Рец.: Л.І. Бабенко. Песочинский курганный могильник скифского времени
Рецензія на книгу: Л.І. Бабенко. Песочинский курганный могильник скифского времени. Харьков: Издательский дом «Райдер», 2005. — 233 с. Вихід у світ монографічного дослідження Л.І. Бабенко — значна подія у вивченні пам’яток скіфської доби Лісостепу Східної Європи. Нарешті яскраві матеріали Пісочин...
Збережено в:
| Дата: | 2006 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2006
|
| Назва видання: | Археологія |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199325 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Рец.: Л.І. Бабенко. Песочинский курганный могильник скифского времени / Д.С. Гречко // Археологія. — 2006. — № 3. — С. 101-105. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-199325 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1993252024-10-03T18:37:19Z Рец.: Л.І. Бабенко. Песочинский курганный могильник скифского времени Гречко, Д.С. Рецензії Рецензія на книгу: Л.І. Бабенко. Песочинский курганный могильник скифского времени. Харьков: Издательский дом «Райдер», 2005. — 233 с. Вихід у світ монографічного дослідження Л.І. Бабенко — значна подія у вивченні пам’яток скіфської доби Лісостепу Східної Європи. Нарешті яскраві матеріали Пісочинського некрополя введено в широкий науковий обіг. 2006 Article Рец.: Л.І. Бабенко. Песочинский курганный могильник скифского времени / Д.С. Гречко // Археологія. — 2006. — № 3. — С. 101-105. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199325 uk Археологія Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії Рецензії |
| spellingShingle |
Рецензії Рецензії Гречко, Д.С. Рец.: Л.І. Бабенко. Песочинский курганный могильник скифского времени Археологія |
| description |
Рецензія на книгу: Л.І. Бабенко. Песочинский курганный могильник скифского времени. Харьков: Издательский дом «Райдер», 2005. — 233 с.
Вихід у світ монографічного дослідження Л.І.
Бабенко — значна подія у вивченні пам’яток
скіфської доби Лісостепу Східної Європи. Нарешті яскраві матеріали Пісочинського некрополя
введено в широкий науковий обіг. |
| format |
Article |
| author |
Гречко, Д.С. |
| author_facet |
Гречко, Д.С. |
| author_sort |
Гречко, Д.С. |
| title |
Рец.: Л.І. Бабенко. Песочинский курганный могильник скифского времени |
| title_short |
Рец.: Л.І. Бабенко. Песочинский курганный могильник скифского времени |
| title_full |
Рец.: Л.І. Бабенко. Песочинский курганный могильник скифского времени |
| title_fullStr |
Рец.: Л.І. Бабенко. Песочинский курганный могильник скифского времени |
| title_full_unstemmed |
Рец.: Л.І. Бабенко. Песочинский курганный могильник скифского времени |
| title_sort |
рец.: л.і. бабенко. песочинский курганный могильник скифского времени |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2006 |
| topic_facet |
Рецензії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/199325 |
| citation_txt |
Рец.: Л.І. Бабенко. Песочинский курганный могильник скифского времени / Д.С. Гречко // Археологія. — 2006. — № 3. — С. 101-105. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
| series |
Археологія |
| work_keys_str_mv |
AT grečkods reclíbabenkopesočinskijkurgannyjmogilʹnikskifskogovremeni |
| first_indexed |
2024-10-04T04:02:11Z |
| last_indexed |
2024-10-04T04:02:11Z |
| _version_ |
1811954565949423616 |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 3 101
Вихід у світ монографічного дослідження л.І.
Ба-бенко — значна подія у вивченні пам’яток
скіфської доби лісостепу східної Європи. наре-
шті яскраві матеріали Пісочинського некрополя
введено в широкий науковий обіг. Вони значно
доповнюють наші знання про матеріальну куль-
туру та етнокультурний розвиток населення лі-
состепової частини басейну сіверського Дінця
наприкінці v— iv ст. до н. е. незважаючи на
суттєві недоліки у процесі дослідження цього
могильника (с. 6—7), ми згодні з л.І. Бабен-
ко, що наші уявлення про сіверськодонецьку
групу пам’яток без опублікованих автором
матеріалів будуть не лише неповними, але й
перекрученими.
