Поховання в контексті родинної релігії Херсонеса Таврійського
У статті розглянуто поховання як частину культів, що відправлялися в колі сім’ї в античному Херсонесі. За матеріалами некрополя виділено риси обряду, що засвідчують родинний характер поховального культу....
Збережено в:
| Дата: | 2006 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2006
|
| Назва видання: | Археологія |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199315 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Поховання в контексті родинної релігії Херсонеса Таврійського / Т.М. Шевченко // Археологія. — 2006. — № 3. — С. 44-53. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-199315 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1993152024-10-03T18:36:06Z Поховання в контексті родинної релігії Херсонеса Таврійського Шевченко, Т.М. Статті У статті розглянуто поховання як частину культів, що відправлялися в колі сім’ї в античному Херсонесі. За матеріалами некрополя виділено риси обряду, що засвідчують родинний характер поховального культу. В статье рассматривается погребение как часть культов, отправлявшихся в кругу семьи в античном Херсонесе. На основании анализа материалов некрополя выделены черты погребального обряда, свидетельствующие о семейном характере этого культа, а именно: его консервативность, неоднородность в рамках одного периода, устройство семейных усыпальниц, изображение членов семьи на надгробиях, наличие амулетов и оберегов, являющихся атрибутами верований узкого круга почитателей. In the article the burial is examined as a part of cults performed in the narrow circle of family members in ancient Chersonesos. Based on the analysis of necropolis materials, features of the funeral ceremony testifying the family nature of burial cult have been identified, namely, its conservatism, variety within one period, arrangement of family burialvaults, depiction of family members on the gravestones, presence of amulets as attributes of the narrow circle of worshippers. 2006 Article Поховання в контексті родинної релігії Херсонеса Таврійського / Т.М. Шевченко // Археологія. — 2006. — № 3. — С. 44-53. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199315 uk Археологія Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Шевченко, Т.М. Поховання в контексті родинної релігії Херсонеса Таврійського Археологія |
| description |
У статті розглянуто поховання як частину культів, що відправлялися в колі сім’ї в античному Херсонесі. За матеріалами некрополя виділено риси обряду, що засвідчують родинний характер поховального культу. |
| format |
Article |
| author |
Шевченко, Т.М. |
| author_facet |
Шевченко, Т.М. |
| author_sort |
Шевченко, Т.М. |
| title |
Поховання в контексті родинної релігії Херсонеса Таврійського |
| title_short |
Поховання в контексті родинної релігії Херсонеса Таврійського |
| title_full |
Поховання в контексті родинної релігії Херсонеса Таврійського |
| title_fullStr |
Поховання в контексті родинної релігії Херсонеса Таврійського |
| title_full_unstemmed |
Поховання в контексті родинної релігії Херсонеса Таврійського |
| title_sort |
поховання в контексті родинної релігії херсонеса таврійського |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2006 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199315 |
| citation_txt |
Поховання в контексті родинної релігії Херсонеса Таврійського / Т.М. Шевченко // Археологія. — 2006. — № 3. — С. 44-53. — укр. |
| series |
Археологія |
| work_keys_str_mv |
AT ševčenkotm pohovannâvkontekstírodinnoírelígííhersonesatavríjsʹkogo |
| first_indexed |
2024-10-04T04:01:48Z |
| last_indexed |
2024-10-04T04:01:48Z |
| _version_ |
1811954541530185728 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 344
А.В. Буйских
к ВоПросу о ВреМени осноВаниЯ
херсонеса таВриЧеского
статья посвящена пересмотру даты основания херсонеса таврического во второй половине vi в. до н. э., пред-
ложенной Ю.г. Виноградовым и М.и. Золотаревым. В результате анализа основных показателей материальной
культуры — амфорной тары и расписной столовой керамики, среди которой отдельно рассмотрена привозная
ионийская и аттическая, с привлечением новейших датировок, установлено, что начало формирования массовой
керамической коллекции и начало жизни на памятнике относятся к первой четверти v в. до н. э. ранние погребения
городского некрополя датируются второй четвертью — серединой этого столетия. Значительный массив столовой
керамики, традиционно принимаемый за ионийскую полосатую, предложено определять как керамику ионий-
ского типа и относить ее к местному керамическому производству, имитировавшему привозные образцы.
у релігійній практиці давніх греків ушануван-
ня богів відбувалося на різних рівнях: родинно-
му, общинному, а іноді й інших груп, наприклад,
філи чи спеціально створеного релігійного об’єд-
нання (докл. див.: Фюстель-де-куланжъ 1903,
с. 104; Burkert 1985, р. 13). на кожному з цих
рівнів могли поклонятися тим самим божествам,
проводити схожі ритуали за участю тих самих
громадян та членів їхніх сімей. Відмінність по-
лягала лише в кількості та принципі спорідне-
ності учасників.
науковці наголошують на первинності ро-
динних культів щодо всіх інших, адже їх корін-
ня сягає набагато глибше, і вони зберігають
більш давні традиції релігійних практик (Фюс-
тель-де-куланжъ 1903, с. 23—24; Burkert 1985,
p. 95). Відповідно, цю сферу релігії найменше
© т.М. ШеВЧенко, 2006
ò.ì. Øåâ÷åíêî
Ïîõîâàííÿ â êîíòåêñò²
ðîäèííî¯ ðåë²ã²¯ õåðñîíåñà òàâð²éñüêîãî
У статті розглянуто поховання як частину культів, що відправлялися в колі сім’ї в античному Херсонесі. За мате-ріа-
лами некрополя виділено риси обряду, що засвідчують родинний характер поховального культу.
зафіксовано археологічно, історично та етног-
рафічно. родина мешкала в одному будинку зі
спільним вогнищем, яке мало і господарче, і сак-
ральне значення (див., напр.: Мещеряков 1980, с.
13). на цьому ґрунтувалися культи сім’ї, визна-
чалися коло й обов’язки учасників залежно від їх
позиції і статусу в сім’ї. культові дії, пов’язані з
найважливішими подіями в житті родини — на-
родженням, шлюбом та смертю — відбувалися
здебільшого в оселі.
родинні культи та обряди мають спільну ос-
нову — ідею циклічного продовження життя:
народження, шлюб, смерть, що змінюють одне
одного і створюють безперервність людського
існування. Дослідники часто вказують на взаємо-
зв’язок цих трьох елементів життя: наявність
рис одних ритуалів у інших. таким є, напри-
клад, зв’язок поховальної процесії із весільною
(Burkert 1985, p. 99), поховального інвентарю з
Bujskykh A.V.
To THE QUEsTion oF THE FoUnDaTion DaTE
oF TaURiC CHERsonEsos
The article is devoted to reconsideration of the foundation date of the Tauric Chersonesos at the second half of the 6th c.
