could refer to an individual archaeological culture. s.n. Brad- chenko combined kam’janske-Liventsovo settlements of Crimea and Lower Don River Region into one group. accumulation of field materials and their analyses (v.D. Rybalova, v.a. kolotukhin, a.E. kislyi, G.n. Toshchev) formed a basis for the study of the variety of processes of development of local population at the Eastern and southeastern Crimea in the Xviii- Xv cc. BC. Ceramics assemblages speak in favor of ties between the kam’janske culture and the catacomb culture, as well as of surviving traditions dating from the time of the Pit Grave and kemi-oba cultures, similarity of the poly-cordon ceramics culture; the finds as a whole testify to diverse contacts what agrees with the concept of formation of a mobile society of the poly-cordon ceramics culture.

Основні риси кам’янської культури Східного Криму

Репозитарії

Схожі ресурси