структура рецензованої праці логічна і не
викликає заперечень. Монографія складається зі
вступу, шести розділів, висновків, списків літе-
ратури та скорочень, а також чотирьох додатків:
власне ілюстрацій та представлених у таблицях
даних щодо соціальної диференціації похованих,
результатів пробірного аналізу предметів із до-
рогоцінних металів та спектрального аналізу
бронзових виробів.
рецензована монографія, як і будь-яке акту-
альне наукове дослідження, торкається бага-
тьох дискусійних питань, особливо шостий
розділ. Перші заперечення виникають під час
ознайомлення з другим розділом праці, при-
свяченим характеристиці поховальних споруд
та обряду Пісочинського могильника, в якому
л.І. Бабенко доходить висновку, що соціальна
диференціація общини, яка залишила похован-
ня некрополя, була значною (с. 37). навряд чи
поховані у великих курганах представники міс-
цевої знаті та пересічні землероби входили до
однієї спорідненої соціальної групи. Швидше
за все, значні за розмірами, кількістю та якістю
супровідного інвентарю поховання належали
представникам одного знатного роду, який на-
прикінці v—iv ст. до н. е. контролював якусь
частину сіверськодонецького лісостепу і його
пересічне населення. Ймовірно, під невеликими
насипами у супроводі нечисленного інвентарю
знайшли свій останній притулок представники
залежного землеробського населення. Історичні
паралелі дають підстави вважати, що саме ці
общинники, виконуючи одну із повинностей, і
© Д.с. греЧко, 2006
ë.è. áàáåíêî
Ïåñî÷èíñêèé êóðãàííûé ìîãèëüíèê ñêèôñêîãî âðåìåíè
Õàðüêîâ: Èçäàòåëüñêèé äîì «Ðàéäåð», 2005. — 233 ñ.
споруджували величезні кургани, біля яких зго-
дом і були поховані (Медведєв 1999, с. 127).
у третьому розділі автор якісно та профе-
сійно описує інвентар, що полегшує роботу з
цим виданням. Правомірність підбору аналогій
заперечень не викликає. хоча є невелике заува-
ження. Ми вважаємо, що згадуючи аналогічні
вироби із кургану солоха, потрібно зазначати,
з якої саме могили вони походять (с. 129, 140 та
ін.), оскільки ці поховання дещо різняться хро-
нологічно (алексеев 2003, с. 260—261).
на сьогодні є виправданими тези щодо тісних
зв’язків сіверськодонецького і середньодонсь-
кого ареалів скіфоїдних пам’яток та високого
ступеня уніфікації матеріальної культури в лі-
состепу східної Європи наприкінці v— Іv ст.
до н. е. (с. 158).
у наступному розділі автор розглядає хро-
нологічні позиції кожного поховання окремо та
межі існування могильника в цілому. Дослідник
слушно зауважує, що для значної кількості по-
ховань визначити вузьке датування дуже склад-
но. так, із 37 поховань 8 були безінвентарни-
ми, 14 комплексів датуються у межах загальної
хронології могильника і лише 15 поховань (у
13 курганах) мають більш-менш обґрунтовані
підстави для визначення вузького датування ком-
плексів (с. 159—171). сумнівними видаються
і датування деяких поховань. так, л.І. Бабен-
ко, зазначаючи хронологічну позицію кургану
№ 2, аргументовано доводить близькість часу
його здійснення з курганом солоха (с. 160),
але знову не вказує на конкретну могилу цього
«царського» кургану. Впускне поховання кур-
гану солоха науковці датують першою чвертю
(80-ті рр.) Іv ст. до н. е. (Монахов 1999, с. 243;
алексеев 2003, с. 260—261). крім того, у суп-
ровідному інвентарі поховання у кургані № 2
було знайдено золоті пластинки із зображенням
оленя. аналогічну бляшку виявлено у кургані
№ 22 Пісочинського могильника, поховання
якого чітко датується другою чвертю Іv ст. до
н. е. за червонофігурним лекіфом із пальметою.
Відмінності, які знайшов л.І. Бабенко між плас-
тинками з цих курганів, ми вважаємо штучни-
ми, які потрібні були автору для обґрунтуван-
ня власного погляду на датування поховання у
кургані № 2 (с. 166). навряд чи можна бажати
ліпшого збігу: в одному могильнику, у двох
могилах, одна з яких добре датується за антич-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 3102
ним імпортом, знайдено аналогічні вироби. на
нашу думку, поховання курганів № 2 та 22 син-
хронні й належать до другої чверті Іv ст. до н. е.