BC, suggested by Yu.i. vinogradov and M.i. zolotaryov. Based on the analysis of the main indices of the material culture
such as amphorae and painted dinner ceramics, among which the imported ionic and attic items are separately examined
in the paper, the author using the recent dates has determined that the beginning of the forming of mass ceramic collection
and the beginning of life on the site date from the first quarter of the 5th c. BC. The early burials of the city necropolis
are dated from the second quarter – middle of the same century. The bulk of the dinner ceramics usually viewed as the
ionic striped is proposed to be defined as the ceramics of the ionic type and referd to the local ceramic production which
imitated the imported examples.
Я
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 3 45
весільними дарунками та символами готов-
ності до шлюбу (smith 1976, p. 68), уявлення
про осквернення під час народження та смерті
(Pomeroy 1997, p. 106), які зумовлювали пот-
ребу сакрального очищення від забруднення в
кожному з цих обрядів (smith 1976, p. 86—87)
тощо. таке взаємопроникнення елементів ри-
туалів, найважливіших у житті кожної родини
та всіх її членів, відбилося й на уявленнях про
згадані знакові події та їх значення. отже, уяв-
лення про потойбічний світ могли втілюватися
не лише в ритуалах, безпосередньо пов’язаних
із похованням.
Вшанування померлого чи «виконання дій
поховально-поминальної обрядовості», за визна-
ченням В.с. ольховського, відбувалося не лише
на місці могили (ольховский 1986, с. 65—76).
Дім, очевидно, теж був важливим осередком ри-
туалів, присвячених поклонінню родинним геро-
ям. Центральне місце оселі — домашнє вогнище
— було імітацією поховального вогню, їжа та
узливання — повторними дарами померлому.
Дарунки і молитви відроджували його присут-
ність у домі, наділяли його надприродною силою
задля опіки над живими. родинні культи, зокрема
поховальний, передавалися нащадкам і містили
риси більш давніх забутих вірувань і обрядів, уже
менш зрозумілих для сучасників.
так, традиції поховання були консерватив-
ними і відображали «не одночасний похованню
рівень розвитку суспільства, а відставання від
життя» (кызласов 1995, с. 101). тож, і щодо часів
Платона, і треба вести мову про визначальний
вплив звичаїв родини увлаштуванні поховально-
го ритуалу. традиції, практичне значення яких
із плином часу сучасники розуміли все менше
і менше, набували все більшої загадковості й
містичності. їх виконання перетворювалося на
неухильний обов’язок членів родини, при цьо-
му не допускалося упущення жодної деталі або
неточностей у виконанні обряду. сакралізува-
лися дії та предмети, пов’язані з похованням, а
також самі дійові особи на час виконання своїх
обов’язків щодо померлого родича.
оскільки формування поховальних традицій
відбувалось у такому порівняно вузькому колі,
варто враховувати можливість своєрідності
поховального культу в кожній родині. усталені
в межах сімейного кола обряди, особливості
яких зумовлені окремими випадками, що сто-
сувалися поховань, та відповідними уявлен-
нями про «своїх» померлих, були, очевидно,
відмінними в кожній родині. найретельнішим
збором інформації щодо поховального, як і ін-
ших родинних культів, можна виявити загальну
картину явища, тоді як уся варіативність, яка і
називатиметься свідченням вірувань, випада-
тиме з поля зору. Проте окремі спільні риси
як в обряді поховання, так і в зображеннях,
пов’язаних із ним, дають змогу виділяти певні
тенденції, загальні риси в уявленнях про потой-
бічний світ населення античного херсонеса.
традиції поховання в античному херсонесі
неодноразово привертали увагу науковців з ог-
ляду на постійне надходження нових знахідок
(косцюшко-Валюжинич 1902, с. 51—119; тах-
тай 1948, с. 19—43; стржелецкий 1969, с. 7—29;
Щеглов 1975, с. 109—116; Зубарь 1982; Зубарь,
ланцов 1987, с. 34—38). утім більш доклад-
но вивчалися самі артефакти, тоді як їх місце і
значення в контексті історії та культури поліса
окреслювалися доволі побіжно.
на основі всебічного аналізу поховальних
пам’яток дослідники реконструювали особливості
соціального та етнічного складу (капошина 1941,
с. 161—173; колесникова 1969, с. 29—44; ли-
павський 1988, с. 27—37; Зубар 1995, с. 137—146),
а також релігійного життя херсонеситів (Зубарь,
Мещеряков 1983, с. 96—114; Зубарь 1990, с. 61—
84). І лише в останні роки з’явилися узагальню-
вальні праці, в яких значну увагу приділено тео-
ретичному підґрунтю розуміння не завжди одно-
значних пам’яток, що дають цінну інформацію
стосовно релігійних уявлень населення поліса
(русяева, Зубарь 2004; Зубарь 2005).
оскільки в цій статті поховання в контексті
родинної релігії розглядалося дещо побіжно,
пропонується зробити це детальніше. у хер-
сонесі досі не знайдено матеріалів, які дали б
змогу з’ясувати, наскільки широке коло осіб за-
лучалося до поховального обряду. Для порівнян-
ня: в афінах класичного періоду закон заборо-
няв участь у поховальній процесії жінок, більш
віддалених, ніж троюрідні (Garland 2001, р. 22—
24). у хіосі закон дозволяв участь не більше
п’яти жінок-родичок, крім жінок-членів сім’ї
(Pomeroy 1997, р. 106). хоча жодних обмежень
щодо кількості чоловіків-учасників поховально-
го ритуалу не встановлювалося, все ж можна
стверджувати якщо і не про родинний (сімей-
ний), то родовий характер поховального культу.
адже, яка б кількість учасників не залучалася
до обрядів, принципом їхньої участі була крев-
на спорідненість.
навіть за тих рідкісних випадків, коли до похо-
вання видатних осіб у полісі долучалася вся общи-
на (Зубарь 2005, с. 425), навряд чи правильно було б
припускати, що поховання припиняло бути родин-
ною справою. адже проце-сійна хода до могили та
обряди на цвинтарі, за якими, дійсно, могли спос-
терігати усі охочі, не були єдиним етапом похован-
ня. Цим публічним діям біля могили передувала
ціла низка ритуалів, проведених у домі померлого
(докл. див.: Garland 2001, р. 13—16). не менш важ-
ливими були й поминальні ритуали, які відбувалися
і на цвинтарі, і біля домашнього вогнища. участь
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 346
усієї общини в таких діях, особливо зважаючи на
обмежений простір звичних місць їх проведення,
досить сумнівна.