не можна не помітити, що лише курган № 5
датується серединою — другою половиною v ст.
до н. е. та визначає час початку функціонування
могильника (с. 171). Є великі сумніви щодо пра-
вомірності такого подавнення нижньої хроноло-
гічної межі існування Пісочинського некрополя.
аргументи автора не переконливі. так, мечі з
антенним навершям та метеликоподібним пе-
рехрестям зафіксовано й у похованнях кінця
v — початку Іv ст. до н. е. (ковпаненко, Бес-
сонова, скорый 1989, с. 121 та ін.). у цьому
випадку хронологічним показником є значне
переважання тригранних наконечників стріл
(118 одиниць) над трилопатевими (54 одиниці).
Ця деталь найчастіше характеризує поховальні
комплекси кінця v— Іv ст. до н. е. (Плешивен-
ко 1991, с. 60, 65; евдокимов, Фридман 1987,
с. 93, 111, 113—115 та ін.), тому, на наш пог-
ляд, поховання під курганом № 5 слід датувати
саме тим часом. лише тоді він поповнить групу
могил того часу Пісочинського могильника, не
випадаючи із загального контексту, обмежить
період здійснення поховань у цьому некрополі
пізньоскіфським часом (кінець v — початок
ІІІ ст. до н. е.). автор слушно зауважує щодо син-
хронності розквіту життя населення, яке ховало
своїх померлих у Пісочинському некрополі, та
людності степового регіону (с. 171). хотілося б
лише зазначити, що подібна динаміка спостері-
гається й у Дніпровському лісостеповому
лівобережжі (Бандуровский, Буйнов 2000,
с. 115—116 та ін.) та на середньому Доні (Мед-
ведєв 1999, с. 65, 119).
у п’ятому розділі л.І. Бабенко наводить со-
ціальну характеристику населення, яке зали-
шило поховання у Пісочинському некрополі.
автор вважає, що результати цього дослідження
суттєво доповнять наші уявлення щодо соціаль-
ного розвитку сіверськодонецького населення
скіфської доби. Проте тут викликає занепокоєн-
ня стан джерельної бази. Дослідник переконаний,
що некрополь вивчено майже повністю, але це
не так, адже розкопано лише 35 курганів, а су-
дячи з плану могильника, невивченими зали-
шились щонайменше 15 насипів (рис. 2, 1). Як
видно, це майже третина курганів археологіч-
ного комплексу, до того ж аналіз проведено не
за хронологічними зрізами, які суттєво відрізня-
ються за кількістю поховань. так, до кінця v —
першої половини Іv ст. до н. е. можна віднести
7 поховань, до середини — другої половини
Іv ст. до н. е. — 16, до кінця Іv ст. до н. е. —
2, у межах усього Іv ст. до н. е. — 4 комп-
лекси, 8 поховань не мали супровідного ін-
вентарю, але можуть бути датовані у межах
загальної хронології могильника. Ми вважаємо,
що цих даних замало для динамічної характе-
ристики соціальної структури населення, яке
залишило Пісочинський могильник. Важливим є
той факт, що представники знатного роду, який
контролював цю територію, ховали своїх небіж-
чиків протягом усього пізньоскіфського періоду
(с. 178), що вказує на стабільність соціально-еко-
номічних відносин у сіверськодонецькому лісо-
степу в той час. Ймовірно, саме це зумовило всебіч-
ний розквіт у регіоні. Цікавим є спостереження
л.І. Бабенко щодо близькості поховань кургану № 8
Пісочинського некрополя та Великого рижанівсь-
кого кінця Іv ст. до н. е. очевидно, ця подібність
яскраво діагностує близькі етнополітичні та со-
ціальні процеси населення лісостепу східної
Європи наприкінці скіфської доби.
Заперечення викликає теза, що значну частку
рядових воїнів становили вихідці з іноетнічного
середовища (с. 179), яка ґрунтується на тому,
що троє похованих були орієнтовані головою
на захід (№ 16, 20, 28) та один — на північ
(№ 14). стосовно поховання у катакомбі
(№ 28) це припустимо. незрозуміло, чому
л.І. Бабенко не зважає на той загальновідомий
факт, що за-хідне орієнтування небіжчиків є до-
сить поширеним у сіверськодонецьких некро-
полях пізньо-скіфського часу. Б.а. Шрамко ще
у своїй кандидатській дисертації, спираючись
на тогочасну джерельну базу, взагалі зазначав
про переважання саме західного орієнтування
похованих (65 %). Другу за кількістю групу ста-
новили поховання з північним орієнтуванням
(Шрамко 1953, с. 7). на сьогодні результати аналізу
всіх відомих матеріалів вказують на те, що помер-
лих переважно орієнтували головою на південь
(54,3 %), потім на південний захід (16,5 %) і захід
(15 %) (Бандуровский, Буйнов 2000, с. 41—42).