стосовно того, що в херсонесі поховальний
культ, як і сам процес поховання, був справою
родини, дослідники майже одностайні 1 . Ці твер-
дження сприймаються як аксіома, і тому якщо й
обґрунтовуються, то лише непрямими доказами:
посиланнями на праці авторитетних дослідників
або аналогіями з інших античних центрів. отже,
варто докладніше проаналізувати, що саме дає
змогу робити такі висновки. Про належність по-
ховання до родинних культів можуть свідчити
наступні риси в поховальній традиції:
консервативність, непов’язаність з історич-
ними чи політичними змінами, що мали вплив
на общинні культи;
варіативність, неоднорідність поховального
обряду в межах одного періоду;
влаштування родинних усипальниць;
зображення членів родини на могильних
пам’ятниках;
наявність амулетів, оберегів, що були атри-
бутами вірувань вузького кола осіб.
Під консервативністю херсонеситів можемо
розуміти їхню стійкість щодо впливів як з боку
варварського оточення (рогов 1992, с. 38), так і
сусідніх античних центрів (Белов 1981, с. 167),
а також суворість поховальних норм. археоло-
гічно цей консерватизм виявляється в побуту-
ванні протягом тривалого часу окремих ознак
поховальних пам’яток, які нерідко переходили
з одного періоду в інший, а отже, були пережит-
ками, архаїзмами, адже всі інші сфери життя на-
селення поліса зазнавали змін.
Ця консервативність, своєрідна «відсталість»
випливає із порівняння окремих особливостей
поховань. наприклад, на відміну від некрополів
інших античних центрів, де спостерігається різ-
номаніття видів могил, у херсонеському до ел-
ліністичного періоду, безумовно, переважають
найпростіші, ґрунтові, поховання (рогов 1988, с.
189). Порівняно з іншими некрополями, у херсо-
неському довше — до початку елліністичної епохи
(липавський 1988, с. 28) — орієнтували похованих
головою на схід, як у пізніший час і отвори склепів
(ушаков 1995, с. 80). тут ще до першої половини
ІІІ ст. до н. е. існували скорчені поховання (Зу-
барь 1988, с. 54). у могилах знаходять дуже мало
супровідних речей, а в похованнях, датованих v—
iv ст. до н. е., їх взагалі майже немає. Простежено
стійке співіснування кремацій та інгумацій — тра-
дицій, що побутували до iv—v ст. н. е. (Зубарь
2005, с. 435), поховання дітей в амфорах тощо.
отже, з-поміж інших особливостей поховання в
херсонесі було збережено більш архаїчні риси,
давно забуті в античних центрах.
Подібні консерватизм і стійкість до впливів тим
більше вражають, зважаючи на жваві економічні
й політичні контакти херсонеса з довколишнім
світом, що є винятковою ситуацією для Північно-
го Причорномор’я (рогов 1992, с. 39). Цей факт
пояснюють ідеологічною консервативністю, що
ґрунтується на землеробських релігійних уявлен-
нях (липавский 1987, с. 100), несхильністю до змін
хтонічних культів загалом (Шевченко 2001, с. 41),
наявністю в поховальному обряді пережитків ро-
дового ладу (Зубарь 1980, с. 14).
Зазначене співвідноситься із сімейно-родо-
вою релігією, тобто культами, ритуалами, що
проводилися в межах родини як базової одини-
ці тради-ційного суспільства. Відповідно, більш
глобальні зміни, нові релігійні віяння найменше
торкалися способу життя в родинах і їх обрядів.
обряди відбивали своєрідну відповідальність
перед померлим родичем, предками, ухиляння
від якої суспільство карало щонайменше осудом.
ритуали набували статусу священнодійства, а їх
учасників вшановували як наближених до чогось
небуденного, потойбічного і на період поховаль-
них і поминальних обрядів вважали особливими,
«нечистими» (зважаючи на страх перед смертю
та невідомим) (Garland 2001, с. 43—47).
Подібний статус ніби сакралізував усі дії, які
проводили родичі щодо померлого. так, звичай-
не покладення тіла в могилу перетворювалось
на комплекс часто складних і тривалих об-
рядів, що супроводжувалися виявленням шани
померлому у спосіб, традиційний для певного
родинного кола. При цьому найпростіше слово
чи жести, виражені у визначений момент, на-
бували символічного змісту, здебільшого зро-
зумілого лише обмеженій групі осіб. Правиль-
ність зробленого та сказаного під час ритуалу
впливала на долю як померлого, так і живих,
тому практично необхідні дії кристалізувалися
в обов’язкові для виконання обряди. основним
чинником у цьому процесі були уявлення про
життя після смерті, пов’язані з турботою про
спокій померлого родича.
ритуали передавалися з покоління в поколін-
ня, і найважливішим у їх відтворенні було точ-
не повторення й наслідування попередніх по-
колінь. саме тому багато релігійних обрядів у
херсонесі простежуються з v—iv ст. до н. е.
до iv—v ст. н. е. (Мещеряков 1980, с. 13), а
вигляд багатьох поховань майже не зазнав суттє-
вих змін протягом такого тривалого часу (Зубарь
1982, с. 123).
Проте поховальний культ не був уніфікова-
ним, однаковим для всіх, тобто в етнічно досить
1 наприклад, л.г. колесникова антропоморфні надгроб-
ки вважає узагальненим образом скорботної жінки,
який сформувався завдяки «суспільному вшануванню
померлих» (колесникова 1977, с. 89).
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 3 47
однорідному середовищі херсонеса побутували
різні уявлення про потойбічний світ. Якими б
статичними вони не були, все ж простежуєть-
ся їх індивідуальний для кожної окремої групи
(очевидно, кревно спорідненої) характер, і вже
ці індивідуальні риси зберігалися нащадками
протягом тривалого часу.
Варіативність обрядів з часом ставала все
більшою, що свідчить про перехід до вузько-
родинного характеру поховання (Белов 1948б,
с. 78), за якого кількість і якість інвентарю за-
лежала від забезпеченості родини померлого.
наприклад, у ІІ ст. н. е. було кілька видів мо-
гил: ґрунтових ям, ям із бортами, ям, обкладених
черепицею (хоча ця практика відома в херсонесі
з класичного періоду), каменем чи дерев’яними
дошками (Белов 1948а, с. 157). орієнтування
похованих у могилах було неоднорідним (Бо-
рисова 1988, с. 14), хоча, як уже зазначалося, в
доелліністичний період домінувало східне (ли-
павський 1988, с. 28).
різноманітним був і склад поховального ін-
вентарю, що пов’язують із майновою диферен-ціа-
цією протягом елліністичного — ранньосеред-
ньовічного часу (Белов 1948а, с. 162; Магда 1997,
с. 44). Про варіативність свідчить і спосіб похо-
вання, адже впродовж усього античного періоду
співіснували інгумації та кремації. у свою чергу,
кремації поміщали і в урнах, і без них, до того
ж урнами могли слугувати й різні типи посуду
(Белов 1948а, с. 158), спосіб нанесення написів
на якому також був неоднорідним: крім графіті,
відомі й дипінті (соломоник 1964, с. 182).
Варіативність відчутна і в зовнішніх марке-
рах могил — поховальних пам’ятниках. серед
них виділяють кілька груп: від грубооброблених
«антропоморфних примітивів» (Пятышева 1946,
с. 178), що існували з кінця v ст. до н. е. до
ІІІ—iv ст. н. е. (колесникова 1986, с. 95), до
великих мармурових саркофагів із рельєфами
та написами (Белов 1964, с. 156). По-різному
клали в могили й монети (так звана плата харо-
ну) — в руку, в рот, біля голови. Причому вони
були наявні далеко не в усіх могилах, так само
як і лицьові пластини (Белов 1948а, с. 159). така
різноманітність особливостей поховань свідчить
про родинний характер їх улаштування.
Ще одним доказом того, що саме родина або
сім’я турбувалася про поховання, є те, що най-
краще облаштованими з класичного періоду є
дитячі могили (Белов 1948а, с. 159). Згадаймо,
що для античної, як і для багатьох інших тради-
ційних спільнот, найбільш цінними вважалися
не діти, а дорослі, особливо чоловіки, які в еллін-
ському суспільстві мали виняткові, закріплені
законами права громадян.
Варіативність в особливостях поховального
обряду в херсонесі не вказує на варварську на-
лежність похованих чи культурні впливи не-
грецького населення. адже, як уже констатува-
лося, поховальний обряд є реакційною, консер-
вативною сферою релігійного життя, яке, у свою
чергу, в традиційному суспільстві було закритим
для змін. Причини різноманітності — не в зов-
нішніх впливах і не в данині «моді», а в сімейних
звичаях, залежних від вірувань і уявлень про по-
тойбіч-не життя, властивих тій чи іншій родині.
За словами І. Моріса, в ситуації, пов’язаній зі
смертю, поховальна група (сім’я) керувалася не
вподобаннями культурного оточення, а власни-
ми емоціями (Morris 1987, р. 137).
Ще однією ознакою належності поховального
культу до родинної релігії є облаштування сімей-
них гробниць, яких у класичний і еллініс-тичний
періоди зафіксовано порівняно небагато (Буйс-
ких 2005, с. 149; Белов 1981, с. 169—179; Щег-
лов 1975, с. 110—111). Причину цього дослід-
ники вбачають у конструкційних особливостях:
тонкий шар землі на некрополі не давав змоги
влаштовувати великі сімейні склепи (Белов 1981,
с. 179). утім, незважаючи на зазначені труднощі,
вже в перші століття н. е. склепи стали характер-
ними поховальними спорудами, які часто виру-
бували в скелі (Белов 1948а, с. 157), що не можна
назвати полегшеним варіантом конструкції. у
i—iv ст. н. е. кількість сімейних могил дедалі
збільшується (Зубарь 1982, с. 32), що, ймовірно,
пов’язано не з практичним, а сакральним ро-
зумінням могили.
Зазначений період античності пов’язують зі
значним поширенням уявлень про потойбічне
життя людини після фізичної смерті, які, оче-
видно, відрізнялися певними деталями в кожній
окремій спільноті (регіоні еллади, полісі чи на-
віть родині). незмінним залишався лише пос-
тулат, що поховані продовжують жити (близько
чи далеко від цього світу), і навіть впливають
на живих родичів. у потойбічному житті по-
мерлі також спілкуються між собою, причому
зв’язки в цьому світі не втрачаються і в іншому.
З цих уявлень бере свій початок і віра в так зване
возз’єднання родини в потойбічному світі, яка
відобразилась у вазопису (smith 1976, р. 169) та
епітафіях (Garland 2001, р. 66—67).
отже, потрапляючи з «цього» світу в потойбіч-
ний, померлий знаходив своє місце серед інших,
яке відповідало сімейному статусу і родинним
відносинам в житті реальному. так, глава родини
продовжував бути ним і після смерті, його дружина,
помираючи, зберігала своє залежне від нього стано-
вище, діти також продовжували соціальну ієрархію,
корені якої — у сивій давнині предків-героїв.
родинний склеп, де ховали членів сім’ї чи кіль-
кох споріднених сімей, став утіленням і предметне
“унаочненням” зазначених уявлень про родин-
не життя в потойбічному світі, яке, втім важко
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 348
пояснити конструктивними особливостями
могил. очевидно, родичі намагалися пришвид-
шити згадане возз’єднання родини вже під час
поховання, допомогти померлому успіш-но
приєднатися до інших небіжчиків, зміцню-ючи
таким чином сакральну, духовну опору для всіх
живих.
При цьому зв’язок між померлими та живи-
ми, фактично, не припинявся. Будова склепів
свідчить про те, що там передбачалося місце
не лише для тіл похованих чи супутніх речей, а
й для відвідання місць поховань живими задля
проведення ними ритуалів — для продовжен-
ня «спілкування» в колі родини. Звичайно, це
«спілкування» вже передбачало поділ на кілька
рівнів учасників. Померлі, до яких зверталися
по допомогу, сприймалися як істоти, близькі
до божеств, для них запалювали світильники,
влаштовували узливання і трапези, можливо,
й інші ритуали, не зафіксовані археологічно.
отже, відбувалося ніби справжнє возз’єднання
родини: реального світу з потойбічним, живих
із померлими.
Ці уявлення втілилися в зображеннях помер-
лих під час потойбічної трапези в колі сім’ї на
надгробках. очевидно, згаданий поділ на рівні
у спілкуванні живих та померлих родичів ви-
значав і характер їхніх зображень на надгробках.
Замовники сцен поховальної трапези, ймовірно,
намагалися показати взаємовідносини як живих,
так і померлих членів родини, що втілювалося
майстрами у їх композиційному розміщенні.
статус особи як члена родини відображався в
способі його зображення відносно фігури герої-
зованого померлого: у ступені наближеності до
нього, розмірі самого зображення порівняно з
іншими, у діях, якими наділено персонажа під
час бенкету.
самого померлого на надмогильних зобра-
женнях виділено як розмірами, так і компози-
ційно. Інші персонажі мають другорядне, іноді
атрибутивне значення. Часто біля фігури помер-
лого зображували його дружину сидячи, яка не-
рідко була рівнозначною главі ойкосу, адже вона
повернена до того, хто споглядає надгробок, має
рівні права у бенкеті. Проте місце дружини на
зображеннях здебільшого дещо відрізняється від
значення глави сім’ї. Вона бере участь у спожи-
ванні принесених дарів, сидить біля чоловіка, на
відміну від усіх інших, але водночас її позицію
намічено так, ніби вона теж прислуговує йому
під час трапези (рис. 1, 2).