отже, на нашу думку, у військових контингентах
сіверськодонецького населення пізньоскіфсь-
кого часу вихідців із іноетнічного середовища
було небагато. отже, назріло питання: що саме
стоїть за поширенням у кожному конкретному
регіоні поховань, орієнтованих практично за всі-
ма можливими напрямами? Ця строката картина,
ймовірно, ґрунтується не на етнічних, а на со-
ціальних чи інших розбіжностях. Проте ця тема
потребує спеціального дослідження.
у шостому розділі монографії л.І. Бабенко
намагається визначити місце Пісочинського не-
крополя у колі пам’яток скіфської доби басейну
сіверського Дінця. утім це конкретне завдання
автор розширює до висвітлення етнокультур-
них процесів v—Іv ст. до н. е. у сіверськодо-
нецькому лісостепу. Безперечно, поховальні
пам’ятки відіграють значну роль у процесі ре-
конструкції історичного процесу (с. 185), але
навряд чи хтось заперечуватиме, що повноцінні
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 3 103
дослідження неможливі без урахування даних,
отриманих під час розкопок поселень та го-
родищ, звичайно, якщо вони є у конкретному
ре-гіоні. Подібні археологічні пам’ятки є й у
сіверськодонецькому лісостепу. л.І. Бабенко,
спираючись на результати дослідження лю-
ботинського городища та в ур. городище (с.
186), вказує на існування у регіоні пам’яток,
які функ-ціонували протягом усього скіфсько-
го часу. Проте ці посилання не зовсім коректні.
Можна стверджувати, що у лісостеповій частині
басейну сіверського Дінця лише люботинське
городище дійсно функціонувало в vІ—Іv ст.
до н. е., хоча у пізньоскіфський час і на його
території життя занепадає (Шрамко 1998, с.
121—122). городище в ур. городище було за-
сноване на початку середньоскіфського періоду
(Буйнов, окатенко 2004, с. 12). До пам’яток, які
виникли у ранньоскіфський час, можна віднести
курган-зольник біля с. Черемушна, поселення
на місці люботинського городища, горіховий
гай-2, в ур. Дроб’янське, в с. Барчани, біля сіл
Завадівка, Шлях та ін., але вони практично всі чи
занепали, чи припинили функціонування у Іv ст.
до н. е. (либеров 1962, с. 80—85; Шрамко 1998,
с. 14, 122—125; 2002/2003, с. 108; гречко 2001,
с. 96—97; 2003, с. 9—14 та ін.). отже, ймовір-
но, структура заселеності сіверськодонецького
лісостепу в ранньому залізному віці не була
однаковою та динамічно коригувалася разом
зі змінами етнополітичної ситуації на півдні
східної Європи.
Далі, не володіючи у належному обсязі по-
селенським матеріалом, автор усе ж висловлює
правомірні думки, які на цей час можна вважати
гіпотезою. л.І. Бабенко зазначає, що пам’ятки
ранньої залізної доби у сіверськодонецькому
лісостепу з’явилися ще в ранньоскіфський час
та функціонували до кінця скіфської доби, що,
на його думку, вказує на стабільність основного
масиву місцевого населення. Появу нових еле-
ментів поховального обряду чи матеріальної
культури автор пояснює наявністю культурних
зв’язків, запозичень, інфільтрацій у місцеве се-
редовище якоїсь частки чужорідного населення
(с. 186). тут варто було б поставити крапку, але
дослідник шукає інші варіанти інтерпретації
історії населення сіверськодонецького регіону
v—Іv ст. до н. е.
Він аргументовано відкидає можливість на-
лежності поховань Пісочинського некрополя степо-
вим скіфам, але разом із іншими спеціалістами виз-
нає незначну присутність цього етнічного елемента,
який не відігравав вирішальної ролі (с. 188).