тут справді напрошується визначення «при-
слуговування» усіх учасників бенкету померло-
му. не випадково в літературі дуже часто можна
натрапити на трактування другорядних персо-
нажів надгробних рельєфів як «слуг» чи «ра-
бів» (русяева 2004, с. 460; скржинская 2004, с.
321; античная 1976, с. 97—112; усачева 1975, с.
96—97). очевидно, таке «прочитання» сюжетів
надгробків зумовлене кількома причинами. так,
другорядні персонажі зображалися набагато
меншими за розмірами порівняно з основними
героями, вони часто не звернені обличчями до
глядача, їх зображення значно схематичніші, не
настільки пророблені в деталях, а також вони
часто тримають у руках предмети, пов’язані з
бенкетом, підносячи їх до звеличеної пари, тобто
прислуговуючи їй.
Перелічені ознаки справді спонукають до
висновку про різний статус зображених. Про-
те залишається нез’ясованим характер такого
по-ділу на рівні: був він соціально зумовленим
чи мав ідеологічне підґрунтя. Можливо, його
корені варто шукати в релігійних уявленнях, а
також в обставинах виготовлення пам’ятників.
Щодо релігійних уявлень, то на таких монумен-
тах сакральне, навіть символічне значення мала
кожна деталь. Щодо обставин, то пам’ятник,
виготовлений із мармуру, замовлений у профе-
сійного майстра, був доволі коштовним для ро-
Рис. 1. Фрагмент надгробка зі сценою трапези: асх,
кат. № 329
Рис. 2. Фрагмент надгробка зі сценою трапези: асх,
кат. № 344
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 3 49
економічним становищем родини витрат на
поховання (ольховский 1986, с. 95), що може
бути зумовлено появою традиції своєрідного
наголошення на внеску родичів у звеличення
померлого. Це не слід розуміти як непосильне
завдання з боку родини, адже поховання завжди
було не лише обов’язком, а й привілеєм закон-
них спадкоємців, закріпленим у законах багатьох
античних центрів (Garland 2001, р. 119—120).
Проте тенденція до кращої якості, більшої ве-
личі та витонченості надгробків свідчить про
прагнення нащадків показати та увічнити свій
внесок. адже це вже не дороге вино чи кров
великої рогатої худоби, пожертвувані навмисне
для вшанування померлого і безслідно вилиті в
землю, це ті знаки шани, які ще довго нагаду-
ватимуть про дедикантів. такими свідченнями
можна вважати і зображення померлого в до-
рогоцінному і тривкому мармурі, й невеличкі
фігурки самих родичів (очевидно, дітей), вага
яких у композиції як живих поряд зі звеличе-
ними померлими, звичайно ж, мінімальна: іноді
вони виконують роль ледве не архітектурних де-
талей інтер’єру, зображення просто губляться се-
ред напівколон та ніжок столу (рис. 1). у сюжеті
вони мають дещо ширші функції хоча б тому,
що присутні під час потойбічної трапези: вони
підносять страви, прислуговують 3 (рис. 2—3).
дини, тому й не містив зайвих чи не наповнених
змістом предметів, а тим більше осіб.
Припускають, що поховальний пам’ятник
замовляли ще до смерті глави сім’ї (пор.: smith
1976, р. 48—49), який сам мав змогу впливати
на його іконографію та якість. Про таку завбач-
ливість родини засвідчує звеличення у зобра-
женні двох осіб: чоловіка та дружини, які не
так часто помирали одночасно. отже, надгро-
бок замовляли за життя одного з подружжя або
ж після смерті обох. на жаль, надгробки рідко
фіксують на місцях поховань, тому неможливо
перевірити «відповідність» зображень із кіль-
кістю та статусом похованих. некрополі інших
античних центрів, де таке порівняння можли-
ве, дають приклади, коли підземні склепи, над
якими встановлено надгробки із зображеннями
групи родичів, містять іншу кількість поховань,
іноді навіть меншу, ніж зображено на надгробку
(Pomeroy 1997, р. 133). Це слугує ще одним дока-
зом того, що могильні плити могли виготовляти
після смерті лише одного з подружжя, тобто за-
здалегідь і, відповідно, передбачати звеличення,
героїзацію обох батьків родини.
написи на надгробках із зображеннями
«потойбічної трапези» свідчать про те, що
пам’ятники належали здебільшого могилам чо-
ловіків (античная... 1976, рис. 135 (Філократа),
141 (аврелія Делоса), 143 (афінея))2 тощо. отже,
«возз’єднання» родини втілювалося в рельєфі
саме як апофеоз померлого чоловіка. Жінка при
цьому зображалася в фертильному віці або, за
словами с.Б. Помероя, в час, коли вона була най-
більш корисна для суспільства (Pomeroy 1997, р.
128). на жаль, неможливо встановити, де ховали
при цьому саму дружину глави сім’ї (у тій самій
могилі чи окремо), як позначали її поховання
і коли встановлювали пам’ятник над могилою
чоловіка з відповідним зображенням дружини
поряд, якщо вона була ще жива. складно також
висувати припущення, чи розв’язувалися такі
питання ситуативно, чи вони якимось чином
визначалися традицією родини.
у будь-якому випадку, очевидно, після смер-
ті глави сім’ї, проходили щонайменше місяці,
поки мармурова плита з близьким до портрет-
ного рельєфним зображенням поставала на мо-
гилі. Цікавими з цього приводу є зауваження
В.с. ольховського щодо іноді не зіставних із
2 тут є винятки, наприклад, надгробок кілії, дружи-
ни апелли (античная... 1976, № 355). на згаданому
рельєфі жінка тримає за руку хлопчика, інші дві дру-
горядні постаті визначені авторами як слуги, тобто
зображення хлопчика дещо відрізняється від інших
родичів. Можливо, тут причина в часі смерті матері,
адже вдова здебільшого з-під влади померлого чолові-
ка переходила під владу сина (Фюстель-де-куланж
1903, с. 34—36).
Рис. 3. надгробок аврелія Демаса, за В.М. Зубарем та
І.а. антоновою
3 немає певності чи можна назвати прислуговуванням
характерний жест деяких персонажів: права рука
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 350
таке прагнення бути «причетним» до сак-
рального не нове для традиційних культур: зоб-
раження дедикантів удвічі чи втричі меншими
за божество, яке вшановували, простежується
в мистецтві різних часів (від розписів єгипет-
ських саркофагів до християнського іконопи-
су). Ця традиція мала свої аналоги і в античній
обрядовості. Прикладом є зображення в пізнь-
ому апулейському вазопису (smith 1976, р. 40)
бенкету героя і героїні, на якому прислуговують
діти та змії, а також рельєф із зображенням ша-
нувальників дволикого божества (Garland 2001,
p. 129). у херсонесі відображення зазначеної
«причетності до сакрального» можна вбачати в
нанесенні присвячувальних написів на чорно-
лаковий посуд, на якому писали не лише ім’я
божества, якому підносився дар, а й ім’я особи,
що здійснила таку пожертву (граффити... 1978,
с. 7—8). у розширених текстах написів на над-
гробках в епітафіях зазначалися вже не лише ім’я
померлого та його батька (чи її батька і чоловіка
(соломоник 1969, с. 55—76)), а й родинні зв’язки
живих дедикантів та висловлення їхнього жалю
чи побажань.