Далі л.І. Бабенко викладає суть історіогра-
фічної дискусії щодо оцінки Посульських не-
крополів. автор не поділяє думки дослідників,
які вважають воїнські могильники Посулля за-
гальними для споріднених племен лівобереж-
ного лісостепу всієї скіфської доби (В.а. Іл-
лінська) або лише ранньоскіфського часу, і що
в пізніший час поховання почали здійснювати
у безпосередній близькості до місць проживан-
ня (Ю.В. Буйнов). останній погляд враховує
практично всі відомі на цей час факти з цього
питання (с. 190—191). тут, зважаючи на від-
сутність будь-яких нових значущих даних, які
суперечили б цій гіпотезі, варто було б знову
поставити крапку та чекати на нові польові чи
методологічні відкриття археологів, але автор
розвиває свою власну теорію, вибудовуючи
її на обмеженій кількості інформації. Проте
л.І. Бабенко, спираючись більше на власну ін-
туїцію (якій можна позаздрити), на нашу дум-
ку, абсолютно правильно зауважує, що у ран-
ньоскіфський час заселеність регіону була ниж-
чою, ніж у подальшому, відповідно й кількість
поховальних пам’яток не може бути значною
(с. 192). Далі інтуїції уже замало, і автор почи-
нає помилятися. Він вважає, що у люботинсь-
кому могильнику розкопано понад 10 курганів
(с. 192). насправді, їх досліджено майже втричі
більше (Бандуровский, Буйнов 2000, с. 231—
232). Датування більшості могил люботинського
могильника ускладнено внаслідок їх пограбо-
вання. Втім, зважаючи на те, що досі не було
розкопано жодного поховання з інвентарем, яке б
належало не до ранньоскіфського часу (виняток
становить одне передскіфське поховання), ми
схильні датувати основний час функціонування
цього некрополя саме тим періодом. л.І. Бабенко
вважає, що поховання з передньоазійськими тро-
феями у курганах караванської групи могильни-
ка належать найвищій знаті сіверськодонецького
лісостепу ранньоскіфського часу, тому версія
Ю.В. Буйнова не може бути прийнята. Проте
ми не розуміємо, як можна порівнювати вищеза-
значені кургани з грандіозними спорудами «ро-
менських» некрополів? очевидно, ми тут маємо
справу з похованнями нижчого прошарку знаті
тогочасного лівобережного лісостепу.
л.І. Бабенко запевняє, що дослідження посе-
лень та городищ були не лише не масштабними,
а як правило, обмежувалися збором підйомного
матеріалу. а тому про час виникнення абсолют-
ної більшості цих пам’яток говорити складно.
автор поділяє думку дослідників, які 30 років
тому вважали, що більшість поселень та горо-
дищ виникло у v—Іv ст. до н. е. (с. 191—192).
у двох абзацах автор показав, що практично не
володіє поселенським матеріалом. на сьогодні у
сіверськодонецькому лісостепу у межах сучас-
ної україни відомо 18 городищ та понад 200 по-
селень скіфської доби. розкопки проводили на 10
укріпленнях, шурфування — на 5. Дослідження
трьох укріплень обмежувалися збором підйомно-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 3104
го матеріалу. Загальна розкопана площа сіверсь-
кодонецьких городищ становить понад 15200 м2.
найкраще вивченим є люботинське городище,
яке можна вважати базовою сіверськодонецькою
пам’яткою vІ— v ст. до н. е. (7190 м2). розкопки
здійснювали на 10 сіверськодонецьких поселен-
нях, датованих періодом, що розглядається. Ще
8 селищ шурфували. Загальна розкопана площа
поселень становить понад 1530 м2. Досліджен-
ня інших поселень обмежувалися збором ви-
разного підйомного матеріалу, зокрема чималої
кількості хронологічно забарвлених античних
знахідок. навряд чи такий стан вивченості сі-
верськодонецьких пам’яток може бути схарак-
теризований як незадовільний.
нижче л.І. Бабенко обґрунтовує наявність
великих міграцій лісостепового населення вна-
слідок порушення стабільності у степах Пів-
нічного Причорномор’я. З фактом міграції на-
селення наприкінці vІ—v ст. до н. е. з Правобе-
режного лісостепу та Посулля важко не погоди-
тись. автор вважає, що з того часу розпочався
перерозподіл територій (с. 193). у деяких ре-
гіонах, можливо, так і сталося. утім, зважаючи
на наявність слабозаселених територій серед-
нього та нижнього Дону, можна припустити, що
міграційні потоки були спрямовані саме туди.
До того ж, на відміну від Дніпровського лісо-
степового лівобережжя та басейну сіверського
Дінця, які, до речі, були досить щільно засе-
лені спорідненими племенами, в цих регіонах
мешкало нечисленне чужорідне населення, яке
поступалося племенам лівобережного лісосте-
пу та басейну сіверського Дінця у військовій
могутності (Медведєв 1999, с. 86). отже, роз-
в’язати агресію було легше саме в цьому на-
прямку. Ми вважаємо, що територія басейну
сіверського Дінця була транзитною для пере-
селенських потоків на схід і лише невелика час-
тина спорід-неного, нового, населення, ймовір-
но, осіла у цьому регіоні. нам не зрозуміло, як
значна заселеність регіону може бути однією із
необхідних умов для «колонізації» (с. 195). ло-
гічно було б припустити протилежне.
автор визначає як могили переселенців по-
ховання v ст. до н. е., до інвентарю яких входять
предмети кінського спорядження (с. 195—196).
Дійсно, у похованнях vІ ст. до н. е. предметів
кінської збруї не зафіксовано, але потрібно зва-
жати на їх кількість. так, до першої половини
vi ст. до н. е. належить близько 30 поховань
люботинського могильника та кілька курганів
біля с. Черемушна, більшість із яких безін-
вентарні внаслідок пограбовання та належали
пересічному землеробському населенню. слід
зауважити, що поховані у караванській групі
люботинського могильника були воїнами, які
брали участь у походах до Передньої азії, що
засвідчують трофеї (Бандуровский, Буйнов
2000, с. 118; скорий 2003, с. 77 та ін.). навряд
чи вони були піхотинцями, тобто цілком право-
мірно можна стверджувати, що в цих пограбо-
ваних могилах воїнів-вершників були предмети
кінського спорядження. Іншим похованим того
часу подібний інвентар не відповідав за стату-
сом. Другою половиною vІ ст. до н. е. датується
лише поховання у тетюшинському кургані. Все це
дає підстави погодитися з думкою Ю.В. Буйнова,
що в той час вельможних воїнів-вершників хова-
ли у Посульських некрополях. Зважаючи на це,
поховання v ст. до н. е. з предметами кінської
збруї можна пов’язувати з процесом перенесен-
ня місця поховання сіверськодонецької знаті
безпосередньо до місць постійного мешкання
внаслідок появи на території терасового ліво-
бережного лісостепу скіфів (Фиалко 1994, с.
20—21). на користь цього свідчить і аргумент л.І.
Бабенко щодо алахтонності могильників знаті та
відсутності багатих поховань vІІ—vІ ст. до н.е.
у цих пам’ятках (с. 196). отже, відокремленість
некрополів знаті слід пов’язувати з прагненням
і на новому місці поховання наголосити на влас-
ному особливому статусі (Бандуровский, Буйнов
2000, с. 28).
незважаючи на зазначені зміни у житті вер-
хівки Дніпровського лівобережного лісостепу,
основний масив пересічного землеробського
населення у басейні сіверського Дінця зали-
шався стійким, хоча певні внутрішні міграції
внаслідок порушення стабільності у степу,
очевидно, відбувалися місце. (гречко 2005,
с. 123). таким чином, збільшення населення,
зафіксоване наприкінці vІ ст. до н. е., можна
здебільшого пов’язувати з успішною реаліза-
цією внутрішніх ресурсів місцевого населення.
Безперечно, міграції були, але не такі значні,
щоб радикально впливати на етнокультурний
розвиток сіверськодонецького лісостепу, як
вважає л.І. Бабенко.
Взаємовідносини між населенням степу та сі-
верськодонецького регіону після агресії номадів
наприкінці v ст. до н. е., ймовірно, ґрунтували-
ся на принципі «озброєного нейтралітету», хоча
іноді вони могли мати і союзницький характер
для проведення військових походів, як це за-
значає л.І. Бабенко (с. 202). отже, у розв’язанні
цього питання ми згодні з автором, що всі відомі
на сьогодні дані вказують на те, що населення
Дніпровського лісостепового лівобережжя та
сіверського Дінця на чолі з нащадками скіфів
перших хвиль зуміли відстояти свою незалеж-
ність. Цьому, швидше за все, сприяла не вміла
організація захисту, а те, що скіфів більше ці-
кавило Північно-Західне Причорномор’я, а не
східноєвропейський лісостеп. Пам’ятки Пра-
вобережжя постраждали більше, оскільки були
ISSN 0235-3490. Археологія, 2006, № 3 105
найближчим тилом під час проведення військо-
вих кампаній степовиків (с. 200).