тут доречно згадати про зв’язок поширення
традиції зображення «потойбічної трапези» на
надгробках із уявленнями про героїзацію помер-
лих, який дає ключ до розуміння багатьох пору-
шених питань. ототожнення померлого членами
його родини з божеством багато в чому пояснює
особливості зображень на надгробках як його
самого, так і нащадків. Про ідеалізацію зобра-
жених уже згадувалося, до того ж її докладно
проаналізовано в мистецтвознавчих працях (ан-
тичная... 1976; иванова 1953). її можна вважати
одним із засобів вивищення, звеличення похова-
них, при цьому дрібні зображення «несакралі-
зованих» родичів виконувалися більш недбало,
іноді схематично. навіть дарунки в їхніх руках та
одяг зображували чіткіше, ніж обличчя. Це в той
час, коли в провінційному мистецтві фіксують
масивніші пропорції верхньої частини тулуба,
відповідно, більшу увагу приділяли проробці
голови та рис обличчя. навіть за таких умов у
зображеннях тулуба другорядних персонажів де-
тальніше зображували атрибути, за якими можна
визначити хіба що їхню стать та іноді функції
на бенкеті.
у похованнях сюжет трапези набув поширення
в пізньоелліністичний та римський час (Борисова
1974, с. 18). Показово, що в цю епоху розповсю-
дилася традиція покладання у могилу амулетів як
вираження особливостей вірувань і суб’єктивних
поглядів дуже вузького кола осіб (русяева
1982, с. 23). Віра в магію і чари існувала й у кла-
сичній греції, адже археологи часто знаходять
звертання до богів із проханням про захист від
невидимої небезпеки (нильсон 1998, с. 108).
Зображення в поховальному культі сприйма-
ються як апотропеї, що відводять від померлого
будь-яке зло (Пятышева 1948, с. 204). у цьому
контексті можна розглядати і традицію покладан-
ня у могилу теракот, які були символами-апот-
ропеями. Фігурки пов’язують із діонісійськими
та культами інших хтонічних божеств. Важко
погодитися з думкою, що в поховання еллініс-
тичного періоду покладали жанрові теракоти
(пор.: Белов 1970, с. 70). Більш прийнятним є
припущення щодо їх призначення як оберегів
(кобылина 1970, с. 13; Шевченко 2001, с. 41).
Звичай тримати при собі обереги — частинки
чогось сакрального — можна пояснити бажан-
ням відродити ту саму «незриму присутність»
героя чи божества. Земля з могили обожненого
померлого могла сприйматися не лише як згадка
про нього, але і як символічна частина герої-
зованого предка. Як частина відображає ціле,
так і звичайну грудку землі наділяли захисними
властивостями, що давало впевненість у власній
безпеці.
тут слід наголосити на визначенні «власна
безпека», адже створення оберегів (фактично,
моделей сакрального місця чи предмета) зумов-
лено неможливістю бути присутніми біля обож-
неного та фізичною віддаленістю від сакраль-
ного, тому його розміщували неподалік. Іншим
поясненням є збільшення потреби в сакрально-
му, очевидно, через особливо скрутний період
у житті особи, родини чи всього поселення.
Більш радикальним вираженням такої тенденції
є носіння оберега шанувальником цього сакраль-
ного при собі. Це може свідчити про ще більше
занепокоєння щодо своєї незахищеності, а також
індивідуалізацію шанувальників героя. Важли-
ве значення тут має їхнє віддалення не стільки,
можливо, від місць вшанування родинних героїв,
як від родинного культу взагалі.
Проте це не означає, що культи родинного
характеру втратили своє значення для індивідів.
очевидно, вони стали більш формальними, а сфера
їх впливу звузилася внаслідок того, що інтереси
членів родини вже не обмежувалися подіями суто
родинного характеру. однак протягом усього ан-
тичного періоду дім і могили померлих родичів
залишалися місцями проведення родинних риту-
алів і культів померлих зокрема.
З амулетами ототожнюють і виявлені в скорче-
них похованнях черепи з написами — посвятами ок-
ремим божествам (соломоник 1976, с. 129—130).
так само трактують і антропоморфні підвіски
(Зубарь 1982, с. 100), золоті лицьові пластини та
вінки, камінці й скляні вироби із отворами для
підвішування (Зубарь, Мещеряков 1983, с. 97—
огортає пояс, ліва — торкається щоки (античная...
1976, рис. 129, 134, 138), який, очевидно, потребує
детальнішого аналізу і може бути пов’язаний із
ритуальними жестами (пор.: Garland 2001, p. 28—29).
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 3 51
103). Вотивними також є зображення тварин і
птахів, ляльок із рухомими кінцівками (Шевчен-
ко 1998, с. 63—64), які пов’язують із хтонічними
обрядами та культами родючості. Ювелірні ви-
роби (печатки, пряжки, бляшки, підвіски) вва-
жають амулетами, які використовували за життя,
а потім клали в могилу з померлим. При цьому
всі їх місце-знаходження зафіксовано саме на
некрополі (аграфонов 1999, с. 15).
амулети, а також такі особливості поховаль-
ного культу, як консервативність, різноманітність
поховальних пам’яток, наявність сімейних зоб-
ражень на пам’ятниках, є свідченнями того, що
поховання в херсонесі належало до родинної
обрядовості. кревна спорідненість була осно-
вою при влаштуванні поховань на всій території
еллади, оскільки саме родина була соціальною та
економічною одиницею античного суспільства.
отже, в херсонесі поховання вважали спра-
вою родини, хоча досі невідомо, наскільки ши-
роко слід розуміти саме поняття «родина» — чи
лише як окрему сім’ю, чи розгорнуту по верти-
калі й горизонталі структуру кревних родичів,
їхніх дружин і дітей. у будь-якому випадку по-
ховання стосувалося вужчого кола осіб, ніж об-
щина, і належало до родинних культів.
Це засвідчують перелічені вище археологічно
зафіксовані ознаки поховань, найважливішими з
яких є будова могил, спосіб поховання, орієнта-
ція та спорядження інвентарем похованих, над-
могильні пам’ятники та зображення на них. Ці та
інші особливості матеріалів некрополя доводять,
що традиції поховання в херсонесі мали давнє
коріння, зберігалися їхніми носіями у порівняно
вузькому колі шанувальників. Водночас зазна-
чені традиції не були однорідними для всього
населення античного центру. рештки поховань
вказують на побутування різних обрядів та риту-
алів у межах одного часового проміжку, що зно-
ву-таки доводить належність поховальних тради-
цій до родинної обрядовості. Цей факт уводить
херсонес у контекст усього еллінського світу, де
існували аналогічні тенденції розвитку релігій-
ного світогляду населення.