насамкінець хотілося б зазначити, що л.І. Ба-
бенко наприкінці шостого розділу слушно за-
уважує, що головною метою монографії є пуб-
лікація та історична інтерпретація однієї пам’-
ятки — Пісочинського могильника (с. 204),
але саме цей розділ великою мірою виходить
за межі визначеної мети. на жаль, згадані ін-
туїтивні припущення останньої частини праці
дещо погіршують загальне позитивне враження
від монографії.
Дослідження є результатом клопіткої щоден-
ної роботи автора, успішно доведеної до логіч-
ного завершення. Монографію написано зрозу-
мілою живою мовою, ілюстративні матеріали
виконано якісно та професійно (зауважимо лише
відсутність умовних позначень).
Цінність та актуальність рецензованої моно-
графії не підлягають жодному сумніву. Широкий
спектр порушених дискусійних питань, можли-
во, допоможе сіверськодонецьким пам’яткам
скіфської доби нарешті стати предметом науко-
вої дискусії. Ця рецензія — ще одне свідчення того
жвавого інтересу, який викликала книга л.І. Ба-
бенка в археологів, студентів, краєзнавців і всіх
тих, кому не байдужа давня історія Батьківщини.
Цікавий матеріал сіверськодонецького регіону
має посісти гідне місце серед синхронних пам’я-
ток східноєвропейського лісостепу.
Алексеев А.Ю. хронография европейской скифии vii—iv вв. до н. э. — сПб., 2003. — 416 с.
Бандуровский В.А., Буйнов Ю.В. курганы скифского времени харьковской области (северодонецкий вариант). —
харьков, 2000. — 236 с.
Бессонова С.С. український лісостеп скіфського часу. Історико-геграфічна ситуація // археологія. — 1999. —
№ 1. — с. 148—160.
Буйнов Ю.В., Окатенко В.Н. раскопки городища скифского времени в урочище городище // археологічні відкриття
в україні у 2002—2003 рр. — к., 2004. — с. 9—12.
Гречко Д.С. Поселення скіфського часу поблизу с. Шлях на харківщині // аллу. — 2001. — № 2. — с. 96—98.
Гречко Д.С. новые материалы раннескифского времени с поселений харьковщины // актуальні проблеми вітчиз-
няної та всесвітньої історії. — харків, 2003. — с. 9—14.
Гречко Д.С. До питання щодо виникнення сіверськодонецьких городищ скіфської доби // Проблеми дослідження
пам’яток археології східної україни. — луганськ, 2005. — с. 122—124.
Евдокимов Г.Л., Фридман М.И. скифские курганы у с. Первомаевка на херсонщине // скифы северного Причер-
номорья. — к., 1987. — с. 85—116.
Ковпаненко Г.Т., Бессонова С.С., Скорый С.А. Памятники скифской эпохи Днепровского лесостепного левобе-
режья. — к., 1989. — 334 с.
Либеров П.Д. Памятники скифского времени бассейна северского Донца // Миа. — 1962. — № 113. — с. 5— 85.
Медведев А.П. ранний железный век лесостепного Подонья: археология и этнокультурная история в i тыс. до н. э. —
М., 1999. — 161 с.
Монахов С.Ю. греческие амфоры в Причерноморье. комплексы керамической тары vii—ii вв. до н. э. — сара-
тов, 1999. — 678 с.
Плешивенко А.Г. скифский курган у Белозерского лимана // курганы степной скифии. — к., 1991. — с. 53—72.
Скорый С.А. скифы в Днепровской Правобережной лесостепи. — к., 2003. — 162 с.
Фиалко Е.Е. Памятники скифской эпохи Приднепровской террасовой лесостепи. — к., 1994. — 23 с.
Шрамко Б.А. Памятники скифского времени в бассейне северского Донца: автореф. дис. … канд. ист. наук. —
М., 1953. — 14 с.
Шрамко Б.А. люботинское городище // люботинское городище. — харьков, 1998. — с. 9—131.
Шрамко И.Б. исследование округи люботинского городища // аллу. — 2003. — № 2. — с. 102—108.
Одержано 22.12.2005 ГРЕЧКО Д.С.
|