Аграфонов П.Г. культ геракла в херсонесском государстве (iv в. до н. э. — iii в. н. э.): автореф. дис. … канд. ист.
наук. — М., 1999. — 22 с.
Античная скульптура херсонеса: каталог. — к.: Мистецтво, 1976. — 342 с.
Белов Г.Д. некрополь херсонеса классической и эллинистической эпохи // ВДи. — 1948а. — № 1 (23). —
с. 155—163.
Белов Г.Д. херсонес таврический: историко-археологический очерк. — л.: государственный эрмитаж, 1948б. — 147 с.
Белов Г.Д. рельеф с вакхической группой из херсонеса // ксиогаМ 1962 года. — 1964. — с. 153—159.
Белов Г.Д. терракоты из херсонеса // терракоты северного Причерноморья // саи. — 1970. — Вып. г1-11. —
с. 70—77.
Белов Г.Д. некрополь херсонеса классической эпохи // са. — 1981. — № 3. — с. 163—180.
Борисова В.В. Мраморный рельеф // херсонес таврический: ремесло и культура. — к.: наук. думка, 1974. —
с. 14—19.
Борисова В.В. некрополь херсонеса ІІ в. до н. э. // Проблемы исследования античного и средневекового херсонеса
1888—1988 гг.: тез. докл. — севастополь, 1988. — с. 14—15.
Буйских А.В. к хронологии и атрибуции сооружений у юго-восточных ворот херсонеса таврического // Боспорские
исследования. — 2005. — Вып. 9. — с. 138—158.
Граффити античного херсонеса (на чернолаковых сосудах). — к.: наук. думка, 1978. — 128 с.
Зубарь В.М. об обряде трупосожжения в греческом обществе // тез. докл. всесоюз. науч. конф. «Проблемы анти-
чной истории и классической филологии». — харьков, 1980. — с. 13—14.
Зубарь В.М. некрополь херсонеса таврического i—iv вв. н. э. — к.: наук. думка, 1982. — 144 с.
Зубарь В.М. еще раз по поводу интерпретации захоронений в скорченном положении на некрополе херсонеса
iv в. до н. э. // Проблемы исследования античного и средневекового херсонеса 1888—1988 гг.: тез. докл. —
севастополь, 1988. — с. 52—54.
Зубарь В.М. о некоторых аспектах идеологической жизни населения херсонеса таврического в позднеантичный
период // обряды и верования древнего населения украины. — к.: наук. думка, 1990. — с. 61—84.
Зубар В.М. скорчені поховання із некрополя херсонеса Іv ст. до н. е. // археологія. — 1995. — № 3. — с. 137—146.
Зубарь В.М. религиозное мировоззрение // херсонес таврический в третьей четверти vi — середине І вв. до н. э.:
очерки истории и культуры. — к.: академпериодика, 2005. — с. 345—470.
Зубарь В.М., Мещеряков В.Ф. некоторые данные о верованиях населения херсонеса (по материалам некрополя пер-
вых веков н. э.) // население и культура крыма в первые века н. э. — к.: наук. думка, 1983. — с. 96—114.
Зубарь В.М., Ланцов С.Б. новый участок эллинистического некрополя херсонеса // ксиа. — 1987. — Вып. 191.
— с. 34—38.
Иванова А.П. искусство античных городов северного Причерноморья. — л., 1953. — 192 с.
Капошина С.И. скорченные погребения ольвии и херсонеса // са. — 1941. — № 7. — с. 161—173.
Кобылина М.М. терракотовые статуэтки северного Причерноморья // терракоты северного Причерноморья //
саи. — 1970. — Вып. г1-11. — с. 6—22.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 352
Колесникова Л.Г. Воинские надгробия // схМ. — 1969. — Вып. 4. — с. 29—44.
Колесникова Л.Г. хронология антропоморфных надгробий херсонеса // античная культура северного Причерно-
морья в первые века н. э. — к.: наук. думка, 1986. — с. 86—101.
Косцюшко-Валюжинич К.К. отчет о раскопках в херсонесе в 1901 году // иак. — 1902. — Вып. 4. — с. 51—119.
Кызласов И.Л. Погребальный обряд и уровень развития общества. от отдельного к общему // ра. — 1995. — № 2. —
с. 99—103.
Липавский С.А. о скорченных погребениях античных некрополей северного Причерноморья vi—i вв. до н. э. //
актуальные проблемы историко-археологических исследований: тез. докл. vi респ. конф. молодых археоло-
гов. — к., 1987. — с. 99—100.
Липавський С.О. Про роль орієнтації похованих при вивченні етнічного складу населення Північного Причорномор’я
// археологія. — 1988. — № 63. — с. 27—37.
Магда А.В. история изучения и современные исследования западного некрополя херсонеса таврического // Про-
блемы истории и археологии украины: тез. докл. науч. конф. — харьков, 1997. — с. 44—45.
Мещеряков В.Ф. религия и культы херсонеса таврического в І—Іv вв. н. э.: автореф. дис. … канд. ист. наук. — М.,
1980. — 16 с.
Нильсон М. греческая народная религия. — сПб.: алетейя, 1998. — 218 с.
Ольховский В.С. Погребально-поминальная обрядность в системе взаимосвязанных понятий // са. — 1986. —
№ 1. — с. 65—76.
Ольховский В.С. Погребальная обрядность и социологические реконструкции // ра. — 1995. — № 2. — с. 85—98.
Пятышева Н.В. античное влияние на культовую скульптуру Причерноморья // ВДи. — 1946. — № 3 (17). —
с. 175—182.
Пятышева Н.В. о культе геракла в херсонесе // ВДи. — 1948. — № 2 (24). — с. 197—204.
Рогов Е.Я. херсонесский некрополь и некрополь Панское І — опыт сравнения // Проблемы исследования античного
и средневекового херсонеса 1888—1988 гг.: тез. докл. — севастополь, 1988. — с. 88—89.
Рогов Е.Я. о некрополе херсонеса v—iv вв. до н. э. // Межполисные взаимоотношения в Причерноморье в дорим-
скую эпоху: Материалы конф. в херсонесском заповеднике. — севастополь, 1992. — с. 38—39.
Русяева А.С. античные терракоты северо-Западного Причерноморья (vi—i вв. до н. э.). — к.: наук. думка, 1982. —
166 с.
Русяева А.С., Зубарь В.М. религиозное мировоззрение // херсонес таврический в середине i в. до н. э. — vi в. н. э.:
очерки истории и культуры. — харьков: Майдан, 2004. — с. 333—430.
Русяева М.В. искусство херсонеса первых веков новой эры // херсонес таврический в середине І в. до н. э. — vi в.
н. э.: очерки истории и культуры. — харьков: Майдан, 2004. — с. 456—492.
Скржинская М.В. Повседневная жизнь // херсонес таврический в середине i в. до н. э. — vi в. н. э.: очерки истории
и культуры. — харьков: Майдан, 2004. — с. 302—332.
Соломоник Э.И. новые эпиграфические памятники херсонеса. — к.: наук. думка, 1964. — 196 с.
Соломоник Э.И. Памятники с надписями // схМ. — 1969. — Вып. 4. — с. 55—76.
Соломоник Э.И. некоторые группы граффити из античного херсонеса // ВДи. — 1976. — № 3. — с. 121—141.
Стржелецкий С.Ф. Xvii башня оборонительных стен херсонеса (башня Зенона) // схМ. — 1969. — Вып. 4. —
с. 7—29.
Тахтай А.К. раскопки херсонесского некрополя в 1937 году // хс. — 1948. — Вып. 4. — с. 19—43.
Усачева О.Н. надгробия из кеп с изображением женской фигуры // ксиа. — 1975. — № 143. — с. 96—98.
Ушаков С.В. новые исследования херсонесского некрополя // Проблемы археологии, древней и средневековой
истории украины: тез. докл. — харьков, 1995. — с. 79—80.
Фюстель-де-Куланж. Древняя гражданская община: исследованіе о культе, праве и учрежденіяхъ греціи и рима. —
М.: трудъ, 1903. — 348 с.
Шевченко А.В. культовые терракоты раннего херсонеса (v — первая половина iv вв. до н. э.) // ВДи. — 1998. —
№ 3 (226). — с. 53—68.
Шевченко А.В. хтонические культы херсонеса // ІІІ Междунар. крым. конф. по религиоведению «Взаимоотно-
шения религиозных конфессий в многонациональном регионе: история и современность». — севастополь,
2001. — с. 41.
Щеглов А.Н. некрополь у Песочной бухты близ херсонеса // ксиа. — 1975. — № 143. — с. 109—116.
Burkert W. Greek Religion. — Cambridge-Massachusetts: Harvard University Press, 1985. — 493 p.
Garland R. The Greek Way of Death /second Edition. — ithaca-new York: Cornell University Press, 2001. — 198 p.
Morris I. Burial and ancient society: The rise of the Greek city-state. — new York: Cambridge University Press, 1987. — 262 p.
Pomeroy S.B. Death and the Family // Pomeroy s.B. Families in Classical and Hellenistic Greece. — Ch. 3. — Clarendon
Press. — oxford, 1997. — P. 100—140.
Smith H.R.W. Funerary symbolism in apulian vase-Painting. — Berkeley-Los angeles: University of California Press,
1976. — 303 p.
Одержано 11.06.2005
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 3 53
Т.М. Шевченко
ПогреБение В контексте сеМеЙноЙ
религии херсонеса таВриЧеского
В статье рассматривается погребение как часть культов, отправлявшихся в кругу семьи в античном херсонесе. на
основании анализа материалов некрополя выделены черты погребального обряда, свидетельствующие о семей-
ном характере этого культа, а именно: его консервативность, неоднородность в рамках одного периода, устройс-
тво семейных усыпальниц, изображение членов семьи на надгробиях, наличие амулетов и оберегов, являющих-
ся атрибутами верований узкого круга почитателей.
T.M. Shevchenko
BURiaL in ConTEXT oF FaMiLY
RELiGion oF TaURiC CHERsonEsos
in the article the burial is examined as a part of cults performed in the narrow circle of family members in ancient
Chersonesos. Based on the analysis of necropolis materials, features of the funeral ceremony testifying the family nature
of burial cult have been identified, namely, its conservatism, variety within one period, arrangement of family burial-
vaults, depiction of family members on the gravestones, presence of amulets as attributes of the narrow circle of worshippers.
актуальним завданням сучасної вітчизняної істо-
ричної науки є вивчення складних соціально-еко-
номічних, політичних процесів, які відбувалися на
території україни в ранньосередньовічну добу.
однією із таких територій, значення якої важ-
ко переоцінити, — є літописне місто теребовля та
її околиця. Формування територіально-адмініст-
ративних структур на регіональному рівні — пи-
тання маловивчене, оскільки раніше увагу дослід-
ників здебільшого було прикуто до вивчення ок-
ремих городищ, селищ, міст тощо. спираючись
на доробок попередників (Зубрицький 1852; 1855;
Ільницький 1862; Чачковський 1932; крип’якевич
1984; тимощук 1988), можна частково розв’язати
питання із зазначеної проблеми. на основі писем-
них та археологічних пам’яток, використовуючи
комплексний підхід ми спробуємо висвітлити за-
родження й розвиток теребовлі та її околиці в
період середньовіччя.
Попри те що теребовельська земля вже по-
над 100 років перебуває у полі зору дослідників,
її чітких меж досі не встановлено. на півночі
теребовельська земля межувала з луцькою та
© р.г. Миська, 2006
ð.ã. ìèñüêà
òåðåáîâåëüñüêà Çåìëÿ õ²—õ²² ñò.
(³ñòîðè÷íèé îãëÿä)
У статті розглянуто етапи формування та розвитку Теребовельської землі. На основі письмових та археологічних
джерел зроблено спробу встановити межі цієї території та визначити фактори, що сприяли її становленню.
Дорогобузько-Пересопницькою землями Волині,
на заході — зі Звенигородською та галицькою
землями, на сході — з київським князівством
(крип’якевич 1984, с. 35), на південному сході —
з кочовим степом та Дністровсько-Берладською
волостю (Войтович 1996, с. 58).
Північна та східна межі теребовельської
землі одночасно були кордонами галицької
землі (у широкому розумінні), тому їх можна
встановити. З півночі цю територію обмежував
вододіл лівих приток Дністра з одного боку та
правих приток верхньої Прип’яті й верхів’я За-
хідного Бугу з іншого. Цей кордон існував як за
часів племен, так і пізніших князівств (кучінко
2001, с. 194).
східна межа проходила по верхів’ях случі
та Південного Бугу (толочко 2000, с. 368). При-
кордонними містами київської землі тут були
Межибож’є, Божеськ, котельниця, кудин, губин,
Деревич (толочко 1975, с. 12—13).
Значно важче окреслити західні та південні
кордони теребовельщини. Визначаючи межі
Звенигородської землі Іван крип’якевич зазна-
чав: «на сході приймаємо здогадну лінію від
Залізець на озерну до козової» (крип’якевич
Я
|